Постанова Київський апеляційний суд № 759/1657/25

К И Ї В С Ь К И Й А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 року місто Київ справа № 759/1657/25 апеляційне провадження № 22-ц/824/6895/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого судді - Саліхова В.В., суддів: Євграфової Є.П., Левенця Б.Б., за участю секретаря судового засідання: Зеленчука М.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ханова Андрія Олександровича на рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року, ухваленого під головуванням судді П'ятничук І.В., у справі за позовом ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Сенс Банк», ОСОБА_2 , третя особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин Андрій Миколайович, приватний нотаріус КМНО Сєрова Олена Валеріївна, Державне підприємство «СЕТАМ» визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння,- в с т а н о в и в : У січні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до АТ «Сенс Банк», ОСОБА_2 , третя особи: приватний виконавець виконавчого округу м. Києва Яцишин А.М., приватний нотаріус КМНО Сєрова О.В., ДП «СЕТАМ» про визнання недійсними електронних торгів, визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна, витребування майна з чужого незаконного володіння, в якому просив суд: визнати недійсним електронні торги, проведені 10.05.2019 року Державним підприємством «Сетам» із реалізації квартири, що знаходяться за адресою: АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про придбання нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 з електронних торгів, що було предметом іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 288; витребувати з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . В обґрунтування позову зазначає, що ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2001 року являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 13.06.2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» було укладено кредитний договір № 405/307/08-1. 31.10.2017 року первісний кредитор за кредитним договором звернувся до приватного нотаріуса Чуловського В.А., який видав виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості. Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.02.2024 року було визнано таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис виданий приватним нотаріусом Чуловським В.А. Однак до визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню кредитор відкрив виконавче провадження та організував проведення електронних торгів з продажу спірної квартири згідно якого переможцем став ОСОБА_2 . Враховуючи, що спірна квартира вибула з його власності без належної правової підстави, вважає, що свідоцтво має бути визнано недійсним, а спірна квартира витребувана з чужого незаконного володіння. Рішенням Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року в задоволенні позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з таким рішенням суду, представник ОСОБА_1 - адвокат Ханов А.О. звернувся з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення суду та ухвалити нове судове рішення, яким позовні вимоги задовольнити. Апеляційна скарга обгрунтована тим, що рішення суду ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права. Зазначає, що суд помилково застосував правову позицію, викладену Верховним Судом України у постанові від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, оскільки у вказаній справі були інші підстави позову. При цьому, суд помилково не застосував правові висновки Верховного Суду України, викладені у постановах від 18.11.2015 року у справі № 6-1884цс15, від 12.10.2016 року у справі № 6-1981цс16, в яких зазначено, що підставою визнання прилюдних торгів недійсними є наявність не лише порушень вимог закону при проведенні прилюдних торгів, а й порушення прав і законних інтересів особи, яка їх оспорює. Враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась примусова процедура продажу нерухомого майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, такі електронні торги мають бути визнані недійсними, як такі, що були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача. В судове засідання учасники справи не з'явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені належно, шляхом направлення судових повісток до електронного кабінету в підсистемі «Електронний суд», тому колегія суддів вважала можливим провести розгляд справи, за їх відсутності. Заслухавши доповідь судді Саліхова В.В., вивчивши та дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 відповідно до договору купівлі-продажу квартири від 20.09.2001 року являється власником квартири за адресою: АДРЕСА_1 . 13.06.2008 року між ОСОБА_1 та АКБСР «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» було укладено кредитний договір № 405/307/08-1. 31.10.2017 року приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. було видано виконавчий напис про стягнення з ОСОБА_1 на користь ПАТ «Укрсоцбанк» правонаступником якого є АТ «Сенс Банк» заборгованості за кредитним договором № 405/307/08-1 від 13.06.2008 року у розмірі 59291,00 доларів США. Згідно з актом про реалізацію предмета іпотеки від 14.01.2022 року відповідач ОСОБА_2 оплатив грошові кошти за майно яке придбавалось у сумі 680 096,80 грн. 20.01.2022 року відповідачу ОСОБА_2 було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з електронних торгів, що було предметом іпотеки а саме, квартири за адресою: АДРЕСА_1 . Рішенням Голосіївського районного суду м. Києва від 29.02.2024 року у цивільній справі № 752/10999/22 визнано виконавчий напис від 31.10.2017 року за реєстровим № 25297 вчинений приватним нотаріусом КМНО Чуловським В.А. про стягнення заборгованості на користь ПАТ «Укрсоцбанк» таким що не підлягає виконанню (а.с. 7-9). Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що позивачем не надано жодних належних та достатніх доказів на підтвердження того, що електронні торги відбулися з численними порушеннями чинного законодавства. За таких обставин, суд приходить до висновку про відсутність правових підстав для визнання електронних торгів недійсними. З огляду на те, що в задоволенні позовних вимог про визнання недійсним електронних торгів відмовлено, а тому не підлягають задоволенню позовні вимоги про визнання недійсним свідоцтва про придбання нерухомого майна квартири за адресою: АДРЕСА_1 з електронних торгів, що було предметом іпотеки, посвідченого приватним нотаріусом КМНО Сєровою О.В. та зареєстровано в реєстрі за № 288 та витребування з чужого незаконного володіння на користь ОСОБА_1 майно - квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 . Колегія суддів не в повній мірі погоджується з такими висновками суду першої інстанції, з огляду на наступне. Щодо позовних вимог про визнання недійсними свідоцтва про право власності на квартиру Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема, до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (див., постанову Верховного Суду в складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 08 листопада 2023 року в справі № 761/42030/21 (провадження № 61-12101св23). Велика Палата Верховного Суду неодноразово зазначала, що перелік способів захисту, визначений у частині другій статті 16 ЦК України, не є вичерпним. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац дванадцятий частини другої вказаної статті). Застосування конкретного способу захисту цивільного права чи інтересу залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Інакше кажучи, суд має захистити право чи інтерес у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам (див., зокрема, постанови від 5 червня 2018 року у справі № 338/180/17 (пункт 57), від 30 січня 2019 року у справі № 569/17272/15-ц, від 15 вересня 2020 року у справі № 469/1044/17), від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц (пункт 58), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.31), від 8 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 (пункт 21), від 22 лютого 2022 року у справі № 761/36873/18 (пункт 9.21)). Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові (див., зокрема, постанови Великої Палати Верховного Суду від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19 (пункт 6.21), від 2 лютого 2021 року у справі № 925/642/19 (пункт 54), від 6 квітня 2021 року у справі № 910/10011/19 (пункт 99), від 22 червня 2021 року у справі № 200/606/18 (пункт 76), від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункт 6.56), від 25 січня 2022 року у справі № 143/591/20 (пункт 8.46), від 23 листопада 2021 року у справі № 359/3373/16-ц (пункт 155)). При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України). У постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 липня 2022 року у справі № 914/2618/16 (провадження № 12-25гс21) вказано, що «видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів (аукціонів) є передбаченою пунктом 5 частини першої статті 34 Закону України «Про нотаріат» окремою нотаріальною дією, спрямованою на посвідчення відповідного права переможця аукціону, тобто є юридичним оформленням факту, що відбувся на підставі правочину. За змістом глави 12 розділу ІІ Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, затвердженої наказом Міністерства юстиції України від 22 лютого 2012 року № 296/5 у редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин, на відміну від дій із нотаріального посвідчення правочинів, нотаріус, який вчиняє нотаріальну дію з видачі свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів, не встановлює дійсні наміри сторін до вчинення правочину, відсутність заперечень щодо кожної з умов правочину, а перевіряє тільки факт набуття права власності на нерухоме майно конкретним набувачем і підтвердження цього права внаслідок проведення прилюдних торгів (див. близькі за змістом висновки Великої Палати Верховного Суду у постанові від 2 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 (пункти 6.21, 6.22)). Визнання недійсним свідоцтва як документа, який видав нотаріус для підтвердження права власності переможця аукціону (покупця), не захистить ні інтерес кредитора у поповненні (недопущенні зменшення) ліквідаційної маси боржника, ні такий же інтерес самого боржника. Цей документ не породжує жодного права. Тому позовна вимога про визнання його недійсним не є належним способом захисту». З урахуванням наведеного, у задоволенні позовних вимог про визнання недійсним свідоцтва про право власності на квартиру, суду слід було відмовити з підстав обрання позивачем неналежного способу захисту. Щодо позовних вимог про визнання недійсними електронних торгів та витребування майна з чужого незаконного володіння Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина першої статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Відсутність порушеного, невизнаного або оспореного відповідачем приватного (цивільного) права (інтересу) позивача є самостійною підставою для відмови в позові (див., зокрема постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 вересня 2023 року у справа № 582/18/21 (провадження № 61-20968 сво 21). Недійсність договору як приватно-правова категорія, покликана не допускати або присікати порушення цивільних прав та інтересів або ж їх відновлювати. По своїй суті ініціювання спору про недійсність договору не для захисту цивільних прав та інтересів є недопустимим. Завданням цивільногосудочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19). Згідно зі статтею 1 Закону України «Про виконавче провадження» виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню. Статтею 48 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що звернення стягнення на майно боржника полягає в його арешті, вилученні (списанні коштів з рахунків) та примусовій реалізації. Примусове звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється виконавцем з урахуванням положень Закону України «Про іпотеку» (частина сьома статті 51 Закону України «Про виконавче провадження»). Реалізація предмета іпотеки, на який звертається стягнення за рішенням суду або за виконавчим написом нотаріуса, проводиться, якщо інше не передбачено рішенням суду, шляхом продажу на прилюдних торгах, у тому числі у формі електронних торгів, у межах процедури виконавчого провадження, передбаченої Законом України «Про виконавче провадження», з дотриманням вимог цього Закону (стаття 41 Закону України «Про іпотеку», тут і далі в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин). Правова природа процедур реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто у вчиненні дій, спрямованих на виникнення в покупця зобов`язання зі сплати коштів за продане майно та передання права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. З аналізу частини першої статті 650, частини першої статті 655 та частини четвертої статті 656 ЦК України можна зробити висновок, що процедура набуття майна на прилюдних торгах є різновидом договору купівлі-продажу. Близькі за змістом висновки сформульовані, зокрема, у пунктах 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19). Відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу і така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1-3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв`язку з невідповідністю змісту правочину ЦК України та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу). Для застосування наслідків недотримання вказаних вимог, при вирішенні спору про визнання електронних торгів недійсними судам необхідно встановити чи мало місце порушення вимог Тимчасового порядку та інших норм законодавства при проведенні електронних торгів; чи вплинули ці порушення на результати електронних торгів; чи мало місце порушення прав і законних інтересів позивачів, які оспорюють результати електронних торгів (див. постанову Великої Палати Верховного Суду від 15 січня 2020 року у справі № 367/6231/16-ц (провадження № 14-529цс19)). Подібні правові висновки викладені у постановах Верховного Суду України: від 24 жовтня 2012 року у справі № 6-116цс12, від 18 листопада 2015 року у справі № 6-1884цс15, від 25 листопада 2015 року у справі № 6-1749цс15, від 06 квітня 2016 року у справі № 3-242гс16, від 13 квітня 2016 року у справі № 6-2988цс15, від 29 червня 2016 року у справах № 6-370цс16 та № 6-547цс16, від 29 листопада 2017 року у справі № 6-231цс17, Великої Палати Верховного Суду від 21 березня 2018 року у справі № 725/3212/16-ц (провадження № 14-3цс18), від 23 жовтня 2019 року у справі № 922/3537/17 (провадження № 12-127гс19) та багатьох інших. Дії виконавця у виконавчому провадженні, які не стосуються правил проведення торгів, мають самостійний спосіб оскарження, що підтверджується сталою практикою Верховного Суду, зокрема, постановами Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 678/301/12, від 15 лютого 2020 року у справі № 367/6231/16-ц, від 12 червня 2019 у справі № 308/12150/16-ц, Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 361/3505/20 та багатьма іншими. Якщо позивач не був стороною договору-купівлі продажу, укладеного на електронних торгах, і, наприклад, вважає, що переможець торгів є недобросовісним і не набув право власності на придбане приміщення, він може скористатися прямо визначеним законом для таких спірних правовідносин способом захисту права. Для застосування вимоги про витребування майна з чужого володіння немає потреби в оскарженні електронних торгів (відповідного правочину купівлі-продажу), складених на їх підставі протоколу й акта про проведені електронні торги чи викладеного в окремому документі договору купівлі-продажу. Придбання майна на публічних торгах не є запорукою добросовісності набувача. Тому питання про добросовісність чи недобросовісність покупця, який набув майно на торгах, слід оцінювати у кожному конкретному випадку окремо (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 04 липня 2023 року у справі № 233/4365/18 (пункти 44, 48), від 13 лютого 2024 року у справі № 910/2592/19 (пункти 154, 157). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 29 травня 2019 року у справі № 367/2022/15-ц виснувала, що частина друга статті 388 ЦК України захищає права добросовісного набувача, який придбав майно, примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень. Тобто, на підставі частини другої статті 388 ЦК України майно не можна витребувати від добросовісного набувача тільки тоді, коли воно було примусово реалізоване у порядку, встановленому для примусового виконання судових рішень (пункт 48). Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 листопада 2021 року у справі № 925/1351/19 виснувала, що при оцінці добросовісності/недобросовісності набувача майна слід враховувати, що прилюдні торги у межах здійснення виконавчого провадження мають виступати найбезпечнішим способом набуття майна, публічна процедура реалізації якого гарантує невідворотність результатів торгів та «юридичне очищення» майна, придбаного у такий спосіб. Механізми забезпечення єдності судової практики полягають у застосуванні спеціальної процедури відступу від висновків щодо застосування норм права, викладених у раніше постановлених рішеннях Верховного Суду. Логіка побудови й мета існування цих процесуальних механізмів вказує на те, що висновки, які містяться в судових рішеннях судової палати Касаційного цивільного суду, мають перевагу над висновками колегії суддів, висновки Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду - над висновками палати чи колегії суддів цього суду, а висновки Великої Палати Верховного Суду - над висновками об`єднаної палати, палати й колегії суддів Касаційного цивільного суду (див., зокрема, постанови Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 130/1001/17, від 18 січня 2021 року у справі № Б-23/75-02, від 29 вересня 2021 року у справі № 166/1222/20). У частинах першій, третій статті 12, частинах першій, п`ятій, шостій статті 81 ЦПК України визначено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін, кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. У справі, що переглядається: звертаючись до суду з позовом про визнання недійсними електронних торгів з продажу нерухомого майна позивач зазначив, що підставою для визнання недійсними електронних торгів, проведених 10.05.2019 року на виконання виконавчого напису нотаріуса від 31 жовтня 2017 року, є визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню в судовому порядку; встановлено, що електронні торги з реалізації спірної квартири відбулись 10 травня 2019 року. Вказаний виконавчий напис визнано таким, що не підлягає виконанню, на підставі рішення Голосіївського районного суду міста Києва від 29 лютого 2024 року; У постановах Верховного Суду від 7 листопада 2018 року у справі № 712/1317/14-ц, від 12 грудня 2018 року у справі № 759/18852/14-ц, від 7 лютого 2019 року у справі № 522/1516/15-ц, від 3 липня 2019 року у справі № 372/4917/13, від 19 серпня 2020 року у справі № 202/1698/17, на які посилається представник позивача в апеляційній скарзі, зроблено висновки про те, що «враховуючи те, що виконавчий напис нотаріуса, на підставі якого проводилась процедура реалізації майна на оспорюваних електронних торгах, визнаний у судовому порядку таким, що не підлягає виконанню, Верховний Суд дійшов висновку про недійсність електронних торгів, які були проведені на підставі такого виконавчого напису, що призвело до порушення майнових прав позивача». Разом з тим, Верховний Суд у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 червня 2024 року у справі № 587/2230/21 (провадження № 61-5981сво23) відступив від зазначеного висновку та вказав, що наявність підстав для визнання того чи іншого правочину недійсним має встановлюватися судом саме на момент його вчинення. Рішення суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню, не має зворотної дії в часі і не може породжувати правові наслідки, у тому числі й щодо недійсності правочину, або впливати на інші юридичні факти, що настали до набрання законної сили рішенням суду про визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню. Тому у задоволенні позову в цій частині слід було відмовити з тих підстав, що на момент проведення електронних торгів з реалізації спірного нерухомого майна на підставі виконавчого напису від 31.10.2017 року вказаний напис був чинним, а рішення суду про визнання його таким, що не підлягає виконанню, було ухвалене після проведення електронних торгів, неправомірних дій уповноважених осіб виконавчої служби під час виконавчого провадження не встановлено. Оскільки відсутні правові підстави для визнання електронних торгів недійсними, на недобросовісність їх переможця позивач не посилався, не підлягає задоволенню і позовна вимога про витребування квартири. У зв`язку з наведеним колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід задовольнити частково; рішення суду першої інстанції слід змінити в мотивувальній частині. Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 376, 381-383 ЦПК України, суд,- п о с т а н о в и в : Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Ханова Андрія Олександровича - задовольнити частково. Рішення Святошинського районного суду міста Києва від 21 листопада 2025 року - змінити, викласти його мотивувальну частину в редакції даної постанови. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину постанови зазначений строк обчислюється з дня складання повного тексту постанови. Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року. Головуючий: Судді: