LLegalAIпошук судової практики · 2 757 706
← повернутись до результатів

Ухвала КЦС ВС128/3289/25

від 20.04.2026 · Цивільна
Резолютивна:Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

УХВАЛА 20 квітня 2026 року м. Київ справа № 128/3289/25 провадження № 61-1276ск26 Верховний Суд у складі судді Касаційного цивільного суду Сердюка В. В., вирішуючи питання про відкриття касаційного провадження за касаційними скаргами ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди, ВСТАНОВИВ: 29 січня 2026 року ОСОБА_1 , засобами поштового зв`язку, звернувся до Верховного Суду із касаційною скаргою на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року у цій справі. Ухвалою Верховного Суду від 23 лютого 2026 року відмовлено у задоволенні клопотання про звільнення заявника від сплати судового збору на підставі частини третьої статті 22 Закону України «Про захист прав споживачів» та запропоновано направити на адресу суду докази сплати судового збору за подання касаційної скарги у цій справі в розмірі 665,60 грн. На виконання вимог ухвали про залишення касаційної скарги без руху ОСОБА_1 направив на адресу суду матеріали на усунення недоліків, у яких зазначив, що ухвала Верховного Суду від 23 лютого 2026 року не підлягає для задоволення. При цьому у своїй заяві надає власні міркування щодо дії судді під час постановлення ухвали про залишення касаційної скарги без руху. Також у цій заяві повторно посилається на висновки, викладені в ухвалі Верховного Суду від 25 жовтня 2024 року у справі № 134/2308/23, яким вже Верховним Судом надано оцінку в ухвалі від 23 лютого 2026 року. Таким чином, Верховний Суд виснує, що ОСОБА_1 недоліки касаційної скарги, зазначені в ухвалі Верховного Суду від 23 лютого 2026 року, не виконані, доказів сплати судового збору за подання касаційної скарги у справі № 128/3289/25 заявником не додано. Крім того, Верховний Суд звертає увагу ОСОБА_1 про те, що за пунктом 1 частини другої статті 43 ЦПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу. Велика Палата Верховного Суду в постанові від 13 березня 2019 року у справі № 199/6713/14-ц (провадження № 14-92цс19) висновувала, що нецензурна лексика, образливі та лайливі слова чи символи, зокрема, для надання особистих характеристик учасникам справи, іншим учасникам судового процесу, їх представникам і суду (суддям) не можуть використовуватися ні у заявах по суті справи, заявах з процесуальних питань, інших процесуальних документах, ні у виступах учасників судового процесу та їх представників. Використання одними учасниками судового процесу та їх представниками нецензурної лексики, образливих і лайливих слів чи символів у поданих до суду документах і у спілкуванні з судом (суддями), з іншими учасниками процесу та їхніми представниками, а також вчинення аналогічних дій є виявом очевидної неповаги до честі, гідності зазначених осіб з боку тих, хто такі дії вчиняє. Ці дії суперечать основним засадам (принципам) цивільного судочинства (пунктам 2 і 11 частини третьої статті 2 ЦПК України), а також його завданню, яке превалює над будь-якими іншими міркуваннями в судовому процесі (частини перша та друга вказаної статті). З огляду на це вчинення таких дій суд може визнати зловживанням процесуальними правами та застосувати, зокрема, наслідки, передбачені частиною третьою статті 44 ЦПК України. Аналогічно Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), застосовуючи підпункт «а» пункту 3 статті 35 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод оголошує неприйнятною будь-яку індивідуальну заяву, подану згідно зі статтею 34, якщо він вважає, що ця заява є зловживанням правом на її подання. Для прикладу, ЄСПЛ констатує зловживання правом на подання заяви, коли заявник під час спілкування з ЄСПЛ вживає образливі, погрозливі або провокативні висловлювання проти уряду-відповідача, його представника, органів влади держави-відповідача, проти ЄСПЛ, його суддів, Секретаріату ЄСПЛ або його працівників (див., ухвали щодо прийнятності в справах «Ржегак проти Чеської Республіки» від 14 травня 2004 року (Rehak v. the Czech Republic, заява № 67208/01), «Дюрінже та Грандж проти Франції» від 04 лютого 2003 року (Duringer and Grunge v. France, заяви № 61164/00 № 18589/02)). Подібні висновки викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 квітня 2021 року у справі № 9901/23/21 (провадження № 11-64заі21), у постанові Верховного Суду від 29 червня 2022 року в справі № 274/4944/20 (провадження № 61-393св22). У своїй заяві ОСОБА_1 вживає зневажливі висловлювання, які непритаманні для написання ділових документів, що відображають зневажливе ставлення заявника до судової гілки влади, надає зневажливу, іронічну оцінку процесуальних дій та рішень у справі, а також особисту характеристику судді, оцінку його професійній діяльності, що неприпустимо під час оформлення процесуального документа. За таких обставин Верховний Суд виснує, що заявником не виконані вимоги ухвали Верховного Суду від 23 лютого 2026 року. Відповідно до частини другої статті 393 ЦПК України у разі якщо касаційна скарга оформлена з порушенням вимог, встановлених статтею 392 цього Кодексу, застосовуються положення статті 185 цього Кодексу, про що суддею постановляється відповідна ухвала. За змістом статті 185 ЦПК України, якщо заявник не усунув недоліки скарги у строк, встановлений судом, скарга вважається неподаною і повертається заявнику. Оскільки у відведений судом строк, станом на 20 квітня 2026 року, недоліки касаційної скарги усунуто частково, касаційна скарга підлягає поверненню заявнику. Повернення касаційної скарги не перешкоджає повторному зверненню до суду, якщо перестануть існувати обставини, що стали підставою для повернення скарги. Керуючись статтями 185, 392, 393 ЦПК України,

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Вінницького апеляційного суду від 12 січня 2026 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості та відшкодування матеріальної шкоди вважати неподаною та повернути заявнику. Копію ухвали та додані до касаційної скарги матеріали направити особі, яка подала касаційну скаргу. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає. Суддя В. В. Сердюк

релевантний фрагмент
Посилання у тексті:
· понад 3 посилання поспіль згортаються у «+N»