Постанова 4856 № 240/24765/23

П О С Т А Н О В А ІМЕНЕМ УКРАЇНИ Справа № 240/24765/23 Головуючий суддя 1-ої інстанції - Черняхович Ірина Едуардівна Суддя-доповідач - Моніч Б.С. 18 серпня 2025 року м. Вінниця Сьомий апеляційний адміністративний суд у складі колегії: головуючого судді: Моніча Б.С. суддів: Білої Л.М. Гонтарука В. М. , розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області на рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області про визнання протиправною відмову, зобов`язання вчинити дії, В С Т А Н О В И В : І. ІСТОРІЯ СПРАВИ, КОРОТКИЙ ЗМІСТ ПОЗОВНИХ ВИМОГ У серпні 2023 року ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області та до Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, в якому просила: - визнати протиправною відмову, яка оформлена рішенням від 04.04.2023 №064250006993 Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області, у призначенні їй пенсії на пільгових умовах за Списком №2 відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення»; - зобов`язати Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області призначити її пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. «б» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», з 27.03.2023. На обґрунтування позовних вимог зазначила, їй протиправно було відмовлено призначенні пенсії за віком на пільгових умовах у зв`язку з не досягненням нею 55-річного віку, який є необхідним для призначення даного виду пенсії, оскільки після прийняття Конституційним Судом рішення від 23.01.2020 №1-р/2020 працівникам, зайнятим повний робочий день на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, пенсія за віком на пільгових умовах призначається після досягнення 55 років і при наявності стажу роботи за Списком №2 не менше 12 років 6 місяців (для чоловіків) та після досягнення 50 років і при наявності стажу роботи за Списком №2 не менше 10 років (для жінок). ІІ. ЗМІСТ РІШЕНННЯ СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Рішенням Житомирського окружного адміністративного суду від 31.03.2025 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2023 №064250006993 про відмову в призначенні ОСОБА_1 пенсії за віком на пільгових умовах. Зобов`язано Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 27.03.2023 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін на підставі Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ). У задоволенні позовних вимог, заявлених до Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області, - відмовлено. Стягнуто на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 1073,60 грн (тисяча сімдесят три гривні шістдесят копійок). ІІІ. ОБСТАВИНИ СПРАВИ Судом встановлено, що 27.03.2023 ОСОБА_1 звернулась до територіального органу Головного управління Пенсійного фонду України в Житомирській області із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах, як особі, яка працювала на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України. Відповідно до пункту 4.1. Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", затвердженого Постановою правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 №22-1 (у редакції постанови правління Пенсійного фонду України від 07.07.2014 №13-1) за принципом екстериторіальності заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії розглядало Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області. Розглянувши вказану заяву та додані до неї документи, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області прийняло рішення від 04.04.2023 №064250006993, яким відмовило ОСОБА_1 у призначення пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» у зв`язку із недосягненням нею необхідного віку. На обґрунтування відсутності підстави для призначення пенсії, у рішенні Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2023 №064250006993 зазначено, що відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. За результатами розгляду поданих ОСОБА_1 документів встановлено, що її страховий стаж становить 30 років 4 місяці 5 днів, а пільговий стаж роботи за Списком №2 16 років 5 місяців 3 днів (при цьому, за наданими документами до страхового стажу та до пільгового стажу були зараховані всі періоди). Натомість, вік заявниці складає лише 52 роки 9 місяців 1 день, що є недостатнім для призначення пенсії відповідно до п. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування». На виконання вимог Порядку №22-1 Головне управління Пенсійного фонду України в Житомирській області повідомило ОСОБА_1 про прийняте рішення про відмову у призначенні пенсії, шляхом надсилання їй листа від 07.04.2023 №0600-0214-8/38846. Вважаючи протиправною відмову у призначенні їй пенсії, ОСОБА_1 звернулась з даним позовом до суду. IV. ОЦІНКА СУДУ ПЕРШОЇ ІНСТАНЦІЇ Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що при вирішенні спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для особи, а саме пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. V. ДОВОДИ АПЕЛЯЦІЙНОЇ СКАРГИ Не погоджуючись із рішенням суду першої інстанції, відповідач, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права, неповне з`ясування обставин справи , оскаржив його в апеляційному порядку з вимогою скасувати рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року та прийняти нове, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що Головним управлінням 04.04.2023 року прийнято правомірне та обґрунтоване рішення №064250006993 про відмову у призначенні пенсії за віком за Списком №2 у зв`язку з недосягненням пенсійного віку, оскільки станом на момент звернення за призначенням пенсії за віком на пільгових умовах позивачка не досягла віку, що визначений п. 2 ч. 2 ст. 114 Закону №1058 55 років. Позивач правом подання письмового відзиву на апеляційну скаргу не скористався, що в силу вимог ч. 4 ст. 304 КАС України не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції. VI. ОЦІНКА АПЕЛЯЦІЙНОГО СУДУ Апеляційний суд, перевіривши доводи апеляційної скарги, виходячи з меж апеляційного перегляду, визначених ст. 308 КАС України, а також надаючи оцінку правильності застосування судом норм матеріального чи порушення норм процесуального права у спірних правовідносинах, виходить з наступного. Згідно вимог ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Частиною 2 статті 19 Конституції Україні передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно зі статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій визначені в Законі України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" (далі - Закон №1058-IV). Пунктом 1 частини 1 статті 8 Закону №1058-IV визначено право громадян України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку чи визнані особами з інвалідністю в установленому законодавством порядку і мають необхідний для призначення відповідного виду пенсії страховий стаж, на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування. Згідно з частиною 1 статті 9 Закону №1058-IV відповідно до цього Закону в солідарній системі призначаються такі пенсійні виплати: 1) пенсія за віком; 2) пенсія по інвалідності; 3) пенсія у зв`язку з втратою годувальника. Звертаючись до пенсійного органу, позивач просила призначити їй пенсію за віком на пільгових умовах, як особі, яка працювала на посадах, передбачених за Списком №2. Пунктом 2 Розділ XV "Прикінцеві положення" Закону №1058-IV передбачено, що пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, які відповідно до цього Закону мають право на пенсію на пільгових умовах, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди. До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону. Відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах та за вислугу років для окремих категорій працівників врегульовані статтею 114 Закону №1058-IV. Пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV (в редакції на момент спірних правовідносин, а саме станом на дату звернення позивача за призначенням пенсії) передбачено, що на пільгових умовах пенсія за віком призначається працівникам, зайнятим повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV визначає, що пенсія за віком на пільгових умовах призначається за наявності сукупності таких обов`язкових умов: - зайнятість особи повний робочий день на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України; - наявність атестації робочого місця; - досягнення особою 55 річного віку; - наявність у особи загального страхового стажу не менше 30 років для чоловіків та не менше 25 років для жінок; - наявність у особи спеціального стажу на роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затвердженим Кабінетом Міністрів України, не менше 12 років 6 місяців для чоловіків та не менше 10 років для жінок. Водночас, відносини з приводу призначення пенсії за віком на пільгових умовах врегульовані також і нормами Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (далі - Закон №1788-XII). Пунктом "б" статті 13 Закону №1788-XII (в редакції, що діяла до 01.04.2015) було передбачено, що право на пенсію за віком на пільгових умовах, незалежно від місця останньої роботи, мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. 01 квітня 2015 року набрав чинності Закон України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення", яким статтю 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" викладено в новій редакції. Пункт "б" статті 13 Закону №1788-XII після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" передбачав, що на пільгових умовах право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці, - за списком №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. З наведеного вбачається, що пункт "б" статті 13 Закону №1788-XII (після змін, внесених Законом України від 02.03.2015 № 213-VIII) в якості обов`язкових умов для призначення особі пенсії за віком на пільгових умовах визначав досягнення такою особою 55 річного віку та наявність для чоловіків загального страхового стажу не менше 30 років, з яких не менше 12 років 6 місяців стаж роботи за Списком №2, а для жінок - загального страхового стажу не менше 25 років, з яких не менше 10 років стаж роботи за Списком №2. Однак, 23 січня 2020 року Конституційний Суд України прийняв Рішення №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), яким статтю 13, частину другу статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII визнав такими, що не відповідають Конституції України (є неконституційними). Відповідно до пункту 2 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справа №1-5/2018(746/15), стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України від 5 листопада 1991 року № 1788-XII "Про пенсійне забезпечення" зі змінами, внесеними Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, визнані неконституційними, втрачають чинність з дня ухвалення Конституційним Судом України цього Рішення. Крім того, пунктом 3 резолютивної частини Рішення Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15) визначено, що застосуванню підлягають стаття 13, частина друга статті 14, пункти "б"-"г" статті 54 Закону України "Про пенсійне забезпечення" від 5 листопада 1991 року № 1788-XII в редакції до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року № 213-VIII для осіб, які працювали до 1 квітня 2015 року на посадах, визначених у вказаних нормах. Отже, з 23 січня 2020 року - з дня набрання чинності Рішенням Конституційного Суду України від 23.01.2020 №1-р/2020 у справі №1-5/2018(746/15), для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах за Списком №2, діють положення пункту "б" статті 13 Закону № 1788-ХІІ в редакції, чинній до внесення змін Законом України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо пенсійного забезпечення" від 2 березня 2015 року №213-VIII, які визначають умови призначення пенсії за віком на пільгових умовах. Разом з тим, чинними залишилися й відповідні положення пункт 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV. Відтак, починаючи з 23.01.2020 діють два нормативно-правові акти, котрі одночасно але по різному регламентують умови призначення пенсій за віком на пільгових умовах для осіб, які до 01 квітня 2015 року працювали на посадах за Списком №2, а саме: - пункт "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах; - пункт 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV (у редакції Закону від 03.10.2017 №2148-VІІІ), який передбачав, що право на пенсію за віком на пільгових умовах мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, та за результатами атестації робочих місць, - після досягнення 55 років і за наявності страхового стажу не менше 30 років у чоловіків, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах, і не менше 25 років у жінок, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Таким чином, норми вказаних законів містять розбіжність у величині загального страхового стажу, який надає особі право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, та в частині досягнення необхідного віку (для жінок). Відповідно до пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) показник загального страхового стажу для жінок становить 20 років, а згідно з пунктом 2 частини 2 статті 114 Закону № 1058-IV(у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) цей показник для жінок визначений як 25 років. Згідно пункту "б" статті 13 Закону №1788-ХІІ (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) право на пенсію за віком на пільгових умовах виникає у жінок після досягнення 50 років, а відповідно до пункту 2 частини 2 статті 114 Закону №1058-IV(у редакції Закону України від 03.10.2017 № 2148-VІІІ) - після досягнення 55 років. Вирішуючи питання про те, який закон необхідно застосовувати при вирішення питання щодо наявності права на призначення пенсії за віком на пільгових умовах, суд враховує такий принцип адміністративного судочинства, як верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави (частина 1 статті 6 КАС України). У постанові від 03 листопада 2021 року (справа № 360/3611/20) Велика Палата Верховного Суду зазначила, що оскільки норми названих законів регулюють одне і те ж коло відносин, вони явно суперечать один одному. Таке регулювання порушує вимогу «якості закону», передбачену Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року, та не забезпечує адекватний захист від свавільного втручання публічних органів державної влади у майнові права заявника (див. пункт 56 рішення Європейського суду з прав людини від 14 жовтня 2010 року у справі «Щокін проти України»). Крім того, Велика Палата Верховного Суду в постанові від 19 лютого 2020 року у справі 520/15025/16-а (провадження № 11-1207апп19, пункт 56) сформувала правовий висновок, згідно з яким у разі існування неоднозначного або множинного тлумачення прав та обов`язків особи в національному законодавстві органи державної влади зобов`язані застосувати підхід, який був би найбільш сприятливим для особи. Тобто, при вирішенні спірних правовідносин, перевагу слід віддати саме тому закону, який у застосуванні буде найбільш сприятливий для особи, а саме пункт "б" статті 13 Закону № 1788-XII (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який передбачає, що право на пенсію за віком, на пільгових умовах незалежно від місця останньої роботи мають працівники, зайняті повний робочий день на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за Списком №2, і за результатами атестації робочих місць: чоловіки - після досягнення 55 років і при стажі роботи не менше 25 років, з них не менше 12 років 6 місяців на зазначених роботах; жінки - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 20 років, з них не менше 10 років на зазначених роботах. Приймаючи оскаржуване рішення від 04.04.2023 №064250006993 та відмовляючи ОСОБА_1 у призначення пенсії, Головне управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області керувалось правовими нормами п. 2 ст. 114 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» та зазначило про не досягнення нею необхідного пенсійного віку, який становить 55 років, а не нормами пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ). Разом з тим, пункт "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ), який мав застосовувати пенсійний орган при вирішення заяви ОСОБА_1 про призначення їй пенсії, передбачав, що право на пенсію за віком на пільгових умовах по Списку №2 мають жінки, які досягли 50 років. Матеріалами справи підтверджується, що ОСОБА_1 народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 , а відтак, станом на дату звернення до пенсійного органу із заявою про призначення пенсії (27.03.2023) позивачу було 52 роки, а тому вона досягла визначеного пунктом "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції до внесення змін Законом від 02.03.2015 №213-VІІІ) віку, необхідного для призначення пенсії за віком на пільгових умовах за Списком №2. Враховуючи викладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області від 04.04.2023 №064250006993 про відмову у призначенні ОСОБА_1 пенсії є протиправним та підлягає скасуванню. Під час розгляду справи судом було встановлено, що ОСОБА_2 досягла 50 річного пенсійного віку 26.06.2020, а із заявою про призначення їй пенсії за віком на пільгових умовах вона звернулась до пенсійного органу 27.03.2023, відтак, зважаючи на положення пункту 1 частини 1 статті 45 Закону України від 09.07.2003 №1058-IV "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування", а також беручи до уваги дату звернення позивача за призначенням пенсії, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що вона має право на призначення пенсії з дня її звернення за її призначенням, тобто з 27.03.2023. Також колегія суддів погоджується з обраним судом першої інстанції способом поновлення порушених прав позивача шляхом зобов`язання Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області призначити ОСОБА_1 з 27.03.2023 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до пункту "б" статті 13 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII "Про пенсійне забезпечення" (у редакції, яка діяла до внесення змін на підставі Закону України від 02.03.2015 №213-VІІІ). В контексті викладеного, колегія суддів дійшла висновку, що рішення суду першої інстанції ґрунтується на всебічному, повному та об`єктивному розгляді всіх обставин справи, які мають значення для вирішення спору, відповідає нормам матеріального та процесуального права. Доводи апеляційної скарги встановлених обставин справи та висновків суду першої інстанції не спростовують та не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи. При цьому, надаючи оцінку доводам апеляційної скарги, судова колегія враховує, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд. VII. ВИСНОВКИ СУДУ З огляду на викладене, колегія суддів уважає, що рішення суду першої інстанції відповідає вимогам статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, підстав для задоволення вимог апеляційної скарги відповідача колегією суддів не встановлено. Згідно з частини 1 статті 316 Кодексу адміністративного судочинства України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення постановлено з додержанням норм матеріального та процесуального права та підстав для його скасування не вбачається, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін. Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 329 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Вінницькій області залишити без задоволення, а рішення Житомирського окружного адміністративного суду від 31 березня 2025 року - без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає. Головуючий Моніч Б.С. Судді Біла Л.М. Гонтарук В. М.