Постанова 4818 № 619/7779/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ ПОСТАНОВА ІМНЕМ УКРАЇНИ 06 липня 2026 року м. Харків справа № 619/7779/25 провадження № 22-ц/818/3321/26 Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати у цивільних справах: головуючого судді Тичкової О.Ю., суддів колегії: Пилипчук Н.П., Яцини В.Б. учасники справи: позивач: Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» відповідачі: ОСОБА_1 , ОСОБА_2 розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 лютого 2026 року у складі судді Калиновської Л.В.,- ВСТАНОВИВ: У грудні 2025 року КП «Харківські теплові мережі» звернулось до суду з позовом про стягнення солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 заборгованість в сумі 44374.04 грн, з яких: 31392.70 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22) за період з 01.11.21 по 31.10.25; 1074.08 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.22 по 31.10.25; 11250.65 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.10.25; 656.61 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.22 по 31.10.25; та судові витрати, які складаються із суми судового збору та витрат, пов`язаних відправкою Відповідачу позовної заяви з додатками, та витрат на отримання витягу з Державного реєстру прав на нерухоме майно. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначено, що КП «Харківські теплові мережі» як теплопостачальна організація, відповідно до законодавства, надає послуги з постачання теплової енергії та постачання гарячої води мешканцям багатоквартирних будівників. Відповідачу (відповідачам) щомісяця направлялися рахунки на оплату наданих послуг. Внаслідок неповної та несвоєчасної оплати отриманих послуг станом на 01.11.25 у відповідача (відповідачів) утворилася заборгованість в сумі 44374.04 грн, з яких: 31392.7 грн за послугу з постачання теплової енергії (з урахуванням гарячої води до 01.01.22р) за період з 01.11.21 по 31.10.25, 1074.08 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.22 по 31.10.25, 11250.65 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.10.25, 656.61 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.22 по 31.10.25. Рішенням Дергачівського районного суду Харківської області від 25 лютого 2026 року позов задоволено. Стягнути солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість в сумі 44374.04 грн, з яких: 31392.7 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.11.21 по 31.10.25; 1074.08 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.22 по 31.10.25; 11250.65 грн за послугу з постачання гарячої води за період з 01.01.2022 по 31.10.25; 656.61 грн за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.22 по 31.10.25. Стягнути з солідарно з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 на користь Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» витрати по сплаті судового збору у розмірі 2422 грн 40 коп., та витрати, пов`язані з відправкою позивачем позовної заяви з додатками у розмірі 110 грн 00 коп. Рішення обґрунтовано тим, що позивач надав належні та допустимі докази на підтвердження підстав заявленого позову. Відповідачі як споживачі житлово-комунальних послуг зобов`язана оплатити вжиті послуги, оскільки вони фактично користувались ними, проте зазначеного обов`язку не виконали, внаслідок чого утворилась заборгованість у заявленому у позові розмірі. У спірних правовідносинах позовна давність, в силу пунктів 12, 19 Розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України не спливла. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_2 подала апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просила рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що в матеріалах справи відсутні належні та допустимі докази які б свідчили, що відповідачі мешкали, мешкають в приміщені за адресою: АДРЕСА_1 та є споживачами, наданих за цією адресою, комунальних послуг в тому числі комунальним підприємством Харківські теплові мережі. Судом проігноровано рішення у справі №619/4868/25 від 23 вересня 2025 року за таким самим позовом, що свідчить про ймовірне порушення принципу законності, обґрунтованості та вмотивованості судового рішення та неправильне застосування норм процесуального права. Відомості про нарахування та оплату за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води, що надані КП «ХТМ» разом з позовною заявою, містять інформацію тільки про одного споживача - власника помешкання за вказаною адресою , та не містять жодних підстав та обґрунтувань, вважати ОСОБА_2 належним відповідачем у справі. В умовах воєнного стану встановлено, що до припинення чи скасування воєнного стану в Україні заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово комунальні послуги та стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги, утвореної після 24 лютого 2022 року з дати початку по дату завершення бойових дій або тимчасової окупації територій, включених до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією. Оскільки основна частина заборгованості виникла у період після 24 лютого 2022 року, тому підстав для її стягнення відсутні. Не погодившись з рішенням суду ОСОБА_4 також подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, порушення судом норм матеріального та процесуального права просив рішення скасувати та ухвалити нове, яким відмовити в задоволенні позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована доводами, які за своїм змістом є тотожними доводам, викладеним в апеляційній скарзі ОСОБА_2 , зводяться до аналогічних заперечень щодо встановлених судом обставин справи, їх правової оцінки та застосування норм матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим фактично дублюють її зміст і не містять самостійних додаткових аргументів на підтвердження заявлених вимог. Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши наявні у справі докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення в межах доводів апеляційних скарг, вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволенню з таких підстав. Згідно статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи, що згідно відомостей з реєстру територіальної громади про місце проживання особи (за даними громади: Солоницівська територіальна громада) станом на 24.12.2025 ОСОБА_3 та ОСОБА_2 зареєстровані за адресою: квартира АДРЕСА_2 (а.с. 21.22). Згідно даних відомостей про нарахування за оплату за послуги з теплопостачання з урахуванням періоду платежу за період з 11.2021 по 10.2025 за особовим рахунком № НОМЕР_1 відкритим на ім`я ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 заборгованість складає: за послуги постачання теплової енергії у розмірі 31 392,7 грн; за послугу з постачання гарячої води 11 250,65 грн; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.08.22 по 31.10.25 у розмірі 1074.08 грн; за абонентську плату за Індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.08.22 по 31.10.25 у розмірі 656.61 грн (а.с.9-10) Спірні правовідносини врегульовані законодавством, що діяло на час їх виникнення та існування, а саме нормами ЦК України, ЖК України, Законом України «Про житлово-комунальні послуги» від 09.11.2017 № 2189-VIII ( надалі Закон № 2189-VIII). При цьому такому праву прямо відповідає визначений пунктом 5 частини 2 статті 7 Закону № 2189-VIII обов`язок споживача оплачувати житлово-комунальні послуги у строки, встановлені договором або законом. Відповідно до частин 1 статті 9 Закону № 2189-VIII споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. У відповідності до частини першої статті 12 Закону № 2189-VIII надання житлово-комунальних послуг здійснюється виключно на договірних засадах. Відповідно до ч.3 ст.9 Закону № 2189-VIII дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Обов`язок щодо оплати власниками квартир та споживачами житлово-комунальних послуг, крім вищенаведених положень законодавства, закріплений також у статті 162 ЖК України. Таким чином, згідно із зазначеними нормами закону споживачі зобов`язані оплатити житлово-комунальні послуги, якщо вони фактично користувалися ними. Відсутність договору про надання житлово-комунальних послуг сама по собі не може бути підставою для звільнення споживача від оплати послуг у повному обсязі. Аналогічний висновок викладений у постановах Верховного Суду України від 30 жовтня 2013 року в справі № 6-59цс13 і від 20 квітня 2016 року в справі № 6-2951цс15, та у постановах Верховного Суду від 26 вересня 2018 року в справі № 750/12850/16-ц і від 06 листопада 2019 року в справі № 642/2858/16. З 01.12.2021 на підставі частини 5 ст. 13 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» надання послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання у багатоквартирних будинках регламентується положеннями індивідуального договору про надання послуги з постачання теплової енергії та індивідуального договору про надання послуги з постачання гарячої води, які за своєю правовою природою є публічними договорами приєднання та опубліковані на офіційному сайті надавача послуг. Постачання теплової енергії у житловий фонд на потреби опалення здійснюється на підставі розпоряджень місцевих органів влади про початок та закінчення опалювального сезону, а на потреби гарячого водопостачання - протягом року. Розрахунки за теплову енергію, що споживається, проводяться виключно в грошовій формі відповідно до встановлених тарифів. Розрахунковим періодом є календарний місяць. Згідно ч. 2 ст. 32 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» розмір плати за комунальні послуги розраховується виходячи з розміру затверджених цін/тарифів та показань засобів обліку або за нормами, затвердженими в установленому порядку. У разі наявності засобів обліку оплата комунальних послуг здійснюється виключно на підставі їх показників на кінець розрахункового періоду згідно з умовами договору, крім випадків, передбачених законодавством. Відповідно п. 24 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» надає послуги з централізованого опалення та підігріву холодної води для потреб гарячого водопостачання, згідно із Законом Україні «Про житлово-комунальні послуги» та Правилами надання послуг з централізованого опалення, постачання холодної та гарячої води і водовідведення, затвердженими постановою Кабінету Міністрів України від 21.07.2005 № 630, що регулюють відносини між суб`єктом господарювання, предметом діяльності якого є надання житлово- комунальних послуг (виконавець), і фізичної та юридичного особою (споживач), яка отримує або має намір отримувати послуги з централізованого опалення та постачання гарячої води. Відповідно до ст.525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Згідно ст.526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст.610 ЦК України). При цьому правовідносини, які склалися між сторонами, є грошовим зобов`язанням, у якому, серед інших прав і обов`язків сторін, на боржників покладено обов`язок з оплати вартості отриманих житлово-комунальних послуг, якому кореспондує право вимоги кредитора (частина перша статті 509 ЦК України) - вимагати сплату грошей за надані послуги. Як зазначено в ч.1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). У відповідності до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми. Правовідношення, в якому замовник зобов`язаний оплатити надану послугу в грошах, а виконавець має право вимагати від замовника відповідної оплати, тобто в якому передбачено передачу грошей як предмета договору або сплату їх як ціни договору, є грошовим зобов`язанням. У даному випадку правовідносини, які склалися між сторонами є грошовим зобов`язанням і на ці правовідносини поширюється дія ч. 2 ст. 625 ЦК України, як спеціальний вид цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов`язання. Частиною третьою статті 12 ЦПК України визначено, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до частини першої статті 76 ЦПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст. 77 ЦПК України.) Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (ст.79 ЦПК України). Статтею 80 ЦПК України передбачено, що достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Під час розгляду справи про стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги визначальним є встановлення факту надання обслуговуючою організацією (позивачем) житлово-комунальних послуг особам, які є їх споживачами (відповідачу), та правильність нарахування заборгованості за житлово-комунальні послуги. Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідачі є споживачем послуг з постачання теплової енергії та послуг з постачанням гарячої води за адресою: квартира АДРЕСА_2 , що підтверджується відомостями з реєстру територіальної громади про місце проживання особи (за даними громади: Солоницівська територіальна громада) станом на 24.12.2025 та розрахунком позивача. На виконання вимог зазначених процесуальних норм КП «Харківські теплові мережі» надані належні докази надання відповідачем послуг з постачання теплової енергії та гарячого водопостачання у зазначений у позові період та існування у відповідачів заборгованості з оплати зазначених послуг. Доводи апелянта ОСОБА_2 на те, що вона не є власницею квартири та особовий рахунок відкрито на іншу особу, а тому у неї не виник обов`язок сплачувати заборгованість, колегія суддів вважає необґрунтованими виходячи з наступного. Відповідно до ст. ст.19,19-1 ЗУ «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року №2633-IV(далі Закон №2633-ІV) споживачі теплової енергії повинні щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за спожиту (отриману) теплову енергію. Відповідно до ст. 541 ЦК України солідарний обов`язок або солідарна вимога виникають у випадках, встановлених договором або законом, зокрема у разі неподільності предмета зобов`язання. Частиною 3 статті 9 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» передбачено, що дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. У разі солідарного обов`язку боржників (солідарних боржників) кредитор має право вимагати виконання обов`язку частково або в повному обсязі як від усіх боржників разом, так і від будь-кого з них окремо. Виконання солідарного обов`язку у повному обсязі одним із боржників припиняє обов`язок решти солідарних боржників перед кредитором ( частини 1, 4 ст. 543 ЦК України). З наявної в матеріалах справи інформації убачається, що відповідачі зареєстровані за адресою: АДРЕСА_1 , тому, відповідно, дані особи є споживачами наданих до квартири послуг та належними співвідповідачами по справі. Проживання в іншому місці не звільняє відповідачів від сплати отриманих комунальних послуг, оскільки матеріалами справи підтверджено їх реєстрацію у квартирі, що свідчить про те, що вони є користувачами наданих послуг. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 вересня 2019 року у справі №335/479/17 (провадження №61-22435св18), у постанові від 21 жовтня 2019 року у справі №756/10344/14. Доводи апеляційних скарг, які посилаються на Закон України «Про внесення зміни до пункту 10-2 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» щодо виконання рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги у період дії воєнного стану» (№7531), регулює здійснення виконавчого провадження, та зупиняє у період дії воєнного стану в Україні, введеного Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року№ 64/2022, затвердженим Законом України «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні» від 24.02.2022 року № 2102-IX, вчинення виконавчих дій у виконавчих провадженнях з виконання зокрема рішень про стягнення з фізичної особи заборгованості за житлово-комунальні послуги на території територіальних громад, що належать до територій, на яких ведуться активні бойові дії, або тимчасово окупованих територій відповідно до переліку, затвердженого центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику з питань тимчасово окупованої Російською Федерацією території України, або якщо стягнення заборгованості за житлово-комунальні послуги здійснюється щодо нерухомого майна, яке є місцем постійного проживання такої фізичної особи і було знищено або пошкоджено внаслідок воєнних (бойових) дій, та не поширюється на судовий розгляд. Крім того, відповідно п. 24 «Про затвердження Правил надання послуги з постачання теплової енергії і типових договорів про надання послуги з постачання теплової енергії» №830 розподіл між споживачами обсягу спожитої у будівлі послуги здійснюється з урахуванням показань вузлів розподільного обліку/приладів-розподілювачів теплової енергії, а у разі їх відсутності - пропорційно опалюваній площі (об`єму) приміщення споживача відповідно до Методики розподілу. З Єдиного реєстру судових рішень вбачається, що 02.09.2025 Дергачівським районним судом Харківської області видано судовий наказ про стягнення з відповідачів суми заборгованості за послуги з постачання теплової енергії та гарячої води у загальному розмірі 43 056,97 грн. 22.09.2025 до суду надійшла заява ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , в якій вони просили скасувати зазначений вище судовий наказ з тих підстав, що вважають необґрунтованими вимоги КП «Харківські теплові мережі» про стягнення заборгованості, а вимоги стягувача безпідставними та такими, що підлягають скасуванню. Судом керуючись ч. 3 ст. 171 ЦПК ухвалою суду від 23.09.2025 скасовано судовий наказ про солідарне стягнення з відповідачів суми заборгованості за комунальні послуги. Судова колегія зазначає, що ухвала про скасування судового наказу є виключно процесуальним актом, який не вирішує спір між сторонами по суті та не підтверджує ані наявності, ані відсутності заборгованості, а лише засвідчує наявність спору про право, що унеможливлює розгляд заявлених вимог у наказному провадженні. Відтак скасування судового наказу не позбавляє позивача права на судовий захист шляхом звернення до суду з позовом про стягнення відповідної заборгованості. За таких обставин доводи апелянтів у цій частині є безпідставними та не спростовують правильності обраного позивачем способу судового захисту. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Вирішуючи спір, який виник між сторонами справи, суд першої інстанції правильно визначився з характером спірних правовідносин та нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, повно та всебічно дослідив обставини справи та наявні у справі докази, надав їм належну оцінку, у результаті чого ухвалив законне й обґрунтоване судове рішення, яке відповідає вимогам матеріального та процесуального права. На підставі вищевказаних обставин та правового обґрунтування колегія суддів визнає, що оскаржене рішення суду ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи скарги висновків суду не спростували, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення без змін. Виходячи з вищевикладеного, доводи апеляційних скарг не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія вважає, що рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375 ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а рішення суду - без змін. Керуючись ст. ст.367, 368, 369, 375, 381, 382, 383, 384, 389, 390 ЦПК України суд, -

ПОСТАНОВИВ: Апеляційні скарги ОСОБА_2 , ОСОБА_3 залишити без задоволення. Рішення Дергачівського районного суду Харківської області від 25 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку тільки в випадках передбачених статтею 389 Цивільного процесуального кодексу України безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Головуючий О.Ю.Тичкова Судді Н.П. Пилипчук В.Б. Яцина