Постанова 4850 № 200/128/26

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року справа №200/128/26 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого Блохіна А.А., суддів Геращенко І.В., Пивовар І.В., розглянув в порядку письмового провадження апеляційну скаргу представника позивача Матвійчук Наталії Євгеніївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 200/128/26 (головуючий І інстанції Михайлик А.С.) за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності, зобов`язання вчинити певні дії,- У С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернувся до Донецького окружного адміністративного суду з позовом до Військової частини НОМЕР_1 , в якому просив: визнати протиправною бездіяльність щодо нездійснення нарахування та виплати грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 по 28.10.2020, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020; зобов`язати здійснити перерахунок і виплату грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавку за вислугу років, надбавку за особливості проходження служби, премію) за період з 29.01.2020 по 28.10.2020, допомоги для оздоровлення, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020; визнати протиправною бездіяльність, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, встановленої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 та додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки; зобов`язати здійснити перерахунок та виплату допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, встановленої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 та додаткової винагороди, встановленої постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168; визнати протиправною бездіяльність, що полягає у невключенні до складу грошового забезпечення сум додаткової винагороди АТО/ООС, встановленої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, при обчисленні розміру грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні; зобов`язати здійснити перерахунок і виплату компенсації за невикористані дні оплачуваної додаткової відпустки учасника бойових, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум додаткової винагороди АТО/ООС, встановленої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188; зобов`язати нарахувати і виплати компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. В обґрунтування позову зазначено, що під час проходження служби протягом спірного періоду розрахунок складових грошового забезпечення позивача протиправно здійснювався із застосуванням прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого на 01.01.2018. Позивач зазначає, що після скасування постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 29.01.2020 у справі № 826/6453/18 пункту 6 постанови Кабінету Міністрів України від 21.02.2018 № 103 Про перерахунок пенсій особам, які звільнені з військової служби, та деяким іншим категоріям осіб, яким внесено зміни до постанов КМУ, зокрема, постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704, відповідач мав керуватися положеннями попередньої редакції пункту 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 №704, відповідно до якого розміри окладів за військовим званням військовослужбовців визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року на відповідний тарифний коефіцієнт. В обґрунтування вимог про обчислення допомоги на оздоровлення за 2015-2020 роки, компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні із врахуванням винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, встановленої відповідною Інструкцією, затвердженою Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188 позивач зазначив, що така винагорода АТО/ООС є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, відтак входить до складу вказаних складових грошового забезпечення позивача (як розрахункова величина). Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 200/128/26 позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 щодо ненарахування і невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні) за період з 29.01.2020 по 28.10.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020. Зобов`язано військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 грошового забезпечення посадовий оклад, оклад за військовим званням, надбавка за вислугу років, надбавка за особливості проходження служби, премія, грошова компенсація за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразова грошова допомога при звільненні) за період з 29.01.2020 по 28.10.2020, виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01.01.2020. У задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Стягнуто з Військової частини НОМЕР_1 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 2500 (дві тисячі п`ятсот) грн 00 коп. Представник позивача не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати рішення суду першої інстанції в частині відмови у зобов`язанні Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум винагороди АТО/ ООС, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати грошового забезпечення, а також в частині стягнення Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. Ухвалити в цій частині рішення, яким: - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум винагороди АТО/ООС, передбаченої Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188. - зобов`язати військову частину НОМЕР_1 нарахувати і виплати ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків виплати грошового забезпечення. - стягнути Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції в сумі 6 300,00 грн. Стягнути з Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в сумі 20 000,00 грн. В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що судом першої інстанції встановлено, що додаткова винагорода АТО/ООС відповідно до відомості про грошове забезпечення виплачувалася позивачу щомісяця за увесь час проходження військової служби, отже указана винагорода є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, що входить до складу місячного грошового забезпечення позивача (як розрахункової величини), з якого обчислюється розмір допомоги на оздоровлення, компенсації за невикористані календарні дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні. Зобов`язання відповідача нарахувати і виплатити на компенсацію втрати частини грошового забезпечення у зв`язку з порушенням строків його виплати одночасно із зобов`язанням нарахувати і виплатити частину невиплаченого грошового забезпечення є ефективним способом захисту, який завадить повторному зверненню позивача за нарахуванням такої компенсації. У відзиві на апеляційну скаргу відповідачем висловлено згоду з висновками місцевого суду та прохання залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення в оскаржуваній позивачем частині без змін. Від представника позивача надійшла заява про стягнення судових витрат. В обґрунтування зазначено, що розрахунок судових витрат, які поніс позивач у зв`язку із розглядом даної справи в суді апеляційної інстанції включає витрати на оплату професійної правничої допомоги в суді апеляційної інстанції у розмірі 20 000,00 грн. Від відповідача надійшло клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Представником позивача подано заперечення на клопотання відповідача щодо зменшення витрат на оплату правничої допомоги. Справу розглянуто в порядку письмового провадження у відповідності до ст. 311 КАС України. Відповідно до вимог ч. 1,2 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції не обмежений доводами та вимогами апеляційної скарги, якщо під час розгляду справи буде встановлено порушення норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування рішення, або неправильне застосування норм матеріального права. Колегія суддів заслухала доповідь судді-доповідача, перевірила матеріали справи, вивчила доводи апеляційної скарги, і дійшла наступного висновку. Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що позивач, ОСОБА_1 , згідно з матеріалами справи з січня 2015 року по 28.10.2020 проходив службу у Військовій частині НОМЕР_1 (відповідач). За час проходження служби у період з 29.01.2020 по 28.10.2020 розмір грошового забезпечення позивача визначався відповідачем з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 01.01.2018 (1762 грн) відповідно до внесених Постановою КМУ № 103 змін до п. 4 Постанови КМУ № 704, що не є спірним між сторонами, визнається відповідачем. Наказом Військової частини НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) від 28.10.2020 № 613 позивача, звільненого в запас через закінчення строку контракту, виключено зі списків особового складу, вказано виплатити позивачу грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій за 2015-2020 роки та одноразову грошову допомогу при звільненні. Відповідно до відомостей про виплачене позивачу грошове забезпечення за період з січня 2015 року по листопад 2020 року позивач отримав допомогу на оздоровлення у березні 2015 року, березні 2016 року, лютому 2017 року, лютому 2018 року, квітні 2019 року. Колегія суддів звертає увагу, що оскаржуване рішення суду першої інстанції переглядається в апеляційному порядку в межах доводів апеляційної скарги представника позивача, а саме в частині відмови у зобов`язанні Військової частини НОМЕР_1 здійснити перерахунок і виплату ОСОБА_1 допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки, грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій, одноразової грошової допомоги при звільненні з урахуванням сум винагороди АТО/ ООС, нарахувати і виплатити ОСОБА_1 компенсацію втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати грошового забезпечення, а також в частині стягнення Військової частини НОМЕР_1 за рахунок бюджетних асигнувань в користь ОСОБА_1 витрати на професійну правничу допомогу в сумі 2500,00 грн. Стосовно позовних вимог щодо нарахування і виплату компенсації втрати частини доходів внаслідок порушення строків виплати грошового забезпечення, судом першої інстанції зазначено наступне. Відповідно до ст. 1 Закону України від 19.10.2000 року № 2050-III Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати (далі - Закон № 2050-III) підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання здійснюють компенсацію громадянам втрати частини доходів у випадку порушення встановлених строків їх виплати, у тому числі з вини власника або уповноваженого ним органу (особи). Згідно зі ст. 2 Закону № 2050-III компенсація громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати провадиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати доходів, нарахованих громадянам за період починаючи з дня набрання чинності цим Законом. Під доходами у цьому Законі слід розуміти грошові доходи громадян, які вони одержують на території України і які не мають разового характеру: пенсії або щомісячне довічне грошове утримання (з урахуванням надбавок, підвищень, додаткової пенсії, цільової грошової допомоги, пенсії за особливі заслуги перед Україною та інших доплат до пенсії, встановлених законодавством); соціальні виплати; стипендії; заробітна плата (грошове забезпечення), сума індексації грошових доходів громадян; суми відшкодування шкоди, заподіяної фізичній особі каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я; суми, що виплачуються особам, які мають право на відшкодування шкоди у разі втрати годувальника. Згідно зі ст. 3 Закону № 2050-ІІІ сума компенсації обчислюється шляхом множення суми нарахованого, але не виплаченого громадянину доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) на індекс інфляції в період невиплати доходу (інфляція місяця, за який виплачується доход, до уваги не береться). Відповідно до статтею 4 зазначеного Закону виплата громадянам суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. З метою реалізації Закону України "Про компенсацію громадянам втрати частини доходів у зв`язку з порушенням строків їх виплати" Кабінет Міністрів України прийняв постанову від 21.02.2001 №159, якою затвердив Порядок проведення компенсації громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - Порядок №159). Пунктом 2 Порядку № 159 передбачено, що компенсація громадянам втрати частини грошових доходів у зв`язку з порушенням термінів їх виплати (далі - компенсація) проводиться у разі затримки на один і більше календарних місяців виплати грошових доходів, нарахованих громадянам за період, починаючи з 01.01.2001. Згідно з пунктом 4 цього Порядку сума компенсації обчислюється як добуток нарахованого, але невиплаченого грошового доходу за відповідний місяць (після утримання податків і обов`язкових платежів) і приросту індексу споживчих цін (індексу інфляції) у відсотках для визначення суми компенсації, поділений на

100. Положення статей 1, 2, 4 Закону № 2050-ІІІ та Порядку № 159 встановлюють обов`язок відповідного підприємства, установи і організації всіх форм власності та господарювання у разі порушення встановлених строків виплати доходу громадянам провести їх компенсацію (нарахувати та виплатити) у добровільному порядку в тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості (в тому числі виплата заборгованості з індексації грошового забезпечення). Відповідно до ст. 7 Закону № 2050-III відмова власника або уповноваженого ним органу (особи) від виплати компенсації може бути оскаржена громадянином у судовому порядку. Відповідальність власника або уповноваженого ним органу (особи) за несвоєчасну виплату доходів визначається відповідно до законодавства. Зазначену норму варто тлумачити у її системному зв`язку з нормами статей 2-4 Закону № 2050-ІІІ, які визначають, що компенсація втрати частини доходів через порушення строку їх виплати повинна нараховуватись у місяці, в якому проведено виплату заборгованості та, відповідно, невиплата компенсації у вказаний період свідчить про відмову виплатити таку згідно із Законом № 2050-ІІІ і не потребує оформлення відмови окремим рішенням. Аналогічні висновки викладені у постанові Верховного Суду у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду від 02.04.2024 у справі № 560/8194/20. Водночас, стаття 4 Закону № 2050-ІІІ чітко встановлює, що виплата суми компенсації провадиться у тому ж місяці, у якому здійснюється виплата заборгованості за відповідний місяць. Заборгованість із певних виплат (доходу) у цьому випадку грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.10.2020, перерахованого, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020, має бути виплачена із одночасною виплатою компенсації за втрату такого доходу (така компенсація має бути виплачена у місяць виплати доходу). Суд не заперечує право позивача на отримання компенсації втрати частини доходів, водночас, зважаючи на те, що виплату грошового забезпечення за період з 29.01.2020 по 28.10.2020, перерахованого, виходячи з прожиткового мінімуму, встановленого на 01.01.2020, станом на тепер не проведено та має бути проведено на виконання рішення в цій справі, то вимоги щодо виплати компенсації є передчасними. В суду відсутні підстави вважати, що відповідачем буде проведено в майбутньому виплату цього перерахованого грошового забезпечення без виплати компенсації втрати доходу. Аналогічні висновки викладені також у постанові Верховного Суду від 31.07.2024 у справі №480/1704/19, від 24.01.2023 у справі №200/10176/19-а, від 20.04.2023 у справі №200/11746/19-а, від 18.05.2023 у справах № 200/14129/19-а та № 200/14127/19-а. З таким висновком суду першої інстанції погоджується колегія суддів. При вирішенні позовних вимог щодо обчислення розміру допомоги на оздоровлення за 2017-2020 роки без урахування додаткової винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, і обчислення грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні без урахування додаткової винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188, суд першої інстанції виходив з наступного. Стосовно наявності/відсутності підстав для включення винагороди, передбаченої наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, до обчислення отриманої позивачем у лютому 2017 року, лютому 2018 року, квітні 2019 року допомоги на оздоровлення, то суд першої інстанції дійшов наступного висновку. В період отримання позивачем допомоги на оздоровлення у лютому 2017 року, лютому 2018 року діяла Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, затверджена Наказом Адміністрації Державної прикордонної служби України від 20.05.2008 № 425 (далі Інструкція № 425), що втратила чинність із прийняттям Інструкції №

558. Пункт 1.1 розділу I Інструкція № 425 передбачав, що до складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення; місячне грошове забезпечення - це грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. До складу місячного грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати та премія); штатна посада - посада, визначена у штаті органу Держприкордонслужби, статус якої визначається встановленим за нею найвищим військовим званням і посадовим окладом. Відповідно до п.п. 3.7.1, 3.7.4 розділу III Інструкція № 425 військовослужбовцям один раз на рік надається допомога для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення. Розмір допомоги для оздоровлення визначається, виходячи з посадових окладів, окладів за військовими званнями та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім винагород), на які військовослужбовець має право за займаною ним штатною посадою згідно із законодавством на день підписання наказу про надання цієї допомоги. Пунктами 1, 5 глави 7 розділу IV Інструкції № 558, що діяла на час отримання позивачем в квітні 2019 року допомоги на оздоровлення, визначено право військовослужбовця отримати один раз на рік допомогу для оздоровлення в розмірі місячного грошового забезпечення, розмір якої визначається виходячи з посадового окладу, окладу за військовим званням та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (крім одноразових додаткових видів та винагород), які військовослужбовець отримує за займаною ним штатною посадою на день видання наказу про надання цієї допомоги. Отже, врахування під час визначення розміру допомоги для оздоровлення одноразових додаткових видів грошових грошового забезпечення та винагород не передбачено. При цьому, у переліку щомісячних додаткових видів грошового забезпечення, що входять до складу місячного грошового забезпечення (ч. 4 п. 2 Інструкції 558) винагороди не визначені, при визначенні складових грошового забезпечення військовослужбовців до додаткових щомісячних видів грошового віднесено винагороди, які мають постійний характер (ч. 3 п. 2 Інструкції 558). Винагорода, виплату якої встановлено наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 №188, отримувалась позивачем протягом 2017-2020 років, що підтверджується наявними в матеріалах справи відомостями про виплачене позивачу грошове забезпечення протягом січня 2015 року-листопада 2020 року. Відповідно пункту 3 розділу 1 Інструкції про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду, затвердженої наказом МВС від 18.03.2016 № 188 (далі за текстом Інструкція № 188) винагорода виплачується військовослужбовцям за місцем проходження служби за минулий місяць одночасно з виплатою грошового забезпечення за поточний місяць на підставі наказу начальника (командира) органу Держприкордонслужби, начальникам (командирам) органів Держприкордонслужби на підставі наказів начальників вищого рівня. Згідно з пунктом 1 розділу 2 Інструкції № 188 військовослужбовцям, які беруть безпосередню участь у воєнних конфліктах чи в АТО, здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні, відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильницького заволодіння зброєю, бойовою технікою, залежно від місця такої участі виплачується винагорода у розмірах, передбачених цим пунктом. Пунктом 2 розділу 2 Інструкції № 188 визначено, що військовослужбовці вважаються такими, що беруть безпосередню участь в АТО, у разі одночасного дотримання таких умов: залучені до проведення АТО; перебувають у підпорядкуванні (виконують завдання) керівництва штабу АТО; перебувають у районі проведення АТО. Згідно з пунктами 7-9 Інструкції № 188 безпосередня участь військовослужбовців у здійсненні заходів із забезпечення правопорядку на державному кордоні (лінії зіткнення) в районі проведення АТО та відбитті збройного нападу на об`єкти, що охороняються військовослужбовцями, звільненні таких об`єктів у разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою підтверджується: записом у журналі службово-бойових дій (книзі прикордонної служби) прикордонного підрозділу; бойовим донесенням та рапортом керівника прикордонного підрозділу, який виконував завдання. Крім того, підтвердними документами є: бойовий наказ начальника органу Держприкордонслужби для виконання поставлених завдань з охорони об`єктів; постова відомість під час охорони об`єкта (журнал службово-бойових дій), книга прикордонної служби прикордонного підрозділу. Винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби. Наведене свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, запроваджується лише щодо певного кола осіб, розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників) в залежності від ступені участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, Враховуючи вищевказане, для набуття права на отримання додаткової винагороди за участь АТО/ ООС необхідним є настання певних обставин. Позивачем вказана винагорода отримувалась протягом 2017-2020 років щомісяця, водночас, у різному, а не у сталому розмірі, що свідчить про її непостійний та несистематичний характер. Враховуючи зазначене, отримувана позивачем додаткова винагорода, передбачена Інструкцією № 188 не має постійного характеру та не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, виплачується лише за умови настання певних обставин, тому не входить до місячного грошового забезпечення. Зважаючи, що відповідно до Інструкції № 425, Інструкції № 558 при обчисленні допомоги на оздоровлення до її обрахунку не включаються винагороди, а передбачена Інструкцією № 188 винагорода не входить до місячного грошового забезпечення, підстав для перерахунку допомоги на оздоровлення за 2017-2019 роки з врахуванням винагороди, передбаченої Інструкцією № 188 немає. Виходячи із того, що розмір грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки учасника бойових дій та одноразової грошової допомоги при звільненні також обчислюються виходячи з місячного грошового забезпечення (а п. 6 глави 9 розділу V Інструкції № 558 прямо передбачає складові грошового забезпечення, що враховуються для обчислення одноразової грошової допомоги при звільненні, та до таких виплат не належать винагороди), то підстави для їх перерахунку з врахуванням винагороди, встановленої Інструкцією № 188, теж відсутні. Погоджуючись з висновком суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Відповідно до пункту 1 статті 10-1 Закону № 2011-XII (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) військовослужбовцям крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі не використані за час проходження військової служби дні щорічних основної та додаткової відпусток, а також додаткової відпустки військовослужбовцям, які мають дітей або повнолітню дитину особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, та додаткової відпустки, передбаченої статтею 16-2 Закону України «Про відпустки» (абзац третій пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»). Згідно з пунктом 3 статті 15 Закону № 2011-XII, військовослужбовцям виплачуються грошова допомога на оздоровлення та державна допомога сім`ям з дітьми в порядку і розмірах, що визначаються законодавством України. Постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 № 704 визначено тарифну сітку та додаткові види грошового забезпечення військовослужбовців і деяких інших осіб. Пунктом 2 Постанови № 704 установлено, що грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу складається з посадового окладу, окладу за військовим (спеціальним) званням, щомісячних (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії) та одноразових додаткових видів грошового забезпечення. В пункті 3 постанови № 704 зазначено, що виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу здійснювати в порядку, що затверджується Міністерством оборони, Міністерством внутрішніх справ, Міністерством фінансів, Міністерством інфраструктури, Міністерством юстиції, Службою безпеки, Управлінням державної охорони, розвідувальними органами, Адміністрацією Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації. Відповідно до статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», пункту 3 Постанови № 704, з метою визначення порядку та умов виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України затверджено Інструкцію про порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Державної прикордонної служби України (далі Інструкція № 558), яка визначає порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям, які проходять військову службу в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (Адміністрації Державної прикордонної служби України), територіальних органах центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону (регіональних управліннях Державної прикордонної служби України), Морській охороні, яка складається із загонів морської охорони, органах охорони державного кордону (прикордонних загонах, окремих контрольно-пропускних пунктах, авіаційних частинах), розвідувальному органі центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони державного кордону, навчальних закладах, підрозділах спеціального призначення та органах забезпечення Державної прикордонної служби України. У пункті 2 цієї Інструкції (у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) надано визначення терміну «грошове забезпечення», що означає гарантоване державою грошове забезпечення в обсязі, що відповідає умовам проходження військової служби та стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів. Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення складається із посадового окладу; окладу за військовим званням; щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премії); одноразових додаткових видів грошового забезпечення. При цьому законодавство розмежовує поняття «грошове забезпечення» та «місячне грошове забезпечення» як загальне та особливе. Місячне грошове забезпечення - грошове забезпечення, на отримання якого у відповідному місяці має право військовослужбовець згідно із чинним законодавством. Місячне грошове забезпечення складається із основних видів грошового забезпечення (посадовий оклад, оклад за військовим званням) та щомісячних додаткових видів грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, премія). Отже, розрахунковою величиною для обрахунку грошової компенсації за невикористані дні відпустки військовослужбовця Держприкордонслужби є його місячне грошове забезпечення. Постановою Кабінету Міністрів України від 31.01.2015 № 24 (далі Постанова № 24) установлено, що в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу Збройних Сил, інших утворених відповідно до законів військових формувань, правоохоронних органів, Державної служби з надзвичайних ситуацій, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду виплачується винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення. Саме юридична конструкція «винагорода у відсотках місячного грошового забезпечення» вказує на відокремленість від місячного грошового забезпечення такого виду грошового забезпечення, як винагороди за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (не входження до складу місячного грошового забезпечення). Відповідно до пункту 2 Постанови № 24 військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам виплачуються додаткові винагороди за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду. Варто звернути увагу, що є законодавцем закріплені певні застереження, а саме: - участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду менше одного календарного місяця; - розмір винагороди визначається пропорційно дням участі; - в умовах особливого періоду. Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18 (далі Постанова № 18), установлено, що за час участі у заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях чи в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби, Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується винагорода в порядку, визначеному керівниками відповідних державних органів за безпосередню участь в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів та Міністерством економіки, у межах бюджетних призначень пропорційно часу участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду; безпечних умов виконання бойових завдань та збереження життя і здоров`я під час участі в заходах із забезпечення національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії Російської Федерації у Донецькій та Луганській областях - в розмірах, визначених керівниками відповідних державних органів за погодженням з Міністерством фінансів. Враховуючи вищевказані норми, додаткова винагорода передбачена Постановою № 18 не має постійного характеру та не є складовим місячного грошового забезпечення, а виплачується лише при настанні певних обставин. Наказом Міністерства внутрішніх справ від 18.03.2016 № 188 затверджено Інструкцію про порядок та розміри виплати винагороди військовослужбовцям Державної прикордонної служби України, розвідувального органу Адміністрації Державної прикордонної служби України за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (далі Інструкція № 188). Відповідно до абзацу першого пункту 9 розділу II Інструкції № 188 винагорода виплачується пропорційно часу участі в АТО, заходах із забезпечення НБО чи у воєнних конфліктах, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах начальників органів Держприкордонслужби. З огляду на зміст наведеної норми, додаткова винагорода виплачується лише у особливий період або під час проведення антитерористичної операції, її розмір не є сталим, вона виплачується в залежності від безпосередньої участі в антитерористичній операції, у воєнних конфліктах, та визначається наказами командирів (начальників), що сукупно свідчить про те, що вказана додаткова винагорода не має постійного характеру, запроваджується лише щодо певного кола осіб, на період дії особливого періоду, який обумовлений об`єктивними чинниками, вводиться в дію та закінчується рішеннями Президента України, розмір додаткової винагороди визначається наказами командирів (начальників) в залежності від ступені участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції. Отже, додаткова винагорода за своєю суттю є тимчасовою (непостійною) виплатою військовослужбовцю, оскільки встановлюється на період проведення антитерористичної операції (чи дії інших чинників особливого періоду) та прямо залежить від факту залучення особи до таких заходів. При цьому, в Академічному тлумачному словнику слово «постійний» визначається, зокрема, як такий, який триває ввесь час, не припиняючись і не перериваючись. З огляду на це, якщо усі постійні складові (посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення) місячного грошового забезпечення військовослужбовця розраховуються у розмірі шляхом множення середньоденного розміру грошового забезпечення на кількість календарних днів, прослужених військовослужбовцем у конкретному місяці (тобто частина суми кожної з таких видів виплат міститься в оплаті за кожний прослужений день військовослужбовця), тоді як винагорода за безпосередню участь у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду визначається у розмірі пропорційно дням безпосередньої участі у таких заходах й виплачується пропорційно часу участі у воєнних конфліктах, в заходах із забезпечення НБО чи в АТО, інших заходах в умовах особливого періоду, який обраховується з дня фактичного початку участі військовослужбовців у цих заходах до дня завершення такої участі, про що зазначається у відповідних наказах командирів (зокрема, наказ Міноборони від 10.02.2016 № 67). Також необхідно зазначити, що відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 31 січня 2015 р. № 24 «Про особливості виплати винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу в особливий період та під час проведення антитерористичних операцій», якою затверджено розмір додаткових винагород військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу та резервістам за виконання окремих завдань під час безпосередньої участі у воєнних конфліктах чи антитерористичній операції, інших заходах в умовах особливого періоду (додаток 2), виплата додаткових винагород здійснюється щомісяця за підсумками фактичного виконання конкретних завдань за минулий місяць; за успішне виконання бойового завдання, визначеного розпорядчим документом вищого органу військового управління, або іншого завдання додаткова винагорода виплачується одноразово та розподіляється відповідно командиром (начальником) з`єднання, окремої військової частини, установи між підпорядкованими військовими частинами (підлеглим особовим складом) з урахуванням їх внеску. Таким чином аналізована виплата не відповідає критеріям постійності з огляду на таке: розмір додаткової винагороди не є сталим (зокрема не є пропорційно рівним усім дням місяця служби військовослужбовця), адже вона виплачується залежно від конкретних умов, характеру, тривалості та ступеня безпосередньої участі військовослужбовця в антитерористичній операції чи у воєнних конфліктах у відповідні періоди; право на отримання цієї виплати та її конкретний розмір підтверджуються та визначаються виключно розпорядчими актами наказами командирів (начальників) органів прикордонної служби; виплачується окремим розрахунком від місячного грошового забезпечення. Відповідно колегія суддів дійшла висновку, що за своєю правовою природою додаткова винагорода за участь в антитерористичній операції (інших заходах в умовах особливого періоду), запроваджена Постановою Кабінету Міністрів України від 20.01.2016 № 18, є одноразовим додатковим видом грошового забезпечення. У зв`язку з чим, додаткова винагорода за участь АТО/ООС не включається до складу місячного грошового забезпечення. Наведену правову природу спірної виплати при обчисленні розміру допомоги на оздоровлення врахував суд першої інстанції, який зазначив, що така винагорода є додатковим видом грошового забезпечення (винагородою), яку законодавець відніс до категорії винагород, виплату якої запроваджено в особливий період або під час проведення антитерористичної операції військовослужбовцям Держприкордонслужби. Верховний Суд у справі № 420/4437/24 від 18 грудня 2025 року констатував, що делегуючи Кабінету Міністрів України право визначати розміри грошового забезпечення, а Міністерству внутрішніх справ України установлювати порядок його виплати, законодавець установив певну ієрархію щодо визначення переліку складових грошового забезпечення, що враховуються при обчисленні окремих видів одноразових виплат для військовослужбовців Державної прикордонної служби України. Тому саме положення Інструкції № 558 унормували приписи Закону № 2011-ХІІ, установивши пряму норму щодо виключення винагороди із категорії cкладових грошового забезпечення, з суми яких обчислюється розмір допомоги на оздоровлення. Стосовно винагороди за безпосередню участь в антитерористичній операції, Верховний Суд у складі Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду у постанові від 02.06.2021 у справі № 240/11441/19, відступив від правового висновку, зробленого Верховним Судом у постанові від 26.06.2018 у справі № 420/1232/16, постанові від 30.11.2018 у справі № 415/6132/16 та дійшов висновку, що винагорода за участь в антитерористичній операції є додатковою виплатою військовослужбовцям, яких залучено до участі у ній. Водночас, виплата винагороди залежить від певних умов та лише в означений період, а також під час безперервного перебування на стаціонарному лікуванні після отриманих у такий період поранень (контузії, травми, каліцтва). Отже, така виплата не є постійною і не має систематичного характеру, а її розмір залежить як від днів участі в антитерористичній операції, так і від виконаних завдань, що визначається наказом командира. За таких обставин, винагорода за участь в антитерористичній операції не є щомісячним додатковим видом грошового забезпечення, який є складовим елементом грошового забезпечення, з якого обчислюється пенсія, відповідно до статті 43 Закону № 2262-ХІІ. У постанові від 22.11.2023 у справі № 240/7091/20 колегія суддів Верховного Суду зі складу Судової палати з розгляду справ щодо захисту соціальних прав Касаційного адміністративного суду не знайшла підстав для відступу від вищезазначених правових висновків у справі, що розглядається. Велика Палата Верховного Суду в ухвалі від 11.10.2023 у справі № 607/1662/21 та постанові від 17 січня2024 року у справі № 932/9029/23 звернула увагу на те, що висновки, які містяться в рішеннях судової палати, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки об`єднаної палати - над висновками палати чи колегії суддів, а висновки Великої Палати - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів. Підсумовуючи наведене, відповідач правомірно не включив винагороди за участь в АТО/ООС до складу місячного грошового забезпечення позивача, при нарахуванні та виплаті позивачу грошової допомоги на оздоровлення. За такого правового регулювання, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що, обчислюючи розмір допомоги на оздоровлення позивачу протягом 2017-2020 років без урахування «винагороди АТО/ООС» відповідач діяв правомірно. Щодо аргументів представника позивача про невідповідність Інструкції № 558 нормам вищої юридичної сили та постійний характер «винагороди АТО/ООС», яка виплачувалася позивачу систематично протягом останніх 12 місяців, то суд їх відхиляє, оскільки частина четверта статті 9 Закону № 2011-XII безпосередньо передбачає, що порядок виплати грошового забезпечення визначається відповідними підзаконними актами, у зв`язку з чим норми Інструкції № 558 діють у системному зв`язку із цим Законом і є спеціальними при обчисленні допомоги на оздоровлення, а сама «винагорода АТО/ООС», відповідно до Постанови № 18 та Інструкції № 188, юридично не є безумовною складовою грошового забезпечення за штатною посадою, оскільки її виплата залежить виключно від факту та часу безпосередньої участі у заходах в особливий період, що в силу прямої заборони пункту 5 розділу IV Інструкції № 558 та відповідно до правової позиції Верховного Суду у справі № 420/4437/24 від 18 грудня 2025 року унеможливлює її включення до розрахунку вказаної допомоги. Колегія суддів вважає помилковими посилання представника позивача на постанови Велика Палата Верховного Суду в постанові у справах; № 825/997/17 від 10.11.2021 , № 522/2738/17 від 06.02. 2019, постанову Верховного Суду від 26.04.2024 у справі № 380/1169/20 оскільки обставини справи і правове регулювання не є релевантним з даною справою. З огляду на вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов вірного висновку про часткове задоволення позову. Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом. Згідно з частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб`єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа. На підставі частини шостої статті 139 КАС України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат. Відповідно до частини першої статті 132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Пунктом 1 частини третьої статті 132 КАС України визначено, що до витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу. Оскільки апеляційна скарга представника позивача задоволенню не підлягає, тому не підлягають стягненню з Військової частини НОМЕР_1 на користь позивача витрати на професійну правничу допомогу в суді апеляційної інстанції в розмірі 20 000 грн. Статтею 316 КАС України визначено, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Ураховуючи наведене, колегія суддів не знаходить правових підстав для задоволення апеляційної скарги і відповідно для скасування оскаржуваного судового рішення, оскільки судом першої інстанції правильно встановлено обставини справи, судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, правові висновки суду першої інстанції скаржником не спростовані. Керуючись 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу представника позивача Матвійчук Наталії Євгеніївни на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 200/128/26 залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 26 березня 2026 року у справі № 200/128/26 залишити без змін. Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя А.А. Блохін Судді І.В. Геращенко І.В. Пивовар