Постанова 4850 № 200/6683/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року справа №200/6683/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 р. у справі №200/6683/25 (головуючий І інстанції Голошивець І.О.) за позовом Ольховського Олега Геннадійовича в інтересах ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, в якому просила: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31 липня 2025 року №262840026102 про відмову в призначенні позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 8 червня 2025 року; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати до страхового стажу позивача періоду роботи з 26 липня 1983 року по 1 грудня 1986 року та здійснити призначення та виплату позивачу пенсії за віком відповідно до Закону України від 9 липня 2003 року № 1058-ІV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування», починаючи з 8 червня 2025 року. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31 липня 2025 року №262840026102 про відмову у призначенні пенсії. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 період її роботи з 26 липня 1983 року по 1 грудня 1986 року (включно) та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09 червня 2025 року. В задоволенні решти позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1983: з 26.07.1983 по 01.12.1986 в Чернігівській фабриці індивідуального пошиву та ремонту трикотажних виробів, оскільки підстава на звільнення відсутня. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області від 31.07.2025 № 262840026102 по зверненню від 24.07.2025 ОСОБА_1 , прийнято рішення про відмову у призначенні пенсії за віком відповідно до статті 26 Закону №1058 у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянкою України згідно з паспортом № НОМЕР_2 від 11 грудня 2019 року, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_1 . Як встановлено судом, 18 червня 2025 року позивач звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві (Святошинський район) із заявою № 8120 про призначення пенсії; до якої згідно з розпискою-повідомленням додала: довідку про присвоєння ідентифікаційного номеру; паспорт або ID-картка або Посвідка; диплом (свідоцтво, атестат) про навчання; довідку про відкритий рахунок в банку; документи про місце проживання (реєстрації) особи; трудову книжку або документи про стаж диплом. Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України в Рівненській області від 25 червня 2025 року № 262840026102 «Про пенсійне забезпечення ОСОБА_1 » позивачу було відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно ч. 1 ст. 26 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування у зв`язку із відсутністю необхідного страхового стажу, а саме: відповідно доданих до заяви документів загальний страховий стаж заявниці склав 28 років 2 місяці 13 днів; до загального страхового стажу не зараховано період роботи з 26 липня 1983 року по 1 грудня 1986 року, оскільки у трудовій книжці НОМЕР_1 від 27 липня 1983 року відсутні підстави звільнення. 24 липня 2025 року позивач знов звернулась до ГУ ПФУ в м. Києві (Святошинський район) із заявою про призначення пенсії за віком № 9363. Заява позивача від 24 липня 2025 року за принципом екстериторіальності була розподілена для розгляду до ГУ ПФУ в Донецькій області. Рішенням ГУ ПФУ в Донецькій області від 31 липня 2025 року №262840026102 ОСОБА_1 відмовлено в призначенні пенсії за віком відповідно ст. 26 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу: 32 років. В рішенні зазначено наступне: Вік заявниці 60 років 1 місяць. Страховий стаж особи становить 28 років 8 місяців 13 днів. За результатами розгляду документів, доданих до заяви: до страхового стажу згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27 липня 1983 року не зарахований період роботи в Чернігівській фабриці індивідуального пошиву та ремонту трикотажних виробів з 26 липня 1983 року по 1 грудня 1986 року, оскільки підстава на звільнення відсутня. Заявниця не працює. Відповідно до довідки за формою РС-право до страхового стажу позивача були зараховані наступні періоди: - з 1 вересня 1982 року по 25 липня 1983 року - навчання у вищих/середн НЗ (0 років 10 місяців 25 днів); - з 2 грудня 1986 року по 30 листопада 1987 року (0 років 11 місяців 29 днів); - з 1 грудня 1987 року по 15 серпня 1988 року (0 років 8 місяців 15 днів); - з 16 серпня 1988 року по 2 січня 1991 року (2 роки 4 місяці 17 днів); - з 26 лютого 1992 року по 26 липня 1995 року (3 року 5 місяців 1 день); - з 28 липня 1995 року по 8 вересня 1997 року (2 роки 1 місяць 11 днів); - з 9 вересня 1997 року по 31 грудня 2003 року (6 років 3 місяці 23 дні); - з 1 січня 2004 року по 31 жовтня 2004 року (0 років 10 місяців 0 днів); - з 1 листопада 2004 року по 31 липня 2007 року (2 роки 9 місяців 0 днів); - з 1 серпня 2007 року по 11 серпня 2008 року (1 рік 1 місяць 0 днів); - з 12 серпня 2008 року по 31 грудня 2008 року (0 років 5 місяців 0 днів); - з 1 квітня 2011 року по 30 вересня 2011 року (0 років 6 місяців 0 днів); - з 1 листопада 2011 року по 16 серпня 2012 року (0 років 10 місяців 0 днів); - з 17 серпня 2015 року по 30 листопада 2016 року (1 рік 3 місяці 20 днів); - з 8 грудня 2016 року по 14 березня 2017 року (0 років 4 місяці 0 днів); - з 15 березня 2017 року по 30 червня 2017 року (0 років 4 місяці 0 днів); - з 1 серпня 2017 року по 28 лютого 2020 року (2 роки 7 місяці 0 днів); - з 4 травня 2021 року по 5 листопада 2021 року (0 років 6 місяців 22 дні). Всього: 28 років 2 місяці 13 днів. При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22. Щодо доводів апелянта, що до страхового стажу не зараховано період роботи згідно записів трудової книжки серії НОМЕР_1 від 27.07.1983: з 26.07.1983 по 01.12.1986 в Чернігівській фабриці індивідуального пошиву та ремонту трикотажних виробів, оскільки підстава на звільнення відсутня, суд зазначає наступне. Згідно із трудовою книжкою серії НОМЕР_1 від 27 липня 1983 року позивач: - з 26 липня 1983 року прийнята на Чернігівську фабрику індивідуального пошиву та ремонту трикотажних виробів, в`язальницею 4 розряду; підстава: наказ № 82 від 26 липня 1983 року (запис № 1); - 12 грудня 1983 року переведена контролером зміни № 5; підстава: наказ № 129 від 12 грудня 1983 року (запис № 2); - 1 грудня 1986 року звільнена у зв`язку із ст. 38 КЗПП УССР за власним бажанням (запис №3) (підстава відсутня); […]. Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача). Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції). Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Відсутність підстави на звільнення, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17. За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Враховуючи вище викладене, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Донецькій області зарахувати до страхового (трудового) стажу ОСОБА_1 період її роботи з 26 липня 1983 року по 1 грудня 1986 року (включно) та призначити їй пенсію за віком відповідно до Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з 09 червня 2025 року. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Донецькій області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026 р. у справі №200/6683/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 19 січня 2026р. у справі №200/6683/25 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 02 липня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко