Постанова Житомирський апеляційний суд № 283/2264/25

УКРАЇНА Житомирський апеляційний суд Справа №283/2264/25 Головуючий у 1-й інст. Ярмоленко В. В. Категорія 93 Доповідач Коломієць О. С. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 22 червня 2026 року Житомирський апеляційний суд у складі: головуючого судді Коломієць О.С. суддів Талько О.Б., Шалоти К.В. з участю секретаря судового засідання Драч Т.А. розглянувши у закритому судовому засіданні в м. Житомирі цивільну справу №283/2264/25 за заявою ОСОБА_1 , заінтересовані особи: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , орган опіки та піклування виконавчого комітету Малинської міської ради, про усиновлення повнолітньої особи за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Малинського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року, ухвалене під головуванням судді Ярмоленка В.В., установив: У серпні 2025 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою, у якій просив оголосити його усиновлювачем ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; внести зміни до актового запису № 5 від 15 квітня 1988 року про народження ОСОБА_2 , а саме: вказати батьком дитини ОСОБА_1 . На обґрунтування заяви зазначав, що 17 травня 1990 року уклав шлюб з ОСОБА_5 . На момент укладання шлюбу з заявником, ОСОБА_3 мала сила - ОСОБА_2 , який народився ІНФОРМАЦІЯ_2 . Рідний батько дитини ОСОБА_4 , після розірвання шлюбу допомоги на утримання дитини не надавав, батьківського піклування відносно дитини не здійснював, контактів із дитиною не підтримував від народження і по теперішній час. Крім того заявник, проживаючи однією сім`єю, виховував ОСОБА_2 майже з народження як рідного, разом з матір`ю дитини здійснює батьківське піклування, у результаті чого між ними склалися теплі сімейні відносини. ОСОБА_5 та ОСОБА_2 надали нотаріальну засвідчену згоду на усиновлення ОСОБА_1 ОСОБА_2 . Оскільки між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 вже понад 35 років склалися близькі, довірливі стосунки, у заявника виникло бажання стати батьком для пасинка офіційно. Звертає увагу, що виховує дитину майже з народження як рідну, разом з матір`ю дитини здійснює батьківське піклування, у результаті чого між ним та ОСОБА_2 склалися теплі сімейні відносини, пасинок сприймає заявника як батька. Рішенням Малинського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року в задоволенні заяви відмовлено. Не погоджуючись із вказаним рішенням, ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою, у якій, посилаючись на невідповідність висновків обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким заяву про усиновлення задовольнити. На обґрунтування апеляційної скарги зазначає, що в матеріалах справи містяться докази, які підтверджують факт позбавлення батьківського піклування щодо ОСОБА_2 його біологічним батьком. Крім того, сторони надавали пояснення в судовому засіданні та підтвердили той факт, що біологічний батько ОСОБА_2 жодної участі у його вихованні та утриманні не приймав, аліменти не сплачував, тобто ОСОБА_2 був позбавлений батьківського піклування. Вважає, що позбавлення батьківського піклування може відбуватись не лише коли особа позбавляється батьківських права. На переконання скаржника, матеріали справи дійсно підтверджують наявність виняткових обставин, за яких дана заява підлягає задоволенню. Правом подати відзив інші учасники справи не скористалися. В судовому засіданні заінтересована особа ОСОБА_2 та його представник доводи апеляційної скарги підтримали, просили її задовольнити. Інші учасники справи в судове засідання не з`явилися, з невідомих суду причин, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. З урахуванням положень ч. 2 ст. 372 ЦПК України, колегія суддів вважає за можливе розглянути справу за відсутності осіб, які не з`явилися в судове засідання. Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Судом під час розгляду встановлено, що ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 , відповідно до якого матір`ю записана - ОСОБА_3 , батьком - ОСОБА_4 (а.с.10). Згідно з витягом з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу щодо підтвердження дошлюбного прізвища №00038500015, шлюб, укладений між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , розірвано 10 квітня 1990 року, актовий запис №34. 17 травня 1990 року ОСОБА_1 уклав шлюб з ОСОБА_3 , після укладення шлюбу прізвище дружини змінено на - « ОСОБА_3 », що підтверджується копією свідоцтва про укладення шлюбу № НОМЕР_2 , актовий запис №3 (а.с.17). ОСОБА_2 народився ІНФОРМАЦІЯ_2 , в с. Шевченкове Коростенського району Житомирської області та з 01.07.2009 зареєстрований по АДРЕСА_1 , що підтверджується його паспортом, виданим 09.08.2004 Малинським РС УДМС України в Житомирській області (а.с.23). Факт проживання ОСОБА_1 , ОСОБА_2 та ОСОБА_3 за адресою: АДРЕСА_1 , підтверджується витягами з реєстру територіальної громади від 09.09.2025 (а.с. 39-41). 22.07.2025 ОСОБА_2 надав нотаріально посвідчену заяву про згоду на усиновлення, завірену приватним нотаріусом Бучанського районного нотаріального округу Київської області Братушкою А.В. (а.с. 28). 23.07.2025 ОСОБА_8 також надала заяву про надання згоди на усиновлення, завірену приватним нотаріусом Братушка А.В. Бучанського районного нотаріального округу Київської області (а.с.29). Свідоцтво про право власності на житло № НОМЕР_3 від 28.07.2000, видане виконавчим комітетом Малинської міської ради народних депутатів, підтверджує, що квартира за адресою: АДРЕСА_1 , належить на праві спільної сумісної приватної власності ОСОБА_1 , ОСОБА_3 , ОСОБА_2 та ОСОБА_9 (а.с.52). Витягом з інформаційно-аналітичної системи «Облік відомостей про притягнення особи до кримінальної відповідальності та наявність судимості» ФОВА-004611344 підтверджено, що ОСОБА_1 станом на 08 вересня 2025 року до кримінальної відповідальності не притягувався, не знятої чи непогашеної судимості немає, в розшуку не перебуває (а.с.53). Відповідно до довідки про доходи № 1224 5323 9942 1205 від 08.09.2025, ОСОБА_1 дійсно перебуває на обліку в Коростенському об`єднаному управлінні ПФУ в Житомирській області і отримує пенсію за віком (а.с.50). 25.11.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду із клопотанням про приєднання доказів до матеріалів справи, яким було долучено заяву ОСОБА_4 від 13.11.2025, засвідчену приватним нотаріусом Тимошенко Н.С. Коростенського районного нотаріального округу Житомирської області про невиконання батьківських обов`язків, в якій зазначено, що ОСОБА_4 як батьком ніколи не виконувались батьківські обов`язки щодо сина та фактично він був позбавлений батьківського піклування з його сторони (а.с.69). Листом Малинського відділу державної виконавчої служби у Коростенському районі Житомирської області Хмельницького міжрегіонального управління Міністерства юстиції України повідомлено, що в результаті перевірки даних в Автоматизованій системі виконавчих проваджень встановлено, що станом на 14 листопада 2025 року у відділі відсутні на виконанні виконавчі документи про стягнення аліментів з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проживає за адресою: АДРЕСА_1 , на утримання сина ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_4 (а.с.70). Відмовляючи в задоволенні заяви, суд першої інстанції виходив з того, що під час розгляду справи не було встановлено виняткових обставин для усиновлення заявником ОСОБА_1 повнолітнього ОСОБА_2 . Колегія суддів погоджується з таким висновком суду першої інстанції з огляду на наступне. Відповідно до частини третьої статті 51 Конституції України сім`я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Згідно із статтею 20 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яку ратифіковано постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-XII, дитина, яка тимчасово або постійно позбавлена сімейного оточення, має право на особливий захист і допомогу, що надаються державою. Держави-учасниці відповідно до своїх національних законів забезпечують зміну догляду за дитиною. Такий догляд може включати, зокрема усиновлення. Частиною першою статті 21 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року визначено, що держави-учасниці, які визнають і/чи дозволяють існування системи усиновлення, забезпечують, щоб найкращі інтереси дитини враховувалися в першочерговому порядку. На рівні внутрішнього законодавства України принцип урахування найкращих інтересів дитини викладено у пункті 8 статті 7 СК України та у статті 11 Закону України «Про охорону дитинства», згідно з положеннями яких регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини; предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів дитини. Згідно зі статтею 4 Європейської конвенції про усиновлення дітей, ратифікованої Верховною Радою України 15 лютого 2011 року (далі - Конвенція про усиновлення дітей), компетентний орган не приймає рішення про усиновлення, якщо не є переконаним, що усиновлення відповідатиме найвищим інтересам дитини. У кожному випадку компетентний орган приділяє особливу увагу важливості того, що усиновлення забезпечує дитину стабільними та гармонійними домашніми умовами. Усиновлення є прийняттям усиновлювачем у свою сім`ю особи на правах дочки чи сина, що здійснене на підставі рішення суду, крім випадку, передбаченого статтею 282 цього Кодексу. Усиновлення дитини провадиться у її найвищих інтересах для забезпечення стабільних та гармонійних умов її життя (стаття 207 СК України). Відповідно до ст. 211 СК України усиновлювачем дитини може бути дієздатна особа віком не молодша двадцяти одного року, за винятком, коли усиновлювач є родичем дитини. Усиновлювачем може бути особа, що старша за дитину, яку вона бажає усиновити, не менш як на п`ятнадцять років. У разі усиновлення повнолітньої особи різниця у віці не може бути меншою, ніж вісімнадцять років. Відповідно до вимог ст. 213 СК України переважне право на усиновлення дитини має громадянин України у сім`ї якого виховується дитина, який є чоловіком матері, дружиною батька дитини, яка усиновлюється. Усиновлення здійснюється на підставі рішення суду (частина перша статті 207 СК України) і вважається здійсненим у день набрання чинності рішенням суду про усиновлення (стаття 225 СК України). Правові наслідки усиновлення визначені статтею 232 СК України. Відповідно до ст. 232 СК України з моменту здійснення усиновлення припиняються особисті та майнові права і обов`язки між батьками та особою, яка усиновлена, а також між нею та іншими її родичами за походженням. З моменту усиновлення виникають взаємні особисті немайнові та майнові права і обов`язки між особою, яка усиновлена (а в майбутньому - між її дітьми, внуками), та усиновлювачем і його родичами за походженням. Згідно з частинами четвертою, п`ятою статті 232 СК України усиновлення надає усиновлювачеві права і накладає на нього обов`язки щодо дитини, яку він усиновив, у такому ж обсязі, який мають батьки щодо дитини. Усиновлення надає особі, яку усиновлено, права і накладає на неї обов`язки щодо усиновлювача у такому ж обсязі, який має дитина щодо своїх батьків. Отже, в контексті положень законодавства про усиновлення та батьківство, усиновитель робить свідомий та виважений вибір набути прав батька стосовно дитини, яка не є його кровною, та приймає на себе кореспондуючий цьому обов`язок стати рідною людиною цій дитині, вживати всіх можливих заходів та дій в інтересах дитини, займатися питаннями її виховання та розвитку таким чином і обсягом, яке в мінімальному значенні закріплено у законодавстві та диктується загальними уявленнями про батьківство. При цьому зовнішньо також має прослідковуватися те, що дитина відчуває, що вона перебуває в такому оточенні, яке забезпечить їй у необхідному випадку допомогу, зокрема і на її прохання, у звичайних побутових обставинах. У виняткових випадках суд може постановити рішення про усиновлення повнолітньої особи, яка не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. У цьому разі суд бере до уваги сімейний стан усиновлювача, зокрема відсутність у нього своїх дітей, та інші обставини, що мають істотне значення ( ч. 2 ст. 208 СК України). Судом першої інстанції правильно встановлено, що рідний батько ОСОБА_4 не позбавлявся батьківських прав відносно свого сина ОСОБА_2 . Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ОСОБА_2 не є сиротою. Таким чином, суд першої інстанції обґрунтовано прийшов до висновку про відсутність виняткових обставин для усиновлення ОСОБА_1 повнолітнього ОСОБА_2 , у зв`язку з чим відмовив в задоволенні поданої заяви. Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_2 був позбавлений батьківського піклування лише з тієї підстави, що його біологічний батько не брав участі у вихованні, не можуть бути підставою для скасування рішення суду першої інстанції. Відповідно до частини другої статті 208 СК України усиновлення повнолітньої особи допускається лише у виняткових випадках, якщо така особа не має матері, батька або була позбавлена їхнього піклування. Зазначена норма є винятком із загального правила про можливість усиновлення лише дітей, а тому підлягає вузькому тлумаченню. Сам по собі факт неналежного виконання біологічним батьком своїх батьківських обов`язків, відсутність участі у вихованні чи матеріальному забезпеченні дитини, навіть якщо це підтверджується поясненнями сторін та нотаріальною заявою батька, не свідчить автоматично про наявність передбачених законом виняткових підстав для усиновлення повнолітньої особи. Пунктом 6 постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про усиновлення і про позбавлення батьківських прав» роз`яснено, що вирішуючи заяву про усиновлення по суті, суд зобов`язаний перевірити наявність передбачених законом підстав для усиновлення, зокрема: чи дали батьки дитини згоду на це (якщо вона є необхідною); чи може заявник бути усиновлювачем; чи є дитина відповідно до законодавства суб`єктом усиновлення і чи виконано вимоги частин першої - третьої статті 218 СК України щодо наявності згоди дитини; чи відповідають висновок органу опіки та піклування і дозвіл на усиновлення уповноваженого органу виконавчої влади необхідним вимогам. Таким чином, апеляційна скарга не містить доводів щодо існування обставин, які б свідчили про неможливість досягнення бажаних правових наслідків іншими передбаченими законом способами, що відповідно до роз`яснень пункту 3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 30 березня 2007 року № 3 є обов`язковим при вирішенні питання про усиновлення повнолітньої особи. Посилання апелянта на наявність виняткових обставин зводяться виключно до тривалого спільного проживання заявника із пасинком, фактичного виконання ним батьківських обов`язків та взаємного бажання сторін оформити такі відносини юридично. Проте зазначені обставини, хоча й свідчать про існування міцних сімейних відносин, самі по собі не утворюють тих виняткових підстав, які законодавець пов`язує з можливістю усиновлення повнолітньої особи. Отже, суд першої інстанції належним чином дослідив усі надані сторонами докази, правильно встановив фактичні обставини справи та дійшов обґрунтованого висновку про відсутність передбачених частиною другою статті 208 СК України виняткових підстав для усиновлення повнолітньої особи. Апеляційна скарга не містить доводів щодо неповного встановлення судом обставин справи та невірної оцінки доказів, що містяться в матеріалах справи. Таким чином, доводи апеляційної скарги спростовуються встановленими судом обставинами справи і по суті зводяться до незгоди з висновками суду стосовно установлення цих обставин, містять посилання на факти, що були предметом дослідження й оцінки судом, який їх обґрунтовано спростував. Відповідно до статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду ухвалене з дотриманням норм матеріального та процесуального права, підстави для його скасування відсутні. Керуючись ст. 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, суд у х в а л и в: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, а рішення Малинського районного суду Житомирської області від 13 січня 2026 року - без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повний текст постанови складено 02 липня 2026 року. Головуючий Судді