Постанова П'ятий апеляційний адміністративний суд № 420/28136/24

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/28136/24 Перша інстанція: суддя Потоцька Н.В. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Казанчук Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2026р. в частині накладення на керівника Військової частини НОМЕР_1 штрафу по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльності та зобов`язання здійснити нарахування індексації грошового забезпечення, В С Т А Н О В И Л А: У вересні 2024р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , у якому просив: - визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2016 року по березень 2018 року суми індексації грошового забезпечення згідно вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008, на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.07.2024р. про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (базовий місяць - січень 2008 року) на ім`я командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_2 , яка отримана 24.07.2024р. у ВЧ НОМЕР_1 ; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2016 року по березень 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог Закону України «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 5 грудня 2024р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2016 року по березень 2018 року суми індексації грошового забезпечення згідно вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008, на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.07.2024р. про нарахування та виплату індексації грошового забезпечення (базовий місяць - січень 2008 року). Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , за період з червня 2016 року по березень 2018 року індексацію грошового забезпечення, відповідно до вимог ЗУ «Про індексацію грошових доходів населення», «Порядку проведення індексації грошових доходів населення», затвердженого Постановою КМУ від 17.07.2003р. №1078, з визначенням місяців, в яких відбулося підвищення посадових окладів військовослужбовців - січень 2008, з урахуванням раніше виплачених сум. Рішення суду набрало законної сили 8.05.2025р.. 18.06.2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про встановлення судового контролю. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 30.06.2025р. встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2024р. по справі №420/28136/24 шляхом зобов`язання ВЧ НОМЕР_1 подати до суду у шістдесятиденний строк звіт про виконання судового рішення по справі №420/28136/24 з дня отримання копії ухвали. 2.09.2025р. ОСОБА_1 вдруге звернувся до суду із заявою про встановлення нового мінімального строку для подання звіту. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 29.09.2025р. встановлено ВЧ НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2024р.по справі №420/28136/24 протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали. 16.03.2026р. ВЧ НОМЕР_1 подала до суду звіт в порядку ст.382 КАС України на виконання рішення суду. Ухвалою Одеського окружного адміністративного суду від 8.04.2026р. відмовлено у прийнятті звіту ВЧ НОМЕР_1 в порядку ст.382 КАС України за вхід. №28094/26 від 16.03.2026р. про виконання рішення суду від 5.12.2024р. у справі №420/28136/24. Встановлено ВЧ НОМЕР_1 новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2024р. по справі №420/28136/24. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 подати до Одеського окружного адміністративного суду звіт про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2024р. по справі №420/28136/24 протягом шістдесяти днів з дня отримання копії ухвали. Накладено на командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 , штраф в розмірі двадцяти прожиткових мінімумів для працездатних осіб в сумі 66560,00 грн (шістдесят тисяч п`ятсот шістдесят гривень 00 копійок). Стягнуто з командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 (адреса: АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) половину штрафу у розмірі 33280,00 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 копійок). Стягнуто з командира ВЧ НОМЕР_1 підполковника ОСОБА_3 (адреса: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_2 ) до Державного бюджету України половину суми штрафу у розмірі 33280,00 (тридцять три тисячі двісті вісімдесят гривень 00 копійок). Не погодившись із даною ухвалою суду, ВЧ НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, в якій просить ухвалу суду скасувати в частині накладення штрафу. 30.06.2026р. ВЧ НОМЕР_1 подала до суду клопотання про розгляд справи у судовому засіданні з викликом сторін. Розглянувши вказане клопотання, судова колегія вважає, що воно не підлягає задоволенню, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду апеляційної скарги на ухвалу суду. При цьому, колегія суддів звертає увагу, що в даному випадку вирішується процесуальне питання з приводу накладення штрафу за результатами судового контролю. Відтак, враховуючи те, що судом першої інстанції вказане питання вирішувалось в порядку спрощеного провадження без виклику сторін, а наявні в матеріалах справи докази дають можливість вирішити спірне питання, то судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційної скарги, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про залишення скарги без задоволення, а ухвали суду - без змін, виходячи з наступного. Відповідно до ст.316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Приймаючи ухвалу про відмову у прийнятті звіту та про накладення штрафу, суд першої інстанції виходив з того, що звіт, який був встановлений ще ухвалою від 30.06.2025р., поданий на виконання ухвали суду від 29.09.2025р. лише 16.03.2026р., тобто з пропуском встановленого тридцятиденного строку більше ніж на 4 місяці. Пояснень щодо несвоєчасного подання звіту до суду не надано При цьому, суд зазначив, що на підтвердження вжиття заходів з метою повного виконання рішення суду відповідачем надано лише клопотання №761/456 від 3.03.2026р., тобто 9 місяців з моменту набрання рішенням законної сили відповідач не вчиняв жодних дій на його виконання. Жодних інших доказів, зокрема, довідок про проведені перерахунки, копій супровідних листів та копії заявок-розрахунків на фінансування для виплати грошового забезпечення та підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання рішень судів та видатків за КЕКВ 2800 «Інші поточні видатки» тощо до суду не надано. Відтак, суд дійшов висновку, що заходи, які вжиті відповідачем для виконання судового рішення, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Вирішуючи спір судова колегія вважає, що суд першої інстанції повно та об`єктивно дослідив обставини по справі, надані докази, правильно визначив юридичну природу спірних правовідносин і закон, який їх регулює, виходячи з наступного. Відповідно до статті 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України; судове рішення є обов`язковим до виконання; держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку; контроль за виконанням судового рішення здійснює суд. Конституційний Суд України зазначив, що складовою права кожного на судовий захист є обов`язковість виконання судового рішення (абзац третій пункту 2.1 мотивувальної частини Рішення від 26.06.2013р. №5-рп/2013). Це право охоплює, зокрема, законодавчо визначений комплекс дій, спрямованих на захист і відновлення порушених прав, свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави (пункт 2 мотивувальної частини Рішення від 13.12.2012р. №18-рп/2012); невиконання судового рішення загрожує сутності права на справедливий розгляд судом (пункт 3 мотивувальної частини Рішення від 25.04.2012р. №11-рп/2012). Також Конституційний Суд України у Рішенні від 26.06.2013р. взяв до уваги практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ), який, зокрема, у пункті 43 рішення у справі «Шмалько проти України» (заява №60750/00, від 20.07.2004р.) вказав, що право на виконання судового рішення є складовою права на судовий захист, передбаченого статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, для цілей якої виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як складова частина судового розгляду. Крім того, у Рішенні від 15.05.2019р. № 2-р(II)/2019 Конституційний Суд України з посиланням на практику ЄСПЛ підкреслив, що визначене статтею 6 Конвенції право на суд було б ілюзорним, якби правова система держави допускала, щоб остаточне обов`язкове судове рішення не виконувалося на шкоду одній зі сторін; і саме на державу покладено позитивний обов`язок створити систему виконання судових рішень, яка була б ефективною як у теорії, так і на практиці, і гарантувала б їх виконання без неналежних затримок; ефективний доступ до суду включає право на те, щоб рішення суду було виконане без невиправданих затримок; держава та її державні органи відповідальні за повне та своєчасне виконання судових рішень, які постановлені проти них (пункт 84 рішення у справі «Валерій Фуклєв проти України» від 7.06.2005р., заява №6318/03; пункт 43 рішення у справі «Шмалько проти України» від 20.07.2004р., заява №60750/00; пункти 46, 51, 54 рішення у справі «Юрій Миколайович Іванов проти України» від 15.10.2009р., заява №40450/04; пункт 64 рішення у справі «Apostol v. Georgia» від 28.11.2006р., заява №30779/04). На підставі аналізу статей 3, 8, частин першої та другої статті 55, частин першої та другої ст.129-1 Конституції України в системному взаємозв`язку Конституційний Суд України в пункті 2.1 мотивувальної частини Рішення від 15.05.2019р. №2-р(II)/2019 констатував, що обов`язкове виконання судового рішення є необхідною умовою реалізації конституційного права кожного на судовий захист, тому держава не може ухилятися від виконання свого позитивного обов`язку щодо забезпечення виконання судового рішення задля реального захисту та відновлення захищених судом прав і свобод, законних інтересів фізичних та юридичних осіб, суспільства, держави. Позитивний обов`язок держави щодо забезпечення виконання судового рішення передбачає створення належних національних організаційно-правових механізмів реалізації права на виконання судового рішення, здатних гарантувати здійснення цього права та обов`язковість судових рішень, які набрали законної сили, що неможливо без їх повного та своєчасного виконання. Схожі висновки Конституційний Суд України зробив у рішеннях від 1.03.2023р. у справі №2-р(ІІ)/2023 (щодо рівноправності сторін під час судового контролю за виконанням судового рішення) та від 19.04.2023р. у справі №4-р(ІІ)/2023 (щодо особових даних у судовому рішенні). Відповідно до частини першої, другої ст.13 ЗУ «Про судоустрій і статус суддів» судове рішення, яким закінчується розгляд справи в суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається законом. Відповідно до ст.14 КАС України судове рішення, яким закінчується розгляд справи в адміністративному суді, ухвалюється іменем України. Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їхніми посадовими та службовими особами, фізичними та юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, установлену законом. Аналогічні положення містяться у ст.370 КАС України, відповідно до якої судове рішення, яке набрало законної сили, є обов`язковим для учасників справи, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, або за принципом взаємності, - за її межами. Невиконання судового рішення тягне за собою відповідальність, встановлену законом. Отже, обов`язковість виконання судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантоване статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтею 129-1 Конституції України, а також статтями 14 та 370 КАС України. Зазначені висновки узгоджуються із правовою позицією Верховного Суду, висловленою у постановах від 23.04.2020р. у справі №560/523/19, від 1.02.2022р. у справі 420/177/20 та від 18.05.2022р. у справа №140/279/21. Подібний підхід був застосований Верховним Судом у постанові від 26.01.2021р. у справі №611/26/17, у якій Суд зазначив, що обов`язковість судового рішення є важливою складовою права особи на справедливий суд, що гарантовано статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, та однією з основних засад судочинства, визначених статтями 129, 129-1 Конституції України, статтями 2, 14, 370 КАС України та статтею 13 Закону України «Про судоустрій і статус суддів». Обов`язковість судового рішення означає, що таке рішення буде виконано своєчасно (у розумні строки), належним чином (у спосіб, визначений судом) та у повному обсязі (у точній відповідності до приписів мотивувальної та резолютивної частин рішення). Також колегія суддів зазначає, що в адміністративному судочинстві обов`язковість виконання судового рішення має особливо важливе значення, оскільки, виходячи із завдань адміністративного судочинства щодо ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень, судовий захист може вважатися ефективним лише за умови своєчасного та належного виконання судового рішення, зазвичай, боржником в якому є держава в особі її компетентних органів, а тому адміністративні суди, які, здійснюючи судовий контроль та застосовуючи інші пов`язані процесуальні засоби, повинні максимально сприяти реалізації конституційної засади обов`язковості судового рішення. Вищенаведені висновки узгоджуються із позицією Верховного Суду, викладеною в постанові від 1.02.2022р. справі №420/177/20 та ухвалах від 26.01.2021р. у справі №611/26/17, від 7.02.2022р. у справі №200/3958/19-а, від 24.07.2023р. у справі №420/6671/18 та від 1.05.2023р. у справі №520/926/21. Згідно з ч.1 ст.382 КАС України суд, який розглянув адміністративну справу як суд першої інстанції і ухвалив судове рішення, за письмовою заявою особи, на користь якої ухвалено судове рішення і яка не є суб`єктом владних повноважень, або за власною ініціативою може зобов`язати суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. В адміністративних справах з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов`язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту та пільг за письмовою заявою заявника суд зобов`язує суб`єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати звіт про виконання судового рішення. Відповідно до ч.1 ст.382-3 КАС України за наслідками розгляду звіту суб`єкта владних повноважень суд постановляє ухвалу про прийняття або відмову у прийнятті звіту, яку може бути оскаржено в апеляційному порядку за правилами ч.5 ст.382-1 цього Кодексу. Згідно з ч.2 ст.382-3 КАС України суд відмовляє у прийнятті звіту, якщо суб`єктом владних повноважень не наведено обґрунтовані обставини, які ускладнюють виконання судового рішення, або заходи, які вживаються ним для виконання судового рішення, на переконання суду, є недостатніми для своєчасного та повного виконання судового рішення. Отже, судом можуть бути вжиті заходи реагування у зв`язку із невиконанням судових рішень в адміністративних справах у формі встановлення нового строку для подачі звіту та накладення штрафу на особу, відповідальну за виконання рішення суду. При цьому, для прийняття судом звіту суб`єкта владних повноважень необхідним є встановлення виконання відповідним суб`єктом судового рішення у повному обсязі та у спосіб, визначений таким рішенням. Частиною 10 ст.382-3 КАС України визначено, що у разі неподання звіту у строк, встановлений судом, або у разі подання звіту з порушенням такого строку та за відсутності поважних причин, які унеможливили його вчасне подання, суд встановлює новий строк для подання звіту відповідно до частини третьої статті 382-1 цього Кодексу, а також накладає штраф на керівника такого суб`єкта владних повноважень. Як вбачається із матеріалів справи, що 30.06.2025р. Одеським окружним адміністративним судом встановлено судовий контроль за виконанням рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2024р. по справі №420/28136/24. Однак, відповідачем жодного звіту подано не було. У подальшому, 29.09.2025р. Одеським окружним адміністративним судом встановлено новий строк подання звіту про виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 5.12.2024р.по справі №420/28136/24 протягом тридцяти днів з дня отримання копії ухвали. 16.03.2026р. ВЧ НОМЕР_1 подала до суду звіт в порядку ст.382 КАС України на виконання рішення суду, в якому зазначено, зокрема, що: «На виконання даної ухвали доповідаю, за ініціативи та підписом командира військової частини були вжитті всі необхідні внутрішні заходи для забезпечення виконання рішення суду: - відповідно до п.3.2 Інструкції з організації претензійної та позовної роботи, самопредставництва, представництва інтересів Міністерства оборони України, Збройних Сил України у судах та інших державних органах, виконання судових рішень, затвердженої наказом МОУ від 30.12.2016 № 744, а також згідно з рішенням Міністра оборони України від 29.03.2023 № 6765/з/1-2021 з метою виконання судового рішення, на виконання ухвали суду від 25.09.2025 за ініціативи і за підписом командира військової частини 03.03.2026 за вих. № 761/456 було надіслано клопотання про погодження та надання письмової згоди на не оскарження судового рішення, винесеного не на користь військової частини до ІНФОРМАЦІЯ_2 (копія клопотання додається). На дату подання звіту відповідь на вказане клопотання не надходила. При цьому, звертаємо увагу Суду, що виключно після отримання відповідного погодження військова частина НОМЕР_1 зможе включити суму коштів до основної заявки розрахунку на фінансування за напрямом «Виплата грошового забезпечення, підйомної допомоги військовослужбовцям, виконання судових рішень та видатків за КВЕД 2800», за результатами чого здійснюватимуться нарахування та виплати у відповідності до рішення суду.». Надаючи оцінку вказаному звіту, судова колегія звертає увагу, що в даному випадку судовий контроль за виконанням рішення суду було встановлено у червні 2025р., та вказана ухвала суду відповідачем була проігнорована. При цьому, подання звіту про виконання рішення суду без доказів його реального виконання відбулось лише в березні 2026р. на виконання ухвали суду від 29.09.2025р., якою надано відповідачу місячний строк для подачі звіту та яка отримана ВЧ НОМЕР_1 в електронному кабінеті 29.09.2025р. 22:54 (а.с.129). Судова колегія зазначає, що ВЧ НОМЕР_1 у своєму звіті не вказало будь-яких обставин, які могли б бути підставою для поновлення строку для подачі звіту або невиконання рішення суду. Також у поданому звіті відсутнє клопотання відповідача про звільнення керівника від сплати штрафу або про зменшення його розміру. У даному випадку, процесуальне законодавство чітко передбачає відповідальність суб`єкта владних повноважень за неподання звіту про виконання рішення суду у строк, визначений судом, або подання звіту з порушенням такого строку. Враховуючи ту обставину, що відповідне порушення відповідачем допущено вдруге, а також те, що на момент вирішення спірного питання судом першої інстанції рішення суду залишалось не виконаним, то судова колегія дійшла висновку про наявність підстав для накладення на керівника відповідача штрафу. Що стосується клопотання ВЧ НОМЕР_1 від 12.05.2026р. про долучення доказів на підтвердження факту виконання рішення суду, то судова колегія зазначає, що ці обставини будуть враховані судом першої інстанції від час оцінки поданого звіту на виконання ухвали від 8.04.2026р.. У доводах апеляційної скарги апелянт посилався на неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права. На думку судової колегії, викладені у скарзі доводи не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального чи порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи по суті. За таких обставин, судова колегія вважає, що ухвала суду першої інстанції постановлена з додержанням норм процесуального права, а тому не вбачає підстав для її скасування. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.311,312,316,325 КАС України, судова колегія, П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 залишити без задоволення. Ухвалу Одеського окружного адміністративного суду від 8 квітня 2026р. в частині накладення на керівника Військової частини НОМЕР_1 штрафу залишити без змін. Постанова суду набирає законної сили з дати її ухвалення та оскарженню не підлягає. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко Г.П. Казанчук