Ухвала КАС ВС № 640/7501/21

УХВАЛА 02 липня 2026 року м. Київ справа №640/7501/21 адміністративне провадження № К/990/17709/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Соколова В. М., суддів: Жука А.В., Кашпур О.В., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі №640/7501/21 за позовом ОСОБА_1 до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа - Міністерство юстиції України, про визнання незаконним та скасування рішення, УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1 ) звернувся до Дніпропетровського окружного адміністративного суду із позовом до Недержавної некомерційної професійної організації «Національна асоціація адвокатів України» в особі Ради адвокатів України, третя особа - Міністерство юстиції України, в якому просив визнати протиправними і скасувати пункт 3, Додатки 1, 2 до Положення про ордер про надання правової (правничої) допомоги, затвердженого рішенням відповідача від 12 квітня 2019 року №41 зі змінами, внесеними рішеннями від 14 лютого 2020 року №29, від 17 листопада 2020 року №118, від 11 вересня 2021 року №107, від 29 квітня 2022 року №45, від 19 травня 2023 року №32, від 07 червня 2024 року №23, від 08 серпня 2024 року №36, від 20 вересня 2024 року №50, від 07 червня 2025 року №66. Рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року, залишеним без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року, відмовлено у задоволенні позову. Не погоджуючись з оскаржуваними рішеннями, позивач звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою. Ухвалами Верховного Суду від 05 січня, 05 лютого та 09 березня 2026 року касаційні скарги ОСОБА_1 повернуто особі, яка її подала. 17 квітня 2026 року позивач направив засобами поштового зв`язку четверту касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій просить скасувати оскаржувані рішення. Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2026 року касаційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху, скаржнику надано строк десять днів з дня вручення копії ухвали для усунення недоліків шляхом подання заяви із зазначенням підстав для поновлення строку на касаційне оскарження з відповідними обґрунтуваннями і доказами, а також роз`яснено, що в разі невиконання цих вимог у відкритті касаційного провадження буде відмовлено. 18 травня 2026 року (безпосередньо до суду) до Верховного Суду надійшла заява ОСОБА_1 про усунення недоліків касаційної скарги. У заяві скаржник зазначає, що первісну касаційну скаргу подано 11 грудня 2025 року, тобто в межах тридцятиденного строку з дня отримання повного тексту постанови суду апеляційної інстанції електронною поштою 01 грудня 2025 року. Подальший пропуск строку скаржник пов`язує з тривалим поверненням трьох послідовно поданих касаційних скарг та необхідністю доопрацювання їх змісту з урахуванням зауважень Суду, зазначаючи, що кожна наступна редакція подавалася невідкладно або в межах кількох днів після отримання відповідної ухвали про повернення. Щодо останнього проміжку, між отриманням 19 березня 2026 року ухвали від 09 березня 2026 року та направленням касаційної скарги 17 квітня 2026 року, скаржник посилається на об`єктивні перешкоди, спричинені регулярними ракетними та безпілотними атаками на м. Київ, повітряними тривогами та екстреними відключеннями електропостачання 23 березня, 03 та 06 квітня 2026 року, а також на погіршення стану здоров`я: перебування з 06 березня по 27 квітня 2026 року на амбулаторному лікуванні у зв`язку із серцево-судинним захворюванням, наявність в анамнезі перенесених операцій на серці та на очах з медичними рекомендаціями щодо обмеження навантажень, і на поломку особистого комп`ютера 03 квітня 2026 року. На підтвердження наведеного скаржником надано копії медичної документації, довідки про проходження лікування, роздруківки статистики повітряних тривог та відомостей про відключення електроенергії, докази направлення й отримання кожної з поданих касаційних скарг та ухвал про їх повернення. Скаржник також посилається на практику Європейського суду з прав людини щодо неприпустимості надмірного формалізму (справи «Скорик проти України», «Zubac v. Croatia»), на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/12 та на постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 (пункт 81) і від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21. Вирішуючи питання поновлення строку на касаційне оскарження, Суд виходить з такого. Європейський суд з прав людини неодноразово висловлювався щодо дозволених обмежень у доступі до правосуддя. Право на суд, одним з аспектів якого є право доступу до суду, не є абсолютним і може підлягати дозволеним за змістом обмеженням, зокрема щодо умов прийнятності скарг. Такі обмеження не можуть зашкоджувати самій суті права доступу до суду, мають переслідувати легітимну мету, а також має бути забезпечена пропорційність між застосованими засобами та поставленою метою (пункт 33 рішення у справі «Перетяка та Шереметьєв проти України» від 21 грудня 2010 року, заява № 45783/05). Норми, що регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (пункти 22- 23 рішення у справі «Мельник проти України» від 28 березня 2006 року, заява № 23436/03). Інститут процесуальних строків сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює учасників процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Причини пропуску строку є поважними, якщо обставини, які їх зумовили, є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами (постанова Великої Палати Верховного Суду від 27 травня 2020 року у справі № 9901/546/19). Статтею 44 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) на учасників справи покладено обов`язок добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, а частиною першою статті 45 КАС України - обов`язок добросовісно користуватися процесуальними правами, оскільки зловживання процесуальними правами не допускається. Особа, яка має намір реалізувати право на касаційне оскарження, зобов`язана вчиняти всі можливі та залежні від неї дії, використовувати всі наявні засоби й можливості, передбачені законодавством, без невиправданих затримок і зайвих зволікань. Право на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення не є абсолютним. Із системного зв`язку частини другої статті 332 та частини восьмої статті 169 КАС України слідує, що таке право існує за умови, що недоліки, які стали підставою повернення, дійсно усунуто, а звернення відбувається без зайвих зволікань. Строк на касаційне оскарження у разі повторного подання скарги може бути поновлено лише за одночасної наявності таких умов: первісне звернення відбулося у межах установленого строку; кожне наступне звернення відбулося в межах цього строку або упродовж розумного часу після отримання ухвали про повернення, без невиправданих затримок; скаржником продемонстровано добросовісне ставлення до усунення недоліків, які фактично усунуто станом на повторне звернення; та доведено, що саме повернення попередньої скарги було зумовлене обставинами, які не залежали від скаржника, мали об`єктивний і непереборний характер та підтверджені належними доказами. Із матеріалів справи вбачається, що касаційні скарги ОСОБА_1 послідовно поверталися ухвалами від 05 січня, 05 лютого та 09 березня 2026 року з однієї й тієї самої підстави - невикладення передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України підстав касаційного оскарження. Отже, кожна з наступних редакцій касаційної скарги, поданих після відповідного повернення, не усувала недоліків попередньої, а відтворювала їх знову, що свідчить не про об`єктивну перешкоду, а про невиконання скаржником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги. Таке невиконання вимог процесуального закону та повернення касаційної скарги з цієї підстави не зупиняє і не перериває строку на касаційне оскарження та не належить до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, оскільки повністю залежало від самого скаржника. Щодо доводів скаржника про перешкоди, спричинені повітряними тривогами, ракетними атаками та відключеннями електропостачання у період з 19 березня по 17 квітня 2026 року, Суд зазначає таке. Відповідно до частини першої статті 10 Закону України від 12 травня 2015 року № 389-VIII «Про правовий режим воєнного стану» у період дії воєнного стану повноваження судів не можуть бути припинені. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 листопада 2022 року у справі № 990/115/22 зазначила, що введення воєнного стану в Україні само по собі не зупиняє перебігу процесуальних строків звернення до суду і не є самостійною підставою для поновлення пропущеного строку; такою підставою можуть бути лише ті обставини, що виникли внаслідок воєнного стану та безпосередньо унеможливили вчинення процесуальної дії у встановлений строк. Необхідно зазначити, що, дійсно, введений в Україні воєнний стан суттєво ускладнив (подекуди унеможливив) повноцінне функціонування, зокрема, органів державної влади. Між тим, сама по собі ця обставина, без належного обґрунтування крізь призму неможливості ситуативного (в конкретних умовах) виконання процесуальних прав і обов`язків учасника справи, й підтвердження її належними й допустимими доказами, не може слугувати підставою для поновлення пропущеного процесуального строку. За усталеною практикою Верховного Суду обставини воєнного стану можуть бути визнані поважною причиною пропуску процесуального строку лише за умови, що пропуск строку перебуває у прямому причинному зв`язку з такими обставинами, а їх безперервний і всеохоплюючий характер протягом усього строку доведено належними доказами. Зі змісту заяви та доданих до неї матеріалів не вбачається, що повітряні тривоги, які оголошувалися в м. Києві протягом спірного проміжку часу, носили безперервний характер і унеможливлювали вчинення процесуальних дій протягом усього цього періоду; так само поодинокі випадки екстрених відключень електропостачання не є доказом того, що скаржник протягом місяця був повністю позбавлений технічної можливості підготувати касаційну скаргу. Сам факт запровадження воєнного стану, повітряних тривог чи тимчасових відключень електроенергії без обґрунтування неможливості вчинення конкретної процесуальної дії саме в цих умовах не може автоматично слугувати підставою для поновлення строку. Щодо посилання скаржника на амбулаторне лікування у зв`язку із серцево-судинним захворюванням Суд зауважує, що надана довідка підтверджує проходження планового амбулаторного спостереження і лікарські рекомендації щодо дієти та медикаментозної терапії, проте не містить висновку про повну непрацездатність або обмеження, що унеможливлювали б підготовку й підписання процесуального документа. Аналогічно довідка щодо стану зору містить рекомендацію про обмеження зорового навантаження, а не заборону будь-якої роботи. Надана скаржником медична документація не підтверджує, що вказані захворювання - самі по собі або в поєднанні з іншими обставинами - унеможливлювали вчинення процесуальної дії протягом усього місячного проміжку часу. Посилання скаржника на постанови Верховного Суду від 29 вересня 2022 року у справі № 500/1912/22 та від 05 вересня 2022 року у справі № 697/2360/21, а також на постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 1227/8971/12 Суд відхиляє, оскільки наведені в них висновки про необхідність зваженого підходу до застосування процесуальних строків в умовах воєнного стану не звільняють учасника справи від обов`язку довести причинний зв`язок між обставинами воєнного стану та неможливістю вчинення процесуальної дії, а такого зв`язку у цій справі не встановлено. Посилання на неприпустимість надмірного формалізму (справи «Скорик проти України», «Zubac v. Croatia») також не спростовують наведеного висновку, оскільки вимога про належне викладення підстав касаційного оскарження є законною, легітимною та пропорційною умовою прийнятності скарги, а не проявом надмірного формалізму, а неодноразове недотримання скаржником цієї вимоги зумовлене виключно його власною процесуальною поведінкою. За таких обставин Суд дійшов висновку, що наведені скаржником причини пропуску строку на касаційне оскарження не є поважними, оскільки пов`язані з невиконанням ним самим вимог процесуального закону щодо оформлення касаційної скарги, а долучені докази не підтверджують об`єктивної і непереборної неможливості вчинення процесуальної дії протягом усього спірного періоду. Будь-яких інших підстав для поновлення строку на касаційне оскарження, доводів на їх обґрунтування скаржником не наведено, відповідних доказів на їх підтвердження не надано. Таким чином, скаржником не виконано вимоги ухвали Суду від 13 травня 2026 року про залишення касаційної скарги без руху. Враховуючи положення частин першої та другої статті 329 КАС України, не надання скаржником доказів поважності інших причин пропуску строку на касаційне оскарження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для визнання поважними причини пропуску скаржником строку на касаційне оскарження. Відповідно до пункту 4 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку касаційного оскарження визнані судом неповажними. За викладених обставин ОСОБА_1 слід відмовити у відкритті касаційного провадження. Керуючись статтею 333 КАС України, Суд УХВАЛИВ: Визнати неповажними причини пропуску ОСОБА_1 строку на касаційне оскарження рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанови Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 640/7501/21. Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30 червня 2025 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 листопада 2025 року у справі № 640/7501/21. Копію ухвали про відмову у відкритті касаційного провадження разом з касаційною скаргою та доданими до неї матеріалами надіслати скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями, є остаточною та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. М. Соколов Судді А. В. Жук О. В. Кашпур