Постанова 4854 № 420/42151/25

П`ЯТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 30 червня 2026 р.м. ОдесаСправа № 420/42151/25 Суддя першої інстанції - Єфіменко К.С. П`ятий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: судді-доповідача Дегтярьової С.В., суддів Крусяна А.В., Яковлєва О.В., розглянув в порядку письмового провадження у місті Одеса апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №420/42151/25 за адміністративним позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії, - В С Т А Н О В И В: ОСОБА_1 звернулась до Одеського окружного адміністративного суду з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ), в якому просила: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) з не проведення належного розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні 12 січня 2025 року у період з 12 січня 2025 року по 20 грудня 2025 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) виплатити на користь ОСОБА_1 середній заробіток за шість місяців затримки розрахунку при звільненні ОСОБА_1 12 січня 2025 року; - визнати протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року позовні вимоги задоволені. Суд: - визнав протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) з не проведення належного розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні 12 січня 2025 року у період з 13 січня 2025 року по 12 липня 2025 року; - стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні позивача в розмірі 346931,75 грн з урахуванням обов`язкових відрахувань; - визнав протиправними дії ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо утримання податку на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25; - зобов`язав ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 недоотримане грошове забезпечення у розмірі утриманого податку на доходи фізичних осіб при виплаті грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25; - стягнув з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 968,96 грн. До П`ятого апеляційного адміністративного суду надійшла апеляційна скарга ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) на рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року у справі №420/42151/25, в якій апелянт просить скасувати рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог повністю. У відзиві на апеляційну скаргу від 15 травня 2026 року ОСОБА_1 просить залишити скаргу без задоволення, а рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року без змін. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 29 квітня 2026 року апеляційну скаргу залишено без руху та надано строк для усунення недоліків. 07 травня 2026 року недоліки усунуто. Ухвалою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 11 травня 2026 року відкрите апеляційне провадження. 19 травня 2026 року матеріали справи надійшли до П`ятого апеляційного адміністративного суду. 21 травня 2026 року справу призначено до судового розгляду в порядку письмового провадження та витребувано додаткові докази. 28 травня 2026 року до суду надійшли витребувані докази. Колегія суддів перевірила матеріали справи, законність і обґрунтованість рішення суду, а також правильність застосування судом норм матеріального і процесуального права та правової оцінки обставин у справі, та дійшла висновку, що подана апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, з наступних підстав. Суд першої інстанції встановив, що ОСОБА_1 проходила військову службу у ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військовій частині НОМЕР_1 ), зокрема, у період з 01 грудня 2015 року по 12 січня 2025 року. Згідно з наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 08 січня 2025 року №10-ОС Про особовий склад (далі Наказ №10-ОС) виключено зі списків особового складу управління та знято з усіх видів забезпечення по Південному регіональному управлінню майстер-сержанта ОСОБА_1 , відповідального виконавця сектору документального забезпечення управління оперативно-розшукової діяльності, звільнену наказом начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 від 09 грудня 2024 року №423-ОС у відставку за підпунктом а (за віком у разі досягнення граничного віку перебування на військовій службі) пункту 3 частини п`ятого статті 26 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу, з правом носіння військової форми одягу. Зокрема, передбачено виключення зі списків особового складу управління та з видів забезпечення, з урахуванням часу та здавання справ та посади, з 12 січня 2025 року. Рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі № 420/9675/25, вищевказану позовну заяву ОСОБА_1 задоволено частково та вирішено, зокрема: - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) за період з 30 січня 2020 року по 19 травня 2023 року нарахувати та виплатити ОСОБА_1 грошове забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, з урахуванням виплачених сум; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки, виходячи з розміру грошового забезпечення з урахуванням розмірів посадового окладу, окладу за військовим званням, які визначаються шляхом множення розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року (але не менше 50 відсотків розміру мінімальної заробітної плати, встановленого законом на 1 січня календарного року), на відповідний тарифний коефіцієнт згідно з додатками до постанови Кабінету Міністрів України Про грошове забезпечення військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та деяких інших осіб від 30 серпня 2017 року №704, та виплатити на користь ОСОБА_1 недоплачену суму грошової допомоги на оздоровлення при наданні щорічної основної відпустки за 2020, 2021, 2022 роки; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року в повному обсязі із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 індексацію грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року; - визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 грошової допомоги на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року; - зобов`язати ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військову частину НОМЕР_1 ) нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 грошову допомогу на оздоровлення за 2016, 2017 роки з урахуванням індексації грошового забезпечення за період з 01 грудня 2015 року по 28 лютого 2018 року із застосуванням місяця для обчислення індексу споживчих цін (базового місяця) для розрахунку індексації грошового забезпечення січня 2008 року, з урахуванням виплачених сум. На виконання вищевказаного рішення суду позивачу виплачено відповідачем 27 листопада 2025 року наступні суми: - 175 973,10 грн; - 26 264,23 грн; - 4 958,88 грн; - 39 900,21 грн. Також, 20 грудня 2025 року на користь позивача від відповідача виплачено 192 939,69 грн. Всього: 440 036,11 грн, що вбачається з відомостей виписок з карткового рахунку ОСОБА_1 . Після отримання ОСОБА_1 частини грошових коштів на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 20 листопада 2025 року у справі №420/9675/25, представник ОСОБА_1 адвокат Гаспарянц Д.М., звернувся до ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) із адвокатським запитом від 27 листопада 2025 року, у якому серед іншого запитав інформацію про те, чи здійснено на користь ОСОБА_1 компенсацію сум податку на доходи фізичних осіб при виплаті їй грошового забезпечення на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25. ІНФОРМАЦІЯ_2 (Військова частина НОМЕР_1 ) надало відповідь листом від 01 грудня 2025 року №09/10053-25-Вих, та вказало, що при виплаті ОСОБА_1 грошового забезпечення компенсація сум податку на доходи фізичних осіб не проводилась. Позивач вважає протиправними дії відповідача щодо не проведення належного розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні 12 січня 2025 року у період з 12 січня 2025 року по 20 грудня 2025 року та утримання податку на доходи фізичних осіб з суми грошового забезпечення, виплаченого ОСОБА_1 на виконання рішення Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25 та за захистом своїх прав звернулась до суду. Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Так, згідно ч.1 ст.116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред`явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати. Згідно ч.1 ст.117 КЗпП України в разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців. Згідно ч.2 ст.117 КЗпП України при наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті. При цьому, згідно п. 8 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України № 100 від 08 лютого 1995 року, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. При обчисленні середньої заробітної плати за два місяці, виходячи з посадового окладу чи мінімальної заробітної плати, середньоденна заробітна плата визначається шляхом ділення суми, розрахованої відповідно до абзацу п`ятого пункту 4 цього Порядку, на число робочих днів за останні два календарні місяці, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата, згідно з графіком підприємства, установи, організації. У разі коли середня місячна заробітна плата визначена законодавством як розрахункова величина для нарахування виплат і допомоги, вона обчислюється шляхом множення середньоденної заробітної плати, розрахованої згідно з абзацом першим цього пункту, на середньомісячне число робочих днів у розрахунковому періоді. Середньомісячне число робочих днів розраховується діленням на 2 сумарного числа робочих днів за останні два календарні місяці згідно з графіком роботи підприємства, установи, організації, встановленим з дотриманням вимог законодавства. При цьому, згідно абз.3 п.2 Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року, середня заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують місяцю, в якому відбувається подія, з якою пов`язана відповідна виплата. Згідно з пунктом 2 Порядку №100 середньомісячна заробітна плата, зокрема, обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов`язана відповідна виплата. Відповідно до пункту 8 Порядку №100 нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період. Розглядаючи спори про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні після 19 липня 2022 року, необхідно брати до уваги співмірність заявленої до стягнення суми відшкодування з огляду на конкретні обставини справи. При здійсненні такої оцінки необхідно керуватися критеріями, встановленими Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц (зокрема, враховувати розмір простроченої заборгованості, її співвідношення із середнім заробітком, поведінку сторін тощо), для забезпечення справедливого балансу інтересів сторін трудових правовідносин. Розмір відшкодування суд може зменшити незалежно від ступеня задоволення позовних вимог про стягнення належних звільненому працівникові сум. Однак загальний період нарахування компенсації не може перевищувати шести місяців. В аспекті питання обчислення розміру належної до відшкодування суми, Суд зазначає, що, спираючись на критерії, наведені у постанові від 26 червня 2019 року у справі №761/9584/15-ц, Верховний Суд у складі судової палати з розгляду справ щодо виборчого процесу та референдуму, а також захисту політичних прав громадян Касаційного адміністративного суду у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19, визначив формулу, яку необхідно застосовувати для обчислення частки середнього заробітку, яка підлягає стягненню у випадку зменшення його розміру. Зокрема, у пунктах 58-60 згаданої постанови Верховний Суд зазначив, що статтею 117 КЗпП України визначено відповідальність за затримку розрахунку при звільненні. Частиною першою цієї статті встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, визначені статтею 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. Тлумачення конструкції цієї норми дає підстави для суду зробити висновки про те, що відповідальність у розмірі середнього заробітку застосовується лише в разі невиплати всіх належних працівникові сум (заробітної плати, компенсацій тощо). Такий правовий висновок прямо випливає із цієї норми. Колегія суддів зазначає, що аналіз такого правового врегулювання дає змогу зробити правовий висновок, який не прямо випливає з приписів частини першої статті 117 КЗпП України, про те, що в разі виплати частини (не всіх) належних звільненому працівникові сум зменшується, відповідно, розмір фінансової відповідальності роботодавця. І цей розмір відповідальності повинен бути пропорційним розміру невиплачених сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Подібний підхід щодо здійснення розрахунку суми відшкодування було застосовано судом, зокрема, й у справі №489/6074/23 і Велика Палата Верховного Суду визнала його таким, що забезпечив справедливий баланс інтересів сторін: захистив право позивача на повний розрахунок та належну компенсацію, водночас не допустив понесення роботодавцем несправедливих та непропорційних майнових втрат (пункти 116, 117 постанови Великої Палати Верховного Суду від 08 жовтня 2025 у справі №489/6074/23). Отже, для цілей обчислення середнього заробітку в цій справі, з урахуванням наведених позицій Верховного Суду, підлягає встановленню: - розмір середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні; - загальний розмір належних позивачеві при звільненні виплат; - частка коштів, яка була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат; - частка коштів, яка не була виплачена позивачу при звільненні у порівнянні з загальним розміром належних позивачеві при звільненні виплат. Суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що до спірних правовідносин підлягає застосуванню норма статті 117 КЗпП України, у редакції, чинній на момент ухвалення рішення, яка передбачає обмеження виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні шістьма місяцями, та визначив розмір середнього заробітку лише за період, який охоплює шість місяців. Як вбачається із довідки про грошове забезпечення: у листопаді 2024 року грошове забезпечення позивача складає 26972,80 грн, у грудні 2024 року - 27096,95 грн. Відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №100 від 08 лютого 1995 року Про затвердження Порядку обчислення середньої заробітної плати, середньоденне грошове забезпечення позивача складає: (26972,80 грн + 27096,95 грн) / 61 = 886,39 грн. Середній заробіток за період з 20 червня 2025 року по 20 грудня 2025 року складає: 886,39 грн х 184 днів = 163095,76 грн. Верховний Суд у постанові від 30 листопада 2020 року у справі №480/3105/19 навів єдиний механізм розрахунку істотності частки середнього заробітку, а саме: розмір середнього заробітку прямо пропорційно залежить від розміру невиплачених належних звільненому працівникові сум з урахуванням того, що всі належні при звільненні суми становлять сто відсотків, стільки ж відсотків становить розмір середнього заробітку. Апеляційним судом встановлено, що у цій справі загальний розмір виплат належних позивачеві при виключенні зі списків особового складу складав 917681,92 грн: - 477645,81 грн виплачено у добровільному порядку при звільненні; - 175973,10 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/9675/25; - 4958,88 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/9675/25; - 26264,23 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/9675/25; - 39900,21 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/9675/25; - 192939,69 грн виплачено на підставі рішення суду в провадженні справи №420/9675/25. Суд апеляційної інстанції встановив, що невиплаченою при звільненні була, зокрема, заборгованість в розмірі 440036,11 грн, в зв`язку з несвоєчасною виплатою якої позивач просить суд нарахувати йому середній заробіток в даному провадженні. Колегія суддів визначила, що ця сума становить 47,95 % від загального розміру належних при звільненні виплат (917681,92 грн). Керуючись принципом пропорційності, суд вважає за необхідне зменшити відшкодування до суми, співмірної з порушенням. Велика Палата Верховного Суду вважає такий підхід таким, що забезпечує справедливий баланс інтересів сторін (Постанова від 8 жовтня 2025 року справа №489/6074/23). Таким чином, частка заборгованості відповідно до алгоритму виведеного Верховним Судом складає: 440036,11 грн / 917681,92 грн * 100% = 47,95 %. Отже, виходячи з принципу пропорційності, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку за рішенням суду у справі №420/9675/25 в сумі 440036,11 грн має складати: 163095,76 грн / 100% * 47,95 % = 78204,42 грн. З викладеного вбачається, що середній заробіток за несвоєчасну виплату грошового забезпечення за рішенням суду по справі №420/9675/25 в сумі 440036,11 грн позивачу не може перевищувати суму 78204,42 грн. З урахуванням вищенаведеного, колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції та вважає за необхідне рішення суду змінити в цій частині. Разом з тим, умови та механізм щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу (в тому числі відрядженими до органів виконавчої влади та інших цивільних установ), співробітниками Служби судової охорони у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби, затверджені порядком виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15 січня 2004 № 44 (далі - Порядок № 44). Відповідно до пункту 2 Порядку №44 грошова компенсація виплачується громадянам України, які відповідно до законодавства мають статус, зокрема військовослужбовця, а також особам, з числа військовослужбовців звільнених із служби, для відшкодування утриманих сум податку з їх грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, право на які вони набули у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби. Пунктами 4 та 5 Порядку №44 визначено, що виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Територіальні органи Державного казначейства та установи банків провадять за платіжними документами видачу податковим агентам готівки для здійснення одночасно виплати грошового забезпечення та грошової компенсації із сплатою (перерахуванням) в установленому порядку податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Отже, виплата щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат здійснюється при виплаті грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат. Відповідно до пункту 168.5 статті 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв`язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей членами сім`ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв`язку з виконанням обов`язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян. Виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв`язку з виконанням ними своїх обов`язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов`язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України Про податок з доходів фізичних осіб. Виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення. Тотожна позиція наведена і Верховним Судом у постанові від 27 липня 2023 року у справі № 380/813/22. Отже, Порядком № 44 передбачено виплату грошової компенсації лише при виплаті грошового забезпечення, з якого утримуються відповідні податки. У постанові Верховного Суду від 17 березня 2020 року справа № 815/5826/16 зазначено: "щодо позовних вимог щодо виплати позивачу в повному обсязі грошової компенсації суми податку з доходів фізичних осіб, яка буде утримана з компенсації за неотримане речове майно, суд погоджується з висновками судів попередніх інстанцій, що оскільки з позивачем не проведено повного розрахунку за матеріальним забезпеченням, позовні вимоги в цій частині є передчасними". Щодо компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, відповідно до пункту 2 Порядку № 44, суд зазначає, що на відповідача, як податкового агента, законом покладено кореспондуючий обов`язок утримати відповідні суми податків та зборів із одночасною компенсацією такої суми позивачу. Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що рішенням Одеського окружного адміністративного суду від 10 червня 2025 року у справі №420/9675/25, встановлено несвоєчасну виплату відповідачем у повному обсязі грошового забезпечення позивачу, тому позивач не може бути позбавлений права на компенсацію суми податку з доходів фізичних осіб. Відповідно до п.4 ч.1 ст.317 КАС України передбачено, що підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права. Суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваного рішення допустив порушення норм матеріального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв`язку з чим судове рішення підлягає зміні з урахуванням мотивувальної частини даної постанови. Керуючись статтями 242-244, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд, - ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військова частина НОМЕР_1 ) задовольнити частково. Змінити рішення Одеського окружного адміністративного суду від 31 березня 2026 року ураховуючи мотивувальну частину постанови, шляхом викладення абзаців другого та третього резолютивної частини рішення в такій редакції: "Визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) з не проведення належного розрахунку з ОСОБА_1 при її звільненні 12 січня 2025 року у період з 20 червня 2025 року по 20 грудня 2025 року. Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 (Військової частини НОМЕР_1 ) ( АДРЕСА_1 , ЄДРПОУ НОМЕР_2 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_3 ) середній заробіток за час затримки повного розрахунку при звільненні позивача в розмірі 78204 (сімдесят вісім тисяч двісті чотири) гривні 42 копійки з урахуванням обов`язкових відрахувань". В іншій частині рішення залишити без змін. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати прийняття та може бути оскаржена у випадках, передбачених ст.328 КАС України протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду. Суддя доповідач С.В. Дегтярьова Судді А.В. Крусян О.В. Яковлєв