Постанова 4850 № 200/9030/25

ПЕРШИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року справа №200/9030/25 м. Дніпро Перший апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Гаврищук Т.Г., суддів Блохіна А.А., Сіваченка І.В., розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 р. у справі №200/9030/25 (головуючий І інстанції Молочна І.С.) за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії,- УСТАНОВИВ: Позивач звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточненого позову, просив: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про відмову у призначенні пенсії по інвалідності від 21 травня 2025 року №101650007281; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву від 14 травня 2025 року про призначенні пенсії по інвалідності ОСОБА_1 , з урахуванням висновків суду, зарахувавши до страхового стажу період трудової діяльності згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 05 липня 1989 року: з 06 липня 1989 року по 14 грудня 1989 року та з 15 серпня 1994 року по 20 серпня 1994 року, що сумарно становить 5 місяців 13 днів. Рішенням Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області №101650007281 від 21 травня 2025 року про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 . Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06 липня 1989 року по 14 грудня 1989 року та з 15 серпня 1994 року по 20 серпня 1994 року. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 14 травня 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погодившись з таким судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, просив скасувати рішення місцевого суду, прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог в повному обсязі. В обґрунтування апеляційної скарги апелянтом зазначено, що за результатами розгляду документів доданих ОСОБА_1 до заяви встановлено, що вік останнього 54 роки 5 місяців. Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 32 Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування становить 13 років, при цьому страховий стаж позивача становить 12 років 08 місяців 27 днів. Судом першої інстанції проігноровано доводи Головного управління щодо відсутності підстав зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.07.1989 по 14.12.1989 та з 15.08.1994 по 20.08.1994 згідно наданої трудової книжки від 05.07.1989 НОМЕР_2 , оскільки наявне необумовлене виправлення в датах наказів про звільнення. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справу розглянуто в порядку письмового провадження. Суд, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, здійснюючи апеляційний перегляд у межах доводів та вимог апеляційної скарги, відповідно до частини 1 статті 308 Кодексу адміністративного судочинства України, встановив наступне. Позивач ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, що підтверджується копією паспорта громадянина України серії НОМЕР_3 . Позивач є особою з інвалідністю ІІ групи, що підтверджено копією довідки, яка використовується на період відсутності бланків посвідчень, від 02 червня 2025 року вих.№60/03011-1396. 14 травня 2025 року позивач звернувся до територіальних органів Пенсійного фонду України із заявою про призначення пенсії. До зазначеної заяви позивачем, зокрема, надано копії: паспорта, рнокпп, трудової книжки, військового квитка. 21 травня 2025 року відповідачем, Головним управлінням Пенсійного фонду України в Одеській області, прийнято рішення №101650007281 про відмову в призначенні пенсії ОСОБА_1 , в якому, зокрема, зазначено наступне. «Вік заявника 54 роки 5 місяців. Необхідний страховий стаж у відповідності до статті 32 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» становить 13 років. Страховий стаж заявниці становить 12 років 08 місяців 27 днів. За результатами розгляду документів доданих до заяви: за доданими документами до страхового не зараховано періоди роботи з 06 липня 1989 року по 14 грудня 1989 року та з 15 серпня 1994 року по 20 серпня 1994 року згідно трудової книжки від 05 липня 1989 року НОМЕР_4 , оскільки наявне необумовлене виправлення в датах наказів про звільнення. Враховуючи вищезазначене, Головним управління Пенсійного фонду України в Одеській області прийнято рішення №101650007281 від 21 травня 2025 року (далі - Рішення) про відмову у призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 32 Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» за відсутністю необхідного страхового стажу 13 років.». При вирішенні справи суд виходить з наступного. Згідно з частиною 1 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Частиною 2 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" визначено, що страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом. Згідно із частиною 3 статті 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж обчислюється в місяцях. Неповний місяць роботи, якщо застрахована особа підлягала загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню або брала добровільну участь у системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, зараховується до страхового стажу як повний місяць за умови, що сума сплачених за цей місяць страхових внесків з урахуванням сум страхових внесків, сплачених виходячи з мінімальної заробітної плати, є не меншою, ніж мінімальний страховий внесок. Відповідно до частин першої-другої статті 30 Закону №1058-IV пенсія по інвалідності призначається в разі настання інвалідності, що спричинила повну або часткову втрату працездатності за наявності страхового стажу, передбаченого статтею 32 цього Закону. Пенсія по інвалідності призначається незалежно від того, коли настала інвалідність: у період роботи, до влаштування на роботу чи після припинення роботи. Згідно з частиною першою статті 32 Закону №1058-IV особи, яким установлено інвалідність, мають право на пенсію по інвалідності, залежно від групи інвалідності, за наявності такого страхового стажу на час настання інвалідності або на день звернення за пенсією для осіб з інвалідністю II та III груп, зокрема, від 52 років до досягнення особою 55 років включно - 13 років. Відповідно до ст. 62 Закону № 1788-XII та ч. 1 ст. 48 Кодексу Законів про працю України основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Згідно Порядку № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами (п.1 Порядку). Відповідно до п.3 Порядку № 637 встановлено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються дані, наявні в реєстрі застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування, довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. Системний аналіз наведених норм права свідчить про те, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Лише за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 20 лютого 2020 року у справі №415/4914/16-а, від 21 травня 2020 року у справі №550/927/17, від 16 червня 2020 року у справі №682/967/17 та від 19 червня 2020 року у справі №359/2076/17, від 18 листопада 2022 року у справі № 560/3734/22. Щодо доводів апелянта, що відсутні підстави зарахувати до страхового стажу період роботи з 06.07.1989 по 14.12.1989 та з 15.08.1994 по 20.08.1994 згідно трудової книжки від 05.07.1989 НОМЕР_2 , оскільки наявне необумовлене виправлення в датах наказів про звільнення, суд зазначає наступне. Судом встановлено, що відповідно до записів №1-2, 11-12 трудової книжки серії НОМЕР_4 від 05 липня 1989 року, на ім`я ОСОБА_1 , позивач: - з 06 липня 1989 року по 14 грудня 1989 року працював кухаром 4 розряду в кафе «Спринт» Никитовського ОРС виробничого об`єднання «Артемвугілля»; - з 15 серпня 1994 року по 20 серпня 1994 року працював столяром 5 розряду по капітальному ремонту в Українській державні юридичній академії. Суд констатує, що в записах №2, 12 трудової книжки серії НОМЕР_4 від 05 липня 1989 року наявні виправлення в даті наказів про звільнення з роботи, на підставі яких здійснено відповідні записи. Відповідно до розрахунку страхового стажу ОСОБА_1 , форма РС-право, період роботи з 06 липня 1989 року по 14 грудня 1989 року та з 15 серпня 1994 року по 20 серпня 1994 року не зараховано до загального страхового стажу позивача. Загальний страховий стаж позивача складає 12 років 08 місяців 27 днів. Суд зазначає, що до 1993 року діяла Інструкція про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20.06.1974 № 162 (в період внесення спірних періодів роботи до трудової книжки позивача). Згідно з п. 2.3. Інструкції № 162, всі записи в трудовій книжці про прийом на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагородження та заохочення вносяться адміністрацією підприємства після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого терміну, а при звільнені - в день звільнення та повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Відповідно до п. 2.4 Інструкції № 162, усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з п.2.6 Інструкції № 162, у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також про нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. Згідно з 4.1 Інструкції №162, при звільненні робітника або службовця всі записи про роботу, нагородження і заохочення, внесені в трудову книжку за час роботи в даному підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженої ним особи і печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Контроль за дотриманням порядку ведення трудових книжок здійснювався в порядку, передбаченому постановою Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС від 6 вересня 1973 року № 656 «Про трудові книжки робітників і службовців» (п. 8.1. Інструкції). Згідно пункту 18. постанови Ради Міністрів СРСР і ВЦРПС № 656 від 06.09.1973 «Про трудові книжки робітників та службовців» відповідальність за організацію робіт з ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Системний аналіз вищезазначених положень, дає підстави дійти обґрунтованого висновку, що законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок на адміністрацію підприємств, тому її не належне ведення не може позбавити позивача права на включення спірного періоду роботи до її страхового стажу і на отримання пенсії з його врахуванням. Крім того, згідно з правової позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 24.05.2018 року у справі № 490/12392/16-а, працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини підприємства не може бути підставою для позбавлення особи конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань нарахування/призначення пенсії. Суд звертає увагу, що підставою для призначення пенсії є відповідний стаж роботи, а не дотримання усіх формальних вимог при заповненні трудової книжки. На особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці. Наявність виправлення в датах наказів про звільнення, не може бути підставою для виключення вказаних періодів роботи з трудового стажу позивача, оскільки працівник не може відповідати за правильність та повноту оформлення бухгалтерських документів на підприємстві, та у свою чергу неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист. Наведене в повній мірі узгоджується з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 21.02.2018 року у справі № 687/975/17. За правовим висновком, викладеним у постанові Верховного Суду від 06 березня 2018 року у справі №754/14898/15-а, не всі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальною обставиною є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Враховуючи вище викладене, трудова книжка позивача містить усі необхідні записи про роботу і на переконання суду є достатнім підтвердженням права на пенсійне забезпечення. На підставі викладеного, апеляційний суд погоджує висновок суду першої інстанції, про зобов`язання Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області зарахувати до загального страхового стажу ОСОБА_1 періоди роботи з 06 липня 1989 року по 14 грудня 1989 року та з 15 серпня 1994 року по 20 серпня 1994 року та повторно розглянути заяву від 14 травня 2025 року про призначення пенсії по інвалідності відповідно до статті 30 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні. Відповідно до положень ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду без змін, якщо визнає, що суд правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Отже, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи та судове рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду не вбачається. Керуючись ст. ст. 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області на рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 р. у справі №200/9030/25 - залишити без задоволення. Рішення Донецького окружного адміністративного суду від 22 грудня 2025 р. у справі №200/9030/25 - залишити без змін. Повний текст постанови складений 02 липня 2026 року. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її ухвалення та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення в порядку, передбаченому ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України. Головуючий суддя Т.Г. Гаврищук Судді: А.А. Блохін І.В. Сіваченко