Постанова 4852 № 280/10471/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 02 липня 2026 року м. Дніпросправа № 280/10471/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Лукманової О.М. (доповідач), суддів: Божко Л.А., Дурасової Ю.В., розглянувши у письмовому провадженні в м. Дніпрі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року (суддя Мінаєва К.В., м. Запоріжжя, повний текст рішення виготовлено 30.01.2026 року) у адміністративній справі №280/10471/25 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання зарахувати до страхового стажу періоди роботи, призначення пенсії за віком, суд в с т а н о в и в: У листопаді 2025 року ОСОБА_1 (далі по тексту позивач) звернулася до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в місті Києві (далі по тексту відповідач 1), Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області (далі по тексту відповідач 2), в якому просила визнати протиправним та скасувати рішення відповідача 2 від 06.11.2025 року №262840020033 про відмову їй в призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.10.2025 року; зобов`язати відповідача 1 зарахувати до її страхового стажу період роботи з 15.11.1999 року по 12.05.2000 року та з 01.04.2005 року по 31.05.2008 року та здійснити призначення та виплату пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 30.10.2025 року. Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року позовні вимоги задоволено частково; визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області від 06.11.2025 року №262840020033 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за віком; зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період її роботи з 01.04.2005 року по 31.05.2008 року відповідно до записів трудової книжки НОМЕР_1 від 11.08.1981 року, та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 року про призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. З рішенням суду першої інстанції не погодилося Головне управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області та подало апеляційну скарг, в якій просило скасувати рішення суду першої інстанції та прийняти нове рішення суду, яким відмовити у задоволенні позовних вимог. Свої вимоги обґрунтувало тим, що рішення суду прийняте з порушенням норм матеріального та процесуального права. Апелянт зазначив, що ОСОБА_1 працювала прибиральницею службових приміщень у ПП «Присяжний і К`Ю проте страхові внески підприємством до органу Пенсійного фонду України не сплачувалися, відомості відсутні. Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що 30.10.2025 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Святошинський район) із заявою про призначення пенсії за віком. За результатами розгляду поданої ОСОБА_1 заяви та доданих до неї документів Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення від 06.11.2025 року №262840020033, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік; не зараховано період перебування в центрі зайнятості з 15.11.1999 року по 12.05.2000 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.08.1982 року, оскільки згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» отримання матеріальної допомоги не передбачено; не зараховано період роботи з 01.04.2005 року по 31.05.2008 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; страховий стаж ОСОБА_1 становить 28 років 03 місяця 25 днів. Суд врахував, що згідно трудової книжки ОСОБА_1 в період з 01.02.2005 року по 30.05.2008 року працювала прибиральницею службових приміщень у ПП «Присяжний і К». Вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції керувався статтями 1, 20, частинами 1, 2, 4 ст.24, ч.1 ст.26, ст.106 Закон України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування»; ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; пунктами 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 та прийшов до висновку про те, що ОСОБА_1 жодного доказу на підтвердження перебування її в період з 15.11.1999 року по 12.05.2000 року в центрі зайнятості, як й існування запису у трудової книжки НОМЕР_2 від 04.08.1982 року немає. В матеріалах справи наявна лише трудова книжка НОМЕР_1 від 11.08.1981 року, відповідно до змісту якої ОСОБА_1 у період з 05.01.2000 року по 24.09.2003 року (що охоплює частину розглядуваного періоду) працювала кондитером у Дочірньому підприємстві АТ «Київхліб «Хлібокомбінат №12», та вказаний період роботи відповідно до форми РС-право вже зарахований до її страхового стажу, а тому позовні вимоги в частині зарахування до страхового стажу ОСОБА_1 періоду роботи з 15.11.1999 року по 12.05.2000 року є необґрунтованими та безпідставними, тому задоволенню не підлягають. Суд вважав, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати ОСОБА_1 . Суд вважав, що відсутність в інформаційній базі системи персоніфікованого обліку даних про сплату страхових внесків для нарахування пенсії не є підставою для не зарахування ОСОБА_1 періоду її роботи з 01.02.2005 року по 30.05.2008 року через несплату підприємством страхових внесків до Пенсійного фонду України. Суд вважав належним способом захисту порушених прав ОСОБА_1 є зобов`язання зарахувати до страхового стажу період її роботи з 01.04.2005 року по 31.05.2008 року, у зв`язку із чим повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 30.10.2025 року щодо призначення пенсії за віком, з урахуванням висновків суду, викладених у цьому рішенні. Матеріалами справи встановлено, що 30.10.2025 року ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (Святошинський район) із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». Встановлено, що за принципом екстериторіальності 06.11.2025 року Головним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області було прийнято рішення №262840020033, яким ОСОБА_1 відмовлено у призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу 31 рік. Як вбачається з рішення пенсійного органу, не зараховано період перебування в центрі зайнятості з 15.11.1999 року по 12.05.2000 року згідно трудової книжки НОМЕР_2 від 04.08.1982 оку, оскільки згідно ст.56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» отримання матеріальної допомоги не передбачено; не зараховано період роботи з 01.04.2005 року по 31.05.2008 року, оскільки відсутні дані в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування; страховий стаж заявника становить 28 років 03 місяця 25 днів. Відповідно до частин 1, 4 ст.2, ч1 ст.26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страховий стаж - це період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу: з 1 січня 2025 року по 31 грудня 2025 року - не менше 32 років. Відповідно до ст.62 Закону України «Про пенсійне забезпечення» основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пунктів 1, 3 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи за період до впровадження персоніфікованого обліку у системі загальнообов`язкового державного соціального страхування, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній стаж роботи встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За відсутності трудової книжки, а також у випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження стажу роботи приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, а також виписки або довідки, складені на основі даних, наявних в інформаційних (автоматизованих) та/або інформаційно-комунікаційних системах підприємств, установ, організацій, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Відповідно до статей 20, 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» страхові внески обчислюються виключно в грошовій формі, у тому числі з виплат (доходу), що здійснюються в натуральній формі. Страхові внески підлягають сплаті незалежно від фінансового стану платника страхових внесків. Виконавчі органи Пенсійного фонду накладають на посадових осіб, які вчинили правопорушення, адміністративні стягнення у разі, зокрема, несплати або несвоєчасної сплати страхових внесків, у тому числі авансових платежів. Аналізуючи докази у справі та законодавство, яке регулює спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що обов`язок по сплаті страхових внесків та відповідальність за несплату, несвоєчасну або не в повному обсязі сплату страхових внесків, законом покладено на страхувальника, який здійснив нарахування цього внеску та утримання його із заробітної плати ОСОБА_1 . Порушення страхувальником вимог законодавства щодо порядку та строків сплати страхових внесків тягне негативні наслідки лише щодо самого страхувальника (зокрема, у вигляді сплати недоїмки, штрафних санкцій та пені) та не може мати негативних наслідків для застрахованої особи у вигляді не зарахування до страхового стажу періоду роботи, протягом якого такій особі нараховувалася заробітна плата, на яку у свою чергу нараховувалися страхові внески, проте не з вини застрахованої особи страхові внески не були зараховані на відповідні рахунки або зараховувалися в рахунок сплати заборгованих страхувальником сум недоїмки, штрафів та пені у порядку календарної черговості їх виникнення. Враховуючи вищевикладене, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, рішення суду першої інстанції слід залишити без змін, як таке, що прийняте з додержанням норм матеріального та процесуального права. Керуючись статтями 315, 316, 321, 321, 322 КАС України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області залишити без задоволення. Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 30.01.2026 року у адміністративній справі №280/10471/25 залишити без змін. Постанова Третього апеляційного адміністративного суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення у порядку статей 328, 329 КАС України. Головуючий - суддя О.М. Лукманова суддя Л.А. Божко суддя Ю. В. Дурасова