Постанова 4812 № 487/5727/25

06.07.26 22-ц/812/1146/26 Справа №487/5727/25 Доповідач апеляційного суду Т.Б.Кушнірова Провадження №22-ц/812/1146/26 Постанова Іменем України 06 липня 2026 року м. Миколаїв Колегія суддів судової палати в цивільних справах Миколаївського апеляційного суду у складі: головуючого Кушнірової Т.Б., суддів: Коломієць В.В., Шаманської Н.О., із секретарем Повертайленко Ю.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку спрощеного позовного провадження апеляційну скаргу Миколаївської міської ради на рішення Заводського районного суду м. Миколаєва ухвалене 09 березня 2026 року під головуванням судді Лагоди А.А., по цивільній справі за позовною заявою ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання незаконної бездіяльності та покладення обов`язку, в с т а н о в и л а: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Миколаївської міської ради, Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради про визнання незаконної бездіяльності та зобов`язання вчинити певні дії. Позовна заява обґрунтувана тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер її чоловік ОСОБА_2 . Після його смерті відкрилася спадщина, яка складається, крім іншого, з 1/40 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 . Вона є спадкоємцем усіх прав та обов`язків, які належали ОСОБА_3 , за заповітом останнього від 15 червня 2020 року. 19 лютого 2021 року державним нотаріусом Третьої миколаївської державної нотаріальної контори на кожний вказаний у заповіті об`єкт їй видано свідоцтво про право на спадщину за заповітом у тому числі на 1/40 частку вказаного нежитлового приміщення. Рішенням Миколаївської міської ради № 37/42 від 04 лютого 2014 року земельна ділянка під вказаним нежитловим об`єктом була передана у користування його співвласникам, у тому числі за життя ОСОБА_2 для обслуговування гаражів. На підставі вказаного рішення міської ради 08 квітня 2014 року укладено договір оренди вказаної ділянки № 10206 строком на 3 роки, тобто до 08 квітня 2017 року. 26 вересня 2016 року укладено договір № 163-16, яким дію договору оренди № 10206 від 08 квітня 2014 року продовжено до 01 січня 2026 року. Зазначала, що у зв`язку зі смертю чоловіка, до неї перейшло й право користування земельною ділянкою, яка розташована в АДРЕСА_1 , що розташована під успадкованим нежитловим приміщенням та використовується у якості гаражу. У жовтні 2023 року вона звернулась до Миколаївської міської ради із заявою про заміну сторони у договорі оренди землі. Майже, через 14 місяців, вона отримала відповідь, в якій їй роз`яснено, що оскільки за вказаною вище адресою у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно зареєстровано право власності на нежитлові будівлі, які складаються з адмінбудівлі, майстерень, складів, навісу, тощо, а фактично розміщені гаражі, їй необхідно внести зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині типу та опису нерухомого об`єкта, після чого рекомендовано повторно звернутись до Миколаївської міської ради через Департамент з надання адміністративних послуг з заявою про внесення змін до договору оренди землі. Маючи на меті привести свої правовідносини з Миколаївською міською радою у відповідність з обставинами успадкування нею усіх прав та обов`язків чоловіка, позивачка звернулась до Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради з заявою про прийняття гаража в експлуатацію. Проте, отримала відмову та їй запропоновано належним чином оформити права на земельну ділянку в частині орендаря, у зв`язку з переходом прав оренди до спадкоємця. Оскільки внаслідок бездіяльності відповідачів тривалий час вона не може здійснити прийняття в експлуатацію гараж та внести відповідні зміни у Державний реєстр речових прав та договір оренди землі, звернулась до суду для захисту своїх прав. Посилаючись на вказане просила визнати незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо фактичного не розгляду заяви про внесення змін до договору оренди землі від 08 квітня 2014 року №10206 (зі змінами) в частині змін в договорі орендаря з ОСОБА_2 на ОСОБА_1 ; зобов`язати Миколаївську міську раду укласти з нею додаткову угоду до договору оренди землі від 08 квітня 2014 року №10206 (зі змінами), якою зазначити її орендарем; визнати незаконною бездіяльність Управління державного будівельно-архітектурного контролю Миколаївської міської ради при розгляді її звернень про прийняття в експлуатацію гаража АДРЕСА_2 ; зобов`язати Управління державного архітектурно-будівельного контролю Миколаївської міської ради прийняти в експлуатацію гараж АДРЕСА_2 . 20 жовтня 2025 року ухвалою Заводського районного суду м. Миколаєва провадження у справі закрито з підстав передбачених п. 1 ч. 1 ст. 255 ЦПК України, у зв`язку з тим, що справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Постановою Миколаївського апеляційного суду від 24 листопада 2025 року скасовано ухвалу Заводського районного суду м. Миколаєва від 20 жовтня 2025 року про закриття провадження по справі в частині позовних вимог ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання незаконною бездіяльності та зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі, а справу в цій частині направлено для продовження розгляду до суду першої інстанції. В іншій частині ухвалу залишено без змін. 09 березня 2026 року рішенням Заводського районного суду м. Миколаєва частково задоволено позов ОСОБА_1 до Миколаївської міської ради про визнання незаконної бездіяльності та зобов`язання укласти додаткову угоду до договору оренди землі. Визнано незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі від 08 квітня 2014 року №10206 (зі змінами) в частині заміни орендаря ОСОБА_2 на його спадкоємця ОСОБА_1 . Стягнуто з Миколаївської міської ради на користь ОСОБА_1 витрати зі сплати судового збору в сумі 1211,20 грн. В іншій частині позову відмовлено за необґрунтованістю. Мотивуючи рішення, суд першої інстанції дійшов висновку, що Миколаївською міською радою безпідставно не вчинено дії щодо заміни сторони орендаря в договорі оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року на його спадкоємця/позивача, а тому його бездіяльність є неправомірною і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Щодо позовної вимоги про покладення обов`язку на Миколаївську міську раду укласти додаткову угоду до договору оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року, в якій вказати позивача ОСОБА_1 орендарем, судом відмовлено через те, що позивачкою в заяві від 09 травня 2025 року на адресу Миколаївської міської ради про намір скористатись правом на укладення договору оренди землі на новий строк не надано запропонований відповідачу проєкт договору із змінами. До позовної заяви такий проєкт договору теж не надано, не зазначено про це і в резолютивній частині позову. Суд вказав, що питання продовження дії договору оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року після 01 січня 2026 року не є предметом заявлених позовних вимог та має здійснюватися за положеннями Закону України «Про оренду землі», з урахуванням здійснених позивачем заходів на укладення договору оренди землі на новий строк. Тому, вказані обставини не надають можливість суду захистити належним чином в цій частині права позивачки як орендаря через правовий механізм, а відтак, не підлягають задоволенню. В апеляційній скарзі представник Миколаївської міської ради, посилаючись на порушення районним судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить рішення районного суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове, яким, у цій частині, відмовити в повному обсязі. Апеляційна скарга мотивована тим, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про визнання незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради щодо внесення змін до договору оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року в частині зміни орендаря ОСОБА_2 на його спадкоємця ОСОБА_1 . Зазначає, що між Миколаївською міською радою та ОСОБА_2 виникли правовідносини у сфері оренди земельної ділянки комунальної власності. Позивачка, набувши в порядку спадкування та зареєструвавши 19 лютого 2021 року право власності на нежитловий об`єкт за адресою: АДРЕСА_1 , розташований на земельній ділянці комунальної власності, що перебуває в оренді, на підставі положень ст. 120 ЗК України, ст. 377 ЦК України має право на користування земельною ділянкою, на якій розташована ця нерухомості, шляхом оренди. ОСОБА_1 , як новий власник об`єкта нерухомості, набула право оренди земельної ділянки за чинним договором оренди, в обсязі та на умовах, встановлених для попереднього землекористувача. Тобто, у даному випадку, відбулась заміна сторони у зобов`язанні, а саме орендаря земельної ділянки у відповідному договорі оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року, в силу прямої норми закону. На час звернення позивачкою до суду спірний договір оренди свою дію не припинив, тому вона не позбавлена права звернутись до державного реєстратора для проведення державної реєстрації відповідного права оренди на підставі такого договору оренди. Прийняття з цього приводу рішення міськрадою та укладання додаткової угоди до договору оренди не передбачено вимогами чинного законодавства. ОСОБА_1 не доведено порушення Миколаївською міською радою її прав, оскільки останнім не вчиняються перешкоди ані у праві користування спірною земельною ділянкою, ані у праві отримання позивачкою від державних органів відповідних рішень щодо державної реєстрації права користування відносно заявника. На зазначене, суд першої інстанції не звернув уваги, не врахував при ухваленні оскаржуваного рішення та не надав вказаним обставинам належної правової оцінки, що призвело до неправильного висновку про наявність підстав для задоволення позову. Також, районний суд безпідставно не врахував, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав не є ефективним та належним, що є самостійною підставою для відмови у задоволенні позову. Крім того, щодо відповіді на звернення ОСОБА_1 від 19 червня 2025 року №19.04-06/32056/2025 зазначає, що воно на час подачі відзиву на позов по даній справі, знаходився в роботі Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради. Вирішення та врегулювання земельних відносин є виключними повноваженнями міської ради, яка наразі здійснює дії щодо розгляду вказаного звернення, що свідчить про здійснення органом місцевого самоврядування передбачених законом повноважень та про відсутність його бездіяльності. У зв`язку з цим, задоволення заявлених позовних вимог є передчасним та буде наслідком порушення виключних прав відповідача на вирішення земельних питань, передбачених ст. 26 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні». Доводи відзиву ОСОБА_1 на апеляційну скаргу зводяться до того, що вимоги апеляційної скарги безпідставні, необґрунтовані, скарга є такою, що не підлягає задоволенню. В межах заявленого позову, доводів та вимог апеляційної скарги відповідач оскаржує рішення суду першої інстанції, яким визнано незаконною бездіяльності Миколаївської міської ради щодо неприйняття рішення за заявою ОСОБА_1 про заміну сторони орендаря у вказаному договорі оренди. Рішення суду першої інстанції в частині покладення обов`язку на Миколаївську міську раду укласти з ОСОБА_1 додаткову угоду до договору оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року не оскаржується, тому не є предметом апеляційного перегляду. Перевіривши законність та обґрунтованість оскаржуваного судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та дослідивши матеріали справи, колегія суддів вважає, що вона не підлягає задоволенню із наступних підстав. Судом першої інстанції встановлено і таке вбачається з матеріалів справи, що 26 серпня 2005 року ОСОБА_4 (продавець) та сорок фізичних осіб, у тому числі ОСОБА_2 (покупці) уклали нотаріально посвідчений договір купівлі-продажу. Згідно п. 1.1 договору, продавець передав нерухоме майно (нежитловий об`єкт), а покупці прийняли, в рівних частках кожний, вказане майно та сплатили за його ціну, на умовах цього договору. За умовою п. 1.2 договору відповідно до даних витягу з реєстру прав власності на нерухоме майно №7721039 від 08 липня 2005 року, виданого КП «МБТІ», за цим договором відчужується нежитловий об`єкт, що розташований в АДРЕСА_1 . Вказаний нежитловий об`єкт складається з: адмінбудівлі, зазн. на плані за літ.А, загальною площею 42,90кв.м., складу, позн. на плані за літ.Б, загальною площею 52,80кв.м., складу, позн. на плані за літ.В, загальною площею 42,40кв.м., майстерні, позн. на плані за літ.Г, загальною плщею 109,30кв.м., майстерні, позн. на плані за літ.Д, загальною площею 182,90кв.м., складу, позн. на плані за літ.Ж, загальною площею 28,10кв.м., навісу, позн. на плані за літ.І, вбиральні, позн. на плані літ.У, майстерні, позн. на плані літ.Є, загальною площею 81,90кв.м., огорожі за №2, 3, 4, покриття за №1. Пунктом 5.7 умов договору передбачено, що питання набуття права на земельну ділянку під нежитловим об`єктом, що відчужується згідно з цим договором, у власність чи користування, покупці вирішують самостійно після підписання договору купівлі -продажу майна, в порядку, встановленому чинним законодавством України. 12 листопада 2005 року Миколаївським МБТІ на підставі договору купівлі -продажу від 26 серпня 2005 року, за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на 1/40 частку вказаного нежитлового об`єкту, що перебуває у спільній частковій власності. Рішенням Миколаївської міської ради № 22/27 від 22 листопада 2012 року співвласникам нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі ОСОБА_2 надано дозвіл на складання проєкту землеустрою щодо відведення земельної ділянки орієнтовною площею 1275 кв.м, за рахунок земель міста, не наданих у власність або користування, з метою передачі в оренду для обслуговування гаражів. На підставі рішення Миколаївської міської ради №37/42 від 04 лютого 2014 року, затверджено проект землеустрою щодо відведення земельної ділянки (кадастровий номер 4810136300:02:012:0005) в оренду загальною площею 1327 кв.м, за рахунок земель комунальної власності, з них 630 кв.м під капітальною забудовою, 697 кв.м під прибудинковою територією, зарахувавши її за функціональним призначенням до земель громадської забудови, для обслуговування гаражів по АДРЕСА_1 (гараж АДРЕСА_3 , гараж № НОМЕР_1 в літ.М-1, гараж № НОМЕР_2 , літ.Л-1, гараж № НОМЕР_2 , літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_3 , літ.Н-1, гараж № НОМЕР_4 , літ.Н-1, гараж № НОМЕР_5 , літ.П-1, гараж № НОМЕР_1 , літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_6 , літ.М-1, гараж № НОМЕР_6 , літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_3 , літ.П-1, гараж № НОМЕР_7 , літ.П-1). Продовжено співвласникам нерухомого майна, розташованого по АДРЕСА_1 , у тому числі ОСОБА_2 дію дозволу, наданого рішенням Миколаївської міської ради від 22 листопада 2012 року №22/27, на 6 місяців з дня прийняття рішення міської ради. Надано крім інших осіб, ОСОБА_2 , в оренду строком на 3 роки земельну ділянку площею 1327 кв.м для обслуговування гаражів по АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_8 в літ.П-1, гараж № НОМЕР_1 в літ.М-1, гараж № НОМЕР_2 в літ.Л-1, гараж № НОМЕР_2 в літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_3 в літ.Н-1, гараж № НОМЕР_4 в літ.Н-1, гараж № НОМЕР_5 в літ.П-1, гараж № НОМЕР_1 в літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_6 в літ.М-1, гараж № НОМЕР_6 в літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_3 в літ.П-1, гараж № НОМЕР_7 в літ.П-1). Затверджено розмір ідеальної частки співвласників, у тому числі ОСОБА_2 , розмір якої становив 1/40 від земельної ділянки площею 1327кв.м., що складає 33,175кв.м. для обслуговування гаражів по АДРЕСА_1 (гараж № НОМЕР_8 в літ.П-1, гараж № НОМЕР_1 в літ.М-1, гараж № НОМЕР_2 в літ.Л-1, гараж № НОМЕР_2 в літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_3 в літ.Н-1, гараж № НОМЕР_4 в літ.Н-1, гараж № НОМЕР_5 в літ.П-1, гараж № НОМЕР_1 в літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_6 в літ.М-1, гараж № НОМЕР_6 в літ.Ш-1, гараж № НОМЕР_3 в літ.П-1, гараж № НОМЕР_7 в літ.П-1). У технічному паспорті на громадський будинок гараж № НОМЕР_6 в літ. М-1, за адресою АДРЕСА_1 , виготовленого станом на 15 серпня 2012 року на ім`я ОСОБА_2 , в примітці позначений гараж під літ.М-1 загальною площею 15,2кв.м., користувачем якого є ОСОБА_2 , збудовано самовільно. 08 квітня 2014 року між Миколаївською міською радою та ОСОБА_2 укладено договір оренди землі №10206 (далі договір №10206). Згідно п.1.1 цього договору Миколаївська міська рада на підставі рішення №37/42 від 04 лютого 2014 року передала, а гр. ОСОБА_2 прийняв в оренду зі співвласниками земельну ділянку для обслуговування гаражів по АДРЕСА_4 . В оренду ОСОБА_2 зі співвласниками передана земельна ділянка загальною площею 1327кв.м., у т.ч. 630кв.м. під капітальною забудовою, 69кв.м. під прибудинковою територією, з визначенням ідеальної частки ОСОБА_2 у розмірі 1/40 від земельної ділянки площею 1327кв.м., що складає 33,175кв.м. (за функціональним призначенням землі громадської забудови), без права передачі її в суборенду (кадастровий №4810136300:02:012:0005). Ідеальна частка землекористування не підлягає окремому відчуженню та перенесенню на місцевість (п.2.1 договору). У п.2.2, п.5.1, п.5.2 умов договору зазначено, що на земельній ділянці знаходяться гаражі, що належать ОСОБА_2 зі співвласниками. Земельна ділянка передається в оренду для обслуговування гаражів з цільовим призначенням для будівництва індивідуальних гаражів. Строк дії договору визначено до 08 квітня 2017 року з правом укладення договору на новий строк за письмовим зверненням орендаря за шість місяців до спливу строку (п.3.1). У разі відчуження будівлі гаражу, розташованої на земельній ділянці, наданій в оренду, орендар зобов`язаний звернутися до міської ради з клопотанням дострокового розірвання договору(п.9.4 договору). 28 травня 2014 року право оренди земельної ділянки загальною площею 1327кв.м. у тому числі 630кв.м. під капітальною забудовою, 69кв.м. під прибудинковою територією, з визначенням ідеальної частки ОСОБА_2 у розмірі 1/40 від земельної ділянки площею 1327кв.м., що складає 33,175кв.м, з цільовим призначенням для обслуговування гаражів зареєстровано у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно на підставі договору оренди від 08 квітня 2014 року, укладеного між Миколаївською міською радою та ОСОБА_2 26 вересня 2016 року між Миколаївською міською радою та гр. ОСОБА_2 укладено договір про зміни №163-16 до договору №10206 від 08 квітня 2014 року. Вказаним договором сторони доповнили п.1.1, 3.1 договору №10206 наступним змістом: «Миколаївська міська рада на підставі рішення №3/37в ід 17 березня 2016 року продовжує гр. ОСОБА_2 зі співвласниками будівель оренду земельної ділянки (кадастровий №4810136300:02:012:0005, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 351349248101) для обслуговування гаражів по АДРЕСА_4 договору продовжено до 01 січня 2026 року». ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Спадщину після смерті ОСОБА_2 прийняла його дружина ОСОБА_1 отримавши 19 лютого 2021 року свідоцтво про право на спадщину за заповітом. Відповідно до вказаного свідоцтва, спадщина складається з 1/40 частки нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , що належала спадкодавцю на підставі договору купівлі-продажу від 26 серпня 2005 року, адмінбудівля за літ.А заг.пл.42,90кв.м., склад літ.Б заг.пл.52,80кв.м., склад за літ.В заг.пл.42,40кв.м., майстерня за літ.Г заг.пл.109,30кв.м., майстерня за літ.Д заг.пл.182,90кв.м., склад за літ.Ж загзл.пл.28,10кв.м., навіс за літ.І, вбиральня за літ.У, майстерня за літ.Є заг.пл.81,90кв.м., огорожі №2, 3, 4 покриття за №1. 19 лютого 2021 року ОСОБА_1 зареєструвала своє право власності на 1/40 частку вказаного нежитлового приміщення у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. 21 січня 2021 року на ім`я ОСОБА_1 , виготовлено технічний паспорт на індивідуальний гараж (машино-місце) № НОМЕР_6 , літ. М адреса: АДРЕСА_1 , в якому відображено 2007 рік спорудження, площа основи (забудови 17,9м2)., на вказаний об`єкт загальною площею 15,2кв.м. документи про введення в експлуатацію не надано. Судом першої інстанції було встановлено, що оскільки орендар помер, ОСОБА_1 , як спадкоємець, маючи намір продовжити дію договору оренди землі від 08 квітня 2014 року (зі змінами від 26 вересня 2016 року), 11 жовтня 2023 року звернулась до Миколаївської міської ради із заявою, в якій повідомила про перехід до неї права власності на спірний нежитловий об`єкт, розташований на орендованій земельній ділянці та просила замінити померлого орендаря на спадкоємицю за заповітом. 02 грудня 2024 року за вих. № 22679/02.02.01-40/12/3/24, Миколаївська міська рада надала роз`яснення заявнику, що питання про укладення змін до договору можливо буде вирішити у разі внесення змін до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно в частині типу та опису об`єкта, пов`язуючи це з тим, що на спірній земельній ділянці знаходиться самочинно побудований гараж. У травні 2025 року ОСОБА_1 повторно звернулася до відповідача із заявою, в якій просила роз`яснити алгоритм її подальших дій, і 03 червня 2025 року Миколаївська міська рада надала відповідь в якій рекомендувала оформити право власності на самочинно побудований гараж, розташований на орендованій спірній земельній ділянці комунальної власності. Натомість, листом УДАБК від 09 травня 2025 року, на звернення ОСОБА_1 , останній інформовано про необхідність внесення змін до договору оренди землі від 08 квітня 2014 року, після чого вчиняти дії щодо введення в експлуатацію спірного нерухомого майна (гаражу). 19 червня 2025 року ОСОБА_1 направила заяву відповідачу із проханням внести зміни до договору оренди спірної земельної ділянки №10206 від 08 квітня 2014 року (із змінами) в частині заміни сторони договору орендаря та додала до заяви проєкт додаткової угоди. Вказана заява хоча й відсутня в матеріалах справи, але факт отримання цього листа не оспорюється та не заперечується відповідачем. 28 липня 2025 року Миколаївська міська рада за вих. №І-3624/Ц/7305 ВК, за підписом заступника міського голови Ю. Андрієнка, на адресу позивачки на запит останньої повідомила, що її звернення від 19 червня 2025 року станом на 28 липня 2025 року знаходиться в роботі. Через де- який час, ОСОБА_1 направила Миколаївській міській раді повторний запит щодо розгляду її заяви від 19 червня 2025 року і листом від 03 жовтня 2025 року за вих. №55797/19.04-02/25-2, відповідач сповістив, що заява позивачки від 19 червня 2025 року разом з матеріалами передана на розгляд до департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради. Станом на 02 жовтня 2025 року інформація щодо розгляду цього звернення та прийняття відповідного рішення Миколаївської міської ради у департаменті відсутня. Позивачка, заявляючи вимогу про визнання незаконною бездіяльність Миколаївської міської ради посилалася на те, що відповідач зволікає у внесенні змін до договору оренди (шляхом укладення додаткової угоди) в укладенні додаткової угоди до договору оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року в частині заміни сторони орендаря на його правонаступника. Орендарі набувають права оренди земельної ділянки на підставах і в порядку, передбачених ЗК України, ЦК України, Законом України «Про оренду землі» та іншими законами України і договором оренди землі. Згідно з частиною першою статті 781 ЦК України договір найму припиняється в разі смерті фізичної особи - наймача, якщо інше не встановлено договором або законом. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом (частина друга статті 792 ЦК України). Згідно ст. 7 Закону України «Про оренду землі» право на оренду земельної ділянки переходить після смерті фізичної особи-орендаря, якщо інше не передбачено договором оренди, до спадкоємців, а в разі їх відмови чи відсутності таких спадкоємців - до осіб, які використовували цю земельну ділянку разом з орендарем і виявили бажання стати орендарями в разі, якщо це не суперечить вимогам Земельного кодексу України та цього Закону. Відповідно до ч.2 ст.16 Закону України «Про оренду землі» укладення договору оренди земельної ділянки із земель державної або комунальної власності здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування - орендодавця, прийнятого у порядку, передбаченому Земельним кодексом України. Статтею 31 Закону України «Про оренду землі» (у редакції чинній на момент відкриття спадщини) передбачено припинення договору оренди землі у разі смерті фізичної особи-орендаря, засудження його до позбавлення волі та відмови осіб, зазначених у статті 7 цього Закону, від виконання укладеного договору оренди земельної ділянки. Відповідно до статті 1216 ЦК України спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців). Згідно статті 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті. За змістом статті 116 ЗК України громадяни та юридичні особи набувають права власності та права користування земельними ділянками із земель державної або комунальної власності за рішенням органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування в межах їх повноважень, визначених цим Кодексом або за результатами аукціону. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, громадянам, юридичним особам, визначеними ч. ч. 2, 3 ст. 134 ЗК України, здійснюється в порядку, встановленому ст. 123 цього Кодексу. Передача в оренду земельних ділянок, що перебувають у державній або комунальній власності, здійснюється на підставі рішення відповідного органу виконавчої влади або органу місцевого самоврядування згідно з їх повноваженнями, визначеними статтею 122 цього Кодексу, чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (у разі продажу права оренди) шляхом укладення договору оренди земельної ділянки чи договору купівлі-продажу права оренди земельної ділянки (частина перша статті 124 ЗК України). Положеннями ст.ст. 123,124 ЗК України наведено два альтернативні варіанти правомірної поведінки органу виконавчої влади або орган місцевого самоврядування у разі звернення до нього особи із заявою про передачу у користування земельної ділянки: а) надати дозвіл; б) надати мотивовану відмову у наданні дозволу. Від імені та в інтересах територіальних громад права суб`єкта комунальної власності здійснюють відповідні ради (ч. 5 ст. 16 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні»). За змістом частини 1 статті 74 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» органи та посадові особи місцевого самоврядування несуть відповідальність за свою діяльність перед територіальною громадою, державою, юридичними і фізичними особами. Зазначені норми означають, що з метою гарантування правового порядку в Україні кожен суб`єкт приватного права зобов`язаний добросовісно виконувати свої обов`язки, передбачені законодавством, за умов і обставин, визначених ним, вчиняти дії, не виходячи за межі прав та обов`язків, дотримуватися встановленої законом процедури, обирати лише встановлені законодавством України способи правомірної поведінки під час реалізації своїх повноважень, а у випадку невиконання відповідних приписів - зазнавати встановлених законодавством негативних наслідків. Згідно з ч.1 ст.1 Закону України «Про звернення громадян» (далі- Закону) громадяни України мають право звернутися до органів державної влади, місцевого самоврядування, об`єднань громадян, підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, засобів масової інформації, посадових осіб відповідно до їх функціональних обов`язків із зауваженнями, скаргами та пропозиціями, що стосуються їх статутної діяльності, заявою або клопотанням щодо реалізації своїх соціально-економічних, політичних та особистих прав і законних інтересів та скаргою про їх порушення. Відповідно до ч.ч.1 - 3 ст. 3 вказаного Закону, під зверненнями громадян слід розуміти викладені в письмовій або усній формі пропозиції (зауваження), заяви (клопотання) і скарги. Пропозиція (зауваження) - це звернення громадян, де висловлюються порада, рекомендація щодо діяльності органів державної влади і місцевого самоврядування, депутатів усіх рівнів, посадових осіб, а також висловлюються думки щодо врегулювання суспільних відносин та умов життя громадян, вдосконалення правової основи державного і громадського життя, соціально-культурної та інших сфер діяльності держави і суспільства. Заява (клопотання) - це звернення громадян із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством їх прав та інтересів або повідомлення про порушення чинного законодавства чи недоліки в діяльності підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, народних депутатів України, депутатів місцевих рад, посадових осіб, а також висловлення думки щодо поліпшення їх діяльності. Клопотання - це письмове звернення з проханням про визнання за особою відповідного статусу, прав чи свобод тощо. У ст. 5 зазначеного Закону йдеться про те, що звернення адресуються органам державної влади і органам місцевого самоврядування, підприємствам, установам, організаціям незалежно від форми власності, об`єднанням громадян або посадовим особам, до повноважень яких належить вирішення порушених у зверненнях питань. Звернення може бути усним чи письмовим. Письмове звернення надсилається поштою або передається громадянином до відповідного органу, установи особисто чи через уповноважену ним особу, повноваження якої оформлені відповідно до законодавства. Письмове звернення також може бути надіслане з використанням мережі Інтернет, засобів електронного зв`язку (електронне звернення). Згідно ч. 1 ст. 7 Закону звернення, оформлені належним чином і подані у встановленому порядку, підлягають обов`язковому прийняттю та розгляду. Відповідно до ст. 14 Закону органи державної влади і місцевого самоврядування, підприємства, установи, організації незалежно від форм власності, об`єднання громадян, посадові особи зобов`язані розглянути пропозиції (зауваження) та повідомити громадянина про результати розгляду. Відповідно до ч. ч. 1, 3ст. 15 Закону, органи державної влади, місцевого самоврядування та їх посадові особи, керівники та посадові особи підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, об`єднань громадян, до повноважень яких належить розгляд заяв (клопотань), зобов`язані об`єктивно і вчасно розглядати їх, перевіряти викладені в них факти, приймати рішення відповідно до чинного законодавства і забезпечувати їх виконання, повідомляти громадян про наслідки розгляду заяв (клопотань). Відповідь за результатами розгляду заяв (клопотань) в обов`язковому порядку дається тим органом, який отримав ці заяви і до компетенції якого входить вирішення порушених у заявах (клопотаннях) питань, за підписом керівника або особи, яка виконує його обов`язки. Згідно ч. 1ст. 20 Закону, звернення розглядаються і вирішуються у термін не більше одного місяця від дня їх надходження, а ті, які не потребують додаткового вивчення, - невідкладно, але не пізніше п`ятнадцяти днів від дня їх отримання. Якщо в місячний термін вирішити порушені у зверненні питання неможливо, керівник відповідного органу, підприємства, установи, організації або його заступник встановлюють необхідний термін для його розгляду, про що повідомляється особі, яка подала звернення. При цьому загальний термін вирішення питань, порушених у зверненні, не може перевищувати сорока п`яти днів. Матеріали справи свідчать про те, що 19 червня 2025 року ОСОБА_1 звернувшись до органу місцевого самоврядування із заявою про внесення змін до договору оренди №10206 від 08 квітня 2014 року шляхом укладення додаткової угоди, орендодавець не розглянув у місячний термін надіслану позивачкою заяву з проєктом додаткової угоди та не прийняв рішення з числа тих, які він повинен був прийняти за законом, зокрема внести зміни до договору від 08 квітня 2014 року чи відмовити у їх внесенні. Наведене свідчить про зволікання відповідача з розглядом заяви позивачки та укладенням додаткової угоди (за наявності підстав), що вказує на допущену протиправну бездіяльність останнього. Слід зазначити, що ухвалюючи судове рішення в оскаржуваній частині, суд першої інстанції хоча й надав фактично оцінку наявності/відсутності у позивачки права оренди на спірну земельну ділянку та виходив з безпідставності дій відповідача щодо заміни сторони орендаря в договорі оренди землі №10206 від 08 квітня 2014 року на його спадкоємця, однак такі висновки суду в цілому не вплинули на правильність вирішення спору по суті. За таких обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку про задоволення позову в частині визнання незаконною органу місцевого самоврядування. Доводи апеляційної скарги про недоведеність та відсутність порушення прав позивачки з боку відповідача, оскільки останнім не вчиняються перешкоди ані у праві користування спірною земельною ділянкою, тоді як відповідь на заяву ОСОБА_1 від 19 червня 2025 року на момент звернення останньої в суд із даним позовом знаходилась в роботі Департаменту архітектури та містобудування Миколаївської міської ради, не можуть бути прийняті до уваги. Відсутність рішення, прийнятого за наслідками розгляду заяви ОСОБА_1 від 19 червня 2025 року у порядку, передбаченого ч. 1ст. 20 Закону України «Про звернення громадян» та зволікання відповідача з укладенням додаткової угоди свідчить про допущену ним протиправну бездіяльність. Безпідставними є доводи апеляційної скарги Миколаївської міської ради про те, що права позивачки не порушені, оскільки набувши в порядку спадкування та зареєструвавши 19 лютого 2021 року право власності на нежитловий об`єкт, остання набула право оренди, не позбавлена права користування земельною ділянкою, на якій розташована вказана нерухомість. Право користування орендованою земельною ділянкою, набуте у встановленому порядку, хоча й не втрачається внаслідок його не переоформлення спадкоємцем та дає орендареві кваліфікувати як мовчазну згоду відповідача на продовження дії договору на тих самих умовах, які були передбачені у ньому раніше, але не позбавляє спадкоємця права на оформлення додаткової угоди в частині заміни сторони договору. Крім того, без укладення додаткової угоди до договору оренди землі та державної реєстрації відповідного права оренди за спадкоємцем, правонаступник землекористувача позбавлений можливості приведення у відповідність до вимог чинного законодавства нежитловий об`єкт (самочинний гараж), який розташований на орендованій земельній ділянці та внести відповідні зміни до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно. Така угода має ознаки не тільки зобов`язального, але й речового договору, оскільки засвідчує волю сторін на передання земельної ділянки у тимчасове володіння новому орендареві (спадкоємцю), а тому потребує державної реєстрації права оренди з новим орендарем. Схожі за змістом висновки викладені в постанові Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19. Та обставина, що у зв`язку зі смертю орендаря, заміна його правонаступником відбулась в силу прямої норми закону, не свідчить про відсутність у позивачки права на внесення змін до договору оренди від 08 квітня 2014 року. За загальним правилом, передбаченим статтею 654 ЦК України, зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту. Договір оренди землі земельної ділянки від 08 квітня 2014 року було укладено у письмовій формі, підписаний уповноваженими представниками міської ради та орендарем, він пройшов державну реєстрацію. Додатковою угодою до договору оренди землі №163-16 від 26 вересня 2016 року, продовжено оренду земельної спірної земельної ділянки, продовжено право оренди, яке зареєстровано за ОСОБА_2 у Державному реєстрі речових прав 20 жовтня 2016 року. Станом на момент укладення договору оренди земельної ділянки від 08 квітня 2014 року, а також на дату укладення додаткової угоди до договору оренди земельної ділянки було визначено загальне правило про укладення договору оренди землі у письмовій формі (ст. 14 Закону України «Про оренду землі»). Зміна умов договору оренди землі 08 квітня 2014 року можлива за взаємною згодою сторін у письмовій формі шляхом внесення змін у вигляді додаткової угоди, що буде невід`ємною частиною цього Договору (розділ 12 договору оренди). У розділі 14 основного договору сторони погодили, що цей договір набуває чинності з дати його укладання. Укладеним є такий правочин (договір), щодо якого сторонами у належній формі досягнуто згоди з усіх істотних умов. У разі якщо сторони згоди не досягли, цей договір є неукладеним, тобто таким, що не відбувся, а наведені в ньому умови не є такими, що регулюють спірні відносини. Подібні правові висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 26 жовтня 2022 року у справі № 227/3760/19-ц, провадження № 14-79цс21. Враховуючи, що форма правочину щодо укладення договору та зміни до нього визначені законом, тому відповідні зміни договору мають здійснюватися в тій формі, що і основний договір. Щодо доводів апеляційної скарги в частині неналежного способу захисту порушеного права, оскільки вимога про визнання укладеною додаткової угоди ОСОБА_1 не заявлялась, то слід зазначити таке. Оскаржуваним судовим рішенням відмовлено в позові ОСОБА_1 про покладення обов`язку на Миколаївську міську раду укласти з нею додаткову угоду до договору оренди землі від 08 квітня 2014 року, в якій орендарем зазначити ОСОБА_1 . В цій частині рішення суду першої інстанції не оскаржується, а тому не може бути предметом апеляційного перегляду відповідно до вимог ч.1,ч.2 ст. 367 ЦПК України. Частиною тринадцятою статті 141 ЦПК України передбачено якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки в цьому випадку рішення суду першої інстанції підлягає залишенню без змін, розподілу судових витрат апеляційний суд не здійснює. Керуючись статтями 367, 374, 375, 381 -384 ЦПК України, колегія суддів п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу Миколаївської міської ради залишити без задоволення, а рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2026 року без змін. Відновити дію рішення Заводського районного суду м. Миколаєва від 09 березня 2026 року, зупиненого на підставі ухвали Миколаївського апеляційного суду від 11 червня 2026 року. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених ст. 389 ЦПК України протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Головуючий Судді: _____________________ Повне судове рішення складено 06.07.2026 р.