Постанова Шостий апеляційний адміністративний суд № 620/1239/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/1239/26 Суддя (судді) першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Златіна С.В., суддів: Воловика С.В., Кравченка Є.Д., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 (далі - позивач; ОСОБА_1 ) звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач; в/ч НОМЕР_1 ), в якому просила: - визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 щодо не виплати компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення ОСОБА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 ; - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 , ідентифікаційний код - НОМЕР_2 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати індексації грошового забезпечення за період 01.01.2016 по 19.11.2021 в сумі 251609,63 грн з урахуванням дати розрахунку 11.10.2024 відповідно до Порядку проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 21.02.2001 №

159. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року адміністративний позов задоволено повністю. Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку, що несвоєчасне нарахування грошового забезпечення відбулось у зв`язку з неправомірними діями військової частини НОМЕР_1 , що встановлено рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 620/234/24, тобто з вини органу, що виплачує грошове забезпечення, а тому позивач має право на отримання компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків його виплати. Не погоджуючись з рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування заявлених вимог апелянт зазначив, що в переліку нормативно правових актів на момент нарахування індексації був відсутній механізм нарахування зазначеної компенсації на суми індексації. Представник відповідача наголосив, що дії відповідача ставляться в залежність від наявності належного обсягу бюджетного асигнування, а за відсутності в достатньому об`ємі бюджетних асигнувань, на що розпорядник коштів нижчого рівня не може вплинути. Додатково представник в/ч НОМЕР_1 зазначив, що розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу, а тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу зазначених виплат. З цих та інших підстав апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з порушенням норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 07 травня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзиву на апеляційну скаргу у встановлений судом строк не надійшло. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 09 червня 2026 року продовжено строк розгляду справи на більш тривалий, розумний термін та призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи та докази, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 . Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04.03.2024 у справі № 620/234/24 (https://reyestr.court.gov.ua/Review/117413494) адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії було задоволено у повному обсязі, визнано протиправними дії військової частини щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; зобов`язання військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 19.11.2021 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного від 04.03.2024 у справі № 620/234/24 позивачу проведено 11.11.2024 виплату індексації грошового забезпечення в розмірі 251609,63 грн (а.с. 20-25). Вважаючи таку бездіяльність військової частини протиправною, ОСОБА_1 звернулася до Чернігівського окружного адміністративного суду із цим позовом. Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду виходить з такого. Спір у цій справі виник у зв`язку з невиплатою позивачу компенсації втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати сум індексації грошового забезпечення. Питання, пов`язані із здійсненням компенсації громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, урегульовані Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати». Відповідно до статті 1 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Статтею 2 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» передбачено, що компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - компенсація) провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: - пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); - соціальні виплати; - стипендії; - заробітна плата (грошове забезпечення) - сума індексації грошових доходів громадян; - суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; - суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. За правилами статті 4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21 лютого 2001 року № 159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок № 159), положення якого відтворюють положення Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», конкретизують підстави та механізм виплати компенсації. Відповідно до частини п`ятої статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Суд апеляційної інстанції звертає увагу, що постанові від 02 квітня 2024 року у справі № 560/8194/20 Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного сформував висновки, зокрема, про те, що: - з першого дня наступного місяця після отримання заборгованості з виплати пенсії за попередні періоди особа вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів, і з цього дня починається перебіг шестимісячного строку звернення з позовом до суду; - отримання листа від територіального органу Пенсійного фонду України у відповідь на заяву не змінює час, з якого така особа повинна була дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить про час, коли особа почала вчиняти активні дії щодо реалізації свого права на отримання компенсації у позасудовому чи судовому порядку, відповідно, з указаної дати не може розпочинатись відлік строку звернення з позовом до суду. У згаданій справі Верховний Суд виходив з того, що відмова відповідача у виплаті компенсації громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати у розумінні статті 7 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» не обов`язково має висловлюватися через ухвалення окремого акту індивідуальної дії, оскільки це не передбачено законодавством. Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати», які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості. Відповідно невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Учинення ж відповідачем активної дії, що проявляється, зокрема, у наданні листа-відповіді на звернення особи щодо виплати належних їй сум компенсації, слід розглядати лише як додаткову форму повідомлення про відмову. Таким чином, Верховний Суд у справі №560/8194/20 сформував новий підхід щодо початку перебігу строку звернення до суду з вимогами про компенсацію втрати частини доходів, який полягає в тому, що цей строк починає обчислюватися з першого дня місяця, наступного за місяцем виплати заборгованості, а не з моменту отримання відмови у виплаті компенсації. Повертаючись до обставин справи, судова колегія зазначає, що норми Закону України «Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати» установлюють обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання, у разі порушення встановлених строків виплати доходу (в тому числі грошового забезпечення), виплатити компенсацію. У постанові від 29 квітня 2021 року у справі №240/6583/20 Верховний Суд зазначив, що у випадку бездіяльності власника або уповноваженого ним органу щодо нарахування та виплати громадянину індексації заробітної плати, така особа має право на компенсацію втрати доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати за умови зобов`язання власника або уповноваженого ним органу здійснити донарахування належних громадянину сум доходів. Як встановлено вище, рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 04 березня 2024 року у справі №620/234/24 адміністративний позов задоволено у повному обсязі: - визнано протиправними дії військової частини щодо нездійснення перерахунку раніше виплаченої індексації грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078; - зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01.01.2016 року по 28.02.2018 із застосуванням місяця для обчислення січень 2008 року та з 01.03.2018 року по 19.11.2021 року із застосуванням базового місяця березень 2018 року з урахуванням абзацу 4, 5, 6 пункту 5 Порядку проведення індексації грошових доходів населення, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 липня 2003 року № 1078. На виконання рішення Чернігівського окружного адміністративного від 04 березня 2024 року у справі №620/234/24 позивачу проведено 11 листопада 2024 року виплату індексації грошового забезпечення в розмірі 251609,63 грн. З огляду на те, що індексацію грошового забезпечення за указаний період відповідач виплатив із затримкою, суд апеляційної інстанції вважає обґрунтованими висновки Чернігівського окружного адміністративного суду про те, що ОСОБА_1 має право на відповідну компенсацію. Щодо доводів апелянта про те, що розрахунок компенсації втрати частини заробітної плати у зв`язку з порушенням термінів її виплати є компетенцією відповідача як органу, в якому позивач проходив військову службу, а тому саме на відповідача за наявності законних підстав покладається обов`язок нарахувати та виплатити позивачу зазначених виплат, колегія суддів зазначає таке. Так, згідно з Рекомендацією №R (80) 2 комітету Міністрів державам-членам стосовно реалізації адміністративними органами влади дискреційних повноважень, прийнятою Комітетом Міністрів Ради Європи 11 травня 1980 року на 316-й нараді заступників міністрів, під дискреційним повноваженням слід розуміти повноваження, яке адміністративний орган, приймаючи рішення, може здійснювати з певною свободою розсуду - тобто, коли такий орган може обирати з кількох юридично допустимих рішень те, яке він вважає найкращим за даних обставин. Відповідно до пункту 1.6 Методології проведення антикорупційної експертизи, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 24 квітня 2017 року №1395/5, дискреційні повноваження - це сукупність прав та обов`язків органів державної влади та місцевого самоврядування, осіб, уповноважених на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, що надають можливість на власний розсуд визначити повністю або частково вид і зміст управлінського рішення, яке приймається, або можливість вибору на власний розсуд одного з декількох варіантів управлінських рішень, передбачених нормативно-правовим актом, проектом нормативно-правового акта. Таким чином, дискреція - це елемент управлінської діяльності. Вона пов`язана з владними повноваженнями і їх носіями - органами державної влади та місцевого самоврядування, їх посадовими і службовими особами. Дискрецію не можна ототожнювати тільки з формалізованими повноваженнями - вона характеризується відсутністю однозначного нормативного регулювання дій суб`єкта. Він не може ухилятися від реалізації своєї компетенції, але і не має права виходити за її межі. Тобто, дискреційні повноваження - це законодавчо встановлена компетенція владних суб`єктів, яка визначає ступінь самостійності її реалізації з урахуванням принципу верховенства права; ці повноваження полягають в застосуванні суб`єктами адміністративного розсуду при здійсненні дій і прийнятті рішень. Колегія суддів зазначає, що повноваження державних органів не є дискреційними, коли є лише один правомірний та законно обґрунтований варіант поведінки суб`єкта владних повноважень. Отже, у разі настання визначених законодавством умов відповідач зобов`язаний вчинити конкретні дії і, якщо він їх не вчиняє, його можна зобов`язати до цього в судовому порядку. Відтак, враховуючи, що у спірному випадку відповідач не має декількох альтернатив правомірної поведінки, то покладення судом на нього обов`язку із здійснення нарахувати та виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення не є втручанням у дискреційні повноваження Військової частини НОМЕР_1 . Твердження апелянта про те, що дії відповідача ставляться в залежність від наявності належного обсягу бюджетного асигнування є безпідставним, з огляду на те, що проблеми суб`єкта владних повноважень з фінансуванням не можуть мати наслідком порушення права особи, зокрема на отримання належного їй грошового забезпечення. Враховуючи встановлені вище обставини справи та правове регулювання спірних правовідносин, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду дійшла висновку, що оскаржуване рішення суду першої інстанції ухвалено з дотриманням норм процесуального і матеріального права, а протилежні доводи апелянта є помилковими та такими, що не знайшли свого підтвердження під час розгляду справи. Повноваження суду апеляційної інстанції за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення передбачені статтею 315 КАС України. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Приписи статті 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Підстави для розподілу судових витрат, з урахуванням приписів статті 139 КАС України, відсутні. Керуючись статтями 139, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів - ПОСТАНОВИЛА : Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 07 квітня 2026 року - залишити без змін. Розподіл судових витрат не здійснюється. Постанова набирає законної сили з моменту її ухвалення та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач С.В. Златін Суддя С.В. Воловик Суддя Є.Д. Кравченко Повний текст судового рішення виготовлено 02 липня 2026 року.