Постанова КЦС ВС № 554/11186/22

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 554/11186/22 провадження № 61-2976св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулейкова І. Ю. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Луспеника Д. Д., учасники справи: позивачка - ОСОБА_1 , відповідач - ОСОБА_2 , розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційні скарги ОСОБА_3 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року у складі судді Савченко Л. І. та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року у складі колегії суддів: Лобова О. А., Триголова В. М. та Чумак В. О., ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог У жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду позовом до ОСОБА_2 , у якому, з урахуванням заяви про зміну підстав позову і збільшення позовних вимог, просила: - виділити зі спільної сумісної власності у особисту приватну власність ОСОБА_6 квартиру АДРЕСА_1 ; - припинити право власності ОСОБА_2 на квартиру АДРЕСА_1 ; - виділити зі спільної сумісної власності у особисту приватну власність ОСОБА_2 : житловий будинок літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; земельну ділянку загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; - причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , - автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , - автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , - мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , - мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , - мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, державний номерний знак НОМЕР_7 ; - стягнути із ОСОБА_7 на її користь компенсацію вартості спільного майна у розмірі 596 872,00 грн. Позовні вимоги мотивовано тим, що з 10 серпня 2008 року вона перебувала у шлюбі із відповідачем. У період шлюбних відносин ними за спільні кошти придбано вказане у позові нерухоме і рухоме майно. Після припинення шлюбу між ними не досягнуто згоди про добровільний поділ майна, що є спільною сумісною власністю подружжя. Відповідач не визнає за нею її право на частку у спільній сумісній власності на вищевказане майно, що порушує її майнові права. Короткий зміст зустрічних позовних вимог У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 , в якому просив: - визнати за ним право приватної особистої власності на квартиру АДРЕСА_1 ; - визнати об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_7 і ОСОБА_6 житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,2132 га, кадастровий номер 5323281001:01:008:0311; - визнати за ним право власності на частини житлового будинку АДРЕСА_4 ; Вимоги зустрічного позову мотивовано тим, що з 10 вересня 2008 року сторони перебували у шлюбі, від якого мають сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Сімейно-шлюбні стосунки між ними припинені, спільного господарства не ведуть. Квартира АДРЕСА_1 та об`єкти рухомого майна були придбані за його особисті кошти, оскільки ОСОБА_1 не мала фінансової спроможності придбавати це майно та весь час отримувала мінімальну заробітну плату державного службовця. Вказував, що вона весь час перебувала на його утриманні. Виключно за його кошти та кошти його батька, з яким вони ведуть спільний сімейний бізнес, був здійснений ремонт у квартирі, була придбана побутова техніка та меблі, встановлювалася охорона спірної квартири та здійснювалися щомісячні платежі щодо охоронних послуг. Лише ним здійснювалася оплата комунальних послуг. Безпосередньо квартира була придбана за кошти його батька та оформлена на його ім`я з домовленістю, що він переоформить квартиру на сина ОСОБА_9 . ОСОБА_1 вказувала у деклараціях, що квартира є його власністю і що у неї, окрім заробітної плати, доходів немає. Також вказував, що ремонт будинку в с. Великі Сорочинці Миргородського району, який був отриманий у спадок позивачкою, здійснювався за його особисті кошти, а також кошти, надані його батьком. Також вказував, що 23 грудня 2019 року приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області було видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом на майно померлого ІНФОРМАЦІЯ_2 ОСОБА_10 на ім`я ОСОБА_1 . Спадщина складається із житлового будинку та господарських будівель за адресою: АДРЕСА_3 , який розташований на приватизованій земельній ділянці, що належала ОСОБА_10 . Вказував, що ремонт будинку здійснювався за його особисті кошти, його батьком буди придбані меблі у цей будинок, було здійснено переобладнання літньої кухні. За його кошти здійснено ремонт даху на суму 60 000 грн, здійснено водовідведення на суму 7 000,00 грн, оформлено спадщину за 1 800,00 грн, придбано побутову техніку. Ним було придбано будівельні матеріали та виконані будівельні роботи на загальну суму 45 000,00 грн по реконструкції будинку та прилеглої території. Кошти, які були вкладені в ремонт будинку суттєво покращили його стан та збільшили вартість майна, тому вони мають бути враховані при поділі майна подружжя. Короткий зміст рішень суду першої інстанції Рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 травня 2025 позов ОСОБА_1 і зустрічний позов ОСОБА_2 задоволені частково. Поділено спільне майно подружжя наступним чином: Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_2 на: - житловий будинок АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельну ділянку загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: с. Буланове, Полтавський район, Полтавська область. Визнано об?єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартиру АДРЕСА_1 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя визнано за ОСОБА_2 і ОСОБА_1 право власності на частки квартири АДРЕСА_1 , за кожним. Визнано об?єктами права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 та ОСОБА_2 : - мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , - причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , - автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , - автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , - мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , - мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , - мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 р.в., державний номерний знак НОМЕР_7 . У порядку поділу спільного сумісного майна подружжя стягнуто із ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості транспортних засобів у розмірі 570 288,50 грн. Визнано право особистої приватної власності ОСОБА_6 на житловий будинок АДРЕСА_3 , розташований на приватизованій земельній ділянці площею 0,2132 га, кадастровий номер: 5323281001:01:008:0311. У задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_6 та ОСОБА_7 відмовлено. Стягнуто з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 витрати зі сплати судового збору у сумі 5 864,33 грн, витрати на професійну правничу допомогу у сумі 27 420,32 грн, а всього судових витрат у сумі 33 284,65 грн. Додатковим рішенням Шевченківського районного суду м. Полтави від 02 червня 2025 року стягнуто із ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 20 805 грн витрат на правову допомогу. Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції Постановою Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року апеляційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 травня 2025 року змінено шляхом виключення з його резолютивної частини вказівки про визнання об`єктом права спільної сумісної власності подружжя ОСОБА_1 і ОСОБА_2 квартири АДРЕСА_1 . Рішення Шевченківського районного суду м. Полтави від 16 травня 2025 у частині позовних вимог про поділ транспортних засобів скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення по суті, яким виділено зі спільної сумісної власності у особисту приватну власність ОСОБА_7 мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 і автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 . Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 компенсацію частини вартості транспортних засобів у сумі 647 956,50 грн. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 744,30 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 8 680,00 грн. Короткий зміст та узагальнені доводи касаційних скарг, позиції інших учасників справи 09 березня 2026 року ОСОБА_11 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4, через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм процесуального права, просить частково скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити первісний позов у повному обсязі. Підставами касаційного оскарження представник заявниці зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, а саме застосування норми статей 57, 60, 70 Сімейного кодексу України, без урахування висновків, викладених у постановах Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13, від 21 листопада 2018 року у справі № 372/504/17, від 19 січня 2021 року у справі № 916/1415/19, від 26 січня 2021 року у справі № 522/1528/15-ц, від 22 вересня 2020 року у справі № 910/3009/18, від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20 та у постановах Верховного Суду від 05 серпня 2020 року у справі № 682/2493/16-ц, від 08 серпня 2023 року у справі № 727/3945/21 (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, вказує на порушення норм процесуального права, а саме, апеляційний суд необґрунтовано відхилив клопотання про дослідження під час розгляду касаційної скарги нового доказу, який мав вирішальне значення для вирішення справи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Касаційна скарга ОСОБА_6 мотивована тим, що суди попередніх інстанцій дійшли помилкового висновку про те, що житловий будинок за адресою: АДРЕСА_2 (раніше мав адресу: АДРЕСА_5 ) придбаний ОСОБА_2 у особисту приватну власність до шлюбу з заявницею, оскільки матеріали справи не містять доказів такого. Вважає, що суди протиправно переклали на неї тягар доведення обставин, захищених презумпцією, передбаченою статтею 60 Сімейного кодексу України (далі - СК України). Натомість судом апеляційної інстанції необґрунтовано відхилено клопотання позивачки про дослідження нового доказу, який мав вирішальне значення для правильного вирішення справи, зокрема копію технічного паспорта будинку АДРЕСА_2 , який вона випадково знайшла у червні 2025 року в квартирі АДРЕСА_6 , де мешкає ОСОБА_2 , тому не могла подати цей доказ раніше. Крім того, вважає, що судом апеляційної інстанції допущено порушення норм процесуального права в частині розподілу судових витрат. 12 березня 2026 року ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , звернувся до Верховного Суду з касаційною скаргою на рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року, в якій, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить частково скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове судове рішення, яким визнати за ОСОБА_12 право особистої приватної власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_7 , стягнути з ОСОБА_6 компенсацію вартості ремонту будинку у АДРЕСА_3 у сумі, визначеній експертним висновком. Підставою касаційного оскарження судових рішень заявник зазначає неправильне застосування судами норм матеріального права, без урахування висновків, викладених у постановах Верховного Суду від 13 березня 2024 року у справі № 537/541/23, від 19 жовтня 2022 року у справі № 334/7560/20, від 14 лютого 2020 року у справі № 752/18272/18, від 17 серпня 2022 року у справі № 522/8676/20, від 06 листопада 2024 року у справі № 757/43362/15-ц, від 21 червня 2024 року у справі № 654/3751/18, та у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22 вересня 2020 року у справі № 214/6174/15-ц (пункт 1 частини другої статті 389 ЦПК України). Також, вказує на порушення норм процесуального права, що виразилось у неналежній оцінці судами доказів, безпідставному залишенні без розгляду клопотання про призначення транспортно-товарознавчої експертизи, оціночно-будівельної експертизи та оціночно-земельної експертизи (пункт 4 частини другої статті 389 ЦПК України). Крім того, до касаційної скарги заявником додано клопотання про зупинення виконання постанови Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року та рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року до перегляду справи в касаційному порядку. Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд першої інстанції безпідставно відмовив у задоволенні його клопотання про повернення до стадії підготовчого судового засідання. Вважає, що відмова у задоволенні клопотання потягла за собою низку інших процесуальних порушень, зокрема відмову у задоволенні клопотань про призначення експертиз. Фактично судом першої інстанції не визначено обсяг та вартість спірного майна. Суди попередніх інстанцій не надали жодної належної оцінки запереченням ОСОБА_2 щодо поданих ОСОБА_1 звітів про оцінку спірного майна. Судами помилково не враховано наявність обставин, що є підставою для відступу від рівності часток, зокрема проживання з ним дитини та її повне утримання, наявність у ОСОБА_1 заборгованості за аліментами. Апеляційний суд не надав належної оцінки доводам і доказам щодо джерела походження коштів, за які придбана квартира АДРЕСА_1 та відповідно дійшов безпідставного висновку, що вона є спільним майном подружжя. Судами при поділі будинку АДРЕСА_3 не враховано кошти, вкладені в ремонт будинку, які суттєво покращили його стан. Судами необґрунтовано відмоволено у врахуванні боргових зобов`язань при поділі майна подружжя. У квітні 2026 року ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , подав до Верховного Суду відзив на касаційну скаргу ОСОБА_2 , в якому просить закрити касаційне провадження за його касаційною скаргою та стягнути з ОСОБА_2 витрати на правничу допомогу у розмірі, який буде заявлено протягом 5 днів після проголошення постанови Верховним Судом. Рух справи у суді касаційної інстанції Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 09 березня 2026 року касаційна скарга ОСОБА_1 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Відповідно до протоколу передачі судової справи раніше визначеному складу суду від 12 березня 2026 року касаційна скарга ОСОБА_2 передана на розгляд судді-доповідачу Гулейкову І. Ю., судді, які входять до складу колегії: Лідовець Р. А., Луспеник Д. Д. Ухвалами Верховного Суду від 19 березня 2026 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 залишено без руху, надано час на усунення недоліків. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_2 у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України), витребувано матеріали справи № 554/11186/22 з Шевченківського районного суду м. Полтави та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. Цією ж ухвалою зупинено виконання рішення до закінчення касаційного перегляду справи. Ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року у задоволенні клопотання про зменшення суми судового збору, звільнення від сплати судового збору, відстрочення сплати судового збору ОСОБА_1 відмовлено та продовжено строк на усунення недоліків касаційної скарги. Ухвалою Верховного Суду від 17 квітня 2026 року відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 у справі (з підстав, передбачених пунктами 1, 4 частини другої статті 389 ЦПК України) та встановлено учасникам справи строк для подачі відзиву на касаційну скаргу. У травні 2026 року до Верховного Суду надійшли матеріали справи № 554/11186/22.

Позиція Верховного Суду Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи. Частиною другою статті 389 ЦПК України передбачено, що підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пункті 1 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права виключно у таких випадках: 1) якщо суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував норму права без урахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду, крім випадку наявності постанови Верховного Суду про відступлення від такого висновку; 2) якщо скаржник вмотивовано обґрунтував необхідність відступлення від висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постанові Верховного Суду та застосованого судом апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні; 3) якщо відсутній висновок Верховного Суду щодо питання застосування норми права у подібних правовідносинах; 4) якщо судове рішення оскаржується з підстав, передбачених частинами першою, третьою статті 411 цього Кодексу. Підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Згідно з частиною першою статті 402 ЦПК України у суді касаційної інстанції скарга розглядається за правилами розгляду справи судом першої інстанції в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи з урахуванням статті 400 цього Кодексу. Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційних скарг, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційні скарги підлягають залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Фактичні обставини справи Судами попередніх інстанцій встановлено, що сторони перебували у шлюбі з 10 вересня 2008 року до 07 грудня 2022 року (т. 4, а. с. 62-73). До майна, відносно якого сторонами заявлені вимоги про його поділ, належать такі рухомі і нерухомі речі: - квартира АДРЕСА_1 ; - житловий будинок літ. «А-2» за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 для будівництва індивідуальних гаражів, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - земельна ділянка загальною площею 0,01 га, кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 для будівництва і обслуговування житлового будинку, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 ; - мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 ; - причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , - автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , - автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_4 , - мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , - мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , - мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, державний номерний знак НОМЕР_7 ; - житловий будинок загальною площею 80,00 кв. м, житловою площею 41,2 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та в цілому складається з житлового будинку літ. «А-1» житловою площею 41,2 кв. м, загальною площею 80,00 кв. м, прибудови - лі. «а», сараю літ. «Б», погріба - літ. «б», літньої кухні - літ. «В», прибудови до літньої кухні - «в», сараю - літ. «Г», сараю-прибудови - «Д», альтанки - літ «Е», вбиральні - літ. «Ж», сараю - лі. «З», навісу - «И», господарських споруд № 1, 2, 5-7, розташованих на приватизованій земельній ділянці площею 0, 2132 га, кадастровий номер; 5323281001:01:008:0311. Згідно з договором дарування садового будинку від 09 жовтня 2002 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., № 5592, ОСОБА_13 прийняв у дар від ОСОБА_14 , який діяв від імені ОСОБА_15 , садовий будинок з надвірними будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_2 , який складається із садового будинку літ. «А-1», загальною площею 45,90 кв. м, погребу а1, сараю Б, вбиральні В, огорожі № 1-2 (том 1, а. с. 54). Із листа Відділу містобудування та архітектури Полтавської РДА від 19 травня 2008 року № 3996 видно, що відділ не має заперечень щодо проведення реконструкції садового будинку під житловий на АДРЕСА_2 . Вказано, що земельна ділянка під будинком площею 0,0769 належить ОСОБА_16 на підставі державного акту серії ПЛ № 208372; зобов?язано ОСОБА_7 переоформити документи про право власності на землю з урахуванням зміни цільового призначення ділянки із земель під садівництво на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, зареєструвати об?єкт будівництва (т. 1, а. с. 74). Рішенням Тростянецької сільської ради від 24 липня 2008 року № 22 «Про надання дозволу на реконструкцію садового будинку під житловий на АДРЕСА_2 » дозволено ОСОБА_16 виконувати реконструкцію садового будинку під житловий на ділянці площею 0,0769 га на АДРЕСА_2 на території Тростянецької сільської ради; зобов?язано ОСОБА_7 переоформити документи про право власності на землю з урахуванням зміни цільового призначення ділянки із земель під садівництво на землі для будівництва та обслуговування житлового будинку та господарчих споруд, зареєструвати об?єкт будівництва (т. 2, а. с.148-150). Зі свідоцтва про право власності на нерухоме майно, виданого Тростянецькою сільською радою 09 лютого 2011 року, та витягу про державну реєстрацію прав від 23 лютого 2011 слідує, що за ОСОБА_2 зареєстровано право власності на житловий будинок АДРЕСА_8 , загальною площею 80,0 кв. м, з господарськими будівлями у виді погребу погребу а1, убиральні В, сараю В1, вимощення І, воріт № 1-2 (т. 1, а. с. 75-76). Згідно зі звітом про оцінку майна від 16 листопада 2022 року № 32UA-221116-005, виконаного ТОВ «Нерухомість Дельта», ринкова вартість житлового будинку, загальною площею 80,00 кв. м, житловою площею 21,7 кв. м, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , становить 365 744,00 грн (т. 2, а. с. 36-48). Вказаний будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,08 га, яка передана ОСОБА_16 для ведення садівництва, на підставі рішення Тростянецької сільської ради від 14 січня 2005 року № 35 «Про передачу безоплатно у власність земельної ділянки» (т. 1, а. с. 69). На вказану земельну ділянку ОСОБА_16 виданий Державний акт від 01 березня 2005 року серії ПЛ 298372 (т. 2 а. с. 150). Відповідно до договору купівлі-продажу земельної ділянки від 15 червня 2005 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., № 1663, ОСОБА_13 та ОСОБА_17 придбали в рівних частках (по частині) у власність приватизовану земельну ділянку, площею 0,06 га, що знаходиться на території Тростянецької сільської ради Полтавського району, яка належала продавцю ОСОБА_18 на підставі Державного акта про право приватної власності на землю від 06 лютого 2003 року № 046422 серії ІІІ-ПЛ. Земельну ділянку передано для ведення садівництва (т. 1, а. с.55). 15 червня 2005 року між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 укладено договір про спільну часткову власність на вказану земельну ділянку, посвідчений приватним нотаріусом Полтавського районного нотаріального округу Москівцем В. А., № 1664 (т. 1 а. с. 56). Земельна ділянка площею 0,06 га поділена в рівних частках між ОСОБА_12 та ОСОБА_17 , що слідує з акту визначення меж земельної ділянки в натурі від 19 липня 2005 року, акту прийому-передачі межових знаків від 19 липня 2005 року, висновку про відсутність обмежень на використання земельної ділянки від 26 липня 2005 року (т. 1, а. с. 62-64), а в подальшому об?єднана із земельною ділянкою, на якій розміщений будинок, з якою вона межувала (0,03 га +0,08 га). Після об?єднання вказаних земельних ділянок ОСОБА_16 видано державний акт на право власності на земельну ділянку, площею 0,1167 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в АДРЕСА_2 , серії ЯМ № 442629 від 13 грудня 2012 року на підставі рішення від 24 листопада 2011 року Тростянецької сільської ради (т. 2, а. с. 32-33). Об?єднаній земельній ділянці присвоєний кадастровий номер 532408602:02:004:0048, що слідує із Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно № 311695698 від 05.10.2022 року (т. 2, а. с. 23-31). Згідно зі звітом про оцінку майна від 16 листопада 2022 року № 32UA-221117-001, виконаного ТОВ «Нерухомість Дельта», ринкова вартість земельної ділянки, загальною площею 0,1167 га, кадастровий номер 532408602:02:004:0048, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд на АДРЕСА_2 становить 54 243,00 грн (т. 2, а. с. 82-102). Відповідно до договору купівлі-продажу від 06 грудня 2017 року, посвідченого приватним нотаріусом Полтавського міського нотаріального округу Носовою Ж. Б., за реєстровим № 2632, та Інформації з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно від 05 жовтня 2022 року № 311695698 право власності на квартиру, загальною площею 61,2 кв. м, житловою площею 36,8 кв. м, реєстраційний номер 1429407653101, за адресою: АДРЕСА_7 , зареєстровано за ОСОБА_12 . Вартість квартири за домовленістю сторін становила 392 000,00 грн (т. 1, а. с. 19-22). Згідно зі звітом про оцінку майна від 16 листопада 2022 року № 32UA-221116-002, виконаного ТОВ «Нерухомість Дельта», ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_9 , становить 1 168 398,00 грн (т. 2, а. с. 70-81). ОСОБА_11 є працівником поліції та отримує заробітну плату, що підтверджується довідками про доходи за 2016-2022 роки (2016 рік - 76 519,61 грн, 2017 рік - 109 141,77 грн, 2018 рік - 128 244,25 грн, 2019 рік - 168 026,77 грн, 2020 рік - 200 083,64 грн, 2021 рік - 182 586,20 грн, 2022 рік - 475 158,48 грн) (т. 2, а. с. 17-23). У довідці від 26 листопада 2021 року вказано, що ОСОБА_13 працює в ПП «Автоварта» з 12 травня 2014 року, займає посаду директора та заробітна плата з 01 травня 2021 року до 31 жовтня 2021 року склала 150 000,00 грн (т. 1, а. с. 53); У довідці від 01 грудня 2022 року вказано, що ОСОБА_13 працює в ПП «Автоварта» з 24 травня 2017 року, займає посаду директора, заробітна плата, зокрема, за 2021 рік становить 97 205,70 грн (т. 1, а. с. 78). Згідно з аналітичною довідкою СПД ФОП ОСОБА_19 від 12 грудня 2022 року вартість мотоцикла GEON X-ROAD 250, 2018 року випуску, становить 41 558,00 грн (т. 2, а. с. 119-121); вартість причіпу ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, становить 30 839,00 грн (т. 2, а. с. 123-125); вартість автомобіля JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, становить 208 080,00 грн (т. 2 а. с. 103-105); вартість автомобіля NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, становить 605 940,00 грн (т. 2, а. с. 106-108); вартість мотоцикла HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, становить 175 900,00 грн (т. 2, а. с. 116-118); вартість мотоцикла HONDA CBR 600, 2000 року випуску, становить 78 260,00 грн (т. 2, а. с. 113-115); вартість мотоцикла SUZUKI GSX 1300R, 2000 року випуску, становить 155 336,00 грн (т. 2, а. с. 109-112). Як слідує із повідомленням РСЦ ГСЦ МВС в Полтавській області від 23 січня 2023 року № 31/16-7-3аз, мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, державний номерний знак НОМЕР_7 , 17 листопада 2022 року був перереєстрований на іншу особу, а автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, був перереєстрований на іншу особу 02 грудня 2022 року (т. 2, а. с. 169). Із повідомлення ГСЦ МВС від 20 січня 2025 року № 31/128А3-1420-2025 слідує, що із власності ОСОБА_7 також вибули і мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, дата перереєстрації на нового власника 07 травня 2024 року, мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, дата перереєстрації на нового власника 23 серпня 2024 року (т. 4, а. с. 116). Зі свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 23 грудня 2019 року, виданого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смага Л. М., за № 775, вбачається, що ОСОБА_11 набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , та в цілому складається з житлового будинку А-1 житловою площею 41,2 кв. м, загальною площею 80,00 кв. м, прибудови - а, сараю Б, погріба - б, літньої кухні - В, прибудови до літньої кухні - в, сараю - Г, сараю-прибудови - Д, альтанки - Е, вбиральні - Ж, сараю - З, навісу - И, господарських споруд № 1, 2, 5-7, розташованих на приватизованій земельній ділянці, що належала ОСОБА_10 (т. 1, а. с. 233). Із договору купівлі-продажу від 10 березня 2023 року, посвідченого приватним нотаріусом Миргородського районного нотаріального округу Полтавської області Смага Л. М., за № 144, слідує, що ОСОБА_1 продала частини житлового будинку та частини земельної ділянки під ним ОСОБА_20 (т. 4, а. с. 21-22). Згідно з висновком судового експерта № 33 за результатами проведення судової оціночно-будівельної експертизи від 26 жовтня 2022 судовим експертом Авдєєвою Н. М., ринкова вартість житлового будинку з господарськими спорудами та будівлями, який знаходиться за адресою: АДРЕСА_3 , становить 276 560,00 грн (т. 3, а. с. 61-73). Правове регулювання та мотиви, з яких виходить Верховний Суд Відповідно до частини 1 статті 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, установленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод та інтересів. Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Відповідно до частини першої статті 36 СК України шлюб є підставою для виникнення прав та обов`язків подружжя. Майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом (частина третя статті 368 ЦК України). Відповідно до статті 60 СК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя. Отже, у сімейному праві України встановлено спростовну презумпцію спільності майна подружжя, яка полягає у тому, що майно, набуте за час шлюбу, вважається об`єктом права спільної сумісної власності (виключення зазначені у статті 57 СК України), допоки одним з подружжя, який це заперечує, не доведено інше. Державна реєстрація спірного нерухомого майна на ім`я одного з подружжя не означає, що воно належить лише цій особі. Статтею 63 СК України встановлено, що дружина та чоловік мають рівні права на володіння, користування і розпоряджання майном, що належить їм на праві спільної сумісної власності, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Згідно з частиною першою статті 69 СК України дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу. У частині першій статті 70 СК України встановлено, що у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Майно, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, ділиться між ними в натурі. Якщо дружина та чоловік не домовилися про порядок поділу майна, спір може бути вирішений судом. При цьому суд бере до уваги інтереси дружини, чоловіка, дітей та інші обставини, що мають істотне значення (частина перша статті 71 СК України). Щодо поділу житлового будинку за адресою: АДРЕСА_2 та земельних ділянок кадастровий номер 5324086202:02:004:0049 та кадастровий номер 5324086202:02:004:0048 Відповідно до пунктів 1, 5 частини першої статті 65 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є майно, набуте нею, ним до шлюбу; земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України. Суд першої інстанції, з висновком якого в цій частині погодився апеляційний суд, встановивши обставини набуття ОСОБА_2 житлового будинку та земельних ділянок у АДРЕСА_2 , дійшли обґрунтованого висновку про те, що зазначене майно є його особистою приватною власністю, оскільки фактично набуто ним до шлюбу. Відхиляючи доводи ОСОБА_1 про те, що вказане майно є спільною сумісною власністю подружжя, оскільки набуто під час шлюбу, суд апеляційної інстанції обґрунтовано зазначив, що сам факт перереєстрації будинку із присвоєнням іншої адреси після реконструкції та переоформлення земельних ділянок після їх поділу та об`єднання, не є набуттям права власності, а є лише його юридичним оформленням. Зазначений висновок суду відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 12 червня 2023 року у справі № 712/8602/19. Судами також надано оцінку доказам та відхилено посилання ОСОБА_1 на те, що реконструкція будинку була проведена за спільні кошти подружжя, оскільки відповідних доказів здійснення ремонтних робіт та покращення будинку, через що зросла його ринкова вартість, ОСОБА_1 надано не було. Враховуючи характер спірних правовідносин та застосованих судами норм права, наведена в касаційній скарзі ОСОБА_1 практика Верховного Суду не свідчить про застосування норм права у цій справі без урахування висновків, що містяться у перелічених нею постановах. Верховний Суд відхиляє також доводи касаційної скарги ОСОБА_1 про те, що апеляційним судом необґрунтовано відхилено нові докази. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , зокрема, посилалася на те, що у червні 2025 року під час перебування в квартирі за адресою: АДРЕСА_7 , нею випадково знайдено копію технічного паспорту на житловий будинок АДРЕСА_2 . Вважала, що цей документ ОСОБА_2 умисно не подав до суду, щоб приховати відомості про дату здійснення реконструкції дачного будинку, яка відбувалася під час шлюбу. Також нею знайдено державні акти на право власності на земельні ділянки від 25 грудня 2012 року. На думку заявниці ці відомості мають суттєве значення для вирішення справи по суті, однак раніше їх не було в розпорядженні позивачки, тому просила апеляційний суд врахувати їх під час апеляційного розгляду. Апеляційний суд дійшов висновку, що доводи апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що будинок АДРЕСА_2 був реконструйований під час перебування сторін у шлюбі не можна визнати обґрунтованими. Так, у справі відсутні прямі докази про те, що ОСОБА_13 і ОСОБА_11 до реєстрації шлюбу фактично проживали однією сім?єю, мали спільний побут, спільний сімейний бюджет, а також про те, що будинок АДРЕСА_2 був набутий ними у власність за спільні кошти за час перебування у фактичних шлюбних відносинах до реєстрації шлюбу. У матеріалах справи також відсутні належні і допустимі докази на підтвердження того, скільки тривала реконструкція будинку, у чому вона полягала та обсяг витрачених ОСОБА_21 власних коштів на реконструкцію будинку чи її власної трудової діяльності у такій реконструкції. Верховний Суд погоджується із вказаними висновками апеляційного суду з огляду на таке. Положеннями статті 12 ЦПК України передбачено, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених законом. Суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість сприяє врегулюванню спору шляхом досягнення угоди між сторонами; роз`яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов`язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов`язків. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях (частини перша, п`ята, шоста статті 81 ЦПК України). Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів, а також інших випадків, передбачених цим Кодексом. Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви. Якщо доказ не може бути поданий у встановлений законом строк з об`єктивних причин, учасник справи повинен про це письмово повідомити суд та зазначити: доказ, який не може бути подано; причини, з яких доказ не може бути подано у зазначений строк; докази, які підтверджують, що особа здійснила всі залежні від неї дії, спрямовані на отримання вказаного доказу (частини друга, четверта статті 83 ЦПК України). Відповідно до частини п`ятої статті 177 ЦПК України позивач зобов`язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів). Згідно з пунктом 5 частини першої статті 365 ЦПК України суддя-доповідач у порядку підготовки справи до апеляційного розгляду вирішує питання щодо поважності причин неподання доказів до суду першої інстанції. Відповідно до частин другої, третьої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї. Докази, які не були подані до суду першої інстанції, приймаються судом лише у виняткових випадках, якщо учасник справи надав докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від нього. Верховний Суд зазначає, що застосуванню норм матеріального права передує встановлення обставин у справі та підтвердження їх відповідними доказами. Суд апеляційної інстанції має право досліджувати нові докази, якщо неподання таких доказів до суду першої інстанції зумовлене поважними причинами (поважність причин повинен довести заявник, який подає такі докази). Вказане положення закріплене законодавцем з метою забезпечення змагальності процесу в суді першої інстанції, де сторони повинні надати всі наявні в них докази, і недопущення зловживання стороною своїми правами. Таким чином, тлумачення положень частини четвертої статті 365, частин другої, третьої статті 367 ЦПК України дає підстави виснувати, що суд апеляційної інстанції, здійснюючи апеляційний розгляд справи, може встановлювати нові обставини, якщо їх наявність підтверджується новими доказами, що мають значення для справи (з урахуванням положень про належність і допустимість доказів), які особа, з доведених нею поважних причин, не мала можливості подати до суду першої інстанції. Разом з тим, вирішуючи питання стосовно прийняття та дослідження нових доказів, як і відмови в їх прийнятті, суд апеляційної інстанції зобов`язаний мотивувати свій висновок у відповідній ухвалі або в ухваленому судовому рішенні. Крім того, у разі надання для дослідження нових доказів, які з поважних причин не були подані до суду першої інстанції, інші особи, які беруть участь у справі, мають право висловити свою думку щодо цих доказів, зокрема, у відзиві на апеляційну скаргу. Відповідно до пункту 2 частини першої статті 43 ЦПК України учасники справи мають право подавати докази, яке у взаємозв`язку з положеннями статті 44 цього Кодексу повинно використовуватись добросовісно, а не всупереч завданню судочинства. Отже, учасники справи зобов`язані подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази. Норми ЦПК України надають детальну регламентацію строків подання доказів, що об`єктивно мінімізує можливі випадки зловживання правами у сфері доказування. Зазначена законодавча регламентація відповідає процедурі повного розкриття доказів. По суті зазначені норми спрямовані на зміщення акценту зі стадії розгляду справи по суті на стадію підготовчого провадження, під час якого і має відбуватися збір процесуального матеріалу і так званий обмін змагальними паперами, що забезпечує розгляд справи у розумні строки. Випадки дослідження апеляційним судом нових доказів можуть бути, зокрема, такими: докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції, але особа, яка їх подає до апеляційного суду, не знала і не могла знати про їх існування; докази існували на час розгляду справи в суді першої інстанції і учасник процесу знав про них, однак з об`єктивних причин (незалежних від нього) не міг надати їх до суду; суд першої інстанції помилково виключив із судового розгляду надані учасником процесу докази, що могли мати значення для справи; суд першої інстанції необґрунтовано відмовив учаснику процесу в дослідженні доказів, що могли мати значення для справи (необґрунтовано відмовив у призначенні експертизи, витребуванні доказів, коли їх подання суду для нього становило певні труднощі тощо); наявні інші поважні причини їх ненадання до суду першої інстанції, де відсутні умисел чи недбалість особи, яка їх подає, або вони не досліджені цим судом внаслідок інших процесуальних порушень. Аналогічні висновки викладено у постанові Верховного Суду від 24 липня 2024 року у справі № 646/857/18 (провадження № 61-5330св24). Зазначене підтверджується практикою Верховного Суду з цього процесуального питання, що має значний вплив на дотримання принципів судочинства, зокрема змагальності, диспозитивності, рівності всіх учасників судового процесу, правової визначеності (постанови Великої Палати Верховного Суду від 31 серпня 2021 року у справі № 903/1030/19 (провадження № 12-4гс21), від 12 жовтня 2021 року у справі № 910/17324/19 (провадження № 12-12гс21); постанови Верховного Суду від 14 грудня 2022 року у справі № 521/574/22 (провадження № 61-9422св22), від 08 листопада 2023 року у справі № 140/1322/22). Отже, саме на ОСОБА_1 як на позивачку відповідно до положень статей 12, 81, 177 ЦПК України покладено обов`язок надати докази на підтвердження заявлених позовних вимог, зокрема на підтвердження того, скільки тривала реконструкція будинку, у чому вона полягала та обсяг витрачених ОСОБА_21 власних коштів на реконструкцію будинку чи її власної трудової діяльності у такій реконструкції. Верховний Суд зазначає, що під час подання учасником справи доказів, які не були подані до суду першої інстанції, такий учасник справи повинен письмово обґрунтувати, в чому полягає винятковість випадку неподання зазначених доказів до суду першої інстанції у встановлений строк, а також надати відповідні докази неможливості їх подання до суду першої інстанції з причин, що об`єктивно не залежали від особи, яка їх подає. Такі висновки викладено у постанові Верховного Суду від 06 жовтня 2021 року у справі № 918/237/20. ЦПК України пов`язує вирішення питання про прийняття судом апеляційної інстанції додаткових доказів з одночасним виконанням таких критеріїв: «винятковість випадку» та «причини, що об`єктивно не залежать від особи». При цьому тягар доведення зазначених обставин покладений на учасника справи, який звертається з відповідним клопотанням (заявою) про долучення доказів (постанова Верховного Суду від 01 липня 2021 року у справі № 46/603). Верховний Суд сформулював усталений правовий висновок про те, що винятковим випадком, коли можливе прийняття судом, у тому числі апеляційної інстанції, доказів з порушеннями встановленого процесуальним законом порядку, - може бути наявність об`єктивних обставин, які унеможливлюють своєчасне вчинення такої процесуальної дії з причин, що не залежали від нього, тягар доведення яких покладений на учасника справи (постанови Верховного Суду від 26 лютого 2019 року у справі № 913/632/17, від 06 лютого 2019 року у справі № 916/3130/17, від 19 жовтня 2021 року у справі № 903/533/21, від 10 квітня 2024 року у справі № 638/6852/18). А відтак, порушень норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень, касаційний суд не встановив. Щодо поділу квартири за адресою: АДРЕСА_7 . Суд першої інстанції, з висновком якого погодився й апеляційний суд, встановивши, що спірна квартира набута на підставі договору купівлі-продажу під час перебування сторін у шлюбі, дійшов мотивованого висновку, що вона є спільним майном подружжя, а тому належить кожному з них у рівних частках по 1/2. ОСОБА_2 у касаційній скарзі вказує, що купівля спірної квартири, ремонт у ній, придбання меблів, встановлення охорони, оплата комунальних послуг здійснювалися за його особисті кошти та за кошти його батька ОСОБА_22 , відтак вважає, що вказана квартира є його особистою приватною власністю та не підлягає поділу. Як вже зазначалося, щодо майна, набутого за час шлюбу, діє презумпція права спільної сумісної власності подружжя, водночас визнання такого майна особистою приватною власністю дружини чи чоловіка потребує доведення. Відповідно до частини першої статті 70 СК України у разі поділу майна, що є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором. Вирішуючи спори між подружжям про поділ майна, необхідно встановлювати обсяг спільно нажитого майна, яке існує на час припинення спільного ведення господарства, з`ясовувати джерело і час придбання такого майна. Спільною сумісною власністю подружжя, що підлягає поділу, можуть бути будь-які види майна, за винятком тих, які згідно із законом не можуть їм належати (виключені з цивільного обороту), незалежно від того, на ім`я кого з подружжя вони були придбані чи внесені грошовими коштами, якщо інше не встановлено шлюбним договором чи законом (постанови Верховного Суду від 19 лютого 2025 року в справі №522/11159/21, від 24 жовтня 2024 року в справі № 753/10230/20, від 11 вересня 2024 року в справі №487/2337/22). Велика Палата Верховного Суду неодноразово наголошувала на необхідності застосування передбачених процесуальним законом стандартів доказування та зазначала, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладення тягаря доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний (пункт 81 постанови Великої Палати Верховного Суду від 18 березня 2020 року у справі № 129/1033/13-ц). На підтвердження своїх тверджень щодо придбання спірної квартири за власні кошти, ОСОБА_2 надано суду інформацію про доходи його та ОСОБА_1 , видаткові накладні, квитанції та товарні чеки на придбання предметів вжитку, будівельних матеріалів у квартиру в період 2018-2021 р.р., договори на отримання комунальних послуг укладені на ім`я ОСОБА_2 , виписки по його рахунках з АТ КБ «ПриватБанк» про кошти витрачені на поповнення мобільних телефонів, ремонт та придбанння будівельних матеріалів, на оплату комунальних послуг, про перерахування коштів дружині, Відхиляючи зазначені докази, суд обґрунтовано зазначив, що заробітна плата та інші доходи не є особистими коштами одного з подружжя, а відповідачем не було надано суду доказів існування домовленості між подружжям щодо встановлення іншого правового режиму заробітної плати та доходів кожного з подружжя, ніж визначено нормами законодавства. Крім того, розмір заробітної плати чи доходів будь-кого з подружжя не впливає на визначення частки у спільному майні, оскільки не спростовує режиму спільної сумісної власності подружжя на такий об`єкт, а також не впливає на визначення того, чи є спільною сумісною власність майно подружжя, придбане в тому числі за рахунок таких коштів. Оцінивши інші докази, суд дійшов правильного висновку про те, що такі не свідчать, що квартира належить ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності. Водночас ОСОБА_2 просив відступити від рівності часток, оскільки він самостійно утримує малолітнього сина ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , що підтверджується рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 14 червня 2024 року у справі № 554/4028/23, та вони проживають у спірній квартирі. Частиною третьою статті 70 СК України за рішенням суду частка майна дружини, чоловіка може бути збільшена, якщо з нею, ним проживають діти, а також непрацездатні повнолітні син, дочка, за умови, що розмір аліментів, які вони одержують, недостатній для забезпечення їхнього фізичного, духовного розвитку та лікування. Відхиляючи такі доводи ОСОБА_2 , суд апеляційної інстанції врахував, що саме по собі проживання дитини з батьком та наявність заборгованості по сплаті аліментів не є підставою для збільшення частки одного з подружжя у спільному майні. Зазначений висновок відповідає правовій позиції Верховного Суду, викладеній у постанові від 15 листопада 2023 року у справі № 521/11825/20. Суд першої інстанції, з висновками якого погодився й апеляційний суд, правильно визначився з характером спірних правовідносин, нормами матеріального та процесуального права, які підлягають застосуванню, та надавши обґрунтовану правову оцінку наявним у матеріалах справи доказам у їх сукупності та з урахуванням принципу балансу вірогідностей, дійшов загалом обґрунтованого висновку про те, що спірна квартира придбана сторонами за час шлюбу та проживання однією сім`єю, подружжя мало спільний бюджет на час придбання спірного майна. При цьому, ОСОБА_2 не спростовано презумпцію спільності права власності подружжя на майно, яке набуте за час шлюбу, що є його процесуальним обов`язком. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 зазначених висновків суду першої та апеляційної інстанцій не спростовують, значною мірою зводяться до переоцінки доказів, яким суд надав обґрунтовану правову оцінку. Верховний Суд відхиляє аргументи ОСОБА_1 про неможливість проживання її у спірній квартирі після розірвання шлюбу з ОСОБА_2 та небажання сина зустрічатись із нею, відтак просить Верховний Суд ухвалити рішення про поділ майна подружжя, яким виділити ОСОБА_2 житловий будинок на АДРЕСА_2 , а їй квартиру на АДРЕСА_9 , оскільки, як зазначено вище, судами встановлено, що будинок та земельні ділянки у с. Буланове належать ОСОБА_2 на праві особистої приватної власності. Щодо стягнення компенсації вартості частки у транспортних засобах, набутих під час шлюбу, покращень житлового будинку у с. Великі Сорочинці та зарахування боргових зобов?язань Судами попередніх інстанцій встановлено, що за час перебування у зареєстрованому шлюбі сторони придбали такі транспортні засоби: мотоцикл GEON X-ROAD 250, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_1 , дата реєстрації 05 червня 2018 (вартість - 41 558,00 грн); причіп ЛЕВ 183625, 2018 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_2 , дата реєстрації 30 серпня 2018 року (вартістю 30 839,00 грн); автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE, 1996 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_3 , дата реєстрації 02 вересня 2020 року (вартістю 208 080,00 грн); автомобіль NISSAN PATHFINDER, 2013 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_8 , дата реєстрації 26 серпня 2021 року (вартістю 605 940,00 грн); мотоцикл HONDA CBR 1000RR, 2008 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_5 , дата реєстрації 05 червня 2018 року (вартістю 175 900,00 грн); мотоцикл HONDA CBR 600, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_6 , дата реєстрації 13 червня 2022 року (вартістю 78 260,00 грн); мотоцикл SUZUKI GSX 1300R, 2000 року випуску, державний номерний знак НОМЕР_7 , дата реєстрації 07 липня 2022 року (вартістю 155 336,00 грн). Мотоцикли SUZUKI GSX 1300R, HONDA CBR 1000RR і HONDA CBR 600, а також автомобіль NISSAN PATHFINDER відчужені ОСОБА_12 на користь третіх осіб без згоди ОСОБА_6 , при цьому судами встановлено, що ОСОБА_12 не доведено, що кошти, отримані від продажу вказаних (чотирьох) транспортних, засобів були використані на потреби сім?ї. ОСОБА_13 не підтвердив належними і допустимими доказами доводи відзиву на первісний позов у частині решти транспортних засобів, право власності на які зареєстроване за ним, а саме: мотоцикл GEON X-ROAD 250, причіп НОМЕР_9 , автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE; обґрунтованих вимог щодо поділу цих транспортних засобів не заявив. З огляду на наведені обставини, придбані у шлюбі транспортні засоби, які є спільною сумісною власністю, суд першої інстанції поділив їх таким чином: залишити у власності ОСОБА_7 мотоцикл GEON X-ROAD 250, причіп ЛЕВ 183625, автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE і стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості частки усіх транспортних засобів, тому числі відчужених ОСОБА_12 на користь третіх осіб. Апеляційний суд погодився з висновками суду першої інстанції, що зазначені транспортні засобі придбані у шлюбі та є спільною сумісною власністю, відтак підлягають поділу наступним чином: залишити у власності ОСОБА_7 мотоцикл GEON X-ROAD 250, причіп ЛЕВ 183625, автомобіль JEEP GRAND CHEROKEE і стягнути з ОСОБА_7 на користь ОСОБА_6 компенсацію вартості частки усіх транспортних засобів, у тому числі відчужених ОСОБА_12 на користь третіх осіб. Водночас суд апеляційної інстанції зазначив, що визначаючи вартість усіх транспортних засобів, суд першої інстанції допустив помилку у розрахунках, адже НОМЕР_10 + 208 080 + 605 940 + 175 900 + 78 260 + 155 336 = 1 295 913, отже буде становити 647 956,50 грн. За наведених мотивів суд апеляційної інстанції у цій частині ухвалив нове судове рішення. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в цій частині спростовуються матеріалами справи, змістом оскаржуваних судових рішень та зводяться до незгоди з висновками судів, переоцінки доказів у справі, що в силу приписів статті 400 ЦПК України знаходиться поза межами повноважень суду касаційної інстанції. Судами враховано, що рішенням Октябрського районного суду м. Полтави від 20 травня 2024 року у справі № 554/6292/23, залишеним без змін постановою Полтавського апеляційного суду від 18 червня 2025 року, вирішений спір між ОСОБА_12 і ОСОБА_21 про стягнення боргового зобов?язання. Стягнуто ОСОБА_6 на користь ОСОБА_7 у порядку зворотньої вимоги до солідарного боржника частку боргового зобов?язання за договором про надання споживчого кредиту від 19 серпня 2021 року, яке було сплачено після розірвання шлюбу. Указаним судовим рішення встановлено, що ОСОБА_13 після розірвання шлюбу із ОСОБА_21 одноособово сплатив у рахунок виконання зобов?язань за договором про надання споживчого кредиту від 19 серпня 2021 року 176 214,50 грн, тому має право на стягнення із ОСОБА_6 половини сплаченої суми, а саме 98 932,37 грн. Оскільки питання про стягнення частини спільного боргового зобов?язання вже вирішено судом в окремій справі, суд першої інстанції, з висновком якого погодився апеляційний суд, дійшов правильного висновку про те, що зарахування зустрічних вимог є доцільним на стадії виконання обох судових рішень, адже у межах цієї справи такий спір не вирішувався. Доводи касаційної скарги ОСОБА_2 в цій частині ґрунтуються на неправильному тлумаченні заявником норм матеріального та процесуального права і незгоді з ухваленими рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій. В частині вимог ОСОБА_2 про стягнення компенсації вартості ремонту будинку АДРЕСА_3 , який належить ОСОБА_1 на праві спадкування, суди дійшли мотивованого висновку про те, що ОСОБА_2 не довів належними, допустимими і достатніми доказами те, що будинок за час перебування сторін у шлюбі істотно збільшився і у таке збільшення були вкладені окремі (власні) кошти чи власна трудова діяльність ОСОБА_2 . Щодо порушення судом першої інстанції норм процесуального права Одним із ключових доводів касаційної скарги ОСОБА_2 є порушення судом першої інстанції норм процесуального права, що полягало у необґрунтованій відмові у задоволенні його клопотання про повернення до стадії підготовчого провадження. Згідно з частиною першою статті 189 ЦПК України завданнями підготовчого провадження є: 1) остаточне визначення предмета спору та характеру спірних правовідносин, позовних вимог та складу учасників судового процесу; 2) з`ясування заперечень проти позовних вимог; 3) визначення обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів; 4) вирішення відводів; 5) визначення порядку розгляду справи; 6) вчинення інших дій з метою забезпечення правильного, своєчасного і безперешкодного розгляду справи по суті. Підготовче провадження починається відкриттям провадження в справі і закінчується закриттям підготовчого засідання (частина друга статті 189 ЦПК України). Цивільним процесуальним кодексом України не врегульовано питання щодо повернення суду першої інстанції до стадії підготовчого провадження після його закриття. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду від 16 грудня 2021 року в справі № 910/7103/21 виснував, що відповідно до практики Верховного Суду, яку колегія суддів враховує на підставі частини 4 статті 236 Господарського процесуального кодексу України, суди першої інстанції за наявності певних обставин можуть прийняти рішення про повернення до стадії підготовчого провадження після його закриття для вчинення тих чи інших процесуальних дій, які можуть бути реалізовані лише на стадії підготовчого провадження. Водночас такі обставини мають бути вагомими, оскільки можливість повернення до стадії підготовчого провадження з будь-яких підстав нівелює саме значення стадій господарського процесу, як підготовчого провадження, так і стадії розгляду справи по суті. З посиланням та цей правовий висновок Касаційного господарського суду, Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду в постанові від 05 жовтня 2022 року в справі № 204/6085/20 зазначив, що позивач до суду першої інстанції подавав заяву про повернення в підготовче засідання з метою зміни предмету позову, проте суди виснували про відсутність підстав для такого повернення, оскільки чинним законодавством не передбачається можливість процесуального переходу на попередню стадію розгляду справи. Верховний Суд виснував, що суди першої та апеляційної інстанцій не врахували, що позивач подав позов до зміни власника спірної квартири та її поділу на дві окремі квартири, тому зробили передчасний висновок про відмову в задоволенні позовних вимог за неналежного складу відповідачів. Верховний Суд зазначив про можливість повернення на підготовче засідання у разі наявності обґрунтованих підстав для цього. Із матеріалів справи, що переглядається, видно, що у жовтні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду першої інстанції із позовом про поділ майна подружжя. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 20 жовтня 2022 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 за правилами загального позовного провадження (суддя Андрієнко Г. В.). У грудні 2022 року ОСОБА_2 звернувся до суду із зустрічними позовними вимогами до ОСОБА_1 про поділ майна подружжя. Ухвалою Октябрського районного суду м. Полтави від 09 січня 2023 року зустрічний позов ОСОБА_2 прийнято до спільного розгляду разом з первісним позовом ОСОБА_1 та об`єднано позовні вимоги в одне провадження. Ухвалою суду першої інстанції від 23 січня 2024 року закрито підготовче провадження по справі та призначено справу до судового розгляду. Ухвалою суду першої інстанції від 12 квітня 2024 року справу прийнято до провадження суддею Савченко Л. І., призначено справу до судового розгляду по суті. 15 січня 2025 року представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав до суду першої інстанції клопотання про повернення на стадію підготовчого засідання. Клопотання мотивовано тим, що суд не встановив обсяг спільного нажитого майна, його вартість, час та джерела його придбання. Вказував, що на час підготовчого засідання суд не визначився із вартістю майна, яке підлягає поділу. Зокрема, відповідач не встиг до закриття підготовчого провадження подати клопотання про проведення судових експертиз вартості майна. Зазначав, що у справі є звіти про оцінку майна, надані позивачкою, але у них відсутнє попередження експерта про кримінальну відповідальність за завідомо неправдивий висновок, що дає підстави стверджувати, що вказаний доказ є неналежним. Також у звітах закінчився термін дії. Крім того, відповідач має підстави вважати, що ціни, вказані у висновках, є неактуальними. Надані позивачем аналітичні довідки про вартість транспортних засобів не містять вказівки на судову справу, для якої виконана оцінка, виконавець не є експертом, а довідки не є експертним висновком, тому не можуть слугувати належним доказом вартості майна. Вказує, що наразі немає можливості визначити справедливий розмір компенсації позивачці, який вона просить. Таким чином, вважав, що рішення про закриття підготовчого провадження було передчасним. Також зазначав, що відповідач не зміг подати усі докази, що є важливими для справедливого вирішення справи, а також не заявив усі необхідні заяви та клопотання. У заявленому клопотанні про приєднання ряду доказів судом було відмовлено 08 серпня 2024 року під час розгляду справи по суті. Крім цього, відповідач планував подати клопотання про призначення судової експертизи для визначення вартості майна та про виклик свідків. Вказував, що бажання судді пришвидшення розгляду справи і призначення її до судового розгляду, позбавивши права відповідача на подання своїх доказів і клопотань, суперечить фундаментальному принципу рівності та змагальності сторін. Вважав, що після зміни судді у справі суддя ухвалила передчасне рішення про призначення справи по суті, оскільки під час підготовчому провадження не було остаточно визначено предмет спору та позовних вимог, не визначено обставин справи, які підлягають встановленню, та зібрання відповідних доказів, та не вчинено достатніх дій з метою правильного розгляду справи по суті. Також представник ОСОБА_2 - ОСОБА_5 подав ряд клопотань: про призначення по справі транспортно-товарознавчої експертизи транспортних засобів (за матеріалами справи); про призначення по справі оціночно-будівельної та оціночно-земельної експертиз нерухомого майна; про виклик свідків, а також про поновлення строку на подачу доказів та долучення до матеріалів справи. У цій справі суд першої інстанції не встановив вагомих обставин, які б свідчили про необхідність повернення до стадії підготовчого провадження після призначення справи до судового розгляду по суті. Зокрема, неможливість ОСОБА_2 подати всі докази під час підготовчого засідання та незаявлення ним усіх клопотань, не є поважною підставою для повернення до стадії підготовчого провадження. Відповідач особисто та через свого представника приймав участь у судових засіданнях, їхні права обмежені не були. Його клопотання про поновлення пропущеного строку на подання доказів та прийняття останніх було розглянуто судом у судовому засіданні 14 жовтня 2024 року, у задоволенні клопотання було відмовлено. Крім того, вступ у справу іншого представника відповідача, який вказує, що не відповідає за дії попередніх адвокатів, не є безумовною підставою для повернення до стадії підготовчого провадження. Тому Верховний Суд погоджується з висновками суду першої інстанції, з якими погодився й апеляційний суд, про те, що ОСОБА_2 не було доведено існування вагомих підстав для повернення до стадії підготовчого провадження справи. З огляду на зазначене, цілком обґрунтованими є судові рішення суду першої та апеляційної інстанції про залишення без розгляду подальших клопотань про призначення експертиз, у зв`язку з пропуском строку на їх подання. Верховним Судом не встановлено порушень судами норм процесуального права, що призвели до неправильного вирішення справи, а також обставин, які є обов`язковими підставами для скасування судових рішень. Узагальнюючі мотиви щодо розгляду касаційних скарг У справі, що розглядається, надано відповідь на всі істотні питання, що виникли під час кваліфікації спірних відносин. Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів заявників по суті спору та їх відображення в оскаржуваному судовому рішенні, питання вмотивованості висновків суду, Верховний Суд виходить з того, що у справі, яка переглядається, сторонам надано мотивовану відповідь на всі істотні питання, що виникають при кваліфікації спірних відносин, а доводи, викладені у касаційних скаргах, не спростовують обґрунтованих і правильних відповідних висновків судів першої та апеляційної інстанцій. Загалом доводи касаційних скарг зводяться до незгоди з оскаржуваними судовими рішеннями та необхідності здійснення переоцінки доказів у справі, що не належить до компетенції суду касаційної інстанції. Встановлення обставин справи, дослідження та оцінка доказів є прерогативою судів першої та апеляційної інстанцій. Це передбачено статтями 77, 78, 79, 80, 89, 367 ЦПК України. Суд касаційної інстанції не наділений повноваженнями втручатися в оцінку доказів (постанова Великої Палати Верховного Суду від 16 січня 2019 року у справі № 373/2054/16-ц, провадження № 14-446цс18). За таких обставин касаційні скарги задоволенню не підлягають, а рішення та додаткове рішення суду першої інстанції, ухвала, постанови апеляційного суду та додаткова постанова апеляційного суду підлягають залишенню без змін. Висновки за результатами розгляду касаційних скарг Суд апеляційної інстанції відповідно до вимог статті 367 ЦПК України перевірив законність і обґрунтованість судових рішень суду першої інстанції у межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених у місцевому суді. Відповідно до частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо рішення, переглянуте в передбачених статтею 400 цього Кодексу межах, ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і законне рішення з одних лише формальних міркувань (частина друга статті 410 ЦПК України). Доводи касаційних скарг про неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права є безпідставними, не спростовують висновків судів та не дають підстав для скасування оскаржуваних судових рішень. Враховуючи наведене, колегія суддів залишає без задоволення касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , а рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року - без змін, оскільки доводи касаційних скарг їх законність та обґрунтованість не спростовують. Щодо поновлення виконання рішення Згідно із частиною третьою статті 436 ЦПК України суд касаційної інстанції у постанові за результатами перегляду оскаржуваного судового рішення вирішує питання про поновлення його виконання (дії). Оскільки ухвалою Верховного Суду від 09 квітня 2026 року зупинено виконання рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року до закінчення їх перегляду в касаційному порядку, а колегія суддів дійшла висновку про те, що відсутні підстави для скасування оскаржуваних судових рішень, тому виконання судових рішень підлягає поновленню. Щодо розподілу судових витрат Статтею 416 ЦПК України передбачено, що постанова суду касаційної інстанції складається, в тому числі із розподілу судових витрат. Оскільки касаційні скарги залишено без задоволення, то підстав для нового розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з розглядом справи у суді першої та апеляційної інстанцій, а також розподілу судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції, немає. Керуючись статтями 400, 401, 409, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

ПОСТАНОВИВ: Касаційні скарги ОСОБА_1 , в інтересах якої діє представник ОСОБА_4 , та ОСОБА_2 , в інтересах якого діє представник ОСОБА_5 , залишити без задоволення. Рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року (у незміненій за результатом апеляційного перегляду частині) та постанову Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року залишити без змін. Поновити виконання рішення Шевченківського районного суду міста Полтави від 16 травня 2025 року та постанови Полтавського апеляційного суду від 09 лютого 2026 року. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її прийняття, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді:І. Ю. Гулейков Р. А. Лідовець Д. Д. Луспеник