Ухвала КАС ВС № 360/399/25

УХВАЛА 03 липня 2026 року м. Київ справа №360/399/25 провадження № К/990/30290/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Смоковича М. І., суддів: Білак М. В., Загороднюка А. Г., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії, у с т а н о в и в : 27 червня 2026 року зазначену скаргу подано засобами поштового зв`язку. 29 червня 2026 року скарга надійшла до суду касаційної інстанції. Відповідно до частини першої статті 334 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України) за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Верховний Суд на підставі частини п`ятої статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» проаналізував ухвалені у цій справі судові рішення й установив, що адвокат Ільїчов Сергій Дмитрович в інтересах ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Луганський окружний адміністративний суд ухвалою від 14 березня 2025 року позовну заяву адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 19 липня 2022 року по 25 листопада 2024 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 19 липня 2022 року по 25 листопада 2024 року включно - «березень 2018 року», з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексацію грошового забезпечення у період з 19 липня 2022 року по 25 листопада 2024 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення в період з 19 липня 2022 року по 25 листопада 2024 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078, повернув позивачу. Також вказаною ухвалою суду від 14 березня 2025 року відкрито провадження у справі за позовною заявою адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича в інтересах ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправною бездіяльності ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексації грошового забезпечення із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення в період з 30 вересня 2014 року по 18 липня 2022 року та з 26 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року включно, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку індексації грошового забезпечення (базового місяця) за період з 30 вересня 2014 року по 28 лютого 2018 року включно - «січень 2008 року», а за період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року та з 26 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року включно - «березень 2018 року», з урахуванням абзаців 4, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078 «Про затвердження Порядку проведення індексації грошових доходів населення»; зобов`язання ІНФОРМАЦІЯ_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , індексацію грошового забезпечення у період з 30 вересня 2014 року по 18 липня 2022 року та з 26 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року, із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін для розрахунку забезпечення в період з 30 вересня 2014 року по 28 лютого 2018 року - січень 2008 року, а в період з 01 березня 2018 року по 18 липня 2022 року та з 26 листопада 2024 року по 23 грудня 2024 року - березень 2018 року відповідно до абзацу 4 пункту 5 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.2003 року №1078. Не погодившись із ухваленим рішенням, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу 05 листопада 2025 року. Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 26 листопада 2025 року апеляційну скаргу залишив без руху, надавши десятиденний строк для усунення виявлених недоліків апеляційної скарги шляхом направлення на адресу Першого апеляційного адміністративного суду клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення суду першої інстанції із зазначенням інших підстав для такого поновлення. Копію ухвали про залишення апеляційної скарги без руху надіслано апелянту засобами поштового зв`язку, та отримано скаржником 11 грудня 2025 року. На адресу апеляційного суду надійшло клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, в якому позивач зазначив, що оскаржувану ухвалу від 14 березня 2025 року від суду першої інстанції та представника який представляв його інтереси не отримував. Перший апеляційний адміністративний суд ухвалою від 22 січня 2026 року відмовив у задоволенні клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження рішення, відмовив у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Луганського окружного адміністративного суду від 14 березня 2025 року у справі № 360/399/25 відповідно до пункту 4 частини першої статті 299 КАС України. Не погодившись із вказаною ухвалою суду апеляційної інстанції, ОСОБА_1 оскаржив її в касаційному порядку. Водночас автором заявлено клопотання про поновлення строку на касаційне оскарження, проаналізувавши доводи якого та матеріали касаційної скарги, Суд, із урахуванням положень частини третьої статті 329 КАС України, дійшов висновку про поважність причин пропуску цього строку та наявність підстав для його поновлення. Ухвалюючи оскаржуване судове рішення, суд апеляційної інстанції керувався тим, що апелянтом не доведено наявності обставин, що перешкоджали йому звернутися до суду в межах строку, визначеного статтею 295 КАС України, та становили об`єктивно непереборні перешкоди, які пов`язані з дійсними істотними труднощами у реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення, причини пропуску строку апеляційного оскарження зазначені у вказаній заяві не є поважними. Особа, яка має намір подати апеляційну скаргу, повинна вчиняти усі можливі та залежні від неї дії для виконання процесуального обов`язку дотримання вимог процесуального закону стосовно форми і змісту апеляційної скарги. Як встановлено судом апеляційної інстанції оскаржувану ухвалу суду першої інстанцій постановлено 14 березня 2025 року та доставлено до електронного кабінету представника позивача Ільїчова Сергія Дмитровича, який діє в інтересах позивача відповідно до договору про надання правової допомоги №04012502 від 04 січня 2025 року - 14 березня 2025 року о 16:37 год. При цьому доводи позивача про неотримання від суду та представника позивача оскаржуваного рішення, про яке позивач дізнався з Єдиного державного реєстру судових рішень 17 червня 2025 року, суд апеляційної інстанції не приймав, оскільки апеляційну скаргу подано зі значним пропуском визначеного статтею 295 КАС України строку на апеляційне оскарження. Відповідно до частини першої статті 295 КАС України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів, а на ухвалу суду - протягом п`ятнадцяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення (ухвали) суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 295 КАС України учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду. Відповідно до частини шостої статті 251 КАС України днем вручення судового рішення є: 1) день вручення судового рішення під розписку; 2) день отримання судом повідомлення про доставлення копії судового рішення до електронного кабінету особи; 3) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; 4) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; 5) день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, що зареєстровані у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси. Якщо судове рішення надіслано до електронного кабінету пізніше 17 години, судове рішення вважається врученим у робочий день, наступний за днем його відправлення, незалежно від надходження до суду повідомлення про його доставлення. Частиною шостою статті 18 КАС України встановлено, що адвокати, нотаріуси, державні та приватні виконавці, судові експерти, органи державної влади та інші державні органи, зареєстровані за законодавством України як юридичні особи, їх територіальні органи, органи місцевого самоврядування, інші юридичні особи, зареєстровані за законодавством України, реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в обов`язковому порядку. Інші особи реєструють свої електронні кабінети в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, в добровільному порядку. Згідно з частинами першою, п`ятою, сьомою статті 18 КАС України у судах функціонує Єдина судова інформаційно-телекомунікаційна система. Суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу до їхніх електронних кабінетів, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Особі, яка зареєструвала електронний кабінет в Єдиній судовій інформаційно-комунікаційній системі або її окремій підсистемі (модулі), що забезпечує обмін документами, суд вручає будь-які документи у справах, в яких така особа бере участь, виключно в електронній формі шляхом їх направлення до електронного кабінету такої особи, що не позбавляє її права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Пунктом 17 підрозділу 1 Підсистема «Електронний кабінет» розділу ІII «Порядок функціонування окремих підсистем (модулів) ЄСІТС» Положення про порядок функціонування окремих підсистем (модулів) Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, затверджено Рішення Вищої ради правосуддя від 17 серпня 2021 року № 1845/0/15-21 визначено, що особам, які зареєстрували Електронний кабінет, суд надсилає документи у справах, в яких такі особи беруть участь, в електронній формі шляхом їх надсилання до Електронного кабінету таких осіб або в інший спосіб, передбачений процесуальним законодавством, що не позбавляє їх права отримати копію судового рішення у паперовій формі за окремою заявою. Отже, допустимим доказом, що підтверджує вручення представнику позивача судового рішення, надісланого в електронній формі, є довідка про доставку електронного листа. З урахуванням наведеного, твердження суду апеляційної інстанції про вручення ухвали суду першої інстанції представнику позивача саме в означену дату - 14 березня 2025 року згідно з довідки про доставку в електронному вигляді рішення суду першої інстанції до електронного кабінету представника ОСОБА_1 - адвоката Ільїчова Сергія Дмитровича є правильним. Згідно з частиною третьою статті 298 цього ж Кодексу апеляційна скарга залишається без руху також у випадку, якщо вона подана після закінчення строків, установлених статтею 295 цього Кодексу, і особа, яка її подала, не порушує питання про поновлення цього строку, або якщо підстави, вказані нею у заяві, визнані неповажними. При цьому протягом десяти днів з дня вручення ухвали особа має право звернутися до суду апеляційної інстанції з заявою про поновлення строку або вказати інші підстави для поновлення строку. Пунктом 4 частини першої статті 299 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними. Таким чином, суд відмовляє у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою, поданою після закінчення строків, установлених статтею 295 КАС України, якщо суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, про що постановляється ухвала. Отже, у випадку пропуску строку на апеляційне оскарження підставами для прийняття апеляційної скарги є лише наявність поважних причин (підтверджених належними доказами). Під поважними причинами необхідно розуміти лише ті обставини, що були чи є об`єктивно непереборними, тобто не залежать від волевиявлення особи, пов`язані дійсно з істотними обставинами, перешкодами чи труднощами, що унеможливлювали своєчасне звернення до суду у визначений законом строк. У кожній справі суд має перевірити, чи наводить особа, яка заявляє клопотання про поновлення строку на оскарження судового рішення, такі підстави. Оцінюючи поважність підстав несвоєчасного звернення до суду, суд виходить з того, що причина пропуску строку є поважною, якщо вона відповідає одночасно усім таким умовам: 1) це обставина (або кілька обставин), що безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом або судом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними та допустимими засобами доказування. При вирішенні питання про поновлення строку, у межах кожної конкретної справи, суд надає оцінку обставинам, що слугували перешкодою для своєчасного звернення до суду, у взаємозв`язку із: тривалістю строку, який пропущено; поведінкою сторони протягом цього строку; діями, що він учиняв, і чи пов`язані вони з готуванням до звернення до суду та оцінювати їх в сукупності. Як установлено судом апеляційної інстанції, ухвала суду першої інстанції постановлена 14 березня 2025 року. У той же час з апеляційної скаргою позивач звернувся 05 листопада 2025 року, тобто з пропуском строку на апеляційне оскарження, встановленого статтею 295 КАС України. Учасник справи як особа, зацікавлена у поданні апеляційної скарги, повинна вчиняти усі можливі та залежні від нього дії, використовувати у повному обсязі наявні засоби та можливості, передбачені чинним законодавством. Разом з тим, відповідно до частини першої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. Маючи намір добросовісної реалізації належного права на апеляційний перегляд справи, сторона повинна забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, стосовно строку подання апеляційної скарги, її форми та змісту. Зважаючи на викладене, відмовляючи у відкритті апеляційного провадження у цій справі суд апеляційної інстанції не допустив порушень норм процесуального права, оскільки апеляційна скарга подана поза межами строку апеляційного оскарження, а наведені апелянтом підстави для поновлення цього строку визнані неповажними та спростовуються наявними у матеріалах справи доказами про вручення копії оскаржуваного рішення представнику позивача 29 квітня 2025 року, а тому вважається, що його вручено і особі, яку він представляє. Відповідно до частини першої статті 55 КАС України сторона, третя особа в адміністративній справі, а також особа, якій законом надано право звертатися до суду в інтересах іншої особи, може брати участь у судовому процесі особисто (самопредставництво) та (або) через представника. Відповідно представником у суді може бути адвокат або законний представник, який діє у справі не від власного імені, а від імені і в інтересах позивача. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої статті 333 КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. За такого правового врегулювання та обставин справи підстави для відкриття касаційного провадження відсутні. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 КАС України, Верховний Суд у х в а л и в :

1. Визнати поважними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження ухвали Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 360/399/25 і поновити цей строк.

2. Відмовити у відкритті касаційного провадження за скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Першого апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2026 року у справі № 360/399/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та не може бути оскаржена. Суддя-доповідач М. І. Смокович Судді М. В. Білак А. Г. Загороднюк