Постанова 4872 № 916/4616/25

ПІВДЕННО-ЗАХІДНИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД _____________________________________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ОдесаСправа № 916/4616/25 Південно-західний апеляційний господарський суд у складі колегії суддів: Головуючого судді: Таран С.В., Суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В., при секретарі судового засідання: Фещук В.М., за участю представників: від Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" Опанасенко А.В., від Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" Ляшенко О.В., розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" на рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026, прийняте суддею Невінгловською Ю.М., м. Одеса, повний текст складено 26.03.2026, у справі №916/4616/25 за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" про стягнення 14 380 898,36 грн ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 р. Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" звернулося з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА", в якому просило стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість у загальній сумі 14380898,36 грн, з яких: 10751597,69 грн основний борг, 2842840,25 грн пеня та 786460,42 грн інфляційні втрати. Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань за договором позики №1-ФП від 01.04.2022 в частині своєчасного та повного повернення суми позики. За вказаною позовною заявою місцевим господарським судом 24.11.2025 відкрито провадження у справі №916/4616/25. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі №916/4616/25 (суддя Невінгловська Ю.М.) частково задоволено позов; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" основний борг у розмірі 10751597,69 грн, пеню у розмірі 1610088,57 грн, інфляційні втрати у розмірі 786460,42 грн, а також витрати зі сплати судового збору у розмірі 157777,76 грн; у решті позову відмовлено. Судове рішення мотивоване доведеністю позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з повного та своєчасного повернення позики, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" основного боргу разом з нарахованими на нього штрафними санкціями (пенею) та інфляційними втратами. Разом з тим, судом першої інстанції встановлена неправильність проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" розрахунку пені внаслідок помилковості визначення періоду її нарахування, у зв`язку з чим місцевим господарським судом самостійно здійснено перерахунок останньої. Не погодившись з прийнятим рішенням, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" звернулося з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі №916/4616/25 в частині задоволення позову та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю. Зокрема, скаржник наголошує на порушенні місцевим господарським судом обов`язку забезпечити відповідачеві право на захист шляхом надання дозволу на отримання матеріалів цієї справи у паперовому виді або надання доступу до матеріалів справи в електронному суді, а також на відображенні в оскаржуваному рішенні недостовірних відомостей щодо вручення Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" повідомлення про відступлення права вимоги за договором позики №1-ФП від 01.04.2022. Крім того, апелянт зазначає про те, що ним не надавалася згода на зміну призначення платежу у платіжних документах, згідно з якими правопопередник позивача фактично розраховувався з відповідачем за іншими укладеними між ними договорами, а не надавав відповідачеві позику. Скаржник також стверджує про сфальшованість наданих позивачем до місцевого господарського суду листів Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" стосовно зміни призначення проведених платежів, а також про відсутність в оскаржуваному рішенні проведеного судом першої інстанції розрахунку пені. У відзиві на апеляційну скаргу б/н від 25.05.2026 (вх.№1576/26/Д3 від 25.05.2026) Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" просить апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" залишити без задоволення, а рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі №916/4616/25 без змін, посилаючись на недобросовісність відповідача та суперечливість його поведінки у межах цієї справи. За твердженням позивача, судом першої інстанції було забезпечено відповідачеві можливість ознайомитися з матеріалами цієї справи в електронному вигляді, а надані позивачем належні та допустимі докази підтверджують факт отримання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" засобами поштового зв`язку повідомлення про відступлення права вимоги за договором позики №1-ФП від 01.04.2022. Поряд з цим, позивач зауважує на правомірності врахування місцевим господарським судом під час ухвалення оскаржуваного рішення листів Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" про уточнення призначення платежу, які були прийняті відповідачем за відсутності заперечень щодо проведення зміни відповідного призначення платежів, тим більше, що на підтвердження своїх доводів стосовно наявності розрахунків за іншими господарськими договорами, які були первісно зазначені у платіжних інструкціях, відповідачем до Господарського суду Одеської області не було подано ні відповідних договорів, ні складених на їх виконання первинних документів. Позивач також наголошує на правильності та обґрунтованості розміру стягнутої оскаржуваним судовим рішенням пені, встановленої судом першої інстанції за результатами здійснення власного розрахунку, виходячи з належного періоду її нарахування. Ухвалою Південно-західного апеляційного господарського суду у складі головуючого судді Таран С.В., суддів: Богатиря К.В., Поліщук Л.В. від 11.05.2026 у справі №916/4616/25 за вказаною апеляційною скаргою відкрито апеляційне провадження та в подальшому ухвалою суду від 01.06.2026 призначено дану справу до розгляду на 01.07.2026 о 12:00. У судовому засіданні 01.07.2026 представник Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" підтримав апеляційну скаргу; представник Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" висловив заперечення проти її задоволення. За умовами частин першої, другої статті 269 Господарського процесуального кодексу України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши доводи апеляційної скарги, перевіривши наявні матеріали справи на предмет правильності застосування Господарським судом Одеської області норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків. 01.04.2022 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" ("Позичальник") та Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" ("Позикодавець") укладено договір позики №1-ФП (далі договір №1-ФП від 01.04.2022), за умовами пунктів 1.1-1.3 якого Позикодавець зобов`язується надати Позичальнику безвідсоткову позику, а Позичальник зобов`язується повернути позику Позикодавцю у повному розмірі у визначений даним договором строк. Нарахування процентів за даним договором не передбачається. Метою даного договору не є отримання прибутку або збереження реальної вартості фінансових активів сторін. Розмір позики, яка надається Позикодавцем Позичальнику за даним договором, становить 15000000 грн +/-3%. Позика може надаватися траншами (окремими платежами) у будь-якому розмірі, але не може перевищувати встановлену суму (пункт 2.1 договору №1-ФП від 01.04.2022). Відповідно до пунктів 3.1-3.5 договору №1-ФП від 01.04.2022 Позикодавець зобов`язаний надати Позичальнику позику у передбаченому у пункті 2.1 даного договору розмірі та траншами до 01.12.2024 з моменту підписання сторонами даного договору. Позика надається Позикодавцем Позичальнику у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позичальника або будь-яким іншим способом, не забороненим законодавством України та таким, що буде влаштовувати Позичальника. Сторони домовились, що сума позики може надаватись Позикодавцем Позичальнику частинами, розмір яких визначається Позикодавцем самостійно. Позичальник зобов`язаний повернути Позикодавцю надану за даним договором позику у повному розмірі до 30.12.2024 включно або протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання від Позикодавця електронною поштою або будь-яким зручним для Позикодавця способом вимоги про дострокове повернення позики. Позика повертається Позикодавцю Позичальником у безготівковому порядку шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок Позикодавця. У межах строку, обумовленого у пункті 3.3 даного договору, Позичальник має право повертати Позикодавцю отримані грошові кошти частинами, розмір яких визначається Позичальником самостійно. Позичальник має право повернути Позикодавцю отриману позику раніше строку, обумовленого у пункті 3.3 даного договору. Згідно з пунктами 4.1-4.3 договору №1-ФП від 01.04.2022 у випадку порушення своїх зобов`язань за цим договором сторони несуть відповідальність, що визначається даним договором та чинним законодавством України. За прострочення строку повернення суми позики, який визначений у пункті 3.3 даного договору, Позичальник сплачує Позикодавцю пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми неповернутої позики за кожний день прострочення її повернення. У разі прострочення строків повернення суми позики передбачених п. 3.3. цього Договору Позикодавець має право застосувати до Позичальника штраф у розмірі 10 відсотків від суми позики, який Позичальник повинен сплатити Позикодавцю протягом 3-х (трьох) банківських днів з моменту отримання відповідної вимоги. В силу пункту 8.1 договору №1-ФП від 01.04.2022 цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 10.01.2025 включно, але у будь-якому випадку до виконання Сторонами своїх зобов`язань за даним договором. На підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" перерахування на користь відповідача коштів позики за договором №1-ФП від 01.04.2022 позивачем до місцевого господарського суду було подано низку платіжних інструкцій, а саме: №4278 від 04.05.2022 на суму 1200000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 200000 грн"); №4319 від 01.06.2022 на суму 30000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 5000 грн"); №4316 від 01.06.2022 на суму 120000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 20000 грн"); №4313 від 01.06.2022 на суму 990000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 165000 грн"); №4314 від 01.06.2022 на суму 1010000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 168333,33 грн"); №4325 від 07.06.2022 на суму 6000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 1000 грн"); №4327 від 08.06.2022 на суму 60000,00 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 10000 грн"); №4333 від 09.06.2022 на суму 150000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 25000 грн"); №4338 від 10.06.2022 на суму 150000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 25000 грн"); №4340 від 10.06.2022 на суму 90000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 15000 грн"); №4341 від 10.06.2022 на суму 60000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 10000 грн"); №4379 від 21.06.2022 на суму 120000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 20000 грн"); №4383 від 21.06.2022 на суму 60000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 10000 грн"); №4390 від 23.06.2022 на суму 114000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 19000 грн"); №4392 від 24.06.2022 на суму 9000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 1500 грн"); №4394 від 27.06.2022 на суму 64000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 10666,67 грн"); №4395 від 27.06.2022 на суму 90000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 15000 грн"); №4399 від 27.06.2022 на суму 65000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 10833,33 грн"); №4400 від 27.06.2022 на суму 30000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 5000 грн"); №4401 від 28.06.2022 на суму 15000 грн (призначення платежу: "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021, у т.ч. ПДВ 20% 2500 грн"); №4408 від 29.06.2022 на суму 90000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 15000 грн"); №4431 від 08.07.2022 на суму 240000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 40000 грн"); №4432 від 08.07.2022 на суму 360000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 60000 грн"); №4433 від 08.07.2022 на суму 420000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 70000 грн"); №4443 від 11.07.2022 на суму 60000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 10000 грн"); №4497 від 28.07.2022 на суму 1000000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 166666,67 грн"); №4698 від 17.10.2022 на суму 36000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 6000 грн"); №4700 від 18.10.2022 на суму 300000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 50000 грн"); №4703 від 20.10.2022 на суму 90000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 15000 грн"); №4704 від 20.10.2022 на суму 375000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 62500 грн"); №4705 від 21.10.2022 на суму 75000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 12500 грн"); №4711 від 25.10.2022 на суму 6000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 1000 грн"); №4713 від 26.10.2022 на суму 75000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 12500 грн"); №4717 від 27.10.2022 на суму 387000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 64500 грн"); №4719 від 27.10.2022 на суму 12000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 2000 грн"); №4727 від 28.10.2022 на суму 175000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 29166,67 грн"); №4925 від 31.03.2023 на суму 150000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4942 від 20.04.2023 на суму 114000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4943 від 21.04.2023 на суму 160000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4944 від 24.04.2023 на суму 22000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4946 від 25.04.2023 на суму 7000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4947 від 25.04.2023 на суму 76000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4966 від 09.05.2023 на суму 210000 грн (призначення платежу: "Фінансова допомога, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №5579 від 10.07.2024 на суму 1856639,48 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 309439,91 грн"); №5620 від 16.07.2024 на суму 436000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 72666,67 грн"); №5624 від 17.07.2024 на суму 436000 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 72666,67 грн"); №5647 від 18.07.2024 на суму 100000 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №5654 від 22.07.2024 на суму 110000 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №5670 від 24.07.2024 на суму 42500 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №5673 від 25.07.2024 на суму 77056,68 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №5784 від 31.07.2024 на суму 93360,96 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №5897 від 09.08.2024 на суму 170000 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №6637 від 08.10.2024 на суму 486040 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №6683 від 09.10.2024 на суму 90000 грн (призначення платежу: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №6750 від 17.10.2024 на суму 2250000,57 грн (призначення платежу: "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021, у т.ч. ПДВ 20% 375000,09 грн"). У матеріалах справи також міститься низка адресованих відповідачеві листів Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" про зміну призначення платежу за окремими платіжними документами, а саме: -лист №04 від 04.05.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4278 від 04.05.2022 на суму 1200000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №01/06 від 01.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №4319 від 01.06.2022 на суму 30000 грн, №4316 від 01.06.2022 на суму 120000 грн, №4313 від 01.06.2022 на суму 990000 грн та №4314 від 01.06.2022 на суму 1010000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №07/06 від 07.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4325 від 07.06.2022 на суму 6000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №08/06 від 08.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4327 від 08.06.2022 на суму 60000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №09/06 від 09.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4333 від 09.06.2022 на суму 150000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №10/06 від 10.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №4338 від 10.06.2022 на суму 150000 грн, №4340 від 10.06.2022 на суму 90000 грн та №4341 від 10.06.2022 на суму 60000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №21/06 від 21.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №4379 від 21.06.2022 на суму 120000 грн та №4383 від 21.06.2022 на суму 60000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №23/06 від 23.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4390 від 23.06.2022 на суму 114000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №24/06 від 24.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4392 від 24.06.2022 на суму 9000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №27/06 від 27.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №4394 від 27.06.2022 на суму 64000 грн, №4395 від 27.06.2022 на суму 90000 грн, №4399 від 27.06.2022 на суму 65000 грн та №4400 від 27.06.2022 на суму 30000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №28/06 від 28.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4401 від 28.06.2022 на суму 15000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №29/06 від 29.06.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4408 від 29.06.2022 на суму 90000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №11/07 від 11.07.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №4431 від 08.07.2022 на суму 240000 грн, №4432 від 08.07.2022 на суму 360000 грн, №4433 від 08.07.2022 на суму 420000 грн та №4443 від 11.07.2022 на суму 60000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №28/07 від 28.07.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №4497 від 28.07.2022 на суму 1000000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №28/10 від 28.10.2022, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №4698 від 17.10.2022 на суму 36000 грн, №4700 від 18.10.2022 на суму 300000 грн, №4703 від 20.10.2022 на суму 90000 грн, №4704 від 20.10.2022 на суму 375000 грн, №4705 від 21.10.2022 на суму 75000 грн, №4711 від 25.10.2022 на суму 6000 грн, №4713 від 26.10.2022 на суму 75000 грн, №4717 від 27.10.2022 на суму 387000 грн, №4719 від 27.10.2022 на суму 12000 грн та №4727 від 28.10.2022 на суму 175000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №10/07 від 10.07.2024, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №5579 від 10.07.2024 на суму 1856639,48 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №17/07 від 17.07.2024, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильними призначення платежу у платіжних інструкціях №5620 від 16.07.2024 на суму 436000 грн та №5624 від 17.07.2024 на суму 436000 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ"; -лист №17/10 від 17.10.2024, в якому Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" просить вважати правильним призначення платежу у платіжній інструкції №6750 від 17.10.2024 на суму 2250000,57 грн наступного змісту: "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ". До суду першої інстанції також подано низку платіжних інструкцій, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" здійснювало повернення фінансової допомоги за договором №1-ФП від 01.04.2022, зокрема: №3403 від 27.12.2022 на суму 30000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3404 від 27.12.2022 на суму 150000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3466 від 14.02.2023 на суму 450000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3517 від 10.03.2023 на суму 190000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3520 від 14.03.2023 на суму 150000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3534 від 21.03.2023 на суму 190000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3536 від 22.03.2023 на суму 190000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3554 від 24.03.2023 на суму 120000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3556 від 28.03.2023 на суму 300000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3620 від 02.05.2023 на суму 115000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3621 від 02.05.2023 на суму 170000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3622 від 03.05.2023 на суму 100000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3635 від 09.05.2023 на суму 230000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3636 від 10.05.2023 на суму 250000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3648 від 12.05.2023 на суму 150000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3649 від 15.05.2023 на суму 15000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3655 від 17.05.2023 на суму 39000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3688 від 25.05.2023 на суму 50000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3690 від 29.05.2023 на суму 5000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3691 від 30.05.2023 на суму 30000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №3699 від 05.06.2023 на суму 60000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4289 від 01.04.2024 на суму 250000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"); №4290 від 01.04.2024 на суму 150000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ") та №4291 від 01.04.2024 на суму 170000 грн (призначення платежу: "Повернення фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.2022 без ПДВ"). 26.09.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" засобами поштового зв`язку (листом з описом вкладення) надіслало відповідачеві вимогу про повернення позики №26/1 від 26.09.2025, в якій зазначило про те, що згідно з актом звірки взаємних розрахунків від 31.10.2024 Позикодавець перерахував на розрахунковий рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" позику у розмірі 15020597,69 грн, а останнє повернуло позику частково у розмірі 4269000 грн, у зв`язку з чим Позикодавець просив невідкладно у п`ятиденний строк від дня отримання цієї вимоги повернути на його розрахунковий рахунок суму простроченої заборгованості у розмірі 10751597,69 грн. Додатком до цієї вимоги є акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2024. Вищенаведене поштове відправлення було одержано Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" 29.09.2025, що підтверджується роздруківкою відомостей з сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження відповідного поштового відправлення. 08.10.2025 між Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" ("Цедент") та Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" ("Цесіонарій") укладено договір відступлення права вимоги (цесії) б/н (далі договір б/н від 08.10.2025), відповідно до пункту 1 якого в порядку та на умовах, визначених цим договором, Цедент відступає Цесіонарієві, а Цесіонарій набуває право вимоги, належне Цедентові, і стає кредитором за договором позики №1-ФП від 01.04.2022 між Цедентом і Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" ("Боржник"). Згідно з пунктом 2 договору б/н від 08.10.2025 за цим договором Цесіонарій набуває право вимагати від Боржника належного виконання наступних обов`язків: а) повернення суми позики у розмірі 10751597,69 грн; б) сплата пені та штрафних санкцій, передбачених договором та законом за прострочення виконання зобов`язання. Пунктом 2.1 договору б/н від 08.10.2025 передбачено, що до Цесіонарія переходить зазначене вище право вимоги Цедента в обсязі та на умовах, що існували на момент укладання даного договору. В силу пункту 3 договору б/н від 08.10.2025 право вимоги, що відступається Цесіонарієві, засвідчується: договором позики №1-ДФ від 01.04.2022, актом звірки за період січень 2022 року - жовтень 2024 року, карткою рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" 3771 за 01.01.2022-15.09.2025, платіжними інструкціями про перерахування коштів та листами про зміну призначення платежів. Порядок та умови розрахунків між сторонами за відступлення права вимоги визначаються у додатку до цього договору (пункт 5 договору б/н від 08.10.2025). У пунктах 6-8 договору б/н від 08.10.2025 вказано, що до Цесіонарія переходять усі права, які забезпечують виконання обов`язків Боржника. Цесіонарій повідомлений про будь-які можливі заперечення, які може висувати проти його вимог Боржник, а також про зміст листування і переговорів між Цедентом і Боржником. Цедент зобов`язаний письмово повідомити Боржника про відступлення права вимоги протягом десяти календарних днів з дня набрання чинності цим договором. За умовами пунктів 11, 12 договору б/н від 08.10.2025 цей договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скріплення печатками сторін. Строк цього договору починає свій перебіг у момент, встановлений у пункті 11 цього договору, та визначається часом, достатнім для належного виконання цього договору сторонами. 09.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" засобами поштового зв`язку (листом з описом вкладення) направило відповідачеві повідомлення про відступлення права вимоги б/н від 08.10.2025, в якому вказало про відступлення на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" права вимоги щодо стягнення 10751597,69 грн, а також пені та штрафних санкцій за договором №1-ФП від 01.04.2022. Зазначене повідомлення було одержано Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" 14.10.2025, що підтверджується роздруківкою відомостей з сайту Акціонерного товариства "Укрпошта" щодо відстеження відповідного поштового відправлення. В адресованій відповідачеві вимозі №15/1 від 15.10.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К", посилаючись на набуття права вимоги до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" щодо стягнення 10751597,69 грн, а також пені та штрафних санкцій за договором №1-ФП від 01.04.2022, просило невідкладно у п`ятиденний строк від дня отримання цієї вимоги погасити суму простроченої заборгованості у розмірі 10751597,69 грн. За результатами опрацювання вищенаведеної вимоги Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" надало відповідь №06-11-25 від 06.11.2025, в якій повідомило позивача про те, що для належного розгляду вимоги не було надано самого договору №1-ФП від 01.04.2022 (за умови, що існує оригінал), при цьому згідно з банківськими виписками зазначені позивачем суми не є ні позикою, ні зворотною фінансовою допомогою, а були перераховані як оплата за фактично надані послуги відповідно до договорів №2 від 01.09.2021 та №02/08 від 02.08.2021, у зв`язку з чим вимога Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" є безпідставною та задоволенню не підлягає. У матеріалах справи міститься висновок експерта №26.01/03 від 12.02.2026, складений судовим експертом Хосоновою О.С. за результатом проведення судової економічної експертизи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К". Предметом спору у даній справі є вимога про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" заборгованості у загальній сумі 14380898,36 грн, з яких: 10751597,69 грн основний борг, 2842840,25 грн пеня та 786460,42 грн інфляційні втрати. Задовольняючи частково позовні вимоги, місцевий господарський суд виходив з доведеності позивачем факту неналежного виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань з повного та своєчасного повернення позики, що зумовило правомірність заявлення позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" основного боргу разом з нарахованими на нього штрафними санкціями (пенею) та інфляційними втратами. Разом з тим, Господарським судом Одеської області встановлена неправильність проведеного Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" розрахунку пені внаслідок помилковості визначення періоду її нарахування, у зв`язку з чим судом першої інстанції самостійно здійснено перерахунок останньої. Колегія суддів Південно-західного апеляційного господарського суду не погоджується з висновком Господарського суду Одеської області про наявність підстав для часткового задоволення позову з огляду на наступне. Стаття 15 Цивільного кодексу України передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язано з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Вказаний вище підхід є загальним і може застосовуватись при розгляді будь-яких категорій спорів, оскільки недоведеність порушення прав, за захистом яких було пред`явлено позов, у будь-якому випадку є підставою для відмови у його задоволенні. Таким чином, у розумінні закону, суб`єктивне право на захист це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право. Захист, відновлення порушеного або оспорюваного права чи охоронюваного законом інтересу відбувається, у тому числі, шляхом звернення з позовом до суду (частина перша статті 16 Цивільного кодексу України). Наведена позиція ґрунтується на тому, що під захистом права розуміється державно-примусова діяльність, спрямована на відновлення порушеного права суб`єкта правовідносин та забезпечення виконання юридичного обов`язку зобов`язаною стороною, внаслідок чого реально відбудеться припинення порушення (чи оспорювання) прав цього суб`єкта, він компенсує витрати, що виникли у зв`язку з порушенням його прав, або в інший спосіб нівелює негативні наслідки порушення його прав. Позивачем є особа, яка подала позов про захист порушеного чи оспорюваного права або охоронюваного законом інтересу. Водночас позивач самостійно визначає і обґрунтовує в позовній заяві у чому саме полягає порушення його прав та інтересів, а суд перевіряє ці доводи, і в залежності від встановленого вирішує питання про наявність чи відсутність підстав для правового захисту, при цьому застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту суб`єктивного права, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення. Чинне законодавство визначає об`єктом захисту порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес. Порушення права пов`язано із позбавленням його володільця можливості здійснити (реалізувати) своє право повністю або частково. При оспорюванні або невизнанні права виникає невизначеність у праві, спричинена поведінкою іншої особи. Отже, порушення, невизнання або оспорювання суб`єктивного права є підставою для звернення особи за захистом цього права із застосуванням відповідного способу захисту. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права. Крім того, суди мають виходити із того, що обраний позивачем спосіб захисту цивільних прав має бути не тільки ефективним, а й відповідати правовій природі тих правовідносин, що виникли між сторонами, та має бути спрямований на захист порушеного права. Враховуючи вищевикладене, виходячи із приписів статті 4 Господарського процесуального кодексу України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України, можливість задоволення позовних вимог перебуває у залежності від наявності (доведеності) наступної сукупності умов: наявність у позивача певного суб`єктивного права або інтересу, порушення такого суб`єктивного права (інтересу) з боку відповідача та належність (адекватність встановленому порушенню) обраного способу судового захисту. Відсутність (недоведеність) будь-якого з означених елементів унеможливлює задоволення позовних вимог. Відповідно до частин першої, другої статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Згідно з приписами статті 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку; зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу, у тому числі і з договорів. За умовами частини першої статті 627 Цивільного кодексу України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків (частина перша статті 626 Цивільного кодексу України). Колегія суддів вбачає, що договір №1-ФП від 01.04.2022, на підставі якого заявлено позовні вимоги у цій справі, за своєю правовою природою є договором позики. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов`язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками. Частиною першою статті 1049 Цивільного кодексу України унормовано, що позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред`явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред`явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором. Позика вважається повернутою в момент передання позикодавцеві речей, визначених родовими ознаками, або зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок (частина третя статті 1049 Цивільного кодексу України). Згідно з положеннями статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Зобов`язання повинні виконуватись в установлений законом або договором строк (стаття 530 Цивільного кодексу України). Алгоритм та порядок встановлення фактичних обставин кожної конкретної справи не є типовим та залежить, насамперед, від позиції сторін спору, а також доводів і заперечень, якими вони обґрунтовують свою позицію. Предмет доказування формується з юридично значущих фактів, які визначаються виходячи з підстав вимог і заперечень сторін та норм матеріального права. Підстави вимог і заперечення осіб, які беруть участь у справі, конкретизують предмет доказування у справі, який може змінюватися в процесі її розгляду. Південно-західний апеляційний господарський суд зауважує на тому, що підставою для звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" з позовом у даній справі визначено наявність у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" заборгованості за договором №1-ФП від 01.04.2022 перед позивачем, який набув право вимоги до відповідача на підставі договору відступлення права вимоги (цесії) б/н від 08.10.2025. Відтак, беручи до уваги предмет доказування у цьому спорі, господарському суду під час розгляду справи необхідно встановити обставину наявності/відсутності такої заборгованості та її розмір (у разі наявності), при цьому відповідна обставина має бути встановлена виходячи з наявних у матеріалах справи належних та допустимих доказів, які відображають реальні господарські операції за вказаним договором позики та зміст таких операцій. Сам по собі факт укладення договору позики не породжує обов`язку позичальника щодо повернення грошових коштів. Відповідно до статті 1046 Цивільного кодексу України договір позики є реальним договором і вважається укладеним саме з моменту передання коштів. Отже, предметом доказування у цій справі є не лише існування письмового договору №1-ФП від 01.04.2022, а насамперед факт реального передання відповідачеві відповідної суми коштів саме на виконання цього договору. За відсутності належних та допустимих доказів такого передання у заявленому позивачем розмірі не виникає і саме грошове зобов`язання, яке могло б бути предметом судового захисту. Як зазначалося вище, на підтвердження здійснення Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" перерахування на користь відповідача коштів позики за договором №1-ФП від 01.04.2022 до місцевого господарського суду було подано низку платіжних інструкцій, зі змісту графи "Призначення платежу" яких вбачається, що відповідні суми грошових коштів сплачувалися Товариству з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" на виконання трьох різних правочинів. Зокрема, частина платіжних документів стосується проведення розрахунків за послуги перевезення згідно з договором №2 від 01.09.2021, інша частина за послуги грануляції відповідно до договору №02/08 від 02.08.2021, а решта стосується надання фінансової допомоги на підставі договору №1-ФП від 01.04.2022. Поряд з цим, після прийняття надавачем платіжних послуг до виконання відповідних платіжних інструкцій, призначення платежу за якими свідчить про сплату відповідачеві коштів за договорами №2 від 01.09.2021 та №02/08 від 02.08.2021, та, як наслідок, після списання передбачених ними сум коштів з рахунку Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" останнє звернулося до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" з низкою листів про зміну призначення платежу за такими платіжними документами на "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ". В силу частини третьої статті 43, частин першої-третьої статті 45 Закону України "Про платіжні послуги" надавач платіжних послуг платника зобов`язаний прийняти до виконання платіжну інструкцію, що надійшла до нього протягом операційного часу, у той самий операційний день. Платіжна інструкція може бути відкликана платником під час дебетового або кредитового переказу до моменту списання коштів з рахунку платника, за умови погодження з надавачем платіжних послуг платника. Після списання коштів з рахунку платника або настання дати валютування платіжної інструкції для ініціатора настає момент безвідкличності платіжної інструкції. Платіжна інструкція може бути відкликана тільки в повній сумі. Відповідно до частини другої статті 87 Закону України "Про платіжні послуги" платник несе відповідальність за відповідність інформації, зазначеної ним у платіжній інструкції, суті платіжної операції. Право визначати призначення платежу відповідно до чинного законодавства України належить виключно платнику, тобто особі, що здійснює відповідний платіж. У випадку ж, якщо грошові кошти вже були списані з рахунку платника та зараховані на рахунок отримувача, переказ набуває статусу завершеного (частина перша статті 49 Закону України "Про платіжні послуги"). Отже, з моменту перерахування грошових коштів на рахунок отримувача обов`язок банку з виконання доручення платника вважається виконаним. Внесення змін до призначення платежу такого платіжного доручення є неможливим, а питання уточнення інформації, вказаної у реквізиті "Призначення платежу" виконаного платіжного доручення вирішується сторонами у порядку, узгодженому між ними, без участі банку. Зазначене підтверджується листом Національного Банку України №25-111/1438-7141 від 09.06.2011 "Про заміну інформації у реквізиті "Призначення платежу", яким встановлено, що після списання коштів з рахунку платника питання щодо уточнення інформації, зазначеної у реквізиті "Призначення платежу", вирішується між сторонами без участі банку. Визначальним у змісті наведених законодавчих норм, якими регулюються правильність заповнення платіжного доручення, є те, що вони регулюють правовідносини між банком та платником, у той час, як зміна волевиявлення у розпорядженні коштами є господарськими правовідносинами та визначається цивільно-правовими угодами, укладеними між сторонами. Верховний Суд у постановах від 19.06.2018 у справі №809/34/17 та від 01.07.2020 у справі №824/74/19-а дійшов категоричного висновку про неможливість зміни призначення платежу виконаного платіжного доручення (тобто коли грошові кошти вже списано банком з рахунку платника та зараховано на рахунок їх одержувача), а також можливість уточнення призначення платежу виконаного платіжного доручення за взаємною згодою (волевиявленням) платника та отримувача коштів на договірних засадах, тобто без участі банку. Виходячи з системного аналізу змісту вищенаведених приписів Закону України "Про платіжні послуги", колегія суддів наголошує на тому, що "зміна призначення платежу" допускається до моменту списання банком грошових коштів з рахунку платника та включає вчинені дії суб`єктів господарювання щодо: подання до банку документа на відкликання платіжного доручення; заміни інформації (будь-яких відомостей та/або даних), які містяться у однойменному реквізиті платіжного доручення іншою інформацією (відомостями та/або даними) шляхом оформлення нового платіжного доручення. При цьому поняттям "уточнення призначення платежу" охоплюються вчинені після списання коштів за платіжним дорученням дії конкретних суб`єктів господарювання (платника та отримувача коштів) з внесення окремих несуттєвих правок, виправлення описок, надання уточнень до реквізиту "призначення платежу" платіжного доручення, які повністю не змінюють підставу платежу та здійснюються суб`єктами господарювання за взаємним волевиявленням на договірних засадах, але без участі банку. Тобто "уточнення призначення платежу" передбачає можливість обміну платника та отримувача коштів листами-уточненнями із внесенням окремих незначних правок, виправленням описок, наданням уточнень до реквізиту "призначення платежу" виконаного платіжного доручення. Таким чином, основна відмінність між "зміною призначення платежу" та "уточненням призначення платежу" полягає в тому, що з моменту списання банком грошових коштів з рахунку платника "зміна призначення платежу" є недопустимою, натомість з цього моменту стає можливим виключно "уточнення призначення платежу" безпосередньо платником та отримувачем коштів без участі банку, яке може проявлятися, зокрема, в уточненні або назви, або номера, або дати документа (договір, накладна, рахунок тощо), на виконання якого вчинявся платіж, але ні в якому разі не всіх вказаних реквізитів одночасно, що по суті вже означатиме недопустиму "зміну призначення платежу" виконаного платіжного доручення. Саме такий правовий висновок Верховного Суду відображений у постанові від 05.09.2023 у справі №917/1283/21. З огляду на викладене, апеляційний господарський суд враховує, що призначення платежу, за загальним правилом, відображає волю платника та первинну підставу переказу коштів і може бути змінене виключно у випадках, прямо передбачених законом, або за взаємною згодою сторін після завершення платіжної операції. Відсутність згоди іншої сторони отримувача коштів на уточнення призначення платежу шляхом зміни правочину, на виконання якого перераховані грошові кошти згідно з платіжним документом, виключає можливість врахування односторонньої заяви платника щодо зміни призначення такого платежу. У частині третій статті 2 Господарського процесуального кодексу України однією з основних засад (принципів) господарського судочинства визначено принцип змагальності сторін, сутність якого розкрита у статті 13 цього Кодексу. Відповідно до частин першої, другої статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Принцип змагальності сторін полягає в тому, що сторони у процесі зобов`язані в процесуальній формі довести свою правоту, за допомогою поданих ними доказів переконати суд в обґрунтованості своїх вимог чи заперечень. Отже, даний принцип забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладення тягаря доказування на сторони. Частиною першою статті 73 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, в господарському процесі є складовою обов`язку сприяти всебічному, повному та об`єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом (стаття 14 Господарського процесуального кодексу України). Колегія суддів наголошує на тому, що рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях та містити неточності у встановленні обставин, які мають вирішальне значення для правильного вирішення спору, натомість висновки суду про встановлені обставини і правові наслідки мають бути вичерпними, відповідати дійсності і підтверджуватися достовірними доказами. Даний висновок Південно-західного апеляційного господарського суду повністю узгоджується з правовою позицією об`єднаної палати Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду, викладеною в постанові від 05.06.2020 у справі №920/528/19. Кожна із сторін судового спору самостійно визначає докази, які, на її думку, належним чином підтверджують або спростовують заявлені позовні вимоги. Суд з дотриманням вимог щодо всебічного, повного, об`єктивного та безпосереднього дослідження наявних у справі доказів визначає певну сукупність доказів, з урахуванням їх вірогідності та взаємного зв`язку, які, за його внутрішнім переконанням, дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, що входять до предмета доказування. Сторона судового спору, яка не погоджується з доводами опонента, має їх спростовувати шляхом подання відповідних доказів, наведення аргументів, надання пояснень тощо. Інакше принцип змагальності, задекларований у статті 13 Господарського процесуального кодексу України, втрачає сенс. Суд апеляційної інстанції зауважує на тому, що у матеріалах справи відсутні та до суду першої інстанції не подано жодного доказу на підтвердження висловлення відповідачем згоди на зміну призначення платежу за низкою платіжних інструкцій з "За послуги перевезення, згідно договору №2 від 01.09.2021" та "За послуги грануляції, згідно договору №02/08 від 02.08.2021" на нове призначення "Надання фінансової допомоги, згідно договору №1-ФП від 01.04.22 без ПДВ", навпаки, Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" висловило заперечення проти такої зміни, що, у свою чергу, виключає можливість врахування таких платіжних документів в якості належних та допустимих доказів на підтвердження перерахування відповідачеві коштів саме на виконання договору №1-ФП від 01.04.2022. Наведений висновок випливає із необхідності забезпечення стабільності цивільного обороту та передбачуваності правових наслідків господарської діяльності. Допущення можливості односторонньої зміни правової підстави виконаного платежу після його завершення без чітко підтвердженої взаємної волі сторін створювало б істотні ризики для принципів правової визначеності, добросовісності та належного виконання зобов`язань, які є складовими верховенства права. Зазначене безпідставно залишилося поза увагою місцевого господарського суду, який, встановивши лише сам факт звернення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" з листами про зміну призначення платежу, не врахував вимог Закону України "Про платіжні послуги" та відсутності вираженого відповідачем погодження на уточнення призначення платежу шляхом зміни правочину підстави перерахування коштів. Фактично позивач просить суд визнати, що низка господарських операцій, які первинно були оформлені як виконання інших цивільно-правових договорів, ретроспективно набули зовсім іншої правової природи передачі позики. Такий підхід суперечив би не лише положенням Закону України "Про платіжні послуги", а й фундаментальному принципу правової визначеності, оскільки допускав би можливість одностороннього перегляду юридичної підстави вже завершених господарських операцій без волевиявлення іншої сторони. Подібне тлумачення фактично нівелювало б значення реквізиту "призначення платежу" як елемента первинного оформлення господарської операції та створювало б стан правової невизначеності щодо змісту виконаних сторонами зобов`язань. Південно-західний апеляційний господарський суд також враховує, що листи позикодавця про зміну призначення платежу самі по собі не є первинними бухгалтерськими документами, не підтверджують здійснення нової господарської операції та не посвідчують виникнення нового цивільного зобов`язання. За своєю правовою природою вони відображають виключно одностороннє волевиявлення особи, яка їх склала. За відсутності підтвердження прийняття відповідачем відповідної пропозиції такі документи не можуть змінити зміст уже виконаних платіжних операцій та не набувають доказового значення щодо передачі коштів за договором позики. За таких обставин, беручи до уваги лише ті платіжні інструкції, призначення платежу за якими конкретно ідентифікує відповідний платіж як перерахування коштів позики за договором №1-ФП від 01.04.2022, колегія суддів зазначає, що матеріалами справи підтверджується надання Товариством з обмеженою відповідальністю "АГРО-ЗЕРНО" позики відповідачеві на підставі зазначеного правочину у загальній сумі 1907957,64 грн. Водночас у матеріалах справи також містяться платіжні інструкції, згідно з якими Товариство з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" здійснило повернення фінансової допомоги за договором №1-ФП від 01.04.2022 у загальній сумі 3554000 грн. Враховуючи вищевикладене, з огляду на те, що відповідно до наявних у матеріалах справи платіжних документів повернута відповідачем сума позики за договором №1-ФП від 01.04.2022 перевищує суму, перераховану останньому на підставі цього договору позикодавцем, що, у свою чергу, свідчить про відсутність у позичальника заборгованості, Південно-західний апеляційний господарський суд дійшов висновку щодо необхідності відмови у задоволенні позовних вимог про стягнення 10751597,69 грн основного боргу. При цьому колегія суддів зауважує, що у даній справі суд не вирішує питання існування чи відсутності між сторонами заборгованості за договорами №2 від 01.09.2021 та №02/08 від 02.08.2021. Предметом дослідження є виключно встановлення факту передачі коштів за договором позики №1-ФП від 01.04.2022, тому сам факт можливого існування інших взаємних розрахунків між позичальником та позикодавцем не може замінити належне доказування виконання саме договору позики, який є підставою заявленого позову. Наданий позивачем до суду першої інстанції акт звірки взаємних розрахунків від 31.10.2024 жодним чином не підтверджує факт існування у Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" заборгованості за договором №1-ФП від 01.04.2022, оскільки відображена у ньому інформація не підтверджена платіжними документами, які б свідчили про здійснення на підставі зазначеного правочину перерахування коштів позики. Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом. Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема, в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо, однак, лише за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними та/або платіжними документами, чого у даному випадку зроблено не було. Висновок експерта №26.01/03 від 12.02.2026, складений судовим експертом Хосоновою О.С. за результатом проведення судової економічної експертизи на замовлення Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К", також не приймається судом до уваги, оскільки, по-перше, зазначений доказ був поданий позивачем з порушенням порядку, який встановлений частинами другою, четвертою статті 80 Господарського процесуального кодексу України і передбачає, що позивач повинен подати докази разом з поданням позовної заяви, а у разі якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, позивачем повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу, чого у даному випадку Товариством з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" зроблено не було; по-друге, як обґрунтовано зазначив в оскаржуваному рішенні місцевий господарський суд, експертне дослідження не може підміняти собою правову кваліфікацію спірних правовідносин, яка відповідно до статті 98 Господарського процесуального кодексу України належить виключно до компетенції суду, а тому висновок експерта, що фактично містить оцінку правових наслідків платіжних операцій, виходить за межі спеціальних знань і не може визнаватися належним доказом у розумінні процесуального закону. З огляду на відсутність підстав для стягнення основного боргу, апеляційний господарський суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 2842840,25 грн пені та 786460,42 грн інфляційних втрат, які мають похідний характер від вимоги про стягнення основної заборгованості, також не підлягають задоволенню, оскільки можливість задоволення похідних вимог безпосередньо залежить від задоволення основних позовних вимог. Доводи апелянта щодо порушення місцевим господарським судом норм процесуального права у зв`язку з невиконанням обов`язку забезпечити відповідачеві право на захист шляхом надання дозволу на отримання матеріалів цієї справи у паперовому виді або надання доступу до матеріалів справи в електронному суді, колегією суддів оцінюються критично, оскільки, по-перше, наявними у матеріалах справи довідками про доставку електронних документів до зареєстрованого електронного кабінету, які сформовані за допомогою Комп`ютерної програми "Діловодство спеціалізованого суду", підтверджується факт належного повідомлення Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" згідно з пунктом 2 частини шостої статті 242 Господарського процесуального кодексу України про судовий розгляд цієї справи і, як наслідок, можливість ознайомитися з електронною справою через підсистему "Електронний суд"; по-друге, у матеріалах справи міститься задоволена судом першої інстанції заява Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" №15/01 від 15.01.2026 (вх.№1596/26 від 16.01.2026) про надання доступу до електронної справи №916/4789/25 в підсистемі "Електронний суд" (а.с.208, 209); по-третє, подання відповідачем відзиву на позовну заяву підтверджує обізнаність останнього зі змістом позову та доданих до нього доказів. У викладі підстав для прийняття рішення суду необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах (правова

позиція Верховного Суду від 28.05.2020 у справі №909/636/16). Європейський суд з прав людини у рішенні в справі "Серявін та інші проти України" вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення. У справі "Трофимчук проти України" Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід. За умовами статті 236 Господарського процесуального кодексу України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним та обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Отже, рішення суду повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з`ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі №916/4616/25 не відповідає вказаним вище вимогам у зв`язку з неправильним застосуванням норм матеріального права та нез`ясуванням обставин, що мають значення для справи, а тому підлягає скасуванню з одночасним ухваленням нового рішення про відмову у задоволенні позову. Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати зі сплаті судового збору за подання позовної заяви та апеляційної скарги покладаються на позивача. Керуючись статтями 129, 232, 233, 236, 240, 269, 270, 275, 277, 281-284 Господарського процесуального кодексу України, Південно-західний апеляційний господарський суд

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" задовольнити. Рішення Господарського суду Одеської області від 16.03.2026 у справі №916/4616/25 скасувати. У задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" відмовити. Витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви та за подання апеляційної скарги покласти на Товариство з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К". Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "СИНТЕЗ ГРУП І К" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "АГРО-ДОЛИНА" 236666,64 грн витрат зі сплати судового збору за подання апеляційної скарги. Доручити Господарському суду Одеської області видати відповідний наказ з зазначенням всіх необхідних реквізитів. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена у касаційному порядку у строк, який обчислюється відповідно до статті 288 Господарського процесуального кодексу України. Повний текст постанови складено та підписано 06.07.2026. Головуючий суддя С.В. Таран Суддя К.В. Богатир Суддя Л.В. Поліщук