Ухвала КАС ВС № 215/2792/24

УХВАЛА 02 липня 2026 року м. Київ справа №215/2792/24 адміністративне провадження № К/990/26383/26 Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача - Мацедонської В.Е., суддів - Білак М.В., Мельник-Томенко Ж.М., перевіривши касаційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 215/2792/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції,- УСТАНОВИВ: ОСОБА_1 звернувся в суд з позовом до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області, в якому просив: - встановити наявність компетенції (повноважень) Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області при отриманні скарги від 06.06.2023 року вх С-2804 чи С2810 створювати штучні перешкоди для вирішення питання конкретизації підстав не внесення відомостей про злочин до Єдиного реєстру досудових розслідувань і чіткого виконання ст.12 Закону України «Про звернення громадян» та визнати такі перешкоди протиправною бездіяльністю, а таку процедуру протиправною діяльністю та зобов`язати прийняти ненормативний правовий акт після повторного розгляду скарги. Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року, залишеною без змін постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року, відмовлено у відкритті провадження в адміністративній справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції. Не погоджуючись із рішенням попередніх інстанцій, позивач подав касаційну скаргу до Верховного Суду. За правилами частини першої статті 334 КАС України за відсутності підстав для залишення касаційної скарги без руху, повернення касаційної скарги чи відмови у відкритті касаційного провадження суд касаційної інстанції постановляє ухвалу про відкриття касаційного провадження у справі. Перевіряючи доводи касаційної скарги на предмет обґрунтованості, Верховний Суд зазначає таке. Відмовляючи у відкритті провадження у цій адміністративній справі, суд першої інстанції, із рішенням якого погодився суд апеляційної інстанції, виходив із того, що позивач у цій справі не є суб`єктом владних повноважень, а, отже, він не наділений адміністративною процесуальною дієздатністю в частині пред`явлення позову щодо визнання наявності чи відсутність компетенції (повноважень) у відповідача. Таким чином, спір між позивачем та відповідачем у цій справі в частині вимог про встановлення наявності компетенції не є компетенційним, можливість його вирішення адміністративним судом КАС України не передбачена. При цьому суди посилалися на правові позиції, викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06 лютого 2019 року у справі № 705/748/17, від 13 березня 2019 року у справі № 820/3713/17 та від 12 червня 2019 року у справі № 9901/70/19, у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 14.03.2018 у справі № 800/566/17, від 10.07.2018 у справі № 825/1808/17, від 05.07.2019 року у справі № 802/833/17-а, від 18.03.2020 у справі № 461/10234/15-а, від 26.05.2020 у справі №808/4327/15, від 29.04.2020 у справі № 160/1106/19, від 07.10.2020 у справі № 320/1360/19, від 23.02.2021 у справі № 808/1259/18, від 18.11.2021 у справі №280/9295/20. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Зазначене є підставою для відмови у відкритті провадження у цій адміністративній справі щодо позовних вимог про встановлення наявності компетенції у відповідача. Отже, відмовляючи у відкритті провадження у цій праві у означеній частині позовних вимог, адміністративний суд виходив із того, що розгляд цього спору про встановлення наявності компетенції (повноважень) у відповідача з урахуванням його предмету і суб`єктивного складу перебуває поза межами не лише юрисдикції адміністративних судів, а й не належить до юрисдикції жодного іншого суду. Відтак, ухвалюючи оскаржувані судові рішення, суди першої та апеляційної інстанцій діяли відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Відповідно до пункту 5 частини першої статті 333 КАС України суд касаційної інстанції відмовляє у відкритті касаційного провадження у справі, якщо суд у порядку, передбаченому частинами другою, третьою цієї статті, дійшов висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою. За змістом частини другої цієї ж статті КАС України у разі оскарження ухвали (крім ухвали, якою закінчено розгляд справи) суд може визнати касаційну скаргу необґрунтованою та відмовити у відкритті касаційного провадження, якщо правильне застосовування норми права є очевидним і не викликає розумних сумнівів щодо її застосування чи тлумачення. Дія цієї норми поширюється, серед іншого, на ухвали суду першої інстанції, перелік яких наведений у частині другій статті 328 КАС України (зокрема, щодо відмови у відкритті провадження у справі), після їх перегляду в апеляційному порядку. За такого правового регулювання та обставин справи у відкритті касаційного провадження необхідно відмовити. У зв`язку з перебуванням колегії суддів у відпустці розгляд цієї касаційної скарги відбувся після їх виходу. На підставі викладеного, керуючись статтями 3, 333 Кодексу адміністративного судочинства України, Верховний Суд УХВАЛИВ: Відмовити у відкритті касаційного провадження за касаційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28 травня 2024 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 06 листопада 2025 року у справі № 215/2792/24 за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції Дніпропетровської області про встановлення наявності компетенції. Копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами направити скаржнику. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та оскарженню не підлягає. Суддя-доповідач В. Е. Мацедонська Судді М. В. Білак Ж. М. Мельник-Томенко