Постанова 4854 № 420/42611/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 02 липня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42611/25 Перша інстанція: суддя Юхтенко Л.Р. Судова колегія П`ятого апеляційного адміністративного суду у складі: Головуючого: Градовського Ю.М. суддів: Єщенка О.В., Казанчук Г.П., розглянувши в порядку письмового провадження в м.Одесі апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026р. по справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії, В С Т А Н О В И Л А: У грудні 2025р. ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ВЧ НОМЕР_1 , в якому просив: - визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з 1.06.2022р. по 31.12.2022р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 1.06.2022р. по 31.12.2022р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2022 рік» станом на 1.01.2022р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, з 1.01.2023р. по 19.05.2023р., без врахування розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р.; - зобов`язати ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок грошового забезпечення, у тому числі одноразових додаткових видів грошового забезпечення, ОСОБА_1 з 1.01.2023р. по 19.05.2023р., з урахуванням посадового окладу та окладу за військовим званням, визначеного шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2023 рік» станом на 1.01.2023р. на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з пунктом 4 Постанови КМУ «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб» від 30.08.2017р. №704, та провести виплату грошового забезпечення з урахуванням виплачених сум. В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що він проходив військову службу у ВЧ НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . Позивач вважає, що у спірний період проходження служби відповідач протиправно розраховував грошове забезпечення позивача із застосуванням розміру прожиткового мінімуму, встановленого законом для працездатних осіб станом на 1 січня 2018р.. Представник позивача звернувся до відповідача із заявою про нарахування та виплату грошового забезпечення, починаючи з 1.06.2022р. по 19.05.2023р. грошове забезпечення відповідно до п.4 Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», визначивши розміри посадового окладу, окладу за військовими званням 2022,2023 роках шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом відповідно на 01 січня відповідного календарного року, на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками 1 та 14, з урахуванням раніше виплачених сум. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним позовом. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026р. адміністративний позов задоволено. Визнано протиправними дії ВЧ НОМЕР_1 щодо обчислення та виплати ОСОБА_1 грошового забезпечення за період з 1.06.2022р. по 19.05.2023р. з урахуванням розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України на 2018 рік» станом на 1.01.2018р.. Зобов`язано ВЧ НОМЕР_1 здійснити перерахунок та виплату основних та додаткових видів грошового забезпечення, за період з 1.06.2022р. по 19.05.2023р., на користь ОСОБА_1 на підставі Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 "Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб", виходячи з розміру посадового окладу та окладу за військовим званням, визначених шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб встановленого ЗУ «Про Державний бюджет України» на відповідний календарний рік (на 1.01.2022р. 2481грн., на 1.01.2023р. - 2684грн.), на відповідний тарифний коефіцієнт, що відповідав у цей період займаній посаді та військовому званню позивача згідно з додатками Постанови КМУ від 30.08.2017р. №704 «Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб», з урахуванням здійснених виплат. В апеляційній скарзі ВЧ НОМЕР_1 просить рішення суду скасувати та прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову відмовити у повному обсязі. Судова колегія вважає, що у відповідності до п.1 ч.1 ст.311 КАС України, апеляційну скаргу можливо розглянути в порядку письмового провадження, оскільки в матеріалах справи достатньо доказів для вирішення справи по суті. Розглянувши матеріали справи, заслухавши доповідь судді-доповідача, доводи апеляційних скарг, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, скасування рішення суду та прийняття нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав. Відповідно до ст.317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи. Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції виходив з того, що скільки зміни внесені Постановою №103, зокрема, до пункту 4 Постанови №704, визнані у судовому порядку нечинними, з 29.01.2020р. діє редакція пункту 4 Постанови №704, яка існувала до зазначених змін, в якій передбачено, що для визначення посадового окладу та окладу за військовим званням застосовується не прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1.01.2018р., а прожитковий мінімум для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, але з гарантією того, що такий показник прожиткового мінімуму повинен становити не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року. При цьому, суд зазначив, що за вказаними позовними вимогами є належний відповідач ВЧ НОМЕР_1 , на фінансовому забезпеченні якого перебувала ВЧ НОМЕР_3 , в якій позивач проходив військову службу. Тому, за правильність обчислення та виплату грошового забезпечення має відповідати ВЧ НОМЕР_1 . Проте, з таким висновком суду першої інстанції не може погодитись судова колегія, оскільки вказаного висновку суд дійшов без належного з`ясування обставин по справі, у зв`язку з чим допустив неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права. За правилами ст.242 КАС України, судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи. Судова колегія вважає, що вказані порушення норм права призвели до неправильного вирішення справи по суті, а тому апеляційний суд на підставі ст.315 КАС України, рішення суду скасовує та приймає по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог, з наступних підстав. Так, судом першої інстанції встановлено та підтверджено під час апеляційного розгляду, що ОСОБА_1 у період з 28.02.2022р. по 2.03.2025 року проходив службу у ВЧ НОМЕР_2 , яка перебувала на фінансовому забезпеченні у ВЧ НОМЕР_1 . 23.11.2025р. представник позивача звернувся до відповідача із заявою про перерахунок грошового забезпечення за період з 1.06.2022р. по 19.05.2023р.. Однак, листом 5.12.2025р. №1156/15/ НОМЕР_4 ВЧ НОМЕР_1 відмовила у задоволенні вказаної заяви. Не погодившись із вказаною відмовою, позивач звернувся до суду із даним адміністративним позовом. Перевіряючи правомірність та законність дій ВЧ НОМЕР_1 у спірних правовідносинах, з урахуванням підстав, за якими позивач пов`язує їх незаконність та протиправність, в межах доводів апеляційної скарги, судова колегія виходить з наступного. Положеннями ч.2 ст.19 Конституції України встановлено, що органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов`язані діяти лише на підставі закону в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Згідно із ч.4 ст.9 ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991р. №2011-XII, грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності. Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України. Згідно із наказом Міністерства оборони України №280 від 22.05.2017р. «Про організацію фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України» розроблено правила організації фінансового забезпечення військових частин, установ та організацій Збройних Сил України. Фінансове забезпечення військової частини здійснюється відповідно до чинного законодавства України, цих Правил, вказівок та роз`яснень Департаменту фінансів Міністерства оборони України, забезпечувальних фінансових органів та відповідних служб забезпечення (в межах їх відповідальності). Військова частина, не включена до мережі розпорядників бюджетних коштів, зараховується на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня на підставі відповідних директив (рішень). Командир військової частини, зарахованої на фінансове забезпечення до військової частини - розпорядника коштів третього рівня, організовує своєчасне оформлення та подання розпоряднику коштів усіх документів, необхідних для здійснення належного фінансового забезпечення військової частини. У відповідності до Наказу №280 фінансове забезпечення - це система заходів, що включає фінансове планування, отримання, зберігання, економне, ефективне і цільове використання коштів відповідно до вимог чинного законодавства України, організацію обліку та звітності з метою виконання військовою частиною покладених на неї завдань. Начальник фінансового органу військової частини - розпорядника коштів третього рівня, до якої на фінансове забезпечення зараховані інші військові частини, розробляє положення про спільне фінансове господарство, в якому зазначаються права та обов`язки, порядок взаємодії посадових осіб щодо здійснення фінансового забезпечення таких військових частин, у тому числі щодо своєчасного оформлення та подання до фінансового органу військової частини - розпорядника коштів необхідних документів (розпорядчих, розрахункових, фінансово-планових тощо). Зазначене положення затверджується командиром військової частини - розпорядником коштів третього рівня, погоджується забезпечувальним фінансовим органом та доводиться до військових частин, які зараховані на фінансове забезпечення. Первинні документи, заявки на кошти, платіжні доручення, грошові атестати військовослужбовців, розрахунково-платіжні відомості на виплату грошового забезпечення військовослужбовцям, заробітної плати працівникам та інші виплати підписують посадові особи розпорядника коштів та посадові особи (виконавці документів) військової частини, яка знаходиться на фінансовому забезпеченні. Відповідно до Положення про спільне фінансове господарство, затвердженого наказом командира ВЧ НОМЕР_1 (з адміністративно-господарської діяльності) від 9.09.2022р. №349, ВЧ НОМЕР_1 разом із ВЧ НОМЕР_2 та деякими іншими військовими частинами утворила спільне фінансове господарство та була зарахована на фінансове забезпечення ВЧ НОМЕР_1 . За умовами цього Положення нарахування (обчислення) грошового забезпечення та інших виплат особовому складу військових частин (установ), зарахованих на фінансове забезпечення до ВЧ НОМЕР_1 , здійснюється особовим складом фінансово-економічних служб відповідних військових частин (відповідно до розподілу функціональних обов`язків). У Положенні розкрито функції та повноваження посадових осіб військових частин, підпорядкованих ВЧ НОМЕР_1 (як бригаді), та вказано, що грошове забезпечення виплачується в межах асигнувань, передбачених у кошторисі військової частини на грошове забезпечення військовослужбовців. Грошове забезпечення виплачується за місцем перебування військовослужбовців на грошовому забезпеченні на підставі наказу командира (начальника, керівника), що відповідає абз.1,5 п.8 розд.І Порядку виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого наказом Міністерства оборони України від 7.06.2018р. №260. З викладеного вбачається, що під час проходження позивачем військової служби у ВЧ НОМЕР_2 , саме ця військова частина була уповноважена нараховувати грошове забезпечення позивачу. Військова частина НОМЕР_1 , яка визначена відповідачем у даній справі, у порядку дії спільного фінансового господарства лише здійснює виплати (перераховує кошти) військовослужбовцям на підставі розрахункових документів, надісланих підпорядкованими військовими частинами, і в даному випадку саме ВЧ НОМЕР_2 мала би здійснити (у випадку задоволення позову у межах позовних вимог) нарахування спірних виплат, зазначених у позовній заяві. Дії ж у частині виплати, яких позивач вимагає від ВЧ НОМЕР_1 , є похідними від потенційного задоволення судом позовних вимог у частині зобов`язання ВЧ НОМЕР_2 здійснити перерахунок. Оскільки ці дії мали би здійснюватися в силу діючих нормативних приписів, відповідна вимога до ВЧ НОМЕР_1 є передчасною. Враховуючи викладене, судова колегія вважає вірним доводи апелянта, що ВЧ НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у цій справі, оскільки між останньою та позивачем відсутній спір. Військова частина НОМЕР_1 не здійснювала нарахування (обчислення) спірних сум, тобто вданому випадку будь-які права позивача не порушувались. Крім того, судова колегія зазначає, що листом за №1156/15/11030 від 5.12.2025р. ВЧ НОМЕР_1 проінформувала представника позивача про те, що нарахування та виплата грошового забезпечення ОСОБА_1 за період з 1.06.2022р. 30.06.2023р. здійснювалось згідно із наказами командира ВЧ НОМЕР_2 та розрахунково-платіжних відомостей ВЧ НОМЕР_2 . Положення ч.ч.2,3 ст.48 КАС України передбачають, що якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача. Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави. Відтак, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов`язком суду, який виконується під час розгляду справи. Крім того, обов`язком суду є встановлення належності відповідачів та їх заміна у разі необхідності. Одеській окружний адміністративний суд не надав належної оцінки доводам відповідача, викладеним у відзиві на позовну заяву та не з`ясував належне коло відповідачів у справі. Відповідно до статті 48 КАС України, заміна неналежного відповідача або залучення до справи співвідповідача може проводитися виключно судом першої інстанції, оскільки наслідком таких дій є розгляд справи спочатку. Апеляційний суд позбавлений процесуальної можливості заміни неналежної сторони у справі або залучення співвідповідача, це може проводитися виключно судом першої інстанції. Аналогічна правова позиція викладена верховним Судом в постанові від 7.04.2020р. по справі №200/9346/16-а, від 7.04.2020р. по справі №501/1397/17, від 28.11.2019р. по справі №826/12172/18, від 24.09.2019р. по справі №344/19007/18 та від 26.08.2020р. по справі №500/2972/17. Відтак, апеляційний суд вважає, що вимоги, які ОСОБА_1 заявив в межах даної справи до ВЧ НОМЕР_1 задоволенню не підлягають, оскільки із такими вимогами він повинен був звернутись до ВЧ НОМЕР_2 , в якій проходив службу, а тому ВЧ НОМЕР_1 є неналежним відповідачем у даній справі. Виходячи з наведеного, судова колегія дійшла висновку, що вирішуючи спір по суті, суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, а тому вважає за необхідне рішення суду першої інстанції скасувати та прийняти по справі нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог. На підставі викладеного, керуючись ст.ст.246,315,317 КАС України, колегія суддів П О С Т А Н О В И Л А: Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 задовольнити. Рішення Одеського окружного адміністративного суду від 13 березня 2026р. скасувати. Прийняти по справі нове рішення, яким у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправною бездіяльність та зобов`язання вчинити певні дії відмовити. Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає, крім випадків встановлених п.2 ч.5 ст.328 КАС України. Головуючий: Ю.М. Градовський Судді: О.В. Єщенко Г.П. Казанчук