Постанова Хмельницький апеляційний суд № 676/9848/25

ХМЕЛЬНИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 02 липня 2026 року м. Хмельницький Справа № 676/9848/25 Провадження № 22-ц/820/1711/26 Хмельницький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: Янчук Т.О. (суддя-доповідач), Грох Л.М., Ярмолюка О.І., розглянувши в порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» на заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року (суддя Вдовичинський А.В.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в с т а н о в и в : У грудні 2025 року товариство з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» (далі ТОВ «Брайт Інвестмент») звернулося до суду з позовом про стягнення з ОСОБА_1 заборгованості за кредитним договором №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 року. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 30 січня 2019 року між АТ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 було укладено заяву-анкету про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» № №0337/980/1100021/19. Відповідно до Заяви-анкети визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема, нарахування процентів за користування кредитом. Банк свої зобов`язання за кредитним договором виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти. 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено Договір факторингу № 24/03/23, у відповідності до умов якого АТ «ОТП Банк» передало (відступає) ТОВ «Брайт Інвестмент» за плату належні йому Права Вимоги щодо боржників, зазначених у реєстрі божників, в тому числі за заявою-анкетою про надання банківських послуг від 30.01.2019, укладеною між АТ «ОПТ Банк» та ОСОБА_1 , заборгованість якого складає 12331,66 грн., а саме: заборгованість по тілу кредиту 12112,38 грн.; заборгованість по процентах 219,28 грн. За таких обставин, оскільки наявна заборгованість не погашена, позивач, задля захисту своїх прав, які він вважає порушеними відповідачем, звернувся з даним позовом. Посилаючись на зазначене, ТОВ «Брайт Інвестмент» просило суд стягнути на його користь заборгованість за договором про надання споживчого кредиту №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 року в загальному розмірі 12331,66 грн., 5000 грн. витрат на правничу допомогу та 2422,40 грн. судового збору. Заочним рішенням Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року у задоволенні позову відмовлено. Відмовляючи у задоволенні позову суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність у позивача права вимоги до відповідача за кредитним договором 0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 року, оскільки в матеріалах справи відсутні докази на підтвердження набуття права вимоги до відповідача. В апеляційній скарзі ТОВ «Брайт Інвестмент», посилаючись на порушення норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просить заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове судове рішення, яким задовольнити позовні вимоги в повному обсязі. В обґрунтування скарги апелянтом зазначено, що суд першої інстанції не врахував, що між АТ «ОПТ Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, позивачем було сплачено грошові кошти за договором, а право вимоги передано у складі портфеля заборгованості. Більше того, судом встановлено факт укладення кредитного договору між сторонами, факт отримання відповідачем кредитних коштів та факт укладення між АТ «ОТП БАНК» і ТОВ «Брайт Інвестмент» договору Факторингу. Єдиною підставою для відмови у позові суд визначив відсутність доказів переходу права вимоги, хоча відповідні докази були подані позивачем, а витяг з Реєстру боржників додатково подано до суду першої інстанції клопотанням від 30.12.2025 року, яке залишилося нерозглянутим. Суд першої інстанції не навів належних мотивів, з яких дійшов висновку про відсутність доказів переходу права вимоги, незазначив, чому подані позивачем документи небули враховані, що свідчить про порушення вимог ст. 263, 264 ЦПК України щодо обов`язковості повного та вмотивованого судового рішення. Відзиву на апеляційну скаргу від інших учасників справи не надходило. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. В силу ч. 13 ст. 7, ч. 2 ст. 247 ЦПК України у такому випадку судове засідання не проводиться, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється. Заслухавши доповідача, дослідивши матеріали справи в межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд дійшов наступного висновку. Відповідно до вимог п.3,4 ч.1 ст.376 ЦПК України підставою для скасування судового рішення повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни судового рішення є невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм процесуального права або неправильне застосування норм матеріального права. Згідно вимог частини 1 статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Судом встановлено, що 30 січня 2019 року ОСОБА_1 звернувся із заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» №0337/980/1100021/19 та просив надати кредитні кошти на умовах, визначених даною заявою-анкетою. За вказаною анкетою-заявою визначено умови обслуговування кредитної лінії, зокрема, за користування кредитом, АТ «ОТП Банк» нараховує проценти, які розраховуються на підставі процентної ставки, розмір якої визначається тарифами банку. На дату укладення заяви-анкети розмір процентної ставки становить 36% річних, розмір процентної ставки впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних. Заява анкета містить анкетні дані відповідача ОСОБА_1 , серію та номер паспорта, РНОКПП, номер телефону, електронну пошту, номер рахунку. Своїм підписом відповідач ОСОБА_1 підтвердив, що заява-анкета є невід`ємною частиною Договору про видачу та обслуговування міжнародних платіжних пластикових карток (особистих) та Правил користування карткою, Тарифів Банку/Тарифного пакету приватного банківського обслуговування, які розміщені на офіційномусайті Банку. Шляхом підписання заяви-анкети клієнт підтверджує, що він з Договором, Правилами, Тарифами Банку Тарифним пакетом приватного банківського обслуговування, що розміщені на офіційному сайті банку, ознайомлений і згодний, а також отримав свій примірник заяви-анкети, інформаційний листок про Умови кредитування по програмі «Кредитна лінія до дебетної платіжної картки» (у разі оформлення кредиту) та іншу документацію, на розсуд Банку, яка необхідна для користування банківськими послугами. Відповідно до розписки ОСОБА_1 підтвердив, що ним отримано картку на його ім`я за номером НОМЕР_1 , терміном дії 09/22. Згідно із розрахунком заборгованості за договором №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 Теймурханли ОСОБА_2 , станом на 24.03.2023, має заборгованість у розмірі 12331,66 грн. Відповідно до виписки з рахунку за період з 30.01.2019 по 24.03.2023 слідує, що ОСОБА_1 з 30.01.2019 користувався кредитними коштами, здійснював розрахунок з картки, поповнював її, знімав готівкові кошти. 24 березня 2023 року між АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» укладено договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі портфеля заборгованості, зазначених у реєстрі боржників. Відповідно до витягу з додатку № 1 до договору факторингу № 24/03/23 від 24.03.2023 за кредитним договором №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 у боржника ОСОБА_1 , наявна загальна заборгованість на суму 12331,66 грн, а саме: заборгованість по тілу кредиту 12112,38 грн. та заборгованість по процентах 219,28 грн. Згідно з нормою статті 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Відповідно до ст.629 ЦК України договір є обов`язковим для виконання сторонами. Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (стаття 610 ЦК України). Відповідно дост.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов`язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов`язується повернути кредит та сплатити проценти. До відносин за кредитним договором застосовується положення параграфу 1 («Позика»), якщо інше не встановленим цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору. Виходячи із принципу змагальності сторін, у спорі про стягнення кредитної заборгованості на позивача покладається тягар доведення надання позичальнику кредитних коштів та порушення боржником своїх зобов`язань щодо повернення кредиту, а на відповідача відповідно лежить тягар доведення відсутності у нього заборгованості (висновки ВС у постанові ВС від 30 серпня 2023 року у справі № 753/20537/18). Встановлені фактичні обставини у справі свідчать про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини внаслідок підписання сторонами заяви-анкети про надання відповідачу банківських послуг АТ «ОТП Банк» 30 січня 2019 року. Теймурханли ОСОБА_2 взяті на себе зобов`язання не виконав, грошові кошти (суму кредиту) не повернув. Позивачем на підтвердження розміру заборгованості надано розрахунок заборгованості за договором №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019, в якому зазначено витрати та надходження на карту відповідача ОСОБА_1 за період із 30.01.2019 по 14.03.2023, та відповідно до якого, станом на 24.03.2023 заборгованість становить 12331,66 грн. Також, надано виписку з рахунку за період з 30.01.2019 по 24.03.2023 із зазначенням сум операцій по карті відповідача. Колегія суддів вважає розрахунок заборгованості та виписка з рахунока за період з 30.01.2019 по 24.03.2023 із зазначенням сум операцій по карті відповідача належними доказами наявності заборгованості по кредитному договору, оскільки у них відображено всі здійснені операції по рахунку, зокрема придбання товарів, оплата послуг, списання процентів, внесення коштів, тощо. Відповідачем доказів на спростування заборгованості по кредиту не надано. Вирішуючи питання щодо стягнення заборгованості по процентах за користування кредитом, суд виходить з такого. У заяві-анкеті про надання банківських послуг, підписаній відповідачем, передбачено нарахування відсотків за користування кредитом у розмірі процентної ставки на дату укладення заяви-анкети становить 36 % річних, а впродовж пільгового періоду становить 0,01 % річних. За змістом статей 525, 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином згідно з умовами договору та у встановлений договором строк. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається. Відповідно до ст.611ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом. За змістом ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання). Одним із видів порушення зобов`язання є прострочення невиконання зобов`язання в обумовлений сторонами строк. Відповідно до ч. 1 ст.530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконання з настанням цієї події. Таким чином, відповідач зобов`язаний виконувати умови кредитних договорів відповідно до їх умов та вимог законодавства. Частиною другою статті 1050 ЦК України визначено, що у разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася, та сплати процентів, належних йому відповідно до статті 1048 цього Кодексу. Відповідно до частин першої та третьої статті 1049 ЦК України, позичальник зобов`язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Позика вважається повернутою позикодавцю в момент зарахування грошової суми, що позичалася, на його банківський рахунок або реального повернення коштів позикодавцеві. Згідно із частиною першою статті 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів установлюються договором. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики. Припис абзацу 2 частини першої статті 1048 ЦК України про щомісячну виплату процентів до дня повернення позики у разі відсутності іншої домовленості сторін може бути застосований лише в межах погодженого сторонами строку кредитування. Враховуючи викладене, право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред`явлення до позичальника вимоги згідно із частиною другою статті 1050 ЦК України. В охоронних правовідносинах права та інтереси позивача забезпечені частиною другою статті 625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов`язання. Такі правові висновки узгоджуються з позицією Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 28 березня 2018 року у справі №444/9519/12. Відповідно до розрахунку заборгованості, наданого позивачем, станом на 24.03.2023 року заборгованість по процентах за кредитом 219,28 грн. Судом першої інстанції вірно встановлено та підтверджується матеріалами справи, що відповідач ОСОБА_1 не виконав умов кредитного договору №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 року внаслідок чого має заборгованість в загальному розмірі 12331,66 грн., 12112,38 грн. за тілом кредиту, та 219,28 грн. за відсотками. Проте, суд першої інстанції, встановивши зазначені обставини справи, дійшов висновку про відмову у задоволенні позову з підстав недоведеності позивачем переходу прав вимоги до відповідача. Однак з таким висновком суду першої інстанції колегія суддів погодитись не може, виходячи з наступного. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 512 ЦК України кредитор у зобов`язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги). Відповідно дост. 514 ЦК Українидо нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов`язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом. За ч. 1 ст. 513 ЦК України правочин щодо заміни кредитора у зобов`язанні вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов`язання, право вимоги за яким передається новому кредиторові. Відповідно до ч. 1 ст. 517 ЦК України первісний кредитор у зобов`язанні повинен передати новому кредиторові документи, які засвідчують права, що передаються, та інформацію, яка є важливою для їх здійснення. Відповідно до ст. 1077 ЦК Україниза договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов`язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов`язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника). Клієнт може відступити факторові свою грошову вимогу до боржника з метою забезпечення виконання зобов`язання клієнта перед фактором. Зобов`язання фактора за договором факторингу може передбачати надання клієнтові послуг, пов`язаних із грошовою вимогою, право якої він відступає. Згідно зі ст. 1078 ЦК України предметом договору факторингу може бути право грошової вимоги, строк платежу за якою настав (наявна вимога), а також право вимоги, яке виникне в майбутньому (майбутня вимога). Майбутня вимога вважається переданою фактору з дня виникнення права вимоги до боржника. Якщо передання права грошової вимоги обумовлене певною подією, воно вважається переданим з моменту настання цієї події. У цих випадках додаткове оформлення відступлення права грошової вимоги не вимагається. Відповідно дост. 1079 ЦК України сторонами у договорі факторингу є фактор і клієнт. Клієнтом у договорі факторингу може бути фізична або юридична особа, яка є суб`єктом підприємницької діяльності. Фактором може бути банк або інша фінансова установа, яка відповідно до закону має право здійснювати факторингові операції. АТ «ОТП Банк» та ТОВ «Брайт Інвестмент» 24.03.2023 уклали договір факторингу №24/03/23, відповідно до умов якого позивач прийняв право грошової вимоги і став кредитором за кредитними договорами, укладеними між банком та боржниками в розмірі Портфеля заборгованості, зазначених у Реєстрі боржників. Фактор передає грошові кошти в розпорядження Клієнта за плату відповідно до умов Договору (п.1.2 Договору). За цим Договором Фактор одержує право (замість Клієнта) вимагати від Боржників належного виконання всіх зобов`язань за Кредитними Договорами (п.1.3 Договору). Відповідно до п.6.2.3 договору факторингу право вимоги переходить до фактора з моменту підписання сторонами цього договору, після чого фактор стає новим кредитором по відношенню до боржників стосовно їх заборгованості. Відповідно до договору факторингу від 24.03.2023 №24/03/23 ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло статусу нового кредитора та отримало право грошової вимоги, зокрема, за заявою-анкетою про надання банківських послуг AT «ОТП Банк» №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019, укладеним між AT «ОТП Банк» та ОСОБА_1 , що підтверджується договором, витягом з реєстру. Відповідно до витягу з додатку №1 до Договору факторингу №24/03/23 від 24.03.2023 ТОВ «Брайт Інвестмент» набуло право грошової вимоги до відповідача за кредитним договором - заявою-анкетою про надання банківських послуг АТ «ОТП Банк» на загальну суму 12331,66 грн., в тому числі 112112,38 грн. по тілу кредиту та 219,28 грн - відсотками. Надана копія договору та витяг з реєстру боржників, які засвідчені належним чином, підтверджують факт переходу до позивача права вимоги до ОСОБА_1 за укладеним між ним та ТОВ «ОТП Банк» кредитним договором. Крім того, оскільки предметом судового розгляду є спір про стягнення із відповідача на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» заборгованості за кредитним договором, а договір факторингу відповідачем не оспорювався, у даному випадку слід виходити з презумпції правомірності правочину, а також презумпції обов`язковості виконання договору. Наведені обставини та докази у справі підтверджують, що відбулась заміна кредитодавця, на підставі укладеного договору факторингу, а тому до ТОВ «Брайт Інвестмент», перейшло право вимоги за договором №0337/980/1100021/19 від 30.01.2019 року, укладеним між ТОВ «ОТП Банк» та ОСОБА_1 . На вказані обставини суд першої інстанції уваги не звернув, що призвело до ухвалення помилкового рішення про відмову у задоволенні позову. З огляду на зазначене, рішення суду першої інстанції постановлено з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права у зв`язку з чим підлягає скасуванню, з ухваленням нового рішення про задоволення позову. Із відповідача ОСОБА_1 на користь ТОВ «Брайт Інвестмент» 12331,66 грн., що складається з: 12112,38 грн. тіла кредиту, та 219,28 грн. відсотків за кредитом. Щодо стягнення судових витрат, у тому числі витрат на правничу допомогу. Згідно з частиною 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Відповідно до пункту 1 частини 3 статті 133 ЦПК України до витрат, пов`язаних з розглядом справи належать витрати на професійну правничу допомогу. Статтею 137 ЦПК України передбачено, що витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Відповідно до частини 1 статті 26 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги. Згідно з пунктом 4 частини 1 статті 1 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору. Відповідно до статті 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час. Під час розгляду справи в суді першої інстанції представник позивача подав заяву та просив стягнути витрати на правничу допомогу у розмірі 5000,00 грн. На підтвердження заявлених вимог в матеріалах справи наявні: договір №43115064 від 01.07.2025 про надання правничої допомоги адвокатом адвокатським бюро «Ольги Клещ» для ТОВ «Брайт Інвестмент», додаткову угоду №0337/1100021/19 від 25 грудня 2025 року до договору № 43115064 від 01.07.2025, детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Ольги Клещ» необхідних для надання правничої (правової) допомоги, свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю. Склад і розмір судових витрат входить до предмета доказування у справі, тому особа, яка заявила про витрати на професійну правничу допомогу, має документально підтвердити та довести, що такі витрати є дійсними, необхідними та розумними. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про їх відшкодування. Такий правовий висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 27 червня 2018 року у справі № 826/1216/16, в постанові Верховного Суду від 24 червня 2020 року у справі № 757/16448/17-ц. На підтвердження відповідних витрат на правничу допомогу суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов`язаних із наданням правової допомоги, оформлені в установленомузакономпорядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Отже, якщо стороною буде документально доведено, що нею понесені чи мають бути понесені витрати на правничу допомогу, а саме: надано договір на правову допомогу, акт приймання-передачі наданих послуг, платіжні документи про оплату таких послуг, розрахунок таких витрат, то у суду відсутні підстави для відмови у стягненні таких витрат стороні, на користь якої ухвалено судове рішення. Водночас, у разі, якщо понесені особою витрати на професійну правничу допомогу не відповідають критеріям співмірності, то за обґрунтованим клопотанням іншої сторони суд може зменшити розмір указаних судових витрат. Велика Палата Верховного Суду вказала, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, враховуючи з конкретні обставини справи та фінансовий стан обох сторін (додаткова постанова Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц та постанова Великої Палати Верховного Суду від 12 травня 2020 року у справі № 904/4507/18). Відповідачем в суді першої інстанції клопотання про невідповідність критеріям співмірності витрат на професійну правничу допомогу та зменшення розміру таких витрат не заявлялося. З матеріалів справи вбачається, що 01 липня 2025 року адвокатське бюро «Ольги Клещ» взяло на себе зобов`язання надавати правову допомогу ТОВ «Брайт Інвестмент». Згідно детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатським бюро «Ольги Клещ» необхідних для надання правничої (правової) допомоги, адвокатом виконано послуги - правовий аналіз обставин правовідносин та надання правоих рекомендацій (консультацій) щодо захисту інтересів ТОВ «Брайт Інвестмент» загальною вартістю 1500 грн., складання позовної заяви загальною вартістю 3000 грн., формування додатків до позовної заяви вартістю 500 грн., загальною вартістю 5000 грн. Дослідивши надані докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу та враховуючи відсутність заперечення відповідача щодо розміру витрат на правничу допомогу, колегія суддів вважає, що з ОСОБА_1 слід стягнути 5000 грн. витрат на професійну правничу допомогу на користь позивача. Відповідно до частини 13 статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції. не передаючи справи на новий розгляд змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат. Оскільки позовну заяву та апеляційну скаргу позивача задоволено, судовий збір сплачений ним за подання позовної заяви 2422,40 грн. та апеляційної скарги в розмірі 4542,00 грн підлягають стягненню з відповідача. Керуючись ст.ст. 374, 376, 382, 384, 389, 390 ЦПК України, апеляційний суд у х в а л и в : Апеляційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити. Заочне рішення Кам`янець-Подільського міськрайонного суду Хмельницької області від 04 травня 2026 року скасувати та ухвалити нове рішення. Позов товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» задовольнити. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» заборгованість за кредитним договором №0337/980/1100021/19 від 30 січня 2019 року в сумі 12331,66 грн. з яких: 12112,38 грн. основна сума боргу, 219,28 грн. заборгованість за процентами. Стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства з обмеженою відповідальністю «Брайт Інвестмент» судовий збір в сумі 6964,4 грн. та витрати на правову допомогу в розмірі 5000 грн. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення. Повне судове рішення складено 02 липня 2026 року Судді Т.О. Янчук Л.М. Грох О.І. Ярмолюк