Ухвала КАС ВС № 380/16314/25

УХВАЛА 03 липня 2026 року м. Київ справа № 380/16314/25 адміністративне провадження № К/990/28238/26 Верховний Суд у складі судді-доповідача Касаційного адміністративного суду Єресько Л.О., перевіривши касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій, У С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач, ОСОБА_1 ) звернувся до адміністративного суду з позовною заявою до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного (далі - відповідач, скаржник, Академія), в якому просив: - визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо не нарахування та позивачу в періоди з 29.01.2020 по 01.04.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» (далі - Постанова № 704), з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44; - зобов`язати відповідача здійснити позивачу перерахунок грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 01.04.2022 грошового забезпечення, а також виплачених за вказаний період: грошової допомоги для оздоровлення, матеріальної допомоги для вирішення соціально-побутових питань, премії, визначивши їх розмір, виходячи з розмірів посадового окладу та окладу за військовим званням, розрахованих шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2020 рік» станом на 01.01.2020, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2021 рік» станом на 01.01.2021, встановленого Законом України «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 01.01.2022, на відповідні тарифні коефіцієнти, згідно з пунктом 4 Постанови № 704, з урахуванням раніше виплачених сум та із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб відповідно до пункту 2 «Порядку №

44. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 адміністративний позов задоволено повністю. Не погодившись із рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу до Восьмого апеляційного адміністративного суду. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 13.01.2026 апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом п`яти днів з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом надання оригіналу документа про сплату судового збору у розмірі 1453,44 грн. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 22.01.2026 залишено без розгляду заяву Академії про продовження процесуального строку, а апеляційну скаргу на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 у справі № 380/16314/25 повернуто апелянту на підставі частини другої статті 298 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) та пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС України, оскільки у встановлений судом строк не усунуто недоліки апеляційної скарги, зазначені в ухвалі апеляційного суду від 13.01.2026. Ухвалами Восьмого апеляційного адміністративного суду від 27.04.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження, а апеляційну скаргу залишено без руху, запропоновано апелянту усунути недоліки апеляційної скарги протягом десять з дня отримання копії цієї ухвали, шляхом подання заяви про поновлення строку апеляційного оскарження із зазначенням інших поважних підстав для поновлення строку з відповідними обґрунтуваннями та доказами причин пропуску такого строку. Ухвалою Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20.05.2026 визнано неповажними підстави для поновлення строку апеляційного оскарження та відмовлено у задоволенні заяви про поновлення строку апеляційного оскарження Академії. У відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Академії на рішення Львівського окружного адміністративного суду від 28.11.2025 відмовлено на підставі пункту 4 частини першої статті 299 КАС України, оскільки вказані підстави пропуску строку на апеляційне оскарження є неповажними, а тому у відкритті апеляційного провадження у даній справі необхідно відмовити. Не погоджуючись із зазначеною ухвалою суду апеляційної інстанції, відповідач звернувся через підсистему «Електронний Суд» до Верховного Суду (далі - Суд) із касаційною скаргою. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіривши зміст оскаржуваних судових рішень та доводи касаційної скарги, Суд дійшов висновку про необхідність її повернення з таких підстав. За доводами касаційної скарги слідує, що скаржник обґрунтовує поважність пропуску відсутністю бюджетного фінансування для сплати судового збору через воєнний стан та пріоритетне фінансування заходів оборони, що підтверджується листом Міністерства оборони, регулярними заявками на асигнування та фактичною сплатою збору одразу після надходження коштів у березні 2026 року. Першу апеляційну скаргу подано у встановлений строк 23.12.2025 разом із клопотанням про відстрочення, проте її повернули; повторну скаргу подано відразу після сплати збору, тому відмова у поновленні строку є надмірним формалізмом і порушенням права на доступ до суду. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 330 КАС України передбачено, що у касаційній скарзі зазначаються обґрунтування вимог особи, що подає касаційну скаргу, із зазначенням того, у чому полягає неправильне застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Враховуючи те, що скаржник оскаржує ухвалу суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті апеляційного провадження у справі, зазначену в частині третій статті 328 КАС України, підставами касаційного оскарження можуть бути неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм процесуального права. Водночас скаржник належно не обґрунтовує неправильність застосування норм процесуального права при відмові у відкритті апеляційного провадження у справі. При цьому, Суд зауважує, що суд апеляційної інстанції не надавав оцінку правильності застосування норм матеріального права по суті спору, а встановив порушення норм процесуального права, так як наслідок відмовив у відкритті апеляційного провадження. Відмовляючи у відкритті апеляційного провадження судом апеляційної інстанції було зазначено, що сама собою затримка бюджетного фінансування щодо видатків на оплату судового збору не є автоматичною, достатньою і безумовною підставою для поновлення строку на апеляційне оскарження. Водночас, колегія суддів апеляційної інстанції зауважила, що первинну апеляційну скаргу було подано своєчасно, однак таку було повернуто ухвалою від 22.01.2026 суду цієї ж інстанції через несплату судового збору, проте суд апеляційної інстанції вважає безпідставними, оскільки ухвала про повернення апеляційної скарги прийнята 22.01.2026, а апелянт з апеляційною скаргою повторно звернувся лише 19.03.2026. Відповідно до пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку. За таких обставин, касаційна скарга підлягає поверненню особі, що її подала. Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи. Ураховуючи викладене та керуючись статтею 332 Кодексу адміністративного судочинства України, УХВАЛИВ: Касаційну скаргу Національної академії сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного на ухвалу Восьмого апеляційного адміністративного суду від 20 травня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Національної академії Сухопутних військ імені гетьмана Петра Сагайдачного про визнання протиправними дій - повернути особі, яка її подала. Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи. Скаржнику надіслати копію ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Роз`яснити заявникові, що повернення касаційної скарги не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. СуддяЛ.О. Єресько