Постанова 4814 № 534/974/25

ПОЛТАВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 534/974/25 Номер провадження 22-ц/814/1011/26Головуючий у 1-й інстанції Морозов В. Ю. Доповідач ап. інст. Одринська Т. В. П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Полтава Полтавський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Головуючого судді: Одринської Т.В., суддів: Панченка О.О., Пікуля В.П., розглянувши у порядку письмового провадження м. Полтава цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за апеляційною скаргою представника ОСОБА_1 - адвоката Першина Сергія Миколайовича на рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 27 травня 2025 року, В С Т А Н О В И В : У квітні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» звернулось до суду із зазначеним позовом, у якому прохало суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором №04756-05/2024 від 04.05.2024 року у розмірі 29430,00 грн. та за Договором №05581-05/2024 від 05.05.2024 року у розмірі 24630,00 грн. Рішенням Горішньоплавнівського міського суду Полтавської областівід 27 травня 2025 позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» - задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №04756-05/2024 від 04.05.2024 року у розмірі 29430,00 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованість за Договором №05581-05/2024 від 05.05.2024 року у розмірі 24630,00 грн та судові витрати у розмірі 2422,40 грн. Рішення суду вмотивовано доведеністю позовних вимог. Не погодившись із вказаним рішенням, його в апеляційному порядку оскаржив представник ОСОБА_1 - адвокат Першин Сергій Миколайович. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що відповідач спірні кредитні договори не укладав та кредитні кошти за цими договорами не отримував. Вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача неустойки у розмірі 4500,00 грн за Договором №04756-05/2024, а також неустойки у розмірі 8100,00 грн за Договором №05581-05/2024 суперечать чинному законодавству та стягненню не підлягали. Вважає, що визначений у спірних кредитних договорах розмір процентів є непропорційно високим та призводить до дисбалансу договірних прав та обов`язків на шкоду позичальника (споживача), відтак пункти цих кредитних договорів щодо розміру відсотків за користування кредитними коштами є несправедливими і суперечать принципам розумності та добросовісності. Прохав суд рішення міського суду скасувати та ухвалити нове, яким в задоволенні позовних вимог про стягнення з ОСОБА_1 кредитної заборгованості - відмовити у повному обсязі. Відзив на апеляційну скаргу у встановлені строки не надходив. Відповідно до ч. 3ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. Згідно з частиною першою статті 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Відповідно до частини першої статті 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Частиною тринадцятою статті 7 ЦПК України визначено, що розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними в справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Враховуючи категорію справи, ціну позову розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду, доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків. Відповідно до вимог ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Судом встановлено, що 04.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №04756-05/2024 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після заповнення Відповідачем відповідної електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що станом на момент укладення договору перебував за адресою https://suncredit.com.ua/, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 04.05.2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання фінансового кредиту №04756-05/2024 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту). В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету Позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта (представника клієнта)» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107). Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://suncredit.com.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 . Відповідач 04.05.2024 року, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, натиснув кнопку «З умовами договору (оферти) згоден. Зі своєї сторони ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W3446 на номер телефону НОМЕР_1 ( що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий в свою чергу Боржником було введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі сайту, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання фінансового кредиту №04756-05/2024, на умовах визначених цією офертою. Таким чином, 04.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №04756-05/2024 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 9000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 120 днів, базова процентна ставка становить 1,5 % на день. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало Відповідачу грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту, що підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «ПЕЙТЕК», що включено до реєстру платіжної інфраструктури Національного Банку України. Також судом встановлено, шо відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС», було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-26/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає 29430,00 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію власне Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу (зазначаючи про наявність оригіналу відповідного Додатку 1 у Позивача) і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №04756-05/2024. Таким чином на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №04756-05/2024 від 04.05.2024 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 9000,00 грн; заборгованість по відсотках - 15930,00 грн; неустойка - 4500,00 грн; загальна заборгованість - 29430,00 грн. Також позивачем на підтвердження вищенаведеного надано розрахунок заборгованості за договором. Окрім того, судом встановлено, 05.05.2024 року між ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №05581-05/2024 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Після заповнення відповідачем відповідної електронної заявки на отримання споживчого кредиту на сайті Первісного кредитора в мережі Інтернет, що станом на момент укладення договору перебував за адресою https://starfin.com.ua/, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» 05.05.2024 року направило ОСОБА_1 пропозицію (оферту) укласти Договір про надання фінансового кредиту №05581-05/2024 у вигляді розміщення в особистому кабінеті Позичальника на сайті повного тексту кредитного договору (за обраними Позичальником в процесі оформлення параметрами терміну і суми кредиту). В процесі заповнення заявки і реєстрації особистого кабінету позичальником Первісний кредитор здійснив ідентифікацію (встановлення особи шляхом отримання її ідентифікаційних даних) і верифікацію (перевірку і підтвердження належності відповідній особі ідентифікаційних даних) особи в порядку, передбаченому пунктом 2 розділу 31 «Порядку ідентифікації, верифікації клієнта» (Додатку 2 до «Положення про здійснення установами фінансового моніторингу», затвердженого Постановою Правління Національного банку України від 28.07.2020 № 107). Тобто отримання ідентифікаційних даних і їх верифікація із використанням системи BankID НБУ. Таким чином особу, що вчиняла дії в Інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора (особистому кабінеті на сайті https://starfin.com.ua/), було однозначно встановлено як ОСОБА_1 . 05.05.2024 року позичальник, після ознайомлення з пропозицією укласти електронний договір (офертою) у формі Договору про надання фінансового кредиту, який містить усі істотні умови, і маючи технічну можливість відмовитися від підписання договору, натиснув кнопку «З умовами договору (оферти) згоден. Зі своєї сторони ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» направило ОСОБА_1 , через телекомунікаційну систему одноразовий ідентифікатор W0951 на номер телефону НОМЕР_1 ( що було зазначено Позичальником у своїй анкеті в особистому кабінеті), котрий в свою чергу Боржником було введено/відправлено Первісному кредитору у відповідному розділі сайту, чим він прийняв (акцептував) пропозицію (оферту) щодо укладання Договору про надання фінансового кредиту №05581-05/2024, на умовах визначених цією офертою. Таким чином, 05.05.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ОСОБА_1 було укладено Договір про надання фінансового кредиту №05581-05/2024 шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію». Відповідно до Розділу 1 Договору про надання фінансового кредиту, ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» зобов`язується надати Позичальнику грошові кошти в гривні в сумі 6000,00 грн на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 120 днів, базова процентна ставка становить 1,5 % на день. ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» свої зобов`язання за Кредитним договором виконало, та надало позичальнику грошові кошти шляхом їх перерахування на картку позичальника НОМЕР_2 , яку Позичальник вказав при оформленні кредиту. Це підтверджується документом від надавача платіжних послуг ТОВ «УНІВЕРСАЛЬНІ ПЛАТІЖНІ РІШЕННЯ», ліцензія на послуги з переказу коштів без відкриття рахунку №21/788-рк від 01.05.2023 року видана Національним Банком України. Відповідач виконував взяті на себе зобов`язання з істотним порушенням умов Договору, сплачуючи поточні щомісячні платежі з простроченням дати їх сплати, сплачуючи щомісячні платежі не в повному обсязі та/або не сплачуючи взагалі, що спричинило виникнення простроченої заборгованості. 29.08.2024 року між ТОВ «СТАР ФАЙНЕНС ГРУП» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ «СВЕА ФІНАНС» , надалі - Позивач, Новий кредитор) було укладено ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-26/24, відповідно до умов якого Первісний кредитор передає (відступає) Новому кредитору, а Новий кредитор набуває Права вимоги Первісного кредитора за Кредитними договорами та сплачує Первісному кредитору за відступлення права вимоги, грошові кошти у сумі, що дорівнює ціні договору у порядку та строки встановлені цим Договором. Відповідно до Додатку 1 (Реєстру боржників) до ДОГОВІР ФАКТОРИНГУ № 01.02-26/24 від 29.08.2024 року, заборгованість ОСОБА_1 за кредитним договором (станом на дату відступлення права вимоги) складає: 24630,00 грн. Оскільки Додаток 1 (Реєстр Боржників) до Договору факторингу є досить об`ємним документом і містить дані щодо кількох тисяч позичальників, на підтвердження вищенаведеного надаємо копію власне Договору факторингу, копію першої і останньої сторінки Додатку 1 до договору факторингу (зазначаючи про наявність оригіналу відповідного Додатку 1 у Позивача) і копію Витягу з Додатку 1, який містить дані стосовно саме заборгованості ОСОБА_1 за договором №05581-05/2024. Таким чином на дату складання позовної заяви заборгованість за Договором про надання фінансового кредиту №05581-05/2024 від 05.05.2024 року становить: заборгованість по тілу кредиту - 6000,00 грн; заборгованість по відсотках - 10530,00 грн; неустойка - 8100,00 грн; загальна заборгованість - 24630,00 грн. На підтвердження вищенаведеного Позивач надає розрахунок заборгованості за договором. Задовольняючи позовні вимоги «СВЕА ФІНАНС» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції посилався на те, що укладені договори про надання споживчого кредиту та договори факторингу відповідають вимогам закону, зобов`язання за кредитним договором відповідачем у встановлений строк не виконані, сума заборгованості підтверджена документально, а тому підлягає стягненню з відповідача на користь позивача. Проте, колегія суддів не може погодитись в повній мірі з таким висновком суду першої інстанції, зважаючи на наступне. Правовідносини, що виникли між сторонами, врегульовано Цивільним кодексом України, Законом України «Про споживче кредитування», Законом України «Про електронну комерцію». Згідно зі ст. 204 ЦК України правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним. У відповідності до статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Відповідно до ч. ч. 1, 2 ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами). Частиною першою статті 13 Закону України «Про споживче кредитування» зазначено, що договір про споживчий кредит, договори про надання додаткових та супутніх послуг кредитодавцем і третіми особами та зміни до них укладаються у письмовій формі (у паперовому або електронному вигляді з накладенням електронних підписів, електронних цифрових підписів, інших аналогів власноручних підписів (печаток) сторін у порядку, визначеному законодавством). Кожна сторона договору отримує по одному примірнику договору з додатками до нього. Примірник договору, що належить споживачу, має бути переданий йому невідкладно після підписання договору сторонами. Відповідно до ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Відповідь особи, якій адресована пропозиція укласти електронний договір, про її прийняття (акцепт) може бути надана шляхом: надсилання електронного повідомлення особі, яка зробила пропозицію укласти електронний договір, підписаного в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; заповнення формуляра заяви (форми) про прийняття такої пропозиції в електронній формі, що підписується в порядку, передбаченому статтею 12 Закону України «Про споживче кредитування»; вчинення дій, що вважаються прийняттям пропозиції укласти електронний договір, про зміст таких дій чітко роз`яснено в інформаційній системі, в якій розміщено таку пропозицію, і ці роз`яснення логічно пов`язані з нею. Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» регламентуються вимоги до підпису сторін договору. Так, частиною першою цієї статті визначено, якщо відповідно до акта цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання, зокрема: електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом. Відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 3 Закону України «Про електронну комерцію» одноразовий ідентифікатор - алфавітно-цифрова послідовність, що її отримує особа, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір шляхом реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі суб`єкта електронної комерції, що надав таку пропозицію. Одноразовий ідентифікатор може передаватися суб`єктом електронної комерції, що пропонує укласти договір, іншій стороні електронного правочину засобом зв`язку, вказаним під час реєстрації у його системі, та додається (приєднується) до електронного повідомлення від особи, яка прийняла пропозицію укласти договір. Таким ідентифікатором є sms повідомлення з кодом (одноразовий ідентифікатор) W0951, W3446, які були відправлені на номер телефону відповідача, вказаний при реєстрації на сайті кредитодавця. Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію», вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа. Якщо є електронна форма договору, то і підписувати його потрібно електронним підписом. Електронним підписом одноразовим ідентифікатором є дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, і надсилаються іншій стороні цього договору. Це комбінація цифр і букв, або тільки цифр, або тільки літер, яку отримує заявник за допомогою електронної пошти у вигляді пароля, іноді в парі «логін-пароль», або смс-коду, надісланого на телефон, або іншим способом. При оформленні замовлення, зробленого під логіном і паролем, формується електронний документ, в якому за допомогою інформаційної системи (веб-сайту) вказується особа, яка створила замовлення. Вказані правові висновки щодо укладення договору в електронній формі викладені у постанові Верховного Суду від 12 січня 2021 року у справі №524/5556/19. Таким чином, між ТОВ «Стар Файнерс Груп» та ОСОБА_1 були укладені кредитні договори. В частині відступлення прав вимоги рішення суду першої інстанції не оскаржувалось, таким чином апеляційним судом не переглядається, а тому відповідно до приписів ст.367 ЦПК України його законність і обґрунтованість апеляційним судом не перевіряється. Згідно з положеннями ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. Частиною 2 статті 1050 ЦК України встановлено, що якщо договором встановлений обов`язок позичальника повернути позику частинами (з розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до приписів статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог, відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. За змістом статті 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. На підставі статті 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). У відповідності до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом. Пунктом 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України передбачено, що кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Згідно з вимогами ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Відповідно до ст. 1049 ЦК України позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. За змістом статей 12, 81 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно з ч. 1 ст. 77 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. У відповідності до ч. 1 ст. 80 ЦПК України достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. На підставі ч. ч. 1-3 ст. 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). З огляду на зміст кредитних договорів, суд першої інстанції правильно констатував доведеність факту досягнення між сторонами згоди щодо всіх істотних умов кредитного договору, оформленого в електронній формі з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором. Встановивши, що 04 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файнерс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінанчсового кредиту №04756-05/2024 в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а відповідачем розмір спірної заборгованості за вказаним договором не спростовано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 9000,00 грн. Також, встановивши, що 05 травня 2024 року між ТОВ «Стар Файнерс Груп» та ОСОБА_1 укладено Договір про надання фінанчсового кредиту №05581-05/2024 в електронному вигляді, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію», а відповідачем розмір спірної заборгованості за вказаним договором не спростовано, суд дійшов обґрунтованого висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за тілом кредиту в сумі 6000,00 грн. Вирішуючи спір в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами, суд першої інстанції виходив з того, що сторони у належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору, погодивши розмір кредиту, порядок і строки здійснення платежів на його погашення, а також досягли домовленості щодо виду, розміру та строків сплати процентів за користування кредитними коштами, а тому дійшов висновку, що сума заборгованості за відсотками, з урахуванням часткового погашення заборгованості за відсотками, становить : -за кредитним договором №04756-05/2024 від 04.05.2024 в розмірі 15930,00 грн. -за кредитним договором №05581-05/2024 від 05.05.2024 в розмірі 10530,00 грн. В апеляційній скарзі відповідач посилаючись на те, що вимога про стягнення відсотків у визначеному позивачем розмірі є завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права та є порушенням ст. 18 ЗУ «Про захист прав споживачів». Такий розмір відсотків є несправедливим, та таким, що не забезпечує розумний баланс інтересів сторін. Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів виходить з наступного. Частиною першою статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Умовами Договору про надання фінансового кредиту №04756-05/2024 визначено, що грошові кошти у сумі 9000,00 грн надаються позичальнику на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором. Кредит надається строком на 120 днів, базова процентна ставка становить 1,5 % на день. Умовами Договору про надання фінансового кредиту №04756-05/2024 від 05.05.2024 визначено, що грошові кошти надаються позичальнику в гривні, в сумі 6000,00 грн, на умовах строковості, зворотності, платності, а клієнт зобов`язується повернути кредит, сплатити проценти за користування кредитом та виконати інші обов`язки, передбачені Договором, строком на 120 днів, базова процентна ставка становить 1,5 % на день. Отже, підписуючи договори саме на таких умовах, відповідач підтвердив,що ознайомлений з умовами, повністю розуміє, погоджується і зобов`язується неухильно дотримуватись Правил надання грошових коштів у позику, у тому числі на умовах фінансового кредиту Товариства, розміщених на Веб-сайті Товариства, також підтверджує те, що до укладення цього Договору отримав від Товариства інформацію, зазначену в законодавстві про фінансові послуги та діяльність фінансових компаній та інформацію, яка вимагається відповідно до Закону України «Про споживче кредитування». Доказів належного виконання відповідачем зобов`язань щодо повернення кредитних коштів у розмірі та на умовах, визначених договорами №04756-05/2024 від 04.05.2024 від 04.04.2024 та №05581-05/2024 від 05.05.2024, матеріали справи не містять. Оскільки, відповідач у встановлений договорами строк не повернув кредитні кошти у розмірі та на умовах, погоджених сторонами, у позивача виникло право на їх стягнення в примусовому порядку. Крім того, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку щодо наявності правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача неустойки за №04756-05/2024 від 04.05.2024 від 04.04.2024 в сумі 4500,00 грн та за кредитним договором №05581-05/2024 від 05.05.2024 у сумі 8100,00 грн з огляду на наступне. Згідно з п. 18 розділу «Прикінцеві та перехідні положення» ЦК України у період дії в Україні воєнного, надзвичайного стану та у тридцятиденний строк після його припинення або скасування у разі прострочення позичальником виконання грошового зобов`язання за договором, відповідно до якого позичальнику було надано кредит (позику) банком або іншим кредитодавцем (позикодавцем), позичальник звільняється від відповідальності, визначеної статтею 625 цього Кодексу, а також від обов`язку сплати на користь кредитодавця (позикодавця) неустойки (штрафу, пені) за таке прострочення. Установити, що неустойка (штраф, пеня) та інші платежі, сплата яких передбачена відповідними договорами, нараховані включно з 24 лютого 2022 року за прострочення виконання (невиконання, часткове виконання) за такими договорами, підлягають списанню кредитодавцем (позикодавцем). 24 лютого 2022 року у зв`язку з військовою агресією російської федерації проти України Указом Президента України №64/2022 введений воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався і триває на цей час. Враховуючи, що строк дії таких обмежень триває включно з 24 лютого 2022 року і на період дії воєнного, надзвичайного стану та тридцятиденний строк після його припинення або скасування, підстави для нарахування та стягнення з відповідача штрафних санкцій відсутні. Беручи до уваги вищевикладене, колегія суддів доходить висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь ТОВ «СВЕА ФІНАНС» заборгованості: - за Договором про надання фінансового кредиту № 04756-05/2024 в загальній сумі 24930,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 15930,00 грн заборгованість по відсотках; - за Договором про надання фінансового кредиту № 05581-05/2024 в загальній сумі 16530,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 10530,00 грн заборгованість по відсотках. За наведених вище обставин, колегія суддів не вбачає правових підстав для стягнення з відповідача на користь позивача пені за Договором № 04756-05/2024 від 04.05.2024 в сумі 4500,00 грн та за Договором № 05581-05/2024 від 05.04.2024 в сумі 8100,00 грн. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Згідно з ч. 1 ст. 376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю та ухвалення нового рішення є: 1) неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; 3) невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Враховуючи вищезазначене, суд першої інстанції неповно з`ясував обставини справи та неправильно застосував норми матеріального права, у зв`язку з чим колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а оскаржуване рішення суду підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про часткове задоволення позову. Щодо вирішення питання про стягнення судового збору У відповідності до п. 2 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити у відповідній частині нове рішення або змінити рішення. Відповідно до п.п. «в» п. 4 ч. 1 ст. 382 ЦПК України суд апеляційної інстанції повинен вирішити питання про розподіл судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції. Частиною 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Згідно з ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Відповідно до ч. 10 ст. 141 ЦПК України при частковому задоволенні позову, у випадку покладення судових витрат на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, суд може зобов`язати сторону, на яку покладено більшу суму судових витрат, сплатити різницю іншій стороні. У такому випадку сторони звільняються від обов`язку сплачувати одна одній іншу частину судових витрат. Беручи до уваги висновок апеляційного суду про скасування рішення суду та часткове задоволення позовних вимог, сплачений позивачем судовий збір за подання позовної заяви підлягає стягненню з відповідача на його користь пропорційно розміру задоволених позовних вимог (84,51 %), а саме - в сумі 2047,17 грн (2 422,40 грн х 84,51 %). Керуючись ст. ст. 12, 76, 81, 89, 141, 263, 367, 368, 374, 376, 381, 382, 384 ЦПК України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Першина Сергія Миколайовича - задольнити частково. Рішення Горішньоплавнівського міського суду Полтавської області від 27 травня 2025 року - скасувати, ухвалити нове. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» до ОСОБА_1 про стягнення кредитної заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором №04756-05/2024 від 04.05.2024 року у розмірі 24930,00 грн, з яких: 9000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 15930,00 грн заборгованість по відсотках. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» заборгованість за Договором № 05581-05/2024 від 05.05.2024 в загальній сумі 16530,00 грн, з яких: 6000,00 грн - заборгованість по тілу кредиту, 10530,00 грн заборгованість по відсотках. Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Свеа Фінанс» 2047,17 грн понесених судових витрат. В іншій частині заявлених позовних вимог - відмовити. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. У разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, постанова може бути оскаржена протягом тридцяти днів з моменту виготовлення повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року. Головуючий Т.В. Одринська Судді: О.О. Панченко В.П. Пікуль