Постанова 4855 № 320/11779/24

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа № 320/11779/24 Суддя (судді) першої інстанції: Панченко Н.Д. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 29 травня 2026 року м. Київ Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі: судді-доповідача - Єгорової Н.М., суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В., розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області на рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії, - В С Т А Н О В И Л А: У лютому 2024 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19 жовтня 2023 №262740010286; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхованого стажу періоди його роботи з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 12 жовтня 2023 року. Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19 жовтня 2023 №262740010286; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області зарахувати до страхового стажу роботи ОСОБА_1 , що дає право на отримання пенсії за віком відповідно до ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" період роботи з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану у жовтні 2023 року, з урахуванням висновків суду, зроблених під час розгляду даної справи. - у задоволенні решти позовних вимог відмовлено; - стягнуто на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 1211,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень - Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області. Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач - ГУ ПФУ у Львівській подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що до судом першої інстанції порушено норми матеріального права, неповно з`ясовано обставини справи, що мають значення для справи. Апелянт наголосив, що до страхового стажу позивача не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 12 серпня 1982 року НОМЕР_1 з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, оскільки виправлено дату звільнення та не завірено належним чином, а також період з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року, оскільки відсутні дата та номер наказу про прийняття на роботу. Додатково зазначив про те, що 07 жовтня 2024 року отримав позов ОСОБА_1 про визнання протиправним рішення та зобов`язання вчинити дії, водночас ухвала про відкриття провадження не надходила, а тому дану справу розглянуто без належного повідомлення відповідача про її розгляд. У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло. Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції - скасуванню, виходячи з наступного. Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України відповідно копії паспорту виданого від 21 грудня 2020 року №005563323 органом 8032. 12 жовтня 2023 року ОСОБА_1 звернувся до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві з заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України "Про Загальнообов`язкове державне пенсійне страхування". Рішенням Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 19 жовтня 2023 року №262740010286 відмовлено в призначенні пенсії за віком, оскільки страховий стаж особи становить 21 рік 11 днів, до страхового стажу згідно трудової книжки НОМЕР_1 від 12 серпня 1982 року не зараховано періоди з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, оскільки виправлення дати звільнення з роботи не завірено належним чином, з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року, оскільки в записі №13 відсутні дата та номер наказу про прийняття на роботу. Вважаючи протиправним рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії, позивач звернувся до суду з позовом. Приймаючи рішення про часткове задоволення позовних вимог, суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач, як особа на яку не покладено обов`язку щодо організації ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок, не може нести відповідальність за неправильність, неточність або неповноту внесених до її трудової книжки відомостей, а тому, невірне заповнення трудової книжки не може бути підставою для прийняття органом Пенсійного фонду України рішення про відмову у призначенні пенсії та не зарахування страхового стражу, результатом чого стало обмеження належного соціального захисту громадянина. Крім того, з записів трудової книжки позивача можливо встановити період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах; місце роботи та посаду; відомості про прийняття на роботу та звільнення. Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів зазначає наступне. Частиною 2 ст. 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Відповідно до ч. 1 ст. 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначає Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" від 09 липня 2003 року №1058-IV. Згідно з ч. 1 ст. 8 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж. Згідно з ч.ч. 1 та 2 ст. 24 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. У п. 16 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" передбачено, що до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом закони України та інші нормативно-правові акти застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону. Закон України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" набрав чинності 01 січня 2004 року, до вказаної дати питання зарахування стажу для призначення пенсії, зокрема, регулювалося нормами Закону України "Про пенсійне забезпечення". Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. Починаючи з 1 січня 2018 року право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років мають особи за наявності страхового стажу з 1 січня 2023 року по 31 грудня 2023 року - не менше 30 років. Відповідно до ч. 1 ст. 56 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 05 листопада 1991 року №1788-ХІІ до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Згідно з ст. 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" та п. 1 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року №637 основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Отже основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. За приписами п. 1.1 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 (далі - Інструкція №58), зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 17 серпня 1993 року за №110, трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Пунктом 4 Постанови Кабінету Міністрів України від 27 квітня 1993 року №301 "Про трудові книжки працівників" визначено, що, заповнення трудової книжки вперше провадиться адміністрацією підприємства, установи, організації в присутності працівника, а відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. Пунктом 1.2 Інструкції №58 передбачено, що трудові книжки раніше встановленого зразка обміну не підлягають. Як встановлено судом першої інстанції, відмовляючи позивачу в призначенні пенсії у зв`язку з відсутністю необхідного страхового стажу не було зараховано періоди: - з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, оскільки виправлення дати звільнення з роботи не завірено належним чином; - з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року, оскільки в записі №13 відсутні дата та номер наказу про прийняття на роботу. Відповідно до п. 2.4 Інструкції №58 усі записи в трудовій книжці про прийняття на роботу, переведення на іншу постійну роботу або звільнення, а також про нагороди та заохочення вносяться власником або уповноваженим ним органом після видання наказу (розпорядження), але не пізніше тижневого строку, а в разі звільнення - у день звільнення і повинні точно відповідати тексту наказу (розпорядження). Записи виконуються акуратно, ручкою кульковою або з пером, чорнилом чорного, синього або фіолетового кольорів, і завіряються печаткою запис про звільнення, а також відомості про нагородження та заохочення. Згідно з п. 2.6 Інструкції №58 у разі виявлення неправильного або неточного запису відомостей про роботу, переведення, а також нагородження та заохочення тощо, виправлення виконується власником або уповноваженим ним органом, де було зроблено відповідний запис. Власник або уповноважений ним орган за новим місцем роботи зобов`язаний надати працівнику в цьому необхідну допомогу. За приписами п. 2.6 Інструкції №58, якщо підприємство, яке зробило неправильний або неточний запис, ліквідоване, відповідний запис робиться правонаступником і засвідчується печаткою, а в разі його відсутності - вищестоящою організацією, якій було підпорядковане підприємство, а в разі його відсутності - облархівом, держархівом м. Києва, держархівом м. Севастополя і держархівом при Раді Міністрів Криму. Відповідно до п. 4.1 Інструкції №58 у разі звільнення працівника всі записи про роботу і нагороди, що внесені у трудову книжку за час роботи на цьому підприємстві, засвідчуються підписом керівника підприємства або спеціально уповноваженою ним особою та печаткою підприємства або печаткою відділу кадрів. Аналогічні норми містить Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах і організаціях, затверджена постановою Держкомпраці СРСР від 20 червня 1974 року №162, яка втратила чинність на підставі наказу Міністерства праці України, Міністерства юстиції України та Міністерства соціального захисту населення України від 29 липня 1993 року №58 "Про затвердження Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників". Таким чином, обов`язок щодо внесення достовірних та правильних записів до трудової книжки працівника покладається саме на власника або уповноважений ним орган, тобто на роботодавця. Так, Верховний Суд у постановах від 30 вересня 2019 року у справі №638/18467/15-а та від 25 квітня 2019 року у справі №593/283/17, висловив позицію, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для органів Пенсійного фонду України для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. Так Верховний Суд у постанові від 21 лютого 2018 року по справі №687/975/17 сформував правову позицію, відповідно до якої, на особу не може перекладатись тягар доведення правдивості чи достовірності даних, що зазначені у його трудовій книжці; неналежний порядок ведення та заповнення трудової книжки та іншої документації з вини адміністрації підприємства не може бути підставою для позбавлення позивача його конституційного права на соціальний захист щодо вирішення питань надання пенсії за віком. Аналогічна правова позиція підтримана Верховним Судом у постанові від 31 січня 2025 року у справі № 120/8471/23. Окрім того, Верховний Суд у постанові від 11 листопада 2020 року у справі № 677/831/17 зазначив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи на відповідних роботах, а не правильність записів у трудовій книжці. Також Верховний Суд у постанові від 17 вересня 2025 року по справі №300/6565/23 наголосив, що відповідальною особою за правильність та повноту ведення трудових книжок є керівник підприємства, установи, організації або уповноважена ним особа, а не працівник. Тому позивач не може нести відповідальність за порушення вимоги ведення трудових книжок третіми особами (за неповноту вказаної інформації). Як встановлено судом першої інстанції, згідно з копією трудової книжки серія НОМЕР_1 від 12 серпня 1982 року ОСОБА_1 : - 19 липня 1985 року прийнятий на посаду електрогазозварювальника 4 (четвертого) розряду Будівельно-монтажного управління №32 будтрест №8, наказ від 19 липня 1985 року №44-к; - 04 травня 1987 року присвоєний 5 (п`ятий) розряд електрогазозварювальника, наказ від 08 травня 1987 року №58-к; - 11 січня 1993 року звільнений за переведенням в МП "Пріма", наказ від 08 січня 1993 року №1-к; - 05 січня 1995 року позивач прийнятий електрозварювальником 5 (п`ятого) розряду на Приватну фірму "ВСД"; - 01 березня 2001 року звільнений за власним бажанням, наказ від 01 березня 2001 року №2-к. З наявних у трудовій книжці записів можливо точно встановити період, протягом якого позивач перебував у трудових відносинах, місце роботи та посаду; відомості про прийняття на роботу та звільнення. Крім того, судом встановлено, що з метою уточнення наявних у трудовій книжці записів позивач звертався із запитами для отримання відповідних архівних довідок. Відповідно до листа Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації від 08 листопада 2023 року №12-17/709 документи з особового складу Орендно-акціонерної проектно-будівельної фірми "Київінвест" орендно-акціонерної будівельного управління №4, Приватної фірми "ВСД" на довгострокове зберігання до архівного відділу Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації не передавалися, надати необхідні довідки за 1985-1993, 1995-2001 роки не має можливості, інформація про місцезнаходження документів зазначених підприємств в архівному відділі відсутня. Відповідно до листа Голосіївської районної в місті Києві державної адміністрації документи з кадрових питань (особового складу) підприємств "Будівельне управління №32", "Будтрест" № 3", Приватної фірми "ВСД" до архівного відділу Голосіївської районної у м. Києві державної адміністрації на зберігання не передавалися, надати архівні довідки про підтвердження стажу роботи за 1987-1993 та 1995-2001 роки у вищезазначених підприємствах не має можливості. Згідно з листом Головного управління статистики у м. Києві від 28 листопада 2023 року №04.1-11/2521-23 організація "Орендно акціонерне будівельне управління №4 орендно акціонерної проектно будівельної фірми "Київінвест", Будівельно-монтажне управління №32 Будтресту №3 Комбінату "Київпромбуд" у базі даних Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ) не значаться. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що пенсійні органи наділені правом та повноваженням здійснювати запити та уточнювати і перевіряти подані громадянами документи, водночас доказів вчинення відповідних дій щодо перевірки поданих позивачем документів матеріали справи не містять. Отже, враховуючи встановлені обставини та висновки Верховного Суду у даній категорії справ, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції щодо протиправності рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19 жовтня 2023 №262740010286, а також необґрунтованості висновків ГУ ПФУ у Львівській області щодо наявності підстав для незарахування позивачу періодів роботи з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року та з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року. Щодо доводів апелянта про розгляд справи судом першої інстанції без повідомлення ГУ ПФУ у Львівській області, колегія суддів зазначає наступне. Як вбачається з матеріалів справи у лютому 2024 року ОСОБА_1 звернувся до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, яким просив суд: - визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19 жовтня 2023 №262740010286; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві зарахувати ОСОБА_1 до страхованого стажу періоди його роботи з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року та призначити пенсію за віком відповідно до Закону України"Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", з 12 жовтня 2023 року. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 13 травня 2024 року відкрито провадження в адміністративній справі, ухвалено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (у порядку письмового провадження), встановлено строк для подання відзиву. Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 08 серпня 2024 року залучено до участі у справі в якості співвідповідача Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області, зобов`язано позивача протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали направити на адресу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області копію позовної заяви з додатками, встановлено строк для подання відзиву. Суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що матеріали адміністративної справи №320/11779/24 не містять доказів направлення копії ухвали від 08 серпня 2024 року Головному управлінню Пенсійного фонду України у Львівській області. Приписи ч. 6 ст. 162 КАС України визначають, що у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами. Отже, лише у випадку неподання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вправі здійснювати вирішення справи за наявними у ній матеріалами. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Оскільки справа розглядалася в письмовому провадженні, тобто без виклику сторін, і судове засідання не проводилося, положення п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України не може бути застосовано при буквальному тлумаченні. Водночас, судова колегія з урахуванням позиції Верховного Суду, викладеної у постанові від 17 серпня 2021 року у справі № 657/1284/16-а, звертає увагу, що положення п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України слід тлумачити розширено, з метою забезпечення права особи на участь у справі, а не лише в судовому засіданні. Із змісту зазначеної постанови суду касаційної інстанції також випливає висновок, що неповідомлення сторони про відкриття провадження чи залучення її в якості співвідповідача та ненадсилання їй копії позовної заяви є не менш суттєвим порушенням, ніж розгляд справи у судовому засіданні за її відсутності внаслідок неналежного повідомлення. У зв`язку із неповідомленням Державного науково-дослідного інституту випробувань і сертифікації озброєння та військової техніки про відкриття провадження в адміністративній справі №620/18219/21 та ненадіслання йому копії позовної заяви відповідач був позбавлений можливості реалізувати усі свої процесуальні права, зокрема, право на подання відзиву на позов, право заявити клопотання про розгляд справи за його участю в судовому засіданні, і як наслідок - взяти участь у ньому. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 15 травня 2018 року у справі № 805/1039/16-а та від 24 вересня 2019 року у справі №495/1294/13-а. Крім іншого, судова колегія звертає увагу, що, як було підкреслено вище, одним із доводів апеляційної скарги відповідача є саме неналежне його повідомлення про розгляд справи судом першої інстанції і ухвали про відкриття провадження у справі, що, з урахуванням встановлених вище обставин є підставою для скасування судового рішення на підставі п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України. Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. Неправильним застосуванням норм матеріального права вважається: неправильне тлумачення закону або застосування закону, який не підлягає застосуванню, або незастосування закону, який підлягав застосуванню. Порушення норм процесуального права може бути підставою для скасування або зміни рішення, якщо це порушення призвело до неправильного вирішення справи. Водночас, як було зазначено вище, відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 317 КАС України порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судового рішення та ухвалення нового рішення суду, якщо справу розглянуто адміністративним судом за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою апеляційну скаргу такою підставою. Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 291, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, - ПОСТАНОВИЛА: Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області - задовольнити частково. Рішення Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2025 року - скасувати. Прийняти нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області, Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії - задовольнити частково. Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про відмову у призначенні пенсії від 19 жовтня 2023 року №262740010286. Зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10) зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) період роботи з 04 травня 1987 року по 11 січня 1993 року, з 05 січня 1995 року по 01 березня 2001 року та повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком, подану 12 жовтня 2023 року, з урахуванням висновків суду. У задоволенні решти позовних вимог відмовити. Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 1211,10 грн за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (код ЄДРПОУ 13814885, місцезнаходження: 79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10). Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення, є остаточною та оскарженню не підлягає крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 КАС України. Суддя-доповідач Н.М. Єгорова Судді Є.О. Сорочко Є.В. Чаку