Постанова 4856 № 240/17266/25

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/17266/25 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Шувалова Тетяна Олександрівна Суддя-доповідач - Кузьмишин В.М. 01 липня 2026 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Кузьмишина В.М. суддів: Сапальової Т.В. Сушка О.О. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет позову: Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В : І. Описова частина.

1. Короткий зміст позовних вимог. 1.1 Позивач звернувся до суду з позовом про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити певні дії. 1.2 Позов мотивований тим, що відповідачем протиправно йому відмовлено в зарахуванні страхового стажу.

2. Фактичні обставини справи, встановлені судом першої інстанції. 2.1 ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , перебуває на обліку у ГУ ПФУ в Житомирській області та отримує пенсію за віком відповідно до Закону №1058-VI. 2.2 29.12.2024 позивач звернувся із заявою щодо зарахування до страхового стажу в пільговому обчисленні трудової діяльності районах Крайньої Півночі за період 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 рр. з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, періоди навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983, з 26.08.1986 по 12.02.1989, та періоди проходження військової строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986 згідно записів трудової книжки. 2.3 ГУ ПФУ у Вінницькій області за принципом екстериторіальності розглянуто заяву позивача та рішенням від 03.01.2025 року № 063350034975 відмовлено у зарахуванні стажу у зв`язку з відсутністю первинних документів або актів перевірки. У спірному рішенні зазначено, що згідно записів трудової книжки НОМЕР_2 до страхового стажу зараховано усі періоди роботи, крім періодів роботи в російській федерації, які зараховано до загального стажу заявника частково по 31.12.1991 року, так як відповідно до Закону України від 23.12.2022 року "Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах" від 22.01.1993 року зупинено у відносинах, зокрема з російською федерацією дії Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах, вчинені від імені України у м. Мінську 22 січня 1993 року і ратифікованої Законом України від 10 листопада 1994 року №240/94-ВР та Протоколу до Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах від 22 січня 1993 року, вчиненого від імені України у м. Москві 28 березня 1997 року і ратифікованого Закону України від 03 березня 1998 року №140/98-BP, до страхового стажу періоди роботи (служби) на території РФСР по 31 грудня 1991 року. При наданні довідки про період роботи з 01.01.1992 року в російській федерації необхідно залучити апостиль. Періоди роботи з 27.06.1986 по 13.08.1986 в російській федерації не зараховано при первинному призначенні пенсії, оскільки у даті прийняття на роботу є виправлення. Також звернуто увагу позивача, що Законом України від 25.04.2024 №3674-IХ "Про внесення змін до деяких законів України щодо врегулювання питання обчислення страхового стажу та пенсійного забезпечення" який набрав чинності з 23.06.2024 року, пункт 14-4 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" викладено в такій редакції: "Громадянам України, які проживають на тимчасово окупованих територіях України або під час тимчасової окупації територій виїхали на підконтрольну Україні територію, виплата пенсії згідно з цим Законом проводиться за умови неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації. У разі відсутності обміну інформацією між органами пенсійного забезпечення України та російської федерації неодержання пенсії від органів пенсійного забезпечення російської федерації підтверджується повідомленням про це органу Пенсійного фонду в заяві особи про призначення, поновлення та продовження виплати пенсії". До страхового стажу зараховуються періоди роботи на території РРФСР по 31.12.1991 року при умові, якщо заявник в заяві на перерахунок пенсії зазначив інформацію щодо отримання/недоотримання пенсії на території рф. При зверненні за перерахунком пенсії від 29.12.2024 року позивачем зазначена інформація по вказана. Також роз`яснено, що відповідно до абз. 5 ч. 1 ст.40 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" заробітна плата (похід) за період страхового стажу до 1 липня 2000 року враховується для обчислення пенсії на підставі документів про нараховану заробітну пату (дохід) за умови підтвердження довідки про заробітну плату первинними документами або акт перевірки довідки про заробітку плату, а за період страхового стажу починаючи з 1 липня 2000 року - за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку. В поданих заявником до заяви про перерахунок пенсії документах, відсутні первинні документи або акт перевірки. На підставі наведеного, прийнято рішення про відмову ОСОБА_1 у перерахунку пенсії. 2.4 Відповідно до записів в трудовій книжці серії НОМЕР_3 , заповненої 11.07.1983, позивач у спірний період навчався, проходив військову службу та працював: З 01.09.1980 по 02.07.1983 навчання в СГПТУ-18 с. Полярні Зорі Мурманської області (диплом НОМЕР_4 ); Управління механізованих та сантехнічних робіт» (с. Полярні Зорі Мурманської області), район Крайньої Півночі: - 11.07.1983 прийнятий машиністом помічником екскаватору 5 розряду (наказ № 143-к від 06.07.1983); - 23.04.1984 звільнений у зв`язку із призовом на військову службу п.3 статті 29 КЗпП РСФСР (наказ 95-к від 23.04.1984); З 26.04.1984 по 06.05.1986 проходив службу в рядах Радянської армії (в/к НОМЕР_5 ). Управління механізованих та сантехнічних робіт» (с. Полярні Зорі Мурманської області), район Крайньої Півночі: - 27.06.1986 прийнятий машиністом екскаватору 5 розряду (наказ 149-к від 26.06.1986); - 13.08.1986 звільнений у зв`язку зі вступом до в середній спеціальний учбовий заклад за ст. 31 КЗпП РСФСР (наказ № 189-к від 13.08.1986). - 01.09.1986 зарахований студентом на навчання в Слов`янське авіаційне технічне училище льотної авіації (наказ №159/ від 22.09.1986); - 12.02.1989 закінчив навчання та відбув на виробничу практику (наказ №14/л від 30.01.1989). Архангельске управління цивільної авіації: - 14.02.1989 прийнятий в електроцех на посаду техніка по світлотехнічному забезпеченню польотів (наказ №13-к від 20.02.1989); - 24.01.1990 переведений електротехніком по обслуговуванню світлотехнічного обладнанню систем забезпечення польотів (наказ №10-к від 29.01.2020); - 28.01.1991 переведений в 5 льотний загін на посаду бортоператора вертольоту Мі-26 (наказ №52/л від 05.10.1992); - 01.01.1991 у зв`язку із реорганізацією переведений в 2 Архангельський ОАО (наказ №11-к від 30.01.1991); - 01.01.1991 прийнятий переводом в 5 льотний загін на посаду бортоператора вертольоту Мі-26 (наказ №11-к від 30.01.1991); - 10.10.1992 звільнений за статтею 33 п.1 КЗпП РСФСР у зв`язку зі скороченням (наказ №52/л від 05.10.1992). 2.5 Як убачається з форми РС-право періоди навчання позивача з 01.09.1980 по 02.07.1983, з 01.09.1986 по 28.01.1989, період військової служби з 26.04.1986 по 06.05.1986 та періоди трудової діяльності з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 14.02.1989 по 31.12.1991 зарахований відповідачем у однократному розмірі. 2.6 Не погодившись з рішенням пенсійного органу, позивач звернувся до суду.

3. Короткий зміст судового рішення суду першої інстанції. 3.1 Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року позов задоволено частково: - визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 03.01.2025 року №0633500349753 про відмову у перерахунку пенсії ОСОБА_1 ; - зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області зарахувати до страхового стажу ОСОБА_1 період роботи в районах Крайньої Півночі з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 , період навчання позивача з 01.09.1980 по 02.07.1983 із розрахунку один рік роботи за один рік і шість місяців, та період проходження строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986 у пільговому розрахунку як один місяць служби за півтора місяці, та повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії від 29.12.2024; - у задоволенні решти позовних вимог відмовити. 3.2 Суд першої інстанції ухвалюючи оскаржуване рішення дійшов висновку, що з метою ефективного захисту прав позивача слід зобов`язати ГУ ПФУ у Вінницькій області повторно розглянути заяву позивача про перерахунок пенсії, зарахувавши в пільговому обчисленні трудовий стаж роботи позивача в районах Крайньої Півночі за період 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986 та з 14.02.1989 по 10.10.1992, період навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 та період проходження строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986.

4. Короткий зміст вимог апеляційної скарги та відзиву на апеляційну скаргу. 4.1 Відповідач просить скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14.11.2025 та ухвалити постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі. Апелянт посилається на недотримання судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, що, на його думку, призвело до неправильного вирішення спору. 4.2 Позивачем подано відзив на апеляційну скаргу в якому він заперечує проти її задоволення та просить залишити рішення суду першої інстанції без змін посилаючись на його законність і обґрунтованість. ІІ.

Мотивувальна частина.

1. Позиція апеляційного суду Апеляційний суд перевірив правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права у межах доводів апеляційної скарги та дійшов таких висновків. 1.1 Правовою підставою для пільгового обчислення страхового стажу за роботу в районах Крайньої Півночі є пункт 5 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» від 09.07.2003 № 1058-IV (далі Закон № 1058-IV), відповідно до якого період роботи до 01.01.1991 у районах Крайньої Півночі та місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі колишнього Союзу РСР, а також на острові Шпіцберген зараховується до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло до 01.01.1991. 1.2 Відповідно до пункту 110 Положення про порядок призначення і виплати державних пенсій, затвердженого постановою Ради Міністрів СРСР від 03.08.1972 № 590, робота в районах Крайньої Півночі і в місцевостях, прирівняних до районів Крайньої Півночі, з 01.03.1960 зараховується до стажу в полуторному розмірі за умови, якщо працівник мав право на пільги, встановлені статтею 5 Указу Президії Верховної Ради СРСР від 10.02.1960. 1.3 Пільгове обчислення страхового стажу провадиться на підставі трудової книжки, або письмового трудового договору, або довідки, в яких зазначено період роботи в районах Крайньої Півночі та користування відповідними пільгами. Тобто достатньо одного із перерахованих документів законодавство не вимагає їх сукупності. Аналогічна правова позиція є усталеною у практиці Верховного Суду: постанови від 07.02.2018 у справі № 590/871/17, від 07.06.2018 у справі № 173/637/17, від 03.07.2018 у справі № 302/662/17-а, від 19.09.2019 у справі № 348/2208/16-а, від 14.11.2019 у справі № 265/6105/16-а, від 27.07.2022 у справі № 560/755/19. 1.4 Частиною 1 ст. 62 Закону №1788-XII визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. 1.5 Як свідчать матеріали справи, до страхового стажу позивача не зараховано стажу трудової діяльності з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992 в районах Крайньої Півночі з розрахунку один рік фактичної роботи за один рік і шість місяців, періодів навчання з 01.09.1980 по 02.07.1983 та з 26.08.1986 по 12.02.1989, у період проходження строкової військової служби з 26.04.1984 по 06.05.1985 згідно записів у трудовій книжці. 1.6 Апелянт посилається на наявність виправлень у даті прийняття на роботу у записі трудової книжки щодо періоду з 27.06.1986 по 13.08.1986, як на підставу для незарахування стажу. Колегія суддів вважає такі посилання необґрунтованими, оскільки відповідно до пунктів 2.2 2.4 Інструкції про порядок ведення трудових книжок працівників, затвердженої спільним наказом від 29.07.1993 № 58, усі записи до трудової книжки вносяться відповідальним працівником підприємства (власником або уповноваженим ним органом), а не самою особою, якій належить трудова книжка, а позивач не несе відповідальності за недоліки заповнення. Верховний Суд у постанові від 24.05.2018 у справі № 490/12392/16-а підтвердив, що не усі недоліки записів у трудовій книжці можуть бути підставою для неврахування відповідного стажу, оскільки визначальним є підтвердження факту зайнятості особи. Разом із тим, у постанові від 30.09.2019 у справі № 638/18467/15-а Верховний Суд дійшов висновку, що формальні неточності у документах, за загальним правилом, не можуть бути підставою для обмеження особи у реалізації конституційного права на соціальний захист. 1.7 Щодо стажу роботи позивача в районах Крайньої Півночі з 11.07.1983 по 23.04.1984, з 27.06.1986 по 13.08.1986, з 14.02.1989 по 10.10.1992, то сторонами не заперечується, що місцевість у Мурманській та Архангельській областях де працював позивач у спірний період, відносилась до районів Крайньої Півночі. Факти прийняття на роботу, переведення і звільнення підтверджені записами у трудовій книжці серії НОМЕР_3 з посиланнями на відповідні накази. 1.8 Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що трудова книжка є достатнім документом для врахування стажу і його пільгового обчислення. При цьому вимога апелянта про обов`язкове надання письмового трудового договору, суперечить п. 5 Прикінцевих положень Закону № 1058-IV (в редакції Закону № 32-V від 26.07.2006), який передбачає можливість підтвердження трудовою книжкою, письмовим трудовим договором або довідкою за вибором особи. 1.9 Постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2025 № 562 затверджено Порядок підтвердження нездійснення іншою державою пенсійних виплат особам, які проживають в Україні, за періоди трудової діяльності до 01.01.1992 за межами України в республіках колишнього Союзу РСР. Пунктом 4 цього Порядку передбачено, що за відсутності документів про неотримання в іншій державі пенсійних виплат особа зазначає причини неможливості їх отримання та може звернутися до органу Пенсійного фонду за допомогою у поданні запиту. Абзацами 56 Порядку визначено, що за відсутності обміну інформацією або у разі неотримання відповіді на запит МЗС протягом 45 днів пенсія обчислюється з урахуванням зазначених періодів стажу. Однак відповідачем не надано доказів здійснення ним процедури підтвердження чи не підтвердження пенсійних виплат позивачу за межами України відповідно до Порядку № 562, відтак, посилання відповідача на ненадання позивачем відповідної інформації у заяві як на підставу для відмови в зарахуванні стажу є передчасним і необґрунтованим. 1.10 На час набуття позивачем трудового стажу у спірні періоди, діяла Угода про гарантії прав громадян держав-учасниць Співдружності Незалежних Держав в галузі пенсійного забезпечення від 13.03.1992. Відповідно до статті 6 цієї Угоди для встановлення права на пенсію, в тому числі на пільгових умовах, враховується трудовий стаж, набутий на території будь-якої з держав-учасниць. Пунктом 2 статті 13 Угоди передбачено, що пенсійні права громадян, що виникли відповідно до положень цієї Угоди, не втрачають своєї сили і в разі виходу з Угоди відповідної держави-учасниці. Таким чином, правильним є висновок суду першої інстанції, що Закон України від 01.12.2022 № 2783-IX «Про зупинення дії та вихід з Конвенції про правову допомогу і правові відносини у цивільних, сімейних та кримінальних справах» та постанова Кабінету Міністрів України від 29.11.2022 № 1328 поширюються виключно на правовідносини, що виникли після набрання ними чинності. Правовідносини із набуття позивачем трудового стажу в РРФСР/рф виникли значно раніше, тому вказані нормативні акти до них у частині незарахування стажу не застосовуються. 1.11 Апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про зарахування навчального стажу позивача за період з 01.09.1980 по 02.07.1983 до пільгового. Так, відповідно до пункту «д» статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» та статті 38 Закону України «Про професійно-технічну освіту» час навчання у професійно-технічному навчальному закладі зараховується до стажу роботи за спеціальністю, що дає право на пільги, якщо перерва між днем закінчення навчання і днем зарахування на роботу за набутою професією не перевищує трьох місяців. Матеріалами справи підтверджено що після закінчення СГПТУ-18 у с. Полярні Зорі Мурманської області, що підтверджено дипломом серії НОМЕР_4 від 02.07.1983, через 9 днів, а саме 11.07.1983, позивача прийнято на роботу машиністом-помічником екскаватора 5 розряду в Управління механізованих та сантехнічних робіт у тому самому селищі, тобто за набутою спеціальністю і в тій самій місцевості Крайньої Півночі. Таким чином, оскільки перерва між закінченням навчання і початком роботи не перевищує трьох місяців, то суд констатує про дотримання цієї умови для зарахування навчання до пільгового стажу. 1.12 Щодо зарахування в пільговому обчисленні терміну строкової служби з 26.04.1984 по 06.05.1986, то суд першої інстанції правильно встановив право позивача на його зарахування виходячи із коефіцієнту один місяць служби за півтора місяці. Матеріалами справи встановлено, що позивач у спірний період проходив військову строкову службу у віддаленій місцевості на островах Північного Льодовитого океану, що підтверджується довідкою командира в/ч від 16.07.1986 № 364 Арх-ск-56. Відповідно до постанови РНК СРСР № 2358 від 14.09.1945 та наказу МВС № 0131 від 25.06.1949 зазначений термін служби зараховується за один рік служби - два роки. Відповідно до абзацу 9 пункту 1 постанови Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 дійсна військова служба в Радянській Армії, яка відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалась до вислуги років, зараховується до вислуги років, а її обчислення на пільгових умовах здійснюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР. Тобто, у пенсійного органу не було підстав для неврахування цього стажу 1.13 Щодо обраного судом першої інстанції способу захисту у виді визнання протиправним та скасування оскаржуваного рішення і зобов`язання повторно розглянути заяву про перерахунок пенсії з урахуванням спірних періодів у пільговому обчисленні, то суд апеляційної інстанції вважає такий висновок обґрунтованим і таким, що відповідає принципу ефективності правового захисту та не підміняє пенсійний орган у здійсненні дискреційних повноважень.

2. Висновок суду за результатами розгляду апеляційної скарги 2.1 Доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог. 2.2 Відповідно до п.1 ч.1 ст.315, 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 14 листопада 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий Кузьмишин В.М. Судді Сапальова Т.В. Сушко О.О.