Постанова 4856 № 240/18850/26

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/18850/26 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Леміщак Дмитро Михайлович Суддя-доповідач - Гнап Д.Д. 02 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючої судді: Гнап Д.Д. суддів: Яремчукa К.О. Сушка О.О. , розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року у справі за адміністративним позовом Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області до Відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України про визнання протиправною та скасування постанови. І. КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ І РІШЕННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ До Житомирського окружного адміністративного суду звернулося Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із позовною заявою, в якій просило визнати протиправною та скасувати постанову державного виконавця Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України від 07.05.2026 ВП № 78689230 про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 08.05.2026 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області отримало постанову державного виконавця від 07.05.2026 про накладення штрафу. Підставою для винесення постанови стало невиконання боржником рішення суду в повному обсязі щодо перерахунку та виплати пенсії ОСОБА_1 без обмеження максимального розміру. Головне управління здійснило перерахунок пенсії з 01.02.2023 відповідно до рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 240/4593/24. У результаті перерахунку розмір пенсії встановлено в сумі 21371,88 грн з урахуванням вже виплачених сум. На виконання рішення нараховано доплату за період з 01.02.2023 по 30.04.2025 в розмірі 5744,44 грн. З 30.04.2025 виплата пенсії проводилась з урахуванням виконання рішення. Рішення суду виконано добровільно в межах компетенції та фінансування. Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 08.06.2026 у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що пенсійний орган не мав права повторно обмежувати виплату пенсії максимальним розміром, оскільки судовим рішенням таке обмеження вже було визнано протиправним, а законодавство в цій частині не змінювалося. ІІ. УЗАГАЛЬНЕНІ ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ ТА ПОЗИЦІЙ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Не погоджуючись із рішенням суду, Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області подало апеляційну скаргу. Апелянт стверджує, що судом не було повно з`ясовано обставини справи, а рішення суду у справі № 240/4593/24 виконано добровільно та в межах наданих повноважень. Скаржник наполягає на наявності колізії між нормами спеціального законодавства та законами про державний бюджет, а також посилається на статтю 61 Закону України «Про правотворчу діяльність», зазначаючи, що визнання норми неконституційною не відновлює дію попередньої редакції акта. На думку апелянта, оскільки виплата пенсії проводилася в межах максимальної величини після здійснення індексацій, підстави для накладення штрафу відсутні. Відповідач у відзиві на позов наголошував на правомірності штрафу, оскільки при перевірці виконання рішення встановлено факт застосування обмеження максимальним розміром у 2026 році, що прямо суперечить зобов`язальній частині судового акта Відповідач не скористався правом подання відзиву на апеляційну скаргу. ІІІ. ВСТАНОВЛЕНІ ОБСТАВИНИ СПРАВИ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 25.09.2024 у справі № 240/4593/24 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області було зобов`язано здійснити перерахунок та виплату пенсії ОСОБА_1 починаючи з 01.02.2023 без обмеження її максимального розміру з урахуванням раніше проведених виплат. На виконання зазначеного рішення суду 30.06.2025 Житомирським окружним адміністративним судом було видано виконавчий лист № 240/4593/24. 23.07.2025 державним виконавцем відділу примусового виконання рішень Управління забезпечення примусового виконання рішень у Житомирській області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 78689230, копії якої направлено сторонам. Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області на виконання рішення суду здійснило перерахунок пенсії ОСОБА_1 з 01.02.2023, встановивши її розрахунковий розмір у сумі 21371,88 грн, у тому числі з урахуванням основного розміру, індексації, підвищень та доплат, та нарахувало доплату за період з 01.02.2023 по 30.04.2025 в розмірі 5744,44 грн. Під час перевірки виконання рішення суду державним виконавцем було встановлено, що у подальшому, зокрема з 01.01.2026, 01.02.2026 та з 06.03.2026 щодо ОСОБА_1 продовжували застосовуватись обмеження максимального розміру пенсії, у зв`язку з чим рішення суду не виконувалось у повному обсязі. У зв`язку з наведеним 07.05.2026 державним виконавцем винесено постанову про накладення штрафу у розмірі 5100,00 грн на боржника за невиконання рішення суду без поважних причин. Вважаючи постанову державного виконавця протиправною, позивач звернувся до суду. ІV. ОЦІНКА ВИСНОВКІВ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ ТА АРГУМЕНТІВ УЧАСНИКІВ СПРАВИ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з такого. Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Згідно з ч. 1 ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 (далі - Закон №1404) виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Згідно ст. 3 Закону №1404 примусовому виконанню підлягають рішення на підставі таких виконавчих документів, зокрема: виконавчих листів та наказів, що видаються судами у передбачених законом випадках на підставі судових рішень. Відповідно до ч. 1 ст. 18 Закону №1404 виконавець зобов`язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Пунктом 16 ч. 3 ст. 18 Закону №1404 визначено право виконавця під час здійснення виконавчого провадження накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних і посадових осіб у випадках, передбачених законом. Відповідно до ч.ч. 1, 2, ст. 63 Закону №1404 за рішеннями, за якими боржник зобов`язаний особисто вчинити певні дії або утриматися від їх вчинення, виконавець наступного робочого дня після закінчення строку, визначеного ч. 6 ст. 26 цього Закону, перевіряє виконання рішення боржником. У разі невиконання без поважних причин боржником рішення виконавець виносить постанову про накладення на боржника штрафу, в якій також зазначаються вимога виконати рішення протягом 10 робочих днів (за рішенням, що підлягає негайному виконанню, - протягом трьох робочих днів) і попередження про кримінальну відповідальність. Зокрема, за змістом ч. 1 ст. 75 Закону №1404, у разі невиконання без поважних причин у встановлений виконавцем строк рішення, що зобов`язує боржника виконати певні дії, виконавець виносить постанову про накладення штрафу на боржника - юридичну особу у розмірі 300 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян і встановлює новий строк виконання. У разі повторного невиконання рішення боржником без поважних причин виконавець у тому самому порядку накладає на нього штраф у подвійному розмірі та звертається до органів досудового розслідування з повідомленням про вчинення кримінального правопорушення. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що правовою підставою накладення державним виконавцем на боржника штрафу у межах виконавчого провадження є невиконання останнім судового рішення у встановлений строк без поважних причин. При цьому, застосування такого заходу реагування є обов`язком державного виконавця і націлено на забезпечення реалізації мети виконавчого провадження, як завершальної стадії судового провадження. Вирішуючи питання про накладення штрафу, державний виконавець повинен встановити дві обставини: 1) факт виконання чи невиконання рішення; 2) у випадку невиконання рішення встановити причини невиконання. Отже, лише дійшовши висновку про відсутність поважних причин, державний виконавець вправі накласти штраф на боржника. Встановлення таких обставин здійснюється шляхом виконання державним виконавцем своїх обов`язків та реалізації прав, передбачених статтею 18 Закону № 1404-VIII. Відповідно до змісту положень частини 3 зазначеної правової норми, виконавець під час здійснення виконавчого провадження має право, серед іншого, проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону, а частина 4 наголошує на тому що вимоги виконавця щодо виконання рішень є обов`язковими на всій території України. Невиконання законних вимог виконавця тягне за собою відповідальність, передбачену законом. Отже, постанова про накладення штрафу за невиконання судового рішення може бути прийнята лише за умови, що судове рішення не виконано боржником без поважних причин, коли боржник мав реальну можливість виконати таке судове рішення, проте не зробив цього. Поважними в розумінні наведених норм Закону України "Про виконавче провадження" можуть вважатися об`єктивні причини, які унеможливили або значно ускладнили виконання рішення боржником та які не залежали від його власного волевиявлення. Аналогічні праві висновки викладені у постанові Верховного Суду від 31.03.2021 у справі № 360/3573/20. Поряд з цим Верховний Суд у постанові від 31.05.2021 у справі № 560/594/20 зауважив, що невиконання пенсійним органом рішення суду дозволяє державному виконавцю вжити заходи реагування у вигляді накладення штрафу, проте необхідно встановити, що послугувало причиною до невиконання рішення суду на момент накладення штрафу. Якщо встановлено, що невиконання відбулось без поважних причин-наявні підстави для накладення штрафу, а у протилежному випадку (наявні реальні обставини, що є перешкодою до виконання), необхідно враховувати їх поважність та у кожному конкретному випадку виходити з цих обставин. Оцінюючи доводи апелянта про виконання рішення суду станом на дату перерахунку, суд наголошує, що судове рішення у справі № 240/4593/24 містило чітку вказівку на виплату пенсії без обмеження її максимальним розміром без встановлення будь-яких часових меж у майбутньому. Посилання апелянта на «колізію в законодавстві» та норми Закону України «Про правотворчу діяльність» є безпідставними. Статтею 370 КАС України визначено, що судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи та підлягає виконанню на всій території України. Правова позиція щодо неконституційності обмеження максимальним розміром пенсій, призначених за Законом № 2262-XII, закріплена у рішенні Конституційного Суду України № 7-рп/2016, що є обов`язковим до врахування. Верховний Суд неодноразово вказував, що пенсійний орган не має права повторно вчиняти ті самі дії (обмежувати розмір виплати), які вже були визнані судом протиправними. Зміна розміру пенсії внаслідок її індексації не змінює суті судового рішення та не дає права боржнику самостійно повертатися до практики обмеження виплат. Аргумент апелянта щодо здійснення виплати в межах фінансування не може вважатися поважною причиною для невиконання судового акта, оскільки держава не може посилатися на брак коштів як на підставу для невиконання своїх зобов`язань, підтверджених судом. Суд першої інстанції правильно встановив факт порушення зобов`язань боржником, оскільки різниця між розрахунковою та фактичною сумою виплати станом на березень 2026 року свідчить про застосування обмеження, яке було заборонено судом. Таким чином, державний виконавець діяв у межах повноважень, передбачених законом, а оскаржувана постанова про накладення штрафу є законною та обґрунтованою. Таким чином, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що при винесенні оскаржуваної постанови про накладення штрафу відповідач діяв в межах та на підставі закону, а відтак відсутні підстави для її скасування. За таких обставин, суд першої інстанції правильно і повно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстав для скасування рішення колегія суддів не знаходить і вважає, що апеляційну скаргу на нього слід залишити без задоволення. V. ВИСНОВКИ ЗА РЕЗУЛЬТАТАМИ РОЗГЛЯДУ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження в ході розгляду справи судом апеляційної інстанції, спростовані зібраними по справі доказами та встановленими обставинами, з наведених підстав висновків суду в оскаржуваній відповідачем частині не спростовують. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 08 червня 2026 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуюча Гнап Д.Д. Судді Яремчук К.О. Сушко О.О.