Постанова Київський апеляційний суд № 759/10464/25

Єдиний унікальний номер № 759/10464/25 Апеляційне провадження № 33/824/177/2026 КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД _________________________________________________________________ П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 18 червня 2026 року суддя Київського апеляційного суду Журба С.О., розглянувши апеляційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, В С Т А Н О В И В : Відповідно до протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 628967 від 15.05.2025 року, ОСОБА_1 15 травня 2025 року близько 13 год. 30 хв. у присутності своєї малолітньої доньки скоїла за місцем свого проживання дії фізичного характеру (давала ляпаси, стусани, штовхала) стосовно своєї матері - ОСОБА_2 , внаслідок чого останній могла бути завдана шкода фізичному здоров`ю. Постановою Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року ОСОБА_1 визнано винною у вчиненні правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП та накладено на неї адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 40 неоподатковуванихмінімумів доходів громадян, тобто у розмірі 680 грн. Стягнуто судовий збір 605,60 грн. Не погоджуючись із таким судовим рішенням, ОСОБА_1 подала апеляційну скаргу, в якій просила скасувати постанову Святошинського районного суду м. Києва від 29 травня 2025 року і закрити провадження у справі. Разом з апеляційною скаргою подано клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження вищевказаної постанови суду першої інстанції. В обґрунтування поважності причин пропуску строку вказувала, що не отримувала повідомлення про дату розгляду і про сам розгляд справи судом першої інстанції. Представник ОСОБА_1 ознайомився з матеріалами справи 18.06.2025 року, а отже вказана дата є датою фактичного отримання копії тексту оскаржуваної постанови. З огляду на вказане апелянт вважає, що наявні підстави для поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. З матеріалів справи вбачається, що оскаржувану постанову було ухвалено судом першої інстанції 29 травня 2025 року. В судовому засіданні ОСОБА_1 участі не приймала. Згідно наявної в матеріалах справи розписки представник ОСОБА_1 - адвокат Білоног О.О. ознайомився з матеріалами справи 18.06.2025 року. Апеляційну скаргу направлено до суду першої інстанції 20.06.2025 року, тобто в межах 10 днів з дня ознайомлення з матеріалами справи. Дослідивши апеляційну скаргу та клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, апеляційний суд вважає, що строк на оскарження вищевказаної постанови було пропущено з поважних причин, відтак є обґрунтовані підстави для його поновлення. У судове засідання, призначене на 18.06.2026 року, учасники судового процесу не з`явилися, про день та час розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином. За наведених обставин апеляційний суд вважає за можливе провести розгляд апеляційної скарги за відсутності учасників судового процесу. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що додані до протоколу пояснення написані інспектором та лише підписані ОСОБА_1 та її матір`ю ОСОБА_2 , вони є ідентичними за своїм змістом, що свідчить про те, що інспектор який їх писав, не мав наміру встановити істину, а зайняв позицію ОСОБА_2 . Крім того, ОСОБА_1 внаслідок сварки з матір`ю перебувала в стані сильного емоційного стресу, що відобразилося на стані її фізичного здоров`я, тому не могла до кінця усвідомлювати та керувати своїми діями, внаслідок чого підписала пояснення, які їй надали. Також вказувала що суд першої інстанції не викликав та не допитав свідка. З такими доводами апелянта суд апеляційної інстанції погодитися не може з наступних міркувань: Згідно з ч.7 ст.294 КУпАП апеляційний суд переглядає справу в межах апеляційної скарги. Відповідно до ст.ст. 245, 280 КУпАП провадження у справах про адміністративні правопорушення має забезпечувати повне, всебічне й об`єктивне з`ясування всіх обставин справи, що сприяє постановленню законного та обґрунтованого рішення, яке виключало б його двозначне тлумачення і сумніви щодо доведеності вини певної особи у вчиненні адміністративного правопорушення. З`ясовуючи ці обставини, суд повинен виходити з положень ст.251 КУпАП, згідно з якою доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Розглядаючи справу про адміністративне правопорушення, суд з урахуванням вимог ст.252 КУпАП оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю. Відповідно до положень КУпАП обов`язковою умовою притягнення особи до адміністративної відповідальності є наявність події і складу адміністративного правопорушення. Положеннями статті 9 КУпАП визначено, що адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність. Частина 1 ст. 173-2 КУпАП визначає, що вчинення насильства в сім`ї, - умисне вчинення будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений. Частина 2 ст. 173-2 КУпАП передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи. Частина 3 даної статті передбачає відповідальність за ті самі дії, вчинені особою, яку протягом року було піддано адміністративному стягненню за одне з порушень, передбачених частиною першою цієї статті. Організаційно-правові засади запобігання та протидії домашньому насильству, основні напрями реалізації державної політики у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, спрямовані на захист прав та інтересів осіб, які постраждали від такого насильства врегульовані Законом України «Про запобігання та протидію домашнього насильства» Визначення поняття домашнього насильства також надано і у Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами (Стамбульська конвенція) відповідно до положень якої «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім`ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні. Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров`ю особи (п. 14 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству»). Фізичне насильство, що є формою домашнього насильства, та включає: ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру. Об`єктом вказаного правопорушення є суспільні відносини у сфері захисту прав громадян. Об`єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характер) (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Обов`язковою ознакою об`єктивної сторони цього правопорушення є наявність наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Суб`єктивна сторона правопорушення характеризується наявністю вини у формі умислу. Для встановлення події правопорушення, зазначеного у ч. 1 ст. 173-2 КУпАП необхідно з`ясувати чи дійсно особа, яка притягується до адміністративної відповідальності, вчинила домашнє насильство. Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім`ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім`єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь. Пунктами 4 та 7 частини 2 статті 3 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» передбачено, що дія законодавства про запобігання та протидію домашньому насильству незалежно від факту спільного проживання поширюється на таких осіб: мати (батько) або діти одного з подружжя (колишнього подружжя) та інший з подружжя (колишнього подружжя); батьки (мати, батько) і дитина (діти). Особливостями домашнього насильства є: наявність патерну (повторювані в часі інциденти множинних видів насильства); системна основа; повна влада та контроль над постраждалою особою; насильницькі дії у відносинах між близькими людьми; якщо вже є одна з форм домашнього насильства, висока ймовірність того, що й інші форми насильства можуть розвиватися. З аналізу вищевказаних норм вбачається, що домашнє насильство, яке охоплюється диспозицією ч.1 ст. 173-2 КУпАП, має місце тоді, коли будь-які діяння фізичного, психологічного чи економічного характеру тягнуть за собою можливість настання наслідків у виді завдання чи можливості завдання шкоди фізичному або психічному здоров`ю потерпілого. Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення, 15 травня 2025 року, близько 13 год. 30 хв., ОСОБА_1 у присутності своєї малолітньої доньки, скоїла за місцем свого проживання дії фізичного характеру (давала ляпаси, стусани, штовхала) стосовно своєї матері - ОСОБА_2 , внаслідок чого могла бути завдана останній шкода фізичному здоров`ю. До протоколу про адміністративне правопорушення долучено пояснення ОСОБА_2 , яка зазначила, що її донька на протязі останнього місяця постійно вчиняє конфлікти і ситуації. Вчиняє домашнє насильство в сім`ї, за адресою проживання здійснила фізичну силу, давала стусани, ляпаси, штовхалась. Аналогічні пояснення зазначені і самою ОСОБА_1 , де остання вказала, що в ході сварки застосувала фізичну силу до матері. Доводи апелянта щодо проставлення підпису в таких поясненнях відбулося в стані, коли остання не могла до кінця усвідомлювати та керувати своїми діями, не можуть бути прийняті апеляційним судом, оскільки ґрунтуються лише на твердженнях самого апелянта та не підтверджені жодними доказами. Щодо доводів апелянта в частині того, що суд першої інстанції не викликав і не допитав свідка, апеляційний суд вказує, що матеріали справи не містять доказів заявлення такого клопотання. За таких умов суд першої інстанції розглянув матеріали на підставі зібраних доказів, що не є процесуальним порушенням. Враховуючи наведене, в діях ОСОБА_1 вбачається склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КупАП. Апеляційним судом встановлена невідповідність дійсності тих обставин, якими апелянт обґрунтовує свою апеляційну скаргу. Порушень судом першої інстанції норм матеріального або процесуального права, які були б підставою для скасування чи зміни постанови суду під час апеляційного перегляду справи апеляційний суд не вбачає. Керуючись ст. 294 КУпАП, суд П О С Т А Н О В И В: Поновити ОСОБА_1 строк на апеляційне оскарження постанови Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 . Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Постанову Святошинського районного суду міста Києва від 29 травня 2025 року, прийняту відносно ОСОБА_1 , залишити без змін. Постанова апеляційного суду є остаточною й оскарженню не підлягає. Суддя С.О. Журба