Ухвала КЦС ВС № 404/12555/25

УХВАЛА 02 липня 2026 року м. Київ справа № 404/12555/25 провадження № 61-8803ск26 Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Грушицького А. І. (суддя-доповідач), Литвиненко І. В., Петрова Є. В., розглянувши касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та визнання права власності на новосформовану земельну ділянку, ВСТАНОВИВ: У листопаді 2025 року ОСОБА_2 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та визнання права власності на новосформовану земельну ділянку. Подільський районний суд міста Кропивницького ухвалою від 24 лютого 2026 року залишив без розгляду позовну заяву ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та визнання права власності на новосформовану земельну ділянку. Подільський районний суд міста Кропивницького додатковою ухвалою від 26 березня 2026 року стягнув з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу у розмірі 20 000,00 грн. Кропивницький апеляційний суд постановою від 02 червня 2026 року додаткову ухвалу Подільського районного суду міста Кропивницького від 26 березня 2026 року скасував. Ухвалив нове судове рішення, яким відмовив у задоволенні заяви ОСОБА_1 про стягнення із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 витрат на правничу допомогу в розмірі 20 000 грн. 28 червня 2026 року ОСОБА_3, який діє від імені ОСОБА_1 , через підсистему «Електронний суд» звернулася до Верховного Суду із касаційною скаргою напостанову Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року у зазначеній вище справі. Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність відмови у відкритті касаційного провадження з таких підстав. Згідно із пунктом 2 частини першою статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку. Пункт 8 частини другої статті 129 Конституції України як і пункт 9 частини третьої статті 2 ЦПК України передбачають, що однією з основних засад судочинства є забезпечення права на касаційне оскарження судового рішення у випадках, встановлених законом. Судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи (частина перша статті 133 ЦПК України). До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема витрати на професійну правничу допомогу (пункт 1 частини третьої статті 133 ЦПК України). У разі закриття провадження у справі або залишення позову без розгляду відповідач має право заявити вимоги про компенсацію здійснених ним витрат, пов`язаних з розглядом справи, внаслідок необґрунтованих дій позивача (частина п`ята статті 142 ЦПК України). Відповідно до частини третьої статті 257 ЦПК України в ухвалі про залишення позову без розгляду можуть бути вирішені питання про розподіл між сторонами судових витрат, про повернення судового збору з державного бюджету. Отже, судове рішення першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема, витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат. Велика Палата Верховного Суду, у справі № 477/1315/20, під час перегляду ухвали суду першої інстанції та за наслідками її перегляду постанови апеляційного суду, щодо відмови у задоволенні заяви про стягнення судових витрат, сформував висновок, що ухвала суду першої інстанції стосовно компенсації здійснених відповідачем витрат, пов`язаних з розглядом справи (зокрема витрат на професійну правничу допомогу), внаслідок необґрунтованих дій позивача є ухвалою щодо визначення розміру судових витрат. Оскільки ухвала суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат не належить до переліку ухвал, визначених у пункті 2 частини першої статті 389 ЦПК України, таку ухвалу не можна оскаржити у касаційному порядку. А тому не можна оскаржити у цьому порядку і постанову апеляційного суду про залишення без змін вказаної ухвали суду першої інстанції. Отже, касаційне провадження за касаційною скаргою відповідачки слід закрити. (пункти 18, 25 ухвали від 28 вересня 2022 року). Заявник звернувся з касаційною скаргою на постанову апеляційного суду за наслідками перегляду додаткового рішення суду першої інстанції щодо стягнення витрат на професійну правничу допомогу, тому до цього додаткового рішення з огляду на його зміст слід застосовувати правила щодо оскарження ухвали суду першої інстанції, оскільки воно є додатковим до ухвали суду про залишення позову без розгляду. В разі якщо законність залишення позову без розгляду не ставиться під сумнів, а предметом оскарження є лише питання розподілу судових витрат, то судове рішення першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат після її перегляду апеляційним судом касаційному оскарженню не підлягає. Такий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 08 червня 2021 року в справі № 550/936/18 (провадження № 14-26цс21). Зміст пункту 13 частини першої статті 353 та частини першої статті 389 ЦПК України, яка є спеціальною нормою процесуального права та регламентує право касаційного оскарження судових рішень, свідчить про те, що оскарження ухвал суду першої інстанції щодо визначення розміру судових витрат, після їх перегляду в апеляційному суді, у касаційному порядку не передбачено. Постанова апеляційного суду, ухвалена за наслідками апеляційного перегляду ухвали місцевого суду, також не може бути предметом перегляду у касаційному порядку. Аналогічний висновок викладений в ухвалах Верховного Суду від 20 березня 2023 року у справі № 733/325/22, від 10 серпня 2023 року у справі № 524/9164/16-ц, від 05 лютого 2024 року у справі № 686/6048/23, від 06 лютого 2024 року у справі № 367/3313/21, від 05 грудня 2025 року у справі № 161/4755/24. Відповідно до пункту 1 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо касаційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає касаційному оскарженню. Згідно із практикою Європейського суду з прав людини, яка є джерелом права (стаття 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини») умови прийнятності касаційної скарги, відповідно до норм законодавства, можуть бути суворішими, ніж для звичайної заяви. Зважаючи на особливий статус суду касаційної інстанції, процесуальні процедури у суді касаційної інстанції можуть бути більш формальними, особливо, якщо провадження здійснюється судом після їх розгляду судом першої інстанції, а потім судом апеляційної інстанції (рішення у справах: «Levages Prestations Services v. France» (Леваж Престасьон Сервіс проти Франції) від 23 жовтня 1996 року; «Brualla Gomez de la Torre v. Spain» (Бруалья Ґомес де ла Торре проти Іспанії) від 19 грудня 1997 року). Керуючись пунктом 9 частини третьої статті 2, частиною третьою статті 3, частиною першою статті 389, пунктом 1 частини другої статті 394 ЦПК України,

УХВАЛИВ: У відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на постанову Кропивницького апеляційного суду від 02 червня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про виділ в натурі частки із земельної ділянки, що перебуває у спільній частковій власності та визнання права власності на новосформовану земельну ділянку - відмовити. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити заявникам. Ухвала оскарженню не підлягає. Судді: А. І. Грушицький І. В. Литвиненко Є. В. Петров