Постанова КЦС ВС № 753/15552/24

Постанова Іменем України 01 липня 2026 року м. Київ справа № 753/15552/24 провадження № 61-3989св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Мартєва С. Ю. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. розглянув на стадії попереднього розгляду в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у спілкуванні та вихованні дитини батьком, встановлення способу участі батька у вихованні дитини та за зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, за участю третіх осіб: Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, Служби у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області, про скасування розпорядження, встановлення способу участі батька у вихованні сина, зобов`язання вчинення дій за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року, постановлені суддею Заставенко М. О., постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року, ухвалену колегією суддів у складі Стрижеуса А. М., Поливач Л. Д., Шкоріної О. І. ІСТОРІЯ СПРАВИ Короткий зміст позовних вимог

1. У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , у якому просив: - зобов`язати ОСОБА_2 не чинити йому перешкод у спілкуванні та вихованні сина ОСОБА_3 ; - установити такі спосіб і графік побачень та спілкування батька із сином з дня вступу рішення у законну силу: 1) щонеділі з 09 год 00 хв до 19 год 00 хв безперервно без присутності матері поза межами місця проживання дитини; 2) кожного парного року за місцем проживання батька дитини для святкування дня народження дитини протягом доби 05 квітня та державних свят: Новий Рік (з 09 год 00 хв 31 грудня по 01 січня включно), Різдво, Великдень без приступності матері; 3) кожного року в липні або серпні місяці протягом 14 днів безперервно для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини спільний відпочинок батька із сином, зокрема за кордоном, без приступності матері; 4) кожного непарного року для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини спільний відпочинок батька із сином, зокрема за кордоном, протягом 14 днів з 02 по 16 березня без присутності матері; 5) кожного парного року для забезпечення оздоровлення та відпочинку дитини спільний відпочинок батька із сином, зокрема за кордоном, протягом 14 днів безперервно з 17 по 31 жовтня без приступності матері. - зобов`язати ОСОБА_2 не допускати противоправних дій щодо перешкод у побаченні батька з дитиною та негативних розмов стосовно батька дитини.

2. Позов мотивував тим, що він та ОСОБА_2 мають спільну дитину - сина ОСОБА_3 , який постійно проживає з матір`ю. Проте мати дитини створює йому перешкоди у спілкуванні із сином. Зазначив, що його намагання врегулювати участь у вихованні сина не привели до бажаного результату, у зв`язку із чим у жовтні 2021 року він звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, яка розпорядженням від 30 листопада 2021 року визначила його участь у вихованні сина за таким графіком: щовівторка, щочетверга, щосуботи з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв. Також зобов`язала його забирати та повертати дитину за адресою її проживання (перебування), дотримуватися режиму виховання та харчування, розвитку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини. ОСОБА_2 за цим розпорядженням зобов`язали не перешкоджати йому (батьку) брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька. Зауважив, що матір дитини без пояснення причин не дотримується цього розпорядження, про що він повідомив службу у справах дітей, після візиту якої стало відомо, що мати дитини змінила місце проживання. Послався на те, що він звернувся до служби у справах дітей за новим місцем проживання матері дитини із заявою про вчинення перешкод у його участі у вихованні та спілкуванні із сином. Ствердив, що коли він прибув за місцем фактичного проживання матері дитини для того, щоб побачитися із сином, відповідачка повідомила йому, що дитина перебуває у дитячому садочку. Після прибуття до дитячого садочка, відповідачка заборонила йому спілкуватись із сином та забрала його разом зі своїм чоловіком. Наголосив, що він бажає спілкуватися та бачитися із сином, проте домовитися з матір`ю про його участь у вихованні дитини не вдається.

3. У жовтні 2024 року ОСОБА_2 звернулася до суду із зустрічним позовом до ОСОБА_4 , Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації, у якому просила: - скасувати розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації від 30 листопада 2021 року № 529 «Про визначення участі батька у вихованні його дитини» в частині встановлення ОСОБА_1 графіка спілкування із сином у присутності матері: щовівторка, щочетверга, щосуботи з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв; - визначити ОСОБА_1 спосіб участі у вихованні малолітнього сина ОСОБА_3 та встановити такий графік побачень з дитиною до досягнення ним 14 років: 1) дві неділі кожного місяця з 10 год 00 хв до 13 год 00 хв безперервно в присутності матері; 2) кожного парного року ІНФОРМАЦІЯ_1 у день народження ОСОБА_3 та в дні державних свят: Новий Рік та Різдво Христове - за місцем проживання дитини, а також в місцях проведення свята в часи святкування у присутності матері; 3) кожного року в період з липня по серпень включно протягом семи календарних днів безперервно для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини в межах території України спільний відпочинок батька із сином у присутності матері. - зобов`язати ОСОБА_1 проводити зустрічі із сином за попередньою домовленістю з матір`ю дитини з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини.

4. Зустрічний позов мотивувала тим, що після того, як завагітніла спільною з ОСОБА_1 дитиною, не перебувала з ним у зареєстрованому шлюбі. Батько дитини зник з її життя та не підтримував її. У день виписки з пологового будинку ОСОБА_1 допоміг їй разом з новонародженою дитиною доїхати додому і зник, оскільки постійно проживав зі своєю дружиною у зареєстрованому шлюбі, з якою має двох спільних дітей. Ствердила, що на неодноразові прохання приїхати та допомогти їй з доглядом за дитиною, а також провести з нею час, батько дитини посилався на зайнятість та відсутність можливості. Зазначила, що надалі, після початку повномасштабного вторгнення рф на територію України, вона вимушено виїхала до Польщі, ОСОБА_1 не надавав та не пропонував їй жодної допомоги. Так само й після її повернення до України, на неодноразові звернення щодо участі у вихованні та догляді за дитиною не реагував, майнової допомоги не надавав, у зв`язку із чим вона звернулась до суду із заявою про видачу судового наказу про стягнення аліментів, однак жодного разу батько дитини аліменти не сплачував. Зауважила, що за три з половиною роки життя сина ОСОБА_1 не приїжджав до сина, не вітав зі святами, не дарував подарунки, лише одного разу придбав самокат на другий день народження ОСОБА_3 . Наголосила, що ніколи не перешкоджала у спілкуванні батька із сином, навпаки, саме батько не дотримувався розпорядження органу опіки та піклування, про що вона неодноразово повідомляла Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві. Послалася на те, що ОСОБА_1 бачився із сином вкрай рідко, виключно на її вимогу, не за встановленим графіком, лише коли йому було зручно, водночас не приїздив до сина, а вона відвозила сина до батька. Зазначила, що на початку 2023 року почала романтичні стосунки з ОСОБА_5 , у травні 2023 року вони прийняли рішення проживати у приватному будинку за межами міста Києва, у серпні 2024 року зареєстрували шлюб, мають спільну дитину. Про зміну місця проживання дитини вона повідомила батька дитини під час телефонної розмови у травні 2023 року, а в липні 2024 року направила йому лист з повідомленням фактичного місця проживання, також сповістила про це Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. Ствердила, що батько дитини вкрай рідко проявляв інтерес до дитини, не цікавився життям, здоров`ям, потребами та успіхами сина та не приділяв уваги цьому. Вважає, що вимоги ОСОБА_1 пов`язані виключно з можливістю підтвердження утримання трьох неповнолітніх дітей для оформлення відстрочки від мобілізації у період дії воєнного стану. Послалася на те, що під час раптового візиту батька до її з дитиною місця проживання, вона повідомила, що син перебуває в дитячому садку, запропонувала погодити інший день та час зустрічі, однак ОСОБА_1 наполіг на зустрічі із сином, тоді вона запропонувала відвідати садочок разом. Однак після прибуття у дитячий садок ОСОБА_1 почав поводити себе агресивно, маніпулював дитиною, викликав у сина стрес. ОСОБА_3 не впізнав батька, злякався, звертався до її чоловіка - ОСОБА_5 як до батька, до ОСОБА_1 на контакт не йшов, після зустрічі погано спав, відмовлявся відвідувати садочок. Оскільки спільний син є малолітнім, вразливим та чутливим, така поведінка батька негативно впливає на його психоемоційний стан. Наголосила, що син в силу віку має режим сну та харчування, окрім садочку також відвідує додаткові гуртки та футбольну секцію, заняття з плавання. Фактичні обставини справи, встановлені судами

5. Суди встановили, що ІНФОРМАЦІЯ_2 у ОСОБА_1 та ОСОБА_2 народився син - ОСОБА_3 . 6. 24 листопада 2022 року Дарницький районний суд міста Києва видав судовий наказ про стягнення аліментів з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 .

7. Розпорядженням від 30 листопада 2022 року № 529 Дарницька районна в місті Києві державна адміністрація визначила участь батька у вихованні сина за таким графіком: щовівторка, щочетверга, щосуботи з 15 год 00 хв до 18 год 00 хв. Зобов`язала батька забирати та повертати дитину за адресою її проживання (перебування), дотримуватись режиму виховання та харчування, розвитку дитини, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно матері дитини. Зобов`язала ОСОБА_2 не перешкоджати батькові брати участь у вихованні дитини та спілкуванні з нею, не допускати протиправних дій та негативних розмов стосовно батька.

8. ОСОБА_1 звертався до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації 26 та 28 лютого, 18 березня 2024 року зі скаргами щодо невиконання ОСОБА_2 розпорядження Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації. З аналогічною скаргою 28 травня 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Служби у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області.

9. У відповідь на скарги Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації листом від 26 березня 2024 року № 101/421В-276-79 повідомила ОСОБА_1 про відсутність підстав для складання відносно ОСОБА_2 протоколу про адміністративне правопорушення за статтею 184 Кодексу України про адміністративні правопорушення у зв`язку із недоведеністю невиконання нею розпорядження органу опіки та піклування.

10. ОСОБА_2 зверталася до Служби у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації з повідомленнями від 17 лютого, 26 березня, 22 травня, 02 липня 2024 року про невиконання ОСОБА_1 розпорядження органу опіки та піклування. 11. 26 березня 2024 ОСОБА_2 повідомила Службу у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації про зміну місця проживання. Повідомленням від 05 липня 2024 року сповістила адресу фактичного проживання.

12. Листом від 16 липня 2024 року № 201/42-2497 Служба у справах дітей та сім`ї Дарницької районної в місті Києві державної адміністрації сповістила батька дитини про фактичне місце проживання його сина разом з матір`ю, за адресою: АДРЕСА_1 .

13. ІНФОРМАЦІЯ_3 у ОСОБА_5 та ОСОБА_2 народилася донька - ОСОБА_6 , а 14 серпня 2024 року вони зареєстрували шлюб.

14. ОСОБА_3 відвідує приватний заклад дошкільної освіти «Світ дитинства» в смт Чабани Фастівського району, характеризується позитивно, отримує спортивно-оздоровчі послуги, відвідує басейн, секцію з футболу, гуртки «Bebi-Sport», «Арт-терапія», «Англійська мова».

15. Постановою від 11 жовтня 2022 року Дарницький районний суд міста Києва визнав ОСОБА_1 винним у вчинені адміністративного правопорушення, передбаченого статті 130 Кодексу України про адміністративні правопорушення (керування транспортними засобами або суднами особами, які перебувають у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп`яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції).

16. Станом на 28 жовтня 2024 року на виконанні у Дарницькому відділі державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) не перебуває виконавчих проваджень стосовно ОСОБА_1 .

17. Згідно з актом обстеження умов проживання від 03 лютого 2025 року за місцем проживання ОСОБА_1 створені належні умови для проживання дитини, її розвитку та навчання. 18. 06 серпня 2024 року у визначений розпорядженням органу опіки та піклування день та час ОСОБА_7 приїхав за місцем проживання сина для зустрічі, завітав до дитячого садочку, де перебувала дитина, мав нетривалу зустріч у присутності матері дитини та інших осіб.

19. У висновку Служба у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області вважала за доцільне встановити спосіб участі батька ОСОБА_1 у спілкуванні та вихованні дитини ОСОБА_3 шляхом затвердження графіка побачень, а саме рекомендувати батьку проводити спільний час з дитиною щонеділі з 09 год 00 хв до 19 год 00 хв безперервно, без присутності матері, враховуючи фізіологічні потреби дитини; кожного року святкувати день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 та державні свята Новий Рік, Різдво, Великдень у присутності матері; один раз на рік для забезпечення відпочинку та оздоровлення дитини в літній період протягом 10 днів проводити спільний відпочинок батька із сином без присутності матері на території України; матері не чинити перешкоди у спілкуванні батька із сином. Зміст рішень місцевого суду

20. Рішенням від 25 червня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва первісний та зустрічний позови задовольнив частково. Визначив способи участі батька ОСОБА_1 у вихованні сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , і спілкуванні з ним у формі зустрічей та спільного відпочинку за таким графіком: - у суботу першого, третього, п`ятого тижня кожного місяця з 13 год 00 хв до 18 год 00 хв без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я, бажання та розкладу дня дитини; - у неділю другого та четвертого тижня кожного місяця з 13 год 00 хв до 18 год 00 хв без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я, бажання та розкладу дня дитини; - кожного року в день народження дитини ІНФОРМАЦІЯ_1 з 18 год 00 хв до 21 год 00 хв та кожного парного року у дні державних свят: Новий Рік з 15 год 00 хв 31 грудня по 15 год 00 хв 01 січня; Різдво, Великдень з 12 год 00 хв до 19 год 00 хв, з урахуванням стану здоров`я дитини та його бажання присутності матері; - щорічно під час літніх канікул з метою оздоровлення та відпочинку дитини протягом чотирнадцяти днів без присутності матері, з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини. Зобов`язав ОСОБА_1 для зустрічі із сином ОСОБА_8 забирати його за місцем проживання, або, за домовленістю між батьками, у іншому місці. Постановив, що за результатами домовленості між батьками період зустрічей дитини з батьком може бути змінений. Установив перехідний період до визначеного рішенням суду графіка: перші чотири зустрічі ОСОБА_1 з ОСОБА_8 проводити у присутності матері ОСОБА_2 . Зобов`язав ОСОБА_2 не перешкоджати та сприяти необмеженому спілкуванню батька із сином будь-якими засобами зв`язку: телефонним, поштовим, електронним тощо. Зобов`язав ОСОБА_2 повідомляти про наявність об`єктивних причин, які перешкоджають дотриманню встановленого судом графіка зустрічей та спільного відпочинку батька з дитиною. Зобов`язав ОСОБА_2 на вимогу батька дитини надавати інформацію про місцезнаходження дитини, умови її життя, навчання та виховання. Зобов`язав ОСОБА_1 під час спілкування із сином дотримуватися розпорядку його дня і режиму харчування, не допускати негативних розмов стосовно матері дитини та письмово або в електронній формі повідомляти ОСОБА_2 про намір забрати дитину під час канікул - не пізніше ніж за два тижні до початку спільного відпочинку. У решті вимог первісного та зустрічного позовів відмовив.

21. Місцевий суд керувався тим, що ОСОБА_1 зобов`язаний брати участь у вихованні сина ОСОБА_3 і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, а батьки не в змозі самостійно визначити порядок участі батька у вихованні сина та спілкуванні з ним, тому є підстави для вирішення цього питання в судовому порядку. Зауважив, що ОСОБА_2 не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини. Зазначив, що вимога ОСОБА_1 про зобов`язання ОСОБА_2 не перешкоджати йому у вихованні та спілкуванні із сином не підлягає задоволенню через недоведеність. Вирішуючи вимоги сторін про визначення способів участі батька у вихованні дитини, суд виходив з принципу справедливої рівноваги між інтересами дитини та інтересами батьків. Не вважав рекомендований Службою у справах дітей та сім`ї Феодосіївської сільської ради Обухівського району Київської області графік участь батька у вихованні дитини таким, що відповідає цьому принципу, тому не ґрунтував на ньому свого рішення в частині визначення способів участі батька у вихованні сина і спілкуванні з ним. Дійшов висновку про необхідність визначення іншого графіка зустрічей з дитиною, а також встановлення перехідного періоду до цього графіка (під час перших чотирьох зустрічей батька з дитиною проводити їх у присутності матері). Щодо вимоги про скасування розпорядження органу опіки та піклування, зазначив, що сама собою незгода з ним не є підставою для його скасування. Крім того, питання визначення способу участі батька у вихованні сина і спілкуванні з ним вирішене цим рішенням суду.

22. Додатковим рішенням від 15 липня 2025 року Дарницький районний суд міста Києва стягнув із ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 судові витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн.

23. Частково задовольняючи заяву ОСОБА_2 , суд врахував підтвердженість понесених витрат, складність справи, обсяг проведеної адвокатом роботи і її якість та стягнув витрати на професійну правничу допомогу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог. Зміст постанови апеляційного суду

24. Постановою від 23 лютого 2026 року Київський апеляційний суд апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишив без задоволення, а рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року та додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року - без змін.

25. Апеляційний суд погодився з висновками місцевого суду та зазначив, що визначений графік зустрічей з дитиною забезпечить систематичне спілкування та участь батька у вихованні дитини з мінімальними змінами у вже звичному для дитини проживанні разом з матір`ю. Дійшов висновку, що такий спосіб участі батька у вихованні дитини не зашкодить їй, а навпаки, повністю відповідатиме можливості ОСОБА_8 повною мірою сприймати піклування кожного з батьків про його здоров`я, фізичний та духовний розвиток. Підсумував, що, розглядаючи спір, який виник між сторонами у справі, місцевий суд правильно визначився з характером спірних правовідносин і нормами матеріального права, які підлягають застосуванню, дослідив наявні у справі докази і дав їм належну правову оцінку, а під час ухвалення додаткового рішення - врахував складність справи, доведеність понесення витрат і обґрунтовано визначив розмір витрат на професійну правничу допомогу, які підлягали стягненню. Короткий зміст вимог касаційної скарги 26. 25 березня 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду через підсистему ЄСІТС «Електронний суд» касаційну скаргу на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року, яку мотивував неправильним застосування судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права. Просив скасувати оскаржені судові рішення і ухвалити нове рішення, яким задовольнити його позов

27. Підставою касаційного оскарження зазначив пункт 1 частини другої статті 389 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), а саме: - застосування апеляційним судом норм права без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постанові Верховного Суду від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23. Відомості про рух справи в суді касаційної інстанції та межі розгляду справи судом

28. Ухвалою від 20 травня 2026 року Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду відкрив касаційне провадження у цій справі та витребував її матеріали з місцевого суду. 29. 16 червня 2026 року справа надійшла до Верховного Суду. АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Доводи особи, яка подала касаційну скаргу

30. Заявник вважає, що суди безпідставно відмовили у його вимозі про усунення перешкод у спілкуванні та зустрічах дитини з батьком, оскільки він беззаперечно довів існування таких обставин (його зверненнями до служби у справах сім`ї та дітей, неповідомленням його протягом тривалого часу про нову адресу проживання сина, відеозаписами). Зазначив, що вжите в резолютивній частині рішення місцевого суду формулювання «з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини», «з урахуванням стану здоров`я дитини та його бажання присутності матері» сприятиме ухиленню матір`ю від виконання рішення суду та продовжувати чинити перешкоди у спілкуванні дитини з батьком. Послався на висновки Верховного Суду у постанові від 30 липня 2025 року у справі № 753/2281/23 про те, що наявність між сторонами неприязних стосунків і конфліктів може негативно впливати на ставлення дитини до батька при проведенні його зустрічей з дочкою у присутності матері, що може перешкоджати налагодженню їх спілкування. Визначаючи порядок побачень дитини з батьком у присутності матері, суди не врахували наявність конфлікту між батьками та неможливість самостійно дійти згоди щодо виховання доньки, тому за відсутності встановлених обставин, які свідчили б про небезпеку для дитини з боку батька, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку про доцільність проведення побачень дитини з батьком без присутності матері. Такий порядок відповідатиме найкращим інтересам дитини, сприятиме формуванню емоційного зв`язку з батьком та зменшенню впливу на дитину конфлікту між батьками. Крім того, встановлений судами графік спілкування батька з донькою є обмеженим, а спілкування недостатньо, щоб налагодити контакт з дитиною. Позиція відповідача щодо доводів касаційної скарги

31. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 просила залишити без задоволення касаційну скаргу ОСОБА_1 , а постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року - без змін. Зазначила, що суди правильно констатували недоведеність обставини перешкоджання нею спілкуванню батька із сином. Наголосила, що саме заявник не виконував графіка зустрічей, встановленого розпорядженням органу опіки та піклування, не відвідував дитину, не цікавився її життям, не брав участі у її вихованні та утриманні. Вона ж не чинила перешкод батьку у спілкуванні та зустрічах із сином, а навпаки намагалася цьому сприяти. Не погодилася з твердженнями заявника про те, що зустрічі із сином мають відбуватися за графіком, незважаючи на стан здоров`я дитини, розпорядок дня і бажання сина, позаяк це є надважливими умовами, які батьки мають враховувати всупереч своїм інтересам. Зауважила про безпідставність аргументів заявника про неможливість зустрічей із сином без присутності матері, оскільки протягом останніх кількох місяців вони налагодили комунікацію і заявник регулярно зустрічається із сином, забирає його на прогулянки відвозить до садочку, на заняття в гуртках та привозить його назад додому. Всі зустрічі батька із сином відбуваються без присутності матері.

32. Решта учасників справи, належним чином повідомлені про касаційний перегляд справи, не скористалися своїм правом на подання відзиву на касаційну скаргу. ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ Межі розгляду справи касаційним судом

33. Суд касаційної інстанції розглядає скаргу за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 ЦПК України (частина перша статті 402 цього Кодексу).

34. Переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими (частина перша статті 400 ЦПК України).

35. Критерії оцінки правомірності оскарженого судового рішення визначені в статті 263 ЦПК України, відповідно до якої судове рішення повинне ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права, із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

36. Верховний Суд перевірив у межах доводів касаційної скарги правильність застосування судами в оскаржених судових рішеннях норм матеріального та процесуального права, за наслідками чого зробив такі висновки. Оцінка аргументів, наведених у касаційній скарзі

37. Місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, частково задовольнив вимоги первісного і зустрічного позовів та з огляду на те, що батьки не досягли згоди щодо способу участі батька у вихованні дитини, встановив спосіб і графік побачень та спілкування батька із сином та зобов`язав сторін сприяти такому спілкуванню. У касаційній скарзі, пославшись на принцип рівності прав батьків щодо дитини, висловив заперечення щодо: - відмови (за недоведеністю) у вимозі про зобов`язання матері не перешкоджати йому у спілкуванні із сином; - визначеного судом графіка зустрічей із сином; - вжитих місцевим судом в резолютивній частині рішення формулювань «з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини», «з урахуванням стану здоров`я дитини та його бажання присутності матері», які, на його переконання, сприятимуть ухиленню від виконання рішення суду.

38. Верховний Суд вважає висновки судів попередніх інстанцій, зроблені на основі встановлених у справі обставин, обґрунтованими, а доводи касаційної скарги такими, що не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм матеріального права (зокрема, без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постановах Верховного Суду) та порушення норм процесуального права з огляду на таке.

39. Стаття 51 Конституції України, частини друга, третя статті 5 Сімейного кодексу України (далі - СК України) передбачають, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. Під час регулювання сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.

40. За частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

41. Згідно з пунктами 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

42. Частина перша статті 9 цієї Конвенції передбачає, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають окремо і потрібно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.

43. Відповідно до частини першої статті 18, частини першої статті 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.

44. Згідно зі статтею 141 СК України, яка кореспондується із частиною третьою статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини.

45. Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

46. За статтею 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

47. Згідно зі статтею 15 Закону України «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов`язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини/

48. Відповідно до статті 153 СК України мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом.

49. Стаття 157 СК України передбачає, що питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.

50. За статтею 158 СК України за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов`язковим до виконання.

51. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини (частина шоста статті 19 СК України).

52. Відповідно до частин першої, другої статті 158 СК України, якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод. Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи. Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров`я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами.

53. Між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (див. рішення Європейського суду з прав людини від 07 грудня 2006 року у справі за заявою «Хант проти України», № 31111/04, § 54).

54. Визначаючи спосіб участі батька у вихованні дитини, спілкуванні з нею, суди мають враховувати принцип рівності прав батьків у вихованні дитини та принцип забезпечення найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю переважають інтереси батьків.

55. Суд при встановленні способу спілкування має дотримуватися розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини.

56. У справах зі спорів щодо участі батьків у вихованні та спілкуванні з дитиною узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, оскільки сама наявність спору з цього приводу є суттєвим інструментом впливу, особливо у відносинах між колишнім (фактичним) подружжям, який може використовуватися не в інтересах дитини. Кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі, її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди. Подібні висновки сформував Верховний Суд у постановах від 05 жовтня 2022 року у справі № 196/1202/19, від 26 червня 2023 року у справі № 753/5374/22.

57. Верховний Суд вважає, що місцевий суд, з яким погодився апеляційний суд, повно та всебічно з`ясував обставини справи, оцінив докази у їх сукупності, врахував інтереси дитини, які мають пріоритет над інтересами батьків, поведінку батька та його бажання брати участь у вихованні та спілкуванні зі своєю дитиною, а також закріплений у положеннях міжнародних норм та норм законодавства України принцип рівності батьків у реалізації права на вільне спілкування з дитиною та участь у її вихованні, та встановив спосіб участі батька у вихованні малолітнього сина та спілкуванні з ним.

58. Верховний Суд погоджується з висновками судів про те, що визначений спосіб участі батька у вихованні дитини забезпечує якнайкращі її інтереси і розумний баланс у праві на участь обох батьків у вихованні дитини.

59. Вочевидь заявник може бути не повною мірою задоволений тим, що суд визначив дещо інший графік зустрічей із сином, ніж той, про який від просив у позові, однак, встановивши обґрунтованість його вимог, суд також врахував важливі (визначальні) описані вище чинники, такі як, насамперед якнайкращі інтереси дитини, її вік, здоров`я та розпорядок дня і на основі встановлених обставин визначив компромісний для сторін і оптимальний для дитини порядок участі батька у вихованні та спілкуванні з дитиною.

60. Тобто відповідні висновки суду ґрунтуються на застосуванні норм права з урахуванням встановлених обставин, тому посилання заявника на постанову Верховного Суду, в якій цей суд частково не погодився із визначеним судами графіком зустрічей батька з дитиною і встановив інший графік, не є релевантним, позаяк, такий висновок сформований на основі індивідуальних, встановлених у тій (конкретній) справі обставинах. У такому посиланні заявник може апелювати власне до застосування судами норм права, а не акцентувати увагу на тому, що в тій справі суд встановив графік зустрічей, подібний до того, який він просив установити в цій справі.

61. Що стосується посилання заявника на відсутність необхідності присутності матері під час зустрічей з дитиною, то у цій справі її присутність передбачена лише на перехідний період (перші чотири зустрічі) і в певних випадках обумовлена бажанням дитини.

62. Вжиті судом формулювання «з урахуванням стану здоров`я, бажання та розпорядку дня дитини», «з урахуванням стану здоров`я дитини та його бажання присутності матері» також не свідчать про неправильне застосування судами норм права, вони спрямовані на забезпечення якнайкращих інтересів дитини і створення для неї комфортних умов у процесі налагодження стосунків із батьком.

63. Аргументи заявника про безпідставну відмову в його доведеній доказами вимозі про зобов`язання матері не перешкоджати йому у спілкуванні із сином зводяться до переоцінки доказів, що не належить до повноважень касаційного суду і не охоплюється підставами касаційного оскарження, позаяк заявник не оскаржив судові рішення з підстав, передбачених пунктом 4 частини другої статті 389 ЦПК України (порушення норм процесуального права, що унеможливило встановлення фактичних обставин, які мають значення для правильного вирішення справи).

64. У постанові від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц Велика Палата Верховного Суду виснувала, що встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Якщо порушень порядку надання та отримання доказів у суді першої інстанції апеляційним судом не встановлено, а оцінка доказів зроблена як судом першої, так і судом апеляційної інстанції, то суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів.

65. У касаційній скарзі заявник не навів мотивів, охоплених визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень, для скасування додаткового рішення місцевого суду про стягнення витрат на професійну правничу допомогу.

66. Отже, доводи касаційної скарги, наведені на обґрунтування підстави касаційного оскарження, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 389 ЦПК України, не дають підстав для висновку про неправильне застосування судами норм права без урахування висновків щодо їх застосування, сформованих у постановах Верховного Суду. Тому в задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 належить відмовити. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ Щодо суті касаційної скарги

67. За частиною третьою статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.

68. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.

69. З огляду на наведені вище мотиви цієї постанови, Верховний Суд вважає за неодмінне касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а оскаржені судові рішення - без змін. Щодо судових витрат

70. Згідно з підпунктами «б», «в» пункту 4 частини першої статті 416 ЦПК України резолютивна частина постанови суду касаційної інстанції складається, в тому числі, із нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку із розглядом справи у суді першої інстанції та апеляційної інстанції, у разі скасування рішення та ухвалення нового рішення або зміни рішення, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

71. Оскільки касаційна скарга залишена без задоволення, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, наразі немає.

72. У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_2 навела попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат у зв`язку з розглядом справи в касаційному суді та зазначила, що подасть докази понесених витрат і кінцевий розрахунок витрат в порядку, передбаченому частиною восьмою статті 141 ЦПК України. Керуючись статтями 400, 401, 410, 416, 419 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

2. Рішення Дарницького районного суду міста Києва від 25 червня 2025 року, додаткове рішення цього суду від 15 липня 2025 року та постанову Київського апеляційного суду від 23 лютого 2026 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:С. Ю. Мартєв С. О. Карпенко І. М. Фаловська