Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/1148/26

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/1148/26 Перша інстанція: суддя Катаєва Е.В., П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Шляхтицького О.І., суддів: Семенюка Г.В., Федусика А.Г., секретар Божко А.К., за участю: представника позивача Причиненко Д.О., розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 420/1148/26 за адміністративним позовом Головного управління ДПС в Одеській області до ОСОБА_1 про стягнення податкового боргу, ВСТАНОВИВ: Короткий зміст позовних вимог. У січні 2026 року Головне управління ДПС в Одеській області звернулось до суду з вищевказаним адміністративним позовом, у якому просило: - стягнути з ОСОБА_1 податковий борг у загальному розмірі 5 225 283,53 грн. В обґрунтування позовних вимог зазначалось, що згідно ідентифікаційних даних ФОПП Сирота прийнято рішення про припинення підприємницької діяльності та 19.11.2024 проведено державну реєстрацію припинення. Відповідно до пп.65.10.8 п.65.10 ст.65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання. Згідно з ч.1 ст.52 ЦК України фізична особа-підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, на яке згідно із законом може бути звернено стягнення. Обґрунтовуючи позовні вимоги, представник позивача зазначив, що у фізичної особи платника податків ОСОБА_1 станом на 24.12.2025 відповідно до інтегрованих карток платника (ІКП), довідки про податкову заборгованість та розрахунку податкового боргу, наявна податкова заборгованість у розмірі 5 225 283,53 грн, а саме: - по податку на додану вартість у розмірі 1 840 923,28 грн; - по військовому збору у розмірі 137 457,92 грн; - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у розмірі 1 649 964,81 грн; - штрафні санкції за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у розмірі 1 501 560,75 грн; - по адмін. штрафам та іншим санкціям у розмірі 1020 грн; - з Єдиного податку з фізичних осіб у розмірі 94 356,76 грн. Податкові зобов`язання визначені контролюючим органом у податкових повідомленнях рішеннях від 30.09.2025. У зв`язку з несплатою податкових зобов`язань податковим органом направлена боржнику податкова вимога форми Ф №0021976-1305-1532 від 24.11.2025, проте заборгованість у встановлені строки до бюджету не сплачена, у зв`язку із чим позивач звернувся до суду із даним позовом. Відповідач проти задоволення позову заперечував, надав до суду першої інстанції відзив на позовну заяву, у якому зазначив, він не отримував акт перевірки, ППР та податкову вимогу, у зв`язку з чим, заявлені контролюючим органом податкові зобов`язання не можуть вважатись узгодженими. На думку представника відповідача сам факт направлення рекомендованого листа без доказів його фактичного вручення (підписаного повідомлення про вручення) не є належним врученням у розмінні ст.42 ПК України. А отже позивач не довів, що грошові зобов`язання набули статусу узгоджених у встановленому порядку. Вказує, що через відсутність ознайомлення із актом перевірки, відповідач був позбавлений можливості подати заперечення на нього, а направлення позову до суду без належного вручення первинних документів (акту перевірки, ППР, податкової вимоги) фактично позбавляє відповідача можливості здійснити захист своїх прав через механізм адміністративного оскарження. Представник звертає увагу, що позивач не надав копію наказу про призначення перевірки. Щодо посилань контролюючого органу на норму про COVID-мораторій, представник відповідача зазначив, що вони є неспроможними, адже карантин закінчився 30.06.2023, а перевірка проводилась у 2025 році. Представник позивача подав відповідь на відзив, в якій підтримав позовні вимоги та вказав, що згідно п.45.1. ст.45 ПК України платник податків-фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків-фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків-фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Таким чином, Податковий кодекс України визначає місце проживання фізичної особи, як податкову адресу платника податків на яку необхідно направляти документи, серед іншого, податкові повідомлення-рішення, податкову вимогу, позовну заяву тощо. Представник вказує, що контролюючий орган надсилає документи фізичній особі-платнику податків за адресою, яка міститься в ІКС Податковий блок згідно даних ДРФО. Нормами ПК України передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси. Щодо використання норм про COVID-19 мораторій представник зазначив, що втрата чинності нормами, що регулювали особливості перебігу строків під час карантину, не впливає на правову природу спірного податкового зобов`язання та не є предметом доказування у цій справі. Короткий зміст та мотиви рішення суду першої інстанції. Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 01 квітня 2026 року у задоволенні адміністративного позову відмовив. Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив із того, що, наказ про проведення документальної перевірки ФОПП ОСОБА_1 від 16.06.2025, прийняті на підставі цього акту податкові повідомлення-рішення від 30.09.2025 , від 01.10.2025 не направлені контролюючим органом на податкову адресу ФОПП. Відповідно визначені у податкові повідомлення-рішення грошові зобов`язання не набули статусу узгодженого податкового зобов`язання, у платника податку не виник обов`язок його сплати, як наслідок вказана у податкових повідомленнях-рішеннях сума не набула статусу податкового боргу. Короткий зміст вимог апеляційної скарги. Не погоджуючись з даним рішенням суду, Головне управління ДПС в Одеській області подало апеляційну скаргу. В апеляційній скарзі зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм процесуального та неправильним застосуванням норм матеріального права, неповним з`ясуванням судом обставин, що мають значення для справи, невідповідністю висновків суду обставинам справи, недоведеністю обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважав встановленими, у зв`язку з чим просить його скасувати та ухвалити нове рішення, яким адміністративний позов задовольнити. Апелянт, мотивуючи власну правову позицію, акцентує на таких обставинах і причинах незаконності і необґрунтованості оскаржуваного судового рішення: - як вбачається з відомостей з Державного реєстру фізичних осіб платників податків про реєстраційні дані фізичної особи платника податків (що надавалась суду в додатках до позовної заяви) ОСОБА_1 був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 - за наявною у контролюючого органу інформацією станом на дату відправки; - суд першої інстанції не врахував той факт, що нормами чинного законодавства передбачено обов`язок фізичної особи-платника податків повідомляти податкові органи про зміну податкової адреси. Проте, ОСОБА_1 не було повідомлено про зміну реєстрації; - інші доводи апеляційної скарги відтворюють зміст позову. Обставини справи. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , є громадянином України, якій з 11.06.2018 зареєстрований як фізична особо-підприємець та перебував на податковому обліку. 19.11.2024 проведено державну реєстрацію припинення фізичної особи підприємця за №2005560060003142951. Згідно з наданими ідентифікаційними даними щодо ОСОБА_1 підготовленими згідно баз даних ІКС Податковий блок податковим керуючим С. Губаревою та наданими до позову: реєстраційні дані: ОСОБА_1 зареєстрований як ФОП 11.06.2018 та взятий на податковий облік 11.06.2018, проведення держаної реєстрації припинення підприємницької діяльності 19.11.2024, стан платника податків припинено, але не знято з обліку; додаткові дані: КАТОТТГ (Кодифікатор адміністративно-територіальних одиниць та територій територіальних громад) UА51100270010275193, адреса АДРЕСА_1 . Також вказані телефони та електронна адреса позивача; місце проживання: тип адреси - адреса відповідно до даних ДРФО; адреса - АДРЕСА_2 ; дата внесення інформації про адресні дані 2025-04-05 04:47:37; види діяльності: КВЕД 47.78 роздрібна торгівля іншімі невживаними товарами в спеціалізованих магазинах; реєстрація в якості платника єдиного внеску: дата реєстрації - 12.06.2024, дата анулювання - 19.11.2024. Отже контролюючому органу з 05.04.2025 достовірно відома адреса ОСОБА_1 як фізичної особи-платника податку. У зв`язку з надходженням від ЄДРЮО, ФОП та ГФ відомостей про припинення 19.11.2024 ФОП ОСОБА_1 . ГУ ДПС виданий наказ від 16.06.2025 про здійснення невиїзної документальної перевірки фізичної особи - платника податків з питань своєчасності, достовірності, повноти нарахування та сплати податків і зборів, правильності нарахування, обчислення та сплати єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування за період з 11.06.2018 року по 19.11.2024 року. Перевірка здійснена з 15.08.2025 по 21.08.2025. В розділу ІІ Акту перевірки вказано, що ФОПП ОСОБА_1 11.06.2028 отримав свідоцтво про державну реєстрацію, державна реєстрація припинення 19.11.2024. Фактичне місце проживання: АДРЕСА_1 відповідно свідоцтва про держреєстрацію. Також в акті перевірки зазначено, що копія наказу від 16.06.2025 про перевірки, повідомлення про початок проведення перевірки направлено засобами поштового зв`язку. Поштове відправлення повернуто 04.07.2025 за закінченням встановленого терміну зберігання. Крім того, згідно з поштовими повідомленнями, які повернуті за терміном зберігання, копія акту перевірки направлена за адресою АДРЕСА_1 . Контролюючим органом на підставі акта перевірки №46021/15-32-24-05-15/3216915012 від 28.08.2025 прийняті ППР та відповідачу визначені податкові зобов`язання: - по податку на додану вартість у ППР №53712/1532240520 від 30.09.2025 в сумі 4420 грн, №53711/1532240520 від 30.09.2025 в сумі 1 836 503,28 грн; - по військовому збору у ППР №53713/1532240520 від 30.09.2025 в сумі 137 457,92 грн; - по податку на доходи фізичних осіб, що сплачується фізичними особами за результатами річного декларування у ППР №53739/1532240520 від 30.09.2025 в сумі 99,36 грн, №53710/1532240520 від 30.09.2025 в сумі 340 грн, №53709/1532240520 від 30.09.2025 року в сумі 1 649 600,63 грн; - по штрафним санкціям за порушення законодавства про патентування, за порушення норм регулювання обігу готівки та про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг у ППР №53740/1532240520 від 30.09.2025 в сумі 1 501 560,75 грн; - по адмін. штрафам та іншим санкціям у ППР №53714/1532240520 від 30.09.2025 року в сумі 1020 грн; - по єдиному податку з фізичних осіб №53597/1532240520 від 01.10.2025 в сумі 94 356,76 грн. В ППР зазначена адреса ФОПП ОСОБА_1 - АДРЕСА_1 та направлені за вказаною адресою згідно з поштовим повідомленням. Відповідачем не сплачені визначені податкові зобов`язання. Контролюючим органом в ІКП сформована станом на 24.12.2025 зафіксована податкова заборгованість відповідача перед бюджетом у сумі 5 225 283,53 грн, а також сформована податкова вимога форми Ф №0021976-1305-1532 від 24.11.2025 на вказану суму боргу, в якій податкова адреса ФОПП ОСОБА_1 зазначена АДРЕСА_2 . Позивачем направлено вказану на адресу вимогу форми Ф №0021976-1305-1532 від 24.11.2025, проте заборгованість у встановлені строки до бюджету не сплачена, що стало підставою для звернення до суду з даним позовом. Вказані обставини сторонами не заперечуються, а отже є встановленими. Джерела права й акти їх застосування та оцінка суду. За змістом частини 2 статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Надаючи оцінку правомірності дій та рішень органів владних повноважень, суд керується критеріями, закріпленими у статті 2 КАС України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури, встановлюючи при цьому чи прийняті (вчинені) ним рішення (дії): на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до п.15.1 ст.15 ПК України, платниками податків визнаються фізичні особи (резиденти і нерезиденти України), юридичні особи (резиденти і нерезиденти України) та їх відокремлені підрозділи, які мають, одержують (передають) об`єкти оподаткування або провадять діяльність (операції), що є об`єктом оподаткування згідно з цим Кодексом або податковими законами, і на яких покладено обов`язок із сплати податків та зборів згідно з цим Кодексом. Пунктом 16.1.4 п.16.1 ст.16 ПК України визначено, що платник податків зобов`язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи. Відповідно до пп. 65.10.8 п.65.10 ст.65 ПК України державна реєстрація (реєстрація) припинення підприємницької діяльності фізичної особи або внесення до Державного реєстру запису про припинення такої діяльності фізичною особою не припиняє її зобов`язань, що виникли під час провадження підприємницької чи незалежної професійної діяльності, та не змінює строків, порядків виконання таких зобов`язань та застосування штрафних санкцій і нарахування пені за їх невиконання. Згідно з п.21.1 ст.21 ПК України посадові та службові особи контролюючих органів зобов`язані, зокрема: дотримуватися Конституції та діяти виключно у відповідності з цим Кодексом та іншими законами України, іншими нормативними актами; забезпечувати сумлінне виконання покладених на контролюючі органи функцій; забезпечувати ефективну роботу та виконання завдань контролюючих органів відповідно до їх повноважень; не допускати порушень прав та охоронюваних законом інтересів громадян, підприємств, установ, організацій. Відповідно до вимог п.п.20.1.19 п.20.1 ст.20 ПК України органи державної податкової служби, окрім іншого, мають право стягувати до бюджетів та державних цільових фондів суми грошових зобов`язань та/або податкового боргу у випадках, порядку та розмірі, встановлених ПК України. Переглядаючи рішення суду першої інстанції, вирішуючи питання щодо правильності застосування судом норм чинного законодавства, а також щодо обґрунтованості поданої апеляційної скарги, колегія суддів зазначає , що спірним у правовідносинах які склались у цій справі є узгодженість грошових зобов`язань на підставі яких позивач звернувся із позовом про стягнення податкового боргу із відповідача. Так, за правовою позицією Верховного Суду викладеної у постанові від 09.01.2024 у справі № 160/9696/22 у спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов`язання, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше. Правомірність та правильність такого нарахування має здійснюватися судом також у провадженні саме за позовом платника податків про оскарження податкових повідомлень-рішень, або у межах справи про стягнення податкового боргу, де заявлено зустрічний позов. Згідно з п.п.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг сума узгодженого грошового зобов`язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом. Як встановлено під час розгляду справи та підтверджено матеріалами справи, що відповідачу визначені грошові зобов`язання у податкових повідомленнях-рішеннях №53712/1532240520 від 30.09.2025, №53711/1532240520 від 30.09.2025, №53713/1532240520 від 30.09.2025, №53739/1532240520 від 30.09.2025, №53710/1532240520 від 30.09.2025, №53709/1532240520 від 30.09.2025, №53740/1532240520 від 30.09.2025, №53714/1532240520 від 30.09.2025, №53597/1532240520 від 01.10.2025. Пунктом 58.3 статті 58 ПК України унормовано, що податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу. Відповідно до статті 42 ПК України податкові повідомлення-рішення, податкові вимоги або інші документи з питань адміністрування податків, зборів, платежів, податкового контролю, у тому числі з питань проведення перевірок, звірок, адресовані контролюючим органом платнику податків, повинні бути складені у письмовій формі, відповідним чином підписані та у випадках, передбачених законодавством, завірені печаткою такого контролюючого органу. Документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику). Отже, податкові зобов`язання визначені контролюючим органом набувають статус узгодженого податкового зобов`язання при направленні податкових повідомлень-рішень на податкову адресу платника податку та не сплату у встановлений ПК України строк визначеного грошового зобов`язання, за виключенням випадку оскарження таких податкових повідомлень-рішень. Суд першої інстанції встановив, що податкові повідомлення-рішення від 30.09.2025 № 53712/1532240520, № 53711/1532240520, № 53713/1532240520, № 53739/1532240520, № 53710/1532240520, № 53709/1532240520, № 53740/1532240520, №53714/1532240520, від 01.10.2025 №53597/1532240520 направлені платнику податків на адресу: АДРЕСА_3 відповідно свідоцтва про держреєстрацію, та повернуті за закінченням терміну зберігання згідно з трекінгом Укрпошти 0601198174703. Проте станом на час проведення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень ОСОБА_1 втратив статус фізичної особи-підприємця у зв`язку з реєстрацією припинення підприємницької діяльності 19.11.2024, отже з 20.11.2024 він набув статус ФОПП. Слід зазначити, що відповідно до ч. 1ст. 53 Цивільного кодексу України, фізична особа - підприємець відповідає за зобов`язаннями, пов`язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення. Також п.п. 97.4.3 п.97.4 ст.97 ПК України унормовано, що особою, відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу платника податків України особою відповідальною за погашення грошових зобов`язань чи податкового боргу | стосовно фізичної особи - підприємця або фізичної особи, яка провадить незалежну професійну діяльність є така фізична особа. Отже, податковий орган у позові правильно вказав, що у випадку припинення суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб`єктів підприємницької діяльності) її зобов`язання, не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою. Відповідно до абзаців першого-третього пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків фізична особа зобов`язаний визначити свою податкову адресу. Податковою адресою платника податків фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі. Платник податків фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси. Згідно п. 70.1 ст. 70 ПК України, центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну податкову політику, формує та веде Державний реєстр фізичних осіб-платників податків (далі - Державний реєстр). Підпунктом 70.2.4 пункту 70.2 статті 70 ПК України встановлено, що до облікової картки фізичної особи - платника податків та повідомлення вноситься інформація про місце проживання. Судом встановлено, що згідно наданої позивачем інформації, відповідно до даних Державного реєстру фізичних осіб - платників податків, на момент винесення податкових повідомлень-рішень місцем проживання позивача було: АДРЕСА_2 . При цьому матеріалами справи підтверджено, що згідно з ідентифікаційними даними згідно баз даних ІКП відносно ОСОБА_1 контролюючому органу на час здійснення перевірки та прийняття податкових повідомлень-рішень достовірно було відомо місце проживання фізичної особи ОСОБА_1 відповідно до даних ДРФО АДРЕСА_2 (а.с.12). Проте податкові повідомлення- рішення були направлені на адресу реєстрації ФОП, а саме: АДРЕСА_1 . Таким чином податкові повідомлення-рішення були направлені контролюючим органом на податкову адресу, ФОП реєстрація якого була припинена 19.11.2024 , а не на податкову адресу платника податків фізичної особи ( місце її проживання) дані про яку містилися в Державному реєстрі фізичних осіб платників податків, а тому не можуть вважатися направленими з дотриманням вимог п.п. 42.2 ст. 42 ПК України. Водночас відповідно до пункту 79.2 статті 79 ПК України вручення платнику податків копії наказу про проведення перевірки та письмового повідомлення про дату її початку є обов`язковою передумовою виникнення у контролюючого органу права на проведення документальної позапланової невиїзної перевірки. За такого правового врегулювання на обставини справи, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції , що визначені у податкових повідомленнях-рішеннях грошові зобов`язання не набули статусу узгодженого податкового зобов`язання, у платника податку не виник обов`язок його сплати, як наслідок вказана у податкових повідомленнях-рішеннях сума не набула статусу податкового боргу. Також суд першої інстанції ґрунтовно зазначив, що про усвідомленість контролюючого органу щодо податкової адреси ФОПП ОСОБА_1 свідчить та обставина, що в сформованій податковій вимозі на вказану у податкових повідомленнях-рішеннях суму грошових зобов`язань форми Ф №0021976-1305-1532 від 24.11.2025 зазначена саме податкова адреса ФОПП ОСОБА_1 - АДРЕСА_2 та на вказану адресу направлена податкова вимога. Але податкова вимога може формуватися лише на податковий борг, якій у ФОПП ОСОБА_1 не виник. Колегія суддів констатує, що з обсягу встановлених судом першої інстанції обставин випливає, що відсутність доказів належного вручення податкових повідомлень-рішень, не створює для відповідача правових наслідків, а також не є належною передумовою визначеної ПК України для звернення контролюючого органу до суду щодо стягнення податкового боргу. Оцінюючі в сукупності наведені обставини, та даючи їм детальний аналіз, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про безпідставність та необґрунтованість заявленого позову, через що судом не встановлено підстав для стягнення спірних сум податкового боргу при встановлених обставинах. Відповідно до статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача. В ході розгляду справи позивач не довів суду ті обставини, на які він посилався в обґрунтування заявлених вимог, а відповідач надав суду належні докази на підтвердження своїх заперечень проти позову. Доводи апеляційної скарги. Апеляційна скарга не містить належних та обґрунтованих доводів, які б спростовували наведений висновок суду. У ній також не зазначено інших міркувань, які б не були предметом перевірки апеляційного суду та щодо яких не наведено мотивів відхилення такого аргументу. Не спроможними є посилання апелянта на те, що відповідач не повідомив податковий орган у порядку визначеному законодавством про зміну податкової адреси , оскільки відповідно до матеріалів справи як на дату проведення перевірки так і на дату складання податкови повідомлень-рішень відповідач не змінюва своєї податкової адреси, що підтверджується як базою даних ІКС «Податковий блок» так і даними з Єдиного демографічного реєстру (а.с.12-13,63). Щодо доводів апелянта про необхідність врахування висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 21.05.2026 по справі № 420/6989/24, колегія суддів зазначає, що такі не можуть бути враховані, оскільки вказана постанова винесена за інших фактичних обставин справи, у якій суд апеляційної інстанції вказав, що оскільки на момент проведення перевірки, позивач понад три роки не була зареєстрована як фізична особа-підприємець, а, відтак, в останньої не виникало обов`язку з повідомлення податкового органу про нову адресу фактичного проживання. Натомість Верховний Суд звернув увагу, що сам лише факт припинення фізичною особою підприємницької діяльності не означає припинення її статусу платника податків у правовідносинах, пов`язаних з оподаткуванням доходів, отриманих від такої діяльності, та не виключає можливості застосування до неї приписів ПК України щодо податкової адреси і порядку листування з контролюючим органом. Проте у справі що розглядається відповідач не змінював адресу проживання після припинення реєстрації ФОП та така адреса містилась в базах даних податкового органу. Суд апеляційної інстанції також зазначає, що контролюючим органом не надано доказів і альтернативного способу повідомлення відповідача про наявність податкових повідомлень-рішень, натомість податкова вимога направлена контролюючим органом за правильною податковою адресою відповідача. Інші доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині постанови, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Отже, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, суд першої інстанції правильно дійшов висновку, що позовні вимоги Головного управління ДПС в Одеській області є необґрунтованими та не підлягають задоволенню. Враховуючи все вищевикладене, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України,

ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу Головного управління ДПС в Одеській області залишити без задоволення, рішення Одеського окружного адміністративного суду від 01 квітня 2026 року у справі № 420/1148/26 залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення до Верховного Суду. Дата складення повного судового рішення 02 липня 2026 року. Суддя-доповідач О.І. Шляхтицький Судді Г.В. Семенюк А.Г. Федусик