Постанова Харківський апеляційний суд № 638/10459/25

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД __________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А Іменем України 09 березня 2026 року м. Харків справа № 638/10459/25 провадження № 22-ц/818/1909/26 Харківський апеляційний суд у складі: Головуючого: Маміної О.В. суддів: Пилипчук Н.П., Мальований Ю.М. розглянувши у порядку ст. 369 ЦПК України в м. Харкові без повідомлення учасників справи цивільну справу за позовом Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» до ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про стягнення заборгованості, - за апеляційною скаргою представника ОСОБА_3 адвоката Давидюк Катерини Олександрівни на рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року, постановлене суддею Невініциним Є.В.. в с т а н о в и в: У червні 2025 року Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» звернулося до суду з позовом, в якому просило стягнути солідарно з відповідачів заборгованість в сумі 42356,68 грн, з яких: 41189,25 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440,90 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347,28 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379,25 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 по 30.09.2023; інфляційні витрати в сумі 1858,89 грн; три відсотки річних в сумі 721,04 грн, судові витрати в сумі 3117,62 грн. Рішенням Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року позовні вимоги Комунального підприємства «Харківські теплові мережі» задоволено. Стягнуто в солідарному порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» заборгованість у розмірі 42356 (сорок дві тисячі триста п`ятдесят шість) грн 68 коп., з яких: 41189 грн 25 коп. за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440 грн 90 коп. за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347 грн 28 коп. за абонентську плату зв індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379 грн 25 коп. за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 ро 30.09.2023; інфляційні втрати в сумі 1858 грн 89 коп.; три відсотки річних в сумі 721 грн 04 коп. Стягнути в дольовому порядку з ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на користь комунального підприємства «Харківські теплові мережі» судовий збір у розмірі 3028 грн 00 коп. по 1009 грн 33 коп. з кожного. В апеляційній скарзі представник ОСОБА_3 адвокат Давидюк К.О. просить рішення суду скасувати та постановити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог відмовити у повному обсязі. Посилається на невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права; Зазначає, що судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення, не взято до уваги, що апелянт не є власником, проте закон покладає саме на власника оплату комунальних послуг. Апелянт лише зареєстрована у квартирі, проте не проживає та не використовує комунальні ослуги. Перевіряючи законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції, відповідно до вимог ст. 367 ЦПК України - в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених у суді першої інстанції, судова колегія вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи з наступного. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив з того, що вимоги позивача про стягнення заборгованості, яка складається, з 41189,25 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440,90 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347,28 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379,25 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 по 30.09.2023 обґрунтовані та підлягають задоволенню, оскільки відповідачі будучи зобов`язаними своєчасно сплачувати плату за отримані послуги, в односторонньому порядку припинили виконувати взяті на себе зобов`язання, не сплачують заборгованість добровільно. Судова колегія погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Матеріали справи свідчать про те, що за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . За адресою: АДРЕСА_1 на ім`я ОСОБА_1 відкрито особовий рахунок № НОМЕР_1 . Будинок АДРЕСА_2 підключений до централізованого теплопостачання. Заборгованість відповідачів, згідно розрахунків складає 42356,68 грн, з яких: 41189,25 грн за послугу з постачання теплової енергії за період з 01.12.2017 по 30.09.2023; 440,90 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання теплової енергії за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 347,28 грн за абонентську плату за індивідуальним договором з постачання гарячої води за період з 01.06.2022 по 30.09.2023; 379,25 грн за послугу з технічного обслуговування внутрішньобудинкових систем теплопостачання за період з 01.12.2022 по 30.09.2023. В розрахунку заборгованості зазначено інформацію щодо об`єму поставлених відповідачу послуг, їх вартість, згідно встановлених тарифів, а також відображено всі здійснені відповідачами оплати з урахуванням перерахунків. Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. З наявних у справі доказів убачається, що позивач надавав послуги з централізованого теплопостачання, а відповідачі їх отримували протягом зазначеного у позовній заяві строку. Згідно з вимогами ст. 162 ЖК України плата за користування жилим приміщенням в будинку (квартирі), що належить громадянинові на праві приватної власності, встановлюється угодою сторін. Плата за комунальні послуги береться крім квартирної плати за затвердженими в установленому порядку тарифами. Строки внесення квартирної плати і плати за комунальні послуги визначаються угодою сторін. Наймач зобов`язаний своєчасно вносити квартирну плату і плату за комунальні послуги. Відповідно до ст. 5 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» комунальні послуги - послуги з постачання та розподілу природного газу, постачання та розподілу електричної енергії, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення, управління побутовими відходами. Згідно з п.6 ч.1 ст.1 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач - фізична або юридична особа, яка є власником (співвласником) нерухомого майна, або за згодою власника інша особа, яка користується об`єктом нерухомого майна і отримує житлово-комунальну послугу для власних потреб та з якою або від імені якої укладено відповідний договір про надання житлово-комунальної послуги. Відповідно до п.5 ч.2 ст.7 Закону України «Про житлово-комунальні послуги» індивідуальний споживач зобов`язаний оплачувати надані житлово-комунальні послуги за цінами/тарифами, встановленими відповідно до законодавства, у строки, встановлені відповідними договорами. Частиною 6 ст. 19 Закону України «Про теплопостачання» передбачено, що споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Згідно з ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. За змістом ч. 1 ст. 901, ч. 1 ст. 903 ЦК України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором. Якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов`язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором. Підведення централізованого опалення до стояка в межах квартири свідчить про виконання послуг позивачем. Таким чином, Комунальне підприємство «Харківські теплові мережі» виконало свої зобов`язання щодо надання послуг з централізованого опалення, а відповідач незалежно від споживання цієї послуги, або відмови від її споживання, зобов`язан оплатити надані послуги. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання. Боржник вважається таким, що прострочив виконання, якщо він не виконав його у строк, передбачений умовами договору або встановлений законом. Наведене свідчить, що відповідач зобов`язаний був своєчасно і в повному обсязі оплачувати витрати на утримання будинку, споруд і прибудинкової території, послуги з теплопостачання, водопостачання, водовідведення, газопостачання, тощо. З матеріалів справи вбачається, що письмовий договір на постачання теплової енергії у квартиру відповідача, між сторонами не укладався, разом з тим відкриття особового рахунку № НОМЕР_1 за адресою розташування квартири АДРЕСА_3 , відповідно до якого нараховується плата за послуги з теплопостачання, що надавалися позивачем будинку АДРЕСА_2 до точки розподілу в межах балансової належності та відсутність відмови від отримання послуги у передбаченому законом порядку, свідчать про фактичне укладення договору між сторонами. Аналогічна позиція висловлена у постановах Верховного суду України від 16.12.2015 (справа № 6-2023цс15), від 20.04.2016 (справа № 6-2951цс15), від 26.09.2018 (справа №750/12850/16-ц), від 18.03.2019 (справа № 210/5796/16-ц) та підтримана Верховним судом у складі колегії суддів Касаційного господарського суду в постанові від 25.07.2019 по справі № 916/2267/17. Згідно заст.19 Закону України «Про теплопостачання» від 02.06.2005 року № 2633-ІУ споживач повинен щомісячно здійснювати оплату теплопостачальній організації за фактично отриману теплову енергію. Відповідно до п.20 Правил плата за послуги з теплопостачання вноситься споживачем відповідно до показань засобів обліку або затверджених норм споживання на підставі платіжного документу. Розрахунок заборгованості здійснений відповідно до розміру опалювальної площі у квартирі відповідачів. Підстав вважати, що позивач невірно здійснив розрахунок не має. Статтями 610, 612 ЦК України передбачено, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів вважає, що висновок суду першої інстанції про наявність підстав для стягнення заборгованості з відповідачів відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Щодо доводів апеляційної скарги про те, що апелянт не є власником квартири та не споживає послуги. Згідно ст. 9 Закону України» Про житлово комунальні послуги» споживач здійснює оплату за спожиті житлово-комунальні послуги щомісяця, якщо інший порядок та строки не визначені відповідним договором. Споживач не звільняється від оплати житлово-комунальних послуг, отриманих ним до укладення відповідного договору. За бажанням споживача оплата житлово-комунальних послуг може здійснюватися шляхом внесення авансових платежів згідно з умовами договору про надання відповідних житлово-комунальних послуг. Дієздатні особи, які проживають та/або зареєстровані у житлі споживача, користуються нарівні зі споживачем усіма житлово-комунальними послугами та несуть солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Разом з тим матеріали справи не містять доказів належності квартири на праві власності іншім особам. Таким чином оскільки ОСОБА_3 зареєстрований у квартирі, він несе солідарну відповідальність за зобов`язаннями з оплати житлово-комунальних послуг. Щодо доводів про непроживання у квартирі та невикористання послуг позивача, судова колегія зазначає наступне. Як убачається з довідки про зареєстрованих осіб за адресою: АДРЕСА_1 зареєстровані наступні особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_1 , ОСОБА_3 . Споживач має право на несплату вартості комунальних послуг, крім постачання теплової енергії, у разі їх невикористання та за відсутності приладів обліку. Це можливо, якщо період тимчасової відсутності в житловому приміщенні або іншому об`єкті нерухомого майна споживача та інших осіб - понад 30 календарних днів. Це має бути документально підтверджено відповідно до умов договорів про надання комунальних послуг (п. 6 ч. 1 ст. 7 Закону «Про житлово-комунальні послуги».) Таким чином Законом України «Про житлово-комунальні послуги» споживачу надано право на написання заяви та повідомлення постачальника комунальних послуг про непроживання та невикористання житлово-комунальних послуг у разі відсутності приладів обліку. Проте законом не передбачено права на відмову від отримання комунальної послуги у вигляді постачання теплової енергії, тому навіть у разі непроживання споживач має сплачувати за надану послугу. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції. Статтями 12, 81 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Доказування не може ґрунтуватись на припущеннях. Доказів сплати за комунальні послуги у визначений судом період відповідачем не надано, підстав для відмови у позові не вбачається. Рішення суду першої інстанції відповідає вимогам закону та фактичним обставинам справи. Європейський суд з прав людини вказав що пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо надання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки з огляду на конкретні обставини справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року). Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України суд, - п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу представника ОСОБА_3 адвоката Давидюк Катерини Олександрівни залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду м.Харкова від 06 листопада 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення у випадках, передбачених ст. 389 ЦПК України. Головуючий: О.В. Маміна Судді: Н.П. Пилипчук Ю.М. Мальований