Постанова 4852 № 160/36168/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 30 червня 2026 року м. Дніпросправа № 160/36168/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 (суддя суду першої інстанції Горбалінський В.В.), прийняте в порядку письмового провадження в м. Дніпро, в адміністративній справі №160/36168/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії, УСТАНОВИВ: 19.12.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати протиправними дії посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 щодо внесення до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів інформації щодо повторного взяття на військовий облік ОСОБА_1 ; - визнати протиправним і скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 ; - визнати протиправним та скасувати наказ начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 в частині зарахування ОСОБА_1 до списків особового складу. - зобов`язати начальника ІНФОРМАЦІЯ_1 звільнити ОСОБА_1 з військової служби з подальшим виключенням його зі списків особового складу; - зобов`язати посадових осіб ІНФОРМАЦІЯ_1 внести зміни до Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов`язаних та резервістів та виключити ОСОБА_1 з військового обліку на підставі п.6 ч.6 ст.37 Закону України Про військовий обов`язок та військову службу у зв`язку з засудженням за тяжкий злочин, як особи що вже була виключена з військового обліку. Адміністративний позов обґрунтований тим, що позивача було виключено з військового обліку як особу, яка вчинила тяжкий або особливо тяжкий злочин. Таким чином позивач не підлягає поновленню на військовому обліку, а отже дії відповідача щодо поновлення позивача на військовому обліку та призову на військову службу є протиправними. У зв`язку з чим позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Вважаючи такі дії відповідача протиправними, позивач звернувся до суду за захистом свої прав. Дніпропетровський окружний адміністративний суд рішення від 28.04.2025 відмовив в задоволенні позовних вимог ОСОБА_1 . Не погодившись з рішенням суду першої інстанції позивач звернувся з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на необґрунтованість доводів скарги просить рішення суду скасувати та ухвалити нову постанову про задоволення позовних вимог. Апеляційна скарга обґрунтована доводами адміністративного позову. Також зазначає, що тимчасовим посвідченням військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.04.2024 року ОСОБА_1 знятто з військового обліку військовозобов`язаних з 12.11.2001 року згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» про що свідчить відмітка. В свою чергу, відповідно до електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія обліку невійськовозобов`язаний, підстава зняття/виключення військовослужбовці. Згідно довідки №5/300 від 18.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.12.2025 року. Зазначені обставини суд належним чином не досліджував та недав належної оцінки. Також апелянт зазначає, що 18 травня 2024 р. законної сили набрав новий закон №10449, який у значній мірі змінює правила військового обліку та підстави для зняття або виключення з військового обліку. Зокрема трансформації зазнали підстави для виключення з військового обліку, які передбачені ч.6 ст.37 Закону Про військовий обов`язок та військову службу. Відповідно до якого не є підставою для виключення з військового обліку за оновленим законодавством засуджені до позбавлення волі за тяжкою або особливо тяжкою статтею. Тобто, можливості для таких осіб виключитись з військового обліку з 18 травня 2024 року на думку позивача немає, ті, хто виключився з військового обліку на цій підставі до 18 травня 2024 року повторному обліку не підлягають та є не військовозобов`язаними. На зазначену апеляційну скаргу від відповідача надійшов відзив за змістом якого, останній повністю підтримує позицію суду першої інстанціїї, просить відмовити в заздоволені апеляційної скарги. Зазначає, щол Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року №560 (далі - Порядок №560). За п.4 Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані, зокрема: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України; особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі за особливо тяжкий злочин, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Такі особи призиваються на військову службу під час мобілізації за рішенням Генерального штабу Збройних Сил, відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіональних органів СБУ; засуджені особи, які звільнені від відбування покарання з випробуванням, крім тих, що засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України, засуджені за вчинення умисного вбивства двох або більше осіб, або вчиненого з особливою жорстокістю, або поєднаного із зґвалтуванням або сексуальним насильством, або особливо тяжких корупційних кримінальних правопорушень чи засуджені за вчинення кримінальних правопорушень, передбачених статтями 152-156-1, 258-258-6, частиною четвертою статті 286-1, статтею 348 Кримінального кодексу України, а також засуджені службові особи, які згідно з підпунктом 1 пункту 3 примітки до статті 368 Кримінального кодексу України займали особливо відповідальне становище. Зазначені особи проходять військову службу виключно у відповідних спеціалізованих підрозділах військових частин. 18.05.2024 року набрав чинності Закон України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку» від 11.04.2024 року №3633-IX, який виклав, зокрема, частину 6 статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» в новій редакції: «Виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які:1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі.» Тобто, з 18.05.2024 року не підлягають виключенню з військового обліку громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. Отже, чинна редакція статті 37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу» не передбачає підстави для виключення позивача з військового обліку, при цьому позивач є особою, яка згідно п.4 Порядку №560 підлягає призову на військову службу під час мобілізації. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, відзиву на неї, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що В тимчасовому посвідченні військовозобов`язаного № НОМЕР_1 від 12.04.2024 року ОСОБА_1 наявна відмітка про зняття з військового обліку військовозобов`язаних з 12.11.2001 року згідно п.6 ч.6 ст.37 Закону України «Про військовий обов`язок і військову службу». Відповідно до електронного військово-облікового документа ОСОБА_1 перебуває на військовому обліку ІНФОРМАЦІЯ_1 , категорія обліку невійськовозобов`язаний, підстава зняття/виключення військовослужбовці. Згідно довідки №5/300 від 18.12.2025 року ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_1 перебуває на військовій службі у ІНФОРМАЦІЯ_2 з 02.12.2025 року. Непогоджуючись із поновленням на військовому обліку та призовом на військову службу, позивач звернувся до суду з даною позовною заявою. Вирішуючи спір між сторонами та відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції виходив з того, що повторне взяття позивача на військовий облік відповідає вимогам Закону. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Згідно статті 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов`язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону. Відповідно до пункту 20 частини 1 статті 106 Конституції України Президент України приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України. Указом Президента України від 24.02.2022 за № 64/2022 "Про введення воєнного стану у зв`язку з військовою агресією російської федерації в Україні" введений воєнний стан. У подальшому воєнний стан було неодноразово продовжено. На час розгляду справи воєнний стан триває. Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв`язку з виконанням ними конституційного обов`язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України Про військовий обов`язок і військову службу від 25.03.1992 № 2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ). Згідно з ч.1-2 ст.1 Закону №2232-ХІІ захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов`язком громадян України. Військовий обов`язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення та Державної спеціальної служби транспорту, посади в яких комплектуються військовослужбовцями. Згідно із частиною 3 статті 1 Закону №2232-ХІІ військовий обов`язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов`язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку. Від виконання військового обов`язку громадяни України звільняються на підставах, визначених цим Законом (ч.5 ст.1 Закону №2232-ХІІ). Згідно з ч.7 ст.1 Закону №2232-ХІІ виконання військового обов`язку громадянами України забезпечують державні органи, органи місцевого самоврядування, утворені відповідно до законів України військові формування, підприємства, установи та організації незалежно від підпорядкування і форм власності в межах їх повноважень, передбачених законом, центри надання адміністративних послуг, центри рекрутингу та районні (об`єднані районні), міські (районні у містах, об`єднані міські) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, територіальні центри комплектування та соціальної підтримки Автономної Республіки Крим, областей, міст Києва та Севастополя (далі - територіальні центри комплектування та соціальної підтримки). Закон України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію від 21.10.1993 №3543-XII (далі - Закон №3543-ХІІ) встановлює правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні, визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов`язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов`язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів. Статтею 1 Закону України Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію визначено, що мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано. Відповідно до частин 4, 5 статті 22 Закону №3543-XII громадяни, які перебувають у запасі, завчасно приписуються до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу. Призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов`язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки за сприяння місцевих органів виконавчої влади або командири військових частин (військовозобов`язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов`язаних, резервістів Служби зовнішньої розвідки України - відповідний підрозділ Служби зовнішньої розвідки України, військовозобов`язаних Оперативно-рятувальної служби цивільного захисту - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту). За змістом пункту 1 Положення про територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23.02.2022 № 154 (далі - Положення №154) територіальні центри комплектування та соціальної підтримки є органами військового управління, що забезпечують виконання законодавства з питань військового обов`язку і військової служби, мобілізаційної підготовки та мобілізації. Згідно з п. 9 Положення №154 територіальні центри комплектування та соціальної підтримки здійснюють заходи щодо призову громадян на військову службу за призовом осіб офіцерського складу, на військову службу за призовом під час мобілізації, на особливий період, та на військову службу за призовом осіб із числа резервістів в особливий період. Відповідно до п.11 Положення №154 районні територіальні центри комплектування та соціальної підтримки, крім функцій, зазначених у пункті 9 цього Положення: оформляють для військовозобов`язаних, резервістів відстрочки від призову під час мобілізації та в особливий період і воєнний час, які надаються в установленому порядку, а також ведуть їх спеціальний облік. Отже, обов`язки щодо обліку військовозобов`язаних покладені на територіальні центри комплектування та соціальної підтримки. Підстави взяття на військовий облік, зняття та виключення з нього передбачені статтею 37 Закону №2232-XII. Так, згідно з п. 6 ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ (у редакції, чинній до внесення змін 18.05.2024) виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів Служби зовнішньої розвідки України - у відповідному підрозділі Служби зовнішньої розвідки України) підлягають громадяни України, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого або особливо тяжкого злочину. У зв`язку із прийняттям Закону України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 № 3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024 (далі - Закон №3633-ІХ), редакція ч. 6 ст. 37 Закону № 2232-ХІІ зазнала змін, внаслідок яких пункт 6 частини 6 було виключено. За змістом приписів ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ у редакції, чинній станом з 18.05.2024, виключенню з військового обліку у відповідних районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (військовозобов`язаних та резервістів Служби безпеки України - у Центральному управлінні або регіональних органах Служби безпеки України, військовозобов`язаних та резервістів розвідувальних органів України - у відповідному підрозділі розвідувальних органів України) підлягають громадяни України, які: 1) померли або визнані в установленому законом порядку безвісно відсутніми або оголошені померлими; 2) припинили громадянство України; 3) визнані непридатними до військової служби; 4) досягли граничного віку перебування в запасі. Крім того, 18.05.2024 набрав чинності Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджено постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 №560 (далі - Порядок №560). Згідно з абз.2 п.4 розділу Загальні питання Порядку №560 на військову службу під час мобілізації, на особливий період можуть бути призвані: особи, яких раніше було засуджено до позбавлення волі, обмеження волі, арешту чи виправних робіт за вчинення кримінального проступку, нетяжкого злочину, у тому числі із звільненням від відбування покарання, тяжкого злочину, крім тих, які були засуджені за вчинення злочинів проти основ національної безпеки України. Отже, з 18.05.2024 редакція ч.6 ст.37 Закону № 2232-ХІІ не передбачає такої підстави для виключення з військового обліку, як засудження до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, більш того, з цього часу передбачена можливість особи, яку раніше було засуджено до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину, проходити військову службу. Суд звертає увагу, що відповідно до частини першої статті 58 Конституції України закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі, крім випадків, коли вони пом`якшують або скасовують відповідальність особи. Так, у Рішенні від 09.02.1999 №1-рп/99 (справа №1-7/99 про зворотну дію в часі законів та інших нормативно-правових актів) Конституційний Суд України дійшов висновку про те, що дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце. Таким чином, дія нормативно-правового акту обмежена в часі: від набрання чинності та до моменту втрати юридичної сили. За суб`єктним складом (коло осіб, на яких поширюється дія нормативно-правового акта), нормативно-правові акти поділяються на: загальні (спрямовані на регулювання суспільних відносин за участю широкого загалу), спеціальні (розраховані на певне коло осіб) та виняткові (встановлюють відступи від загальних чи спеціальних положень). Зазвичай, дія нормативно-правового акта поширюється на кожного, хто перебуває в межах його територіальної юрисдикції та є учасником відносин, на які він розрахований. Коло осіб, на яких поширює свою дію той чи інший нормативно-правовий акт, також може визначатися за такими критеріями як гендерна приналежність, вік, фахова спрямованість (наприклад, військовослужбовець), стан здоров`я тощо. Внесення змін до законодавства, яке призводить до погіршення становища особи, може суперечити принципу незворотності дії закону в часі (стаття 58 Конституції України), якщо йдеться про ретроактивну дію закону. Однак, у даному випадку йдеться не про кримінальну або адміністративну відповідальність, а про поновлення військового обліку, що регулюється спеціальним законодавством. Варто зазначити, що законодавець має право змінювати критерії військового обліку, якщо це відповідає інтересам держави. Так, Законом України Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо окремих питань проходження військової служби, мобілізації та військового обліку від 11.04.2024 №3633-IX, який набрав законної сили 18.05.2024, було зменшено перелік підстав для виключення з військового обліку шляхом внесення змін у Закон №2232-XII та виключено, зокрема, п. 6 ч. 6 ст. 37 цього Закону. Внаслідок згаданих змін розширилося коло осіб, на яких поширюється військовий обов`язок, включно з тими, хто раніше був засуджений до позбавлення волі за тяжкі злочини. Законодавство не передбачає збереження стану (статусу) виключення з військового обліку для осіб, які були раніше засуджені до позбавлення волі за вчинення тяжкого злочину. Водночас такі особи підлягають взяттю на військовий облік, зокрема військовий облік військовозобов`язаних, на загальних підставах, передбачених частиною першою статті 37 Закону №2232-XII, якщо відсутні передбачені діючою редакцією частини шостої статті 37 Закону №2232-XII підстави для виключення з військового обліку. Таким чином, позивач був виключений з військового обліку на підставі чинної на той час редакції статті 37 Закону України Про військовий обов`язок і військову службу. Нова редакція цієї статті від 18.05.2024 встановила нові правовідносини у виді нових підстав виключення з військового обліку, які почали діяти з 18.05.2024. Наслідком нового унормування стало те, що якщо особа, яка була виключена на законних підставах з військового обліку, після того як такі підстави відпали і за умови, що вона відповідає законодавчо встановленим критеріям взяття на військовий облік, підлягає взяттю на такий облік. При цьому, нове взяття на військовий облік, слід розглядати не як продовження попередніх правовідносин під час дії яких особа була виключена з військового обліку, так як ці правовідносини завершились, а їх слід розцінювати як нові правовідносини, які виникли на підставі нової норми права. Як було встановлено судом, після внесення 18.05.2024 вищезазначених змін у Закон №2232-XII позивач був взятий на військовий облік ІНФОРМАЦІЯ_3 . До даних Єдиного державного реєстру призовників була внесена відповідача інформація про повторне взяття позивача на військовий облік. Отже, з урахуванням вищевикладеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що в діях ІНФОРМАЦІЯ_4 щодо відмови у внесенні змін до Єдиного реєстру призовників стосовно позивача відсутній протиправний характер, а відтак і підстави для задоволення позовних вимог - відсутні. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 , слід залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції без змін. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Рішення Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 28.04.2026 в адміністративній справі № 160/36168/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом тридцяти днів до Верховного Суду. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш суддя А.В. Шлай