Постанова Запорізький апеляційний суд № 334/10180/25

Дата документу 30.06.2026 Справа № 334/10180/25 ЗАПОРІЗЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД Єдиний унікальний № 334/10180/25 Провадження №22-ц/807/1297/26 Головуючий в 1-й інстанції Гнатюк О.М. ПОСТАНОВА ІМЕНЕМ УКРАЇНИ 30 червня 2026 року місто Запоріжжя Запорізький апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого, судді-доповідачаКухаря С.В., суддів:Кочеткової І.В., Полякова О.З., секретарТовстопятко З.С. розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» на ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року, постановлену у місті Запоріжжі у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, В С Т А Н О В И В: У грудні 2025 року Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» звернулось до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором, в якому просило суд стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» заборгованість за кредитним договором про надання споживчого кредиту за продуктом «NewShort» від 20.06.2024 року у розмірі 34 230,00 грн., а також стягнути судові витрати по справі. 03 квітня 2026 Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» через систему «Електронний суд» звернулось до суду з заявою про забезпечення позову. В обґрунтування заяви зазначало, що поведінка відповідача свідчить про його умисне, злісне ухилення від виконання договірних зобов`язань. Відповідач має рахунок, яким він активно користується, що підтверджується випискою з банківського рахунку. Без накладення арешту існує ризик зникнення грошових коштів на зазначеному рахунку. Це призведе до необхідності ініціювання позивачем нових судових процесів або тривалої процедури примусового виконання, що суперечить принципу процесуальної економії та ефективності судочинства. Вважає, що накладення арешту на кошти є найбільш ефективним способом у спорах про стягнення боргу, а також зберігається баланс інтересів: арешт коштів у межах лише суми тіла кредиту. Посилаючись на зазначені обставини, товариство просило суд вжити заходів забезпечення позову у даній цивільній справі шляхом накладення арешту на грошові кошти, що належать ОСОБА_1 , які знаходяться на рахунку, відкритому в Акціонерному товаристві «УНІВЕРСАЛ БАНК», а також на рахунках в інших банківських та фінансових установах, у межах суми фактично отриманого відповідачем тіла кредиту 7 000,00 грн. Ухвалою Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року заявуТовариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» про забезпечення позову залишено без задоволення. Не погоджуючись з ухвалою суду, Товариство з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» подало апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить скасувати ухвалу суду та постановити нове рішення, яким задовольнити заяву про забезпечення позову. Узагальненими доводами апеляційної скарги є те, що суд першої інстанції дійшов передчасного висновку про відмову в задоволенні заяви про забезпечення позову, не дослідивши та не надавши оцінки наданим заявником доказам, а саме: банківській виписці, що підтверджувала існування активного рахунку, та факту системного ухилення відповідача від виконання зобов`язань. Ці докази в сукупності свідчать про очевидний ризик невиконання рішення суду. Суд помилково вимагав від заявника довести намір відповідача ухилитися від виконання рішення, фактично поклавши обов`язок доведення його внутрішнього ставлення до своїх дій, що є недосяжним стандартом доказування. Водночас, за правовою позицією Верховного Суду, для забезпечення позову достатньо обґрунтованого припущення, що невжиття заходів може ускладнити або унеможливити виконання рішення суду, а не доказу вже вчинених дій щодо відчуження майна. Судом не враховано, що у справах про стягнення боргу, де відповідач тривалий час не виконує зобов`язання, ризик ухилення є очевидним і не потребує доведення додатковими доказами. Заслухавши у засіданні апеляційного суду суддю - доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції та обставини справи в межах доводів апеляційної скарги і вимог, заявлених в суді першої інстанції, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав. Згідно з ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право залишити судове рішення без змін, а скаргу без задоволення. Згідно з ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Відмовляючи у задоволенні заяви про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив з того, що заява про забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти Відповідача подана Позивачем 03.04.2026 з посиланням на надані суду відомості по рух коштів по рахунку Відповідача № НОМЕР_1 за період з 20.06.2024 по 23.06.2024, які не є актуальними станом на день розгляду судом заяви про забезпечення позову. Твердження про те, що ухилення відповідача від виконання договірних зобов`язань також свідчить і про майбутнє ухилення відповідача від виконання рішення суду мають характер припущення. Крім того, представник позивача в клопотанні про забезпечення позову жодним чином не обґрунтував необхідність накладення арешту, як заходу забезпечення позову на будь-які інші карткові рахунки відповідача, які знаходяться поза межами спірних кредитних відносин, представником позивачем не наведено відомостей щодо наявності у відповідача інших банківських рахунків, такі вимоги представника є абстрактними, оскільки не містять конкретних даних щодо наявних у відповідача банківських рахунків та грошових коштів, способів реалізації. За наведених обставин, підстав вважати, що невжиття ініційованих позивачем заходів забезпечення позову може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача - відсутні, що в свою чергу свідчить про відсутність підстав для задоволення заяви Позивача про забезпечення позову. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції. Статтею 10 ЦПК України визначено, що суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Відповідно до частини першої статті 2 ЦПК України завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави. Відповідно до положень ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа, має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Згідно зі статтею 5 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором. Одним із механізмів забезпечення ефективного юридичного захисту є передбачений національним законодавством України інститут вжиття заходів до забезпечення позову. Частинами першою та другою статті 149 ЦПК України передбачено, що суд за заявою учасника справи має право вжити передбачені статтею 150 цього Кодексу заходи забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду. Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують реальне виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог. Заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Мета забезпечення позову - це хоча і негайні, проте тимчасові заходи, направлені на недопущення утруднення чи неможливості виконання судового акта, а також перешкоджання спричинення значної шкоди позивачу. Розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з`ясувати обсяг позовних вимог, відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. При розгляді заяви про забезпечення позову вирішується лише питання про наявність підстав для вжиття заходів забезпечення позову і не вирішуються матеріально-правові вимоги та наперед результат розгляду справи по суті позову. Способи забезпечення позову, які передбачені частиною першою статті 150 ЦПК України, залежать від характеру спірних правовідносин, позовних вимог та інших обставин конкретного спору, що зумовлюють необхідність забезпечення виконання судового рішення. Перелік таких способів не є вичерпним. Одним із видів такого забезпечення є, зокрема, накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачеві і знаходяться у нього чи в інших осіб. Частиною третьою статті 150 ЦПК України встановлено, що заходи забезпечення позову, крім арешту морського судна, що здійснюється для забезпечення морської вимоги, мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами. Суд, обираючи вид забезпечення позову, у кожному випадку повинен обирати такий спосіб, який у найбільший мірі спрямований на забезпечення предмета спору. Підстави для забезпечення позову є оціночними та враховуються судом у залежності до конкретного випадку. Відповідно до частини четвертої статті 263 ЦПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду. У постанові Великої Палати Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі N 381/4019/18 (провадження N 14-729цс19) зазначено, що: співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії. Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд повинен співвідносити негативні наслідки від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів. Необхідність застосування заходів забезпечення випливає з фактичних обставин справи, які свідчать про наявність підстав вважати, що незастосування цього заходу призведе до утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду в разі задоволення позову". Умовою застосування заходів забезпечення позову є достатньо обґрунтоване припущення, що невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача. Гарантії справедливого суду діють не тільки під час розгляду справи, але й під час виконання судового рішення. Зокрема тому, розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд повинен врахувати, що вжиття відповідних заходів може забезпечити належне виконання рішення про задоволення позову у разі ухвалення цього рішення, а їх невжиття, - навпаки, ускладнити або навіть унеможливити таке виконання. Конкретний захід забезпечення позову буде домірним позовній вимозі, якщо при його застосуванні забезпечується: збалансованість інтересів сторін та інших учасників судового процесу під час вирішення спору; можливість ефективного захисту або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача без порушення або безпідставного обмеження прав та охоронюваних інтересів інших учасників справи чи осіб, що не є її учасниками; можливість виконання судового рішення у разі задоволення вимог, які є ефективними способами захисту порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача (висновок, висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 вересня 2020 року в справі N 753/22860/17 (провадження N 14-88цс20)). При вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності заявлених вимог щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку з вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками судового процесу. Умовою застосування заходів забезпечення позову за вимогами майнового характеру є достатньо обґрунтоване припущення, що майно (в тому числі грошові суми, цінні папери тощо), яке є у відповідача на момент пред`явлення позову до нього, може зникнути, зменшитись за кількістю або погіршитись за якістю на момент виконання рішення. Судом першої інстанції встановлено, що предметом спору у даній справі є вимога про стягнення із відповідача заборгованості за кредитним договором № 1582402 від 20 червня 2024 у сумі 34230,00 грн, право вимоги за яким перейшло від первісного кредитора ТОВ "Селфі Кредит" до позивача на підставі договору факторингу. Обґрунтовуючи необхідність забезпечення позову шляхом накладення арешту на грошові кошти на рахунках відповідача у межах суми тіла кредиту в сумі 7 000,00 грн представник позивача посилався на те, що відповідач не здійснює погашення кредитної заборгованості, що свідчить про його намір ухилятися від виконання майбутнього рішення суду. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення у разі задоволення позову, не є достатньою підставою для вжиття заходів забезпечення позову, а непогашення відповідачем боргу за кредитним договором не свідчить про намір відповідача ухилитися від виконання рішення суду. Суд обґрунтовано зазначив про те, що враховуючи заявлений до стягнення розмір заборгованості у розмірі 34230,00 грн та суму боргу за тілом кредиту у розмірі 7 000,00 грн у межах якої позивач просить накласти арешт на грошові кошти на банківських рахунках відповідача, заявник не навів жодних доказів, які б давали підстави для висновку про те, що заходи забезпечення позову, які просить вжити заявник, є необхідними та пропорційними, та що невжиття заходів забезпечення позову в обраний спосіб може зробити неможливим ефективний захист прав позивача та виконання рішення суду у разі задоволення позову. З огляду на наведене, не заслуговують на увагу посилання апелянта на те, що запропонований захід забезпечення позову є співмірним із позовними вимогами та що невжиття цього мінімально необхідного заходу створює реальну загрозу того, що виконання рішення суду, навіть у разі його ухвалення, стане неможливим. Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, не спростовують висновки суду першої інстанції, та не містять підстав для скасування або зміни судового рішення. За змістом статті 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. За таких обставин апеляційний суд приходить до висновку, що ухвала суду першої інстанції постановлена із додержанням вимог закону і не може бути скасована з підстав, що викладені в апеляційній скарзі. Керуючись ст. ст. 367, 368, 374, 375, 381- 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд у складі колегії суддів, - УХВАЛИВ: Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «УМ ФАКТОРИНГ» залишити без задоволення. Ухвалу Дніпровського районного суду м. Запоріжжя від 06 квітня 2026 року у цій справі залишити без змін. Постанова набирає законної сили з дня її ухвалення, проте може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повної постанови. Повна постанова складена 03 липня 2026 року. Головуючий С. В. Кухар Судді: І. В. Кочеткова О. З. Поляков