Постанова Тернопільський апеляційний суд № 607/10263/25

ТЕРНОПІЛЬСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Справа № 607/10263/25Головуючий у 1-й інстанції Черніцька І.М. Провадження № 22-ц/817/304/26 Доповідач - Гірський Б.О. Категорія - П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 29 червня 2026 року м. Тернопіль Тернопільський апеляційний суд в складі: головуючого - Гірського Б.О. суддів - Костіва О.З., Храпак Н.М. за участю секретаря - Гичко К.С., представника позивачки - адвоката Снітинського Б.Є. розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу № 607/10263/25 за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року (ухвалене суддею Черніцькою І.М., повне рішення суду складено 08 грудня 2025 року) у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмету спору: Тернопільській відділ державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції про визнання батьківства, В С Т А Н О В И В : У травні 2025 року ОСОБА_1 звернулася до суду з вказаним позовом. В обґрунтування заявлених вимог зазначала, що з січня 2010 року вона проживала однією сім`єю з відповідачем ОСОБА_2 за однією адресою, проте шлюб у встановленому законом порядку не реєстрували. За час спільного проживання у них народилося четверо дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Відомості про батька були записані з її слів, у відповідності до ч.1 ст. 135 СК України, оскільки в ОСОБА_2 був відсутній паспорт, який він отримав лише в 2023 році на підставі судового рішення. Наголошувала, що ОСОБА_2 визнає себе батьком дітей, займається їхнім вихованням і утриманням, між ними склалися відносини, які притаманні між батьками та дітьми. На підставі вищенаведеного, просила визнати ОСОБА_2 батьком їх дітей: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , внести відповідні зміни в актові записи про їх народження та записати відповідача їх батьком. Рішенням Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року відмовлено у задоволенні позову ОСОБА_1 . Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд виходив з того, що жодних письмових або речових доказів, висновків експертів, показів інших свідків, які б у своїй сукупності підтверджували батьківство відповідача чи факт їхнього спільного проживання, ведення спільного господарства не було надано зі сторони позивачки чи відповідача. Окрім того, суд вказав, що в судовому порядку здійснюється захист лише порушених чи невизнаних прав громадян, проте будь-яких порушень прав позивачки судом не було встановлено, оскільки відповідач позов визнав, однак заяви у ДРАЦС про визнання батьківська вони не подавали. Не погоджуючись із вказаним рішенням суду, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким задовольнити її позовні вимоги. Вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим, прийнятим з порушенням норм процесуального права. Вказує, що у постанові Верховного Суду від 16 травня 2018 року у справі № 760/3977/15 зазначено, що висновок судово-генетичної експертизи не є єдиним доказом походження дитини від певної особи, і такий факт може бути доведено й іншими доказами. Таким чином, на переконання позивачки суд дійшов передчасного висновку про відмову у задоволенні її позову. Стверджує, що судом безпідставно не взято до уваги думку дитини, яка під час судового засідання підтвердила, що вважає відповідача своїм батьком та батьком її сестер та брата. Звертає увагу на те, що Верховний Суд у постанові від 05 березня 2025 року у справі № 487/4523/23 зазначив, що передумовою звернення до суду з позовом про визнання батьківства на підставі статті 128 СК України є наявність запису про батька дитини у книзі реєстрації народжень, здійсненого за вказівкою матері відповідно до статті 135 СК України. Отже, відсутність звернення сторін до органів ДРАЦС із заявою про визнання батьківства не є перешкодою для звернення до суду, а тому посилання суду на таку обставину як підставу для відмови у задоволенні заяви є необґрунтованим. Відзиву на апеляційну скаргу до суду не надходило. У судовому засіданні представник ОСОБА_1 - адвокат Снітинський Б.Є. підтримав вимоги апеляційної скарги з мотивів, викладених у ній. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення учасника судового процесу, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступного. Згідно з ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Відповідно до п.п. 1-5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає. Фактичні обставини справи. Згідно витягів з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про народження із зазначенням відомостей про батька відповідно до ч. 1 ст. 135 Сімейного кодексу України за № 00054089040, № 00054089811, № 00054089322, № 00054089522 від 09 жовтня 2025 року, наданих Тернопільським відділом державної реєстрації актів цивільного стану у Тернопільському районі Тернопільської області Західного міжрегіонального управління Міністерства юстиції встановлено, що ОСОБА_4 народилась ІНФОРМАЦІЯ_5 , ОСОБА_6 , народився ІНФОРМАЦІЯ_6 , ОСОБА_3 народилась ІНФОРМАЦІЯ_7 , ОСОБА_5 народилась ІНФОРМАЦІЯ_8 . Матір`ю дітей зазначено ОСОБА_1 , батьком записано ОСОБА_7 відповідно до ч. 1 ст. 135 СК України (за вказівкою матері) (а.с. 48-51). Наведені обставини також підтверджуються свідоцтвами про народження дітей, згідно з якими батьками дітей зазначені: ОСОБА_1 та ОСОБА_7 (а.с. 10-13). Сторони у зареєстрованому шлюбі не перебували. У судовому засіданні судом першої інстанції було допитано свідків. Свідок ОСОБА_8 у судовому засіданні пояснила, що є матір`ю позивачки, відповідач є чоловіком її дочки та батьком її онуків. Окрім того, у судовому засіданні була заслухана дитина ОСОБА_3 , яка пояснила суду, що відповідач є її батьком, вона до нього звертається «тато». Він проживає разом з ними з народження, піклується про неї та інших сестер та брата. До суду апеляційної інстанції представником позивачки - адвокатом Снітинським Б.Є. подано довідки Білецької сільської ради від 05 листопада 2018 року № 2116 та від 26 жовтня 2020 року № 1164 згідно яких вбачається, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 від 28 жовтня 2008 року. За вказаною адресою проживають також позивачка та неповнолітні діти. Позиція апеляційного суду. У справі, яка переглядається, предметом спору є визнання батьківства. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Частиною шостою статті 81 ЦПК України передбачено, що доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. Згідно із частиною першою статті 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. У статті 51 Конституції України, частинах другій, третій статті 5 СК України передбачено, що сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини. Згідно з частинами другою, восьмою, дев`ятою статті 7 СК України сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім`ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства. Відповідно до статті 121 СК України права та обов`язки матері, батька і дитини ґрунтуються на походженні дитини від них, засвідченому органом державної реєстрації актів цивільного стану в порядку, встановленому статтями 122 та 125 цього Кодексу. Згідно з статті 125 СК України визначення походження дитини, батьки якої не перебувають у шлюбі між собою. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від матері визначається на підставі документа закладу охорони здоров`я про народження нею дитини. Якщо мати та батько дитини не перебувають у шлюбі між собою, походження дитини від батька визначається: 1) за заявою матері та батька дитини; 3) за рішенням суду. Відповідно до частини 1 статті 135 СК України при народженні дитини у матері, яка не перебуває у шлюбі, у випадках, коли немає спільної заяви батьків, заяви батька або рішення суду, запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень провадиться за прізвищем та громадянством матері, а ім`я та по батькові батька дитини записуються за її вказівкою. Відповідно до частин першої, другої статті 128 СК України за відсутності заяви, право на подання якої встановлено статтею 126 цього Кодексу, батьківство щодо дитини може бути визнане за рішенням суду. Підставою для визнання батьківства є будь-які відомості, що засвідчують походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до ЦПК України. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений матір`ю, опікуном, піклувальником дитини, особою, яка утримує та виховує дитину, а також самою дитиною, яка досягла повноліття. Позов про визнання батьківства може бути пред`явлений особою, яка вважає себе батьком дитини (частина третя статті 128 СК України). Позов про визнання батьківства приймається судом, якщо запис про батька дитини у Книзі реєстрації народжень вчинено відповідно до частини першої статті 135 цього Кодексу (частина четверта статті 128 СК України). Предметом доказування у справах про визнання батьківства або про встановлення факту батьківства є встановлення походження дитини від певної особи. Аналіз норми статті 130 СК України свідчить, що законом не встановлено переліку доказів для встановлення факту батьківства. Підставою для встановлення факту батьківства можуть бути будь-які відомості, що свідчать про походження дитини від певної особи, зібрані відповідно до вимог ЦПК України (стаття 128 СК України). Згідно із статтею 134 СК України на підставі заяв осіб, зазначених у статті 126 СК України, або рішення суду орган державної реєстрації актів цивільного стану вносить відповідні зміни до актового запису про народження, складеного органами державної реєстрації актів цивільного стану України, та видає нове свідоцтво про народження. Рішення щодо встановлення факту батьківства має ґрунтуватися на всебічно перевірених судом даних, що підтверджують або спростовують заявлені вимоги чи заперечення проти них, а його резолютивна частина - містити всі відомості, необхідні для реєстрації батьківства в органах реєстрації актів цивільного стану. Такі висновки сформульовані Верховним Судом у постановах від 31 січня 2024 року у справі № 752/13549/22(провадження № 61-10510св23), від 13 вересня 2023 року у справі № 552/4291/22 (провадження № 61-6451св23). Верховний Суд у постановах від 11 липня 2023 року у справі № 449/433/22 (провадження № 61-4176св23), від 17 лютого 2021 року у справі № 373/2257/18 (провадження № 61-15136св20), від 21 березня 2018 року у справі № 543/738/16-ц(провадження № 61-4163св18) виснував, що доказами визнання батьківства можуть бути листи, заяви, анкети, інші документи, а також показання свідків, пояснення самих сторін, які достовірно підтверджують визнання відповідачем батьківства. Батьківство може бути визнано як у період вагітності матері (наприклад, висловлення бажання мати дитину, піклування про матір майбутньої дитини тощо), так і після народження дитини. Спільне проживання та ведення спільного господарства в зазначених випадках може підтверджуватися наявністю обставин, характерних для сімейних відносин (проживання в одному жилому приміщенні, спільне харчування, спільний бюджет, взаємне піклування, придбання майна для спільного користування тощо). Припинення цих відносин до народження дитини може бути підставою для відмови в позові лише у випадках, коли це сталося до її зачаття. У рішенні від 13 жовтня 2020 року в справі «Койчев проти Болгарії» (Koychevv. Bulgaria, заява № 32495/15) Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) виснував про те, що неможливість стверджуваного біологічного батька дитини домогтися розгляду по суті питання про визнання його батьківства є порушенням статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Хоча національні органи та суди у своїх рішеннях навели конкретні причини, які, на їхню думку, виправдовували відмову в наданні дозволу заявникові встановити своє батьківство, процес прийняття цих рішень, як вбачається, не гарантував належного захисту інтересів заявника та не дав змоги детально оцінити факти і збалансувати відповідні інтереси. Як наслідок, ЄСПЛ визнав, що, незважаючи на широкі межі свободи розсуду, наданої державам у таких справах, право на повагу заявника до його приватного життя було порушено. Законодавець визначив порядок усунення прогалин в сімейному праві. Сімейні відносини є різноманітними, а соціальне життя - рухливе. У зв`язку з цим може виникнути необхідність визначення певного правила, яке не закріплено в законі безпосередньо. Умовами застосування аналогії закону є те, що: відносини, до яких застосовується аналогія, охоплюються предметом сімейно-правового регулювання (статті 1, 2 СК України); наявність прогалини в їх регулюванні (прогалини в праві); відсутній регулятор, який визначав би правило поведінки учасників сімейних відносин (норми законодавства або договору); існує норма, що регулює подібні за змістом відносини; застосування аналогії закону не повинно суперечити суті цих відносин (див. постанову Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 31 липня 2023 року в справі № 461/3122/19). Таким чином, доказами у такій справі можуть бути будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, показань свідків, письмових або речових доказів, висновків експертів. Для встановлення батьківства правове значення мають фактичні дані, які підтверджують спільне проживання матері і батька дитини, ведення ними спільного господарства до народження дитини або спільне її виховання чи утримання, а також докази, що підтверджують визнання особою батьківства. Підставою для категоричного висновку для визнання батьківства в судовому порядку може бути будь-які докази, що нададуть суду достовірну можливість встановити такий факт. Враховуючи обставини справи, чутливість правовідносин, в яких виник спір, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності заявлених вимог, оскільки вони є такими, що не повною мірою відповідають фактичним обставинам справи. З матеріалів справи вбачається та судом апеляційної інстанції встановлено, що під час розгляду справи судом першої інстанції була допитана як свідок: мати позивачки - ОСОБА_8 , яка підтвердила, що ОСОБА_2 проживає постійно із її дочкою однією сім?єю без реєстрації шлюбу та є батьком усіх чотирьох неповнолітніх дітей (її внуків), а також було заслухано пояснення неповнолітньої дитини - ОСОБА_3 яка пояснила суду, що відповідач є її батьком, вона до нього звертається «тато», він проживає разом з ними з її народження, піклується про неї та про інших її сестер і брата, які народилися пізніше, бере участь у їх вихованні. Крім того, у судовому засіданні відповідач також визнав, що є біологічним батьком неповнолітніх дітей та не заперечував проти задоволення позовних вимог. Під час розгляду справи, судом апеляційної інстанції, за клопотанням представника відповідача, було долучено докази, зокрема довідки Білецької сільської ради № 2116 від 05 листопада 2018 року та від 26 жовтня 2020 року № 1164 згідно яких вбачається, що ОСОБА_2 проживає без реєстрації місця проживання за адресою АДРЕСА_1 з 28 жовтня 2008 року і за цією ж адресою проживає ОСОБА_1 разом із неповнолітніми дітьми, які народилися в 2010, 2012, 2014 та 2017 роках. Крім того, при поданні вищезазначених довідок представник позивачки - адвокат Снітинський Б.Є. зазначив, що оригінал даних довідок знаходяться у матеріалах цивільної справи № 607/6520/21 про встановлення факту постійного проживання ОСОБА_2 на території України, а також пояснив, що на підставі даного судового рішення, яким такий факт був встановлений, ОСОБА_2 отримав паспорт лише у 2023 році. Зі змісту вказаного рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 липня 2021 року у справі № 607/6520/21 вбачається, що пояснення ОСОБА_2 є послідовними та аналогічними, як і у даній справі про те, що вони разом із дружиною ОСОБА_1 проживають за однією адресою в селі Біла Тернопільського району Тернопільської області та виховують спільних неповнолітніх дітей. Він також пояснював, що не має паспорта та будь-яких інших документів, що посвідчують його особу, а тому не може зареєструвати шлюб, бути записаним батьком дітей та влаштуватися на роботу. Оцінивши наявні в матеріалах справи докази в їх сукупності, з урахуванням того, що ім`я та по-батькові відповідача також співпадають з іменем та по-батькові батька, який записаний за вказівкою позивачки, як матері неповнолітніх дітей у свідоцтвах про їх народження, колегія суддів дійшла висновку, що вони є достатніми і дають змогу дійти висновку про батьківство відповідача стосовно даних неповнолітніх дітей. Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року). Оскаржене судове рішення відповідає критерію обґрунтованості судового рішення. З урахуванням зазначеного, позов ОСОБА_1 про визнання батьківства та внесення змін до актового запису про народження підлягає задоволенню. Відповідно до ч.1 ст.376 ЦПК України підставами для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є неповне з`ясування обставин, що мають значення для справи; невідповідність висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції визнав встановленими; порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Щодо судового збору, який підлягав сплаті при поданні апеляційної скарги. Ухвалою Тернопільського апеляційного суду від 20 січня 2026 року відстрочено ОСОБА_1 сплату судового збору за подачу апеляційної скарги на рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року у розмірі 1816,80 грн., до ухвалення судового рішення у справі. Оскільки апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено, вказаний судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь держави. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 381-384, 389 ЦПК України, суд апеляційної інстанції, П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити. Рішення Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області від 26 листопада 2025 року - скасувати та ухвалити нове, яким позов ОСОБА_1 - задовольнити. Визнати ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) батьком ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 та ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 . Внести зміни до актового запису про народження № 2487 від 26 жовтня 2010 року про народження дитини ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який складений Відділом реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції Тернопільської області, у графі «відомості про батька» записати: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України». Внести зміни в актовий запис № 1578 від 11 липня 2012 року про народження дитини ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , який складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, у графі «відомості про батька» записати: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України». Внести зміни в актовий запис № 2673 від 31 жовтня 2014 року про народження дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , який складений Відділом державної реєстрації актів цивільного стану Тернопільського міського управління юстиції, у графі «відомості про батька» записати: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України». Внести зміни в актовий запис № 534 від 09 березня 2017 року про народження дитини ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , який складений Тернопільським міським відділом державної реєстрації актів цивільного стану Головного територіального управління юстиції у Тернопільській області, у графі «відомості про батька» записати: « ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_9 , громадянин України». Стягнути з ОСОБА_2 (місце реєстрації: АДРЕСА_2 , місце проживання: АДРЕСА_1 ) на користь держави судовий збір за розгляд справи в суді апеляційної інстанції в розмірі 1 816 (одна тисяча вісімсот шістнадцять) грн. 80 коп. Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повна постанова складена 03 липня 2026 року. Головуючий Гірський Б.О. Судді: Костів О.З. Храпак Н.М.