Постанова Хмельницький апеляційний суд № 686/20668/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Хмельницький Справа № 686/20668/25 Провадження № 22-ц/820/1480/26 Хмельницький апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Костенка А.М. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Янчук Т.О., секретар судового засідання Дубова М.В. з участю: заявника, його представника, заінтересованої особи ОСОБА_1 розглянув у закритому судовому засіданні цивільну справу № 686/20668/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року у складі судді Шевчик О.М. у цивільній справі за заявою ОСОБА_2 , заінтересовані особи: Орган опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради Хмельницького району Хмельницької області, ОСОБА_1 , Військова частина НОМЕР_1 , про усиновлення. Заслухавши доповідача, пояснення учасників справи, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, суд в с т а н о в и в : У липні 2025 року ОСОБА_2 звернувся до суду з заявою, в якій просив постановити рішення про усиновлення ним ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та змінити по батькові дітей з « ОСОБА_3 », « ОСОБА_4 » на « ІНФОРМАЦІЯ_8 », « ІНФОРМАЦІЯ_9 . Записати його у Книзі реєстрації народжень відділу реєстрації актів цивільного стану батьком усиновлених дітей. В обґрунтування заявлених вимог посилався, що він з матір`ю дітей ОСОБА_3 , ОСОБА_4 та ОСОБА_5 - ОСОБА_1 , з 09 жовтня 2024 року перебуває в зареєстрованому шлюбі. Заявник вказує, що має намір усиновити дітей дружини, які народжені від попереднього шлюбу, при цьому діти є здоровими та не заперечують проти усиновлення їх теперішнім чоловіком матері. Крім того, 23.04.2025 року матір дітей - ОСОБА_1 надала письмово нотаріально завірену згоду на усиновлення ним дітей. Відповідно до висновку органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради № 1296 матеріально-побутові умови для проживання дітей є задовільними та доцільним є усиновлення дітей заявником. Також заявник вказував, що він забезпечений житлом, має постійний дохід, фізично здоровий, має у власності певне майно, житлове приміщення та земельну ділянку, має можливість утримувати сім`ю та розуміє наслідки усиновлення. Рішенням Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року в задоволенні позову відмовлено. ОСОБА_2 не погодився з рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, вказує на невідповідність висновків суду дійсним обставинам справи. Так судом не прийнято до уваги, що він з 09.10.2024 року перебуває у зареєстрованому шлюбі із ОСОБА_1 , тобто вони вже тривалий час проживають однією сім`єю разом з дітьми дружини від попереднього шлюбу. Апелянт вказує, що він утримує дітей та піклується про їх розвиток, забезпечує всі їх потреби. Крім того, подружжя чекає на народження ще однієї дитини, яка є спільною у сторін. Він забезпечений житлом та є здоровим, тому має змогу і бажання стати батьком для дітей. Також зазначає, що ні дружина, ні її діти не заперечували щодо усиновлення їх заявником, апелянт переконаний, що усиновлення ним дітей буде спрямоване на забезпечення їх якнайкращих інтересів. Дослідивши матеріали справи. пояснення учасників справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення. Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судом встановлено, що ОСОБА_1 є матір`ю: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , є ОСОБА_1 . Відповідно до Витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян відомості про батька всіх дітей зазначені відповідно до ч.1 ст.135 СК України. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 з 09 жовтня 2024 року перебувають у зареєстрованому шлюбі. ОСОБА_2 є військовослужбовцем в/ч НОМЕР_1 та має статус учасника бойових дій. Відповідно до витягу з реєстру Хмельницької територіальної громади від 24.04.2024 року, ОСОБА_2 зареєстрований в АДРЕСА_1 . 23.04.2025 року ОСОБА_1 надала згоду на усиновлення ОСОБА_2 її дітей: ОСОБА_5 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , що підтверджується її нотаріально посвідченою заявою. 08.07.2025 року ОСОБА_2 подав заяву на ім`я начальника Служби у справах дітей Ярмолинецької селищної ради від 08.07.2025 про бажання всиновити дітей та надання відповідного висновку Органу опіки та піклування про доцільність (не доцільність) такого усиновлення. Згідно з висновком Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради, усиновлення ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , визнано доцільним та таким, що відповідає найкращим інтересам дітей. Наведені обставини підтверджуються матеріалами справи. Стаття 1 СК України визначає засади шлюбу, особисті немайнові та майнові права і обов`язки подружжя, підстави виникнення, зміст особистих немайнових і майнових прав та обов`язків батьків і дітей, усиновлювачів та усиновлених, інших членів сім`ї та родичів. Регулювання сімейних відносин здійснюється цим Кодексом з метою: зміцнення сім`ї як соціального інституту і як союзу конкретних осіб; утвердження почуття обов`язку перед батьками, дітьми та іншими членами сім`ї; побудови сімейних відносин на паритетних засадах, на почуттях взаємної любові та поваги, взаємодопомоги і підтримки; забезпечення кожної дитини сімейним вихованням, можливістю духовного та фізичного розвитку. Відповідно до ст. 3 СК України сім`я є первинним та основним осередком суспільства. Сім`ю складають особи, які спільно проживають, пов`язані спільним побутом, мають взаємні права та обов`язки. Сім`я створюється на підставі шлюбу, кровного споріднення, усиновлення, а також на інших підставах, не заборонених законом і таких, що не суперечать моральним засадам суспільства. Статтями 3, 4, 5, 7 СК України передбачено, що кожна особа має право на проживання в сім`ї. Сім`я створюється, в тому числі, і на підставі усиновлення. Держава створює пріоритет сімейного виховання дитини. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов`язковість яких надана Верховною радою України. За змістом статті 3 Конвенції про права дитини від 20.11.1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради від 27.02.1991 року, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється як найкращому забезпеченню інтересів дитини. Згідно ст. 6 Конвенції про права дитини, держави-учасниці забезпечують у максимально можливій мірі виживання і здоровий розвиток дитини. Відповідно до ст. 18 вказаної Конвенції, держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. 3 метою гарантування і сприяння здійсненню прав, викладених у цій Конвенції, Держави-учасниці надають батькам і законним опікунам належну допомогу у виконанні ними своїх обов`язків по вихованню дітей та забезпечують розвиток мережі дитячих установ. Відповідно до ст. 207 СК України усиновленням є прийняття усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя. Згідно ст. 211 СК України усиновлювачем може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. Різниця у віці між усиновлювачем та дитиною не може бути більшою ніж сорок п`ять років (ч.ч. 1, 2 ст. 211 СК України). Для усиновлення дитини потрібна її згода, якщо вона досягла такого віку та рівня розвитку, що може її висловити. Згода дитини на її усиновлення дається у формі, яка відповідає її вікові та стану здоров`я. Дитина має бути проінформована про правові наслідки усиновлення. Усиновлення провадиться без згоди дитини, якщо вона у зв`язку з віком або станом здоров`я не усвідомлює факту усиновлення. Згода дитини на усиновлення не потрібна, якщо вона проживає в сім`ї усиновлювачів і вважає їх своїми батьками (стаття 218 СК України). Згідно зі ст. 8 Європейської конвенції про усиновлення дітей (ETS N58), прийнятої 24 квітня 1967 року в Страсбурзі, і яка, відповідно до ст.9 Конституції України, є складовою частиною національного законодавства України, компетентний орган приймає рішення про усиновлення лише тоді, коли впевниться, що воно здійснюється в інтересах дитини. Кожного разу компетентний орган звертає особливу увагу на те, щоб це усиновлення забезпечило дитині стабільні та гармонійні домашні умови. Відповідно до ст. 224 СК України суд, постановляючи рішення про усиновлення дитини, враховує обставини, що мають істотне значення, зокрема: стан здоров`я та матеріальне становище особи, яка бажає усиновити дитину, її сімейний стан та умови проживання, ставлення до виховання дитини; мотиви, на підставі яких особа бажає усиновити дитину; мотиви того, чому другий із подружжя не бажає бути усиновлювачем, якщо лише один із подружжя подав заяву про усиновлення; взаємовідповідність особи, яка бажає усиновити дитину, та дитини, а також те, як довго ця особа опікується вже дитиною; особу дитини та стан її здоров`я; ставлення дитини до особи, яка бажає її усиновити. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. При дотриманні всіх умов, встановлених цим Кодексом, здатності особи, яка бажає усиновити дитину, забезпечити стабільні та гармонійні умови для життя дитини суд постановляє рішення, яким оголошує цю особу усиновлювачем дитини. Відповідно до ст. 234 CK України на підставі рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Свідоцтво про народження, що було видане раніше, анулюється. Частиною 1 статті 212 СК України визначено вичерпний перелік осіб, які не можуть бути усиновлювачами особи: обмежені у дієздатності; визнані недієздатними; позбавлені батьківських прав, якщо ці права не були поновлені; були усиновлювачами (опікунами, піклувальниками, прийомними батьками, батьками-вихователями) іншої дитини, але усиновлення було скасовано або визнано недійсним (було припинено опіку, піклування чи діяльність прийомної сім`ї або дитячого будинку сімейного типу) з їхньої вини; перебувають на обліку або на лікуванні у психоневрологічному чи наркологічному диспансері; зловживають спиртними напоями або наркотичними засобами; не мають постійного місця проживання та постійного заробітку (доходу); страждають на хвороби, перелік яких затверджений центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері охорони здоров`я; є іноземцями, які не перебувають у шлюбі, крім випадків, коли іноземець є родичем дитини; були засуджені за злочини проти життя і здоров`я, волі, честі та гідності, статевої свободи та статевої недоторканості особи, проти громадської безпеки, громадського порядку та моральності, у сфері обігу наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів або прекурсорів, а також за злочини, передбачені статтями 148, 150, 150-1, 164, 166, 167, 169, 181, 187, 324, 442 Кримінального кодексу України, або мають непогашену чи не зняту в установленому законом порядку судимість за вчинення інших злочинів; за станом здоров`я потребують постійного стороннього догляду; є особами без громадянства; перебувають у шлюбі з особою, яка відповідно до пунктів 3-6, 8 і 10 цієї статті не може бути усиновлювачем. Дійсно, апелянт не належить до жодної категорії, визначеної ч. 1 ст. 212 СК України, однак при вирішенні спору суд першої інстанції правомірно врахував ряд обставин, зокрема, що заявник ОСОБА_2 неодноразово (тричі) притягувався до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП (перебування на території військової частини та виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду, та відмова військовослужбовця від проходження огляду на стан алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду ), за що двічі накладено стягнення у розмірі 17 000 грн. та одне стягнення у виді адміністративного арешту з утриманням на гауптвахті на строк 10 діб. Також суд першої інстанції правомірно прийняв до уваги, що при вирішенні питання щодо усиновлення ОСОБА_2 під час дачі пояснень в судову засіданні не зміг назвати рік народження дитини ОСОБА_5 , а щодо двох інших молодших дітей - ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , то заявник не зміг назвати ні дати, ні місяця, ні року народження вказаних дітей, при цьому при наданні пояснень ОСОБА_3 , не зміг назвати ім`я людини, яка хоче його усиновити та не зміг висловити свою думку щодо усиновлення. Крім того житлові умови для проживання такої багатодітної сім`ї, а саме житлова кімната, площею 17 кв.м. в у гуртожитку, якою володіє заявник, не є достатніми для забезпечення необхідних потреб дітей, інших доказів про наявність на праві власності іншого житла не надав, а в судовому засіданні апеляційного суду пояснив, що сім`я проживає в найманому житлі. З врахуванням викладеного, слід критично оцінити висновок Органу опіки та піклування Ярмолинецької селищної ради, щодо доцільності усиновлення заявником ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , оскільки за встановлених обставин справи дійсні відносини між заявником та дітьми не з`ясовані, органом опіки і піклування не зібрано повні характеризуючи дані заявника ОСОБА_2 , не надано оцінки факту неодноразового притягнення заявника до адміністративної відповідальності до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.172-20 КУпАП (перебування на території військової частини та виконання обов`язків військової служби в стані алкогольного сп`яніння, в умовах особливого періоду), не перевірено дійсні обставини усиновлення, які стосунки склалися між дітьми та ОСОБА_2 , справжню мету та мотиви, на підставі яких заявник бажає усиновити дітей, що є головним у забезпеченні найкращих інтересів дитини. Суд першої інстанції з урахуванням обставин справи дійшов правильного висновку про відмову в позові з цих підстав. Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції. а фактично зводяться до тих же обґрунтувань, що і у позовній заяві, та непогодження з висновками суду першої інстанції, яким судом апеляційної інстанції надано відповідної правової оцінки, . Рішення суду ґрунтується на повно і всебічно досліджених обставинах справи та ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, підстав для його скасування в межах доводів апеляційної скарги не вбачається. Керуючись ст.ст. 268, 374, 375, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, суд п о с т а н о в и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_2 залишити без задоволення. Рішення Ярмолинецького районного суду Хмельницької області від 14 квітня 2026 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року. Суддя А.М. Костенко Л.М. Грох Т.О. Янчук