Постанова 4857 № 380/8065/25

ВОСЬМИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 01 липня 2026 рокум. ЛьвівСправа № 380/8065/25 пров. № СК-А/857/35053/25 Восьмий апеляційний адміністративний суд в складі: головуючого судді Обрізко І.М., суддів Іщук Л.П., Пліша М.А., за участю секретаря судового засідання Демчик Л.Р., за участю представника позивача Мацей М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції у місті Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року, прийняте суддею Братичак У.В., в порядку письмового провадження, у м. Львові, у справі №380/8065/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити дії,- в с т а н о в и в : 24.04.2025, ОСОБА_1 (далі ОСОБА_1 , позивач) звернувся з позовом до Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі ВДВС, відповідач), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність начальника ВДВС Гринюх Наталії Василівни (Гринюх Н.В.) з приводу невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 справа №380/20798/24, якою визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Н.В. від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору; - зобов`язати начальника ВДВС винести постанову про закінчення виконавчого провадження №71675172 від 26.04.2023 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду від 23.07.2025 закрито провадження в даній адміністративній справі в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльність начальника Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Н.В. з приводу невиконання постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 справа №380/20798/24, якою визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Наталії Василівни від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Отже, предметом позову є вимога ОСОБА_1 про зобов`язання начальника Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Н.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №71675172 від 26.04.2023 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 в задоволенні позовних вимог відмовлено. Суд виходив з того, що у зв`язку із скасуванням постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 у справі №380/20798/24 постанови державного виконавця ВДВС від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № 1404-VIII (далі Закон №1404-VIII) просив винести постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження. Разом з тим, за змістом п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, підставою для закінчення виконавчого провадження є саме скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а не скасування у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження. Як встановлено з матеріалів справи, виконавче провадження №71675172 було відкрито на виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору №51142839 від 18.01.2016, яка була не скасована, не визнана не чинною, не визнана такою, що не підлягає виконанню. Протилежного матеріали справи не містять, відповідно підстави, на які посилається представник позивача, для закінчення виконавчого провадження відсутні. Відтак, питання правомірності чи протиправності винесення згаданої постанови про стягнення виконавчого збору не є предметом дослідження в межах даного адміністративного провадження. Не погодившись з вказаним судовим рішенням стороною позивача подано апеляційну скаргу з якої вказується на незаконність та необґрунтованість такого та має місце неповне з`ясування обставин справи, порушення норм матеріального і процесуального права. Покликання маються на те, що державний виконавець після винесення постанови від 26 квітня 2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51142839, не виносив постанови про стягнення виконавчого збору, як це передбачено ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII. Водночас, спірна постанова від 26 квітня 2023 про відкриття виконавчого провадження №71675172 безпідставно винесена відносно виконання постанови від 18.01.2016 про стягнення виконавчого збору. При цьому, відповідачем не надано суду доказів на підтвердження вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №51142839 від 18.01.2016 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови від 26.04.2023 про повернення виконавчого документа. Вказується також і на те, що в матеріалах справи відсутня і сама постанова від 18.01.2016 про стягнення виконавчого збору. Відтак, наведене є безумовною підставою для закінчення відповідачем виконавчого провадження № 71675172 від 26.04.2023 відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII. В додаткових поясненнях по апеляційній скарзі зазначено те, що відповідач ігноруючи постанову Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 справа № 380/20798/24, якою визнано протиправною та скасовано постанову начальника ВДВС Гринюх Н.В. від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору, не виконує судове рішення, яке набрало законної сили. На даний час з Єдиного реєстру боржників вбачається, що ОСОБА_1 станом на 18 червня 2026 перебуває у статусі боржника згідно постанови про відкриття виконавчого провадження №71675172, яка визнана протиправною та скасована судом. Відповідачем подано відзив у якому вказано, що оскільки виконавчий документ, а саме, постанова про стягнення з боржника виконавчого збору №51142839 від 18.01.2016, станом на 22.06.2026 є чинною та не скасованою, законні підстави для завершення виконавчого провадження відсутні, а отже і не може йти мови про зобов`язання завершити ВП №51142839. Наведено правові висновки Верховного Суду в підтвердження позиції в спірних відносинах. Просить судове рішення залишити без змін. Колегія суддів заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до наступного. Відповідно до ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що 26 квітня 2023 начальником відділу Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (далі як і раніше ВДВС) винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51142839 на підставі заяви стягувача про повернення виконавчого документа без виконання на підставі п.1 ч.1 ст.37 Закону № 1404-VIII. Залишок не стягнутого боргу 92757,46 грн, залишок нестягнутого виконавчого збору 87040,95 грн. Вирішено постанову про стягнення виконавчого збору винести в окреме виконавче провадження (ч.3 ст.40 Закону № 1404-VIII). 26 квітня 2023 начальником ВДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження №71675172 з виконання постанови №51142839, виданої 18.01.2016 ВДВС Кам`янка-Бузького РУЮ Львівської області про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору в розмірі 92757,46 грн (залишок 87040,95 грн). Постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 у справі №380/20798/24 рішення Львівського окружного адміністративного суду від 29 жовтня 2024 за позовом ОСОБА_1 до Кам`янка-Бузького відділу Державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання протиправною та скасування постанови скасовано та ухвалено нову постанову. Позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено. Визнано протиправною та скасовано постанову державного виконавця Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Н.В. від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Представник позивача 16.03.2025 звернувся до ВДВС та просив у зв`язку із скасуванням вказаної постанови про відкриття виконавчого провадження від 26.04.2023 ВП №71675172, винести постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону України «Про виконавче провадження». Листом від 24.03.2025 відповідач відмовив та обґрунтовував тим, що відповідно до п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону № 1404-VIII, виконавче провадження підлягає закінченню у разі скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню. Однак, постановою суду від 05 березня 2025 у справі №380/20798/24 виконавчий документ, а саме постанова про стягнення виконавчого збору №51142839 від 18.01.2016 не скасована, не визнана не чинною, не визнана такою, що не підлягає виконанню, відповідно підстави для закінчення виконавчого провадження відсутні. Не погоджуючись з такою відповіддю, позивач, як боржник у виконавчому провадженні, звернувся до суду з даним позовом. Спеціальним законом, що визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, є Закон України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 №1404-VIII (далі як і раніше Закон №1404-VІІІ). Згідно з п.1 ч.1 ст.3 Закону №1404-VIII відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню рішення на підставі таких виконавчих документів: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень, рішень третейського суду, рішень міжнародного комерційного арбітражу, рішень іноземних судів та на інших підставах, визначених законом або міжнародним договором України. Відповідно до ч.ч.1-2 ст.42 Закону №1404-VIII кошти виконавчого провадження складаються з: 1) виконавчого збору, стягнутого з боржника в порядку, встановленому статтею 27 цього Закону, або основної винагороди приватного виконавця; 2) авансового внеску стягувача; 3) стягнутих з боржника коштів на витрати виконавчого провадження. Витрати органів державної виконавчої служби та приватного виконавця, пов`язані з організацією та проведенням виконавчих дій щодо забезпечення примусового виконання рішень, є витратами виконавчого провадження. Частиною 1 статті 27 Закону №1404-VIII визначено, що виконавчий збір - це збір, що справляється на всій території України за примусове виконання рішення органами державної виконавчої служби. Виконавчий збір стягується з боржника до Державного бюджету України. Виконавчий збір стягується за примусове виконання рішення та за своєю природою є санкцією за невиконання рішення суду боржником. На момент прийняття постанови про стягнення виконавчого збору підставою для стягнення виконавчого збору у межах виконавчого провадження про стягнення з боржника коштів є здійснення державним виконавцем дій з фактичного виконання рішення органами державної виконавчої служби, а розмір виконавчого збору обраховується як 10 відсотків суми, що підлягає примусовому стягненню, поверненню, або вартості майна боржника, що підлягає передачі стягувачу за виконавчим документом, заборгованості із сплати аліментів (ч.2 ст.27 Закону №1404-VIII). Підстави для закінчення виконавчого провадження визначені у статті 39 Закону №1404-VIII. З матеріалів справи встановлено, що у зв`язку із скасуванням постановою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 у справі №380/20798/24 постанови державного виконавця ВДВС Гринюх Н.В. від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору, представник позивача звернувся до відповідача з адвокатським запитом, у якому на підставі п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII (скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню) просив винести постанову про закінчення відповідного виконавчого провадження. Разом з тим, суд першої інстанції підставно зауважив, що за змістом п. 5 ч. 1 ст. 39 Закону №1404-VIII, підставою для закінчення виконавчого провадження є саме скасування або визнання нечинним рішення, на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню, а не скасування у судовому порядку постанови про відкриття виконавчого провадження, а з матеріалів справи вбачається, що виконавче провадження №71675172 було відкрито на виконання постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору №51142839 від 18.01.2016 та остання не була скасована, не визнана не чинною, не визнана такою, що не підлягає виконанню. Отже, відсутні підстави для закінчення виконавчого провадження на які покликається сторона позивача. Слід звернути увагу, що питання правомірності чи протиправності винесення згаданої постанови про стягнення виконавчого збору не є предметом дослідження в межах даного адміністративного провадження тому суд не надає правової оцінки з цього приводу, а відповідно є безпідставним покликання апелянта, що відповідачем не надано доказів вчинення виконавчих дій в рамках виконавчого провадження №51142839 від 18.01.2016 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови від 26.04.2023 про повернення виконавчого документа. Покликання апелянта на відсутність постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору за №51142839 від 18.01.2016 не заслуговує уваги, позаяк така наявна в матеріалах справи. Також не є обґрунтованими доводи апелянта з приводу того, що державний виконавець після винесення постанови від 26 квітня 2023 про повернення виконавчого документа стягувачу у виконавчому провадженні №51142839, не виносив постанови про стягнення виконавчого збору, як це передбачено ч. 3 ст. 40 Закону №1404-VIII, позаяк на той час існувала діюча постанова державного виконавця про стягнення виконавчого збору за №51142839 від 18.01.2016. З приводу того, що судом першої інстанції не звернуто увагу на думку відповідача, що в постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 справа № 380/20798/24, зроблено висновок про безпідставність постанови начальника ВДВС Гринюх Н.В. від 26.04.2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження по стягненню з ОСОБА_1 виконавчого збору, слід врахувати наступне. Преюдиція - це обов`язковість фактів, установлених судовим рішенням, що набуло законної сили, в одній справі для суду при розгляді інших справ. Преюдиційно встановлені факти не підлягають доказуванню. Звільнення від доказування з підстав установлення преюдиційних обставин в іншому судовому рішенні, передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України, варто розуміти так, що учасники адміністративного процесу не зобов`язані повторно доказувати ті обставини, які були встановлені чинним судовим рішенням в іншій адміністративній, цивільній або господарській справі, якщо в цій справі брали участь особи, щодо яких відповідні обставини встановлені. Тобто, за змістом частини четвертої статті 78 КАС України учасники адміністративного процесу звільнені від надання доказів на підтвердження обставин, які встановлені судом при розгляді іншої адміністративної, цивільної чи господарської справи. Натомість такі учасники мають право посилатися на зміст судового рішення у відповідних справах, що набрало законної сили, в якому відповідні обставини зазначені як установлені. Водночас передбачене частиною четвертою статті 78 КАС України звільнення від доказування не має абсолютного характеру і не може сприйматися судами як неможливість спростування під час судового розгляду обставин, які зазначені в іншому судовому рішенні. Адміністративні суди не повинні сприймати як обов`язкові висновки щодо фактичних обставин справи, наведені у чинних судових рішеннях за інших адміністративних, цивільних чи господарських справ. Подібної позиції дотримується Верховний Суд в постановах від 10 вересня 2020 справа № 591/245/17, від 31 серпня 2023 справа № 400/4063/22. Так, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 03 липня 2018 у справі № 917/1345/17 дійшла висновку, що преюдиційне значення у справі надається саме обставинам, установленим судовими рішеннями, а не правовій оцінці таких обставин, здійсненій іншим судом. Преюдиційне значення мають лише рішення зі справи, в якій беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини. Преюдицію утворюють лише обставини, які належали до предмета доказування у відповідній справі, безпосередньо досліджувались і встановлювались у ній судом, що знайшло своє відображення у мотивувальній частині судового рішення. Преюдиційні факти відрізняються від оцінки іншим судом обставин справи (підпункт 9.7 постанови Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 у справі № 910/6355/20). Як вбачається з постанови Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 справа № 380/20798/24, то у зазначеній справі суд виходив з безпідставності постанови ВДВС від 26 квітня 2023 про відкриття виконавчого провадження №71675172 відносно виконання постанови від 18.01.2016 про стягнення виконавчого збору з відповідача; відсутності доказів на підтвердження вчинення дій в рамках виконавчого провадження №51142839 у період з дня відкриття виконавчого провадження і до моменту винесення постанови від 26.04.2023 про повернення виконавчого документа; відсутність постанови ДВС від 18.01.2016 в рамках позову про визнання протиправною і скасування постанови ВДВС від 26 квітня 2023 ВП №71675172 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. В даній справі яка перебуває на розгляді, вирішується вимога ОСОБА_1 про зобов`язання начальника Кам`янка-Бузького відділу державної виконавчої служби у Львівському районі Львівської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції Гринюх Н.В. винести постанову про закінчення виконавчого провадження №71675172 від 26.04.2023 про відкриття виконавчого провадження про стягнення з ОСОБА_1 виконавчого збору. Тому колегія суддів вважає, що висновки зроблені у постанові Восьмого апеляційного адміністративного суду від 05 березня 2025 справа № 380/20798/24 не можуть бути застосовано в межах справи, яка розглядається, позаяк суд не установлював обставини, які можуть мати преюдиційне значення. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, питання вичерпності висновків суду, судом апеляційної інстанції ґрунтується на висновках, що їх зробив ЄСПЛ у справі «Проніна проти України» (рішення від 18.07.2006). Зокрема, у пункті 23 рішення ЄСПЛ зазначив, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи, що і зроблено апеляційним судом переглядаючи рішення суду першої інстанції, аналізуючи відповідні доводи скаржника. Отже, доводи апеляційної скарги дають підстави для висновку про правильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, які призвели до правильного вирішення справи. Судові витрати розподілу не підлягають з огляду на результат вирішення апеляційної скарги та виходячи з вимог ст. 139 КАС України. Керуючись ст.ст. 272, 287, 310, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - постановив: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Львівського окружного адміністративного суду від 23 липня 2025 року у справі №380/8065/25 без змін. Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції. Головуючий суддя І. М. Обрізко судді Л. П. Іщук М.А. Пліш Повне судове рішення складено 03.07.26