Ухвала КЦС ВС № 134/2308/23

УХВАЛА 30 червня 2026 року м. Київ справа № 134/2308/23 провадження № 61-13886ск25 Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Сердюка В. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю., розглянув касаційні скарги ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів за виконання будівельних робіт, пені, майнової шкоди, ВСТАНОВИВ: У січні 2024 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів за виконання будівельних робіт, пені, майнової шкоди. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 лютого 2024 року позовну заяву ОСОБА_1 залишено без руху, а позивачу було надано строк для усунення її недоліків. 20 березня 2024 року ОСОБА_1 подав до суду заяву з клопотанням щодо звільнення від сплати судового збору за подання позову до суду. В якості доказу на підтвердження скрутного матеріального становища додав до заяви копію відомостей з Державного реєстру фізичних осіб-платників податків про джерела/суми виплачених доходів та утриманих податків за 2022 рік. Ухвалою Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2024 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору. Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів за виконання будівельних робіт, пені та матеріальної шкоди визнано неподаною та повернуто позивачу. Роз`яснено ОСОБА_1 , що він не позбавлений права повторного звернення до суду з цією позовною заявою, після усунення обставин, що стали підставою для повернення позовної заяви. Не погодившись із вказаною ухвалою, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 03 січня 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без руху та надано строк для усунення її недоліків, а саме запропоновано надати заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження; зазначити дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду; надати докази, що підтверджують дату отримання копії оскаржуваної ухвали; одну копію апеляційної скарги для відповідача та документи, що підтверджують сплату судового збору в розмірі 605,60 грн. 03 лютого 2025 року ОСОБА_1 подано заяву на виконання вимог ухвали суду, в якій він заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, зазначив дату отримання копії оскаржуваної ухвали суду, а також надав одну копію апеляційної скарги для відповідача. Разом з тим, ОСОБА_1 не надано доказів на підтвердження дати отримання копії оскаржуваної ухвали та не надано документа про сплату судового збору. У поданій заяві ОСОБА_1 не погодився із висновком суду щодо необхідності сплати судового збору, навівши відповідне обґрунтування. Ухвалою Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького районного суду Вінницької області від 20 березня 2024 року в справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживачів, стягнення коштів за виконання будівельних робіт, пені та матеріальної шкоди, визнано неподаною та повернуто особі, яка її подала. Вперше у липні 2025 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року. Ухвалою Верховного Суду від 04 серпня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року залишено без руху та запропоновано звернутися до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження. У вересні 2025 року до Верховного Суду надійшла заява про усунення недоліків касаційної скарги, у якій заявник вживав зневажливі висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, що відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, надавав зневажливу, іронічну оцінку процесуальним діям та рішенням у справі, а також особисту характеристику суддям, оцінку їхній професійній діяльності, що неприпустимо під час оформлення процесуальних документів. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року залишено без розгляду, оскільки суд визнав подання ОСОБА_1 заяви на усунення недоліків касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами. 03 листопада 2025 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, вдруге звернувся до Верховного Суду із касаційними скаргами на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у цій справі, які зареєстровані за вхідним № 33721/0/220-25 від 06 листопада 2025 року та № 33721/1/220-25 від 06 листопада 2025 року. Касаційні скарги були однаковими за змістом. Разом з тим, у верхньому лівому куті кожної сторінки містилось посилання на дату створення документа: у 1 касаційній скарзі (№ 33721/0/220-25) зазначено: Україна, Вінниця, 29.10.2025, Середа, 10:23, ОСОБА_1 ; у 2 касаційній скарзі (№ 33721/1/220-25) зазначено: Україна, Вінниця, 05.07.2025 , АДРЕСА_1 , ОСОБА_1 . Касаційні скарги подані на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі № 134/2308/23. Чинний ЦПК України не передбачає розгляд двох однакових касаційних скарг від однієї особи на одне і те саме судове рішення, тому ухвалою Верховного Суду від 20 листопада 2025 року касаційні скарги залишені без руху та запропоновано ОСОБА_1 уточнити, яку саме касаційну скаргу та від якої дати він підтримує та просить розглянути. Ухвалою Верховного Суду від 15 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, яка зареєстрована за вхідним № 33721/1/220-25, у верхньому лівому куті якої зазначено: Україна, Вінниця, 05.07.2025, Субота, 10:23, ОСОБА_1 , визнано неподаною та повернуто заявнику. Ухвалою Верхового Суду від 16 грудня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, яка зареєстрована за вх. № 33721/0/220-25 залишено без руху та надано строк для усунення недоліків, зокрема запропоновано звернутися до Верховного Суду із заявою про поновлення строку на касаційне оскарження, в якій навести підстави для його поновлення та надати докази на їх підтвердження, та надати копії скарги та доданих до неї матеріалів відповідно до кількості учасників справи, крім випадків, якщо така скарга та додані матеріали подаються до суду в електронній формі через електронний кабінет. На виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 направив на адресу суду матеріали на усунення недоліків, до яких, серед іншого, додав касаційну скаргу разом з її копією, яка зареєстрована Верховним Судом як нова касаційна скарга за вх. № 749/0/220-26 від 08 січня 2026 року. Касаційна скарга за вх. № 33721/0/220-25 та касаційна скарга за вх. № 749/0/220-26 від 08 січня 2026 року були однаковими за змістом. Разом з тим, у верхньому лівому куті кожної сторінки містяться посилання на дату створення документа: у 1 касаційній скарзі (№ 33721/0/220-25) зазначено: Україна, Вінниця, 29.10.2025, Середа, 10:23, ОСОБА_1 ; у 2 касаційній скарзі (№ 749/0/220-26) зазначено: АДРЕСА_2 , ОСОБА_1 . Оскільки в матеріалах касаційного провадження № 61-13886ск25 повторно містилися дві касаційні скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у цій справі, що не передбачено чинним ЦПК України, ухвалою Верховного Суду від 28 січня 2026 року продовжено заявнику строк для усунення недоліків, запропоновано підтвердити чи є касаційна скарга за вх. № 749/0/220-26 від 08 січня 2026 року копією касаційної скарги, яка зареєстрована за вх. № 33721/0/220-25 чи це нова касаційна скарга. На виконання вимог ухвали суду від 28 січня 2026 року ОСОБА_1 направив матеріали на усунення недоліків, у яких зазначив, що на виконання вимог ухвали Верховного Суду від 16 грудня 2025 року він подав не нову касаційну скаргу, а заяву на усунення недоліків, до якої долучив два примірника касаційної скарги датовані 05 січня 2026 року, яка помилково була зареєстрована як нова касаційна скарга за вх. № 749/0/220-26 від 08 січня 2026 року. Оскільки у попередній касаційній скарзі за вх. № 33721/0/220-25 від 29 жовтня 2025 року ним були допущені помилки, тому він з власної ініціативи до заяви про усунення недоліків долучив два примірники нової редакції касаційної скарги, датовані 05 січня 2026 року, як для суду, так і для відповідача, тому просить Верховний Суд касаційну скаргу за вх. № 33721/0/220-25 від 29 жовтня 2025 року не розглядати, а розглядати за вх. № 749/0/220-26 від 08 січня 2026 року. Оскільки зміст заяви на виконання вимог ухвали суду від 28 січня 2026 року та її прохальна частина суперечать одна одній, а касаційні скарги за вх. № 33721/0/220-25 від 29 жовтня 2025 року та вх. № 749/0/220-26 від 08 січня 2026 року є однаковими за змістом, Верховний Суд вважає за можливе розглянути їх як одну касаційну скаргу. Також на виконання вимог ухвали суду від 16 грудня 2025 року в частині звернення до суду касаційної інстанції із клопотанням (заявою) про поновлення строку на касаційне оскарження судових рішень із наведенням підстав для його поновлення, а також поданням доказів порушення апеляційним судом порядку вручення судового рішення, передбаченого статтею 272 ЦПК України, ОСОБА_1 надав відповідь Вінницького апеляційного суду на його інформаційний запит від 07 січня 2026 року у якому зазначено, що відповідно до даних автоматизованої системи документообігу суду супровідним листом від 04 лютого 2025 року на адресу ОСОБА_1 надіслано копію ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року. Зазначений лист доставлено 13 лютого 2025 року, штих код конверту - 0610228461329. Ухвалою Верховного Суду від 14 квітня 2026 року суд визнав наведені ОСОБА_1 підстави пропуску строку на касаційне оскарження неповажними, тому продовжив йому строк для подання до Верховного Суду заяву (клопотання) про поновлення строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, у якій (якому) зазначити інші підстави для його поновлення. На виконання вимог ухвали суду, ОСОБА_1 направив на адресу Верховного Суду заяву на виконання вимог ухвали суду від 14 квітня 2026 року. У цій заяві ОСОБА_1 заявляє клопотання про «негайне відновлення його права на звернення до суду та права на оскарження судового рішення», яке мотивоване тим, що ухвалу Вінницького апеляційного суду від 14 лютого 2025 року він отримав лише 07 червня 2025 року, що підтверджується відповідними доказами, наданими до касаційної скарги. Також зазначає, що у матеріалах справи відсутні будь-які докази про надсилання йому ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, а також докази про отримання такої ухвали до 07 червня 2025 року, що може свідчити про те, що керівництво Вінницького апеляційного суду не вчиняло будь-яких дій для його інформування. 21 березня 2025 року він надіслав скаргу щодо відсутності реагування на його апеляційну скаргу. Проте відповіді від Вінницького апеляційного суду не отримував. 22 квітня 2025 року він мав усну розмову з секретарем щодо відсутності судового рішення та просив пришвидшити розгляд питання щодо відкриття провадження у цій справі, на що отримав відповідь про неможливість втручання в роботу судової колегії та був попереджений про накладення штрафу за такі дії. 12 травня 2025 року він звернувся зі скаргою до Вищої ради правосуддя у порядку пункту 2 частини першої статті 106 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». 06 січня 2026 року він повторно звернувся із запитом до Вінницького апеляційного суду щодо надання доказів отримання ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, проте такий запит залишився без відповіді. Тобто він вжив усі заходи щодо пришвидшення постановлення ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року. Після його звернення зі скаргою, Вінницький апеляційний суд надіслав йому ухвалу від 04 лютого 2025 року, яку він отримав 07 червня 2025 року. На підставі викладеного, ОСОБА_1 зазначає, що «його вина відсутня» щодо пропуску на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, а у вищезазначених діях він вбачає бездіяльність та безкарність керівництва Вінницького апеляційного суду щодо неналежного та невчасного ухвалення судового рішення та його надсилання. Верховний Суд вважає, що зазначена ОСОБА_1 причина пропуску строку на касаційне оскарження ухвали Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року є неповажною, з огляду на таке. Відповідно до статті 390 ЦПК України касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне судове рішення не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на касаційне оскарження, якщо касаційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому такого судового рішення. Строк на касаційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині третій статті 394 цього Кодексу. Суд наголошує, що попереднє подання касаційних скарг не перериває та не зупиняє перебігу процесуального строку на касаційне оскарження, визначеного статтею 390 ЦПК України, а звернення з касаційними скаргами та їх повернення не є безумовною підставою для поновлення строку на касаційне оскарження. Касаційний суд враховує, що оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі, а будь-які причини не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для його поновлення. Поновленню підлягає лише строк, який пропущений з об`єктивних і, які не залежали від волі та поведінки особи, причин. Якщо строк поновлюється зі спливом значного періоду часу, таке рішення може порушити принцип правової визначеності. У випадку, якщо суди обмежуються вказівкою на наявність «поважних причин» для поновлення пропущеного строку, вони не вказують чітких підстав такого поновлення. Поважними причинами визнаються лише такі обставини, що є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що оскаржує судове рішення та пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій, що підтверджені належними доказами. Виключно наявність об`єктивних перешкод для своєчасної реалізації права оскарження судових рішень у касаційному порядку у строк, встановлений процесуальним законом, може бути підставою для висновку про пропуск такого строку з поважних причин. Варто зауважити, що заявником вже вчинялися дії щодо подання касаційної скарги на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року, натомість саме ним не було дотримано вимог статей 390, 392 ЦПК України, що як наслідок стало підставою для залишення його касаційної скарги без розгляду. З матеріалів касаційної скарги вбачається, що оскаржуване судове рішення суду апеляційної інстанції ухвалено 04 лютого 2025 року, а касаційну скаргу до суду касаційної інстанції вперше було подано у липні 2025 року, тобто поза межами строку на касаційне оскарження. Ухвалою Верховного Суду від 06 жовтня 2025 року касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року залишено без розгляду, оскільки суд визнав подання ОСОБА_1 заяви на усунення недоліків касаційної скарги в такій редакції виявом неповаги до суду та зловживанням процесуальними правами. Водночас в ухвалі від 16 грудня 2025 року касаційний суд звернув увагу, що при поданні касаційної скарги заявник не дотримався вимог процесуального закону, тому заявником не доведено умов, за наявності яких строк на касаційне оскарження у разі повторного подання касаційної скарги може бути поновлено. У постанові від 24 липня 2023 року у справі № 200/3692/21 Верховний Суд дійшов висновку, що невиконання заявником вимог процесуального закону щодо належного оформлення касаційної скарги, та як наслідок, повернення заявнику касаційної скарги не належать до об`єктивних обставин особливого і непереборного характеру, які можуть зумовити перегляд остаточного і обов`язкового судового рішення після закінчення строку його касаційного оскарження, а відтак не свідчить про наявність поважних підстав для поновлення цього строку. Пунктом 6 частини другої статті 43 ЦПК України визначено, що учасники справи зобов`язані виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки. Учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається (стаття 44 ЦПК України). Європейський суд з прав людини зазначив, що праву особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондує обов`язок добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються його безпосередньо та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (рішення Європейського суду з прав людини від 7 липня 1989 року у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії, № 11681/85, § 35). Європейський суд з прав людини зауважив, що норми, які регулюють строки подання скарг, безсумнівно, спрямовані на забезпечення належного здійснення правосуддя і юридичної визначеності. Зацікавлені особи мають розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані (рішення Європейського суду з прав людини від 21 грудня 2010 року у справі Перетяка і Шереметьєв проти України, № 17160/06 та № 35548/06, § 34). Касаційний суд зазначає, що безпідставне поновлення строку на оскарження судових рішень, що набрали законної сили, є порушенням вимог статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Ураховуючи викладене, касаційний суд визнає зазначені заявником підстави для поновлення строку на касаційне оскарження неповажними. Відповідно до пункту 4 частини другої статті 394 ЦПК України суд відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо скаржником в строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на касаційне оскарження, визнані судом неповажними. Оскільки заявником подано заяву про поновлення строку на касаційне оскарження із зазначенням підстав, які визнані касаційним судом неповажними, це є підставою для відмови у відкритті касаційного провадження. Крім того, Верховний Суд звертає увагу заявника, що згідно з пунктами 2, 11 частини третьої статті 2 ЦПК України повага до честі і гідності, рівність усіх учасників судового процесу перед законом та судом і неприпустимість зловживання процесуальними правами є основними засадами (принципами) цивільного судочинства. За пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Керуючись статтею 394 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 04 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про захист прав споживача, стягнення коштів за виконання будівельних робіт, пені, майнової шкоди. Копію ухвали та додані до скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала суду касаційної інстанції оскарженню не підлягає. Судді: В. В. Сердюк О. М. Осіян Н. Ю. Сакара