Постанова Волинський апеляційний суд № 158/1543/26

Справа № 158/1543/26 Провадження №33/802/589/26 Головуючий у 1 інстанції:Корецька В. В. Доповідач: Денісов В. П. ВОЛИНСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 06 липня 2026 року місто Луцьк Суддя Волинського апеляційного суду Денісов В.П., з участю захисника особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, адвоката Тратнікова Я.В. розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року щодо нього, В С Т А Н О В И В: Вказаною постановою ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , притягнутий до адміністративної відповідальності за ч.2 ст.130 КУпАП із накладенням адміністративного стягнення у виді штрафу в розмірі 34 000 (тридцять чотири тисячі) гривень штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами на строк 3 (три) роки 2 (два) дні, приєднавши невідбуту частину стягнення у вигляді позбавлення права керування транспортними засобами, згідно постанови Ківерцівського районного суду Волинської області від 02.04.2025, на підставі ч.3 ст.30 КУпАП, без оплатного вилучення транспортного засобу. ОСОБА_1 притягнутий до адміністративної відповідальності за те, що він 31.03.2026 о 14 год. 13 хв. у с-щі Цумань, по вул. Вербова, Луцького району Волинської області, керував електроскутером марки «Crosser», з явними ознаками алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю з порожнини рота, нечітка мова. Від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння останній відмовився, чим порушив вимоги п.2.5 ПДР, повторно протягом року, за що передбачена відповідальність встановлена ч.2 ст.130 КУпАП. В подані апеляційній скарзі ОСОБА_1 вважає постанову судді незаконною. Вказує на те, що в матеріалах справи відсутні докази керування ним електроскутером. Зазначає на те, що згідно п.1.10 ПДР не являється механічним транспортним засобом, що працює на електродвигуні, якщо його потужність не перевищує 3 кВт. Просить постанову судді скасувати та закрити провадження у справі за п.1 ст.247 КупАП, за відсутністю події та складу адміністративного правопорушення. Перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, заслухавши захисника, який підтримував апеляційну скаргу і просив скасувати постанову судді та закрити провадження у справі, доходжу висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з таких підстав. Відповідно до вимог ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Згідно приписів ст.245 КУпАП, завданням провадження в справах про адміністративне правопорушення є: всебічне, повне і об`єктивне з`ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності із законом. Положеннями ст.280 КУпАП визначено, що орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов`язаний з`ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом`якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з`ясувати інші обставини, що мають істотне значення для правильного вирішення справи. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд, з урахуванням вимог ст.252 КУпАП, оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Вказаних вимог закону суд першої інстанції, розглядаючи матеріали про адміністративне правопорушення щодо ОСОБА_1 , дотримався. Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, повністю доведена дослідженими в судовому засіданні доказами у справі, що ретельно перевірені та оцінені судом з точки зору їх належності, допустимості, достовірності, достатності кожен окремо та у взаємозв`язку для ухвалення даного рішення. Пунктом 2.5 Правил дорожнього руху передбачено, що водій повинен на вимогу працівника поліції пройти в установленому порядку медичний огляд для визначення стану алкогольного сп`яніння, впливу наркотичних чи токсичних речовин. Вимогами ч.2 ст.266 КУпАП визначено, що огляд особи, яка керувала транспортним засобом, морським, річковим, малим, спортивним судном або водним мотоциклом, на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції, проводиться поліцейським з використанням спеціальних технічних засобів. Під час проведення огляду осіб поліцейський застосовує технічні засоби відеозапису, а в разі неможливості застосування таких засобів огляд проводиться у присутності двох свідків. Матеріали відеозапису обов`язково долучаються до протоколу про адміністративне правопорушення. Вина ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, стверджується: протоколом про адміністративне правопорушення серії ААД № 572680 від 31.03.2026 складеного щодо нього за порушення вимог п.2.5 ПДР (а.с.2), актом огляду на стан алкогольного сп`яніння з використанням спеціальних технічних засобів, в якому зазначено, що ОСОБА_1 відмовився від проходження огляду та зазначені ознаки алкогольного сп`яніння, а саме різкий запах алкоголю із порожнини рота (а.с.5), направленням на огляд водія транспортного засобу з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції до ВОПЛ м.Луцьк, в якому зазначено, що виявлені ознаки сп`яніння, також вказано про відмову ОСОБА_1 від огляду (а.с.4), рапортом поліцейського (а.с.6), відеозаписами (а.с.11), а також іншими матеріалами справи. Що стосується доводів ОСОБА_1 , що в матеріалах справи відсутні докази керування ним електроскутером, то вони є безпідставними та повністю спростовуються матеріалами справи. Як вбачається з відеозапису бодікамери поліцейського, працівники поліції під`їхали до ОСОБА_1 , який перебував за кермом електроскутера, він під`їхав ближче до автомобіля поліцейських. Під час спілкування з поліцейськими вказував, що їде до мами та знає, що не можна керувати в стані алкогольного сп`яніння. Не оспорював, що він керував електроскутером та перебування в стані алкогольного сп`яніння. ОСОБА_3 відмовився від проходження огляду на стан сп`яніння на місці зупинки та в медичному закладі (а.с.11). Зазначені відеозаписи події відповідають вимогам ст.251 КУпАП, згідно якої доказом є показання технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису. Надані відеозаписи відображають подію адміністративного правопорушення та містять відомості, що підтверджують вчинення ОСОБА_1 адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, а тому обґрунтовано судом взяті до уваги. Отже, доводи апелянта про те, що він не керував електроскутером, не відповідають фактичним обставинам справи, оскільки повністю спростовуються відеозаписами, які знаходяться в матеріалах справи і розцінюються апеляційним судом як намагання правопорушника уникнути адміністративної відповідальності та ніяким чином не впливають на правильність висновку про відмову ОСОБА_1 від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння та на вчинення ним адміністративного правопорушення за ч.2 ст.130 КУпАП. Доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що в його діях відсутній склад адміністративного правопорушення, оскільки електроскутер, яким керував останній не є транспортним засобом, оскільки його потужність становить 1000 кВт, а транспортними засобами рахуються з потужністю понад 3000 кВт, то вони є безпідставними з огляду на таке. Відповідно до Закону України «Про деякі питання використання транспортних засобів, оснащених електричними двигунами, та внесення змін до деяких законів України щодо подолання паливної залежності і розвитку електрозарядної інфраструктури та електричних транспортних засобів», електричний колісний транспортний засіб - дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Отже, електроскутери, електросамокати, гіроскутери та інша подібна техніка офіційно визнаються транспортними засобами. Їх фактично поділили на дві категорії, а саме: - легкий персональний електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) із потужністю у діапазоні до 1000 Вт, системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, з одним, двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість у діапазоні до 25 кілометрів на годину; - низькошвидкісний легкий електричний транспортний засіб це колісний транспортний засіб, який оснащений та приводиться в рух виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома), системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка здатна заряджатися шляхом підключення до зовнішнього джерела електричної енергії, із двома, трьома або чотирма колесами, який має максимальну конструктивну швидкість, що є меншою або дорівнює 50 кілометрів на годину та більшою за 10 кілометрів на годину, та споряджену масу не більше ніж 600 кілограмів. Такі зміни були також викладені і в Законі України «Про автомобільний транспорт». Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 14 Закону України «Про дорожній рух» учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів. До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, особи, які рухаються в кріслах колісних, велосипедисти, погоничі тварин. Учасники дорожнього руху зобов`язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативно-правових актів з питань безпеки дорожнього руху. Підпунктом б) частини 2 статті 16 Закону України «Про дорожній рух» визначено, що водій зобов`язаний не допускати випадків керування транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції, а також не передавати керування транспортним засобом особі, яка перебуває в такому стані або під впливом таких препаратів. Водночас, відповідно до правової позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22, використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сегвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна; для кваліфікації діяльності, пов`язаної з таким використанням електричного самоката, характеристика електросамоката як механічного транспортного засобу з урахуванням потужності електродвигуна, встановленого на ньому, значення не має. Згідно зі ст.1 Закону України «Про автомобільний транспорт» електричний колісний транспортний засіб - це дво- і більше колісний транспортний засіб, оснащений виключно електричними тяговими двигунами (одним чи декількома) та системою акумулювання електричної енергії (акумуляторною батареєю), яка має технічні можливості заряджатися від зовнішнього джерела електричної енергії. Пунктом 1.10 Правил дорожнього руху України визначено, що транспортний засіб - пристрій, призначений для перевезення людей і (або) вантажу, а також встановленого на ньому спеціального обладнання чи механізмів. Постановою Верховного Суду від 15.03.2023 у справі № 127/5920/22 визначено, що використання електросамоката чи іншого подібного засобу (моноколеса, сеґвея тощо) для переміщення особи як учасника дорожнього руху є джерелом підвищеної небезпеки в розумінні статті 1187 ЦК України, якщо в конкретному випадку такий засіб приводився в рух за допомогою встановленого на ньому електричного двигуна. Таким чином, особа, яка керує електричним колісним транспортним засобом, є водієм транспортного засобу, у розумінні положень п.1.10 Правил дорожнього руху. Враховуючи викладене суд дійшов до висновку, що доводи апеляційної скарги в цій частині є необґрунтованими, оскільки суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, що електроскутер відповідає поняттю «транспортний засіб», оскільки призначений для перевезення людей на ньому встановлений механізм, за допомогою якого електроскутер приводиться в рух, що відповідає визначенню транспортного засобу, наведеному у п.1.10 Правил дорожнього руху. Висновки суду про доведеність вини ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, відповідають фактичним обставинам справи, є обґрунтованими. Отже, суд апеляційної інстанції погоджується із суддею у встановлених обставин справи та вини ОСОБА_1 у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого частиною другої статті 130 КУпАП. Інші доводи апеляційної скарги не беруться апеляційним судом до уваги, оскільки належним чином не спростовують сукупності доказів вини ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, яке ставиться йому у провину, та не можуть бути безумовними підставами для скасування оскаржуваної постанови та закриття провадження у даній справі. Апеляційним судом у повному обсязі проаналізовані докази, які містяться в матеріалах справи. Проаналізувавши зібрані й наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, вважаю, що винність ОСОБА_1 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.2 ст.130 КУпАП, є повністю доведеною належними та допустимими доказами в розумінні ст.251 КУпАП, які містяться в матеріалах справи. При накладенні адміністративного стягнення, суд врахував фактичні обставини справи, дані про особу порушника та обґрунтовано застосував щодо ОСОБА_1 адміністративне стягнення у вигляді штрафу з позбавленням права керування транспортними засобами без оплатного вилучення транспортного засобу. Підстав для скасування постанови судді та закриття провадження у даній справі з мотивів, викладених в апеляційній скарзі, апеляційний суд не вбачає. На підставі викладеного та керуючись ст.294 КУпАП, П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а постанову судді Ківерцівського районного суду Волинської області від 22 травня 2026 року щодо нього без змін. Постанова набирає законної сили негайно після її проголошення, є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя Волинського апеляційного суду В.П. Денісов