Постанова КЦС ВС № 947/27630/23

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 947/27630/23 провадження № 61-15405св24 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., учасники справи: позивач - ОСОБА_1 , відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державна організація «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій», розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племениченко Геннадій Вячеславович, на постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у складі колегії суддів Заїкіна А. П., Погорєлової С.О., Таварткіладзе О. М., ВСТАНОВИВ:

ОПИСОВА ЧАСТИНА Короткий зміст позовних вимог У вересні 2023 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , Державної організації «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» (далі - ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій») про визнання недійсним патенту на корисну модель та внесення змін до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі. Позовні вимоги обґрунтовані тим, що патент України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 , не відповідає такій умові патентоздатності як «новизна», що передбачено частиною другою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Зазначав, що Всесвітня організація інтелектуальної власності (далі - ВОІВ) 24 квітня 2014 року здійснила міжнародну публікацію № WО2014062047 міжнародної заявки № РСТ/МХ2013/000128 від 17 жовтня 2013 року на пристрій «Пломба безпеки і/або зав`язка. Наведене підтверджується публічною інформацією, розміщеною ВОІВза адресою: https://patentscope.wipo.int/search/en/detail.jsf?docId=WO2014062047&_cid= P10-LLURI6-49351-1. 18 травня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Національний орган інтелектуальної власності) заявку № u201704806 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» та 10 серпня 2017 року отримали патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1». Інформацію про деклараційний патент було внесено до Державного реєстру патентів України на корисні моделі та 10 серпня 2017 року здійснено публікацію відомостей про видачу патенту України № НОМЕР_1 , що підтверджується витягом з Державного реєстру патентів України на корисні моделі від 06 листопада 2023 року. Позивач ОСОБА_1 є співвласником патенту України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 26 грудня 2019 року, що підтверджується витягом із Державного реєстру патентів України на корисні моделі від 16 січня 2024 року та платіжною інструкцією від 15 лютого 2024 року про підтримання чинності патенту України № НОМЕР_2 . Відповідно до висновку судового експерта об`єктів інтелектуальної власності від 18 травня 2020 року № 01-04/2020, виконаного судовим експертом Андрєєвою А. В. (свідоцтво № 1910 від 15 грудня 2017 року), висновку експертизи щодо умов патентоздатності від 02 вересня 2020 року № 152/ЗУ/20, наданого провідним експертом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» ОСОБА_4 , листів Укрпатенту від 30 червня 2021 року та від 06 липня 2021 року оспорюваний патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 серпня 2017 року не відповідає умові патентоздатності «новизна», як це передбачено частиною другою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а саме корисна модель за патентом України на корисну модель № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна» станом на дату 18 травня 2017 року - дату подання заявки № u201704806 відповідно до наданих матеріалів та відомостей, що містяться у міжнародній публікації від 24 квітня 2014 року № WO2014/062047A1 міжнародної заявки від 17 жовтня 2013 року № PCT/MX2013/000128 щодо пристрою «Захисна пломба і/або стяжка, що складається з двох замків і ручної системи зсуву (замикання/відмикання), призначена для закриття контейнерів і забезпечення захисту від проникнення сторонніх». Позивач вказував, що патент України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 26 грудня 2019 року, співвласником якого він є, не визнається відповідачами, які вважають, що його патент повторює їх патент від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», тому змушений звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересу. На підставі наведеного позивач просив суд: - визнати недійсним повністю патент України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 ; - зобов`язати ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі про визнання недійсним повністю патенту України від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Короткий зміст рішення суду першої інстанції Київський районний суд м. Одеси рішенням від 05 березня 2024 року позов задовольнив. Визнав недійсним патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 серпня 2017 року, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Зобов`язав ДО «Український національний офіс інтелектуальної власності та інновацій» внести зміни до Державного реєстру патентів України на винаходи та корисні моделі: про визнання недійсним повністю патенту України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 серпня 2017 року, що зареєстрований на ім`я ОСОБА_3 та ОСОБА_2 . Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що перевіряючи наявність/відсутність новизни спірної корисної моделі, судом були досліджені надані висновки експертів, у тому числі і висновок судового експерта об`єктів інтелектуальної власності від 18 травня 2020 року № 01-04/2020, виконаний судовим експертом Андрєєвою А. В., які містять категоричне твердження про невідповідність корисної моделі за оспорюваним патентом умові патентоздатності «новизна». Крім того, відповідачами клопотання про призначення відповідної судової експертизи не заявлено, та не спростовані висновки, викладені у наявному в матеріалах справи висновку судового експерта. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , оскаржив його в апеляційному порядку. Одеський апеляційний суд постановою від 10 жовтня 2024 року апеляційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_5 , задовольнив, рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року скасував та ухвалив у справі нове судове рішення, яким у задоволенні позову відмовив. Стягнув з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_3 судовий збір у розмірі 1 610,40 грн. Постанову апеляційного суд мотивовано тим, що позивач не довів, які його особисті права та інтереси порушені використанням відповідачами належного їм патенту, оскільки належних та допустимих доказів того, що дія оспорюваного патенту перешкоджає чи унеможливлює здійснення позивачем його діяльності, та яким чином реєстрація і дія оскаржуваного патенту чинить перешкоди позивачу, суду надано не було. Отже, у цьому випадку відсутнє порушене право та охоронюваний законом інтерес позивача, який би підлягав судовому захисту, а доводи відповідачів про те, що позивачем не доведено, що оскаржуваним патентом порушуються його права знайшли своє підтвердження, тому рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового судового рішення про відмову в задоволенні позову з урахуванням вказаних обставин. Короткий зміст вимог касаційної скарги та вимоги особи, яка її подала 20 листопада 2024 року ОСОБА_1 , в інтересах якого діє адвокат Племениченко Г. В., через підсистему «Електронний суд» подав до Верховного Суду касаційну скаргу на постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року у цій справі, в якій представник заявника, посилаючись на неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року і залишити в силі рішення Київського районного суду м. Одеси від 05 березня 2024 року. Підставою касаційного оскарження постанови Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року заявник вказує неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права, а саме застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 910/1885/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 910/13040/17, від 29 квітня 2022 року у справі № 760/3580/17, від 01 лютого 2024 року у справі № 910/2059/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Заявник зазначає, що на розгляді Київського районного суду м. Одеси перебуває кримінальне провадження № 12019160480003828 від 07 листопада 2019 року за обвинуваченням ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 . У цьому кримінальному провадженні відповідно до обвинувального акта ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 177 Кримінального кодексу України, а саме незаконне використання корисної моделі, вчинене за попередньою змовою групою осіб. Зокрема, ОСОБА_8 обвинувачується в тому, що він виготовляв продукцію пломбування, яка, на думку обвинувачення, захищена патентом відповідачів, а саме патентом від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 , та провів реєстрацію патенту України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 26 грудня 2019 року. Водночас у справі проведені експертизи об`єктів інтелектуальної власності від 18 травня 2020 року № 01-04/2020, щодо умов патентоздатності від 02 вересня 2020 року № 152/ЗУ/20, а також містяться листи Укрпатенту від 30 червня 2021 року та від 06 липня 2021 року, відповідно яких оспорюваний патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» від 10 серпня 2017 року не відповідає умові патентоздатності «новизна», як це передбачено частиною другою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі». Наведене залишилося поза увагою апеляційного суду. Апеляційний суд також не надав оцінки тому, що у позовній заяві було зазначено, що у діях позивача ОСОБА_1 , у тому числі щодо реєстрації патенту України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 26 грудня 2019 року, наявний причинно-наслідковий зв`язок із збитками, завданими ТОВ «Андреал», засновниками якого є відповідачі, та захистом належного їм патенту № НОМЕР_1 , оскільки у межах вказаного кримінального провадження ТОВ «Андреал» подано цивільний позов щодо стягнення з ОСОБА_1 2 000 000,00 грн. Отже, позивачем у справі надані належні та допустимі докази порушення його прав та охоронюваних законом інтересів. Водночас апеляційний суд на це уваги не звернув та помилково скасував законне й обґрунтоване рішення суду першої інстанції. Провадження у суді касаційної інстанції Верховний Суд ухвалою від 10 грудня 2024 року у складі колегії суддів Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Карпенко С. О., Фаловської І. М. відкрив касаційне провадження, витребував матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, надав строк для подання відзиву на касаційні скарги. Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 19 березня 2026 року визначено колегію суддів для розгляду цієї справи у такому складі: Сердюк В. В. (суддя-доповідач), Осіян О. М., Сакара Н. Ю. Доводи відзиву на касаційну скаргу У відзиві на касаційну скаргу ОСОБА_3 , в інтересах якого діє ОСОБА_9 , вказує на законність і обґрунтованість постанови суду апеляційної інстанції, просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення апеляційного суду залишити без змін. Фактичні обставини справи, встановлені судами 24 квітня 2014 року ВОІВ здійснила міжнародну публікацію № WO2014062047 міжнародної заявки № РСТ/MX2013/000128 від 17 жовтня 2013 року на пристрій «Пломба безпеки і/або зав`язка», що підтверджується публічною інформацією розміщеної на ресурсі ВОІВ за адресою: https://patentscope.wipo.int/search/en/detail.jsf?docId=WO2014062047&_cid=P10-LLURI6-49351-1. 18 травня 2017 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» (Національний орган інтелектуальної власності) заявку № u201704806 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» та 10 серпня 2017 року ОСОБА_3 і ОСОБА_2 отримали патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1». Інформацію про деклараційний патент внесено до Державного реєстру патентів України на корисні моделі та 10 серпня 2017 року здійснено публікацію відомостей про видачу патенту України № НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру патентів України на корисні моделі від 06 листопада 2023 року. ОСОБА_1 є співвласником патенту України від 26 грудня 2019 року № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджуються витягом із Державного реєстру патентів України на корисні моделі від 16 січня 2024 року та платіжною інструкцією від 15 лютого 2024 року про підтримання чинності патенту України № НОМЕР_2 . Оспорюваний патент України від 10 серпня 2017 року № 118622 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1» не відповідає умові патентоздатності «новизна», як це передбачено частиною другою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі», а саме корисна модель за патентом України на корисну модель № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна» станом на дату 18 травня 2017 року - подання заявки № u2017 04806 відповідно до наданих матеріалів та відомостей, що містяться у міжнародній публікації від 24 квітня 2014 року № WO2014/062047 A1 міжнародної заявки від 17 жовтня 2013 року № PCT/MX2013/000128 щодо пристрою «Захисна пломба і/або стяжка, що складається з двох замків і ручної системи зсуву (замикання/відмикання), призначена для закриття контейнерів і забезпечення захисту від проникнення сторонніх». На підтвердження наведеного позивачем до суду надано: висновок судового експерта об`єктів інтелектуальної власності від 18 травня 2020 року № 01-04/2020, виконаний судовим експертом Андрєєвою А. В. (а. с. 31-52); висновок експертизи щодо умов патентоздатності від 02 вересня 2020 року № 152/ЗУ/20, наданий провідним експертом Державного підприємства «Український інститут інтелектуальної власності» ОСОБА_4 за клопотанням третьої особи ОСОБА_10 , та поданий до Укрпатенту(а. с. 85-87); листи Укрпатенту від 30 червня 2021 року та від 06 липня 2021 року (а. с. 17, 19). У матеріалах справи міститься обвинувальний акт у кримінальному провадженні стосовно ОСОБА_6 , ОСОБА_1 , ОСОБА_7 (відомості про кримінальне правопорушенні внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12019160480003828 від 07 листопада 2019 року), який затверджений прокурором Київської окружної прокуратури міста Одеси 19 листопада 2021 року. Згідно з обвинувальним актом ОСОБА_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 177 КК України, а саме незаконне використання корисної моделі, вчинене за попередньою змовою групою осіб (т. 2, а. с. 96-124). Відомостей щодо судового розгляду кримінального провадження № 12019160480003828 матеріали справи не містять.

МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА Позиція Верховного Суду Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Відповідно до положень частини першої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. За частиною другою статті 400 ЦПК України Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції. Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, які передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 411, частиною другою статті 414 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Відповідно до частин першої, другої та п`ятої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні. Зазначеним критеріям оскаржувані оскаржувана постанова апеляційного суду відповідає з огляду на таке. У справі, яка переглядається, виникли правовідносини щодо визнання недійсним патенту на корисну модель. Відповідно до частини першої статті 418 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право інтелектуальної власності - це право особи на результат інтелектуальної, творчої діяльності або на інший об`єкт права інтелектуальної власності, визначений цим Кодексом та іншим законом. До об`єктів права інтелектуальної власності належать, зокрема винаходи, корисні моделі, промислові зразки (частина перша статті 420 ЦК України). Згідно з частиною другою статті 7 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» корисна модель вважається придатною для набуття права інтелектуальної власності на неї, якщо вона, відповідно до закону, є новою і придатною для промислового використання. Відповідно до частини першої статті 432 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого права інтелектуальної власності відповідно до статті 16 цього Кодексу. За частиною першої статті 15, частиною першою статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Підставами для захисту права інтелектуальної власності є його порушення, невизнання чи оспорювання. Під порушенням слід розуміти такий стан суб`єктивного права, за якого воно зазнало протиправного впливу з боку правопорушника, внаслідок чого суб`єктивне право особи зменшилося або зникло як таке, порушення права пов`язане з позбавленням можливості здійснити, реалізувати своє право повністю або частково. Невизнання цивільного права полягає в пасивному запереченні наявності в особи суб`єктивного цивільного права, яке безпосередньо не спричиняє шкоду суб`єктивному праву, але створює невпевненість у правовому статусі носія суб`єктивного права. Оспорювання відображає такий стан правовідносин, коли суб`єктивне право заперечується. Статтею 462 ЦК України передбачено, що набуття права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок засвідчується патентом. Обсяг правової охорони визначається формулою винаходу, корисної моделі, сукупністю суттєвих ознак промислового зразка. Умови та порядок видачі патенту встановлюються законом. Права інтелектуальної власності на винахід, корисну модель, промисловий зразок визнаються недійсними з підстав та в порядку, встановлених законом (стаття 469 ЦК України). Стаття 33 Закону України «Про охорону прав на винаходи і корисні моделі» передбачає, що патент може бути визнано у судовому порядку недійсним повністю або частково у разі: а) невідповідності запатентованого винаходу (корисної моделі) умовам патентоздатності, що визначені статтею 7 цього Закону; б) наявності у формулі винаходу (корисної моделі) ознак, яких не було у поданій заявці; в) порушення вимог частини другої статті 37 цього Закону; г) видачі патенту внаслідок подання заявки з порушенням прав інших осіб. З метою визнання деклараційного патенту недійсним будь-яка особа може подати до Установи клопотання про проведення експертизи запатентованого винаходу (корисної моделі) на відповідність умовам патентоздатності. За подання клопотання сплачується збір. При визнанні патенту чи його частини недійсними Установа повідомляє про це у своєму офіційному бюлетені. Патент або його частина, визнані недійсними, вважаються такими, що не набрали чинності, від дати публікації відомостей про видачу патенту. Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (постанова Верховного Суду у складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17, провадження № 61-2417сво19). Порушення права пов`язане з позбавленням його суб`єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково. Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 19 лютого 2024 року у справі № 567/3/22, провадження № 61-5252сво23). Приватно-правовими нормами визначене обмежене коло підстав відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу особи, зокрема до них належать: необґрунтованість позовних вимог (встановлена судом відсутність порушеного права або охоронюваного законом інтересу позивача); зловживання матеріальними правами; обрання позивачем неналежного способу захисту його порушеного права/інтересу; сплив позовної давності (постанова Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 11 грудня 2023 року у справі № 607/20787/19, провадження № 61-11625сво22). Суди встановили, що у передбаченому законодавством порядку 10 серпня 2017 року відповідачі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 отримали патент України № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1». Інформацію про деклараційний патент було внесено до Державного реєстру патентів України на корисні моделі та 10 серпня 2017 року здійснено публікацію відомостей про видачу патенту України № НОМЕР_1 , що підтверджується витягом із Державного реєстру патентів України на корисні моделі від 06 листопада 2023 року. Позивач ОСОБА_1 є співвласником патенту України від 26 грудня 2019 року № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2», що підтверджується витягом із Державного реєстру патентів України на корисні моделі від 16 січня 2024 року та платіжною інструкцією від 15 лютого 2024 року про підтримання чинності патенту України № НОМЕР_2 . Позивач у позовній заяві стверджував, що патент України № НОМЕР_2 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_2» від 26 грудня 2019 року, співвласником якого він є, не визнається відповідачами, які вважають, що його патент повторює їх патент від 10 серпня 2017 року № НОМЕР_1 на корисну модель «ІНФОРМАЦІЯ_1», що стало підставою для звернення до суду за захистом його прав та інтересу. Відповідно до положень частини третьої статті 12, частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частина шоста статті 81 ЦПК України). Частиною першою статті 76 ЦПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (факті), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (частина перша статті 77 ЦПК України). Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи (стаття 79 ЦПК України). Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (частина перша статті 80 ЦПК України). У частині першій статті 89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Суд першої інстанції, задовольняючи позов, вказав, що перевіряючи наявність/відсутність новизни спірної корисної моделі, надані суду висновки експертів та листи Укрпатенту містять категоричне твердження про невідповідність корисної моделі за оспорюваним патентом від 10 серпня 2017 року № 118622 умові патентоздатності «новизна». Відповідачі не заявляли клопотання про призначення судової експертизи та не спростували висновки, викладені у долучених до матеріалів справи експертних висновках (т. 1, а. с. 226-231). Апеляційний суд, скасовуючи рішення суду першої інстанції та відмовляючи у задоволенні позову, зазначив, що позивач, обґрунтовуючи своє право на звернення до суду тим, що патент України № НОМЕР_1 не відповідає умові патентоздатності «новизна», у позовній заяві не вказав та не обґрунтував свій особистий, безпосередній інтерес щодо вирішення питання, що є предметом позову. На цій підставі суд апеляційної інстанції виснував, що позивач не обґрунтував зв`язок між метою своєї діяльності та предметом позову, не зазначив які його інтереси є предметом судового захисту, не вказав у чому полягає порушення його прав та/або законних інтересів у зв`язку із наявністю патенту, зареєстрованого відповідачами. З таким висновком апеляційного суду колегія суддів погоджується. Доводи касаційної скарги про застосування норм права без урахування висновків щодо застосування норм права у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду від 17 жовтня 2019 року у справі № 910/1885/19, від 19 грудня 2019 року у справі № 910/13040/17, від 29 квітня 2022 року у справі № 760/3580/17, від 01 лютого 2024 року у справі № 910/2059/20 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України) не спростовують висновків апеляційного суду про відмову в задоволенні позовних вимог, оскільки висновки у наведених заявником постановах Верховного Суду хоч і стосуються подібних правовідносин, але у зазначених справах Верховний Суд виходив із різних встановлених фактичних обставин та характеру спірних правовідносин, що обумовлює і різність їх правового регулювання. Крім того, у наведених справах позовні вимоги не обґрунтовувалися, зокрема, наявністю кримінального провадження та притягнення позивача до кримінальної відповідальності за вчинення кримінального правопорушення, передбаченого частиною другою статті 177 КК України. Щодо доводів касаційної скарги про те, що суд апеляційної інстанції не врахував висновки судових експертиз про те, що оспорюваний патент не відповідає умовам патентоздатності «новизна», колегія суддів зазначає таке. Апеляційний суд, відмовляючи у позові, правильно послався на те, що у позовній заяві позивачем не було зазначено та не обґрунтовано його особистий, безпосередній інтерес щодо вирішення питання, що є предметом позову, оскільки позивач не довів належними та допустимими доказами зв`язок між метою своєї діяльності та предметом позову, не зазначив які його інтереси є предметом судового захисту, у чому полягає порушення його прав та законних інтересів у зв`язку із наявністю патенту, зареєстрованого відповідачами. Отже, суд апеляційної інстанції у постанові встановив підставу відмови у судовому захисті цивільного права та інтересу позивача, зокрема, вказав на необґрунтованість позовних вимог, тобто встановив відсутність порушеного права та/або охоронюваного законом інтересу позивача, що спростовує відповідні доводи касаційної скарги. Посилання у касаційній скарзі на те, що права та інтереси заявника як позивача порушені тим, що у межах кримінального провадження наявний причинно-наслідковий зв`язок із збитками, завданими ТОВ «Андреал», засновниками якого є відповідачі, та захистом належного їм патенту № НОМЕР_1 , у зв`язку з поданням цивільного позову про стягнення коштів з ОСОБА_1 , колегія суддів до уваги не бере з огляду на таке. Як роз`яснив Конституційний Суд України у Рішенні від 01 грудня 2004 року № 18-рп/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) поняття «охоронюваний законом інтерес», що вживається у частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу та інших законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» (інтерес у вузькому розумінні цього слова), означає правовий феномен, який: а) виходить за межі змісту суб`єктивного права; б) є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони; в) має на меті задоволення усвідомлених індивідуальних і колективних потреб; г) не може суперечити Конституції і законам України, суспільним інтересам, загальновизнаним принципам права; д) означає прагнення (не юридичну можливість) до користування у межах правового регулювання конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом; є) розглядається як простий легітимний дозвіл, тобто такий, що не заборонений законом. Поняття «охоронюваний законом інтерес» у всіх випадках вживання його у законах України у логічно-смисловому зв`язку з поняттям «права» має один і той же зміст. У цьому Рішенні Конституційного Суду України надано офіційне тлумачення поняття «охоронюваний законом інтерес» як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об`єктивного і прямо не опосередкований у суб`єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об`єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загальноправовим засадам. Отже, позивачем у справі не надані належні та допустимі докази порушення його права та/або охоронюваного законом інтересу, про що правильно зазначив апеляційний суд в оскаржуваній постанові. У контексті притягнення позивача до кримінальної відповідальності з урахуванням обставин цієї справи, колегія суддів звертає увагу, що встановлення певних обставин у цивільному процесі не є абсолютним доказом відсутності кримінальної відповідальності, оскільки цивільне та кримінальне судочинство різняться стандартами доказування (наявність безсумнівних доказів у кримінальному процесі проти балансу ймовірностей у цивільному процесі) та колом досліджуваних обставин. Крім того, притягнення позивача до кримінальної відповідальності саме за незаконне використання корисної моделі, вчинене за попередньою змовою групою осіб (частина друга статті 177 КК України), до яких згідно з обвинувальним актом належить і позивач, без відповідного дозволу осіб, за якими спірний патент зареєстрований раніше, а саме за відповідачами, не створює передумов для порушення права позивача, а тому таке право не підлягає судовому захисту. Така процесуальна поведінка позивача свідчить не про його намагання отримати судовий захист, а має на меті встановити у порядку цивільного судочинства ті чи інші преюдиційні факти для можливості захисту від кримінального переслідування. Отже, висновки апеляційного суду щодо недоведеності позовних вимог узгоджуються зі стандартом доказування у цивільних справах, який Велика Палата Верховного Суду визначила як «стандарт більшої переконливості», згідно з яким, висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц, провадження № 14-400цс19). Доводи касаційної скарги висновків апеляційного суду не спростовують, значною мірою зводяться до встановлення протилежних зазначеному обставин та переоцінки доказів. Водночас встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палата Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Наявність у заявника іншої точки зору на встановлені судом обставини та щодо оцінки наявних у матеріалах доказів не спростовує законності та обґрунтованості оскаржуваного судового рішення та фактично зводиться до спонукання касаційного суду до прийняття іншого рішення - на користь заявника. Європейський суд з прав людини неодноразово відзначав, що рішення національного суду повинно містити мотиви, які достатні для того, щоб відповісти на істотні аспекти доводів сторін (рішення ЄСПЛ у справі Ruiz Torija v. Spain, серія A, № 303-A, п.п. 29-30). Це право не вимагає детальної відповіді на кожен аргумент, використаний стороною, більше того, воно дозволяє судам вищих інстанцій підтримати мотиви, наведені судами нижчих інстанцій, без того, щоб повторювати їх. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявника по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків апеляційного суду, Верховний Суд виходить із того, що доводи, викладені у касаційній скарзі, не спростовують обґрунтованого і правильного висновку суду апеляційної інстанції про відмову у задоволенні позову. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги За правилами частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Доводи касаційної скарги про неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновку апеляційного суду і не дають підстав для скасування оскаржуваного судового рішення. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Враховуючи наведене, встановивши відсутність підстав для скасування оскаржуваного судового рішення, колегія суддів залишає касаційну скаргу без задоволення, а постанову апеляційного суду без змін. Щодо судових витрат Оскільки у задоволенні касаційної скарги відмовлено, підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у судах першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 410, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 , в інтересах якого діє ОСОБА_11 , залишити без задоволення. Постанову Одеського апеляційного суду від 10 жовтня 2024 року залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді В. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара