Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/3950/26

справа № 991/3950/26 провадження № 11-сс/991/334/26 слідчий суддя: ОСОБА_1 доповідач: ОСОБА_2 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі: секретаря судового засідання ОСОБА_5 , прокурора ОСОБА_6 , власника майна ОСОБА_7 , представників власників майна - адвокатів ОСОБА_8 , ОСОБА_9 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу прокурора САП ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду про арешт майна від 07.05.2026 р., - в с т а н о в и л а: 11.05.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до апеляційного розгляду. До початку апеляційного розгляду прокурором подані доповнення до апеляційної скарги. 1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та доводи апеляційної скарги. Оскаржуваною ухвалою слідчого судді відмовлено у задоволенні клопотання прокурора ОСОБА_6 , погодженого з Генеральним прокурором ОСОБА_10 , про накладення арешту на документи, що знаходяться на зовнішньому накопичувачі Toshiba 2ТВ із побітовою копією даних накопичувача Samsung РСІе NVMe MZ-VLB2560 256GB, який є частиною планшетного комп`ютера Lenovo МIIХ 520-121КВ. В апеляційній скарзі та доповненнях до неї прокурор просить скасувати оскаржувану ухвалу та постановити нову, якою накласти арешт на документи, що знаходяться на зовнішньому накопичувані Toshiba із побітовою копією даних накопичувача Samsung, який є частиною планшетного комп`ютера Lenovo. В обґрунтування апеляційної скарги посилається на невідповідність висновків оскаржуваної ухвали фактичним обставинам кримінального провадження. Зокрема, вважає безпідставним її висновок про неправомірність вилучення планшету за місцем проживання ОСОБА_7 , оскільки ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку з метою вилучення технічних носіїв інформації, ноутбуків зі встановленими у них НЖМД, які можуть містити інформацію, що становить предмет розслідування у даному провадженні, саме у помешканні ОСОБА_7 . Відтак, висновок оскаржуваної ували щодо статусу вилученого планшетного комп`ютера як тимчасово вилученого майна суперечить суті обшуку, на проведення якого було надано дозвіл. Натомість, планшетний комп`ютер вилучено на підставі ухвали слідчого судді про обшук, тому він не має статусу тимчасово вилученого майна. Крім того, слідчим суддею безпідставно зазначено, що клопотання про арешт майна подане без додержання вимог ст. 482-2 КПК України щодо особливостей проведення слідчих дій стосовно народного депутата України, оскільки після вилучення планшетного комп`ютера та створення побітової копії детективом з метою встановлення його власника скеровано запит до ВРУ та отримано відповідь про те, що комп`ютер перебуває на балансі Управління справами Апарату ВРУ та був виданий народному депутату України ОСОБА_11 . Після отримання цієї інформації, з дотриманням положень ч. 2 ст. 482-2 КПК України, прокурор САП за погодженням з Генеральним прокурором звернувся до слідчого суді з вказаним клопотанням про арешт. При цьому, прокурор наголошує на неспроможності висновків слідчого судді про те, що вилучений у ОСОБА_7 комп`ютер містив ознаки приналежності ОСОБА_11 через наявні на ньому облікові записи з назвою «ІНФОРМАЦІЯ_1». Щодо висновку слідчого судді про те, що ініціювання арешту побітової копії є спробою органу розслідування нівелювати фільтри, встановлені законом для захисту депутатської діяльності, зазначив, що після отримання офіційної інформації щодо перебування вилученого комп`ютера на балансі Управління справами Апарату ВРУ прокурором відразу вжито заходів для подання клопотання про арешт майна з урахуванням вимог ст. 482-2 КПК України з метою недопущення можливого порушення таємниці кореспонденції народного депутата України. Втім, у зв`язку з відмовою слідчого судді про арешт документів на планшетному комп`ютері орган розслідування позбавлений можливості оглянути вміст усієї скопійованої інформації, що має значення для провадження.

2. Узагальнений виклад позицій учасників апеляційного провадження. У судовому засіданні прокурор ОСОБА_6 підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити з підстав, викладених у скарзі. Наголосив, що ухвалою слідчого судді було надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 з метою вилучення у неї, серед іншого, ноутбуків зі встановленими у них НЖМД, які можуть містити інформацію, що становить предмет розслідування. Відтак, слідчий суддя дійшов хибного висновку про те, що дозволу суду на вилучення планшетного комп`ютера не було. Крім того, його висновки про те, що орган досудового розслідування був обізнаний про належність вилученого за місцем проживання ОСОБА_7 майна належить народному депутату України ОСОБА_11 , грунтуються лише на тому, що при вході у комп`ютер відкривається напис «ІНФОРМАЦІЯ_1», що жодним чином не підтверджує вказаних обставин, оскільки обшук проводився вдома не у народного депутата, а у його помічника. Посилаючись на викладені обставини у їх сукупності, просив скасувати оскаржувану ухвалу. Представник власника майна ОСОБА_7 - адвокат ОСОБА_8 заперечив проти задоволення апеляційної скарги та зазначив, що у ході обшуку ОСОБА_7 добровільно надала планшетний комп`ютер та повідомила, що він використовується народним депутатом України. Крім того, в обліковому записі планшета чітко вказано - «ІНФОРМАЦІЯ_1». Враховуючи, що не зважаючи на це, в ході огляду комп`ютера детективом за участі спеціаліста було скопійовано всю наявну у ньому інформацію, зазначене свідчить про порушення органом досудового розслідування депутатської недоторканості, оскільки доступ до цієї інформації та подальший її арешт є втручанням у приватне спілкування та професійну діяльність спеціального суб`єкта. Просив відмовити у задоволенні апеляційної скарги з цих підстав. Власник майна ОСОБА_7 підтримала позицію свого представника. Представник власника майна ОСОБА_11 - адвокат ОСОБА_9 заперечила проти задоволення апеляційної скарги та зазначила, що законодавство України передбачає особливий порядок дотримання гарантій депутатської діяльності, тому вилучення органом досудового розслідування планшетного комп`ютера, який належить народному депутату, є незаконним. Вважає, що клопотання про арешт майна є спробою сторони обвинувачення легалізувати незаконне отримання детективом інформації, вилученої з комп`ютера народного депутата. Відтак, просила відмовити у задоволенні апеляційної скарги. Представник власника майна - Управління справами Апарату ВРУ ОСОБА_12 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явися. 16.06.2026 року через систему «Електронний суд» надіслав клопотання про розгляд апеляційної скарги прокурора за його відсутності та просив прийняти рішення, ухвалене на підставі об`єктивно з`ясованих обставин справи (т. 2 а.с. 163-167). Власник майна ОСОБА_11 , належним чином повідомлений про час та місце розгляду апеляційної скарги, в судове засідання не з`явився, про причини неявки суду не повідомив, з клопотанням про відкладення апеляційного розгляду не звертався. З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, його неявка за умови належного повідомлення не перешкоджає судовому розгляду, тому апеляційну скаргу розглянуто за його відсутності.

3. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення. Детективами НАБУ здійснюється досудове розслідування, а прокурорами САП - процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 42022000000001065 від 11.08.2022 р за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ст. 368-5 КК України. За версією органу досудового розслідування, 10.03.2022 дружина депутата Верховної Ради України ОСОБА_11 - ОСОБА_13 перемістила через митний кордон України валютні цінності у розмірі 500 тис. доларів США та 97 тис. євро. Разом сума переміщених через державний кордон активів складала 17 845 008 грн. При цьому, у декларації транскордонного переміщення фізичними особами валютних цінностей у розділі про походження і мету використання валютних цінностей ОСОБА_13 вказала, що вказані кошти зняті з валютного рахунка для особистих цілей. Аналізом виписок про рух коштів на банківських рахунках ОСОБА_11 та ОСОБА_13 за період з 01.01.2020 року по 28.04.2022 року відомостей про облік або зняття таких сум готівкових коштів не виявлено. Крім того, у деклараціях особи, уповноваженої на виконання функцій держави або місцевого самоврядування, поданих за 2019-2022 р.р., ОСОБА_11 повідомив про свій дохід у 2019 році - у розмірі 226 282 грн., у 2020 році - 581 527 грн., у 2021 році - 622 906 грн., у 2022 році - 549 017 грн. Відомості про доходи дружини ОСОБА_11 у його деклараціях відсутні. Отже, активи ОСОБА_11 , набуті із законних джерел, станом на 10.03.2022 року не могли перевищувати 1 635 638 грн. У своїх показаннях в якості свідка ОСОБА_11 пояснив, що кошти, які його дружина перемістила через державний кордон, були позичені йому ОСОБА_14 та ОСОБА_15 з метою фінансування бізнес-проекту його дружини з розроблення імуностимулюючих препаратів для боротьби з коронавірусом, який так і не був реалізований. Він наголосив, що ці кошти весь час зберігались у нього у готівковому вигляді, не повертались позикодавцям та не використовувались для покриття його витрат. Крім того, у ході розслідування детективами виявлено листування між ОСОБА_14 та ОСОБА_7 - помічником народного депутата України ОСОБА_11 , у ході якого остання 10.09.2022 року надіслала ОСОБА_14 фотознімки договорів позики, укладених між ОСОБА_14 та ОСОБА_11 від 15.01.2020 р., та між ОСОБА_15 та ОСОБА_11 від 01.07.2019 р. За версією органу досудового розслідування, вказані договори могли укладатись пізніше, ніж фактично датовані («заднім числом»), з метою приховування реальних джерел отриманих або майбутніх доходів ОСОБА_11 , до чого більш ймовірно була причетна ОСОБА_7 09.04.2026 року детективами за місцем проживання ОСОБА_7 проведено обшук, в ході якого, серед іншого, вилучено планшетний комп`ютер Lenovo МІІХ. Вирішуючи питання, визначені у ст. 170 КПК України, слідчий суддя вказав, що вилучений планшетний комп`ютер Lenovo MIIX знаходиться на балансі ВРУ та є безпосереднім віддаленим робочим місцем народного депутата України ОСОБА_11 , про що повідомлялось ОСОБА_7 під час проведення обшуку, тому побітова копія всіх даних з пристрою народного депутата є втручанням у приватне спілкування та професійну діяльність спецсуб`єкта. При цьому, він погодився з доводами адвоката ОСОБА_8 про те, що клопотання про арешт майна народного депутата має бути погоджене Генеральним прокурором, чого у даному випадку зроблено не було. Крім того, слідчий суддя зазначив, що органом досудового розслідування не конкретизовано, які саме масиви даних та типи файлів, що містяться на побітовій копії, мають значення для провадження та відповідають критеріям речових доказів, визначеним ст. 98 КПК України, тому накладення арешту на весь масив цифрової інформації без належної селекції є непропорційним заходом, що суперечить вимогам щодо обґрунтованості обмеження права власності. Окрім наведеного, слідчий суддя дійшов висновку про недоведеність наявності ризиків, передбачених ч. 1 ст. 170 КПК України, оскільки побітова копія даних уже створена стороною обвинувачення та перебуває у фактичному розпорядженні органу досудового розслідування. За таких обставин, вказана інформація об`єктивно не може бути знищена, пошкоджена, зіпсована чи змінена власником пристрою або іншими особами, оскільки вони позбавлені фізичного та технічного доступу до створеного цифрового дубліката. Відтак, ризик втрати чи спотворення доказової інформації відсутній, що нівелює правову підставу для застосування арешту як засобу забезпечення кримінального провадження у розумінні вимог ст. 132 КПК України.

4. Мотиви суду. Заслухавши суддю-доповідача, доводи прокурора та заперечення власника майна та представників власників майна, дослідивши матеріали провадження, колегія суддів дійшла наступних висновків. Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом вчинення злочину. Застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження (п. 1 ч. 3 ст. 132 КПК України). Отже, використане законодавцем формулювання «існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості» вказує на те, що для застосування такого заходу забезпечення провадження, як арешт майна, достатньо, щоб сторона обвинувачення довела не факт повідомлення певній особі про підозру, а лише наявність відомостей, котрі можуть свідчити про сам факт вчинення кримінального правопорушення. Проаналізувавши зміст клопотання про арешт майна та долучені до нього докази, слідчий суддя дійшов висновку про ймовірність вчинення кримінального правопорушення за обставин, викладених у клопотанні, та такого ступеня тяжкості, що є підставою для застосування арешту майна. З вказаним висновком слідчого судді погоджується і колегія суддів. При цьому, при вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного та справедливого рішення слідчий суддя, згідно ст. ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен врахувати: правову підставу для арешту майна та обґрунтованість підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення; можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому п. 1 ч. 2 ст. 170 цього Кодексу); розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження; наслідки арешту майна для третіх осіб. За змістом ч. 3 ст. 170 КПК України, у справах про арешт майна з метою, наведеною у п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України, відповідність майна будь-якому з критеріїв речових доказів перевіряється згідно зі стандартом доведення «достатні підстави». Наведений стандарт не вимагає від сторони обвинувачення надання безумовних та беззаперечних доказів, а передбачає необхідність наведення достатньо вагомих фактів та об`єктивних відомостей, аналіз яких у їх взаємозв`язку між собою дозволяє дійти висновку про відповідність вилученого майна критеріям речових доказів. Надаючи оцінку відповідності майна, арешт якого оскаржується, ознакам речових доказів, колегією суддів враховуються зміст поняття «речові докази». Згідно з ст. 98 КПК України, речові докази - це матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються у провадженні. Під час розгляду клопотання про арешт майна на стадії досудового розслідування суд уповноважений оцінити можливість використання майна, на яке детектив просить накласти арешт, як доказу у кримінальному провадженні. У клопотанні детектива підставою для накладення арешту на документи, що знаходяться на зовнішньому накопичувані Toshiba із побітовою копією даних накопичувана Samsung РСІе NVMe MZ-VLB2560 256GB, який є частиною планшетного комп`ютера Lenovo МIIХ, вилученого за місцем проживання ОСОБА_7 , зазначено, що метою цього є збереження речового доказу. Слідчий суддя за результатами розгляду клопотання дійшов висновку про необґрунтованість вказаного заходу забезпечення, оскільки власником інформації, зафіксованої на побітовій копії, є народний депутат України, а клопотання подано без дотримання вимог ст. 482-2 КПК України та за відсутності реальних ризиків втрати цих даних, тобто правомірність обмеження права власності не була доведена, а також порушені процесуальні строки звернення з клопотанням. Колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність ризиків втрати даних, скопійованих з вилученого планшетного комп`ютера Lenovo МIIХ, водночас решту вищенаведених висновків вважає необґрунтованими. Так, з матеріалів провадження вбачається, що ухвалою слідчого судді від 03.04.2026 р. надано дозвіл на проведення обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 з метою відшукання та вилучення, серед іншого, технічних носіїв інформації та технічних засобів, комп`ютерних блоків, ноутбуків зі встановленими у них НЖМД, оптичних носіїв інформації, що містять відомості в електронному або будь-якому вигляді (т. 2 а.с. 8-12). 09.04.2026 року на підставі зазначеної ухвали проведено обшук за місцем проживання ОСОБА_7 , під час якого, окрім іншого, вилучено планшетний комп`ютер Lenovo МIIХ. При цьому, ОСОБА_7 під час обшуку не перешкоджала його проведенню. У ході попереднього огляду комп`ютера виявлено облікові записи з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1». Зокрема, виявлено файл з назвою «zrazok_dogovir_bezprotsentnoi_poziki_groshey_mish_fizichnimi_osobami_z_viplatoyu_sumi_poziki_po_chastinah», який є текстовою версією договору позики від 01.07.2019 р., укладеного між позикодавцем ОСОБА_15 та ОСОБА_11 . При цьому, датою створення вказаного файлу на комп`ютері зазначено 22.04.2020 року, що не відповідає даті, зазначеній у самому договору. У зв`язку з тим, що вказані відомості мають значення для досудового розслідування та безпосередньо передбачені в ухвалі слідчого судді про надання дозволу на проведення обшуку, а також з метою проведення подальшого експертного дослідження, зокрема для пошуку видаленої інформації, детективом прийнято рішення про вилучення вказаного планшетного комп`ютера (т. 2 а.с. 13-18). За наведених обставин та враховуючи, що ухвалою від 03.04.2026 р. було надано дозвіл на проведення обшуку у ОСОБА_7 з метою вилучення в тому числі і планшетних комп`ютерів зі встановленими у них НЖМД, які можуть містити інформацію, що становить предмет розслідування у даному провадженні, колегія суддів дійшла висновку про законність вилучення цього майна, а також про відсутність у нього статусу тимчасово вилученого, як помилково зазначив слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі. Відтак, у ході обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 вилучено пристрій, щодо якого прямо надано дозвіл на відшукання в ухвалі про дозвіл на проведення обшуку. При цьому, не зазначення в цій ухвалі конкретних ідентифікуючих ознак - зокрема, повної назви Lenovo MIIX 520-121KB, не надає слідчому судді жодних підстав для твердження, що вказаний пристрій вилучався за критеріями, визначеними детективами самостійно на місці проведення обшуку, та не відносить це майно до тимчасово вилученого. У подальшому, 09.04.2026 року детективом за участі спеціаліста проведено огляд з метою копіювання інформації з планшетного комп`ютера Lenovo МПХ, вилученого під час обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 . У ході огляду серед внутрішніх компонентів планшетного комп`ютера виявлено твердотільний накопичувач Samsung PCIe. Накопичувач підключався до робочої станції спеціаліста в режимі читання з використанням пристрою блокування запису, після чого створено побітову копію даних накопичувана у файл образу. Файл образу збережено на зовнішній накопичувач Toshiba 2ТВ (т. 2 а.с. 21-28). З метою встановлення власника вилученого майна в цей же день детективом невідкладно скеровано запит до Верховної Ради України, та отримано відповідь від 13.04.2026 р. про те, що планшетний комп`ютер Lenovo МІІХ перебуває на балансі Управління справами Апарату ВРУ та був виданий 05.02.2020 року народному депутату України ОСОБА_11 (т. 2 а.с. 29-31). Після отримання вищевказаної інформації, з урахуванням положень ч. 2 ст. 482-2 КПК України прокурор САП ОСОБА_6 звернувся до слідчого судді з клопотанням про арешт побітової копії даних накопичувана Samsung РСІе, який є частиною планшетного комп`ютера Lenovo МIIХ. Вказане клопотання погоджено Генеральним прокурором (т. 1 а.с. 1-10). Натомість, слідчий суддя в оскаржуваній ухвалі дійшов висновку, що вилучений у ОСОБА_7 планшетний комп`ютер містив ознаки приналежності народному депутату ОСОБА_11 через наявні облікові записи з назвами «ІНФОРМАЦІЯ_2» та «ІНФОРМАЦІЯ_1», а тому ініціювання арешту цифрового образу (побітової копії) пристрою, який належить народному депутату, під виглядом обтяження майна помічника, є нічим іншим, як спробою нівелювати правові фільтри, встановлені законодавцем для захисту депутатської діяльності від необґрунтованого втручання. І оскільки інформація на пристрої невід`ємно пов`язана зі статусом народного обранця, розгляд клопотання без дотримання вимог Глави 37 КПК України порушує принцип законності. Відтак, зазначив, що клопотання про арешт майна подане без додержання вимог ст. 482-2 КПК України. Вищенаведені висновки слідчого судді не ґрунтуються на матеріалах справи. Дослідивши хронологію подій та наявні матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що сторона обвинувачення дотрималась вимог процесуального закону. Зокрема, оглянувши вилучений комп`ютер безпосередньо в день проведення обшуку та виявивши у ньому обліковий запис «ІНФОРМАЦІЯ_1», а також відповідний серійний номер, нею вжито невідкладних заходів для встановлення належного власника вилученого майна. При цьому, перебування службового комп`ютера, користувачем якого є народний депутат України, вдома у його помічника викликає питання щодо наявності для цього законних підстав. Враховуючи, що жодними документами наявність таких підстав не підтверджена, зазначене нівелює висновки оскаржуваної ухвали про втручання сторони обвинувачення у приватне спілкування та професійну діяльність спецсуб`єкта внаслідок вилучення комп`ютера у його помічника. При цьому, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про відсутність правових підстав для накладення арешту на документи, що знаходяться на зовнішньому накопичувачі Toshiba із побітовою копією даних накопичувача Samsung РСІе, який сам по собі є достатнім для відмови у задоволенні клопотання про арешт майна. Так, протоколом огляду від 09.04.2026 р. та поясненнями спеціаліста від цієї ж дати підтверджено, що за результатами огляду повністю скопійовано на окремий електронний носій інформацію, наявну у планшетному комп`ютері Lenovo МIIХ, вилученому під час обшуку у ОСОБА_7 . При цьому, метою накладення арешту на вказані документи та побітову копію даних, за доводами апеляційної скарги прокурора, є саме збереження речового доказу, оскільки вони мають значення для даного провадження. Отже, об`єкт арешту - це побітова копія даних, яка уже створена стороною обвинувачення та перебуває у фактичному розпорядженні органу досудового розслідування. За вищевказаних обставин, вказана інформація об`єктивно не може бути знищена, пошкоджена, зіпсована чи змінена власником пристрою або іншими особами, оскільки вони позбавлені фізичного та технічного доступу до створеного цифрового дубліката. Таким чином, ризик втрати чи спотворення доказової інформації на даний час відсутній, що нівелює правову підставу для застосування арешту як засобу забезпечення кримінального провадження у розумінні вимог ст. 132 КПК України. Окремо колегія суддів звертає увагу на те, що враховуючи правову позицію Верховного Суду щодо природи електронних доказів, електронний документ не має жорсткої прив`язки до носія, а кожна його копія в електронній формі є оригіналом. Таким чином, орган досудового розслідування вже володіє оригіналами доказів (постанови від 19.05.2020 р. у справі № 490/10025/17, від 14.04.2021 р. у справі № 288/1418/17). При цьому, згідно ст. 170 КПК України слідчий, прокурор або суд може накласти арешт на матеріальні носії (комп`ютери, сервери, флешки, жорсткі диски). Згідно ст. 190 ЦК України, майном визнаються окремі речі (матеріальні об`єкти), сукупність речей, а також майнові права та обов`язки ЦК України. Електронний документ сам по собі є інформацією, тому прямо під визначення «речі» не підпадає. Тобто, арешт поширюється на майно (нерухомість, авто, кошти на рахунках тощо) або речові докази у кримінальному провадженні. Сам по собі електронний документ та побітова копія даних є інформацією, а не матеріальним майном, тому фізично «накласти арешт» (заблокувати, вилучити чи заборонити відчуження) на електронний документ неможливо. За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку про відсутність правових підстав для накладення арешту на документи, що знаходяться на зовнішньому накопичувачі Toshiba 2ТВ із побітовою копією даних накопичувана Samsung РСІе NVMe, який є частиною планшетного комп`ютера Lenovo МIIХ. Відтак, слідчий суддя постановив правильне по суті рішення, яким відмовив у задоволенні клопотання прокурора про арешт майна, однак його мотиви не у повній мірі враховують обставини провадження. Водночас, скасування оскаржуваної ухвали з формальних підстав не призведе до будь-яких позитивних результатів для учасників провадження.

5. Висновки суду. Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Доводам апеляційної скарги прокурора щодо невідповідності висновків слідчого судді фактичним обставинам провадження надана правова оцінка у розділі 4 цієї ухвали. При цьому, спростування колегією суддів ряду помилкових висновків слідчого судді у мотивувальній частині цієї ухвали не змінює правильності прийнятого ним рішення по суті, що свідчить про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги. Керуючись ст. ст. 369-372, 170-173, 407, 418, 419, 422, 532 КПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 р. - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4