Постанова 4852 № 160/27133/25

ТРЕТІЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД П О С Т А Н О В А і м е н е м У к р а ї н и 14 квітня 2026 року м. Дніпросправа № 160/27133/25 Третій апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого - судді Кругового О.О. (доповідач), суддів: Малиш Н.І., Шлай А.В., розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2025, (суддя суду першої інстанції Тулянцева І.В.), прийняте без виклику сторін в м. Дніпрі, в адміністративній справі №160/27133/25 за позовом ОСОБА_1 до Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій про визнання протиправними та скасування наказів, УСТАНОВИВ: Ухвалою Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 відмовлено у відкритті провадження у справі. Не погодившись з ухвалою суду першої інстанції ОСОБА_1 звернувся з апеляційною скаргою в якій посилаючись на необґрунтованість ухвали суду просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду. Апеляційна скарга обґрунтована тим, що переданий на вирішення суду спір є саме публічно-правовим з огляду на характер спірних відносин. Суд першої інстанції не звернув уваги на характер спірних відносин, зокрема на те, що позивач був викладачем кафедри військової підготовки та його грошове забезпечення було розраховане як грошове забезпечення військовослужбовця згідно з постановою №704. Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке. Судом встановлено, що 22.09.2025 ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив: - визнати недійсними накази Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 01.07.2024 №214, від 24.08.2024 №269, від 27.08.2024 №193 в частині зменшення ОСОБА_1 навчального навантаження; - зобов`язати Кафедру військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій встановити педагогічне навантаження ОСОБА_1 на 2024-2025 навчальний рік у розмірі ставки 1; - стягнути з Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 суму у розмірі 50000 (п`ятдесят тисяч грн) грн 00 коп. у якості моральної шкоди; - стягнути з Кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій на користь ОСОБА_1 понесені ним судові витрати по сплаті судового збору та на професійну правничу допомогу у сумі 40000 грн. Суд першої інстанції відмовляючи у відкритті провадження у справі на підставі п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України виходив з того, що даний спір не є публічно-правовим, а підлягає розгляду в порядку ЦПК. Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції з огляду на таке. Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 170 КАС України суддя відмовляє у відкритті провадження в адміністративній справі, якщо позов не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства. Так, відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень. Пунктом 2 частини 1 статті 4 КАС України визначено, що публічно-правовий спір - спір, у якому: - хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або - хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов`язує надавати такі послуги виключно суб`єкта владних повноважень, і спір виник у зв`язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або - хоча б одна сторона є суб`єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв`язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб`єкта владних повноважень або іншої особи. Юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема, спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження (п. 1 ч. 1 ст. 19 КАС України). Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Тобто, публічно-правовий спір має особливий суб`єктний склад. Участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для класифікації спору як публічно-правового. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати такий спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Публічно-правовий спір, на який поширюється юрисдикція адміністративних судів, є спором між учасниками публічно-правових відносин і стосується саме цих відносин. Публічно-правовий характер спору визначається тим, що вказані суб`єкти наділені владно-управлінськими повноваженнями у сфері реалізації публічного інтересу. Велика Палата Верховного Суду у постанові від 13 листопада 2019 року у справі №755/9215/15-ц (провадження 14-382цс19) зазначає, що участь суб`єкта владних повноважень є обов`язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб`єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір з публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Тобто суд повинен з`ясовувати, у зв`язку із чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду. При цьому, ужитий у процесуальній нормі термін «суб`єкт владних повноважень» означає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їхню посадову чи службову особу, інший суб`єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, у тому числі на виконання делегованих повноважень (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України). Отже, за наведеною нормою суб`єктами владних повноважень можуть бути не лише органи, їхні посадові чи службові особи, а й юридичні чи фізичні особи, якщо їм делеговано певні владні управлінські повноваження. Необхідною та єдиною ознакою суб`єкта владних повноважень є здійснення цим суб`єктом владних управлінських функцій, при цьому ці функції повинні здійснюватися суб`єктом саме в тих правовідносинах, у яких виник спір. Таким чином, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності такого суб`єкта, прийнятих або вчинених ним при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення. Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних правовідносин. Під владними управлінськими функціями, що здійснюються на основі законодавства, зокрема, на виконання делегованих повноважень, слід розуміти будь-які владні повноваження в рамках діяльності держави чи місцевого самоврядування, що не належать до законодавчих повноважень чи повноважень здійснювати правосуддя. Заклад вищої освіти хоча і реалізує публічні інтереси держави під час здійснення освітнього процесу, однак не є суб`єктом владних повноважень у розумінні положень КАС України, не є органом управління освітою та не здійснює функцій суб`єкта владних повноважень у сфері управлінської діяльності, а ректор не є посадовою чи службовою особою суб`єкта владних повноважень. Аналогічний правовий висновок викладений в постанові Великої палати ВС від 30.09.2020 в справі № 420/3453/19. Враховуючи те, що спірні правовідносини пов`язані із захистом трудових прав позивача, суд вважає, що цей спір не є публічно-правовим і має вирішуватися судами за правилами цивільного судочинства. Водночас слід наголосити, що спірні відносини не пов`язані також і з прийняттям, проходженням чи звільненням з публічної служби, адже як видно з матеріалів справи, предметом спору є накази начальника кафедри військової підготовки спеціалістів Державної спеціальної служби транспорту Українського державного університету науки і технологій від 01.07.2024 №214, від 24.08.2024 №269, від 27.08.2024 №193 в частині зменшення науково педагогічному працівнику - ОСОБА_1 , навчального навантаження. Позивач працює в університеті на підставі контракту, не має спеціального військового звання, відтак встановлення педагогічного навантаження не є публічно-правовими відносинами, оскільки не є пов`язаними з реалізацією публічної влади. При цьому, посилання позивача на те, що заробітну плату йому виплачують як військовослужбовцю відповідно до постанови №704 не підтверджені будь-якими документами, водночас доводи позивача і не спростовують того факту, що він працює в університеті на підставі контракту як педагогічний працівник та не проходить публічної (військової) служби в структурі МО. За таких обставин, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, що цей спір не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства та має бути розглянутий в порядку ЦПК. З урахуванням вищевикладеного, колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду, а тому підстави для зміни чи скасування рішення суду відсутні. Керуючись ст. 243, 308, 311, 315, 316, 321, 325 КАС України, суд, ПОСТАНОВИВ: Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення. Ухвалу Дніпропетровського окружного адміністративного суду від 30.12.2025 в адміністративній справі №160/27133/25 залишити без змін. Постанова набирає законної сили з моменту ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів. Головуючий - суддя О.О. Круговий суддя Н.І. Малиш суддя А.В. Шлай