Постанова КЦС ВС № 751/368/26

ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року м. Київ справа № 751/368/26 провадження № 61-4130св26 Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду: Ситнік О. М. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Фаловської І. М. розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2026 року (про відмову у відкритті провадження) в складі судді Маслюк Н. В. та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року в складі колегії суддів Шарапової О. Л., Онищенко О. І., Скрипки А. А. в справі за позовом ОСОБА_1 до Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України», Акціонерного товариства «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», Товариства з обмеженою відповідальністю «Газорозподільні мережі України» про визнання незаконними дій щодо припинення газопостачання, визнання недійсними та нечинними, такими, що не потребують виконання, актів і документів, зобов`язання вчинити певні дії та ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовної заяви У січні 2026 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив: - визнати незаконними дії щодо відключення газопостачання до квартири АДРЕСА_1 11 грудня 2025 року та в попередні роки за період з 13 червня 2013 року до 10 грудня 2025 року; - визнати недійсними та скасувати всі акти й інші документи попередніх років, які були складені Акціонерним товариством (далі - АТ) «Оператор Газорозподільної системи» «Чернігівгаз» за період з 13 червня 2013 року до 10 грудня 2025 року, на які посилаються уповноважені особи Чернігівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) «Газорозподільні мережі України», та всі акти і документи, які складені 11 грудня 2025 року Чернігівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України»; - визнати всі акти і документи такими, що не потребують виконання, щодо припинення (обмеження) газопостачання до квартири АДРЕСА_1 ; - визнати всі акти нечинними з урахуванням пункту 4 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність»; - визнати нечинними всі акти і документи, складені у період з 13 червня 2013 року до 10 грудня 2025 року, та 11 грудня 2025 року відповідачами на підставі того, що Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільні мережі України» і ТОВ «Газорозподільні мережі України» ще не до кінця набули своїх юридичних прав відповідно триваючого перехідного періоду та об`єднань юридичних осіб, за Законом України від 09 січня 2025 року № 4196-IX «Про особливості регулювання діяльності юридичних осіб окремих організаційно-правових форм у перехідний період та об`єднань юридичних осіб» та відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 03 червня 2025 року № 76-р; - поновити газопостачання до його квартири. Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій 16 січня 2026 року ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова відмовлено у відкритті провадження у справі за позовом ОСОБА_1 24 березня 2026 року постановою Чернігівського апеляційного суду апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2026 року про відмову у відкритті касаційного провадження залишено без змін. Суди керувалися тим, що складені акти про порушення, припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу) є лише фіксацією виявленого порушення, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав.Зазначив, що відсутність спору, виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Обраний позивачем спосіб захисту прав сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права. Крім того, філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а, отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Короткий зміст вимог касаційної скарги У березні 2026 року ОСОБА_1 подав до Верховного Суду касаційну скаргу на ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2026 року (про відмову у відкритті провадження) та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року, в якійпросить їх скасувати та передати справу для продовження розгляду до суду апеляційної інстанції. Доводи особи, яка подала касаційну скаргу Касаційну скаргу мотивовано тим, що суд має право визнати всі документи, пов`язані з предметом спору, такими, що суперечать закону. Згідно з частиною другою статті 16 Цивільного кодексу (далі - ЦК)України суд має право визнати акти недійсними, оскільки кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; 2) визнання правочину недійсним; 3) припинення дії, яка порушує право; 4) відновлення становища, яке існувало до порушення; 5) примусове виконання обов`язку в натурі; 6) зміна правовідношення; 7) припинення правовідношення; 8) відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; 9) відшкодування моральної (немайнової) шкоди; 10) визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб. Позиція інших учасників справи У відзиві на касаційну скаргу ТОВ«Газорозподільні мережі України» зазначає, що спосіб захисту порушеного права повинен бути таким, що найефективніше захищає або відновляє порушене право позивача, тобто повинен бути належним. Фактично складені акти про порушення, припинення (обмеження) газопостачання (розподілу природного газу), на які посилається позивач, не встановлюють для споживача будь-яких обов`язків та є лише фіксацією виявленого порушення, а тому оскарження лише факту складення таких актів не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав, оскільки останні є різновидом претензії. Вказані акти можуть розглядатися судом як доказ (із наданням йому відповідної оцінки під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, під час вирішення якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності таких актів. Крім того, в іншій частині позов(щодо визнання незаконними дій щодо припинення газопостачання та зобов`язання вчинити певні дії) позивач просив суд першої інстанції залишити без розгляду та повернути йому позовну заяву з усіма додатками. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання незаконними дій щодо припинення газопостачання, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду. Тобто фактично, спір між сторонами в справі вичерпаний. АТ «Оператор Газорозподільної системи» «Чернігівгаз» у відзиві на касаційну скаргу зазначає, що фактично доводи касаційної скарги зводяться до незгоди з висновками судів попередніх інстанцій та довільного тлумачення норм матеріального права, що не відповідає підставам касаційного перегляду. Складені оператором газорозподільних систем акти про порушення, припинення (обмеження) газопостачання не є правочинами чи рішеннями суб`єкта владних повноважень та не породжують самостійних юридичних наслідків. Такі акти є службовими документами, які лише фіксують обставини та можуть оцінюватися судом як докази під час вирішення спору, оскільки вони не є самостійним предметом судового захисту.

Позиція Верховного Суду Касаційне провадження в справі відкрито з підстав, передбачених частиною другою статті 389 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України. Відповідно до пунктів 2, 3 частини першої статті 389 ЦПК України учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити у касаційному порядку ухвали суду першої інстанції, вказані у пунктах 3, 6, 7, 15, 16, 22, 23, 27, 28, 30, 32 частини першої статті 353 цього Кодексу, після їх перегляду в апеляційному порядку та ухвали суду апеляційної інстанції про відмову у відкритті або закриття апеляційного провадження, про повернення апеляційної скарги, про зупинення провадження, щодо забезпечення позову, заміни заходу забезпечення позову, щодо зустрічного забезпечення, про відмову ухвалити додаткове рішення, про роз`яснення рішення чи відмову у роз`ясненні рішення, про внесення або відмову у внесенні виправлень у рішення, про повернення заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову у відкритті провадження за нововиявленими або виключними обставинами, про відмову в задоволенні заяви про перегляд судового рішення за нововиявленими або виключними обставинами, про заміну сторони у справі, про накладення штрафу в порядку процесуального примусу, окремі ухвали. Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження судових рішень, зазначених у пунктах 2, 3 частини першої цієї статті, є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. Відповідно до частин першої і другої статті 400 ЦПК України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, перевіряє правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими. Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду вивчив матеріали справи, перевірив доводи касаційної скарги, відзивів та виснував, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав. Мотиви, якими керується Верховний Суд, та застосовані норми права Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України). Для застосування того чи іншого способу захисту, необхідно встановити які ж права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем, і за захистом яких прав (інтересів) позивач звернувся до суду. Суд може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом чи судом у визначених законом випадках (абзац 12 частини другої статті 16 ЦК України). Згідно частини першої та другої статті 5 ЦПК України здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного, невизнаного або оспореного права, свободи чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. Тлумачення вказаних норм свідчить, що цивільні права/інтереси захищаються у спосіб, який передбачений законом або договором, та є ефективним для захисту конкретного порушеного або оспорюваного права/інтересу позивача. Якщо закон або договір не визначають такого ефективного способу захисту, суд відповідно до викладеної в позові вимоги позивача може визначити у рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону. При розгляді справи суд має з`ясувати: чи передбачений обраний позивачем спосіб захисту законом або договором; чи передбачений законом або договором ефективний спосіб захисту порушеного права/інтересу позивача; чи є спосіб захисту, обраний позивачем, ефективним для захисту його порушеного права/інтересу у спірних правовідносинах. Якщо суд зробить висновок, що обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором та/або є неефективним для захисту порушеного права/інтересу позивача, у цих правовідносинах позовні вимоги останнього не підлягають задоволенню. Однак, якщо обраний позивачем спосіб захисту не передбачений законом або договором, проте є ефективним та не суперечить закону, а закон або договір у свою чергу не визначають іншого ефективного способу захисту, то порушене право/інтерес позивача підлягає захисту обраним ним способом. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постановах Верховного Суду від 17 квітня 2019 року в справі № 311/2314/16, від 09 липня 2025 року в справі № 643/13548/16-ц указано, що за змістом пункту 12 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем вартість необлікованого (донарахованого) об`єму природного газу, яка пред`являється до сплати споживачу (несанкціонованому споживачу) в результаті задоволення акта про порушення, зазначається в окремому платіжному рахунку оператора газорозподільної системи, який надається під особистий підпис споживача (несанкціонованого споживача) або надсилається йому рекомендованим поштовим відправленням разом із супровідним листом, що оформлюється у довільній формі. У разі незгоди споживача (несанкціонованого споживача) з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, він може оскаржити їх у судовому порядку, тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Зазначеним нормативно-правовим актом прямо передбачено, що споживач у разі незгоди з об`ємом та/або вартістю необлікованого (донарахованого) природного газу, має право оскаржити такий акт (вимогу) в судовому порядку, і тоді до винесення остаточного рішення у судовій справі заборгованість за необлікований (донарахований) об`єм природного газу не вважається простроченою. Крім того, пунктом 3.4 Положення про проведення експертизи лічильників газу, установлених у споживачів і призначених для обліку природного газу в побуті, затвердженого наказом Міністерства палива та енергетики України від 27 грудня 2005 № 619, визначено, що у разі незгоди будь-якої сторони з висновками комісії по газопостачальній (газотранспортній) організації спірні питання вирішуються у судовому порядку. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог про визнання неправомірними дій відповідача щодо прийняття актів про порушення у сфері газопостачання та визнання їх недійсними, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, обґрунтовано виходив з того, що акт № (о/р) 021 виявлення порушень від 09 березня 2016 року, акт № 093 експертизи лічильника газу від 04 квітня 2016 року та акт про порушення № 000024 від 14 квітня 2016 року безпосередньо не встановлюють для позивача будь-яких обов`язків, а лише є фіксацією виявленого порушення, а тому їх оскарження не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту порушених прав. Такий же правовий висновок сформульований у постанові Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року в справі № 522/12901/17-ц (провадження) № 14-503цс18, де зазначено, що власник порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права. Частіше за все спосіб захисту порушеного права прямо визначається спеціальним законом і регламентує конкретні цивільні правовідносини. Складений працівниками електропостачальної організації акт про порушення є лише фіксацією такого порушення, що було виявлено під час проведення перевірки дотримання цих Правил користування електричною енергією від 16 травня 2017 року № 036296, тому оскарження лише факту складення такого акта, який не встановлює для споживача будь-яких обов`язків і є різновидом претензії, не передбачено чинним законодавством як спосіб захисту прав. Зазначений акт може бути визнаний як доказ (із наданням йому відповідної оцінки судом під час вирішення іншого спору), зокрема щодо відшкодування матеріальних збитків, під час вирішення якого суд зобов`язаний дати оцінку щодо дійсності цього акта. Відсутність спору виключає можливість звернення до суду, оскільки відсутнє право, що підлягає судовому захисту. Поняття «спір, який не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства» слід тлумачити в більш широкому значенні, тобто як поняття, що стосується тих спорів, які не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, так і тих, які взагалі не підлягають судовому розгляду (див. постанови Великої Палати Верховного Суду від 22 березня 2018 року в справі № 800/559/17, від 03 квітня 2018 року в справі № 9901/152/18 та від 30 травня 2018 року в справі № 9901/497/18). У постанові від 02 квітня 2019 року в справі № 904/1199/18 (провадження № 12-252гс18) Велика Палата Верховного Суду виснувала, що акт про порушення розглядає комісія з розгляду актів про порушення оператора газорозподільних систем, яка визначає його правомірність. Пунктом 11 глави 5 розділу ХІ Кодексу газорозподільних систем установлено, що за результатами розгляду акта про порушення на засіданні комісії може бути прийнято рішення про його задоволення (повністю або частково), або необхідність додаткового обстеження чи перевірки, або додаткових пояснень тощо, або скасування акта про порушення. Цей акт службовим документом, що підтверджує факт порушщення, носієм доказової інформації про виявлені представниками оператора газорозподільних систем порушення побутовими споживачами вимог законодавства. На підставі акта про порушення приймається відповідне рішення комісією з розгляду актів про порушення оператора газорозподільних систем, що і є підставою для настання відповідних наслідків - нарахування фактичного об`єму спожитого (розподіленого/поставленого) природного газу по побутовому споживачу за відповідний календарний місяць за граничними об`ємами споживання природного газу населенням. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства. Зважаючи на те, що пред`явлені ОСОБА_1 вимоги в частині визнання недійсними та скасування всіх актів й інших документів попередніх років, які були складені АТ «Оператор Газорозподільної системи» «Чернігівгаз» за період з 13 червня 2013 року до 10 грудня 2025 року, та всіх актів і документів, які складені 11 грудня 2025 року Чернігівською філією ТОВ «Газорозподільні мережі України»; визнання всіх актів і документів такими, що не потребують виконання, щодо припинення (обмеження) газопостачання до квартири АДРЕСА_1 ; визнання всіх актів нечинними з урахуванням пункту 4 частини першої статті 61 Закону України «Про правотворчу діяльність»; визнання нечинними всіх актів і документів, складених у період з 13 червня 2013 року до 10 грудня 2025 року, та 11 грудня 2025 року відповідачами не підлягають розгляду не лише у порядку цивільного судочинства, але і взагалі не підлягають судовому розгляду. Обраний позивачем спосіб захисту прав сам собою не сприяє ефективному відновленню порушеного права, тому суди зробили правильний висновок про відмову у відкритті провадження в справі у вказаній частині відповідно до пункту 1 частини першої статті 186 ЦПК України. За таких обставин оскаржувані судові рішення в наведеній частині слід залишити без змін. Крім того, відповідно до статті 48 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава. Згідно зі статтею 80 ЦК України юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Юридична особа наділяється цивільною правоздатністю і дієздатністю, може бути позивачем та відповідачем у суді. Юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення (частина перша статті 89 ЦК України). Згідно з частинами першою, третьою статті 95 ЦК України філією є відокремлений підрозділ юридичної особи, що розташований поза її місцезнаходженням та здійснює всі або частину її функцій. Філії та представництва не є юридичними особами. Вони наділяються майном юридичної особи, що їх створила, і діють на підставі затвердженого нею положення. За інформацією з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань Чернігівська філія ТОВ «Газорозподільчі мережі України» є відокремленим підрозділом ТОВ «Газорозподільчі мережі України». Ураховуючи цивільно-правове становище філій та представництв недопустимою є самостійна і безпосередня участь відокремлених підрозділів у певних процесуальних відносинах, оскільки це суперечить цивільно-правовій природі відокремленого підрозділу як складової частини юридичної особи, що його створила. Аналіз наведених норм права дає підстави для висновку, що філії та представництва, які не є юридичними особами, не наділені цивільною процесуальною дієздатністю та не можуть виступати стороною у цивільному процесі. Тому справи, в яких відповідачем виступає філія чи представництво, не підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства, у зв`язку з відсутністю сторони у цивільному процесі, до якої пред`явлено позов, а, отже, неможливістю вирішення цивільного спору. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду в складі Об`єднаної палати Касаційного цивільного суду від 14 червня 2021 року в справі № 760/32455/19 (провадження № 61-16459сво20) та правильно врахований судом першої інстанції в цій справі, який обґрунтовано виснував про відмову у відкритті провадження до Чернігівської філії ТОВ «Газорозподільні мережі України в частині вимог про визнання недійсними та нечинними, такими, що не потребують виконання, актів та документів. Отже, доводи касаційної скарги щодо порушення судами процесуальних норм та неправильного застосування норм матеріального права не знайшли свого підтвердження. Крім того, позивач в іншій частині позов (щодо визнання незаконними дій щодо припинення газопостачання та зобов`язання вчинити певні дії) ОСОБА_1 просив суд першої інстанції залишити без розгляду та повернути йому позовну заяву з усіма додатками. Ухвалою Новозаводського районного суду м. Чернігова від 23 лютого 2026 року позовну заяву ОСОБА_1 до АТ «Оператор газорозподільної системи «Чернігівгаз», ТОВ «Газорозподільні мережі України» про визнання незаконними дій щодо припинення газопостачання, зобов`язання вчинити певні дії залишено без розгляду, що свідчить про відсутність між сторонами невирішених питань, які б порушували права позивача. Висновки за результатами розгляду касаційної скарги Відповідно до частини третьої статті 401 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення. Верховний Суд вважає, що касаційна скарга є необґрунтованою, а тому підлягає залишенню без задоволення, а судові рішення - без змін. Керуючись статтями 389, 400, 401, 416 ЦПК України, Верховний Суд у складі колегії суддів Третьої судової палати Касаційного цивільного суду

УХВАЛИВ: Касаційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Новозаводського районного суду м. Чернігова від 16 січня 2026 року (про відмову у відкритті провадження) та постанову Чернігівського апеляційного суду від 24 березня 2026 року в частині перегляду ухвали суду першої інстанції про відмову у відкритті провадження залишити без змін. Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає. Судді: О. М. Ситнік В. М. Ігнатенко І. М. Фаловська