Постанова 4811 № 453/2251/25

Справа № 453/2251/25 Головуючий у 1 інстанції: Микитин В.Я. Провадження № 22-ц/811/867/26 Доповідач в 2-й інстанції: Савуляк Р. В. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 25 червня 2026 року колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Львівського апеляційного суду в складі: Головуючого судді: Савуляка Р.В. суддів: Крайник Н.П., Шандри М.М. секретаря: Іванової О.О. з участю: прокурора Бучка Р.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Дубаса Віталія Васильовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області на ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року у справі за позовом керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Дубаса Віталія Васильовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, ВСТАНОВИЛА: У грудні 2025 року керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Дубас Віталій Васильовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області звернувся в суд в позовом до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Ухвалою Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року позовну заяву керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Дубаса Віталія Васильовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства залишено без розгляду на підставі пункту 2 частини 1 статті 257 ЦПК України. Вищезазначену ухвалу оскаржив керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Дубас Віталій Васильович в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області. В апеляційній скарзі покликається на те, що відповідач є військовослужбовцем Збройних Сил України, а до повноважень спеціалізованої прокуратури у сфері оборони належить забезпечення організації та здійснення представництва інтересів держави в суді щодо правовідносин, пов`язаних діяльністю в тому числі і Збройних Сил України, тому висновки суду першої інстанції щодо відсутності повноважень Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону виступати позивачем в даній справі є необгрунтованими. Застосування судом правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 15 січня 2026 року у справі № 921/190/25, яка не є релевантною для даної справи, призвело до постановлення незаконної ухвали, яка перешкоджає подальшому розгляду справи, що є підставою для її скасування. Просить скасувати ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що відповідно до ст.360 ЦПК України не перешкоджає розгляду апеляційної скарги. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення прокурора Бучка Р.В. на підтримання доводів апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи та законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає до задоволення із наступних підстав. Постановляючи оскаржувану ухвалу, суд прийшов до висновку, що позов належить залишити без розгляду на підставі пункту 2 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, оскільки спеціалізована прокуратура в оборонній сфері, зокрема Західного регіону в особі Львівської спеціалізованої прокуратури, як державний орган єдиної системи прокуратури України, згідно зі ст. 1 Закону України «Про прокуратуру», метою діяльності якої є, зокрема захист інтересів держави, обмежується її предметною компетенцією сферою оборони, а тому у прокуратури у сфері оборони, відсутні повноваження для представництва інтересів держави у правовідносинах охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів, пов`язаних з діяльністю Державної екологічної інспекції України та її регіональних органів, та органів місцевого самоврядування, у даному випадку Державної екологічної інспекції у Львівській області та Славської селищної ради Стрийського району Львівської області. З такими висновками колегія суддів не погоджується з наступних обставин. Відповідно до пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України в Україні діє прокуратура, яка здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом. Розглядаючи кожен випадок окремо, суд вирішує, наскільки участь прокурора у розгляді справи відповідає принципу рівноправності сторін. У Рекомендаціях Парламентської Асамблеї Ради Європи від 27.05.2003 № 1604 (2003) «Про роль прокуратури в демократичному суспільстві, заснованому на верховенстві закону» щодо функцій органів прокуратури, які не належить до сфери кримінального права, наголошено, що вкрай важливо забезпечити, щоб повноваження і функції прокурорів обмежувалися сферою переслідування осіб, винних у скоєнні кримінальних правопорушень, і щоб загальні завдання щодо захисту інтересів держави вирішувалися через систему здійснення кримінального правосуддя, а для виконання будь-яких інших функцій було засновано окремі, належним чином розміщені та ефективні органи. З огляду на викладене, з урахуванням ролі прокуратури у демократичному суспільстві та необхідності дотримання справедливого балансу стосовно рівноправності сторін судового провадження зміст пункту 3 частини 1 статті 131-1 Конституції України щодо підстав представництва прокурора інтересів держави в судах не може тлумачитися розширено. Прокурор може представляти інтереси держави у суді у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави у суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини 2 статті 129 Конституції України). Отже, винятковими випадками, за яких прокурор може здійснювати представництво інтересів держави в суді, є порушення або загроза порушення інтересів держави. Ключовим для застосування цієї конституційної норми є поняття «інтерес держави». У Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційними поданнями Вищого арбітражного суду України та Генеральної прокуратури України щодо офіційного тлумачення положень статті 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 08.04.1999 № 3-рп/99 Конституційний Суд України, з`ясовуючи поняття "інтереси держави", висловив міркування, що інтереси держави відрізняються від інтересів інших учасників суспільних відносин. В основі перших завжди є потреба у здійсненні загальнодержавних (політичних, економічних, соціальних та інших) дій, програм, спрямованих на захист суверенітету, територіальної цілісності, державного кордону України, гарантування її державної, економічної, інформаційної, екологічної безпеки, охорону землі як національного багатства, захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання тощо (пункт 3 мотивувальної частини). Інтереси держави можуть збігатися повністю, частково або не збігатися зовсім з інтересами державних органів, державних підприємств та організацій чи з інтересами господарських товариств з часткою державної власності у статутному фонді. Проте держава може вбачати свої інтереси не тільки в їх діяльності, але й в діяльності приватних підприємств, товариств. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (пункт 4 мотивувальної частини). Ці міркування Конституційний Суд України висловив у контексті офіційного тлумачення Арбітражного процесуального кодексу України, який уже втратив чинність. Однак наведене Конституційним Судом України розуміння поняття «інтереси держави» має самостійне значення і може застосовуватися для тлумачення цього ж поняття, вжитого у статті 131-1 Конституції України та статті 23 Закону України "Про прокуратуру". «Інтереси держави» охоплюють широке і водночас чітко не визначене коло законних інтересів, які не піддаються точній класифікації, а тому їх наявність повинна бути предметом самостійної оцінки суду у кожному випадку звернення прокурора з позовом, апеляційною скаргою в інтересах держави. Надмірна формалізація «інтересів держави», особливо у сфері публічних правовідносин, може призвести до необґрунтованого обмеження повноважень прокурора на захист суспільно значущих інтересів там, де це дійсно потрібно. Відповідно до усталеної практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) сторонами цивільного розгляду є позивач і відповідач, які мають рівні права, включаючи право на юридичну допомогу. Підтримка прокуратурою однієї зі сторін може бути виправдана за певних умов, наприклад, з метою захисту вразливих осіб, які вважаються не здатними захистити свої інтереси самостійно, або в разі, якщо правопорушення зачіпає велику кількість людей, або якщо вимагають захисту реальні державні інтереси або майно (рішення у справах KOROLEV v. RUSSIA № 5447/03 від 01 квітня 2010 року; MENCHINSKAYA v. RUSSIA № 42454/02 від 15 січня 2009 року). Тлумачення пункту 3 частини першої статті 131-1 Конституції України, з урахуванням практики ЄСПЛ, свідчить, що прокурор може представляти інтереси держави в суді тільки у виключних випадках, які прямо передбачені законом. Розширене тлумачення випадків (підстав) для представництва прокурором інтересів держави в суді не відповідає принципу змагальності, який є однією з засад правосуддя (пункт 3 частини другої статті 129 Конституції України). У пункті 3 частини першої статті 131-1 Конституції України міститься відсилання до окремого закону, яким мають бути визначені виключні випадки та порядок представництва прокурором інтересів держави в суді. Таким є Закон України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII «Про прокуратуру». За змістом частини третьої статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор може представляти інтереси держави в суді лише у випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження; 2) у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті. За змістом частини четвертою статті 23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва. Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу. Виключно з метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави в суді у випадку, якщо захист законних інтересів держави не здійснює або неналежним чином здійснює суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, прокурор має право отримувати інформацію, яка на законних підставах належить цьому суб`єкту, витребовувати та отримувати від нього матеріали та їх копії. З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду у даній справі є вимоги Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди, завданої державі внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства. Звертаючись до суду з позовною заявою в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області, керівник Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону вважав, внаслідок порушення вимог природоохоронного законодавства, а саме вчинення ОСОБА_1 незаконної рубки, завдано шкоду інтересам держави та порушено права держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області та Славської селищної ради Стрийського району Львівської області. Так, згідно з пунктом 6.1 наказу № 130 визначено, Спеціалізованій прокуратурі у сфері оборони Офісу Генерального прокурора забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави в суді щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю Міністерства оборони України, Збройних Сил України, Державної прикордонної служби України, Служби зовнішньої розвідки України, Служби безпеки України, Управління державної охорони України, Державної спеціальної служби транспорту, Державної служби спеціального зв`язкута захисту інформації України, Національної гвардії України, Державного космічного агентства України, підприємств, установ, організацій, що їм підпорядковані; Національного університету оборони України імені Івана Черняховського; Командування Сухопутних військ Збройних Сил України; Міністерства з питань стратегічних галузей промисловості України; Державної служби експортного контролю України; акціонерного товариства «Українська оборонна промисловість» та товариств, щодо яких ним здійснюється управління корпоративними правами держави; Державного підприємства обслуговування повітряного руху України; Державного агентства резерву України (з питань державного мобілізаційного резерву); державних замовників у сфері оборони та виконавців, співвиконавців (субпідрядників) державного контракту (договору) з оборонних закупівель; інших центральних та місцевих органів виконавчої влади, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ й організацій, що здійснюють накопичення та зберігання матеріальних цінностей державного мобілізаційного резерву; Департаменту поліції особливого призначення «Об`єднана штурмова бригада Національної поліції України « ІНФОРМАЦІЯ_1 », військово-цивільних адміністрацій, військових адміністрацій з питань забезпечення оборони, здійснення заходів правового режиму воєнного стану. Пунктом 6.2. наказу № 130 визначено Спеціалізованим прокуратурам у сфері оборони (на правах обласних та окружних) забезпечувати організацію та здійснення представництва інтересів держави в суді щодо правовідносин, пов`язаних із діяльністю суб`єктів, визначених у пункті 6.1 наказу, крім центральних апаратів (адміністрацій, управлінь) цих органів, їх підрозділів, повноваження яких поширюються на всю територію України (за винятком видів, окремих родів військ Збройних Сил України). Як вбачається з маралів справи, Львівською спеціалізованою прокуратурою у сфері оборони здійснювалося процесуальне керівництво у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за № 12025141300000233 від 19.09.2025 року за обвинуваченням військовослужбовця ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України У ході розслідування вказаного кримінального провадження встановлено, що 18 вересня 2025 року, військовослужбовець ОСОБА_1 , перебуваючи в лісовому масиві, що в с. Опорець, Стрийського району Львівської області, в кварталі № 38 виділу № 8, Опорецького лісництва, Сколівського надлісництва, філія «Карпатський лісовий офіс» ДП «Ліси України», всупереч вимогам п.п. 2, 3 «Порядку видачі спеціальних дозволів на використання лісових ресурсів», затвердженого постановою КМУ №761 від 23.05.2007, ст. 69 Лісового кодексу України, без виданих уповноваженим органом документів (лісорубного квитка, ордеру), за допомогою ручного інструменту, бензопили марки «Vega professional», шляхом повного відокремлення стовбура від кореня до ступеня припинення росту, здійснив незаконну порубку 8 (восьми) сироростучих дерев породи «Ялина», діаметр пнів яких, згідно польової - перелікової відомості, 29 см, 31 см, 34 см, 32 см, 42 см, 36 см, 33 см, 35 см, які розкряжував на 17 сортиментів по 5 метрів кожен. Вироком Сколівського районного суду від 25 листопада 2025 року військовослужбовець військової частини НОМЕР_1 ОСОБА_1 визнаний винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 4 ст. 246 КК України. Колегія суддів зазначає, що відповідач у справі ОСОБА_1 є військовослужбовцем, а отже належить до складу Збройних Сил України, що цілком охоплюється положеннями вищенаведеного пункту 6.1. наказу №

130. Таким чином, Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони здійснювала процесуальне керівництво у кримінальному провадженні щодо військовослужбовця ЗСУ, компетенція стосовно якого прямо передбачена пунктом 6.1 Наказу №

130. Пунктом 4 наказу Генерального прокурора № 389 від 21 серпня 2020 року «Про організацію діяльності прокурорів щодо представництва інтересів держави в суді» визначено, що відомості для встановлення наявності підстав для застосування представницьких повноважень прокурорам слід отримувати, зокрема, з матеріалів кримінальних проваджень, справ про адміністративні правопорушення, у тому числі пов`язані з корупцією. Згідно з пунктом 3 Наказу Генерального прокурора № 389, представницьку діяльність здійснювати шляхом: пред`явлення позовів (подання заяв); вступу у справи, провадження в яких відкрито за позовами (заявами) інших осіб; ініціювання перегляду судових рішень, у тому числі у справах, провадження в яких відкрито за позовом (заявою) іншої особи; участі у розгляді справ судами; - участі у виконавчому провадженні при виконанні рішень у справах, у яких прокурором здійснювалося представництво інтересів держави. Таким чином, право на пред`явлення позову в даному випадку виникло у прокурора не в сфері охорони навколишнього природного середовища, а безпосередньо з матеріалів кримінального провадження щодо військовослужбовця, яке перебувало в його керівництві. Оскільки правопорушення було вчинено спеціальним суб`єктом - військовослужбовцем, то захист інтересів держави у цих правовідносинах, відповідно до вимог законодавства та Наказу № 130, покладено саме на органи Спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Тобто, наявність у відповідача статусу військовослужбовця є прямою та достатньою правовою підставою для представництва прокурором інтересів держави в суді та звернення з даним позовом з метою відшкодування завданих збитків. З огляду на наведене, колегія суддів дійшла висновку, що Львівська спеціалізована прокуратура у сфері оборони Західного регіону, здійснюючи процесуальне керівництво у кримінальному провадженні стосовно суб`єкта правопорушення - військовослужбовця Збройних Сил України, який згідно з наказом № 130 належить до компетенції Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони, отримала відповідно до пункту 4 наказу № 389 з вказаного кримінального провадження та реалізувала позовні матеріали шляхом заявлення позову до суб`єкта спірних правовідносин - військовослужбовця Збройних Сил України, щодо якого відповідно до пункту 6.1. наказу № 130 поширюється компетенція Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони. Суд першої інстанції на наведене уваги не звернув та передчасно вирішив питання про залишення позову без розгляду, що призвело до постановлення помилкової ухвали й у відповідності до п. 4 ч. 1 ст. 379 ЦПК України є підставою для скасування ухвали суду першої інстанції та передання справи для продовження розгляду до суду першої інстанції. Керуючись ст.ст. 367, 368, п. 6 ч.1 ст. 374, ст.ст. 379, 381, 382, 384, 389 ЦПК України, колегія суддів, - УХВАЛИЛА: Апеляційну скаргу керівника Львівської спеціалізованої прокуратури у сфері оборони Західного регіону Дубаса Віталія Васильовича в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції у Львівській області, Славської селищної ради Стрийського району Львівської області задовольнити. Ухвалу Сколівського районного суду Львівської області від 23 лютого 2026 року скасувати, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття, але може бути оскарженою у касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повної постанови. Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року Головуючий: Савуляк Р.В. Судді: Крайник Н.П. Шандра М.М.