Постанова 4855 № 620/297/26

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 620/297/26 Суддя першої інстанції: Наталія БАРГАМІНА ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Київ Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача - Кравченка Є.Д., суддів: Осіпової О.О., Златіна С.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И В : ОСОБА_1 звернувся до Чернігівського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області, в якому просить: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром в сумі 23 610,00 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 щомісячно без обмеження максимальним розміром, в загальній сумі 39284 грн, яка складається з: 35802,35 грн (розмір пенсії за віком (ст. 27)) + 1038,84 грн (доплата за понаднормовий стаж (за 44 років)) + 50 грн (цільова допомога інвалідам війни III групи) + 708,30 грн (підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІІ групи (30% від 2361) + 802,74 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною) з дати здійснення останнього перерахунку, а саме з 30.06.2025. В обґрунтування своїх вимог позивач зазначив, що він є пенсіонером, перебуває на обліку у Головному управлінні Пенсійного фонду України в Чернігівській області та отримує пенсію за віком призначену відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Вказав, що відповідач неправомірно здійснює виплату пенсії в обмеженому розмірі. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року позов ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду в частині позовних вимог, що стосуються зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 щомісячно без обмеження максимальним розміром, в загальній сумі 39284 грн, яка складається з: 35802,35 грн (розмір пенсії за віком (ст. 27)) + 1038,84 грн (доплата за понаднормовий стаж (за 44 років)) + 50 грн (цільова допомога інвалідам війни III групи) + 708,30 грн (підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІІ групи (30% від 2361) + 802,74 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною) з дати здійснення останнього перерахунку, а саме з березня 2025 року по 29.06.2025. Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року суд продовжив розгляд справи за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії в частині позовних вимог визнання протиправними дій Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром в сумі 23 610,00 грн; зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 щомісячно без обмеження максимальним розміром, в загальній сумі 39284 грн, яка складається з: 35802,35 грн (розмір пенсії за віком (ст. 27)) + 1038,84 грн (доплата за понаднормовий стаж (за 44 років)) + 50 грн (цільова допомога інвалідам війни III групи) + 708,30 грн (підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІІ групи (30% від 2361) + 802,74 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною) з дати здійснення останнього перерахунку, а саме з 30.06.2025. Рішенням Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю. Не погоджуючись з рішенням суду, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати вказане судове рішення та прийняте нове, яким задовольнити позов ОСОБА_1 у повному обсязі, а саме: - визнати протиправними дії Головного управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області щодо обмеження пенсії ОСОБА_1 максимальним розміром в сумі 23 610,00 грн; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Чернігівській області здійснювати виплату пенсії ОСОБА_1 щомісячно без обмеження максимальним розміром, в загальній сумі 39284 грн, яка складається з: 35802,35 грн (розмір пенсії за віком (ст. 27)) + 1038,84 грн (доплата за понаднормовий стаж (за 44 років)) + 50 грн (цільова допомога інвалідам війни III групи) + 708,30 грн (підвищення інвалідам армії, прирівняних до інвалідів війни ІІІ групи (30% від 2361) + 802,74 грн (пенсія за особливі заслуги перед Україною) з дати здійснення останнього перерахунку, а саме з березня 2025 року. В обґрунтування доводів апеляційної скарги позивач зазначив, що пенсію йому призначено 23.07.2005, тобто до набрання чинності Законом України №3668-VІ «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі Закон № 3668-VІ), який набрав чинності 01.10.2011. Позивач наголосив, що обмеження пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) максимальним розміром встановлене абзацом першим пункту 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закон № 3668-VІ не поширюється на пенсіонерів, яким пенсію (щомісячне довічне грошове утримання) призначено до набрання чинності цим Законом. Крім того, позивач наголошував на суперечності висновків суду першої інстанції правовому висновку Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, викладеному у постанові від 24.06.2020 у справі №580/234/19. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 06 квітня 2026 року відкрито апеляційне провадження у справі, встановлено строк для подання відзиву на апеляційну скаргу та витребувано матеріали справи з суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті. Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 05 травня 2026 року справу призначено до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження. Також судом продовжено строк розгляду справи на більш розумний термін. Згідно з частиною першою статті 308 КАС України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та дослідивши докази, колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду вважає, що апеляційна скарга ОСОБА_1 підлягає залишенню без задоволення, а рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року - без змін, з наступних підстав. Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_1 перебуває на обліку у відповідача та отримує пенсію відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Відповідно до розрахунку пенсії, її розмір з надбавками складає 39284,03 грн, з урахуванням обмежень 23610,00 грн. (а.с. 30-31). Не погоджуючись з обмеженням максимальним розміром пенсії, позивач звернувся до суду з даним позовом. Ухвалюючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог у повному обсязі суд першої інстанції зазначив, оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону №3668-VI, то відповідачем правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам апеляційної скарги, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцієюта законами України. Відповідно до частини першої статті 46 Конституції України, громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, визначає Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» № 1058-IV від 09.07.2003 (Закон № 1058-IV). Частиною першою статті 9 Закону № 1058-IV встановлено, що відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Згідно зі статтею 10 Закону № 1058-IV особі, яка має одночасно право на різні види пенсії (за віком, по інвалідності, у зв`язку з втратою годувальника), призначається один із цих видів пенсії за її вибором. Особі, яка має право на довічну пенсію, призначається один з видів довічної пенсії за її вибором. Частиною 1 статті 26 Закону № 1058-IV передбачено, що особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня2023року по 31 грудня2023року - не менше 30 років. При цьому, відповідно до статті 27 Закону № 1058-IV розмір пенсії за віком визначається за формулою: П= Зп х Кс, де: П - розмір пенсії; Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи, Кс - коефіцієнт страхового стажу застрахованої особи. За приписами частин 1 та 2 статті 40 Закону № 1058-IV для обчислення пенсії враховується заробітна плата (дохід) за весь період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року. За бажанням пенсіонера та за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або в разі, якщо страховий стаж починаючи з 1 липня 2000 року становить менше 60 місяців, для обчислення пенсії також враховується заробітна плата (дохід) за будь-які 60 календарних місяців страхового стажу підряд по 30 червня 2000 року незалежно від перерв. Заробітна плата (дохід) для обчислення пенсії визначається за формулою: Зп = Зс х (Ск : К), де: Зп - заробітна плата (дохід) застрахованої особи для обчислення пенсії, у гривнях; Зс - середня заробітна плата (дохід) в Україні, з якої сплачено страхові внески, затри календарні роки, що передують року звернення за призначенням пенсії. Порядок визначення показників зазначеної заробітної плати затверджується Пенсійним фондом України за погодженням з центральними органами виконавчої влади, що забезпечують формування державної фінансової політики, державної політики у сферах економічного розвитку, статистики. Тимчасово, з 1 січня 2018 року по 31 грудня 2018 року, заробітна плата (дохід) для призначення пенсії визначається із середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки. Ск - сума коефіцієнтів заробітної плати (доходу) за кожний місяць (Кз 1 + Кз 2 + Кз 3 + ... + Кз n); К - страховий стаж за місяці, які враховано для визначення коефіцієнта заробітної плати (доходу) застрахованої особи. Законом України від 08.07.2011 № 3668-VI «Про заходи щодо законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» (далі - Закон № 3668-VI) частину третю статті 27 Закону № 1058-ІV викладено в такій редакції: «

3. Максимальний розмір пенсії (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність». Відповідно до частини першої статті 2 Закону № 3668-VI максимальний розмір пенсії (крім пенсійних виплат, що здійснюються з Накопичувального пенсійного фонду) або щомісячного довічного грошового утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною, індексації та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством, крім доплати до надбавок окремим категоріям осіб, які мають особливі заслуги перед Батьківщиною), призначених (перерахованих) відповідно до (...) [Закону України] «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», (...) не може перевищувати десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність. Абзац 1 п. 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачав, що встановлене цим Законом обмеження максимального розміру пенсії (щомісячного довічного грошового утримання) не поширюється на пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом, тобто до 01.10.2011. Разом з тим, абзацом 2 пункту 2 розділу ІІ «Прикінцевих та перехідних положення» Закону № 3668-VI передбачено, що пенсії, які перевищують встановлені цим Законом обмеження максимального розміру пенсії, хоча і не зменшуються, проте нараховуються без здійснення будь-яких перерахунків та індексації до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження. Отже, після 01.10.2011 пенсії, розмір яких перевищує десять прожиткових мінімумів не перераховуються до того моменту, поки їх розмір не буде меншим, ніж встановлені Законом обмеження. Відповідно, перераховані пенсії, розмір яких був меншим, ніж десять прожиткових мінімумів до 01.10.2011, обмежуються граничним розміром. На осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як вбачається зі встановлених у справі обставин, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, тому до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Виходячи з наведеного, розмір перерахованої відповідно до Закону № 1058-IV в редакції, чинній з 01.10.2011, зокрема, і належної позивачу пенсії не може перевищувати 10 прожиткових мінімумів. Норми законодавства щодо обмеження максимального розміру пенсії станом на лютий 2025 року були чинними, неконституційними не визнані, а тому підлягають до застосування всіма юридичними та фізичними особами. Колегія суддів зазначає, що особливості застосування п.2 розділу ІІ Закону № 3668-VI були предметом дослідження Верховного Суду у складі палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду, на яку зокрема посилається у апеляційній скарзі апелянт. Так, у постанові від 24.06.2020 у справі № 580/234/19 Верховним Судом сформульовано правову позицію, відповідно до якої норми п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про заходи законодавчого забезпечення реформування пенсійної системи» є лише частиною вказаного нормативно-правового акту, не дублюються іншими актами, встановлюють межі застосування норм інституту «обмеження максимального розміру пенсії» за колом осіб в момент набуття чинності Закону № 3668-VI та спрямовані на збереження соціальних прав і інтересів в сфері пенсійних відносин, реалізація яких мала місце до набуття вступу в силу даного Закону. Разом з тим із часу набрання чинності вказаним Законом він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України. Відтак, з урахуванням усталеної практики Верховного Суду, зокрема, у постановах від 02.05.2018 у справі № 704/87/17, від 03.04.2018 у справі № 361/4922/17, від 15.05.2019 у справі № 554/4191/17, від 21.11.2019 у справі № 161/14321/16-а, від 10.12.2020 у справі № 580/492/19, від 05.09.2023 у справі№ 120/1602/23,на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VІ, зокрема, Закону № 1058-ІV, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений цим Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Відповідно до правової позиції, викладеної Верховним Судом у постанові від 05.09.2023 у справі№ 120/1602/23 наведені в п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI норми є спеціальними, оскільки дія їх розповсюджується на окрему групу суб`єктів, яка обумовлена певними особливостями (зокрема, осіб, пенсія яким призначена до набрання чинності цим Законом, в яких розмір пенсії перевищує максимальний розмір пенсії (щомісячного довічного грошового утримання), встановлений цим Законом тощо). На цій підставі, Верховний Суд виснував, що положення цього пункту спрямовані на врегулювання питань, які виникають у зв`язку із застосуванням Закону № 3668-VI щодо осіб, права яких внаслідок такого застосування могли бути звужені. У зв`язку з цим положення п. 2 розділу ІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 3668-VI, застосовуються у системному зв`язку між собою. Отже, п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI, в контексті перехідних положень, не регулює питання обмеження максимальним розміром пенсії осіб, у яких на 01.10.2011 вона не досягала максимального розміру (десяти прожиткових мінімумів, установлених для осіб, які втратили працездатність). Таким чином, текстуальний аналіз п. 2 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 3668-VI дає підстави для висновку, що метою вказаної норми є деталізація умов дії положень ст. 2 цього ж Закону лише щодо категорії пенсіонерів, яким пенсія (щомісячне довічне грошове утримання) призначена до набрання чинності цим Законом та перевищує встановлений максимальний розмір пенсії. Дані висновки узгоджуються з правовою позицією щодо застосування п. 2 розділу ІІ Закону № 3668-VI викладеною, зокрема, у постановах Верховного Суду від 22.12.2022 у справі № 440/4371/18, від 25.01.2023 у справі № 380/12268/20, від 15.11.2023 у справі № 120/6735/23. Разом з тим, з часу набрання чинності Законом № 3668-VI він поширює свою дію на всю територію України і розповсюджується на всіх осіб, які отримують пенсії за законодавством України (зокрема, призначені (перераховані) відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI). Норми статті 2 Закону № 3668-VI також кореспондуються з положеннями ч. 3 ст. 27 Закону № 1058-IV. Відтак, на осіб, яким пенсія перерахована відповідно до нормативно-правових актів, вказаних у ст. 2 Закону № 3668-VI, та розмір якої перевищує максимальний розмір, встановлений даним Законом, поширюються приписи законодавства, чинні на час здійснення такого перерахунку. Як вбачається з матеріалів справи, внаслідок перерахунку пенсії позивача її розмір перевищив максимальний та становив 35 802,35 грн. Оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку пенсії в період дії загальної норми ч. 1 ст. 2 Закону № 3668-VI, то до регулювання спірних правовідносин слід застосовувати положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. З урахуванням зазначеного, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що оскільки таке перевищення стало результатом перерахунку в період дії загальної норми частини першої статті 2 Закону № 3668-VI, то відповідачем правомірно застосовано положення вказаної статті, яка встановлює обмеження пенсії десятьма прожитковими мінімумами, установленими для осіб, які втратили працездатність. Положення ст. 2 Закону № 3668-VІ та ч. 3 ст. 27 Закону № 1058-IV станом на момент виникнення спірних правовідносин та ухвалення рішення судом першої інстанції неконституційними не визнавалися, були чинними та обов`язкові для застосування, що спростовує доводи апелянта про порушення принципу верховенства права. Відповідно до ст. 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Згідно з рішенням Конституційного Суду України від 09.02.1999 № 1-рп/99 за загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у ч. 1 ст. 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акту в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, переглянувши рішення суду першої інстанції в апеляційному порядку в межах вимог та доводів апеляційної скарги відповідача, колегія суддів доходить висновку, що суд першої інстанції повно з`ясував обставини, що мають значення для справи з урахуванням встановлених та доведених фактів із наведенням належних висновків та правильним застосуванням норм матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду попередньої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права. Згідно зі ст. 242 КАС України рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін. Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм та фактичних обставин справи, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін. Зважаючи на результати апеляційного перегляду оскарженого судового рішення та положення статті 139 КАС України, у справі відсутні підстави для зміни розподілу судових витрат зі сплати судового збору. Керуючись ст. ст. 311, 315, 316, 321, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення. Рішення Чернігівського окружного адміністративного суду від 27 лютого 2026 року у справі №620/297/26 - залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття та може бути оскаржена в порядку та строки, встановлені статтями 328, 329 КАС України. Суддя-доповідач Є.Д. Кравченко Судді: О.О. Осіпова С.В. Златін