Ухвала Апеляційна палата ВАКС № 991/4479/26

справа № 991/4479/26 провадження № 11-сс/991/340/26 слідчий суддя: ОСОБА_1 доповідач: ОСОБА_2 ВИЩИЙ АНТИКОРУПЦІЙНИЙ СУД АПЕЛЯЦІЙНА ПАЛАТА У Х В А Л А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 червня 2026 року місто Київ Колегія суддів Апеляційної палати Вищого антикорупційного суду у складі: головуючого судді ОСОБА_2 , суддів ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , за участі секретаря судового засідання ОСОБА_5 , особи, якою подано апеляційну скаргу - адвоката ОСОБА_6 , розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 р. про відмову у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про кримінальне правопорушення за заявою ОСОБА_7 , - в с т а н о в и л а: 11.05.2026 року на розгляд до Апеляційної палати Вищого антикорупційного надійшла зазначена апеляційна скарга, яку цього ж дня призначено до розгляду. 1.Короткий зміст оскаржуваного рішення та апеляційної скарги. Оскаржуваною ухвалою слідчого судді адвокату ОСОБА_6 відмовлено у задоволенні скарги на бездіяльність уповноважених осіб НАБУ, яка полягає у невнесенні до ЄРДР відомостей про вчинення кримінального правопорушення за заявою ОСОБА_7 . В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування зазначеної ухвали та постановлення нової, про задоволення скарги та зобов`язання уповноваженої особи НАБУ внести до ЄРДР відомості про кримінальне правопорушення. 2.Узагальнені доводи апеляційної скарги. В обґрунтування апеляційної скарги адвокат ОСОБА_6 зазначає, що оскаржувана ухвала підлягає скасуванню через істотне порушення слідчим суддею вимог КПК України. Стверджує, що заява ОСОБА_7 про злочин містила достатні факти для внесення відомостей до ЄРДР, оскільки 28.01.2026 року члени РНБО прийняли незаконне рішення про застосування відносно ОСОБА_7 персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій). Наголошує, що у Законі України «Про санкції» наведено вичерпний список осіб, до яких можуть застосовуватися санкції. Натомість, ОСОБА_7 є громадянином України, тому до нього не можуть бути застосовані санкції, а у разі вчинення злочину він повинен нести кримінальну відповідальність на загальних підставах. Для перевірки відомостей, зазначених у заяві ОСОБА_7 , слід провести слідчі дії для здобуття доказів, які можуть свідчити про наявність чи відсутність в діях вказаних у заяві осіб ознак злочину. Втім, проведення відповідних слідчих та процесуальних дій неможливе без внесення відомостей до ЄРДР. Більше того, слідчий суддя на даній стадії перевіряє, чи дійсно у заяві є об`єктивні дані, що свідчать про ознаки того чи іншого злочину, разом з тим, до його компетенції не належить надання оцінки обґрунтованості заяви про кримінальне правопорушення, оскільки законом передбачено лише обов`язок уповноважених органів здійснити фіксацію наданих особою відомостей про злочин, які вона надає усвідомлено для реалізації відповідними органами завдань кримінального провадження.

3. Узагальнений виклад позиції учасників судового провадження. В судовому засіданні адвокат ОСОБА_6 підтримав подану ним апеляційну скаргу та просив її задовольнити, посилаючись на обставини, викладені у скарзі. ОСОБА_8 , представник НАБУ та прокурор САП, належним чином повідомлені про дату, час та місце судового розгляду, не з`явились, з клопотанням про відкладення судового засідання не звертались. З урахуванням положень ч. 4 ст. 405 КПК України, явка учасників провадження за умови їх належного повідомлення не є обов`язковою. Враховуючи викладене, апеляційну скаргу розглянуто за їх відсутності.

4. Встановлені слідчим суддею обставини та мотиви оскаржуваного рішення. Слідчим суддею встановлено, що 20.04.2026 року ОСОБА_7 звернувся до НАБУ із заявою про вчинення посадовими особами Ради національної безпеки і оборони кримінальних правопорушень, передбачених ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Оскільки відомості за його заявою не були внесені до ЄРДР, адвокат ОСОБА_6 в інтересах ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді з відповідною скаргою про бездіяльність. За результатом розгляду скарги слідчий суддя дійшов висновку про відмову у її задоволенні, оскільки у змісті заяви про вчинення кримінального правопорушення не зазначені обставини, що вказували б на вчинення вказаними у заяві особами дій, які б містили ознаки кримінальних правопорушень, передбачених ст. ст. 364, 366 КК України. Крім того, заява про вчинення злочину не містить фактичних даних, які б надавали підстави для кваліфікації відомостей, викладених у ній, саме за ст. ст. 364, 366 КК України, а тому відсутня необхідність у перевірці цих обставин засобами кримінального процесу.

5. Мотиви суду. Заслухавши суддю-доповідача, пояснення адвоката ОСОБА_6 , дослідивши матеріали апеляційного провадження, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги, з огляду на таке. Згідно з ч. 1 ст. 214 КПК України, слідчий невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов`язаний внести відповідні відомості до ЄРДР, розпочати розслідування та через 24 години з моменту внесення таких відомостей надати заявнику витяг з ЄРДР. Частиною 2 цієї статті визначено, що досудове розслідування розпочинається з моменту внесення відомостей до ЄРДР. Проте, така спрощена процедура не означає, що критерії для внесення чи невнесення відповідних відомостей до ЄРДР взагалі відсутні. Її спрощеність полягає у тому, що для перевірки наявності зазначених вище критеріїв не потрібно проводити попередню перевірку викладених у заяві відомостей, натомість, необхідно лише перевірити зміст самої заяви. Отже, для внесення відомостей про злочин до ЄРДР заявник у повідомленні про кримінальне правопорушення має зазначити конкретні відомі йому обставини об`єктивної сторони такого правопорушення (яке саме кримінальне правопорушення відбулось, де, коли, в чому полягало, які особи причетні до його скоєння). Такі обставини можуть бути неповними (в силу недостатньої обізнаності заявника, неочевидності вчинення злочину, з огляду на початкову стадію сприйняття та дослідження цих подій чи з інших причин), але в той же час достатніми для попередньої кваліфікації реєстраторами ЄРДР такого діяння саме як кримінального правопорушення (кваліфікації за статтею, частиною статті КК України). Зазначене узгоджується із правовою позицією, висловленою у постановах ККС ВС від 16.05.2019 р. у справі № 761/20985/18 та від 30.09.2021 р. у справі № 556/450/18, зокрема про те, що КПК України дійсно передбачає внесення до ЄРДР інформації на підставі заяв про кримінальне правопорушення, а не будь-яких заяв, які надходять до органів досудового розслідування при здійсненні ними своїх повноважень. При цьому, положення ст. 214 КПК України перебувають у взаємозв`язку з ч. 1 ст. 2 КК України, згідно з якою підставою кримінальної відповідальності є вчинення особою суспільно-небезпечного діяння, яке містить склад злочину, передбаченого Особливою частиною КК України, саме тому фактичні дані, які вказують на ознаки складу злочину - кримінального правопорушення за КК України, мають бути критерієм внесення відомостей до ЄРДР. Відповідно до п. 1 розділу 2 Положення про Єдиний реєстр досудових розслідувань, порядок його формування та ведення, затвердженого наказом Генерального прокурора № 298 від 30.06.2020 р., відомості про кримінальне правопорушення, викладені у заяві, чи виявлені з іншого джерела, повинні відповідати вимогам п. 4 ч. 5 ст. 214 КПК України, зокрема мати короткий виклад обставин, що можуть свідчити про вчинення злочину. Виходячи з наведеного, реєстрації в ЄРДР підлягають не будь-які заяви, а лише ті, які містять достатні відомості про злочин та можуть об`єктивно свідчити про його вчинення. Внесення до ЄРДР короткого викладу обставин, які вказують на наявні в діянні ознаки складу злочину, з одного боку, підтверджує обґрунтованість початку досудового розслідування, а з іншого - захищає особу від необґрунтованого кримінального переслідування. Водночас, якщо заявник таких даних не наводить, його заява не підлягає обов`язковій реєстрації в ЄРДР. Тобто, навіть якщо заявник стверджує про наявність ознак злочину та певну його кваліфікацію, це не означає, що подія злочину мала місце та що склад злочину наявний, оскільки заявник може помилятися в юридичній оцінці відповідних фактів. Отже, законодавець передбачив необхідність попередньої оцінки (аналізу) слідчим, прокурором, слідчим суддею (у разі оскарження заявником бездіяльності уповноваженої особи щодо невнесення відомостей до ЄРДР) змісту заяви про вчинене кримінальне правопорушення на предмет викладення в ньому інформації саме про кримінальне правопорушення. Колегія суддів зауважує, що саме такий підхід є гарантією для кожної особи від необґрунтованого обвинувачення та процесуального примусу. Таким чином, доводи апеляційної скарги про те, що детектив НАБУ не повинен здійснювати попередню перевірку обставин, викладених у заяві про вчинення злочину, не заслуговують на увагу. Зі змісту заяви ОСОБА_7 про вчинення злочину вбачається, що останній стверджує, що 28.01.2026 року посадові особи РНБО прийняли рішення «Про застосування персональних спеціальних економічних та інших обмежувальних заходів (санкцій)». Згідно Указу Президента України від 02.02.2026 р. № 94/2026 відносно ОСОБА_7 введено санкції. Заявник вважає, що саме незаконні дії членів РНБО призвели до видання у подальшому Указу Президента України в частині застосування санкцій відносно нього. Такі дії посадових осіб кваліфіковано заявником за ч. 2 ст. 364, ч. 2 ст. 366 КК України. Надаючи оцінку вказаним доводам в контексті оскаржуваної ухвали, колегія суддів погоджується з висновком слідчого судді про те, що посилання скаржника на вчинення відповідними посадовими особами кримінальних правопорушень, без наведення жодних об`єктивних обставин, які прямо чи опосередковано могли б свідчити про наявність ознак вчинення кримінальних правопорушень, передбачених, зокрема, ст. 364 КК України (зловживання владою або службовим становищем, тобто умисне, з метою одержання будь-якої неправомірної вигоди для самої себе чи іншої фізичної або юридичної особи використання службовою особою влади чи службового становища всупереч інтересам служби, якщо воно завдало істотної шкоди охоронюваним законом правам, свободам та інтересам окремих громадян або державним чи громадським інтересам, або інтересам юридичних осіб), ст. 366 КК України (службове підроблення), є виключно суб`єктивними, мають характер припущення, а відтак не можуть свідчити про ймовірність вчинення кримінальних правопорушень. І хоча у особи, яка подає заяву про злочин, дійсно відсутній обов`язок наводити у ній всі фактичні обставини певного злочину, оскільки забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування кримінальних правопорушень, зокрема доказування обставин, передбачених ст. 91 КПК України, покладено саме на органи досудового розслідування та є одним із завдань кримінального провадження, до ЄРДР вносяться лише відомості про конкретне кримінальне правопорушення, а не про будь-які дії незалежно від наявності таких ознак. У цьому контексті колегія суддів наголошує, що саме лише посилання у тексті заяви про вчинення злочину на конкретну статтю Особливої частини КК України, яка за критерієм кваліфікації злочину відповідає умовам предметної підсудності Вищого антикорупційного суду, автоматично не визначає належність скарги до предметної підсудності вказаного суду, оскільки в цілях перевірки скарги на прийнятність слідчий суддя (суд) аналізує заяву про вчинення злочину на предмет наявності у ній саме відомостей про вчинення злочину, а не формального зазначення певного номеру статті КК України. Натомість, за відсутності у заяві достатніх відомостей про вчинення кримінального правопорушення обов`язок органу досудового розслідування у її реєстрації не виникає. Крім того, ст. 364 КК України, яка містяться в переліку корупційних злочинів, підсудна Вищому антикорупційному суду лише за наявності хоча б однієї з умов, встановлених п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Вказана вимога визначена законодавцем як обов`язкова. Натомість, у заяві ОСОБА_7 суб`єктами кримінального правопорушення, передбаченого ст. 364 КК України, зазначено посадових осіб РНБО, втім, не конкретизовано посади таких суб`єктів, а тому вони не відповідають вимогам, передбаченим п.п. 1-3 ч. 5 ст. 216 КПК України. Також, ці особи можуть бути суб`єктом вказаного злочину, підсудного Вищому антикорупційному суду, лише у разі, коли розмір предмета злочину або завданої ними шкоди в п`ятсот і більше разів перевищує розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленої законом на час вчинення злочину. Водночас, у тексті заяви ОСОБА_7 про злочин не вказано відомостей про розмір завданої шкоди. Однак законодавцем визначено чіткий поріг завданих збитків, після перетину якого злочин буде підслідним саме детективам НАБУ. Такі збитки мають перевищувати в п`ятсот і більше разів розмір прожиткового мінімуму для працездатних осіб. Зі змісту заяви про вчинення кримінального правопорушення не вбачається предмету злочину або завданої ним шкоди у такому саме розмірі. Відтак, викладені у заяві ОСОБА_7 відомості не містять достатніх даних для того, щоб розпочати досудове розслідування, зокрема обставин вчинення злочинів, та не свідчать про вчинення посадовими особами РНБО кримінальних корупційних правопорушень, наведених у заяві. Натомість, самих лише припущень заявника та його незгоди з діями та рішеннями вищевказаних посадових осіб недостатньо для початку досудового розслідування щодо них. За таких обставин, слідчий суддя дійшов обґрунтованого висновку, що у заяві про вчинення злочину не наведено відомостей, за якими можна визначити наявність обов`язкових елементів складів злочинів - зокрема, за ст. ст. 364, 366 КК України, а тому обов`язок органу досудового розслідування у реєстрації такої заяви не виникає. Інших обставин, які б дозволяли інакше оцінити зміст та предмет заяви ОСОБА_7 , поданої ним до НАБУ, в апеляційній скарзі не наведено.

6. Висновки суду. Відповідно до ч. 1 ст. 404 КПК України, суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Відповідно до ч. 3 ст. 407 КПК України, за наслідками апеляційного розгляду за скаргою на ухвали слідчого судді суд апеляційної інстанції має право залишити ухвалу без змін або скасувати ухвалу і постановити нову ухвалу. Враховуючи, що підстав для скасування оскаржуваної ухвали судом апеляційної інстанції не встановлено, підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні. Керуючись ст. ст. 369-372, 404, 407, 418, 419, 532 КПК України, колегія суддів, - п о с т а н о в и л а: Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_6 залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Вищого антикорупційного суду від 07.05.2026 р. - без змін. Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, є остаточною та оскарженню в касаційному порядку не підлягає. Головуючий суддя ОСОБА_2 судді ОСОБА_3 ОСОБА_4