Постанова КАС ВС № 495/1294/13-а

ПОСТАНОВА Іменем України 24 вересня 2019 року м. Київ справа №495/1294/13-а адміністративне провадження №К/9901/22740/18 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Кравчука В.М., суддів Желєзного І.В., Стародуба О.П., розглянув у порядку письмового провадження адміністративну справу за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 (колегія суддів у складі головуючого судді Ступакової І.Г., суддів Лукянчук О.В., Милосердного М.М.) у справі №495/1294/13-а за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання дій суб`єкта владних повноважень незаконними та зобов`язання вчинити певні дії I. РУХ СПРАВИ

1. ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області, в якому, з урахуванням уточнення позовних вимог, просив: - визнати протиправними дій відповідача щодо відмови у призначенні пенсії передбаченої ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області від 23.01.2013 №7; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області призначити, нарахувати та виплатити пенсію по інвалідності, яка настала ІНФОРМАЦІЯ_1 під час проходження військової служби з моменту звільнення з військової служби, а саме з 07.11.2012 року у порядку визначеному п.п.б ч.1 ст. 50 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Одеській області подати протягом 20 днів з дня набрання рішенням суду законної сили звіт про виконання судового рішення;

2. Справа слухалась неодноразово. Постановою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 17.01.2017 адміністративний позов задоволено. Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 14.03.2017 скасовано рішення суду першої інстанції, прийнято у справі нову постанову, якою у задоволенні позову відмовлено у повному обсязі.

3. У касаційній скарзі позивач, із посиланням на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення суду апеляційної інстанції, а рішення суду першої інстанції залишити без змін. II. ОБСТАВИНИ СПРАВИ

4. Судами попередніх інстанцій встановлено та матеріалами справи підтверджено, що позивач з 27.07.2006 проходив військову службу у Державній прикордонній службі України на посаді помічника начальника Білгород-Дністровського прикордонного загону з правової роботи - начальника групи правового забезпечення.

5. У зв`язку із діагностуванням у позивача гіпертонічної хвороби, неодноразово проходив лікування у відомчих медичних закладах Державної прикордонної служби України. 6. 01.01.2012 посаду позивача скорочено, ОСОБА_1 попереджено про звільнення, у зв`язку з скороченням посади або проведенням організаційних заходів. 7. 07.11.2012 позивача виключено зі списків особового складу за п.г ч.6 ст. 26 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» у зв`язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів - у разі неможливості їх використання на службі. 8. 12.11.2012 за результатами засідання МСЕК ОСОБА_1 встановлено III групу інвалідності і 07.11.2012 останнього звільнено з військової служби.

9. З врахуванням вимог ст. 48 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», позивачем було сформовано заяву від 13.12.2012 і додано до неї всі необхідні документи та подано до Білгород-Дністровського прикордонного загону для відправлення до центрального органу виконавчої влади Адміністрації Державної прикордонної служби України.

10. Адміністрація Державної прикордонної служби України розглянула заяву і затвердивши її направила до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. 11. 30.01.2012 позивач отримав лист про відмову у призначенні пенсії у порядку, визначеному ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», з посиланням на вимоги ст. 20 вказаного Закону, а саме через те, що МСЕК встановлено інвалідність III групи внаслідок загального захворювання.

12. Вважаючи такі дії відповідача незаконними, ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом IIІ. ОЦІНКА СУДІВ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ

13. Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що позивач має право на отримання пенсії на підставі п.4 Положення про медико-соціальну експертизу затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 22 лютого 1992 року №83, адже чинна норма не визначає обов`язкового порядку визнання інвалідності як такою, що настала під час проходження військової служби чи пов`язаною з проходженням військової служби, а виключно регламентує порядок та терміни які вказують на безумовні умови призначення пенсії. Крім того, суд першої інстанції дійшов до висновку, що відмова відповідача у призначенні пенсії позивачу з застосуванням вимог ст. 20 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» не ґрунтується на законності, так як вимоги статті розділили інвалідів на «інвалідів війни» та «інших інвалідів» і ніяким чином не визначили чи обмежили умови призначення пенсії у разі настання інвалідності.

14. Відмовляючи у задоволенні позову, суд апеляційної інстанції виходив з того, що позивач із ІІІ групою інвалідності за загальним захворюванням не підпадає під жодну з категорій інвалідів з числа військовослужбовців та осіб, які мають право на пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб», визначених статтею 20 вказаного Закону. IV. ДОВОДИ КАСАЦІЙНОЇ СКАРГИ

15. Позивач у касаційній скарзі наголошує на тому, що інвалідність настала під час проходження військової служби і згідно ст. 18 Закону України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб» він має право на призначення пенсії по інвалідності.

16. Вказує, що суд апеляційної інстанції розглянув справу без його участі, він не отримував копії апеляційної скарги та повістки.

17. Відповідач подав заперечення на касаційну скаргу. Зазначає, що позивач не набув право на призначення пенсії по інвалідності, у зв`язку із тим, що причиною захворювання позивача зазначено загальне захворювання. Просив відмовити у задоволенні касаційної скарги ОСОБА_1 у повному обсязі, а рішення суду апеляційної інстанції залишити без змін. V. ВИСНОВКИ ВЕРХОВНОГО СУДУ

18. Верховний Суд перевірив доводи касаційної скарги та заперечень і дійшов висновку про порушення судом норм процесуального права, які є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

19. Відповідно до ч. 1 ст. 12 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) особи, які беруть участь у справі, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, не можуть бути обмежені у праві на отримання в адміністративному суді як усної, так і письмової інформації щодо результатів розгляду справи. Ніхто не може бути обмежений у праві на отримання в адміністративному суді інформації про дату, час і місце розгляду своєї справи та ухвалені в ній судові рішення.

20. Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 190 КАС України під час підготовки справи до апеляційного розгляду суддя-доповідач протягом десяти днів після відкриття апеляційного провадження, зокрема надсилає копії ухвали про відкриття апеляційного провадження особам, які беруть участь у справі, разом з копією апеляційної скарги, інформацією про їхні права та обов`язки і встановлює строк, протягом якого можуть бути подані заперечення на апеляційну скаргу.

21. Ухвалою від 21.02.2017 відкрито апеляційне провадження за скаргою відповідача і цього ж дня ухвалою підготовку у справі закінчено, призначено справу до апеляційного розгляду в порядку письмового провадження на 14.03.2017 (а.с. 220, 221).

22. Відповідно до ч. 1, 3 ст. 33 КАС України судові виклики і повідомлення здійснюються повістками про виклик і повістками-повідомленнями. Судовий виклик або судове повідомлення осіб, які беруть участь у справі, свідків, експертів, спеціалістів, перекладачів здійснюється рекомендованою кореспонденцією (листом, телеграмою), кур`єром із зворотною розпискою за адресами, вказаними цими особами, або шляхом надсилання тексту повістки, складеного відповідно до статті 34 цього Кодексу факсимільним повідомленням (факсом, телефаксом), електронною поштою, телефонограмою, опублікування у друкованому засобі масової інформації.

23. Відповідно до ч. 11 ст. 35 КАС України розписку про одержання повістки (повістку у разі неможливості вручити її адресату чи відмови адресата її одержати) належить негайно повернути до адміністративного суду. У разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

24. Застосовуючи ці норми в контексті обставин справи, Суд звернув увагу на те, що у справі є лист-повідомлення, адресований ОСОБА_1 , про надіслання копії ухвал та апеляційної скарги (а.с. 222). Проте, немає доказів надсилання позивачу копії ухвали про відкриття апеляційного провадження, разом з копією апеляційної скарги, інформації про їхні права та обов`язки. Хоча відповідачу воно надіслано, про що свідчить рекомендоване повідомлення (а.с. 226).

25. Відповідно до п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України (у редакції, що дії на час перегляду справи) порушення норм процесуального права є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд, якщо, зокрема, справу розглянуто адміністративними судами за відсутності будь-якого учасника справи, не повідомленого належним чином про дату, час і місце судового засідання, якщо такий учасник справи обґрунтовує свою касаційну скаргу такою підставою.

26. Оскільки справа розглядалася в письмовому провадженні, тобто без виклику сторін, і судове засідання не проводилося, положення п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України не може бути застосовано при буквальному тлумаченні.

27. Однак Суд вважає, що положення п. 3 ч. 3 ст. 353 КАС України слід тлумачити розширено, з метою забезпечення права особи на участь у справі, а не лише в судовому засіданні.

28. На думку Суду, неповідомлення сторони про відкриття апеляційного провадження та ненадсилання їй копії апеляційної скарги є більш суттєвим порушенням, ніж розгляд справи в судовому засіданні за її відсутності внаслідок неналежного повідомлення. У зв`язку із неповідомлення позивача про відкриття апеляційного провадження та ненадіслання йому копії апеляційної скарги він був позбавлений можливості взяти участь у цій стадії та не зміг реалізувати усі свої процесуальні права, зокрема, право на подання заперечення, право заявити клопотання про розгляд справи за його участю в судовому засіданні, і як наслідок - взяти участь у ньому.

29. Враховуючи наведене, це порушення призвело до порушення принципу рівності сторін та є обов`язковою підставою для скасування судового рішення.

30. Суд звертає увагу, що одним із доводів касаційної скарги (п. 11) позивача є саме неналежне повідомлення його про розгляд справи апеляційним судом, нанадсилання ухвали про відкриття провадження та копії апеляційної скарги. Тобто позивач вважає це порушення суттєвим.

31. З огляду на вищенаведене, Суд дійшов висновку, що судом порушено вимоги процесуального закону, а саме ст. 12, 33, 35, 190 КАС України (у редакції, що діяла до 14.12.2017) і ці порушення є обов`язковою підставою для скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд.

32. Указом Президента України від 29.12.2017 №455/2017 "Про ліквідацію апеляційних адміністративних судів та утворення апеляційних адміністративних судів в апеляційних округах" утворено П`ятий апеляційний адміністративний суд в апеляційному окрузі, що включає Миколаївську, Одеську та Херсонську області, з місцезнаходженням у місті Одесі. Отже, новий розгляд справи має відбутися у П`ятому апеляційному адміністративному суді.

33. Інші доводи касаційної скарги суд залишає без розгляду, оскільки до вирішення під час нового розгляду справи апеляційним судом, їх оцінка судом касаційної інстанції є передчасною.

34. За подання касаційної скарги позивач сплатив судовий збір у розмірі 40,80 грн. (квитанція № 11983188 - а.с. 236), який відповідно до ст. 139 КАС України слід покласти на відповідача. Керуючись ст. 341, 343, 353 КАС України, Суд - П О С Т А Н О В И В:

1. Касаційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково.

2. Постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 14 березня 2017 року у справі № 495/1294/13-а скасувати, а справу направити на новий розгляд до суду апеляційної інстанції - П`ятого апеляційного адміністративного суду.

3. Стягнути на користь ОСОБА_1 судові витрати у розмірі 40 (сорок) гривень 80 (вісімдесят) копійок за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області. Постанова набирає законної сили з дати її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В.М. Кравчук Суддя І.В. Желєзний Суддя О.П. Стародуб