Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/41906/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/41906/25 Перша інстанція: суддя Василяка Д.К., повний текст судового рішення складено 17.04.2026, м. Одеса П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Федусика А.Г., суддів: Семенюка Г.В. та Шляхтицького О.І., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Одесі апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області, Головного Управління Пенсійного фонду України в Сумській області, Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області про визнання протиправним та скасування рішень, зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в Одеській області (далі ГУПФ в Одеській області), Головного управління Пенсійного фонду України в Волинській області (далі ГУПФ в Волинській області), Головного управління Пенсійного фонду України у Сумській області (далі ГУПФ у Сумській області) та просила: - визнати протиправним та скасувати рішення ГУПФ в Волинській області №154450010457 від 20.10.2025 року та рішення ГУПФ в Сумській області №154450010457 від 05.12.2025 року; - зобов`язати ГУПФ в Одеській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 про призначення пенсії за віком із зарахуванням до страхового стажу періоди згідно трудової книжки від 01.09.1981 НОМЕР_1 ; період навчання з 01.09.1981 по 09.04.1983 згідно довідки від 19.02.2025 № 09/93; період роботи з 22.06.1989 по 13.07.1989 згідно довідки від 19.02.2025 №09/94 та прийняти обґрунтоване рішення з урахуванням висновків суду. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року позов задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано рішення ГУПФ в Волинській області №154450010457 від 20.10.2025 року та рішення ГУПФ в Сумській області №154450010457 від 05.12.2025 року. Зобов`язано ГУПФ в Волинській області повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 13.10.2025 року про призначення пенсії відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування, з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні, а саме в частині врахування до страхового стажу періоди згідно трудової книжки від 01.09.1981 НОМЕР_1 ; період навчання з 01.09.1981 по 09.04.1983 згідно довідки від 19.02.2025 №09/93; період роботи з 22.06.1989 по 13.07.1989 згідно довідки від 19.02.2025 №09/94. В іншій частині позовних вимог відмовлено. Не погоджуючись з даним рішенням суду, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судом першої інстанції ухвалене з порушенням норм матеріального та процесуального права, у зв`язку з чим апелянт просив його скасувати та ухвалити нове про відмову в позові повністю. Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. З матеріалів справи, а саме з прохальної частини апеляційної скарги вбачається, що рішення суду першої інстанції оскаржується лише в частині задоволених позовних вимог, а тому, з врахуванням наведеного, колегія суддів переглядає рішення суду першої інстанції лише в цій частині. Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для її задоволення, з огляду на таке. Судом першої інстанції встановлено, що ОСОБА_1 звернулась до ГУПФ в Одеській із заявою про призначення пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування. Засобами програмного забезпечення за принципом екстериторіальності визначено структурний підрозділ органу, що призначає пенсію, - ГУПФ в Волинській області, яке було уповноважене розглянути подану позивачкою заяву. Рішенням ГУПФ в Волинській області №154450010457 від 20.10.2025 року позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зазначено, що за даними документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 01.09.1981 НОМЕР_1 , період навчання з 01.09.1981 по 09.04.1983 згідно довідки від 19.02.2025 № 09/93, період роботи з 22.06.1989 по 13.07.1989 згідно довідки від 19.02.2025 № 09/94, оскільки відсутнє свідоцтво про одруження. Право на пенсію відсутнє. Позивачка повторно звернулася до ГУПФ в Одеській області щодо призначення пенсії. Рішенням ГУПФ в Сумській області позивачці відмовлено у призначенні пенсії за віком відповідно до Закону України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування та зазначено, що за доданими документами до страхового стажу не зараховано періоди роботи згідно трудової книжки від 01.09.1981 НОМЕР_2 , оскільки на титульній сторінці зміна прізвища занесена неналежним чином, а саме: відсутня печатка та підпис відповідальної особи; період навчання з 01.09.1981 по 09.04.1983 згідно довідки від 19.02.2025 №09/93, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ); період роботи з 22.06.1989 по 13.07.1989 згідно довідки від 19.02.2025 №09/94, оскільки відсутня інформація про зміну прізвища ( ОСОБА_2 ). Вважаючи такі дії та рішення відповідачів протиправними, позивачка звернулась до суду з даним позовом. Приймаючи оскаржуване рішення, суд першої інстанції виходив з того, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. При цьому, обов`язок щодо внесення записів до трудової книжки покладається на роботодавців, що виключає провину особи, яка бажає призначити пенсію, у недоліках таких записів. Суд також зазначив, що недосконалість заповнення трудової книжки позивачки не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування такого періоду до її страхового стажу, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивачки у неналежній якості записів у трудовій книжці немає, а тому зазначена обставина не може позбавити її конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії. Колегія суддів погоджується з вказаними висновками суду першої інстанції і вважає їх такими, що відповідають вимогам статей 2, 6, 8, 9, 73, 74, 75, 76, 77, 78 КАС України, з огляду на таке. Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Положеннями ст.2 КАС України визначено, що завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. У справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку. Відповідно до ч.1 ст.5 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси. Згідно ч.1 ст.6 КАС України суд при вирішенні справи керується принципом верховенства права, відповідно до якого, зокрема, людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Згідно із статтею 46 Конституції України громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам регулює Закон України Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування №1058-ІV від 09.07.2003 (далі - Закон №1058-ІV). Відповідно до статті 1 Закону №1058-IV, пенсія - щомісячна пенсійна виплата в солідарній системі загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, яку отримує застрахована особа в разі досягнення нею передбаченого цим Законом пенсійного віку чи визнання її особою з інвалідністю, або отримують члени її сім`ї у випадках, визначених цим Законом. Згідно п.1 ч.1 ст.8 Закону №1058-IV, право на отримання пенсій та соціальних послуг із солідарної системи мають громадяни України, які застраховані згідно із цим Законом та досягли встановленого цим Законом пенсійного віку. Відповідно до п.9 ч.1 ст.16 Закону №1058-IV, застрахована особа має право на отримання пенсійних виплат на умовах і в порядку, передбачених цим Законом. Відповідно до ст.26 Закону №1058-IV особи мають право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 60 років за наявності страхового стажу не менше 15 років по 31 грудня 2017 року. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, страхового стажу, передбаченого частиною першою цієї статті, право на призначення пенсії за віком після досягнення віку 63 роки мають особи за наявності страхового стажу 31 рік. У разі відсутності, починаючи з 1 січня 2018 року, необхідного страхового стажу на дату досягнення віку, передбаченого частинами першою - третьою цієї статті, пенсію за віком може бути призначено після набуття особою страхового стажу, визначеного частинами першою - третьою цієї статті на дату досягнення відповідного віку. Приписами ч.ч.1, 2 ст.24 Закону №1058-IV визначено, що страховий стаж - період (строк), протягом якого особа підлягає загальнообов`язковому державному пенсійному страхуванню та за який щомісяця сплачені страхові внески в сумі не меншій, ніж мінімальний страховий внесок. Страховий стаж обчислюється територіальними органами Пенсійного фонду відповідно до вимог цього Закону за даними, що містяться в системі персоніфікованого обліку, а за періоди до впровадження системи персоніфікованого обліку - на підставі документів та в порядку, визначеному законодавством, що діяло до набрання чинності цим Законом, а також даних, включених на підставі цих документів до реєстру застрахованих осіб Державного реєстру загальнообов`язкового державного соціального страхування. Частиною четвертою статті 24 Закону №1058-IV передбачено, що періоди трудової діяльності та інші періоди, що враховувалися до стажу роботи для призначення пенсії до набрання чинності цим Законом, зараховуються до страхового стажу в порядку і на умовах, передбачених законодавством, що діяло раніше, крім випадків, передбачених цим Законом. Згідно статті 56 Закону України від 05.11.1991 №1788-XII Про пенсійне забезпечення (далі - Закон №1788-ХІІ) передбачено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв. Відповідно до ч.1 ст.24 Закону №1058-IV, період, протягом якого особа, яка підлягала загальнообов`язковому державному соціальному страхуванню на випадок безробіття, отримувала допомогу по безробіттю (крім одноразової її виплати для організації безробітним підприємницької діяльності), допомогу по частковому безробіттю, допомогу по частковому безробіттю на період карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, та матеріальну допомогу у період професійної підготовки, перепідготовки або підвищення кваліфікації, включається до страхового стажу. Відповідно до ст.62 Закону №1788-ХІІ основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України. Також, згідно із статтею 48 Кодексу законів про працю України трудова книжка є основним документом про трудову діяльність працівника. Відповідні положення містить і Постанова КМУ №637 від 12 серпня 1993 року, якою затверджено Порядок підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній (далі Порядок №637). Так, пунктом 1 Постанови КМУ №637 встановлено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами. Пунктом 3 Порядку №637 передбачено, що за відсутності трудової книжки, а також у тих випадках, коли в трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження трудового стажу приймаються довідки, виписки із наказів, особові рахунки і відомості на видачу заробітної плати, посвідчення, характеристики, письмові трудові договори і угоди з відмітками про їх виконання та інші документи, які містять відомості про періоди роботи. З аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що основним документом, що підтверджує стаж роботи є трудова книжка. Проте, якщо у трудовій книжці відсутні необхідні записи або містяться неправильні чи неточні записи про періоди роботи, для підтвердження наявного трудового стажу приймаються додаткові докази, зазначені у пункті 3 Порядку №637. Стосовно зарахування спірного періоду роботи позивачки згідно трудової книжки від 01.09.1981 НОМЕР_1 , період навчання з 01.09.1981 по 09.04.1983 згідно довідки від 19.02.2025 № 09/93, період роботи з 22.06.1989 по 13.07.1989 згідно довідки від 19.02.2025 № 09/94, колегія суддів зазначає наступне. Так, у якості підстави для відмови у зарахуванні до стажу роботи, що враховується у призначення пенсії, означеного спірного періоду трудової діяльності позивачки відповідачем у рішенні №154450010457 від 20.10.2025 року зазначено про відсутність свідоцтва про одруження. Разом з тим, відповідно до свідоцтва про народження серії НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 народилась у м.Горняк, Аркаликського району, Кустанайської області, Казахстан, про що 27.07.1965 р. було вчинено відповідний запис №83. Згідно паспорту громадянки України ОСОБА_1 , позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 у м.Горняк, Аркаликського району, Кустанайської області, Казахстан. Як вбачається з копії свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 , ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , місце народження - м.Горняк, Аркаликського району, Кустанайської області, Казахстан, уклала шлюб із ОСОБА_4 , місце реєстрації Першотравневий ЗАГС, м.Владивосток Приморського краю, російська федерація, про що 23.12.1983 р. було вчинено запис за №1755. Після укладення шлюбу ОСОБА_3 було присвоєно шлюбне прізвище ОСОБА_5 . Копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_4 була зроблена 27.04.1984 р. та завірена виконавчим комітетом Дивізійської сільської ради Татарбунарського району Одеської області, зареєстрована в реєстрі за №81. З трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , яка була заповнена 01.09.1981 р., вбачається, що прізвище ОСОБА_6 було змінено на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_5 , виданого 23.12.1983 року. Згідно трудової книжки ОСОБА_1 серії НОМЕР_1 , яка була заповнена 01.09.1981 р., позивачка з 01.09.1981 р. по 10.04.1983 р. навчалась у Білгород-Дністровському кооперативно-професійному-навчальному-технічному училищі. Згідно довідки за №09/93 від 19.02.2025 р., виданої відділом трудового архіву виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, книги з особовими справами учнів Білгород-Дністровського кооперативно-технічного училища м.Білгород-Дністровський та журналу реєстрації видачі дипломів гр. ОСОБА_7 навчалась на денній формі Білгород-Дністровського кооперативно-технічного училища торгівельного відділення за фахом кухар: з 01.09.1981 р. (наказ №47 від 01.09.1981) по 09.04.1983 р. (наказ №27 від 09.04.1983 р.). З 22.06.1989 р. по 13.07.1989 р. позивачка працювала нянею-санітаркою у дитячому садку №20. Згідно довідки за №09/94 від 19.02.2025 р., виданої архівним відділом виконавчого комітету Білгород-Дністровської міської ради, книг наказів з особового складу працівників та службовцям заводу опорів (Заводу Тіра) міста Білгорода Дністровського Одеської області існують наступні відомості про гр. ОСОБА_7 , няня-санітарка д/с №20, з 22.06.1989 (наказ № 31-к від 21.06.1989) по 13.07.1989 (наказ №38-к від 18.07.1989). Крім того, підставою у відмові у призначенні пенсії стало те, що згідно трудової книжки від 01.09.1981 НОМЕР_2 на титульній сторінці зміна прізвища занесена неналежним чином, а саме: відсутня печатка та підпис відповідальної особи. Постановою Державного комітету СРСР з праці та соціальних питань від 20.06.1974 №162 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок на підприємствах, в установах та організаціях, яка діяла в період заповнення трудової книжки позивачки. В подальшому, наказом Міністерства праці України, Міністерства юстиції України, Міністерства соціального захисту населення України від 29.07.1993 №58 було затверджено Інструкцію про порядок ведення трудових книжок працівників (далі - Інструкція №58). Згідно п.2.2 Інструкції №58 заповнення трудової книжки вперше проводиться власником або уповноваженим ним органом. Відповідно до п.2.11 Інструкції №58 відомості про працівника записуються на першій сторінці (титульному аркуші) трудової книжки. Прізвище, ім`я та по батькові (повністю, без скорочення або заміни імені та по батькові ініціали) і дата народження вказується на підставі паспорту або свідоцтва про народження. Пунктом 2.13 Інструкції №58 передбачено, що зміна записів у трудових книжках про прізвище, ім`я, по батькові і дату народження виконується власником або уповноваженим ним органом за останнім місцем роботи на підставі документів (паспорта, свідоцтва про народження, про шлюб, про розірвання шлюбу, про зміну прізвища, ім`я по батькові тощо) і з посиланням на номер і дату цих документів. Зазначені зміни вносяться на першій сторінці трудової книжки. Однією рискою закреслюється, наприклад колишнє прізвище або ім`я, по батькові, дата народження і записуються нові дані з посиланням на відповідні документи на внутрішньому боці обкладинки і завіряються підписом керівника підприємства або печаткою відділу кадрів. Як вбачається з матеріалів справи, у трудовій книжці позивачки серії НОМЕР_1 , яка була заповнена 01.09.1981 р., прізвище ОСОБА_6 було змінено на ОСОБА_5 на підставі свідоцтва про шлюб № НОМЕР_5 , виданого 23.12.1983 року. Відповідно до пункту 4 Постанови КМУ від 27.04.1993 №301 "Про трудові книжки працівників", відповідальність за організацію ведення обліку, зберігання і видачу трудових книжок покладається на керівника підприємства, установи, організації. За порушення встановленого порядку ведення, обліку, зберігання і видачі трудових книжок посадові особи несуть дисциплінарну, а в передбачених законом випадках іншу відповідальність. Отже, як вірно зазначив суд 1-ї інстанції, недотримання правил ведення трудової книжки може мати негативні наслідки саме для особи, яка допустила такі порушення, а не для особи, якій належить трудова книжка. Тобто, недосконалість заповнення трудової книжки позивача, не є суттєвою обставиною, яка може бути підставою для неврахування такого періоду до страхового стажу позивача, оскільки законодавцем покладено обов`язок ведення трудових книжок працівників на уповноваженого працівника підприємства, вини позивача у неналежній якості записів у трудовій книжці немає, а тому зазначена обставина не може позбавити його конституційного права на соціальний захист та вирішення питання надання пенсії, що також спростовує доводи відповідача в цій частині. Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що пенсійний орган не мав правових підстав для відмови у врахуванні трудового стажу позивачки згідно трудової книжки серії НОМЕР_1 з причини того, що запис про зміну прізвища не завірений печаткою. Резюмуючи усе вищевикладене, колегія суддів вважає обґрунтованими висновки суду 1-ї інстанції щодо протиправності спірних рішень відповідачів. Також апеляційний суд погоджується з висновком суду 1-ї інстанції, що належним та ефективним способом захисту права позивачки є зобов`язання пенсійного органу повторно розглянути її заяву з урахуванням висновків суду. Таким чином, на підставі встановлених в ході судового розгляду обставин, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку щодо спірних правовідносин. Доводи апеляційної скарги, яким була дана оцінка в мотивувальній частині рішення, ґрунтуються на суб`єктивній оцінці фактичних обставин справи та доказів. Зазначені доводи не містять посилань на конкретні обставини чи факти або на нові докази, які б давали підстави для скасування рішення суду першої інстанції. Колегія суддів вважає, що суд першої інстанції порушень матеріального і процесуального права при вирішенні справи не допустив, а наведені в скарзі доводи правильність висновків суду не спростовують. За таких обставин, апеляційна скарга задоволенню не підлягає. З огляду на залишення рішення суду першої інстанції без змін, відповідно до приписів статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні. Керуючись статтями 308, 309, 315, 321, 322, 325 КАС України, суд П О С Т А Н О В И В : Апеляційну скаргу Головного управління Пенсійного фонду України у Волинській області - залишити без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 17 квітня 2026 року без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає, за винятком випадків, перелічених у пункті 2 частини 5 статті 328 КАС України. Суддя-доповідач А.Г. Федусик Судді О.І. Шляхтицький Г.В. Семенюк