Постанова 4806 № 309/4026/14

Справа № 309/4026/14 П О С Т А Н О В А Іменем України 01 липня 2026 року м. Ужгород Закарпатський апеляційний суд у складі: головуючої судді Кожух О.А., суддів Джуги С.Д., Мацунича М.В., за участі секретаря Савинець В.Ю. розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Хустського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року (головуюча суддя Волощук О.Я.) у справі № 309/4026/14 за заявою ОСОБА_1 , стягувач ТОВ «ОТП Факторинг Україна», боржники ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про заміну сторони виконавчого провадження, в с т а н о в и в : Короткий зміст заяви У вересні 2024 року ОСОБА_1 звернувся в суд із заявою, в якій просив замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів № 309/4026/14-ц, виданих Хустським районним судом Закарпатської області 21.10.2021 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Заява мотивована тим, що рішенням Хустського районного суду Закарпатської області 30.10.2018 позов ТОВ «ОТП Факторинг Україна» задоволено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором №МL-803/007/2008 від 19.02.2008 в розмірі 1 017 748,65 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» суму боргу за кредитним договором №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 в розмірі 445 375,75 грн. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» судовий збір в розмірі 3 654,00 грн. В задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до ТОВ «ОТП Факторинг Україна» про визнання кредитних договорів недійсними відмовлено. Постановою Закарпатського апеляційного суду 16.09.2021 вказане рішення Хустського районного суду від 30.10.2018 у справі № 309/4026/14-ц змінено. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором № МL-803/037/2008 від 24.06.2008 у розмірі 445 375 гривень 75 копійок, з яких: 434 434,33 грн заборгованість за тілом кредиту, та 10 941,42 грн пеня. Стягнуто солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» заборгованість за кредитним договором №МL-803/037/2008 від 24.06.2008 у розмірі 445 375 гривень 75 копійок, з яких: 434434,33 грн заборгованість за тілом кредиту, та 10941,42 грн пеня. Стягнуто з ОСОБА_2 , ОСОБА_4 , ОСОБА_3 на користь ТОВ «ОТП Факторинг Україна» у відшкодування сплаченого судового збору по 1218 грн з кожного. В решті рішення Хустського районного суду від 30.10.2018 залишено без змін. ОСОБА_1 зазначав, що 21.10.2021 Хустським районним судом Закарпатської області видано ТОВ «ОТП Факторинг Україна» виконавчі листи № 309/4026/14-ц. Відомостей про пред`явлення цих виконавчих листів до примусового виконання і наявність виконавчого провадження ОСОБА_1 у заяві не зазначав. Посилався на те, що заміна сторони виконавчого провадження її правонаступником можлива як при відкритому виконавчому провадженні, так і при відсутності виконавчого провадження. На підставі договору відступлення прав вимоги (цесії) від 14.03.2024, укладеного між ТОВ «Інвестмент Юніон» та ОСОБА_1 , останній набув права вимоги за кредитним договором №ML-803/037/2008 від 24.06.2008, укладеним між ЗАТ «ОТП Банк» та ОСОБА_2 . Вказував, що на момент укладення договору цесії та складання акту відступлення прав вимоги від 14.03.2024, акту приймання передачі документації від 14.03.2024, заборгованість ОСОБА_2 складає 1 021 402,65 грн, що складається із суми боргу за фінансовим кредитом 993 605,34 грн, пені 24 43,31 грн, судовий збір 3654, 00 грн. До заяви про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 додав копії виконавчих листів, копію договору відступлення, копію акту приймання передачі документації від 14.03.2024 та акту відступлення прав вимоги від 14.03.2024, копію повідомлення про відступлення прав вимог, адресованих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 . Посилаючись на дані обставини, ОСОБА_1 просив замінити стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів № 309/4026/14-ц, виданих Хустським районним судом Закарпатської області 21.10.2021 у справі за позовом ТОВ «ОТП Факторинг Україна» до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про стягнення заборгованості. Короткий зміст оскаржуваної ухвали суду першої інстанції Ухвалою Хустського районного суду Закарпатської області від 16.10.2025 у задоволенні заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів №309/4026/14-ц відмовлено. Ухвалу суду першої інстанції мотивовано тим, що фізична особа у будь-якому статусі не наділена правом надавати фінансові послуги, зокрема за кредитним договором, оскільки такі надаються лише спеціалізованими установами, якими є банки, або інші установи, які мають право на здійснення фінансових операцій та внесені до реєстру фінансових установ. Відступлення права вимоги за кредитним договором на користь фізичної особи суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України, оскільки для зобов`язань, які виникли на підставі кредитного договору, характерним є спеціальний суб`єкт, а саме кредитор банк або інша фінансова установа. Суд послався на положення ч.1 ст. 203 ЦК України, згідно якої зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Враховуючи наведене суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача правонаступником. Короткий зміст вимог апеляційної скарги На цю ухвалу подав апеляційну скаргу ОСОБА_1 . Посилаючись на порушення місцевим судом норм матеріального та процесуального права, просить вказану ухвалу скасувати та ухвалити нове рішення, яким його заяву про заміну стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на його правонаступника ОСОБА_1 з примусового виконання виконавчих листів № 309/4026/14-ц задовольнити. Апеляційну скаргу обґрунтовано тим, що у ОСОБА_1 не набув право здійснювати фінансові операції відносно боржників, натомість у нього виникло право вимагати виконання зобов`язань за кредитним договором , які чітко зафіксовані в рішенні Хустського районного суду від 30.10.2018 у справі № 309/4026/14-ц, котре змінено постановою Закарпатського апеляційного суду 16.09.2021. Посилаючись на, висновки Великої Палати Верховного Суду у постановах від 08.06.2021 у справі № 346/1305/19, від 16.03.2021 у справі N 906/1174/18 (пункти 37, 38, 48, 51, 57), від 11.09.2018 у справі N 909/968/16 (пункти 51-52), вказує, що суб`єктний склад правочинів з відступлення права вимоги законом не обмежений, на відміну від договорів факторингу, однією зі сторін якого обов`язково має бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. У даному випадку між ТОВ «Інвестмент Юніон» та ОСОБА_1 було укладено саме договір відступлення прав вимоги від 14.03.2024, стороною якого можуть бути будь-які фізичні або юридичні особи, тому відсутні підстави вважати, що такий договір суперечить положенням ч. 3 ст. 512 та ст. 1054 ЦК України. Від представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилець М.Б. 02.06.2026 надійшли додаткові пояснення, у яких він, додатково вказуючи на правомірність договору відступлення права вимоги, укладеного між ТОВ «Інвестмент Юніон» та ОСОБА_1 , просить задовольнити апеляційну скаргу. Позиція інших учасників справи На апеляційну скаргу подала відзив ОСОБА_2 . Вважає, що ОСОБА_5 не має права вимоги до неї, оскільки є фізичною особою, котра не має парва здійснювати факторингові операції; ОСОБА_5 є неналежним заявником, оскільки позивачем у справі було ТОВ ОТП «Факторинг Україна», яке не укладало договору факторингу із ОСОБА_1 ; ОСОБА_5 не доведено право ТОВ «Інвестмен Юніон» на укладення з ним договору відступлення права вимоги. Просить оскаржувану ухвалу залишити без змін. Межі розгляду апеляційним судом, явка учасників справи Відповідно до ч.1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї (ч. 2 ст. 367 ЦПК України). Апеляційним судом справа призначалась до розгляду неодноразово. В судові засідання учасники справи та їх представники жодного разу не з`являлись, Як стороною апелянта, так і ОСОБА_2 та її представником подавались заяви про відкладення розгляду справи. В судове засідання апеляційного суду, призначене на 01.07.2026, учасники справи в черговий раз не з`явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись належним чином. Представник ОСОБА_1 адвокат Гаврилець М.Б. подав четверту заяву про відкладення розгляду справи. Вказував, що перебуває у відрядженні за межами області, проте доказів на підтвердження цього не надав. Крім того, в судові засідання не з`являвся і Вовчок І,В. Про причини неявки, зокрема, в судове засідання 01.07.2026 не повідомив, клопотань про відкладення розгляду справи не подавав. Зважаючи на те, що позиція ОСОБА_1 апеляційному суду відома, оскільки була викладена у заяві про заміну сторони стягувача, у апеляційній скарзі та у додаткових поясненнях представника ОСОБА_1 адвоката Гаврилець М.Б., судова колегія, відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України, розглянула справу за відсутності учасників справи. Відповідно до положень ст. 247 ч. 2 ЦПК України, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось. Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав. Застосовані норми права та фактичні обставини справи У випадку порушення учасником правовідносин умов правочину внаслідок невиконання взятих на себе обов`язків інша сторона має можливість захистити свої права (зокрема, у судовому порядку), а регулятивні правовідносини трансформуються в охоронні, тобто такі, що захищені судовим рішенням. Вирішення судом спору за вимогою про стягнення грошових коштів за договором не змінює природи зобов`язання та підстав виникнення відповідного боргу (див. пункт 64 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 червня 2019 року у справі № 916/190/18). Ухвалення судового рішення щодо стягнення заборгованості за договором не свідчить про заміну зобов`язання за договором новим зобов`язанням за рішенням суду, а вказує лише на охоронний характер таких правовідносин, у яких права та інтереси сторони захищені судовим рішенням, що є обов`язковим до виконання на всій території України. Водночас таке судове рішення не змінює обсяг прав та обов`язків сторін зобов`язання, а лише підтверджує їх наявність та надає можливість примусового виконання такого зобов`язання. Виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження. Конституційний Суд України зазначав, що виконання судового рішення є невідокремним складником права кожного на судовий захист і охоплює визначений у законі комплекс дій, спрямованих на захист і поновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (абзац третій пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 13 грудня 2012 року у справі № 18-рп/2012). Одним з елементів забезпечення прав учасників справи на стадії виконання судового рішення є встановлена статтею 442 ЦПК України процедура заміни сторони виконавчого провадження. Наведеною статтею визначено, що у разі вибуття однієї зі сторін виконавчого провадження суд замінює таку сторону її правонаступником. Заяву про заміну сторони її правонаступником може подати сторона (заінтересована особа), державний або приватний виконавець (частини перша та друга статті 442 ЦПК України). У частині п`ятій статті 442 ЦПК України також визначено, що правила цієї статті застосовуються у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження. Підставою для заміни стягувача у виконавчому листі є заміна кредитора у матеріальних правовідносинах, у зв`язку із чим суд насамперед має з`ясувати, чи первісному кредиторові належало право вимоги до боржника на момент його відступлення, а також перевірити дійсність / чинність вимоги на момент звернення до суду з відповідною заявою. Суд повинен надати оцінку саме наявності у кредитора права вимоги та його чинності (неприпинення) на момент подання заяви про заміну стягувача у виконавчому листі. Зокрема, суд має з`ясувати, чи не настали визначені законом чи договором підстави для припинення зобов`язання (наприклад, його належне виконання), що матиме наслідком відсутність у первісного кредитора права вимоги до боржника. На відміну від перевірки дійсності та чинності самої вимоги, оцінка договору відступлення прав вимоги на предмет суперечності приписам законодавства під час вирішення судом заяви про заміну сторони виконавчого провадження (стягувача у виконавчому листі, сторони у справі) є обмеженою та має узгоджуватися з презумпцією правомірності правочину, закріпленою в статті 204 ЦК України. Ця презумпція означає, що вчинений правочин вважається правомірним, тобто таким, що породжує, змінює або припиняє цивільні права й обов`язки, допоки ця презумпція не буде спростована на підставі рішення суду, яке набрало законної сили. У разі неспростування презумпції правомірності договору всі права, набуті сторонами правочину за ним, повинні безперешкодно здійснюватися, а обов`язки, що виникли внаслідок укладення договору, підлягають виконанню (постанова Великої Палати Верховного Суду від 14 листопада 2018 року у справі № 2-383/2010). Велика Палата Верховного Суду наголошувала, що спростування презумпції правомірності правочину відбувається лише у двох випадках: 1) коли недійсність правочину прямо визначена імперативним приписом закону (у разі його нікчемності); 2) якщо правочин оспорений у судовому порядку та визнаний недійсним на підставі судового рішення, яке набрало законної сили. В інших випадках діє презумпція правомірності правочину, а також застосовується принцип його тлумачення favor contractus, за змістом якого всі сумніви щодо дійсності, чинності та виконуваності договору (правочину) суд повинен тлумачити на користь його дійсності, чинності та виконуваності. У постанові від 17 січня 2020 року у справі № 916/2286/16 об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду сформулювала висновок про те, що суд має вирішувати питання про наявність підстав для заміни учасника справи (сторони виконавчого провадження) правонаступником, якщо немає обставин, що свідчать про нікчемність договору, на підставі якого подано заяву про заміну учасника правовідносин, а також відомостей щодо оспорювання або визнання недійсним цього договору у встановленому порядку, з огляду на принцип правомірності цього правочину, дослідивши та надавши оцінку достатності та достовірності наданих на обґрунтування заяви про заміну сторони доказів для здійснення відповідної заміни. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10.09.2025 у справі № 369/13444/20 підтримала зазначений висновок та наголосила на тому, що під час розгляду заяви про заміну стягувача у виконавчому листі (сторони виконавчого провадження, сторони у справі) суд не може виходити за межі вирішуваного процесуального питання та констатувати (встановлювати) недійсність договору відступлення прав вимоги, який не є нікчемним (недійсним згідно з приписом закону) або не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору. Суд також повинен враховувати, що у частині третій статті 512 ЦК України зазначено, що кредитор у зобов`язанні не може бути замінений, якщо це встановлено договором або законом. Під час вирішення заяви про заміну стягувача у виконавчому листі суд також повинен дослідити, чи не встановлено законом або договором заборони на відступлення права вимоги у конкретних правовідносинах. Крім окреслених вище питань, суд має перевірити дотримання сторонами умов договору відступлення права вимоги, з якими вони пов`язували факт переходу права вимоги до боржника. Наведене узгоджується з висновком Великої Палати Верховного Суду, сформульованим у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10, про те, що для вирішення судом питання щодо процесуальної заміни сторони у справі необхідні відповідні первинні документи, які підтверджують факт вибуття особи з матеріальних правовідносин та перехід її прав і обов`язків до іншої особи - правонаступника. Також суд має дослідити, чи має стягувач (його правонаступник) реальну можливість звернути виконавчий документ до виконання з огляду на встановлені законом строки пред`явлення виконавчих листів до виконання, про що Велика Палата Верховного Суду детально зазначала у постанові від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10. Кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок, зокрема, передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) (пункт 1 частини першої статті 512 ЦК України). До нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 514 ЦК України). Обсяг і зміст прав, що переходять до нового кредитора, залежать від зобов`язання, в якому здійснюється відступлення права вимоги. Вчинення правочинів, наслідком яких є заміна особи в окремому зобов`язанні через волевиявлення сторін (відступлення права вимоги), є різновидом переходу до особи прав у матеріальних правовідносинах. Унаслідок такої заміни кредитора в матеріальних правовідносинах відбувається його заміна на іншу особу і в процесуальних правовідносинах у визначених законом випадках. Питання процесуального правонаступництва врегульовані частиною першою статті 55 ЦПК України, згідно з якою у разі смерті фізичної особи, припинення юридичної особи, заміни кредитора чи боржника у зобов`язанні, а також в інших випадках заміни особи у відносинах, щодо яких виник спір, суд залучає до участі у справі правонаступника відповідної сторони або третьої особи на будь-якій стадії судового процесу. Процесуальне правонаступництво це перехід процесуальних прав та обов`язків від однієї особи до іншої. Виникнення процесуального правонаступництва безпосередньо пов`язане із переходом матеріальних прав між такими особами. Заміна сторони правонаступником відбувається, як правило, у випадках зміни суб`єкта права або обов`язку у правовідношенні, коли новий суб`єкт права (позивач, відповідач або третя особа) повністю або частково приймає на себе права чи обов`язки попередника. Для настання процесуального правонаступництва потрібно встановити факт переходу до особи матеріальних прав попередника. Процесуальне правонаступництво (стаття 55 ЦПК України) є похідним від матеріального та випливає з юридичних фактів правонаступництва (заміни сторони в матеріальних правовідносинах її правонаступником). Це перехід процесуальних прав та обов`язків сторони у справі до іншої особи у зв`язку із вибуттям особи зі спірних матеріальних правовідносин. У пункті 71 постанови від 08 лютого 2022 року у справі № 2-7763/10 Велика Палата Верховного Суду сформулювала висновок, що наявність не виконаного боржником судового рішення про задоволення вимог кредитора не припиняє зобов`язальних правовідносин сторін. Зміна кредитора в зобов`язанні шляхом відступлення права вимоги із зазначенням у договорі обсягу зобов`язання, яке передається на стадії виконання судового рішення, не обмежує цивільних прав учасників спірних правовідносин. У зв`язку із заміною кредитора в зобов`язанні саме зобов`язання зберігається цілком і повністю, крім того що змінюється його суб`єктний склад у частині особи кредитора. У цій постанові також зазначено, що заміна стягувача у виконавчому документі іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги) допускається на будь-якій стадії судового процесу, зокрема й до відкриття виконавчого провадження. Оскільки виконання судового рішення є завершальною стадією судового провадження, а відступлення права вимоги допускається на будь-якій стадії судового процесу, тому договір відступлення права вимоги кредитор може укласти і після ухвалення судового рішення, яким вирішено спір між сторонами матеріальних правовідносин (зобов`язання), до моменту виконання боржником зобов`язання або настання інших обставин, що є підставою для його припинення. Відмовляючи в задоволенні заяви ОСОБА_1 , місцевий суд безпідставно вдався до оцінки недійсності договору відступлення прав вимоги від 14.03.2024, який не є нікчемним згідно закону та не визнаний судом недійсним за наслідками вирішення відповідного спору. Такі підстави для відмови в задоволенні заяви є необґрунтованими. Разом із тим, судова колегія встановила, що ОСОБА_1 у суді першої інстанції не надав належних, допустимих і достатніх доказів набуття права вимоги за кредитним договором, а також існування дійсної процесуальної мети такого правонаступництва. Відповідно до вимог частини п`ятої статті 15 Закону України «Про виконавче провадження» у разі вибуття однієї із сторін виконавець за заявою сторони, а також заінтересована особа мають право звернутися до суду із заявою про заміну сторони її правонаступником. Для правонаступника усі дії, вчинені до його вступу у виконавче провадження, є обов`язковими тією мірою, якою вони були б обов`язковими для сторони, яку правонаступник замінив. Згідно з правовою позицією, висловленою Верховним Судом України в постанові від 20 листопада 2013 року (справа № 6-122 цс13), виходячи зі змісту статей 512, 514 ЦК України, статті 378 ЦПК України, статті 8 Закону України «Про виконавче провадження», заміна кредитора у зобов`язанні можлива з підстав відступлення вимоги (цесія), правонаступництва (смерть фізичної особи, припинення юридичної особи) тощо й до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, у тому числі бути стороною виконавчого провадження шляхом подання ним та розгляду судом заяви про заміну стягувача. Такий правовий висновок підтримала Велика Палата Верховного Суду у постанові від 08 червня 2021 року у справі №346/1305/19, (провадження № 14-181цс20). При вирішенні питання про заміну сторони у виконавчому провадженні суд перевіряє наявність правонаступництва у матеріальних відносинах, а не його обсяг. Розглядаючи зазначену заяву, суд має встановити достатність поданих заявником матеріалів для здійснення відповідної заміни. При цьому суд оцінює також достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності. На необхідність перевірки доводів щодо перерахування коштів на виконання умов договору про відступлення права вимоги Верховний Суд також посилався у постановах від 29 вересня 2021 року у справі № 2-879/11, (провадження № 61-10005св21), від 03 листопада 2021 року у справі № 301/2368/14-ц (провадження № 61-11546 св21) з огляду на умови такого договору, зокрема щодо набуття новим кредитором права вимоги до боржника після здійснення оплати за вказаним договором. Встановлено, що до заяви про заміну сторони виконавчого провадження ОСОБА_1 додав копії виконавчих листів, копію договору відступлення прав вимог від 14.03.2024, укладеного між кредитором ТОВ «Інвестмент Юніон» та новим кредитором ОСОБА_1 , копію акту приймання передачі документації від 14.03.2024 та акту відступлення прав вимоги від 14.03.2024, копії повідомлень про відступлення прав вимог, адресованих ОСОБА_2 та ОСОБА_4 (а.с. 254 зворот 178). Однак, до матеріалів справи заявником не надано доказів наявності права вимоги у ТОВ «Інвестмент Юніон» станом на 14.03.2024 (на момент укладення договору про відступлення права вимоги від ТОВ «Інвестмент Юніон» на користь ОСОБА_1 ), про які зазначено у вищевказаному договорі відступлення прав вимог від 14.03.2024, зокрема: договору факторингу від 14.03.2024, укладеного між ТОВ «ОТП Факторинг Україна» та ТОВ «Інвестмент Юніон»; актів прийому передачі прав вимог від ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на користь ТОВ «Інвестмент Юніон», доказів проведення оплати за договором про факторинг від 14.03.2024; доказів проведення оплати за договором про відступлення прав вимоги від 14.03.2024. За таких обставин, у справі відсутні належні, допустимі й достатні докази набуття ОСОБА_1 права вимоги до боржників ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 за виконавчими листами № 309/4026/14-ц, виданими Хустським районним судом Закарпатської області 21.10.2021. Отже, подані заявником матеріали для здійснення відповідної заміни є недостатніми, що унеможливлює з`ясування порядку, обсягу та умов переходу прав вимог, що існували на момент переходу таких прав. У зв`язку з наведеним також відсутня можливість оцінити достовірність поданих на підтвердження факту правонаступництва матеріалів, зокрема договорів, інших правочинів тощо, в тому числі на предмет їх нікчемності. Відсутність доказів на підтвердження обставин здійснення повної оплати за договором відступлення на час або після його укладення, тобто доказів, які б підтверджували належність виконання заявником своїх зобов`язань за договором, є самостійною та достатньою підставою для відмови у задоволенні заяви про заміну сторони виконавчого провадження правонаступником у цій справі, з огляду на положення пункту 2 договору відступлення права вимоги . Подібні висновки зробив Верховний Суд у постановах від 20 лютого 2019 року у справі №910/16109/14 та від 17 січня 2020 року у справі №916/2286/16. Беручи до уваги те, що заявником не надано належних та допустимих доказів, які б підтверджували належне виконання заявником ОСОБА_1 своїх зобов`язань за договором про відступлення прав вимоги від 14.03.2024 в частині здійснення ним повної оплати, не підтверджено наявність права вимоги у ОСОБА_1 , не доведено наявності права вимоги у ТОВ «Інвестмент Юніон», колегія суддів не вбачає підстав для заміни сторони стягувача ТОВ «ОТП Факторинг Україна» на ОСОБА_1 . Висновки апеляційного суду Зважаючи на викладене, підстав для задоволення заяви ОСОБА_1 про заміну стягувача правонаступником на даний час немає. В то же час, оскільки судом першої інстанції постановлено ухвалу з неправильним застосуванням норм матеріального права, відповідно до п. 4 ч. 1 , ч. 4 ст. 376 ЦПК України, мотивувальну частину оскаржуваної ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року слід змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови, залишивши резолютивну частину ухвали без змін. Керуючись ст. 368, п.2 ч.1 374, п. 4 ч. 1 ст. 376, ст.ст. 381384 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Мотивувальну частину ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року змінити, виклавши її мотивувальну частину у редакції цієї постанови. Резолютивну частину ухвали Хустського районного суду Закарпатської області від 16 жовтня 2025 року залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення. Касаційну скаргу на постанову апеляційного суду може бути подано безпосередньо до суду касаційної інстанції протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 03 липня 2026 року. Головуюча: Судді: