Постанова Чернівецький апеляційний суд № 727/9029/25

ЧЕРНІВЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року м. Чернівці Справа № 727/9029/25 Чернівецький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: судді-доповідача Лисака І.Н., суддів: Кулянди М.І., Перепелюк І.Б., за участю секретаря судового засідання: Сарган Ю.В., позивач: акціонерне товариство «Універсал Банк», відповідач: ОСОБА_1 , при розгляді справи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2026 року, ухваленого під головуванням судді Гавалешка П.С., дата виготовлення повного тексту рішення суду не зазначена, ВСТАНОВИВ: У липні 2025 року АТ «Універсал Банк» звернулося до суду з позовом до відповідача про стягнення заборгованості та судових витрат. В обґрунтування позову посилалося на те, що 01 грудня 2020 року ОСОБА_1 звернулася до банку з метою отримання банківських послуг, у зв`язку з чим підписала анкету-заяву до договору про надання банківських послуг. Положеннями анкети-заяви визначено, що анкета-заява разом з умовами, тарифами, таблицею обчислення вартості кредиту та паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг. Підписавши дану анкету-заяву власноручним підписом або цифровим власноручним підписом на екрані власного смартфону відповідач підтвердила отримання примірника Договору в мобільному додатку, своє ознайомлення та згоду з умовами договору, укладення нею договору та зобов`язавсь виконати умови договору. Просив вважати, що наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у тому числі, його електронний підпис) обов`язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті йому у банку. На підставі укладеного договору відповідач отримала кредитні кошти у розмірі 58 100 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 . Провадження №22-ц/822/1175/26 Позивач свої зобов`язання за договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами в межах встановленого кредитного ліміту. Станом на 28.06.2024 року у відповідача прострочення зобов`язання із сплати щомісячного мінімального платежу за договором стягнуло понад 90 днів і банк направив «пуш» повідомлення про істотне порушення умов договору та необхідність погасити суму заборгованості, однак на контакт відповідач не виходила, дій щодо погашення заборгованості не здійснила. За наведеного, з посиланням на норми права, які регулюють спірні правовідносини, просило позовні вимоги задовольнити, стягнути з відповідача заборгованість у розмірі 62987,47 грн та судові витрати. Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2026 року позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за кредитним договором у розмірі 62987,47 грн. Вирішено питання щодо розподілу судових витрат. Не погоджуючись з вказаним рішенням сторона відповідача оскаржила його в апеляційному порядку. Вказує, що 13.11.2023 року з рахунку відповідача в період з 22:27:52 по 22:29:39 було здійснено 6 операцій на загальну суму 55 641,18 на послуги «розваги та спорт», а також «кафе ресторан», а саме 22:27:53 розваги та спорт, 22:28:02 кафе ресторан; 22:28:17 та 22:28:27 розваги та спорт, 22:28:58 кафе ресторан штат Клівелен, а 22:29:39 кафе ресторан штат Броклін, а зважаючи на проміжок часу від 10 секунди до 1 хвилини відповідач не могла фізично перебувати одночасно у різних штатах та закладах, а отже провести вищевказані операції з коштами. ОСОБА_1 також пояснює, що раніше, коли оплата була більшою як одна тисяча, то від оператора банку приходила смс на підтвердження коду і тільки після цього проводилася операція з оплатою, а 13.11.2023 року сума була більше, а смс на мобільний телефон для підтвердження коду не надходило. Їй невідомо, яким чином та хто зняв кошти, пін код вона нікому не говорила. Наголошує, що у разі зняття грошей, що відбулося без фізичної участі клієнта банку або без електронної ідентифікації, користувач карти згідно чинного законодавства не несе відповідальності. Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове про відмову в задоволенні позову АТ «Універсал Банк». Відповідач своїм правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що відповідно до ч.3 ст.360 ЦПК України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку. Згідно з ч.1 ст.369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше 30 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Відповідно до ч.13 ст.7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи викладене, розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали цивільної справи, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів дійшла наступних висновків. Згідно з ч.ч.1, 2 ст.367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. На підставі ст.12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість: 1) керує ходом судового процесу; 2) сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; 3) роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; 4) сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; 5) запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. В силу ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності. Згідно ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до вимог ст.263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Ухвалюючи рішення про задоволення позову суд першої інстанції вказав, що відповідач в порушення умов кредитного договору свої зобов`язання не виконала, не здійснила погашення заборгованості за кредитом у встановленому договором порядку та в строки, у зв`язку з зазначеними порушеннями зобов`язань за кредитним договором виникла заборгованість у розмірі 62987,47 грн, яка підлягає до стягнення. Крім того суд вказав, що відповідачем не доведено, що здійснені 13.11.2023 року транзакції грошових коштів здійснені не нею. Колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції в повній мірі відповідає вимогам, визначеним в ст.263 ЦПК України, виходячи з наступного. Обставини справи щодо звернення до банку через мобільний додаток, заповнення анкети-заяви до Договору про надання банківських послуг 04.12.2020 року, укладення договору б/н, встановлення кредитного ліміту, отримання грошових коштів та збільшення кредитного ліміту до розміру 58100 грн шляхом зарахування на картковий рахунок НОМЕР_1 , сторонами визнається та не заперечується (а.с.21-38). З розрахунку заборгованості, відомостей руху коштів по картці ОСОБА_1 та пояснення по виписці вбачається, що станом на 11.05.2025 року заборгованість за наданим кредитом становить 62987,47 грн (а.с.8-20). У матеріалах справи також містяться копії паспорта громадянина України для виїзду за кордон НОМЕР_2 ОСОБА_3 , електронного звернення до кіберполіції 29.12.2023 року, скрін-шоти переписки з додатку monobank від 13.11.2023 року, витягу з ЄРДР від 30.12.2023 року, рапорту ЧРУП ГУНП в Чернівецькій області від 29.12.2023 року, протоколу допиту потерпілого від 04.10.2025 року, а також витяг про історію входів і девайсів клієнта, згідно якого ОСОБА_1 для авторизації використовує Samsung SM-F926В та витяг 2 із програмного комплексу Банку-OperatorDesk щодо ОСОБА_1 (а.с.67-75, 118-124). Частиною 1 ст. 15 ЦК України передбачено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до ч. 1 ст. 16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку (ч. 1 ст. 509 ЦК України). Згідно зі ст. 526, ст. 530 ЦК України зобов`язання має виконуватись належним чином і у встановлений строк відповідно до умов договору та вимог закону. Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч. 1 ст. 612 ЦК України). Відповідно до ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України, зокрема, з договорів. Відповідно до ч. 1 ст. 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Відповідно до положень ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами. Договір є укладеним, якщо сторони досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною (ст. 638 ЦК України). За кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Особливості регулювання відносин за договором про надання споживчого кредиту встановлені законом (ст. 1054 ЦК України). Позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором (ч. 1 ст. 1049 ЦК України). Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (ч. 3 ст. 1049 ЦК України). Згідно зі ст.1 ЗУ «Про платіжні послуги» платіжною карткою є електронний платіжний засіб у вигляді пластикової чи іншого виду картки. Держатель платіжного інструменту є фізична особа, яка на законних підставах використовує платіжний інструмент для ініціювання платіжної операції з відповідного рахунку для виконання платіжних операцій або здійснює інші операції із застосуванням зазначеного платіжного інструменту. Неналежна платіжна операція - це платіжна операція, внаслідок якої з вини особи, яка не є ініціатором або надавачем платіжних послуг, здійснюється списання коштів з рахунку неналежного платника та/або зарахування коштів на рахунок неналежного отримувача чи видача йому коштів у готівковій формі. Неналежним платником є особа, з рахунку якої списано кошти без законних підстав (помилково або неправомірно), а неналежним отримувачем особа, на рахунок якої без законних підстав зарахована сума платіжної операції або яка отримала суму платіжної операції в готівковій формі. Згідно з підпунктом 1 пункту 136 розділу VII Положення про порядок емісії та еквайрингу платіжних інструментів, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 29.07.2022 року №164 користувач платіжної послуги зобов`язаний зберігати та використовувати платіжні інструменти відповідно до вимог законодавства України та умов договору, укладеного з емітентом, і не допускати використання платіжних інструментів особами, які не мають на це законного права або повноважень. Пунктом 143 цього Положення передбачено, що надавач платіжних послуг у разі виконання помилкової платіжної операції з рахунку неналежного платника, якщо власник рахунку/держатель невідкладно повідомив про платіжні операції з використанням платіжного інструменту, які ним не виконувалися, зобов`язаний негайно після виявлення помилки або після отримання повідомлення (залежно від того, що відбулося раніше) переказати за рахунок власних коштів суму платіжної операції на рахунок неналежного платника. Надавач платіжних послуг зобов`язаний також відшкодувати неналежному платнику суму утриманої/сплаченої неналежним платником комісійної винагороди за виконану помилкову платіжну операцію (за наявності такої комісійної винагороди). Пунктом 146 Положення встановлено, що власник рахунку не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені без автентифікації платіжного інструменту і його держателя, крім випадків, якщо доведено, що дії чи бездіяльність власника рахунку/держателя призвели до втрати, незаконного використання ПІНу або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. У постанові Верховного суду від 10 липня 2019 року у справі №522/22780/15 вказано, що саме на позивача покладено обов`язок нерозголошення (нерозкриття) інформації за рахунком в результаті використання клієнтом паролів, ПІН-кодів, CVV-кодів, як і обов`язок повідомлення банку в разі втрати, викрадення платіжної картки та розголошення. У постанові Верховного Суду від 18 січня 2023 року у справі №686/17744/21 вказано, що встановлення точного часу повідомлення банку клієнтом (користувачем) про втрату фінансового номеру телефону, при підозрі доступу третіх осіб до фінансового номеру телефону та інших неправомірних дій таких осіб, має вирішальне значення при визначені того, за проведення яких операцій несе відповідальність клієнт, оскільки до моменту повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій та відповідальність несе користувач, а з часу повідомлення користувачем банку ризик збитків від здійснення операцій за електронним платіжним засобом користувача несе банк. У постановах Верховного Суду: від 03 липня 2019 року у справі №537/3312/16, від 24 липня 2019 року у справі №753/16954/16-ц, від 01 липня 2020 року у справі №712/9107/18, від 21 квітня 2021 року у справі №751/6050/18, від 07 липня 2021 року у справі №370/476/16, від 17 грудня 2021 року у справі №263/3704/19 від 13 червня 2022 року у справі №587/586/21, від 24 січня 2024 року у справі №758/14517/18 викладені правові висновки про те, що сам по собі факт коректного вводу вихідних даних для ініціювання такої банківської операції, як списання коштів з рахунку користувача, не може достовірно підтверджувати ту обставину, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції. Лише наявність обставин, які безспірно доводять, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, є підставою для притягнення його до цивільно-правової відповідальності. Наведені правила визначають предмет дослідження та відповідним чином розподіляють між сторонами тягар доведення, а отже, встановленню підлягають обставини, які беззаперечно свідчитимуть, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції від його імені. У разі недоведеності обставин, які безспірно свідчать про те, що користувач своїми діями чи бездіяльністю сприяв втраті, незаконному використанню ПІН-коду або іншої інформації, яка дає змогу ініціювати платіжні операції, необхідно виходити з відсутності вини користувача у перерахуванні чи отриманні спірних грошових коштів. За змістом ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.76 ЦПК України). У ч.2 ст.78 ЦПК України передбачено, що обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Згідно з ч.1 ст.80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Відповідно до ч.1-2 ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Відповідно до: п. 4.2.15. Глави 4 Розділу 1 Умов і правил: «При здійсненні своїх прав і обов`язків, клієнт зобов`язаний утримуватися від дій, які могли б порушити права Банку (6 т.ч. особисті немайнові). Під час користування послугами Банку Клієнт зобов`язаний дотримуватися принципів добросовісності, розумності та справедливості.»; п. 8.1. Глави 8 Розділу 1 Умов і правил: «Сторони несуть відповідальність за належне виконання своїх обов`язків відповідно до законодавства України та умов Договору.»; п. 8.7. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Банк не несе відповідальності у випадках невиконання Клієнтом умов Договору та додатків, які є його невід`ємною частиною.»; п. 8.10. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Клієнт несе відповідальність в повному обсязі за всі операції, що супроводжуються авторизацією, до моменту заяви Клієнта, поданої до контактного центру Банку за допомогою каналів дистанційного обслуговування, про блокування картки / рахунку / на рух коштів, номера мобільного телефону на надання банківських послуг.»; п. 8.11. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Клієнт несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації.»; п. 8.13. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «У разі застосування до Банку санкцій внаслідок помилкових дій Клієнта, порушення Клієнтом умов Договору / Правил і додатків, які є його невід`ємною частиною, Клієнт зобов`язується відшкодувати Банку всі завдані внаслідок цього збитки в повному обсязі.»; п. 8.15. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «У разі якщо клієнт дав згоду на проведення операцій з Картами або нанесеними на них даними поза полем його контролю, він несе повну відповідальність за їх можливе шахрайське використання надалі. Банк не несе відповідальності за операції, що супроводжуються правильним введенням ПІН-коду.»; п. 8.17. Глави 8 Розділу І Умов і правил: «Клієнт несе відповідальність за всі операції, що проводяться Клієнтом та / або третіми особами з відома або без відома Клієнта при використанні мобільних додатків для здійснення фінансових операцій, в тому числі в разі якщо програмне забезпечення та / або мобільний пристрій Клієнта, з використанням яких здійснюється доступ до даних послуг, були схильні до модифікації, що порушує угоду користувача, укладену між клієнтом і виробником програмного забезпечення та / або мобільного пристрою, а також у разі якщо на мобільному пристрої, що використовується для підключення телефону клієнта до Мобільного додатку був активований режим для розробників.»; п. 1.3. Глави 2 Розділу ІІ Умов і правил: «Клієнт погоджується з тим, що Кредитний ліміт встановлюється за рішенням Банку, і Клієнт дає право Банку в будь-який момент змінити (зменшити, збільшити або анулювати) Кредитний ліміт.»; п. 2.5. Глави 2 Розділу ІІ Умов і правил: «3 метою ідентифікації Клієнта при проведенні операцій з використанням Картки при активації Картки встановлюється ПІН-код. ПІН-код є аналогом власноручного підпису Клієнта. Клієнт погоджується, що використання карти і правильного ПІН-коду є належною і достатньою ідентифікацією держателя Платіжної картки.»; п. 3.3. Глави 3 Розділу ІІ Умов і правил: «Операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки, з введенням відповідного ПІН-коду або з введенням коду, наданого Банком в рамках технології 3D-Secure, або операції, що здійснюються з використанням Платіжної картки без введения ПІН-коду, або з використанням реквізитів Платіжної картки, або з використанням аутентифікаційних даних, у тому числі в Мобільному додатку, або операції, підтверджені у Мобільному додатку, - визнаються підтвердженими Клієнтом та ініційованими ним власноруч.»; Глави 1 Розділу І Умов: «Аутентифікація - посвідчення правочинності звернення клієнта в Банк для здійснення банківських операцій або отримання інформації про рахунки клієнта в порядку, передбаченому Договором.»; Глави 1 Розділу І Умов: «Верифікація - процедура перевірки персональних даних держателя картки з перевіркою його анкетних (ідентифікаційних) даних.»; Глави 1 Розділу І Умов: «Ідентифікація - отримання Банком ідентифікаційних даних клієнта.». Вказане вище свідчить, що клієнт банку зобов`язаний не передавати будь-які відомості, що дозволять будь-яким особам ідентифікувати себе як Клієнт Банку. Відповідно до ч.5 ст.87 ЗУ «Про платіжні послуги» до моменту повідомлення емітента про факт втрати платіжного інструменту та/або індивідуальної облікової інформації відповідно до статті 38 цього Закону ризик збитків від виконання неналежних платіжних операцій та відповідальність за них покладаються на платника. Таким чином, саме клієнт банку несе відповідальність за всі проведені операції з використанням передбачених Договором засобів його ідентифікації і аутентифікації, в т.ч. за несанкціоновані операції з його картою. Відповідач у відзиві підтвердила, що звернулась до правоохоронних органів вже після списання з її рахунку кредитних коштів, що підтверджується матеріалами справи, однак, доказів того, що саме діями третіх осіб без участі клієнта банку, списано кошти з карткового рахунку 13.11.2023 року в період з 22:27:52 по 22:29:39 було здійснено 6 операцій на загальну суму 55 641,18 на послуги «розваги та спорт» а також «кафе ресторан», а саме 22:27:53 розваги та спорт, 22:28:02 кафе ресторан; 22:28:17 та 22:28:27 розваги та спорт, 22:28:58 кафе ресторан штат Клівелен, а 22:29:39 кафе ресторан штат Броклін, останні не містять та таких на протязі усього часу розгляду справи ОСОБА_1 не надано. З огляду на викладене колегія суддів дійшла висновку, що не можна вважати за вищевикладених обставин ОСОБА_1 не несе відповідальності за платіжні операції, здійснені по її рахунку. Також Верховний Суд у постанові від 04 грудня 2023 року у справі №212/10457/21 погодився з тим, що без введення особою логіна і паролю в інтернет-банкінгу (де він обслуговується), які відомі виключно останньому, здійснення його верифікації, передання ним та отримання відповідачами персональних даних від позивача з метою укладення договору, є неможливим. А в матеріалах справи відсутні докази протиправності дій третіх осіб стосовно відповідача, як і незаконності заволодінням його персональними даними. Посилання в апеляційній скарзі на невідповідність висновків суду першої інстанції обставинам справи, які мають суттєве значення, є безпідставними, оскільки скаржник не надав належних і допустимих доказів на підтвердження цих обставин. Зокрема, здійснення платежів в короткі проміжки часу в різних штатах США не виключають вираження волі на це власника карти, оскільки розташування терміналів прийому платежів не обов`язково співпадають з місцем реєстрації отримувача коштів (надавача послуг) чи власника такого терміналу. Ухвалюючи рішення у справі суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідивши наявні у справі докази і надавши їм належну оцінку, дійшов правильного висновку про те, що позовні вимоги банку підлягали до задоволення. Згідно із п.1 ч.1 ст.374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Відповідно до вимог ст.375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. У такому разі розподіл судових витрат у вигляді сплаченого відповідачами судового збору за подання апеляційної скарги не проводиться згідно зі ст. ст. 141, 382 ЦПК України. На підставі наведеного та керуючись ст.ст.141, 367, 368, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд,

УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якої діє ОСОБА_2 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці від 20 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Суддя-доповідач І.Н. Лисак Судді: М.І. Кулянда І.Б. Перепелюк