Постанова Рівненський апеляційний суд № 568/442/24

П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 року м. Рівне Справа № 568/442/24 Провадження № 22-з/4815/41/26 Рівненський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого Ковальчук Н. М., суддів: Боймиструка С. В., Шимківа С. С., учасники справи: позивач ОСОБА_1 , позивач ОСОБА_2 , що діє у своїх інтересах та як законний представник малолітнього ОСОБА_3 , відповідач Акціонерне товариство «Українська залізниця», третя особа ОСОБА_4 розглянув в порядку спрощеного позовного провадження заяву представника ОСОБА_2 адвоката Гудз Роксолани Андріївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діє від свого імені та як законний представник малолітнього ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди, в с т а н о в и в : Рішенням Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року позов ОСОБА_2 в своїх інтересах та в інтересах малолітнього ОСОБА_3 , ОСОБА_1 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа: ОСОБА_4 про відшкодування моральної шкоди задоволено частково. Стягнуто з АК «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 в якості відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в якості відшкодування моральної шкоди 300 000,00 грн. У задоволені позовних вимог ОСОБА_2 відмовлено. Стягнуто з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь держави судовий збір в розмірі 6 000,00 грн. Вважаючи рішення суду незаконним в частині задоволених позовних вимог, Акціонерне товариство «Українська залізниця» оскаржило його в апеляційному порядку. Постановою Рівненського апеляційного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без задоволення, рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року залишено без змін. 16.03.2026 року до Рівненського апеляційного суду надійшла заява представника ОСОБА_2 адвоката Гудз Р. А. про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу. В обґрунтування заяви вказує, що Рівненським апеляційним судом при ухваленні судового рішення від 10 березня 2026 року не вирішено питання щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, понесених ОСОБА_2 , яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_3 , та ОСОБА_1 у суді апеляційної інстанції. У прохальній частині відзиву на апеляційну скаргу представник позивачів просила стягнути з АТ «Українська залізниця» на користь позивачів понесені судові витрати, у зв`язку із розглядом справи у суді апеляційної інстанції, на професійну правничу допомогу у загальному розмірі 30000 грн., тобто по 15000 грн. на кожного із позивачів. Факт надання правничої допомоги підтверджено документами наявними в матеріалах справи. З метою підтвердження понесених позивачами витрат на правничу допомогу до даної заяви долучає детальний опис наданих правничих послуг та квитанції про оплату таких. Вважає розмір заявлених до відшкодування витрат на правничу допомогу співмірним ціні позову, категорії та складності справи, її значенню для сторін. Із цих підстав просить стягнути з АТ «Українська залізниця» понесені судові витрати на професійну правничу допомогу у зв`язку із розглядом справи у Рівненському апеляційному суді, на користь ОСОБА_2 , яка діє як законний представник малолітнього сина ОСОБА_3 , у розмірі 15000 грн. та на користь ОСОБА_1 у розмірі 15000 грн. У поданих запереченнях щодо стягнення судових витрат на правничу допомогу в розмірі 30000 грн. АТ «Українська залізниця» вважає, що такий розмір не відповідає критеріям обґрунтованості та пропорційності до предмета спору, є неспівмірним з огляду на розумну необхідність витрат для цієї справи, зважаючи на її складність, обсяг наданих адвокатських послуг, а тому просить залишити заяву адвоката Гудз Р. А. про стягнення витрат на правничу допомогу у розмірі 30 000 грн. без задоволення. Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи заявника, апеляційний суд прийшов до висновку про часткове задоволення заяви. Згідно п. 3 ч. 1 ст. 270 ЦПК України, суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати, зокрема, на професійну правничу допомогу (частини перша-друга статті 133 ЦПК України). Відповідно до статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час (стаття 30 зазначеного Закону). Однією з основних засад (принципів) цивільного судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини третьої статті 2 ЦПК України). Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору. Практична реалізація згаданого принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат (стаття 134 ЦПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (стаття 137 ЦПК України) 3) Розподіл судових витрат між сторонами (стаття 141 ЦПК України). Відповідно до частини першої та другої статті 137 ЦПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Частиною восьмою статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду. При цьому, склад та розмір витрат, пов`язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та ін.), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Наведене правове обґрунтування надає можливість суду ефективно захистити порушені права заявника, забезпечити реалізацію принципу цивільного судочинства відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення, але у порядку, передбаченому законом. Аналогічного висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16 (провадження № 11-562ас18). На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу заявником додано: копію Договору №69-1/23 від 06.02.2024 року про надання правничої (правової) допомоги, укладеної між ОСОБА_2 та адвокатом Гудз Роксоланою Андріївною; Детальний опис наданих послуг ОСОБА_2 на підставі договору про надання правової допомоги №69-1/23 від 06.02.2024р., де вказана вартість правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.; копія квитанції до прибуткового касового ордера №39 від 10.03.2026р. про отримання від ОСОБА_2 15 000,00 грн. за надання правничої допомоги; копію Договору №69/23 від 06.02.2024 року про надання правничої (правової) допомоги, укладеної між ОСОБА_1 та адвокатом Гудз Роксоланою Андріївною; Детальний опис наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №69/23 від 06.02.2024р., де вказана вартість правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн.; копія квитанції до прибуткового касового ордера №38 від 10.03.2026р. про отримання від ОСОБА_1 15 000,00 грн. за надання правничої допомоги. Заява про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу подана до Рівненського апеляційного суду 16 березня 2026 року, тобто у відповідності до вимог ч. 8 ст. 141 ЦПК України. Таким чином, заявлений наявність витрат на правничу допомогу підтверджена належними і достовірними доказами. В постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 12 лютого 2020 року (справа №648/1102/19), суд дійшов висновку, що витрати за надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи незалежно від того, чи їх уже фактично сплачено стороною/третьою особою, чи тільки має бути сплачено. Саме такою є правова позиція Верховного Суду, висловлена: Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у постановах: від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, від 22 січня 2021 року у справі № 925/1137/19, а також постановах Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 02 грудня 2020 року у справі № 317/1209/19 (провадження № 61-21442св19), від 03 лютого 2021 року у справі № 554/2586/16-ц (провадження № 61-21197св19), Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21 (провадження № 12-14гс22). Зазначена правова позиціє є незмінною, вона безпосередньо передбачена положеннями пункту 1 частини другої статті 137, частини восьмої статті 141 ЦПК України. Європейський суд з прав людини основними критеріями судових витрат, що підлягають відшкодуванню, називає їх (а) фактичність, тобто їх реальне підтверджене здійснення, (б) неминучість, тобто відсутність альтернативних шляхів забезпечення такого ж захисту/представництва, і (в) обґрунтованість, тобто пропорційність вчинених дій до наявних завдань та отриманого результату й адекватність оголошеної ціни за виконану роботу. Такий погляд сформовано, зокрема, у рішеннях від 26.02.2015 року у справі «Баришевський проти України», від 10.12.2009 року у справі «Гімайдуліна та інші проти України», від 12.10.2006 року у справі «Двойних проти України», від 30.03.2004 року у справі «Меріт проти України». Об`єднана Палата Верховного Суду у справі № 922/445/19, серед іншого наголосила, що: - зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, які підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони щодо неспівмірності заявлених іншою стороною витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт; - суд з огляду на принципи диспозитивності та змагальності не може вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи; - суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) з врахуванням критеріїв ч. ч. 5-7, 9 ст.129 ГПК України, може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення. Подібні висновки можна також зустріти в ряді постанов Верховного Суду, зокрема, у +4 посилання Велика Палата також вказала, що суд не може за власною ініціативою зменшити витрати на професійну правничу допомогу одній із сторін без відповідних дій з боку іншої, зацікавленої сторони. Оцінюючи неминучість та необхідність понесення заявником витрат на правничу допомогу у заявленому розмірі апеляційний суд бере до уваги наступне. Як вбачається із Детального опису наданих послуг ОСОБА_1 на підставі договору про надання правової допомоги №69/23 від 06.02.2024р., де вказана вартість правничої допомоги в сумі 15 000,00 грн., її надання охоплює надання наступних послуг: консультація клієнта та аналіз апеляційної скарги та рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року у справі №568/442/24 тривалістю 5 годин і вартістю 5 000,00 грн.; формування відзиву на апеляційну скаргу та додатків до нього тривалістю 10 годин та вартістю 10 000,00 грн.. Аналогічні послуги із тією ж тривалістю та вартістю надані адвокатом Гудз Роксоланою Андріївною ОСОБА_2 , що підтверджує Детальний опис наданих послуг на підставі договору про надання правової допомоги №69-1/23 від 06.02.2024р.. Як вбачається із матеріалів справи, стороною позивача в межах апеляційного перегляду справи подано відзив на апеляційну скаргу 14 жовтня 2025 року. В суді апеляційної інстанції в межах розгляду цієї справи було проведене одне судове засідання 10 березня 2026 року, в якому представник позивачів адвокат Гудз Р.А. не була присутня. Адвокатом Гудз Р.А. 09 березня 2026 року було подано заяву про відкладення розгляду через неможливість явки в судове засідання у зв`язку з тимчасовою непрацездатністю. Оцінюючи встановлені обставини справи в сукупності і взаємозв`язку з нормами закону, що їх регулює, а також беручи до уваги те, що постановою Рівненського апеляційного суду від 10 березня 2026 року апеляційну скаргу Акціонерного товариства «Українська залізниця» залишено без задоволення, рішення Радивилівського районного суду Рівненської області від 18 липня 2025 року залишено без змін, враховуючи заперечення відповідача проти заявленного представником позивачів розміру витрат на правничу допомогу та принципи співмірності і пропорційності судових витрат, а також зважаючи на те, що правнича допомога адвокатом Гудз Р.А. надана обом співпозивачам одночасно та її зміст і обсяг є ідентичними, апеляційний суд приходить до висновку про наявність правових підстав для стягнення з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 та ОСОБА_2 понесених витрат на правничу допомогу у розмірі по 5 000,00 грн. на кожну. У зв`язку з наведеним, апеляційний суд приходить до переконання про обґрунтованість заяви про стягнення витрат на правничу допомогу та наявність підстав для її часткового задоволення. Керуючись ст. 141, 270, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд п о с т а н о в и в : Заяву представника ОСОБА_2 та ОСОБА_1 адвоката Гудз Роксолани Андріївни про ухвалення додаткового рішення про стягнення судових витрат на професійну правничу допомогу у справі за позовом ОСОБА_1 , ОСОБА_2 , що діє від свого імені та як законний представник малолітнього ОСОБА_3 до Акціонерного товариства «Українська залізниця», третя особа ОСОБА_4 , про відшкодування моральної шкоди задовольнити частково. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_1 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Стягнути з Акціонерного товариства «Українська залізниця» на користь ОСОБА_2 судові витрати у вигляді витрат на правничу допомогу, понесених у суді апеляційної інстанції, в розмірі 5 000 (п`ять тисяч) гривень 00 копійок. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 03 липня 2026 року. Головуючий Ковальчук Н. М. Судді: Боймиструк С. В. Шимків С. С.