Постанова Київський апеляційний суд № 375/2218/24

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД П О С Т А Н О В А І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И 01 липня 2026 року м. Київ провадження № 22-ц/824/4612/2026 Київський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ: головуючого - Євграфової Є. П. (суддя-доповідач), суддів: Левенця Б. Б., Саліхова В. В., розглянув у порядку письмового провадження цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Рокитнянського районного суду Київської області у складі судді Смик М. М. від 22 жовтня 2025 року у цивільній справі № 375/2218/24 Рокитнянського районного суду Київської області за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, У С Т А Н О В И В: У грудні 2024 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» звернулося з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості. В обґрунтування позову вказувало, що 16.04.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 1346237, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу позику у розмірі 14 500 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник - після спливу 30 днів повернути позику та сплатити проценти за її користування. Позивач вказував, що у зв`язку із невиконанням належним чином зобов`язання за договором позики № 1346237 від 16.04.2021, у відповідача виникла заборгованість у загальному розмірі 43 650 грн, з яких 14 500 грн - тіло кредиту, 29 150,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. 26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 1346237 від 16.04.2021, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . У свою чергу, ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідно до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 1346237 від 16.04.2021, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно з реєстром прав вимоги до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором позики у розмірі 43 650 грн, з яких 14 500 грн - тіло кредиту, 29 150,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Вважаючи себе кредитором за договором позики № 1346237 від 16.04.2021, ТОВ «Фінпром Маркет» просило стягнути з відповідача вказану заборгованість, 2 422,40 грн у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3 500 грн на відшкодування витрат, понесених позивачем на професійну (правничу) допомогу. Рішенням Рокитнянського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року відмовлено ОСОБА_1 у задоволенні клопотання про зупинення провадження у справі. Позовні вимоги задоволено. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» заборгованість за договором позики № 1346237 від 16.04.2021 у розмірі 43 650 грн 80 коп. Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінпром Маркет» 2 422 грн 40 коп. у відшкодування витрат зі сплати судового збору та 3 500 грн на відшкодування витрат зі сплати професійної правничої допомоги, а всього 5 922 грн 40 коп. В апеляційній скарзі ОСОБА_1 , посилаючись на неповне з`ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду в частині задоволених позовних вимог скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову в повному обсязі. Стягнути з Товариства на користь відповідача понесені судові витрати в сумі 4 542 грн. Зазначає, що взагалі не укладав та не підписував кредитний договір № 1346237 від 16.04.2021, а позивач не надав належних доказів генерування та направлення одноразового ідентифікатора на його мобільний номер. Скаржник звертає увагу на те, що надана копія договору не містить його підпису, а перевірити автентичність електронного правочину неможливо через відсутність сертифікатів електронного підпису та даних про ідентифікацію клієнта. Апелянт наголошує, що базовий строк кредитування становив лише 30 днів, тобто до 15.05.2021, у зв`язку з чим право кредитора нараховувати щоденні проценти за ставкою 1,99 % припинилося після цієї дати. На думку відповідача, максимальний розмір правомірно нарахованих процентів за 30 днів користування коштами міг становити виключно 8 656,50 грн, а суд першої інстанції безпідставно стягнув суму 29 150,80 грн, незаконно нарахувавши понадстрокові проценти у розмірі 20 494,30 грн. Крім того, скаржник вказує на відсутність у матеріалах справи первинних бухгалтерських документів, таких як платіжні доручення чи виписки з рахунку, які б підтверджували реальний факт перерахування йому 14 500,00 грн. Також ОСОБА_1 заперечує проти належності позивачу права вимоги, оскільки витяги з реєстрів боржників до договорів факторингу не містять підписів та печаток, а докази здійснення оплати за цими договорами взагалі відсутні. Звертає увагу апелянт і на неправомірність стягнення 3 500,00 грн витрат на правничу допомогу, оскільки надані акти та рахунки є шаблонними, не пов`язані з його конкретною справою та не містять платіжних документів із його персональними даними. У поданому відзиві на апеляційну скаргу Ґедзь О. В., в інтересах ТОВ «Фінпром Маркет», просить апеляційну скаргу залишити без задоволення, посилаючись на безпідставність її доводів, рішення суду залишити без змін, вважаючи його законним. Зазначає, що спірний договір позики був належним чином підписаний відповідачем шляхом введення одноразового ідентифікатора, що згідно із Законом України «Про електронну комерцію» прирівнюється до письмової форми. Товариство наголошує, що використання такого ідентифікатора є технічно неможливим без попереднього проходження відповідачем верифікації через систему BankID та входу в особистий кабінет. Також позивач вказує, що факт реального надання коштів у розмірі 14 500,00 грн підтверджується електронною платіжною інструкцією та довідкою платіжного оператора ТОВ «ФІНЕКСПРЕС», які мають статус первинних документів. Звертає увагу позивач і на те, що ОСОБА_1 здійснив часткове погашення заборгованості в загальному розмірі 2 301,15 грн, що свідчить про конклюдентне визнання ним укладеного правочину та отриманого боргу. Нарахування процентів поза межами початкового строку позивач вважає цілком правомірним, оскільки умови договору та Правил надання грошових коштів містять чіткі положення про пролонгацію та автопролонгацію строку кредитування у разі невиконання зобов`язань боржником. Позивач підкреслює, що право вимоги перейшло до нього на підставі безперервного ланцюга договорів факторингу, а тому доводи апеляційної скарги є повністю безпідставними та надуманими. На підставі наведеного товариство зазначає про відсутність будь-яких правових підстав для скасування ухваленого рішення суду першої інстанції. Згідно з ч. 13 ст. 7 ЦПК України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться. Відповідно до ч. 1 ст. 368 ЦПК України справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими главою І розділу V ЦПК України. Відповідно до ч. 1 ст. 369 ЦПК України апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше тридцяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи. Отже розгляд даної справи здійснюється без повідомлення учасників справи. Учасники справи належним чином повідомлені про розгляд апеляційної скарги на рішення суду від 22.10.2025 в порядку письмового провадження без виклику учасників справи, що підтверджується звітами про доставку копії ухвали про відкриття апеляційного провадження до електронного кабінету та на електрону пошту позивача та відповідача. Дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги та відзиву, колегія суддів дійшла наступних висновків. Судом встановлено, що 16 квітня 2021 року ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 уклали договір позики № 1346237, відповідно до умов якого товариство зобов`язалося надати відповідачу позику у розмірі 14 500 грн (шляхом їх перерахування на банківський рахунок), а позичальник - після спливу 30 днів повернути позику та сплатити проценти за її користування. Вказаний договір укладено в електронній формі з використанням інформаційно-комунікаційних систем шляхом надсилання електронного повідомлення про прийняття (акцепт) пропозиції та підписано накладенням відповідачем електронного підпису одноразовим ідентифікатором AB7DLTntM7. Правилами надання грошових коштів у позику ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» (далі - Правила) передбачено право позичальника продовжити строк користування позикою (пункт 7.1 Правил). У пункті 7.4 правил позичальник погодився, що у разі, якщо він не сплатив заборгованість в повному обсязі та/або не оформив пролонгацію, товариство має право застосувати наслідки, передбачені пунктом 6.8 цих Правил (нараховувати проценти за користування позикою за понадстрокове користування позикою та змінити строк користування позикою). У реквізитах сторін зазначеного договору позики ОСОБА_1 вказав номер банківського рахунку - НОМЕР_1 . Зі змісту довідки ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес» вих. № КД-000002197/ТНПП від 14.11.2021 та копії електронної платіжної інструкції № 94eeb2a9-5880-4968-aca0-9c55af5079fd від 16.04.2021 суд встановив, що 16.04.2021 здійснено ініційований ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» переказ коштів в сумі 14 500 грн на платіжну картку ОСОБА_1 № НОМЕР_1 , номер платежу 94eeb2a9-5880-4968-aca0-9c55af5079fd. 26.10.2021 ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ТОВ «Фінансова компанія управління активами» укладено договір факторингу № 2610, відповідно до умов якого ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» відступило ТОВ «Фінансова компанія управління активами» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 1346237 від 16.04.2021, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 ТОВ «Фінансова компанія управління активами» відповідно до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 відступило ТОВ «Фінпром Маркет» право грошової вимоги до боржників, в тому числі за договором позики № 1346237 від 16.04.2021, укладеним ТОВ «1 Безпечне агентство необхідних кредитів» та ОСОБА_1 . Згідно з реєстром прав вимоги до договору факторингу № 030423-ФК від 03.04.2023 ТОВ «Фінпром Маркет» набуло право вимоги до відповідача за вказаним договором позики у розмірі 43 650 грн, з яких 14 500 грн - тіло кредиту, 29 150,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом. Зі змісту поданого позивачем розрахунку, суд встановив, що відповідачу нараховано заборгованість у загальному розмірі 43 650 грн, з яких 14 500 грн - тіло кредиту, 29 150,80 грн - заборгованість за процентами за користування кредитом за період з 17.04.2021 до 03.08.2024 за процентною ставкою 1,99 % на день (фіксована процентна ставка) - по 288,55 грн в день. Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції виходив із того, що між сторонами виникли дійсні договірні зобов`язання на підставі електронного правочину, який за своїми правовими наслідками прирівнюється до укладеного у письмовій формі. Суд зазначив, що підписання договору позики одноразовим ідентифікатором свідчить про повну та безумовну згоду позичальника з усіма його істотними умовами, включаючи положення Правил надання грошових коштів. Встановивши, що факт перерахування кредитних коштів у розмірі 14 500,00 грн на банківську картку відповідача підтверджується довідкою та платіжною інструкцією оператора платіжної системи ТОВ «Фінансова компанія «Фінекспрес», суд визнав доведеним реальний характер спірного договору. Суд першої інстанції також врахував, що відповідач не надав жодних належних доказів на спростування позовних вимог, не оскаржив правомірність договору та не подав банківську виписку, яка б свідчила про відсутність надходження коштів. Оцінюючи правомірність нарахування процентів, суд дійшов висновку про обґрунтованість стягнення заборгованості за процентами у розмірі 29 150,80 грн, оскільки Правилами кредитодавця передбачено право нарахування плати за понадстрокове користування позикою. Встановивши безперервність ланцюга договорів факторингу, суд визнав ТОВ «Фінпром Маркет» законним новим кредитором, який набув право вимоги до боржника у повному обсязі. Із висновками суду першої інстанції колегія суддів не погоджується з наступних підстав. Відповідно до статей 638, 1046, 1054 Цивільного кодексу України та положень Закону України «Про електронну комерцію», електронний договір позики вважається укладеним у письмовій формі з моменту досягнення сторонами згоди щодо всіх істотних умов та підписання його одноразовим алфавітно-цифровим ідентифікатором. Встановлені у справі обставини свідчать, що відповідач пройшов процедуру реєстрації в інформаційно-телекомунікаційній системі первісного кредитора, акцептував пропозицію та підписав кредитний договір № 1346237 від 16.04.2021 одноразовим паролем. Відповідно до принципу змагальності цивільного процесу та презумпції правомірності правочину, саме на боржника покладається обов`язок спростувати факт власного волевиявлення, чого відповідачем зроблено не було. Реальний характер спірного договору та факт передачі грошових коштів у розмірі 14 500,00 грн повністю підтверджуються наявною в матеріалах справи електронною платіжною інструкцією та офіційною довідкою платіжної установи ТОВ «ФІНЕКСПРЕС». Згідно з вимогами Закону України «Про платіжні послуги» та положеннями Постанови Правління Національного банку України № 705 від 05 листопада 2014 року, документи за операціями з використанням електронних платіжних засобів містять усі необхідні відомості для ідентифікації транзакції, мають статус первинних документів і є належними доказами руху коштів. Оскільки номер банківської картки отримувача у звіті платіжного оператора збігається з реквізитами, вказаними відповідачем при підписанні договору, а сам боржник, маючи доступ до свого рахунку, не надав банківської виписки на спростування отримання грошей, колегія суддів визнає позовні вимоги в частині стягнення тіла кредиту в розмірі 14 500,00 грн законними та обґрунтованими. Разом з тим, колегія суддів вважає помилковим висновок суду першої інстанції щодо задоволення вимог про стягнення процентів у повному розмірі. Умовами кредитного договору було чітко погоджено строк кредитування тривалістю 30 календарних днів, тобто до 15.05.2021 включно. За змістом усталеної правової позиції Великої Палати Верховного Суду, право кредитодавця нараховувати передбачені договором щоденні проценти як плату за правомірне користування фінансовими коштами припиняється зі спливом визначеного в договорі строку кредитування (правовий висновок у постанові Великої Палати Верховного Суду від 28.03.2018 у справі № 444/9519/12). Після настання строку виконання зобов`язання характер правовідносин змінюється з регулятивних на охоронні, а інтереси кредитора захищаються шляхом застосування заходів відповідальності, передбачених статтею 625 ЦК України або умовами про неустойку, нарахування яких у даній справі позивачем не заявлялося. Включення до Правил надання коштів умов про автоматичну пролонгацію чи правомірне нарахування відсотків протягом додаткових 90 днів у разі прострочення боржника створює істотний дисбаланс договірних прав на шкоду споживачу, суперечить принципам добросовісності та є несправедливим у розумінні статті 18 Закону України «Про захист прав споживачів». Будь-яка зміна істотних умов споживчого кредиту, включаючи продовження строку дії договору, за змістом статей 12 та 13 Закону України «Про споживче кредитування» вимагає обов`язкового укладення додаткової угоди у письмовій або електронній формі з накладенням підписів обох сторін, а одностороннє продовження строку та ретроспективне підвищення фінансового навантаження є неправомірним. Таким чином, обґрунтованим є нарахування процентів виключно в межах базового тридцятиденного строку користування кредитом за ставкою 1,99 % на день, що в розрахунку від тіла кредиту становить 8 656,50 грн. Нарахування щоденних процентів поза межами цього строку є незаконним. Водночас, згідно з наявними матеріалами справи та розрахунком заборгованості, відповідач здійснив часткове погашення процентів, а саме 19.05.2021 у розмірі 1 800,90 грн та 06.06.2021 у розмірі 500,25 грн, що загалом складає 2 301,15 грн. З урахуванням зазначених добровільних платежів, розмір процентів за час правомірного користування кредитом, який підлягає стягненню, становить 6 355,35 грн (8 656,50 - 2 301,15). Відтак, загальна сума обґрунтованої заборгованості за тілом кредиту та процентами, яка підлягає стягненню на користь позивач як нового кредитора становить 20 855,35 грн (14 500,00 + 6 355,35). Стосовно доводів скаржника про недоведеність переходу права грошової вимоги, колегія суддів зазначає, що матеріали справи містять докази безперервного ланцюга договорів факторингу та підписані сторонами реєстри боржників. Будь-які внутрішні розрахунки чи можлива відсутність фінансування між фактором та клієнтом є предметом їхніх окремих договірних відносин і жодним чином не впливають на дійсність заміни кредитора у зобов`язанні відносно боржника (правовий висновок у постанові Верховного Суду від 02.11.2021 у справі № 905/306/17). З огляду на встановлені обставини, колегія суддів дійшла висновку, що доводи апеляційної скарги знайшли часткове підтвердження, адже судом першої інстанції не враховано норми матеріального права щодо строку стягнення відсотків та неможливості автоматичної пролонгації у споживчому кредитуванні, з огляду на що рішення суду про повне задоволення позовних вимог підлягає скасуванню з підстав, визначених статтею 376 ЦПК України, із ухваленням нового рішення про часткове задоволення позову та стягнення основного боргу в розмірі 14 500,00 грн та заборгованості за процентами в розмірі 6 355,35 грн. Посилання апелянта на відсутність доказів понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу в сумі 3 500,00 грн колегія суддів вважає помилковими. Позивачем долучено договір про надання правничої допомоги, а також належним чином оформлений та підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт, у якому деталізовано кожну послугу (500 грн за вивчення документів, збір доказів, аналіз практики та 3 000 грн за підготовку позовної заяви). Факт реального понесення цих витрат повністю підтверджується долученою платіжною інструкцією. З огляду на часткове задоволення апеляційної скарги, понесені сторонами судові витрати зі сплати судового збору підлягають перерозподілу пропорційно до розміру задоволених позовних вимог відповідно до статті 141 ЦПК України. Первісна ціна позову становила 43 650,80 грн, а визнана судом апеляційної інстанції обґрунтованою сума складає 20 855,35 грн, яка включає 14 500,00 грн тіла кредиту та 6 355,35 грн процентів. Пропорція задоволення становить 47,78 % від початкових вимог. Пропорційно до вказаного відсотка з відповідача на користь позивача підлягають стягненню витрати на професійну правничу допомогу в суді першої інстанції у розмірі 1 672,22 грн та судовий збір за подання позовної заяви у розмірі 1 157,37 грн. Водночас, позивач зобов`язаний відшкодувати відповідачу витрати на сплату судового збору за подання апеляційної скарги пропорційно до відхиленої частини позовних вимог (яка становить 52,22 % від суми самої скарги), що у грошовому виразі дорівнює 2 371,93 грн (4 542,00 грн х 52,22 % ). Шляхом взаємозаліку судових витрат, остаточному стягненню з позивача на користь відповідача підлягає різниця у розмірі 1 214,56 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 369, 374, 376, 381, 383 ЦПК України суд, - У Х В А Л И В : Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити частково. Рішення Рокитнянського районного суду Київської області від 22 жовтня 2025 року скасувати та ухвалити нове судове рішення. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково. Стягнути з ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346) заборгованість за договором позики № 1346237 від 16 квітня 2021 року в загальному розмірі 20 855 гривень 35 копійок, яка складається з заборгованості за тілом кредиту у розмірі 14 500 гривень 00 копійок та заборгованості за процентами у розмірі 6 355 гривень 35 копійок. В іншій частині позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» відмовити. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінпром Маркет» (ЄДРПОУ 43311346) на користь ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_2 ) судові витрати по сплаті судового збору в розмірі 1 214 гривень 56 копійок. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, і оскарженню в касаційному порядку не підлягає, крім випадків, визначених ч. 3 ст. 389 ЦПК України. Судді Є. П. Євграфова Б. Б. Левенець В. В. Саліхов